Методика загальної оцінки стану підприємств на ринку за даними фінанансової звітності

Курсова робота

з дисципліни "Бухгалтерський облік"

на тему: Методика загальної оцінки (визначення

рейтингу) стану підприємств на ринку за

даними фінансової звітності

Київ – 2000

Зміст

Вступ 3
1. Мета та склад фінансової звітності 5
2. Призначення балансу та його структура 12
2.1 Актив балансу. Визначення, оцінка та класифікація активів 12
2.2 Пасив балансу. Загальна характеристика. 16
3. Звіт про фінансові результати 19
4. Звіт про рух грошових коштів 25
5. Звіт про власний капітал 31
6. Примітки до фінансових звітів 33
7. Порівняльна комплексна рейтингова оцінка підприємств 39
Висновки 47
Список використаної літератури 49
Додаток 1. Форма Балансу 50
Додаток 2. Форма Звіту про фінансові результати 52
Додаток 3. Форма Звіту про рух грошових коштів 54
Додаток 4. Форма Звіту про власний капітал 56

Вступ

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки потрібно, щоб учасники, які приймають рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи – прибутки, доходи чи збитки, про особливості їх досягнення (на підставі попередніх даних) як на своєму підприємстві, так і у партнерів. Таку інформацію надає система бухгалтерського обліку та звітності. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обгрунтування відповідних управлінських рішень.

Фінансова звітність – це найоб’єктивніше джерело відомостей про діяльність підприємства. Вона є основою для фінансового аналізу, основною метою якого є вивчення та визначення фінансового стану підприємства – важливішої характеристики фінансової діяльності підприємства. Фінансовий стан визначає конкурентоспроможність учасника економічних відносин, виступає гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як підприємства, так і його партнерів.

Майже усі користувачі фінансових звітів підприємств використовують їх для подальшого застосування до них методів фінансового аналізу з метою прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів, прогнозування майбутнього стану, доходів, напрямів діяльності. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем.

Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації - стандартизації бухгалтерського обліку – розпочався в Україні. На сучасному етапі розвитку бухгалтерської системи
України переломним, принципово важливим стало реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації.
Методологічною Радою з питань бухгалтерського обліку розроблено ряд проектів національних стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають
Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку (надалі МСБО). У подальшому ці стандарти лягли в основу при підготовці та затвердженні Міністерством фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними товариствами та іншими учасниками фондового ринку. Фінансова звітність за
МСБО запроваджена з 1 січня 1998 року у банківській системі України, з 1 січня 2000 року – у всій економічній системі.

Введення нового плану рахунків, приведення форм бухгалтерської звітності у відповідність до вимог міжнародних стандартів викликали необхідність використання і нової методики фінансового аналізу, яка відповідала б умовам ринкової економіки. Така методика потрібна для обгрунтованого вибору ділового партнера, визначення ступеню фінансової стійкості підприємства, оцінки ефективності підприємницької діяльності.

В даній роботі висвітлюються мета та склад нової фінансової звітності, а також один з напрямів її практичного використання – сучасна загальна оцінка стану підприємства на ринку.

1. Мета та склад фінансової звітності

Бухгалтерська звітність підприємства являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Фінансова звітність складається за єдиними формами та інструкціями
Міністерства фінансів України, погодженими з Мінстатом України.

Фінансова звітність визначена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (надалі П(С)БО) 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень. Суб’єкти- користувачі звітності та їх інформаційні потреби проілюстровано у таблиці
1.

Таблиця 1.

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих же господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства (таблиця 2).

Компоненти фінансової звітності складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст встановлений
П(С)БО 2-5. Існують наступні критерії відображення статей у звітах: встановлені П(С)БО та такі, при яких перевага надається економічному змісту над юридичною формою ( існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних з цією статтею; оцінка статті може бути достовірно визначена).

Перший критерій відображення статей у фінансовій звітності пов'язаний з тим, в якому звіті буде наведена стаття, — у балансі чи у звіті про фінансові результати, тобто відповідність результатів господарських операцій визначенню активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів чи витрат, які наведені в П(С)БО 1.

Другий критерій допомагає визначитись з тим, чи результати господарської операції будуть відображені в фінансових звітах, чи тільки розкриті у примітках до них. В обох випадках мова йде лише про суттєву інформацію, тобто таку, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності.

