Основи розробки бізнес-плану
і і і
і і
де N – кількість машин даної марки.
Сумарну трудомісткість ТО і Р визначають, як добуток
числа відповідних видів ремонтів чи обслуговувань на трудомісткість цих видів
ремонтів чи обслуговувань. Наприклад, сумарну трудомісткість КР машини певної
марки можна визначити за формулою:
Тскм = Ккм * Ткм
(2.7)
Тскм – сумарна трудомісткість
капітального ремонту і-тої марки, люд.-год;
Ккм – кількість КР по машинам і-тої марки.
При визначенні кількості ремонтів і ТО враховується тільки ціла частина
отриманого числа;
За аналогічними формулами визначаються сумарні
трудомісткості планових ПР і ТО.
Груповий метод розрахунку
Цим методом визначають річну кількість і
трудомісткість ремонтно-обслуговуючих діянь для різної сільськогосподарської
техніки по всій групі машин даної марки на основі нормативів.
Розрахункові формули для визначення кількості і
трудомісткості трудомісткість ремонтно-обслуговуючих діянь для різної
сільськогосподарської техніки представлені в таблиці 2.1.
Умовні позначення у формулах:
Ккм, Ктм, Кзм, К2м,
К1м, Ксом – кількість, відповідно, капітальних, поточних
ремонтів, ТО-3, ТО-2, ТО-1, сезонних обслуговувань по машинам даної марки;
Тскм, Тспр,
Тс3м, Тс2м, Тс1м,
Тссом – трудомісткість, відповідно, капітальних, ПР,
ТО-3, ТО-2, ТО-1, сезонних обслуговувань, люд-год (додаток 4)
N – кількість машин;
Вр – річне планове напрацювання однієї
машини, мото-годин, у.о.га, кг використаного палива, га зібраної площі, км
пробігу (додаток 5);
Мп, М3, М2, М1
– нормативне напрацювання, відповідно, до ПР, ТО-3, ТО-2, ТО-1 (одиниці виміру
ті ж), (додаток 6);
Qкм – коефіцієнт охоплення капітальним
ремонтами (додаток 7);
gткр, gтпр,
gтто – сумарна питома трудомісткість капітального, ПР, і
ТО обладнання тваринницьких ферм, люд-год/1000 голів (додаток 8);
П1 – поправочний коефіцієнт до середнього
річного коефіцієнту охоплення капітальним ремонтом тракторів, що враховує
зональні умови експлуатації (додаток 9);
П2 – поправочний коефіцієнт, що враховує
середній вік машин в парку (додаток 10);
П3 – поправочний коефіцієнт до нормативів
на ТО і ремонт автомобілів, що враховує категорію дорожніх умов експлуатації (додаток
11);
П4 – поправочний коефіцієнт до нормативів
на ТО і ремонт автомобілів, що враховує природнокліматичні умови експлуатації (додаток
12);
П5 – поправочний коефіцієнт до середнього
річного коефіцієнту охоплення капітальним ремонтом комбайнів, що враховує
зональні умови експлуатації (додаток 13);
П6 – коефіцієнт, що враховує списання
сільськогосподарської техніки (додаток 14).
Нормативні значення періодичності, трудомісткості ТО і
Р, коефіцієнти охоплення КР, значення поправочних коефіцієнтів дані в додатках
4…14.
Значення планового річного напрацювання машин беруться
з виробничих завдань господарств або задаються викладачем.
Стохастичний метод визначення
кількості технічних дій
Розглянувши вище метод планування ремонту основаних на
середніх значеннях до ремонтних і міжремонтних напрацювань без врахування
розсіювання їх у реальних умовах експлуатації, що призводить до помилок.
Правильне планування ремонтних дій набуває особливого значення при заключенні
договорів господарств, з технічними центрами, РТП та іншими ремонтними
підприємствами.
Воно повинно проводитися на основі фактичних
показників надійності об’єктів ремонту в конкретних господарствах при певних
умовах експлуатації.
Для зменшення помилки при визначенні кількості
ремонтів тракторів рекомендується виконувати розрахунки з урахуванням
розсіювання планового річного напрацювання Вр машини і напрацювання
(Вк, Вг) машини від останнього ремонту до початку
запланованого періоду.
На основі двох розподілень напрацювання (див.мал.)
можна отримати композицію законів, яка відбиває випадковий характер зміни
напрацювання машини і-тої марки до ремонту.
Ця композиція має, як правило, нормальний закон
розподілення з коефіцієнтом варіації V = 0,2…0,3.
Визначення кількості капітальних
ремонтів.
Кількість капітальних ремонтів Ккм
тракторів розраховують за формулою:
Ккм = N Ркі П1 П2
(2.41)
де N – кількість тракторів і-тої марки в господарстві,
шт.;
Ркі – ймовірність потреби в капітальному
ремонті тракторів і-тої марки.
Ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки
визначають за формулою:
Ркі = 1 – Fо(Х) (2.42)
де Fо – центрована інтегральна функція
розподілення;
Х – аргумент інтегральної функції розподілення, яка
визначає ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки.
Аргумент Х інтегральної функції розподілення
розраховують по формулі:
Х = [Мк – (Вк + Вр)]
[(Vк Вк)2 + (Vр Вр)2]-0,5
(2.43)
де Вк – середнє напрацювання тракторів і-ої
марки від останнього ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;
Vк – коефіцієнт варіації розроблення
напрацювання трактора і-ої марки від останнього капітального ремонту;
Vр – коефіцієнт варіації розподілення
планового річного напрацювання.
При відсутності відомостей про середній ресурс машин
можна використати відомості про нормативне напрацювання тракторів до
капітального ремонту (табл. 2.2.).
Після визначення аргументу Х знаходять значення
інтегральної функції F0 по таблиці.
Якщо отриманні значення аргументу не співпадають з
табличними, інтегральну функцію знаходять з використанням лінійної
інтерполяції.
Якщо отримане значення Х знаходять між табличними
значеннями Х1 і Х2, то інтегральна функція визначається
за формулою:
у = у1 + (х – х1)(у2
– у1)/(х2 – х1), (2.44)
де у1і у2 – найближчі значення
функцій.
Визначення кількості поточних
ремонтів.
Кількість поточних ремонтів Qn розраховують
за формулою:
Qn = N · PР · П1 ·
П2, (2.45)
де Рп – ймовірність потреби в поточному
ремонті тракторів і-ої марки.
Ймовірність потреби в поточному ремонті тракторів і-ої
марки визначають за формулою:
Рп = 1 – Fо(Хп) (2.46)
де Хп – аргумент інтегральної функції
нормального розподілення, який визначає ймовірність потреби в ПР тракторів
і-тої марки.
Аргумент Хп інтегральної функції
розподілення визначають формулою:
Хп = [Вп – (Вфп + Вп)][(Vфп
Вфп)2 + (Vр Вр)2]0,5
(2.47)
де Вп – нормативне напрацювання до ПР
тракторів і-тої марки, у м.ет.га;
Вфп – середнє напрацювання тракторів і-тої
марки від останнього поточного ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;
Vфп – коефіцієнт варіації розподілення
напрацювання тракторів і-тої марки від останнього ПР.
Якщо аргумент має від’ємне значення, центрова функція
визначається із залежності:
Fо(-Х) = 1 - Fо(Х) (2.48)
В цьому випадку ймовірність потреби в ПР можна
визначити із залежності: Рп = Fо(Хп)
Значення інтегральної функції знаходять в таблиці 2.3.
Приклад.
Визначити планову кількість капітальних і поточних
тракторів ЮМЗ-6Л/М у фірмовому тех. центрі ремонту тракторів ЮМЗ.
Вихідні дані.
Кількість тракторів N =100шт. Вр =1100 у м.ет.га., Vфк=Vфт
= 0,3.
Середній строк експлуатації складає 5 років.
Рішення.
Визначення кількості капітальних ремонтів розраховують
за формулою. аргумент інтегральної функції розподілення:
Хк = [3360 – (1600+1100)]·[(0,3·1600)2
+ (0,3·1100)2]-0,5 = 1,13.
В знаходять значення інтегральної функції для Хк
= 1,13. F0(Хп) = 0,871.
Визначають ймовірність потреби тракторів в
капітальному ремонті:
Рк = 1- 0,871 = 0,129.
Кількість капітальних ремонтів тракторів:
Кк = 100 · 0,129 · 1,07 ·1,25 = 17,25
Приймаємо Кк = 17
Визначення кількості поточних
ремонтів.
Визначення аргумент інтегральної функції за формулою:
Хп = [1120 – (530+1100)]·[(0,3·530)2
+ (0,3·1100)2]-0,5 = -1,39.
З таблиці 2.3 знаходимо F0(1,39) = 0,918.
Рт = F0(Хт) = 0,918.
Кількість поточних ремонтів складає:
Кр = 100 ·0,918 · 1,07 = 98,226
Таблиця 2.2
Нормативне напрацювання тракторів до
капітального ремонту, у м.ет.га.
