Сутність та зміст сучасного менеджменту
Сутність та зміст сучасного менеджменту
План. Вступ...........................................3 1. Розвиток та історія менеджменту.............4
1.1. Екскурс в історію менеджменту..............4
1.2. Школи та принципи управління...............6
2. Сутність та зміст менеджменту...............10
1. Загальні поняття..........................10
2. Задачі і цілі управління..................11
2.3. Методі і моделі управління................12
1. Сучасні проблеми управління.............13
2. Основні категорії теорії управління.....15
3. Технологія управління...................16
4. Наукові підходи до менеджменту..........16
5. Управлінські рішення....................19
6. Види менеджменту..........................20
7. Менеджмент в мікро- і макроекономіці......22
8. Принципи менеджменту......................23
9. Функції менеджменту.......................24
10. Планування..............................24
11. Організація.............................28
12. Мотивація...............................33
13. Контроль................................37
3. Менеджмент по-японські або як це роблять в «Мацусіта
денкі»...............................40
Висновок.......................................47
Список використаної літератури.................48 Вступ. У наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу
діяльності, чим управління, або менеджмент, від якого в значній
мірі залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування
населення. У зарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в
області промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства
і т.п. внаслідок безпосередньої участі людей в управлінській
діяльності. Він збагачується за рахунок знань основ науки
управління, світових досягнень в практичній організації економічних і соціальних процесів. У Українi поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному
і практичному освоєнні менеджменту. Реорганізовуються старі структури управління і влади в
російській економіці, при цьому використовуються західні моделі
управління. Однак механічне перенесення концепції управління з
однієї соцiокультурної середи в іншу, сліпе копіювання досвіду
тієї або іншої держави практичне неможливе і веде до важких
економічних і соціальних наслідків. Менеджмент зумовлений такими
базисними чинниками, як тип власності, форма державного устрою, міра розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного
менеджменту в умовах переходу Україні до ринкової економіки в
значній мірі залежить від цих чинників. 1. Розвиток та історія менеджменту. 1.1. Екскурс в історію менеджменту. Поняття бізнесу зародилося разом з поняттям товарно-грошових відносин,
тобто на громадському етапі розвитку людства. Коли основною формою
"торгівлі" між общинами був натуральний обмін, з'явилися міняйла-кочовики, що кочували з однієї общини в іншу і різні товари, що вимінювали з
вигодою для собі. Це і можна вважати одним з перших виявів духа
підприємництва.
Поступово з розвитком товарно-грошових відносин розвивався і бізнес. У часи
рабоволодіння процвітала торгівля; пізніше, у часи феодалізму і
процвітання натурального господарства значення торгівлі в селі трохи
поменшало, але з розвитком міст і ремесла вона знову придбала своє
первинне значення. У часи становлення капіталізму і первинного накопичення
капіталу процвітало фінансове підприємництво, а пізніше - промислове. У
середині Х1Х століття бізнес придбав нові форми. Якщо до цього одноосібним
управлінцем був господар, то у часи бурхливого промислового зростання
структура значно змінилася.
Саме на цьому етапі і почав розвиватися менеджмент в тому вигляді, в якому
мі звикли сприймати це слово. Не можна сказати, що він з'явився раптово
саме з розвитком капіталізму, він існував і раніше. У часи рабоволодіння
були керівники на плантаціях, які стежили за правильністю виконання робіт,
але це правильніше було б назвати наглядом, чим управлінням. У часи
феодалізму і процвітання натурального господарства, також існували
керівники, помічники господаря, це, співуче, можна вважати одним з перших
виявів саме управління, а не тільки нагляду над працюючими, оскільки у
керівника була можливість маневру: він міг замінити вигляд робіт у вигляді
заохочення або покарання селян, міг знизити податок (правда, лише за
рахунок підвищення податку для інших). Це було убоге, але все ж вияв
управління. Але по-справжньому менеджмент почав розвиватися тільки з
розвитком капіталізму, саме тоді з'явилася потреба в талановитих
управлінцях, які могли б виробити свою стратегію управління фірмою і
розвитку бізнесу і привести фірму до Успіху, або в крайньому випадку,
врятувати її від банкрутства.
Яскравим прикладом є Америка: безліч контор, працюючих в різних областях.
Кожна з них має свою управлінську структуру, де крім президента (господаря)
є ще і керівник, фінансисти і аналітики, що займається розробкою політики
фірми. Ті з них, чиї фахівці виявилися найбільш талановитими,
досвідченими і грамотними вижили в морі дикої конкуренції. Всі самі
знамениті американські бізнесмени: Генрі Форд, Рокфеллер і інші починали з
малого, але швидко зорієнтувавшись в ситуації, що склалася на ринку,
сморіду змогли набрати команду і зробити свою роботу максимально
ефективної; працюючи швидше і краще інших, сморіду змогли статі лідерами
в своїй області.
