Методи оцінки ефективності функціонування інформаційної логістичної системи

Суть фінансових моделей у тім, щоб використовувати їх обдумано, піддаючи їх ретельному аналізу.

Метод окупності

Метод окупності визначає період часу, необхідний для окупності первісного капіталу, вкладеного в проект. Період окупності Tok обчислюється по формулі :

,(14)

де Kp - первісне капіталовкладення, а Rg - чистий річний доход.

Цей метод широко застосовується, тому що він - простий і дозволяє визначити, чи варто далі витрачати гроші і час на розробку проекту. Особливо він ефективний при розробці проектів з високим ступенем ризику, де важко визначити життєвий цикл. Якщо система окупає себе за 2 роки, то уже не так важливо, скільки років вона буде працювати. Цей метод не враховує тимчасову вартість грошей, суму грошей, що надходять після періоду окупності і прибутковість від інвестицій.

З урахуванням тимчасової вартості грошей період окупності Tok розраховується зі співвідношення :

,(15)

де Ri і Ki доходи і витрати ІС в i - рік роботи відповідно, d - дисконт (процентна ставка чи вартість капіталу на ринку).

Метод рентабельності інвестицій

Фірми вносять капіталовкладення з метою одержання задовільного коефіцієнта рентабельності. Визначення задовільного коефіцієнта рентабельності залежить від суми внесених грошей, а також і від інших факторів, наприклад, від коефіцієнта рентабельності, передбачуваного фірмою. У кінцевому рахунку коефіцієнт рентабельності повинний дорівнювати чи перевищувати вартість капіталу на ринку. Інакше, ніхто не вкладе гроші у фірму. Проста рентабельність інвестицій обчислює коефіцієнт рентабельності інвестицій, регулюючи потік готівки, створюваний інвестиціями для амортизації. Це дає приблизний розрахунок доходу, одержуваного від проекту. Щоб обчислити рентабельність інвестицій, спочатку обчислюють середній чистий доход Rsrch по формулі:

,(16)

де Ro - загальний доход (прибуток), Ko - загальні витрати, а Tsl - термін служби системи.

Щоб одержати рентабельність інвестицій rinv, чистий прибуток ділиться на суму первісних інвестицій по формулі :

,(17)

де Kp - первісні капіталовкладення.

Недолік методу рентабельності інвестицій у тім, що він не враховує дисконт. Майбутні заощадження в грошах не рівнозначні нинішнім заощадженням. З іншого боку, метод рентабельності інвестицій можна видозмінити (зазвичай так і робиться) так, щоб майбутній прибуток і витрати обчислювалися в грошах, що знаходяться в обороті.

Метод чистої приведеної вартості

Оцінка капітального проекту вимагає, щоб витрати на інвестиції (відтік грошей зазвичай в рік 0) порівняти з чистим грошовим припливом, що буде через багато років. Але ці два грошових потоки не можна порівняти через дисконт. Гроші, що одержуємо через 3-4-5 років, не рівнозначні грошам, одержуваним сьогодні. Гроші, одержувані в майбутньому, повинні перетерпіти знижку у відповідному процентному відношенні - зазвичай перевищуючи процентну ставку, а іноді вартість капіталу.

Приведена вартість - це вартість платежу чи платежів у грошах, що знаходяться в обороті, що буде отримана в майбутньому. Приведену вартість Spr можна обчислити по формулі :

,(18)

де S - неприведена вартість, d - дисконт (процентна ставка і вартість капіталу на ринку), а t - розрахунковий рік.

Таким чином, для того щоб порівняти інвестиції, зроблені в сьогоднішніх грошах, з майбутніми чи заощадженнями заробітками, ми повинні знизити заробітки до приведеної вартості, а потім обчислити чисту приведену вартість інвестиції. Чиста приведена вартість - це сума грошей, яку коштує інвестиція, з огляду на її витрати, заробітки (зароблені гроші) і часову вартість грошей. Чиста приведена вартість Sprch обчислюється по формулі :

,(19)

де Fpr - приведена вартість очікуваного грошового потоку, Kp - первісні витрати інвестиції. Приведена вартість грошового потоку Fpr обчислюється по формулі :

,(20)

де Ri і Ki доходи і витрати ІС в i - рік роботи відповідно, d - дисконт (процентна ставка і вартість капіталу на ринку), а Tsl - термін служби системи.

Коефіцієнт витрати/прибуток

Простим методом для обчислення прибутку (рентабельності) від капіталовкладень є обчислення коефіцієнта витрати/прибуток rk/r, що є відношенням загальних доходів і загальних витрат і визначається по формулі:

,(21)

де Ro - загальний доход (прибуток), Ko - загальні витрати.

