Тенденції та проблеми розвитку електронного бізнесу в Україні

–        Бізнес – бізнес (В2В — Business-to-Business) – форма оперативної взаємодії підприємств на всіх рівнях, що орієнтується на діючий бізнес та на відпрацьовані схеми постачання та збуту, сталі внутрішні бізнес- процеси. Вона надає змогу об'єднати внутрішні мережі партнерів для спільного електронного документообігу, створює систему прямого розміщення замовлень з можливістю деталізації їх параметрів та відслідковування їх виконання в режимі реального часу і є новим засобом більштісної комунікації підприємств. Ця форма взаємодії набула сьогодні

найбільшого поширення. На сектор В2В припадає біля 85 % обороту електронного бізнесу.

–        Споживач — споживач (С2С — Consumer-to-Consumer) — взаємо дія приватних осіб щодо купівлі-продажу, обміну чи надання товарів, по слуг та інформації в кіберпросторі. Прикладами такої форми взаємодії можуть бути дошки оголошень та інтернет-аукціони (E-bay.com).

Рис 2 Форми взаємодії в електронному бізнесі

Необхідно звернути увагу на відмінності між формами взаємодії В2В та В2С. Перша відмінність полягає в стратегічній спрямованості: В2В орієнтується на оптимізацію наявних взаємозв'язків між партнерами, а В2С — спрямована на зменшення кількості посередників та пряме досягнення груп споживачів. Друга відмінність полягає в суб'єктах відносин: В2С — один продавець (виробник) будує відносини з багатьма потенційними клієнтами; В2В — взаємозв'язок та інтеграція бізнес-процесів між підприємствами одного виробничого ланцюжка.

Проникаючи в усі сфери суспільного життя, інформаційні технології впливають на саме суспільство, охоплюючи таку сферу, як організація діяльності центральних та місцевих органів державної влади. Робота в цьому напрямку ведеться на різних рівнях, починаючи з національних проектів, закінчуючи програмою побудови глобального інформаційного суспільства країн "великої вісімки". Уряди країн не залишаються осторонь електронного бізнесу, що виявляється в появі електронних форм взаємодії держави з громадянами, комерційними структурами та з іншими державами:

–        бізнес — уряд (G2B/B2G – Government-to-Business/Business-to- Government);

–        уряд — громадяни (G2C/C2G – Government-to-Citizens/Citizens-to-Government);

–        уряд — уряд (G2G – Government-to-Government).

2. Електронний бізнес в Україні

2.1 Проблеми розвитку електронного бізнесу в Україні

Сьогодні ринок Інтернет-розрахунків розширюється з дивовижною швидкістю, адже звернувшись до інформаційної мережі можна отримати цілий спектр послуг.

Так, наприклад, кількість українців, що мають постійний доступ в Інтернет, збільшується з кожним днем. За оцінками деяких експертів, на сьогодні вона складає близько 2 млн. чол. Цілком логічно, що разом із зростанням абонентської бази розвивається і вітчизняний сегмент Всесвітньої Мережі – стає більше Інтернет-магазинів, все частіше навіть не пов'язані з Мережею компанії ухвалюють рішення про прийом платежів в On-line за свої товари і послуги. Водночас стрімкий розвиток безготівкових розрахунків та розбудова інформаційного суспільства у нашій країні вимагає вирішення низки соціальних, організаційних, юридичних та інших проблем, що безпосередньо пов’язані із розвитком та становленням електронного бізнесу в Україні. Саме цим обґрунтовується актуальність питань, викладених у даній статті.

Якщо звернутись до Рейтингу "Електронної готовності країн світу», то необхідно відмітити, що згідно з цими статистичними даними Україна посідає лише 60 місце (рис.3). Дані рейтингу свідчать наскільки сприятливі умови для розвитку електронного бізнесу в країні і яка готовність ринку до реалізації Інтернет-технологій, а також рівень споживання цифрових товарів і послуг компаніями і громадянами.

За дослідженнями компанії ElVisti, індекс електронної готовності в першу чергу будується на загальному достатку громадян і країни та є похідним від економічного розвитку.