Основна мета існування будь-якого бізнесу і створення будь-якої фірми -
привести фірму до вершини Успіху, закріпити її там і дати їй можливість сміливо дивитися в майбутнє, бачачи там нові перспективи її розвитку. Суть
бізнесу складається в постійному вдосконаленні самої фірми, її стратегії і
тактики в боротьбі за місце на ринку, в прагненні до досконалості.
Примноження капіталу, отримання прибутку і розвиток фірми, надія на
майбутнє - вісь ті складові, без яких бізнес немислимий. Так саме він
немислимий без талановитих менеджерів, які можуть повісті за собою людей і
реалізувати все задумане. 1.2. Школи та принципи управління. Для повноцінного і гармонійного розвитку фірми і її бізнесу необхідний
системний підхід до управління її персоналом і діяльністю. Менеджмент, як
система управління і теорія менеджменту зародилися в тому вигляді, в якому
сморіді функціонують зараз, в XIX віці. Зараз існують різні школи
управління зі своїми принципами і тактикою управління, вісь деякі з них:
|№ |Школа |Внесок в |Відатні |
| | |розвиток науки |представники |
|1 |Класична |1. Наукове |Гант - 1900 |
| |школа |управління. |Давіс - 1935 |
| |1860-по |2. Хронометраж.|Тейлор - 1911 |
| |нинішній | |Гилберт -1911 |
| |годину |3. Функції |Урвік - 1943 |
| | |управління. |Черч - 1914 |
| | |4. |Файоль - 1916 |
| | |Адміністратівне|Рейлі - 1931 |
| | |управління. | |
|2 |Поведінчеськ|1. Прікладна |Мойо - 1945 |
| |а школа |мотивація. |Барнард- 1940 |
| |(біхевіотрис|2. Професійні |Пітер |
| |тська). |менеджери. |Друкер-1954 |
| |Японія 1940 |3. Управління |Макгренер - 1960|
| |- по н. |загалом. | |
| |година. | |Чермен - 1957 |
| | | |Форрестор - 1961|
|3 |Школа |1. Дослідження |Райфа - 1911 |
| |управлінсько|операцій. |Маслоу - 1965 |
| |ї науки. |2. Моделювання.|Тейлор - 1911 |
| |Європа. | | |
| | |3. Теорія Грі. | |
| | |4. Теорія | |
| | |рішень. | |
| | |5. Математика | |
| | |моделей. | |
У кожній з вищеперелічених шкіл існують свої підходи до управління і
менеджменту як системи управління, кожна з них дає своє визначення
менеджменту і стоячим перед ним задачам. У кожної з них свої принципи
управління.
Мені показалися особливо цікавими принципи управління Анрі Файоля. 1. Розподіл праці або спеціалізація.
Є природним порядком мов. Метою розподілу праці є виконання роботи,
більшої по об'єму і кращої за якістю при тихий же умовах. 2. Повноваження і відповідальність.
Повноваження - правіше віддавати накази. Відповідальність - її складова
протилежність.
Де даються повноваження, там неодмінно виникає відповідальність. 3. Дісципліна.
Передбачає слухняність і повагу до досягнутих догоди між фірмою і її
співробітниками. 4. Єдиноначальність.
Працівник повинен виконувати наказ тільки однієї людини. 5. Єдність напряму.
Кожна група працівників, діюча в рамках однієї мети, повинна бути
об'єднана єдиним планом і мати єдиного керівника. 6. Підлеглість особистих інтересів загальним.
Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні переважати над
інтересами компанії або організації більшого масштабу. 7. Винагорода персоналу.
Щоб забезпечити вірність і підтримку персоналу, сморіду повинні отримувати
гідну винагороду за свою роботу. 8. Централізація.
Як і розподіл праці, централізація є природним порядком мов, однак міра
централізації буде варіюватися в залежності від конкретних розумів труда.
З'являється необхідність визначення міри, що забезпечує кращі можливі
результати. 9. Скалярній ланцюг.
Скалярний ланцюг - ряд осіб, що стояти на керівних посадах, починаючи від
імені, що займає саме високе положення до керівника низової ланки. 10. Порядок.
Повинне бути місце для всього і все на своєму місці. 11. Справедлівість.
Поєднання доброти і правосуддя. 12. Стабільність робочого місця для персоналу. 13. Ініціатива.