Процес аналізу фінансової інформації на відповідність визначенню певної статті фінансових звітів та описаним критеріям називається визнанням.

Під час складання фінансової звітності повинен також завжди враховуватись фактор імовірності надходження чи втрати економічних вигод.
Адже ситуація на ринку стрімко змінюється і на дату балансу вона може оцінюватися іншим чином, ніж на момент здійснення господарської операції.

Фінансова звітність має якісні характеристики. Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для досягнення дохідливості інформації припускається, що користувачі мають певний рівень знань і прагнуть уважно вивчити надану інформацію.
Проте можлива складність розуміння інформації, яка необхідна для прийняття економічних рішень користувачами (наприклад, про фінансові інструменти), не може вважатися підставою для виключення такої інформації зі складу фінансових звітів.

Таблиця 2

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам,
П(С)БО 1 вимагає наявність у ній даних про:

1) підприємство;

2) дату звітності та звітний період;

3) валюту звітності та одиницю її виміру;

4) відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

5) облікову політику підприємства та її зміни;

6) аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

7) консолідацію фінансових звітів;

8) припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

9) обмеження щодо володіння активами;

10) участь у спільних підприємствах;

11) виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

12) переоцінку статей фінансових звітів;

13) іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень користувачами та своєчасністю.

На прийняття рішень користувачами впливає лише суттєва інформація.
Суттєвість — це точка відсікання інформації, яка потрапляє до фінансової звітності, або рівень точності такої інформації. Ця точка може бути визначена на підставі як кількісних, так і якісних факторів. Суттєвість також розглядається в контексті групування статей фінансових звітів: кожна суттєва стаття розкривається окремо, а несуттєві можуть бути об'єднані, виходячи з їх економічного змісту чи функції. Тут перевага надається якісним факторам.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність. За МСБО 1 (переглянутими у 1997 році) термін подання фінансових звітів не повинен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього дня звітного року — календарного чи фінансового).

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану, результатів діяльності, спроможності підприємства вчасно виконати свої зобов'язання, сплатити дивіденди, тощо (див. Таблицю 2). Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів (наприклад, у балансі статті розташовуються у порядку зростання їх ліквідності), наданню зіставної інформації за звітний та попередній періоди.

Корисною для користувачів може бути лише достовірна інформація.
Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних
(упереджених) суджень. Ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. У примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями. За П(С)БО 6, непередбачені події та події після дати балансу поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або розкриваються у примітках (рис. 1).

Метою П(С)БО 1 є також забезпечення зіставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами. За П(С)БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.

Рис.1 Класифікація подій після дати балансу за П(С)БО 6.

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів.

1. Принцип автономності підприємства. Полягає в тому, що під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників — фізичних осіб. Особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Тому в фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобов'язань власників за внесками до капіталу та розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо).

2. Принцип безперервності. Означає, що підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітного періоду). За протилежних обставин, якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п.18 П(С)БО 6).

3. Принцип періодичності. Припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

За П(С)БО 1 звітний період складає календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою (рис. 2).

Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) наростаючим підсумком з початку року.

4. Принцип історичної собівартості. Під час визначення оцінки активів у балансі пріоритет надається їх історичній собівартості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання.

5. Принцип нарахування. Полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами економічних рішень.

Рис. 2 Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1

6. Принцип відповідності. Застосовується одночасно з принципом нарахування. За цим принципом витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

7. Принцип послідовності. Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів. Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою цього принципу.
Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів. За П(С)БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку щодо окремих статей звітності.

8. Принцип обачності. Цілий ряд господарських операцій, таких як погашення сумнівної дебіторської заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, супроводжуються певною невизначеністю та потребують професійного судження. Тому при складанні фінансових звітів слід застосовувати даний принцип, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати — занижені. Якщо запаси підприємства на момент їх отримання відображаються в обліку за історичною собівартістю (застосовується принцип історичної собівартості), то під час складання балансу вони переоцінюються за нижчою з оцінок — історичною собівартістю або чистою вартістю реалізації. Тут перевага надається принципу обачності.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6

МЕНЮ

Методика загальної оцінки стану підприємств на ринку за даними фінанансової звітності

Методика загальної оцінки стану підприємств на ринку за даними фінанансової звітності