Психоінформаційні технології у менеджменті. Функції та компетентність керівника. Психологічна орієнтація працівників

Темп відхилення розраховується по формулі:

ТПВП= - 20/35= - 0,6;

ТФОП= - 13/35 = - 0,37;

ТОВФ= - 3/35 = - 0,08;

ТАМ= + 9/35= + 0,26;

ТМЗ= - 13/35 = - 0,37;

ТОЗ= + 25/35 = + 0,71.

Дані таблиці свідчать, що темпи зниження рівня використання всіх ресурсів повільніші, ніж темпи зменшення обсягів виробництва: зменшення на 1% спаду продукції привело до зниження промислово-виробничого персоналу на 60%, оплати праці на 37%, матеріальних витрат на 37%, основних виробничих фондів на 8%. Також спостерігається зростання деяких видів ресурсів на 1% спаду виробництва: амортизація зросла на 26%, оборотні засоби на 71%. Дані таблиці свідчать про нераціональне використання всіх видів ресурсів підприємства, що призвело до великої суми перерозходу.

Для подальшої оцінки використання ресурсів і підтвердження зробленого висновку проведемо розрахунок частки впливу інтенсивності і екстенсивності на спад об'ємів виробництва.

В статистиці для кількісної оцінки ролі окремих факторів використовують індексний метод. Вплив кількісних факторів визначається діленням темпу росту на результативний показник і множенням на 100%.

Необхідно провести зведений аналіз показників інтенсифікації.

З проведених розрахунків (табл. 3) можна спостерігати, що більший вплив на зменшення обсягів виробництва здійснюють екстенсивні фактори. Використання таких ресурсів як амортизація і оборотні засоби є повністю екстенсивне.

Таблиця 3 - Кількісна оцінка частки впливу інтенсивності і екстенсивності на спад об’ємів виробництва

Нераціональне використання всіх видів ресурсів підтверджуються розрахунком відносного перерозподілу ресурсів (табл.4). Він розраховується наступним чином: від часткового показника звітного року мінусується базовий частковий показник, скоригований на коефіцієнт росту обсягу виробництва.

Таблиця 4 - Кількісна оцінка відносного перерозходу ресурсів (тис. грн.)

Найбільший перерозхід відбувся по таких видах як основні виробничі фонди (на 87170 тис. грн.) та оборотні засоби (на 12617,75 тис. грн.). Це свідчить про погіршення використання майна на підприємстві.

Сукупний перерозхід визначається як сума перерозходу основних видів ресурсів, таких як матеріальних затрат, оплати праці, основних виробничих фондів, оборотних засобів, та розраховується за формулою:

∑ = МЗ + ОП + ОВФ + ОЗ;

∑ = 3426,75 + 605,95 + 87170 + 12617,75 = 78584,95 тис. грн.

Сукупний відносний перерозхід складає 78584,95 тис. грн.

Для комплексної оцінки усесторонньої інтенсифікації проведемо розрахунки на сукупні ресурси. Однозначну оцінку усесторонньої інтенсифікації можна отримати з допомогою зведення різних показників в єдиний інтегральний показник, або з допомогою узагальнюючого показника, який вбирає в себе якісні характеристики часткових показників.

Для розрахунку динаміки сукупних затрат просумуємо затрати по всіх ресурсах:

Минулий рік – 2797+267200+20765+15305=306067(тис. грн.);

Звітний рік– 2424+260850+26115+13375= 302764 (тис. грн.).

Динаміка сукупних затрат визначається як відношення затрат звітного року до базового: 302764/306067=0,99= 99 %.

Співставленням динаміки продукції і динаміки сукупних ресурсів визначається динаміка якісних показників: 0,65/0,99=0,66.

Дані свідчать, що якісне використання ресурсів погіршилося на 34 %.

Приріст сукупних ресурсів на 1% спаду обсягів виробництва дорівнює

-1/(-42) = 0,024, що свідчить про нераціональне використання ресурсів.

Відповідно частка екстенсивних факторів на 100 % спаду продукції дорівнює 2,4 %, а інтенсивних факторів – 97,6 %.

З проведених розрахунків можна зробити висновок, що на підприємстві спостерігається погіршення інтенсифікації виробництва, а це свідчить про нераціональне і неефективне використання технологій на підприємстві, погану організацію праці та нераціональне використання сировинних ресурсів і т.п.( табл.5).