Означає розробку плану і забезпечення його успішної реалізації. Це додає
Компанії силу і енергію. 14. Корпоративний дух.
Будь-яка команда повинна працювати разом. Кожний повинен вносити стільки,
скільки він може. Для чого ж створював Файоль свої принципи, якій меті сморіду покликані
служити?
Як неважко помітити з коментарів, які я навмисно привів, сморіду
направлені на поліпшення взаємовідносин керуючого персоналу і працівників.
Для чого ж, в свою чергу, необхідна ефективна взаємодія верхньої і нижньої
частин Компанії, адже існує думка, що легше вигнати неугодного
працівника, оскільки незамінних людей не буває і на його місце прийдуть
інші. Праворуч в тому, що практика показує, що наявність взаєморозуміння і
стабільність колективу завжди позитивне позначається на продуктивності
труда, а наявність корпоративного духа і виплата гідної винагороди
персоналу запобігають промисловому шпигунству, що приносити набагато
великі збитки. Все це сприяє гармонійному розвитку фірми і максимальній
ефективності її роботи, а, отже, вона швидше за інших позиці "нішу ринку і
знайде своє місце під сонцем", вона прийде до вершини успіху і зможе
втримати утриматися на ній, що є мета існування будь-якої фірми. Існує також безліч інших принципів управління, я думаю, що не варто
перелічувати їх все, хотілося б торкнутися тільки ще одного аспекту
управлінської діяльності. У принципах управління Анрі Файоля відображені не
тільки економічні принципи управління, але і психологічні принципи впливу
на персонал і взаємодії з ним. У цьому аспекті мені показалися найбільш
цікавими 6 основних заповідей Харві Мак Кея, що визначають вимоги до самого
управлінця, при наявності яких він може продуктивне управляти фірмою.
1. Бізнесмен повинен завжди бути в формі.
2. Ділове життя не терпить зупинки.
3. Знання не стає силою, якщо його не застосовувати.
4. Вір в собі, і Успіх прийде до тобі.
5. Не вірте тому, хто скаже, що дрібниці для менеджера нічого не
означають. Дрібніці - це все.
Ви будете байдужі людям доти, поки не виявите турботу про них. 2. Сутність та зміст менеджменту. 2.1. Загальні поняття. Менеджмент (англ. management -- управління, завідування,
організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність
принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і
що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і
збільшення прибутку. Сучасний менеджмент включає дві невід'ємні частини:
теорію керівництва;
практичні способи ефективного управління, або мистецтво управління. Поняття « менеджмент « міцно увійшло в наше повсякденне життя
і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно
враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші
системи цінностей і пріоритетів. У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні
терміну «менеджмент «. Українське слово
«управління « і англійське слово «менеджмент « вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи
термін «менеджмент «, мі слідуємо сталій в міжнародній практиці
традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді термін « управління « не є задовільним заступником терміну «менеджмент « тому, що в останньому випадку
мова йде лише про одну з форм управління, а саме про
управління соціально - економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії. Причому
адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип
господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації
виробництва або комерції. Таким чином, термін «менеджмент « вживається застосовно до
управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілей
використовуються інші терміни. У наших умовах потрібно вживати терміни « організація «, «
управління « і « адміністрування». Проте, державні, громадські і
інші організації також повинні використати принципи і методи
менеджменту, якщо хочуть досягнути своїх цілей при мінімумі витрат. З урахуванням викладеного в роботі термін « управління «
надалі буде вживатися, з певною мірою умовності, в тому ж
значенні, що і термін «менеджмент «. Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити
деякі вхідні в нього положення, передусім цільовий зміст. 2.2. Задачі і цілі менеджменту. Задачами менеджменту як науки є розробка, експериментальна
перевірка і застосування на практиці наукових підходів, принципів
і методів, що забезпечують стійку, надійну, перспективну і
ефективну роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску
конкурентоздатного товару. У тієї ж година кінцевою метою менеджменту як практики
ефективного управління є забезпечення прибутковості підприємства
шляхом раціональної організації виробничого (торгового) процесу,
включаючи управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-
технологічної бази. Виходячи з цього найважливішою задачею менеджменту є
організація виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту
споживачів на основі ресурсів, що є. При цьому до задач
менеджменту також відносяться:
перехід до використання працівників, що володіють високою
кваліфікацією;
стимулювання співробітників організації шляхом створення для них
відповідних розумів труда і системи його сплати; визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;
розробка стратегії розвитку організації і реалізація;
визначення конкретних цілей розвитку організації;
постійний пошук і освоєння нових ринків;
вироблення системи заходів для досягнення намічених цілей;
здійснення контролю за ефективністю діяльності організації, за
виконанням поставлених задач. Задачі менеджменту безперервно ускладнюються по мірі зростання
масштабів і розвитку виробництва і комерції. Віконані задачі і
досягнуті намічені цілі оцінюються на ринку. Розвиток теорії управління, розробка економіко-математичних
методів дозволили багато які якісні рішення задач доповнити або
замінити точними кількісними оцінками або рішеннями, а розвиток
коштів обчислювальної техніки і комунікацій сприяв підвищенню
ефективності управління. Багато які задачі, які раніше не могли
вирішуватися в реальній або допустимій масштабі годині із - за
трудомісткість розрахунків, стали повсякденною реальністю. 2.3. Методі і моделі управління. У сучасному менеджменті існують різні способи рішення задач:
конкретні методи рішення задач управління, моделювання управлінських
процесів, інформаційне і технічне забезпечення прийняття рішень і
інш. У Україні теоретична і прикладна статистик, економіко-
математичні моделі рішення задач, інженерних розрахунків і т.п.
