Основні положення теорії організації. Закони та основні принципи організації

Основні положення теорії організації. Закони та основні принципи організації

КУРСОВА РОБОТА

Організація виробництва

Основні положення теорії організації. Закони та основні принципи організації

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Теорія організації як наука

1.2 Початкові концепції підприємницької організації

2. ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНИ ОРГАНІЗАЦІЇ

2.1 Закон синергії

2.2 Закон найменших

2.3 Закон самозбереження

2.4 Закон єдності аналізу і синтезу

2.5 Закон онтогенезу

2.6 Закон композиції

2.7 Закон пропорційності

3. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ

3.1 Сутність і зміст принципів організації

4. ВЗАЄМОДІЯ ЗАКОНІВ ОРГАНІЗАЦІЇ В ПРИРОДІ І СУСПІЛЬСТВІ І ЇХ ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ

4.1 Аспекти використання законів організації в діяльності менеджера

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

В останні десятиріччя вивчення організацій і їх поведінки стало головною задачею досліджень, що проводяться спільно представниками декількох наукових дисциплін. Вивчення організацій поступово перетворилося на самостійну наукову область - теорію організації.

Актуальність обраної теми полягає саме у тому, що для сучасної вітчизняної системи господарювання необхідне застосування провідних знань з менеджменту та теорії організації. Через те, що все більше ускладнюються системи, в яких фунціонують будь-які організації, вони все більше потребують кваліфікованого управління, яке можуть забезпечити фахівці з менеджменту. Організація як система і в той же час як елемент системи потребує все більш детального і глибинного аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів впливу для вирішення безлічи питань та проблем. Аналіз діяльності закордонних організацій, їх функціонування в кризових явищах дає нам чітку картину необхідності застосування в сучасному менеджменті провідних розробок теорії організації та синергетики.

Непрямим шляхом внесок в теорію організації внесли фахівці, працюючі в таких віддалених областях знань, як біологія, математика, психологія тварин, логіка і філософія. Безпосередньо сприяли створенню теорії організації соціологи, антропологи, фахівці по соціальній психології людини, політичним наукам і історії. Крім того, сприяли її розвитку дисципліни, пов'язані з областю підприємницької діяльності: загальна теорія ділового керівництва, теорія людських відносин, дослідження операцій і наука управління, а також промислова соціологія. Все зростаючий інтерес, що проявляється фахівцями по суспільних науках до дослідження підприємства, свідчить про значення соціальних і культурних норм в розвитку організації, а також про неабияку актуальність теорії організацій в сучасній практиці управління.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб узагальнити систему принципів та законів діяльності організації і виокремити найважливіші, а також оцінити їх вплив на функціонування організації як системи, так і як елемента системи.

З огляду на мету завдання курсової роботи були наступними:

·                    проаналізувати провідні вітчизняні та закордонні наукові праці з теорії організації та виокремити сутність та основні особливості сучасного функціонування організацій;

·                    проаналізувати основні принципи діяльності організації;

·                    розібравши закони діяльності організацій виявити їх вплив на взаємодію організації з іншими суб’єктами господарювання;

·                    оціни практичне застосування принципів та законів теорії організації на практиці менеджменту.

Об’єктом дослідження є система взаємодії організації з іншими елементами системи та взаємодія між собою елементів самої організації. Предметом дослідження є впли системи принципів побудови та діяльності організації на її функціонування, а також вплив законів організації на її існування.

В ході курсової роботи була зроблена спроба висвітлити й узагальнити існуючі погляди на сучасну теорію організації, проаналізувати основні закони і принципи теорії організації. був зроблений акцент на практичному застосуванні законів та принципів теорії організації в практиці сучасного менеджменту.

1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Теорія організації як наука

Будь-яка наука має свій предмет дослідження і визначає рамки (межі), в яких аналізуються її об'єкти. Теорія організації не є виключенням. Об'єкт її вивчення - організація.

Визначальна роль в забезпеченні життєздатності організації і досягненні ними своїх цілей належить науці про управління.

Основоположна задача теорії організації — вивчення впливу, який чинять індивідууми і групи людей на функціонування організації, на зміни, що відбуваються в ній, на забезпечення ефективної цілеспрямованої діяльності і отримання необхідних результатів. Теорія організації покликана використовувати досягнення і дані цілого ряду суміжних наукових дисциплін (психології, соціології, соціальної психології, антропології) для вирішення цих задач.