Рис. 3 Рейтинг "Електронної готовності країн світу-2007"

Отже, до факторів, які певним чином перешкоджають повноцінному розвитку електронної комерції в Україні необхідно віднести:

–        недостатній економічний потенціал і недовір'я простого користувача;

Одна з проблем ведення електронного бізнесу - захист інформації. Користувач повинен стежити за тим, щоб On-line платежі в Мережі, також як і введення інформації про утримувача картки, проходили по захищеному протоколу зв'язку.

–        недостатній рівень державних гарантій і правових норм;

Однією із основних проблем розвитку електронного бізнесу в Україні взагалі, і Інтернет-сектора фінансових послуг зокрема, є прогалини у законодавчій базі. В Україні не існує законодавчих актів, які б чітко регулювали сферу Інтерент-послуг.

–        нерозвиненість сервісу, доставки товарів і надання послуг;

Швидкість роботи сайтів і зручність використання у багатьох випадках залишає бажати кращого. Це визначається, мабуть, якістю устаткування, на якому працює компанія, і програмним забезпеченням.

Розвиток електронного бізнесу значною мірою буде залежати від політики держави у даній сфері діяльності, а саме: в першу чергу від встановлення нормативно-правової бази. Вирішення питань правового регулювання сфери Інтернет-послуг повинно стати основою для врегулювання наявних й потенційних ризиків, серед яких: ухилення від податків, шахрайство, порушення прав інтелектуальної власності та ін. Тому закріплення основ електронної комерції у Цивільному кодексі України та подальший розвиток правового регулювання сфери Інтернет-послуг повинні закласти фундамент для розквіту електронного бізнесу в нашій державі.

Також, на нашу думку, держава повинна приділити більше уваги таким питанням, як: податкові пільги в сфері електронного бізнесу, вкладання коштів в освіту, високі технології, розвиток телекомунікацій, Інтернету, а також організацію їх інфраструктури.

Що стосується, забезпечення безпеки даних та якості сервісу у сфері електронної комерції, то необхідно відзначити, що ці чинники в першу чергу залежать лише від діяльності самої організацій, що надає послуги у дані сфері бізнесу.

Можливо, використання електронного бізнесу в Україні не отримало такого масштабного розвитку як у таких країнах, як Данія, США, Швеція, Швейцарія та все одно наша держава має значні перспективи розвитку даної сфери діяльності, адже може врахувати досвід інших країн, які пройшли такий же шлях становлення та розвитку електронної комерції.

2.1.1 Основні правові проблеми електронного бізнесу в Україні

Серед ключових правових проблем, від вирішення яких залежить ефективність електронного бізнесу, слід назвати наступні:

–        правовий захист інформаційних комп’ютерних систем від незаконного втручання в їх роботу з метою порушення функціонування, крадіжки чи порушення цілісності інформації;

–        захист прав споживача в роздрібній електронній торгівлі;

–        надання правового статусу електронним документам;

–        захист авторського права в Інтернет;

–        захист основних прав людини, включаючи:

–        захист конфіденційної інформації про особу;

–        захист від поширення мережі неправдивої інформації про особу;

–        встановлення порядку оподаткування електронного бізнесу;

–        правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності з використанням Інтернет.

Як видно уже з цього переліку, правове регулювання електронного бізнесу не зводиться лише до узаконення електронного підпису чи до вирішення питань оподаткування.

2.2 Тенденції і нагальні проблеми електронного бізнесу

Технологічно розвинені країни бачать в електронному бізнесі потужний механізм економічного підйому і розширення ринків збуту товарів та послуг. Тому електронний бізнес всіляко підтримується і стимулюється. У США, наприклад, з 1998 року діє Internet Tax Freedom Act , який забороняє обкладати федеральними чи місцевими податками продажі підприємств, які ведуть Інтернет-торгівлю. В підсумку такі підприємства сплачують лише податок на прибуток.

Як видно з активності Європейського пар8ламенту, Європа також намагається всіляко сприяти розвитку електронного бізнесу. Директива 2000 року про електронну комерцію вимагає від держав-членів Євросоюзу швидкого прийняття відповідних законодавчих актів.

Як показують дослідження, електронний бізнес загалом збільшує надходження до бюджетів розвинених країн і відповідно зменшує надходження до бюджетів країн, які не використовують таких можливостей. Може скластися хибне враження, що країни, які менш розвинені технологічно, повинні стримувати запровадження методів електронного бізнесу.

