Інноваційні стратегії

Методика ідентифікації конкурентної поведінки. Порядок ідентифікацій організації, віднесення її до того чи іншого типу стратегічної, конкурентної, інноваційної поведінки наступний:

1.                 Складається характеристика організації, що аналізує її пропорції, галузі ринку.

2.                 За встановленими характеристиками дана організація описується з допомогою морфологічної матриці ідентифікації за типом стратегічної конкурентної поведінки.

3.                 Проводиться аналіз морфологічного опису з використанням характеристики підприємств за типом інноваційної поведінки, встановлюється відповідність одному чи декільком типам стратегічної конкурентної поведінки.

Тема 7: Стратегії в сфері масового виробництва

1.                      Основні риси і сфера діяльності віолентів

Великі фірми, що здійснюють масове виробництво мають великий ресурсний потенціал і тому їм природно властива силова, конкурентна та інноваційна поведінка на ринку. Ці фірми мають великі розміри, чисельність працюючих, філіали, представництва, великі витрати на НДДКР, на виробництво, на збут. Їх постійна проблема завантаження потужностей. Продукція віолентів відрізняється доволі високою якістю, що пов’язано з високим рівнем стандартизації, уніфікації, її гнучкій ціні завдяки масовому виробництву.

Можна виділити наступні типи віолентів:

1.     гордий лев – динамічний темп розвитку;

підгрупи:

-          лідер (Майкрософт)

-          віцелідер

-          інші

2.     могутній слон – менш динамічний розвиток, висока компенсація за втрату позиції лідера в галузі ( автомобільна компанія )

3.     неповороткий бегемот – втрачена динаміка розвитку, надмірне захоплення широкою диверсифікацією, розпорошення сил.

2. Роль віолентів в економіці та інноваційному процесі

Великі організації постійно критикуються за консерватизм, бюрократизацію, некерованість. Однак при всіх своїх недоліках вони є стрижнем будь якої сучасної економіки.

Галузь науково технічної діяльності віолентів – це передбачуваний поточний програмно-цільовий науково-технічний прогрес. В основному віоленти приймають участь в проведені планових наукових та прикладних науково-дослідних робіт, в створені нових моделей та модернізації раніше випускаємої техніки. Це інноваційні продуктові стратегії.

Галузями інноваційної зацікавленості є проблема скорочення витрат, підключення до виробництва нових продуктів на етапі дозрівання їх масового ринку.

3. Еволюційні шляхи розвитку фірм віолентів

Фірми віоленти частіше всього з'являються в нових галузях чи підгалузях, а в міжнародному масштабі – в нових країнах, що динамічно розвиваються.

Для успіху на ринку потрібно здійснювати інвестиції в трьох напрямках:

-                      створення великого виробництва

-                      створення розгалуженої мережі збуту

-                      створення ефективного управлінського апарату

Віоленти набувають рис гордого лева. Однак у випуску свого масового товару, леви відносяться до технологічних лідерів. Особливості їх позицій на ринку:

-                      технологічні або організаційні переваги у важливих та перспективних сегментах ринку.

Потенціал сегменту ринку в якому динамічно розвивався лев рано чи пізно вичерпується. Активна еволюція віолента закінчується і він переходить в позицію могутнього слона. Тоді втрачається динамізм але з'являється стабільність. В цьому стані вони можуть існувати довго.

Стійкість забезпечується:

-                      великими розмірами

-                      широка мережа філіалів

-                      диверсифікація.

Слону в умовах стабільного існування властива ефективна тактика спритного другого. Бути постійно першим важко. Ризик першопрохідця великий, а велике підприємство ризикувати не може.

Ситуація лева – це коли швидко розвивати бізнес, слона – вдало розвивати деякі напрямки діяльності. З часом динамізм слона падає, падають його здатність створювати і слон перетворюється в бегемота. Зберігаючи гігантський оборот корпорація поступово втрачає здатність добиватися адекватного прибутку, може взагалі стати збитковою.

Тема 8: Стратегії фірм-патієнтів

1. Різновидність патієнтів

Фірми патієнти (лиси) можуть бути різних розмірів:

-                      малі

-                      середні

-                      інколи великі.

Патієнтна стратегія – це стратегія диференціації пропозиції і захоплення своєї ніші на ринку.

Дві складові підстратегії:

а) ставка на диференціацію продукту;

б) концентрація зусиль на вузькому сегменті ринку.