Марка трактора
|
Напрацювання до ремонту
|
|
Капітального
|
Поточного
|
|
1
|
2
|
3
|
|
К-700, К-701
|
12960
|
4320
|
|
Т-150, Т-150К
|
9510
|
3170
|
Т-4М, Т-4А
|
9120
|
3040
|
Т-100М
|
8640
|
2880
|
ДТ-75М
|
6720
|
2240
|
ДТ-75, ДТ-74
|
6240
|
2080
|
ЮМЗ-6Л/М
|
3360
|
1120
|
МТЗ-80, МТЗ-82
|
4020
|
1340
|
Т-40А
|
2880
|
960
|
Т-25
|
1920
|
640
|
Т-16М
|
1440
|
480
|
Після проведення розрахунків об’ємів робіт проводиться
їх розподіл між підприємствами різних рівнів, тобто виділяються роботи, які
доцільно виконувати на спеціалізованих ремонтних підприємствах обласного або
районного рівнів, роботи, які доцільно виконувати в центральній ремонтній
майстерні господарства, а також роботи, які слід виконувати в майстернях
пунктів технічного обслуговування дільниць, бригад, ферм або пересувними
засобами технічного обслуговування і ремонту машин.
При розподіленні ремонтно-обслуговуючих робіт слід
враховувати, що:
- на спеціальних ремонтних підприємствах обласного і
районного рівнів, як правило, планується проведення капітального ремонту
тракторів. Автомобілів, зернозбиральних комбайнів поточних ремонт і складні
види технічного обслуговування енергонасичених тракторів типу Т-150К, К-700,
МТЗ-100 та інші, ремонт складних сільськогосподарських машин, металообробного і
ремонтно-технічного обладнання, пресувальних насосних установок, обладнання
тваринницьких ферм, нафтоскладів, електродвигунів; ремонт складної закордонної
техніки можуть виконувати машинно-технологічні станції;
- в центральних ремонтних майстернях господарств
передбачають проведення капітальних ремонтів деяких тракторів, поточних ремонт
і технічне обслуговування тваринницьких ферм;
- на пунктах технічного обслуговування відділків
/бригад/ передбачається проведення першого, другого і сезонного технічних
обслуговувань тракторів, комбайнів сільськогосподарських машин, поточного
ремонту нескладних сільськогосподарських машин. При цьому слід мати на увазі,
що ПТО відділків, /бригад/ не являються обов’язковими при формуванні ремонтно-обслуговуючих
баз господарств, тобто, в певних умовах такі пункти не передбачаються,
проведення вказаних видів ремонтів планується в центральній майстерні.
Рекомендації по раціональному розподілу об’ємів робіт між підприємствами різних
рівнів наведені у додатку.
Результати розрахунків трудомісткості робіт по ремонту
і технічному обслуговуванню машинно-тракторного парку і обладнання
тваринницьких ферм зводяться в таблицю 2.4.
Підсумовуючи трудомісткості по всіх видах робіт і
типах машин, визначаємо сумарну трудомісткість робіт по ремонту і технічному
обслуговуванню машинно-тракторного парку господарства Тсум, а також
трудомісткість робіт Тм, виконанням яких передбачається проводити в
ЦРМ.
i j z
m n
Тсум =∑Ттр + ∑Тк + ∑Та + ∑Тсх
+ ∑Тф, (2.49)
1 1 1
1 1
де, ∑Ттр, ∑Тк, ∑Та, ∑Тсх, ∑Тф
– сумарна трудомісткість ремонтно-обслуговуючих робіт по тракторам, комбайнам,
автомобілях, сільськогосподарських машинах, обладнанню тваринницьких ферм,
люд.-год;
i, j, z, m, n – кількість типів марок тракторів,
комбайнів, автомобілів, с/г машин, обладнання тваринницьких ферм.
В зв’язку з тим, що в ЦРМ, крім вказаних, виконуються
додаткові роботи, пов’язані з ремонтом й виготовленням деталей для інших
підрозділів господарства, загальна річна трудомісткість робіт ЦРМ визначається
із виразу:
Тмг = К Тм, люд.-год, (2.50)
де К – коефіцієнт, враховуючий додаткові роботи. він
приймається рівним 1,15…1,20.
Виробнича програма ЦРМ виражається в умовах ремонтах і
визначається по формулі:
Wy = Tмг/300 ум. рем. (2.51)
2.2 Обґрунтування режиму і розрахунок
річних фондів часу майстерні, робочих, обладнання
Режим-роботи ремонтної майстерні визначається числом
робочих днів на протязі тижня, тривалістю зміни і кількістю змін.
Тривалість зміни, згідно з трудовим законодавством
встановлюється із розрахунку роботи 41 час на тиждень для нормальних умов
праці.
Кількість змін роботи відділків майстерні встановлюється
згідно з виробничими умовами і програмою ремонту.
Під фондом часу розуміється час в годинах. Що
затрачується на протязі плануємого періоду року, кварталу, місяця, робочим
місцем, робочим станком.