розроблені досить добрі. Менш розвинена автоматизація процесів
обробки інформації, управління виробництвом, прийняття рішень. Однак ефективність управління залежить не тільки від способів
рішення задач, але у величезній мірі і від господарського
механізму і системи державного регулювання. Тому багато які моделі
управління ( стратегічного і оперативного ), що успішно
використовуються за рубежем, не завжди можуть бути ефективно
застосовані в Україні, що пояснюється різною мірою зрілості
ринкових відносин. Якщо розглядати способи менеджменту з позицій макроекономіки
управління організаціями, то можна помітити, що передові методи
управління найбільш активне впроваджуються в рамках діючого і
господарського механізму, що змінюється. 2.3.1. Сучасні проблеми управління. Сучасний менеджмент, враховуючи досягнення всіх шкіл і
напрямів, інтегрує їх в процесі управління. Сучасний менеджмент характеризують наступні положення:
відмова від пріоритету класичних принципів шкіл менеджменту, згідно з якими успіх підприємства визначається передусім раціональною
організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком
спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні чинники
виробництва. Замість цього першорядною стає проблема гнучкості і
адаптованості до постійних змін зовнішньої середи. Значення
чинників зовнішньої середи різко підвищується в зв'язку з
ускладненням всієї системи суспільних відносин ( в тому числі
політичних, соціальних, економічних), що складають середу менеджменту
організації.
використання в управлінні теорії систем, що полегшує задачу
розгляду організації в єдності її складових частин, які
нерозривно пов'язані із зовнішнім світом. Головні передумови
успіху підприємства знаходяться у зовнішній середі, причому
кордони з нею є відкритими, тобто підприємство залежить в своїй діяльності від енергії, інформації і інших ресурсів, що
поступає ззовні. Щоб функціонувати, система повинна
пристосовуватися до змін у зовнішній середі.
застосування до управління ситуаційного підходу, згідно з яким
функціонування підприємства обумовлюється реакціями на різні за
своїй природою впливи ззовні. Центральний момент тут -- ситуація, тобто конкретний набір обставин, які впливають істотний чином
на роботу організації в данії період годині. Звідси витікає
визнання важливості специфічних прийомів виділення найбільш значущих
чинників, впливаючи на які, можна ефективно досягати мети.
нова управлінська парадигма приділяє величезну увагу таким чинникам, як лідерство і стиль керівництва, кваліфікацію і культуру
працюючих, мотивація поведінки, взаємовідношення в колективі і
реакція людей на зміни. Орієнтація на нові умови і чинники розвитку знайшла
відображення в принципах менеджменту, формулювання яких показує
роль людини, що зросла, його професіоналізму, особистих
якостей, а також всієї системи взаємовідносин людей в
організаціях. Наприклад, в складі найважливіших принципів,
якими рекомендується користуватися менеджерам в останньому
десятиріччі потокового віку, нерідко називаються наступні:
доброзичливе відношення менеджерів до всіх працюючих в організації;
відповідальність менеджерів всіх рівнів за успішну діяльність
організації;
комунікації ( горизонтальні і вертикальні) як всередині, так і за
межами організації;
створення атмосфери відвертості, чесності, довір'я людям;
сприяння реалізації їх талантів і прагнення до постійного
вдосконалення, як особистої роботи, так і роботи організації. Практичне втілення нових принципів управління вельми складне і вимагає радикального перегляду всієї філософії бізнесу, зміни
психології працюючих ( в тому числі менеджерів ), підвищення їх кваліфікації і зростання особистого потенціалу.
Страницы: 1, 2, 3
|