Диференціація продукції – це крок на зустріч тому споживачу, якому не потрібна масова стандартна продукція. Вона дозволяє відкрити власну справу з виробництва диференційованої продукції.

При спеціалізованому виробництві запас конкурентноспроможності товару виникає завдяки високій споживній цінності товару.

2.                Еволюційний шлях патієнтів

Перш за все потрібно знайти (створити) власну нішу.

Шляхи:

-                      участь в модифікації серійної продукції

-                      виконання специфічних замовлень.

Ніша повинна відрізнятися унікальним технологічним досвідом, особливою збутовою мережею, історичною цінністю марки.

Фірма накопичує досвід і концентрує ресурси відкидаючи конкурентів від вузького сегменту. Оборот швидко росте, зростає популярність товару. Фірма стає високодоходною, залишаючись малою за розмірами. Фірма постає перед вибором, або розширитися і працювати на інших сегментах ринку, або працювати нічого не змінюючи.

Розвиток патієнтів, що уникли поглинання може розвиватися за двома напрямками:

1.                стагнація або помірне зростання разом з потребами ніші;

2.                перетворення у віалента.

Тема 9: Стратегії. Інноваційна роль експлерентів

Фірма експлерент – це невеликі організації, їх головна роль в економіці це створення радикальних “проривних” нововведень. Як створювач радикальних нововведень відрізняється від інших цілеспрямованістю, високим професійним рівнем співробітників і великими витратами на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи.

На теренах колишнього СНД базою для створення фірм експлерентів є оборонний комплекс.

Фірма експлерент в своєму розвитку спочатку створюється як компанія піонер, яка нічим не відрізняється від інших окрім фанатичної відданості ідеї.

Однак вона веде постійний пошук принципово нових технічних рішень. Всі засоби витрачаються на дослідно конструкторські роботи. На ринок нічого не поступає до тих пір, поки не буде отриманий новий конкурентноспроможний товар і підготовлений відповідний сегмент ринку.

Фірми експлеренти на цій стадії є доволі слабкими, і потребують підтримки, яку можуть знайти за допомогою технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів. Більшість з них маючи достатньо залученого капіталу не справляються із завданням, не розробляють новий товар, або розробивши не мають з цього комерційного зиску (вигоди). Такі фірми банкротують.

Ті ж хто знайшов правильне рішення переходять в стадію бурхливого росту. Основною причиною цього є споживча цінність нового товару. Вдали приклад приводить до появи все більшої кількості послідовників. Наступає етап масового виробництва фірмами слонами, фірмами – лідерами.

Фірми експлеренти в цій конкурентній боротьбі, як правило поступаються і виступають в ролі віце лідера. Імовірним варіантом розвитку може бути формування чіткої спеціалізації (патієнтна стратегія) або здійснення масштабних інвестицій у виробництво (віолентна стратегія).

Тема 10: Стратегії в сфері малого не спеціалізованого бізнесу

1. Роль комутантів в економіці

Дрібний бізнес здатний вирішувати функціональні завдання, що висуваються економікою:

1)                обслуговувати локальні потреби;

2)                виконувати виробничі функції на рівні деталей;

3)                стимулювати підприємницьку діяльність громадян;

4)                підвищувати зайнятість населення.

Дрібні фірми задовольняючі локальний, вузькогруповий або індивідуальний попит тим самим пов’язують економіку у всьому просторі. Вони беруться за ті сфери, які не цікавлять віалентів, патієнтів, експлерентів. Їх роль об’єднуюча, тому їх називають комутанти.

2. Еволюційні шляхи розвитку комутантів

Роль сірих мишок в інноваційному процесі подвійна: з одного боку вони сприяють дифузії нововведень, з іншого їх рутинізації.

1.                 Становлення

Створення дрібної фірми не викликає особливих труднощів, вибирається сфера діяльності і об’єкт імітації.

2.                 Зрілість

Комутанти традиційного типу визначившись у сфері використовують свої конкурентні переваги для того, щоб закріпитися на ринку. Як правило виконують індивідуальні замовлення якісно і в термін. Традиційно комутанти залишаються невеликими за розмірами не зважаючи на вид діяльності.

Нетрадиційні комутанти (миші переростки) постійно збільшуються у розмірах доростаючи навіть до віолентів.

3.                 Спад і ліквідація

падіння попиту на послуги призводить до зменшення обсягів бізнесу, а то і його закриття. Комутанти легко переносять перепрофілювання своєї діяльності.