Фонд часу ділиться на номінальний днів за запланований
період без врахування можливих затрат. Він визначається за наступними
формулами:
-
номінальний
фонд часу робочого місця /майстерні/ Фм
Фм = [(dк – db - dn)t
- dnn]n; год (2.52)
-
номінальний
фонд часу робочого Фнд
Фнд = (dк – db - dn)t
- dnn; год (2.53)
-
номінальний
фонд часу обладнання Фно
Фно = [(dк – db - dn)t
- dnn]n; год (2.54)
де dк, db, dn –
кількість календарних, вихідних і святкових днів за плануємий період;
t – середня тривалість робочої зміни, год. при одному
вихідному дні в неділю t = 6,83 год, при двох вихідних днях t = 8,20 год;
dnn – число передсвяткових днів за
запланований період;
n – кількість робочих змін.
Дійсний фонд часу враховує в вимушені втрати часу по
різних причинах. Він визначається по формулах:
дійсний фонд часу Фдр
Фдр = [(dк – db - dn
- dо)t - dnn]nр; год (2.55)
дійсний фонд робочого часу Фдо
Фдо = Фно n0; год (2.56)
де dо – тривалість відпустки робочого за
запланований період, днів;
nр – коефіцієнт, враховуючий втрати
робочого часу за поважними причинами, приймається рівним 0,96;
nо – коефіцієнт, враховуючий простої
обладнання при ремонті і технічному обслуговуванні, приймається рівним
0,95-0,98.
2.3 Розрахунок площі майстерні
За своїм функціональним призначенням площа приміщення поділяється
на дві основні групи виробнича і допоміжна.
До виробничих відносять площі зайняті технологічним обладнанням і
є об'єктами ремонту та ТО, що знаходяться на робочих місцях, а також проходами
і проїздами між обладнанням і робочими місцями.
До допоміжних відносять площі, зайняті санітарно-побутовими
приміщеннями, складами, приміщеннями для культурного обслуговування, допоміжним
і енергетичним обладнанням.
Площу дільниці будемо розраховувати за формулою:
,(2.57)
де – виробнича площа дільниці, м2;
– програма дільниці в умовних ремонтах;
В – питома площа, що припадає
на один умовний ремонт, м2;
А – площа, що не
залежить від програми дільниці, м2.
Допоміжна площа
майстерні визначається за формулою:
,(2.58)
де РД
– загальна чисельність персоналу дільниці;
– питома площа допоміжних приміщень на
одного працюючого, м2/люд.
Значення залежить від кількості працюючих, воно
знаходиться в межах = 4,0...8,0 м2/люд.
Сумарна площа дільниці визначається за формулою:
,(2.59)
2.4 Енергетична частина
2.4.1 Розрахунок річної потреби в освітлювальній
і силовій електроенергії
Для розрахунку сумарної річної потреби силової енергії, необхідної
для даної дільниці по відомості устаткування визначити потужність
електроприймачів ()
розрахувати активну потужність по формулі:
(2.60)
де – коефіцієнт попиту, що
враховує недовантаження (по потужності) і неодночасності роботи,
електроприймачів, втрати в мережі й в електродвигунах, для електросталі =0,10, устаткування для миття деталей =0,25, верстат настільно-свердлильний =0,15, верстат точильно-шліфувальний =0,15.
Річна витрата
силової енергії для виробничого підрозділу визначаємо за формулою:
, кВт(2.61)
– дійсний фонд часу обладнання;
– коефіцієнт завантаження устаткування за
часом, = 0,75...0,8,
Річну витрату освітлювальної електроенергії на дільниці визначаємо за
формулою:
Ег.ос
= (Тг.ос Fуч So)/1000,кВт(2.62)
де –
річне число годин використання максимального освітлювального навантаження, для
підприємств розташованих в одній географічній широті і працюючих в одну зміну:
40° широти - 650 годин, 50° - 800 годин, 60° - 850 годин; у двох змін
відповідно 2300 годин, 2500 годин, 2700 годин;
Fуч – площа ділянки, м2;
So – питома потужність освітлювального
навантаження, Вт/м.
2.4.2 Розрахунок річної витрати тепла на опалення і вентиляцію
Джерелами тепла на опалення і вентиляцію виробничих приміщень
ремонтного підприємства можуть служити казанові установки і міські
теплоцентралі.
,(2.63)
де – обсяг виробничого приміщення по зовнішньому
обмірюванню;
q0
і qB – питома витрата тепла відповідно на опалення і
вентиляцію при різниці внутрішньої і зовнішньої температур у 1°С, ккал/м3;
(q0 =0,45...0,55, qB=0,15...0,25);
tв – внутрішня температура приміщень, °С , для
виробничих приміщень; tв = 15 °С;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
|