Дослідження в області соціології розширюють методологічні основи теорії організації за рахунок вивчення соціальних систем, де індивідууми виконують свої ролі і вступають у певні відносини між собою. На питання, виникаючі в процесі функціонування організації, про те, як індивідууми поводяться в груповій діяльності і чому вони поводяться так, а не інакше, дає відповіді порівняно нова наукова дисципліна — соціальна психологія. Зв'язок теорії організації з економічною наукою визначається об'єктивною потребою формувати цілі і стратегію організацій як основу їх побудови, забезпечення їх внутрішніх і зовнішніх взаємодій. Особливу значущість придбаває зв'язок теорії організації з юридичною наукою, вивчаючою право як систему соціальних норм і різні аспекти правової діяльності. Важливу роль грають сучасні інформаційні системи, зв’язуючи воєдино всі процеси функціонування організацій і власне управлінської діяльності, а також інформатика як наука, вивчаюча закони, закономірності, методи, способи і засоби реалізації інформаційних процесів в цих системах.

Дисципліна теорія організації лежить на перетині ряду наукових теорій менеджменту:

- теорії менеджменту (цілеспрямованій дії суб'єкта управління на об'єкт управління з метою досягнення певної мети, результатів);

- економіка (наука про отримання результатів із заданою ефективністю);

- організаційна поведінка, соціологія, управління персоналом (дисципліни, враховуючі важливість людського чинника в менеджменті);

- фінансовий менеджмент (дисципліна, направлена на оптимальне управління фінансовими потоками);

- загальна теорія систем, кібернетика, теорія інформації, економіко-статистичне і математичне моделювання організаційних систем.

1.2 Початкові концепції підприємницької організації

Структура.

Для ефективного управління організацією необхідно, щоб її структура відповідала цілям і задачам діяльності підприємства і була пристосований до них. Організаційна структура створює деякий каркас, який є основою для формування окремих адміністративних функцій. Організаційну структуру можна порівняти зі скелетом живого організму - з основою конструкції, яка зв'язує воєдино функціонуючі окремі частини тіла. Структура виявляє і встановлює взаємостосунки співробітників усередині організації. Тобто, структура організації встановлює деякий загальний набір попередніх положень і передумов, визначальних, які члени організації несуть відповідальність за ті або інші види рішень.

Структура організації визначає також структуру підцілей, яка служить критерієм вибору при підготовці рішень в різних частинах організації. Вона встановлює відповідальність підрозділів організації за ретельне дослідження окремих елементів зовнішнього оточення і за передачу до відповідних точок інформації про події, вимагаючи особливої уваги.

Ієрархія.

З поняттям структури організації тісно зв'язано поняття про ієрархічні взаємозв'язки. Всю більшу кількість організацій мають ієрархічну природу. Майже кожна організація - церква, університет або підприємство - складається з підрозділів, які діляться на більш дрібні організаційні одиниці, що дробляться у свою чергу на ще більш дрібні частини. В класичній теорії організації поняттю ієрархічної структури відповідає так званий принцип сходів. Цей принцип припускає розподіл влади і відповідальності по вертикалі ієрархії і розподіл обов'язків між підрозділами.

Ієрархічна структура має важливе значення для загальної теорії систем. Майже кожна система в природі і суспільстві має ієрархічну структуру. Навіть Всесвіт складається з безлічі складних підсистем - Земля з її власною системою є підсистемою Галактики, яка, у свою чергу, є підсистемою в нескінченній послідовності інших надсистем. Дуже дрібні одиниці ієрархії, такі, як атом, є комбінацією ряду підсистем, організованих в більш крупну системну одиницю. Ієрархія є, мабуть, загальна закономірність природи.

Адміністративна влада.

Основою класичної теорії організації є принцип узаконення влади за деяким центральним джерелом влади; при цьому начальник має право віддавати комусь накази, а підлеглий зобов'язаний покорятися наказу. Влада - це здатність примусити виконувати свої рішення підлеглих; основою влади є формальне положення керівника і керівництво за допомогою заохочень і стягнень, які супроводять цьому формальному положенню. Влада пов'язана не з особистими якостями керівника, а з його положенням в організації. Природа адміністративної влади істотно відрізняється від природи влади вождя, яка заснована на його особистих якостях і таланті.

Такий погляд на адміністративну владу сприяв рішенню питань традиційної теорії організації. Розглянуте положення є основою для узаконення організаційної ієрархії і системи управління, а також для встановлення інших принципів, таких, як “об'єм контролю” або взаємовідношення начальства і підлеглих.

Влада є засобом інтеграції діяльності окремих елементів організації і їх орієнтації на досягнення загальної мети. Вона дає основу для проведення централізованого управління і контролю за результатами діяльності організації.