Цей коефіцієнт можна використовувати для того, щоб дати оцінку різним проектам при їхньому порівнянні. Деякі фірми встановлюють мінімальний коефіцієнт витрат і прибутку, що повинні бути отримані від капітальних проектів.

Цей коефіцієнт можна також обчислити, використовуючи приведену вартість до дисконту (тимчасової вартості грошей).

Індекс прибутковості

Якщо фірмі потрібно порівняти декілька різних потенційних інвестицій, то простіше це зробити, обчисливши індекс прибутковості. Індекс прибутковості rpr обчислюється шляхом розподілу приведеної вартості загального грошового потоку від інвестицій на первісні витрати інвестицій формула (22)).

,(22)

де Fpr - приведена вартість очікуваного грошового потоку, Kp - первісні витрати інвестиції.

Індекс прибутковості можна використовувати для порівняння прибутковості альтернативних інвестицій. Показник дозволяє фірмам зосередити свою увагу на найприбутковіших проектах.

Внутрішній коефіцієнт рентабельності

Внутрішній коефіцієнт рентабельності - це варіант методу чистої приведеної вартості. Він враховує тимчасову вартість грошей (дисконт). Внутрішній коефіцієнт рентабельності визначають як коефіцієнт рентабельності чи прибутку, що припускають одержати від інвестицій. Внутрішній коефіцієнт рентабельності - це дисконтна ставка, при якій приведена вартість майбутніх грошових потоків проекту дорівнює первісним витратам проекту. Іншими словами, величина дисконтної ставки така, що приведена вартість - первісні витрати = 0. Внутрішній коефіцієнт рентабельності rvn розраховується зі співвідношення :

,(23)

де Ri і Ki доходи і витрати ИС в i - рік роботи відповідно, а Tsl - термін служби системи.

Розділ 2. Сучасний рівень інформаційного забезпечення управлінських процесів в умовах державного підприємства пенітенціарної системи України (Житомирська в’язниця № 8)

2.1Загальна характеристика підприємства

Державне підприємство Житомирська в’язниця № 8 було було створено в 1972 році. Вид діяльності металообробка. За розмірами це середне підприємство, за типом це воєнізоване формування з управлінням у вигляді багаторівневої ієрархії. Керуючим органом є Державний Департамент з питань виконання покарань.Персонал підприємства ( керівники, спеціалісти та службовці) це вільнонаймані та війскові.

Основний предмет діяльності підприємства – виробництво пружинних елементів для м’яких побутових меблів. Підприємство є одним з провідних виробників цієї продукції в Україні, виготовляючи щомісяць її на суму близько 100 000 грн. Номенклатура типорозмірів, пружинних блоків, підприємства містить більш 80 наїменувань. Форма власності – державна.

Схема структури управління представлена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1 Схема структури управління

Відділ маркетингу, збуту і матеріально-технічного постачання є самостійним структурним підрозділом підприємства.

Задачі відділу:

1.                 Забезпечення реалізації продукції підприємства.

2.                 Забезпечення 100% виконання завдань і зобов’язань по постачанню продукції і товарів у відповідності із заключеними договорами і замовленнями-підрядами зовнішньо-торгових організацій.

3.                 Раціоналізація роботи збутової служби підприємства, зниження затрат на збут продукції.

В склад відділу можуть входити підрозділи вивчення попиту і реклами, планування по окремим видам готової продукції.

На підприємстві сформована необхідна виробнича і фінансова база для здійснення виробничої діяльності, встановлене високопродуктивне обладнання, яке дозволяє випускати продукцію високої якості. При цьому підприємство має цілий ряд виробничих факторів, сприяючих його діяльності, це:

1.                 Сучасні промислово-виробничі споруди.

2.                 Наявність високопродуктивного обладнання.

3.                 Наявність власного транспорту для доставки сировини і допоміжних матеріалів.

4.                 Висока якість продукції при низькій ціні.

Фінансова діяльність кожного промислового підприємства здійснюється способом використання системи грошових відносин, що складаються в процесі виробництва і реалізації продукції.

Організація фінансової роботи на підприємстві проводиться фінансовим відділом і базується на таких принципах:

-     самостійність підприємства;

-     безперервність діяльності підприємства;

-     можливість поділу безперервної діяльності підприємства на звітні періоди та періодичність виявлення результатів діяльності;

-     грошовий вираз всіх господарських операцій.

Керівник фінансового відділу – головний бухгалтер, який несе відповідальність за фінансову дисципліну та фінансовий станпідприємства.

