скачать рефераты

МЕНЮ


Організація і економічна ефективність вирощування соняшнику

Організація і економічна ефективність вирощування соняшнику

Зміст


Вступ

1. Характеристика господарства

2. Розрахунково-пояснювальна частина

2.1 Суть і структура фінансового менеджменту

2.2 Механізм функціонування фінансового менеджменту

2.3 Управління фінансовими ресурсами

2.4 Управління витратами на різних рівнях менеджменту

3. Обгрунтування економічної доцільності курсової роботи

3.1 Ефективність фінансового галузевого менеджменту

4. Охорона праці

5. Охорона природи та екології

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Приложение


Вступ


Менеджмент - це не просто модний термін, який серед інших набув поширення в українській лексиці останніх років. Всебічно й вичерпно визначити це поняття досить складно. У загальному плані менеджмент означає управління в галузі економічної діяльності за ринкових умов. У США термін менеджмент почав широко вживатися з 30-х років у значенні складного синтезу науки, практики й мистецтва управління.

Суть управління якраз і полягає в активному впливі на параметри об’єкта з метою усунення небажаних відхилень від заданих режимів роботи, у підтриманні стану впорядкованості, плановості та його динамічної рівноваги з навколишнім середовищем, усунення асиметрії, за якої елементи виробництва перебувають у неврівноваженому і непропорційному стані, у наведеному порядку в їх взаємодії, забезпечені розвитку і вдосконалення системи. Причому в управлінській, як і в деяких інших видах діяльності, не все можна надолужити. Тому управління, як правило, має превентивний характер.

Управління становить одну з форм виробничих відносин і відображує причинно-наслідкові зв’язки та залежності, які виникають у процесі організації продуктивних сил і регулювання суспільного процесу. Оскільки об’єктом відносин управління є трудова діяльність людей, то управлінські відносини існують незалежно від волі та свідомості людей і подібно до природних явищ підпорядковуються об’єктивним законам і закономірностям.

Мета курсової роботи - закріплення і систематизація практичних знань щодо фінансового менеджменту в господарстві, що функціонує в ТОВ СП "Нібулон" м. Старобільськ, а також практичних умінь і навичок з самостійної роботи, з навчальною літературою та матеріалами конкретного підприємства.


1. Характеристика господарства


Підприємство ТОВ СП "Нібулон" створене в 1991 році, а Старобільська філія в 1996 році. Першепочатково підприємство створювалося для надання послуг по обробці землі сільськогосподарським підприємствам.

Філія ТОВ СП "Нібулон" знаходиться в центральній частині м. Старобільськ, за адресою: вул. Южна, буд.71а. Відстань від обласного центру м. Луганськ - 96 км. Основним пунктом реалізації сільськогосподарської продукції, являється м. Миколаїв.

Запаси добрив, зерна, паливо - мастильних матеріалів зберігаються на Старобільському елеваторі.

В ТОВ СП "Нібулон" основні фонди господарства це земля - 5699 га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 4739 га, із них: рілля - 3912 га, пасовища - 701 га, багаторічні насадження - 71 га; на 1 працюючого в господарстві - 146 га (5699 га: 36 чоловік); а на одного члена товариства 16,96 га.

В ТОВ СП "Нібулон" є тракторна бригада з усіма службами, всього тракторів - 9 шт., із них:

МТЗ 82 - 2 шт.;

"Фаворит" - 3 шт.;

"Беларусь" - 2 шт.;

К 700 - 1 шт.;

Т 150 - 1 шт.

Зернових комбайнів - 5 шт., із них;

CESI - 3 шт.;

Дон 1500 - 2 шт.

В бригаді працює 17 чоловік, з них:

1-2 класу 8 чоловік, що становить 62%.

Середня заробітна плата механізаторів становить 561,12 грн.

Також в ТОВ СП "Нібулон" є: гараж, цех по ремонту, склад зернових, вагова, побутові приміщення.

В ТОВ СП "Нібулон" є і автомобілі - 10 шт., в тому числі:

УАЗ - 3 шт.;

САЗ - 1 шт.;

Топливозаправщик ГАЗ - 1 шт.;

ММЗ - 1 шт.;

ЗИЛ - 2 шт.;

Автопричеп ГКБ - 2 шт.

Займається тільки виробництвом рослинної продукції.

ТОВ СП "Нібулон" повністю забезпечено кадрами.

За останні 5 років господарство не знизило виробництво сільськогосподарської продукції і економічних показників.

Урожайність зернових становить за 2007 рік - 19,4 ц/га;

В тому числі:

Озима пшениця - 17,7 ц/га;

Ячмінь - 21,9 ц/га;

Всього ранніх зернових - 18,4 ц/га;

Кукурудзи на зерно - 19,2 ц/га;

Соняшник - 12,1 ц/га.