Таблиця 5 - Зведений аналіз показників інтенсифікації

Узагальнюючим показником усесторонньої інтенсифікації для умов підприємств виступає рівень загальної рентабельності як відношення балансового прибутку (БП) до основних виробничих фондів (ОВФ) та нормованих оборотних засобів (НОЗ).

Р=БП/(ОВФ + НОЗ)

За даними бухгалтерської звітності балансовий прибуток за минулий рік склав 4324 тис. грн (Р0), за звітний рік – 2086 тис. грн (Р1).

Визначимо рівень загальної рентабельності підприємства за минулий і звітній роки:

Р0 =4324/(267200 + 20765)= 0,015;

Р1 = 2086/(260850 + 26115) =0,0073.

Розрахуємо темп зниження загальної рентабельності:

Tзаг. рент. = Р1/ Р0 *100 % = 0,0073/0,015*100 % = 49 %.

Як бачимо з розрахунків на кінець звітного року рентабельність підприємства зменшилась на 49 %.

Висновки: за звітній період становище підприємства різко погіршилося. На підприємстві знизився обсяг виробництва продукції, знизились рівень якісних показників використання ресурсів та рентабельність.

Все це призвело до погіршення фінансового стану підприємства, що змушує керівництво фірми шукати шляхи виходу з кризисного стану.

Існують 5 стратегій по виходу підприємства із кризисного стану:

Стратегія 1. Нічого нового не розпочинати, тобто "вести бізнес як звичайно, як склалося історично";

Стратегія 2. Розробити короткострокову програму збільшення прибутку при загальному зниженні витрат;

Стратегія 3. Впровадити загальне управління якістю;

Стратегія 4. Зробити радикальний редизайн і реінжиніринг бізнес-процесів (бізнесу), створивши гнучке підприємство, що миттєво реагує на зміни зовнішнього середовища;

Стратегія 5. Прийняти рішення про вихід із бізнесу.

Оскільки корені проблем у більшості українських підприємств лежать у невмінні працювати на ринку, тобто в невмінні ідентифікувати потреби споживачів, ідентифікувати ринок, тому вийти з кризи за допомогою однієї з перших трьох стратегій або здійснюючи поетапну реалізацію різноманітних програм (1-й етап: мінімізація витрат, 2-й: загальний контроль якості, 3-й: реінжиніринг), практично неможливо (крім того, це недозволена фінансова розкіш).

Таким чином, наше підприємства потребує радикальних змін, ніж впровадження тотального контролю якості продукції або зниження витрат на її виробництво. Це пов'язано з тим, що на відміну від західних підприємств, історично орієнтованих на ринок, підприємства спрямовані на виробництво. Тепер для зміни цієї ситуації йому потрібна комплексна трансформація реінжиніринг бізнес-процесів, створення гнучкого підприємства , що миттєво реагує на зміни зовнішнього середовища, (це безперечна особливість реструктуризації "вітчизняних підприємств" порівняно із "західними", в основі створення яких була орієнтація на ринок, а не на виробництво).

Проте така стратегія може бути обрана тільки в тому випадку, якщо взагалі доведена її доцільність, весь керівний персонал підприємства прийшов до розуміння необхідності радикальних, якісних змін. Іншими словами, за умови, що вищий управлінський персонал готовий переглянути усталені підходи до основних процесів, провести колосальну роботу із самонавчання і перенавчання персоналу, змінити історично усталені бізнес-цінності. Старі принципи повинні бути замінені новими, за яких прагматичність і чесність забезпечуються загальними прозорими цілями, персональна відповідальність підкріплюється системою мотивації.

Комплексна трансформація підприємства (слово, що прижилося у нас "реструктуризація") передбачає виведення підприємства з кризи, доведення до бажаного для підприємства стану.

7. Контрольні питання

1.                Надайте декілька визначень поняття “менеджмент”.

Менеджмент (англ. management – управління, завідування, організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

З ґрунтовного Оксфордського словника англійської мови можна отримати такі тлумачення менеджменту:

спосіб, манера спілкування з людьми;

влада та мистецтво управління;

особливого роду вміння та адміністративні навички;

орган управління, адміністративна одиниця.

Менеджмент – це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з тим, щоб досягти координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного досягнення завдань.

2.                Надайте характеристику основних функцій менеджменту.

Незалежно від рівня чи сфери менеджмент виконує чотири головня функції: планування й ухвалення рішень, організацію діяльності, лідерство і контролювання (рис. 3.1).