До його функцій відносяться:

-     облік та аналіз результатів фінансово-господарської діяльності;

-     контроль обліку фінансових, розрахункових та кредитних операцій;

-     Крім головного бухгалтера у фінансовому відділі працює ще три співробітника.

На даному підприємстві готується обов’язкова фінансова звітність , а саме “Баланс”, “Звіт про фінансові результати”, “Звіт про рух грошових коштів” та “Звіт про власний капітал”. Така звітність складається 1 раз на рік, але завдяки тому, що впроваджена інформаційна система 1С-бухгалтерія, складати таку звітність можна за потребою.

Слід зазначити, що на підприємстві не проводиться детальна оцінка фінансового стану, а фінансовий аналіз носить нерегулярну та вибіркову форму.

Причиною такої ситуації може бути відсутність задовільного методологічного забезпечення фінансового аналізу та стратегічного планування. Саме тому для економічної служби підприємства була створена підсистема планування рентабельності в межах інформаційної логістичної системи.

Підсистема створювалась для рівня стратегічного управління, що є функцією вищого управлінського персоналу.

Таблиця 2.1

Показники структури капіталу, власних та залучених коштів

Виходячи з результатів аналізу майнового стану та структури капіталу, можна зробити висновок, що майновий стан підприємства за останній рік покращився, але не на багато. Причиною незначного зростання сукупного капіталу є ледь помітне зростання частки та абсолютної суми основних фондів (8712,7 та 8719,2 тис.грн.).

З даних про структуру капіталу видно, що частка власного капіталу підприємства на протязі останнього року зросла на 9%, а зобов’язання за цей період зросли лише на 1,3%.

Позитивним моментом є відсутність у балансі за звітний період негативних статей звітності, наприклад, простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості. Крім того. Підприємство на даний момент не має непогашених кредитів фінансово-банківським установам, що значно зміцнює його платоспроможність.

Таблиця 2.2

Показники рентабельності

Показники рентабельності підприємств в порівнянні з минулим роком значно погіршились і не відповідають вимогам. Це пояснюється тим, що обсяги товарообороту зростали швидшими темпами, ніж обсяги прибутку.

Низька рентабельність активів пов’язана з структурою ризикованості активів (великий обсяг непрацюючих активів, низька віддача основних фондів – недостатньо беруть участь в створенні прибутку).

2.2Оцінка рівня інформаційного забезпечення аналізу рентабельності і фінансового стану підприємства

Складовими частинами інформаційної логістичної системи є технічні засоби, засоби телекомунікацій (зв'язку) так і прикладні програми й операційні системи. Бази даних і програмне забезпечення використовують як інструмент для діловодства і раціоналізації фінансової праці. Їхнє використання дозволяє скоротити час, необхідний на підготовку конкретних маркетингових і виробничих проектів, зменшити непродуктивні витрати при їхній реалізації, виключити можливість появи помилок у підготовці бухгалтерського, технологічного й іншого видів документації, що дає для підприємства прямий економічний ефект.

Підвищення ефективності використання інформаційних логістичних систем досягається шляхом побудови і сумісності інформаційних систем, що дозволяє усунути дублювання і забезпечити багаторазове використання інформації, установити визначені інтеграційні зв'язки, обмежити кількість показників, зменшити обсяг інформаційних потоків, підвищити ступінь використання інформації.

Розвиток систем телекомунікацій, а зокрема, технологій локальних обчислювальних мереж, дозволить об'єднати всі технічні засоби обробки цифрової і текстової інформації в єдину внутрівиробничу інформаційну систему. Найбільш ефективною системою інформації вважається система, заснована на одночасному використанні обчислювальної техніки і засобів автоматизованої обробки текстової інформації, об'єднаних у єдину систему.

Так, пропоновані сучасними умовами вимоги до систем управління можуть бути задоволені лише за допомогою сучасних засобів автоматизації управління.

Досвід показує, що в наш час для рішення цих задач не обійтися без допомоги комп'ютерної техніки, що дозволяє в найбільш зручній формі зберігати і представляти користувачам потрібну їм службову інформацію. Для найбільш злагодженої роботи різних служб підприємства комп'ютери зручно поєднувати в так звані локальні обчислювальні мережі, що дозволяють здійснювати зв'язок між різними користувачами цієї мережі, що знаходяться на деякій відстані один від одного (звичайно, у різних приміщеннях одного будинку). Однак, такі мережі вимагають для своєї роботи відповідного програмного забезпечення, необхідного для забезпечення робіт узагалі подібної мережі й відображаючого специфіку роботи даного підприємства.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5