При виробництві сільськогосподарської продукції вносяться мінеральних добрив - 100 кг/га, в тому числі в діючій речовині - 36 кг/га.

В ТОВ СП "Нібулон" на одного працюючого вироблено продукції:

в 2006 році - 58300 грн.

в 2007 році - 62540 грн.

Чистий прибуток:

за 2006 рік - 848000 грн.

за 2007 рік - 911600 грн.

Рівень рентабельності:

за 2006 рік - 45%,

за 2007 рік - 53%.

Статутний фонд товариства - 1867223 гривень. Це 256 чоловік згідно Статуту товариства - загальні збори вирішують всі питання розвитку господарства, вибирають правління товариства і його голову на 4 роки.

Оперативне керівництво по виконанню рішень загальних зборів і відповідних планів розвитку виконує правління і його Голова, які підбирають, затверджують відповідних керівників виробничих підрозділів і головних спеціалістів господарства.

Господарство повністю забезпечення кадрами всіх рівнів: механізатори, працівники рослинництва, соцкультпобут, спеціалісти всіх рівнів.

Філія ТОВ СП "Нібулон" м. Старобільськ - управлінська структура організації двоступінчаста - поширена в невеликих і середніх по розмірах господарствах з обмеженою кількістю населених пунктів. Вона передбачає два рівня: керівник підприємства - керівники первинних підрозділів (бригадири, зав. ферми). Така структура економічна, забезпечує чинний, прямий і зворотній зв’язок керівника підприємства з керівниками первинних підрозділів, чіткий розподіл повноважень між ними, а також між спеціалістами.

Вихідні дані для розрахункової частини:

Площа посіву, га:

Озима пшениця - 1125;

Ячмінь - 778;

Кукурудза на зерно - 731;

Соняшник - 1178.

Запланована врожайність, ц/га:

Озима пшениця - 17,7;

Ячмінь - 21,9;

Кукурудза на зерно - 19,2;

Соняшник - 12,1.

Товарність, %:

Озима пшениця - 63;

Ячмінь - 68;

Кукурудза на зерно - 68;

Соняшник - 70.

Ціна, грн. за 1 ц:

Озима пшениця - 80;

Ячмінь - 75;

Кукурудза на зерно - 80;

Соняшник - 120.

Грошові витрати на 1 га, грн.:

Озима пшениця - 530;

Ячмінь - 598;

Кукурудза на зерно - 659;

Соняшник - 502.

Норматив витрат на реалізацію до виробничих витрат. %:

Озима пшениця - 12;

Ячмінь - 12;

Кукурудза на зерно - 12;

Соняшник - 10.


2. Розрахунково-пояснювальна частина


2.1 Суть і структура фінансового менеджменту


В умовах ринкової економіки особливого значення набуває регулювання фінансових відносин як на макро- , так і на мікрорівнях управління. Внутрішньосистемне регулювання фінансових відносин організаційних формувань щодо макрорівня є складовою механізму ринкового саморегулювання.

Функції регулювання і саморегулювання покладаються на функціональний - фінансовий - менеджмент. Він може бути вузькоспеціалізованим або інтегрованим залежно від розміру підприємств, розвитку зовнішніх джерел фінансування, організаційних форм і структур управління.

Фінансовий менеджмент - це специфічний вид діяльності, спрямований на забезпечення ефективності функціонування фінансових ресурсів агробізнесу в цілому та його організаційних формувань. З переходу фінансів від пасивного стану до активного роль фінансового менеджменту зростає.

Фінансовий менеджмент є також підсистемою менеджменту агробізнесу і водночас самостійною локальною системою, яка має свою структуру, завдання, цілі і механізми функціонування.

Структурний аспект фінансового менеджменту охоплює макро- і мікроекономічні фінансові органи управління, фінансові інститути ринкової економіки, завдання, цілі, функції і механізми фінансового регулювання (саморегулювання).

Завдання і цілі фінансового менеджменту випливають з основної функції організаційної системи та її майбутньої поведінки. Вони зводяться до: експертної оцінки проектів діяльності організаційного формування; забезпечення ефективного функціонування фінансових ресурсів; стабільного фінансового забезпечення організаційної системи; здійснення організаційним формуванням основної загальносистемної функції, яка впливає з обов’язків аграрного сектора перед суспільством; формування іміджу організації та підвищення її авторитету в ринковому споживчому та фінансовому середовищі.