Тема 11: Міжнародні донорські організації, як суб'єкти інвестування інноваційних проектів

1. Міжнародний фонд “Відродження” – це недержавна неприбуткова організація, яка надає гранти для реалізації проектів управління юридичних осіб.

Тематика:

Щорічно оголошуються програми певної тематики, такі як:

-                      роми в Україні

-                      схід – схід

-                      жінки

-                      демократизація та реформування місцевого самоврядування

-                      видавництво (сучасні актуальні підручники, доцільні переклади з іноземних джерел)

-                      вибори (соціальна реклама на телебаченні, конкурс карикатур політичних лідерів, теледебати кандидатів на телебаченні, організації, що сприяють виборам

-                      підтримка наукових та студентських обмінів, стажувань, навчань.

Волинський ресурсний центр – представник міжнародного фонду “Відродження”. www.irf.kiev.ua

2. Національний фонд на підтримку демократії

-                      плюралізм (розвиток професійних спілок, бізнес-асоціацій, громадських організацій)

-                      демократичне управління та політичні процеси

-                      освіта, культура, комунікації.

Дата подання: за сім тижнів до зібрання ради (в січні, березні, червні, вересні).

Мова заявки: англійська.

3. Посольство королівства Нідерландів.

Напрямки:

-                      громадянське суспільство

-                      енергія і оточуюче середовище

-                      освіта, управління освітою.

-                      масмедіа, ЗМІ

-                      здоров'я

-                      зайнятість і соціальна політика

-                      права людини

-                      культура

4. Європейський молодіжний фонд (Франція)

-                      міжнародні молодіжні зустрічі

-                      інформаційні компанії

-                      створення веб-сайтів і запис CD

-                      дослідницькі проекти молодіжної тематики

До першого квітня для міроприємств, які планується провести в першій половині наступного року.

До першого жовтня для міроприємств, які планується провести в другій половині наступного року.

5. Фонд ради Європи з підвищення мобільності соціально-неблагополучної молоді.

- групові поїздки на міжнародні зустрічі

6. Фонд Євразія (www.eurasia.org )

-                      прискорення розвитку приватного підприємництва

-                      сприяння ефективному місцевому самоуправлінню

-                      підвищення активності громадян

7. Посольство США

-                      права людини

-                      економічні реформи

-                      громадянське суспільство та громадянська освіта

-                      підтримка громадянських ініціатив

-                      розвиток третього сектору.

8. Польсько – Українська – Американська ініціатива про співпрацю

-                      макроекономічна політика

-                      розвиток малого підприємництва

-                      реформування місцевого самоврядування.

9. Фонд Мак Артура (Чикаго)

-                      суспільство і закон

-                      права людини

-                      енергія і оточуюче середовище

-                      збереження миру індивідуальні дослідники

15 червня поточного року подача на англійській мові.

Тема 12: Завдання і основні прийоми експертизи інноваційних проектів

Завдання експертизи полягає в оцінці технічного рівня проекту, можливостей його виконання та ефективності. На основі експертизи приймають рішення про фінансування.

Існує 3 розповсюдженні методи експертизи інноваційних проектів:

-                     описовий,

-                     порівняльний,

-                     співставний.

Описовий метод – послідовно описується весь механізм впровадження інноваційного проекту. Зазначаються всі плюси і мінуси його реалізації. Недоліки – неможливість порівняння з іншими аналогічними проектами.

Метод порівняння – дозволяє приймати до уваги не тільки кількісні але і якісні показники різних проектів. цей метод характеризується високою суб’єктивною інтерпретацією інновацій і прогнозів.

Метод співставлення (експертиза) суть в тому, що порівнюються декілька проектів, оцінюються їх вхідні і вихідні дані.

Для проведення експертизи формується комісія, яка враховує потенційний вплив результатів досліджень на соціально-економічне і екологічне середовище, умови виконання проекту. Експертна оцінка дається на підставі аналізу наукового змісту проекту і наукового потенціалу автора. При аналізі наукового змісту проекту враховується:

-                     чіткість викладення змісту проекту,

-                     якість характеристики проекту,

-                     науковий заділ,

-                     новизна поставленої проблеми,

-                     науковий потенціал авторського колективу.

Як правило рішення оцінюється по 5-ибальній системі:

“5” – проект заслуговує безумовної підтримки,

“4” - проект заслуговує підтримки,

“3” – проект може бути підтриманий,

“2” – проект не заслуговує підтримки,

“1” - проект не заслуговує на розгляд експертів.