Спеціалізація.

Принцип функціональної спеціалізації - ще один істотний елемент теорії організації. Часто він зустрічається у вигляді теорій або принципів адміністративного розподілу організації на спеціалізовані одиниці, які покликані виконувати окремі функції. Прикладом функціональної спеціалізації служить традиційний розподіл підприємств на відділи виробничі, збуту і фінансові. Принцип функціональної спеціалізації тісно пов'язаний з так званим “принципом сходів” торкається вертикального зв'язку начальника і підлеглого, а принцип функціональної спеціалізації пов'язаний з відмінностями в обов'язках, закріплених за різними підрозділами або особами в межах організацій.

Об'єм контролю.

Принцип об'єму контролю, або сфера спостереження, є пов'язаний з числом підлеглих, дії яких може ефективно контролювати один начальник. Ця концепція тісно примикає до концепції ієрархічної структури організації і її розподілу на відділи. Принцип об'єму контролю має на увазі необхідність координації начальником діяльності своїх підлеглих. Поняття об'єму контролю підкреслює необхідність встановлення таких відносин між начальником і підлеглим, які дозволяють проводити систематичну інтеграцію діяльності підлеглих. В теорії формальної організації за принципом об'єму контролю рекомендувалося звужувати круг підлеглих у одного начальника, щоб він зміг забезпечити ефективну інтеграцію діяльності. Проте зменшення об'єму контролю веде до зростання числа “начальників” в організації і ускладнює системну інтеграцію діяльності на горизонтальному рівні.

2. ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНИ ОРГАНІЗАЦІЇ

2.1 Закон синергії

До загальних законів організації відносяться наступні закони: синергії, найменших, самозбереження, впорядкованості, єдності аналізу і синтезу, розвитку (онтогенезу), композиції, пропорційності [1, 29].

Всі ці закони утворюють теоретичний фундамент і визначають місце і роль теорії організації як самостійного наукового напряму. Вони виражають як кількісні, так і якісні сторони організаційних явищ і процесів в їх єдності і служать внутрішньою мірою цих процесів, що є однією з основних умов їх використовування на практиці. Названі закони організації допомагають правильно підійти до оцінки і використання організаційного досвіду, його більш глибокому пізнанню.

Вперше загальні закони організації були сформульовані основоположником організаційної науки А.А. Богдановим. Відкриті ним закони найменших, пропорційності, рівноваги і інші лягли в основу формування загальної теорії систем і багато в чому передбачили системний підхід Людвіга фон Берталанфі. Велика заслуга в розробці загальних законів організації належить вітчизняним ученим А. Пригожину, П. Керженцеву, М. Сетрову, К. Адамецкому і ін.

Теорія організації — молодий науковий напрям, відповідно і її закони ще не повною мірою отримали визнання. Тому поглиблене вивчення законів організації є важливим фактор становлення цієї теорії як науки.

Закон синергії полягає в тому, що сума властивостей організованого цілого перевищує «арифметичну» суму властивостей, що є у кожного з тих, що увійшли до складу елементів цілого окремо. При цьому під властивістю елемента розуміється характеризуючий його склад параметрів, їх взаємозалежність, зміна в часі.

Одержуваний сумарний ефект носить назву синергетичного. Вперше термін «синергетика» використовував фізик-теоретик Г. Хаген [2, 54], коли, вивчаючи лазер, знайшов процеси, зовні схожі на випадкові, але що генерується не випадковими механізмами.

Природу синергетичного ефекту допомагає зрозуміти міфічна істота під назвою «демон», вигадана знаменитим англійським фізиком Д. Максвелом. Суть його полягає в наступному. Припустимо, що в резервуарі знаходиться газ, температура якого завжди одна і та ж, і що деякі молекули цього газу рухатимуться швидше, ніж інші. Припустимо далі, що в резервуарі є маленькі дверці, через які газ поступає в провідну до теплового двигуна трубу, і що випускний отвір цього теплового двигуна за допомогою іншої труби з'єднується через інші дверці з резервуаром. Біля кожних дверець знаходиться маленька істота — «демон», спостерігаючи за молекулами, що наближаються, і відкриваючи або закриваючи дверці залежно від руху молекул.

В перші дверці «демон» пропускає молекули, що виходять з резервуару, тільки з високою швидкістю руху і не пропускає молекули з низькою швидкістю. Біля других дверець роль цього «демона» абсолютно протилежна: він відкриває дверці тільки для молекул, що виходять з резервуару з малою швидкістю, і не пропускає молекули з великою швидкістю. В результаті цього біля одних дверець резервуару температура підвищується, а у іншої — знижується.