Механізм функціонування фінансового менеджменту включає, з одного боку, завдання і цілі, а з другого - функції і методи їх реалізації. Серед функцій у загальній системі слід виділити: фінансове стратегічне планування, фінансове поточне і оперативне планування, фінансовий аналіз, фінансову діагностику, фінансове регулювання, фінансовий контроль і аудит, фінансовий облік, інформаційне забезпечення фінансового менеджменту агробізнесу, фінансову звітність, фінансове забезпечення ділової активності агробізнесу та організаційних формувань і т. ін.


2.2 Механізм функціонування фінансового менеджменту


Аграрний сектор економіки має свою специфіку формування механізмів функціонування фінансового менеджменту. Вона визначається особливостями сільськогосподарського виробництва, кругообороту капіталу, а також організацією простого і розширеного відтворення. Головними з цих особливостей є:

дія природно - кліматичного фактора, який формує різний природний потенціал організаційних систем і створює різні можливості для господарювання;

нерівномірність одержання доходів протягом виробничого циклу, що потребує формування специфічного механізму пільгового кредитування;

значно менші можливості диверсифікації виробництва та його монополізації порівняно з промисловістю та іншими галузями;

сільське господарство через низький рівень ліквідності господарських засобів внаслідок сезонності виробництва на етапі переходу до ринкової економіки не в змозі залучати інвестиції різних суб’єктів бізнесу;

розірваність технологічного зв’язку на різних стадіях (виробництво - переробка - споживання);

особливості формування соціальної інфраструктури в сільській місцевості;

різна густота населення сільської місцевості, різна вікова його структура в зональному і регіональному масштабах, що створює неадекватні проблеми.

Звідси очевидною є необхідність застосування специфічних механізмів макроекономічного державного регулювання, яке повинно охоплювати три блоки - програмний, стабілізаційний та спостережно-аналітичний.

Програмний блок передбачає розробку цільових програм і механізмів їх реалізації; стабілізаційний блок - розробку і реалізацію механізмів стабілізації аграрної економіки; спостережно-аналітичний блок дає змогу виявити можливі відхилення в часі і просторі від наміченої програми, забезпечити досягнення запланованих цілей.

У процесі формування специфічних механізмів ураховуються принципи аграрного протекціонізму, поєднання соціальних і економічних цілей, індикативності та директивності, програмного регулювання, гарантованості підтримки та цільової підтримки.

Економічне регулювання виробничої діяльності забезпечується також за допомогою цінового механізму, який включає:

встановлення прогресивно зростаючих цін залежно від рівня виконання зобов’язань перед державою;

встановлення фіксованих цін на певні елементи ресурсного забезпечення;

обмеження рівня рентабельності та розміру акцизних зборів.

Поряд з державним регулюванням аграрного сектора набувають

розвитку механізми саморегулювання агробізнесової діяльності. Ними передбачається зовнішнє і внутрішнє фінансування агробізнесу. Серед саморегульованих механізмів зовнішнього фінансування використовуються переважно кредитне і частково акціонерне фінансування. З розвитком приватизації і формуванням корпоративно-власницького бізнесу зростатиме частка акціонерного фінансування. Джерелами внутрішнього фінансування є амортизаційні відрахування та прибуток. Зростатиме роль системи страхового захисту. В умовах ринкової економіки вона має захистити організаційні формування від можливих втрат внаслідок виникнення ризикових ситуацій. В агропромисловому секторі економіки ризикові ситуації можуть мати різний характер.

З метою зменшення втрат від можливих ризикових ситуацій використовується добровільне і обов’язкове страхування. Перше здійснюється на підставі договору між страхувальником і тим, кого страхують. При обов’язковому страхуванні, страхувальник вільний у виборі клієнтів.

Менеджмент використовує майже всі економічні підйоми і важелі виробничої та комерційної діяльності. Йдеться про інструментарій ринків продукції і послуг, факторів виробництва, фінансового ринку.

Вузловим центром економічної системи бізнесу є механізм фінансового ринку. Рівень розвитку фінансового ринку характеризує стан розвитку економіки. За допомогою фінансового ринку забезпечується управління економічною активністю суспільства. Фінансовий ринок досить різнобічний. Предметом купівлі і продажу є гроші. Бізнес як система використовує механізм функціонування різних видів фінансового ринку.

Бізнес як систему обслуговують ринок грошей і ринок капіталів (інвестиційних фондів).

Ефективне функціонування бізнесу як сфери економічної активності населення регіонів і суспільства значною мірою залежить від рівня врахування характеристик фінансових активів суб’єктами бізнесу в процесі їх діяльності. Такими характеристиками є ліквідність, ризик, доходність. Названі характеристики тісно взаємозв’язані. Ризикованість фінансових активів підвищує їх доходність, а ліквідність зменшує.