Тема 13: Економічна ефективність інноваційних проектів

Експертиза інноваційних проектів повинна забезпечувати вибір якісного інноваційного проекту. Наявність декількох варіантів проекту передбачає їх оцінку по співставних показниках. Співставність визначається за об’ємом робіт, виконуваних із застосуванням нових методів, за якісними параметрами інновацій, за фактором часу і за рівнем ціни, тарифів і умов оплати праці.

При експлуатації потрібно пам’ятати правило 1:10:100:1000. Однакові за вартістю проекти в різний час мають різну економічну ефективність (інфляція, ЧТВ)

Метод дисконтування усуває вплив часу.

Приклад 1: Початкова сума інвестицій в проекті рівна 480 тис. грн. Щорічний прибуток грошових коштів на протязі 3-х років 180 тис. Грн. Процентна ставка 10%. Розрахувати доцільність інвестицій в інноваційний проект.

Номінальна ставка це поточна ринкова ставка відсотку без врахування темпів інфляції.

Реальна ставка це номінальна ставка за мінусом очікуваних темпів інфляції.

Крім ЧТВ використовують інші показники: період окупності, внутрішня норма доходності.

Для оцінки загальної економічної ефективності використовуються наступні показники:

1.                Інтегральний ефект.

2.                Індекс рентабельності.

3.                Норма рентабельності.

4.                Період окупності.

1.                Інтегральний ефект явлає собою величину різниць результатів на інноваційних затрат за розрахунковий період.

- коефіцієнт дисконтування,

Тр –розрахунковий рік,

Р – результат,

З – затрати.

Приклад: Визначити економічну ефективність.

Індекс рентабельності – представляє собою відношення доходів до приведених на цю ж дату витрат:

Dj –доходи,

Kt – витрати

Приклад: Який проект кращий? Дані в таблиці вже дисконтовані.

Кращим є перший проект.

Норма рентабельності – показник, який визначається аналітично (методом підстановок), як таке граничне значення рентабельності, яке забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту життя інновацій:

Період окупності:

K – початкові інвестиції в інновації,

D – щорічні грошові доходи.

Витяг з робочої програми

І. Мета та завдання навчальної дисципліни, її місце у навчальному процесі

Мета: вивчення економічної теорії і практики інноваційної сфери діяльності підприємств та організацій різних форм власності для досягнення ними технологічного і товарного лідерства; вивчення основних засад інноваційної політики та стратегії фірми, організації управління інноваційною діяльністю; визначення найбільш ефективних напрямків оновлення техніко – технологічної бази підприємства та її продукції, з¢ясування особливостей організаційних форм забезпечення і методів впровадження результатів інноваційної діяльності; висвітлення системи регулювання, стимулювання інноваційних процесів, захисту інновацій, обґрунтування організаційно – економічного механізму фінансування інноваційних проектів та оцінка соціально – економічної ефективності результатів наукових досліджень.

1.1.         Завдання вивчення дисципліни.

Студент повинен знати:

-    основні види інновацій;

-    евристичні методи в інноваційній поведінці та мисленні;

-    моделі інноваційного процесу.

Студент повинен вміти:

-    застосовувати отримані знання для реалізації інноваційних ідей;

-    провести елементарну експертизу інноваційних проектів;

-    оцінити ефективність інноваційної діяльності.

Список рекомендованої літератури

1.     Бажал Ю.П. Економічна теорія технологічних змін. – К.: Заповіт, 1996.

2.     Беленький П.Е., Гиттик Ю.Л., Ландина Т.В. Управление техническим и организационным развитием предприятия. – К.: Техника, 1992.

3.     Валдайцев С.В., Горланов Г.В. Эффективность ускорения научно - технического прогреса: – Л.: Изд-во ЛГУ, 1990.

4.     Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновациями на предприятиях. – М.: Економика, 1989.

5.     Глазьєв С.Ю. Экономическая теория развития – М., Наука, 1990.

6.     Добров Г.М. Наука о слове. – К, Наукова думка, 1989.

7.     Дынкин А.А. Новый этап научно-технической революции. – М.: Наука, 1991.

8.     Ермошенко Н.Н. Экономика: – НТП, инвестиционная политика, управление. - К.: Наук. Думка, 1990.

9.     Кутейников А.А. Искуство быть новатором. – М.: Знание, 1990

10.           Пригожин А.И. Нововведения: стимул и припятствия (социальные проблемы инновации) – М.: Политиздат, 1989.

11.           Хучек М. Инновации на предприятиях и их внедрение. – М.: Луч, 1992.

Страницы: 1, 2, 3