Щоб спростити розуміння досвіду Максвела, основоположник кібернетики Н. Винер пропонує свою аналогію дії «демона» на прикладі натовпу, що пробивається в метрополітен через два турнікети. Один з них пропускає людей, якщо вони рухаються досить швидко, а інший — якщо вони рухаються поволі. Випадковий рух людей предстає як потік, що швидко рухається від першого турнікета, тоді як другий турнікет пропускає тільки людей, що рухаються поволі (мал. 2.1).

Мал. 2.1. Спрощена схема «демона» Максвела [1, 70]

Якщо обидва ці турнікета з’єднані проходом з тупчаком в ньому, то потік людей, що рухаються швидко, швидше повертатиме тупчак в якомусь напрямі, ніж потік поволі людей, що рухаються, повертатиме його в зворотному, і ми матимемо джерело корисної енергії у випадковому русі.

Іншими словами, і турнікет в метро, і «демон» Максвела виявляються в змозі знижувати ентропію в системі. Закони ж фізики затверджують можливість тільки її зростання. Ясність в цьому питанні встановила робота угорського фізика Л. Сцилларда під суто науковою назвою: «про зменшення ентропії в термодинамічній системі при втручанні мислячої істоти». В ній учений знову звертається до «демона» Максвела. Сциллард встановив, що «демон» може діяти тільки у разі, коли він для своєї роботи — відкриття і закриття дверей то для швидких, то для повільних молекул — одержуватиме додаткову енергію. Тільки затративши цю енергію, «демон» тримає ситуацію під контролем: швидкі молекули в одній стороні, повільні — в іншій. За рахунок цього «демону» вдається понизити ентропію системи. Так на що ж тратить цей діяльний «демон» отриману енергію? Виявляється, на «організаторську діяльність», розплачуючись енергією за інформацію, за знання, куди яким молекулам йти.

Дуже близько до відкриття закону синергії підійшов А. Богданов. Він повторив виказану ще Арістотелем характеристику цілого: «Ціле більше простої суми своїх частин». Така, наприклад, елементарна співпраця. Вже з'єднання однакових робочих сил на будь-який механічній роботі може вести до зростання практичних результатів в більшій пропорції, ніж кількість цих робочих сил. Якщо справа йде, припустимо, про розчищання поля від каменів, чагарників і коріння і якщо одна людина розчищає в день 1 десятину, то два разом виконають за день не подвійну роботу, а більше. При 3, 4 працівниках відношення може виявитися ще більш сприятливим — до відомої межі, зрозуміло. Але не виключена і та можливість, що 2, 3, 4 працівника спільно виконують менш ніж подвійну, потрійну, роботу. Обидва випадки цілком залежать від способу поєднання даних сил. В першому випадку цілком законне твердження, що ціле виявилося практично більше простої суми своїх частин, в другому — що воно практично її менше. Перше і позначається як організованість, друге — як дезорганізованість» [3, кн. 1, с. 114].

Достатньо легко уявити, яким чином взаємодія людей може зменшити результати їх сумісної праці. Але яким чином люди можуть взаємодіяти так, щоб це збільшувало результат понад їх індивідуальні можливості, з нічого ж не виходить щось?

Насправді у представників різних наук достатньо легко знайдеться своє пояснення причини виникнення додаткового ефекту. Економіст вкаже на можливість отримання додаткового ефекту за рахунок розділення і кооперації праці. Психолог може пояснити це явище тим, що вже найзвичайніший контакт викликає змагання і «діє на нервову систему працівника оживляючим, підбадьорюючим чином і тим підвищує інтенсивність праці» [3, кн. 1, с. 114]. Фізіолог вкаже, що «з'єднання двох сил дозволяє долати перешкоди, кожну з них окремо перевищуючі» [3, кн. 1, с. 115]. Будь-яка з цих відповідей, по суті, визначає причину виникнення синергетичного ефекту.

Цікаво, що система управління працею робітників, розроблена Ф. Тейлором, знаходиться в повній відповідності із законом синергії. Синергетичний ефект в даному випадку досягається за рахунок підвищення організаційної ролі менеджменту. Розроблені їм оптимальні методи здійснення робіт, стандарти, завдання-розпорядження, норми, стимули дозволили керівникам істотно поліпшити організацію праці і тим самим, як «демону». Максвела, відкрити саме ті дверці, які ведуть до отримання синергетичного ефекту.

Страницы: 1, 2, 3