Фінансовий ринок, який обслуговує економічну діяльність індивідуальних господарств, уряду і бізнесу, використовує різні інструменти. У цивілізованих країнах з розвинутою ринковою системою інструментами грошового ринку є казначейські короткострокові зобов’язання, комерційні папери, банківські векселі, обігові сертифікати вкладень, федеральні фонди, погодження про викуп.

Важливими інструментами економічної системи бізнесу є векселі, кредити (короткострокові, довгострокові) та інвестиційні фонди.

Отже, фінансовий ринок обслуговує система інструментів, яка дає

змогу створити дійовий механізм ринкової економіки. За допомогою названих інструментів здійснюється зовнішнє фінансування бізнесу в цілому, агробізнесу зокрема, а також організаційних формувань, забезпечується функціонування бізнесу як сфери економічної активності населення країни.


2.3 Управління фінансовими ресурсами


Управління фінансовими ресурсами являє собою складну систему. Вона охоплює макро- та мікроекономічні рівні господарювання, безпосередньо пов’язана з ринками продукції і послуг, факторами виробництва, фінансовим, зовнішнім і внутрішнім середовищами. Цілі управління фінансовими ресурсами досягаються реалізацією функцій та використанням методів менеджменту. В результаті забезпечується ефективність функціонування підсистем фінансового менеджменту - управління витратами, акціонерним і кредитним капіталом, поточними активами, дебіторською заборгованістю, товарно-матеріальними запасами, інвестиціями та ін. Важливе значення має чітке дотримання певної технології процесу управління фінансовими ресурсами.

Суб’єктами менеджменту агробізнесу залежно від типу структур управління та розміру підприємств можуть бути безпосередньо фінансові менеджери, спеціалісти економічних служб, лінійні працівники апарату управління.

Суб’єкти макрорівня за допомогою різних видів контролю здійснюють перевірку фінансової системи організаційного формування щодо відповідності її дій законодавчим актам України, правилам цивілізованої ринкової поведінки. Окремі з цих суб’єктів вивчають потенціал конкурентоспроможності організаційної системи.

Суб’єкти мікрорівня здійснюють як контрольні, так і самоконтрольні функції щодо обгрунтованості рішень, які стосуються майбутньої поведінки організаційного формування, інвестицій у проекти та ефективності реалізації названих рішень, результативності функціонування фінансової системи.

Особливий статус мають аудиторські формування, які діють відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність". Крім здійснення контрольно-консультативних функцій вони підтверджують правильність виплати податків, об’єктивність даних фінансових звітів, що виносяться на громадськість тощо.

Таким чином, фінансовий контроль - це система спостереження за фінансовою діяльністю агробізнесових формувань з боку об’єктів зовнішнього і внутрішнього середовищ.

У процесі управління фінансовими ресурсами важливо забезпечити максимально можливий рівень результативності фінансово - господарської діяльності.

Загальна результативність виробничо-фінансової діяльності значно

залежить від ефективності управління витратами, особливо на вході. Помилка на вході майже в геометричній прогресії знижує ефективність кінцевого результату функціонування будь-якого організаційного формування. Тому при обгрунтуванні вхідних потоків необхідно врахувати:

кількісні і якісні параметри ресурсного матеріального забезпечення;

фінансове ресурсне забезпечення;

ризикованості рішень, що приймаються, залежно від структури використання видів ресурсів;

конкурентоспроможність кожного з видів ресурсів залежно від напрямів їх використання;

асортиментність продукції і диверсифікованість виробництва;

раціональність життєвого циклу товарів, організаційної системи;

можливі зміни в сегментаціях ринку;

поточні і перспективні стратегії розвитку підприємства.

Критерієм ефективності рішень слід вважати максимізацію споживчої вартості з одиниці ресурсів. Такий підхід дасть змогу забезпечити задоволення потреб згідно із сегментами ринку, максимізувати ціну акціонерного капіталу.

Для обгрунтування вхідних ресурсних потоків використовують методи лінійного і нелінійного програмування, систему сіткового планування і управління, за допомогою яких оптимізують управлінські рішення, визначають критичні шляхи і критичні зони виробничої діяльності, протягом року стежать за здійсненням виробничих процесів, маневрують ресурсними потоками для досягнення поставлених цілей.

Важливим об’єктом управління є також інноваційні процеси та інвестиції. Перед менеджерами стоїть завдання вибору пріоритетів спрямування інвестицій з урахуванням майбутньої поведінки організаційної системи. Прийняттю таких рішень повинен передувати процес вибору стратегій розвитку організації і виробництва.

Таким чином, управління фінансовими ресурсами - це цілісна система, яка охоплює фінансові потоки на стадії як формування, так і використання.

Страницы: 1, 2


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.