Планування й ухвалення рішень. У найпростішій формі планування означає визначення організаційних цілей і рішень, як ліпше їх досягнення. Ухвалення рішення – частина процесу планування, що передбачає вибір напряму дій із різних варіантів. Планування і ухвалення рішень забезпечує ефективність менеджменту за допомогою передбачення майбутньої діяльності.

Організація діяльності. Після того, як менеджер визначив ціль і розробив реальний план, наступною функцією менеджменту є організація людей і груп для виконання плану. Тобто організація діяльності визначає, як дії і ресурси повинні бути пов’язані між собою.

Лідерство. Третьою базовою функцією менеджменту є лідерство. Дехто трактує лідерство як найважливіший і найсуперечливіший з усіх управлінських видів діяльності. Лідерство – це сукупність процесів, які використовують, щоб переконати людей працювати разом для досягнення інтересів організації.

Контролювання. Завершальною фазою процесу менеджменту є контролювання, або моніторинг, за прогресом організації для досягнення цілей. У міру того, як організація прагне досягти своїх цілей, менеджери повинні спостерігати за прогресом для забезпечення мети організації в певний період часу.

3.                Розкрийте сутність процесного, системного та ситуаційного підходів при управлінні сучасним підприємством.

Загальновизнано, що класичний, поведінковий та кількісний підходи до менеджменту не обов'язково суперечать один одному або є взаємовиключеними. Навіть за умови, що кожний підхід має свої особливі припущення і передбачення, вони можуть доповнювати один одного. Справді, остаточне розуміння менеджменту потребує оцінки всіх трьох підходів. Сучасна теорія менеджменту побудована на системному і ситуаційному підходах, які певним чином ґрунтуються на підходах попередніх.

Системний підхід

Системний підхід є однією з важливих сучасних теорій менеджменту. Система - це взаємопов'язаний набір елементів, що функціонують як єдине ціле. Як показано на рис. 3.2, сприймаючи організацію як систему, ми можемо визначити чотири головні елементи: затрати (вкладення), трансформаційні процеси, випуск (результати) і зворотний зв'язок. Затрати - це матеріальні, людські, фінансові та інформаційні ресурси, які організація отримує зі свого середовища. Далі, за допомогою технологічних і управлінських процесів їх перетворюють у випуск. Випуск – це товари, послуги або і те, й інше (видимі і невидимі); прибутки, втрати або і те, й інше (навіть неприбуткові організації змушені діяти у межах своїх бюджетів); поведінка працівників та інформація. Середовище реагує на цей випуск і забезпечує зворотний зв'язок із системою.

Ситуаційний підхід

Ще одним новим і вартим уваги доповненням до управлінської думки є ситуаційний підхід. Класичний, поведінковий і кількісний підходи вважають універсальними, оскільки вони намагаються визначити "один найліпший шлях" керування організацією. Ситуаційний підхід передбачає, що універсальні теорії не можна застосовувати до організацій, оскільки кожна організація унікальна. Він також засвідчує, що прийнятна управлінська поведінка у конкретній ситуації залежить від особливих обставин. По-різному сформульовану ефективну управлінську поведінку в одній ситуації не завжди можна пристосувати до інших ситуацій. Наприклад, згадаймо таке: Ф. Тейлор припускав, що всі робітники забезпечують більший рівень випуску, щоб максимізувати свій власний матеріальний добробут. Ми можемо уявити певних людей, мотивом яких є головно гроші, однак можемо ще легше уявити інших людей, у яких переважає бажання вільного часу для відпочинку, соціальний статус, соціальне сприйняття чи будь-яке поєднання всього цього.

4.                Надайте перелік принципів та методів менеджменту.

Під принципами менеджменту розуміють основні вихідні положення, провідні ідеї, правила, якими мають керуватися органи управління, здійснюючи управлінську діяльність. Тобто, це ті основоположні засади, які притаманні всім складовим системами управління на всіх етапах її функціонування та розвитку.

Сучасний процес управління базується на таких основних принципах менеджменту:

1.                Принцип цілеспрямованості - це спрямовування діяльності будь-якої організації на досягнення загальних цілей та виконання поставлених планових завдань.

2.                Принцип урахування потреб та інтересів - задоволення потреб та інтересів працівників організації з метою досягнення загальних цілей.

3.                Принцип науковості – передбачає побудову всієї системи управління на найновіших досягненнях управлінської науки. Спонукає органи управління впроваджувати інновації в управлінський процес.

4.                Принцип системності - передбачає системний аналіз кожної управлінської дії, кожного рішення органів управління щодо діяльності організації як системи, яка складається із взаємодіючих та взаємопов'язаних підсистем елементів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7