Однак реальна ситуація складніша. Обмежувати доступ громадян до електронної торгівлі, особливо інформаційними продуктами в оцифрованому вигляді, доволі складно і дорого. Значить, електронна торгівля в країну прийде незалежно від бажання уряду.

З іншого, електронна торгівля може давати суттєві переваги в багатьох галузях. Наприклад, саме завдяки електронній торгівлі малі фірми – розробники комп’ютерних ігор – змогли вийти на світовий ринок і позбутися диктату великих компаній, які прагнули цей ринок монополізувати.

Таким чином, електронна торгівля створює сприятливі умови умови для виходу на світовий ринок невеликих, але спроможних технологічно компаній.

Тому реально для України електронний бізнес і електронна торгівля зокрема можуть бути важливим засобом виходу на світовий ринок у різних галузях: програмування, музична індустрія, розваги, наукова періодика тощо. Звичайно, при цьому можна зазнати і втрат черех прихід на наш внутрішній ринок через електронну торгівлю потужних Інтернет-компаній. Але, порівнюючи за і проти і зважаючи на те, що зупинити розвиток Інтернет- бізнесу неможливо, варто зробити висновок, що держава повинна вести активну наступальну політику у розвитку електронного бізнесу і його виходу на світовий ринок.

За останні два роки ріст українського сегмента Інтернету (UAnet) спостерігається у всіх напрямках. Аудиторія UAnet подвоювалася щорічно за останні три роки, за різними оцінками, складає від 2 до 4% населення. UAnet містить у собі більш як 12 тис. українських сайтів. Очікується щомісячний ріст відвідувачів UAnet на 15%, 56% аудиторії UAnet представлена жителями України, 19% - Росії, 12% - США, 8% - Західної Європи, 5% - інші. Регулярна аудиторія користувачів UAnet, що проживають в Україні, - 450 тис., а користувачів Інтернету - від 750 тис. до 2 млн чоловік. Швидке збільшення користувачів Інтернет стане рушієм Інтернет-сектора в Україні. Інтернет-економіка нашої країни представлена галузями комп'ютерної техніки і комунікаціями, рекламою і медіа-індустрією, Інтернет-послугами, електронною комерцією.

Сфера Інтернет-комерції розвивається не так швидко, як інші сегменти вітчизняного Інтернет-ринку, і має більш скромні інвестиції, тому що Інтернет-магазини ще не одержали масового визнання українськими покупцями. В авангарді української електронної комерції Інтернет-магазини Molotok.com.ua, Bambook, Azbooke, Webshop. Kiev.ua. Через UAnet сьогодні добре продаються товари, що не вимагають контакту з покупцем: книги, касети, картки мобільного зв'язку, комп'ютери та комплектуючі. Багатообіцяючим є ринок туристичних послуг, ринок продажів та оренди житла, продажів автомобілів, коштовностей, рідкісних товарів. Водночас, за інформацією компанії TNS Interactive, всього 4% жителів України мають доступ до мережі Інтернет і лише 1% користувачів є одночасно Інтернет-покупцями.

Дуже перспективним в Україні є така форма організації інформаційної та торговельної взаємодії між компаніями через Інтернет, як електронна комерція "бізнес-бізнес". В умовах поглиблення міжнародного поділу праці, активного розвитку спільної комерції, коли підприємства не тільки купують один у одного продукцію, а й спільно працюють над виробництвом нових товарів та послуг, електронна комерція такого напрямку набуває особливого значення, оскільки вона передбачає формування тривалих партнерських відносин між підприємствами, які здійснюються через комунікаційні мережі.

В Україні вже створюються корпоративні портали, в межах яких систематизується корпоративна інформація та надається доступ до неї сертифікованим користувачам. Прикладом є корпоративні системи компаній "Квазар-Мікро" та Softline. Перспективним для України є також створення електронних ринків, систем управління ланцюжком комплектації, систем управління взаємовідносинами з клієнтами. Важливим кроком у напрямі впровадження будь-яких систем "бізнес-бізнес" є використання відкритих міжнародних стандартів. В Україні вже існують технічні умови застосування цих технологій - створено національний електронний каталог товарів.

Для активного включення України в міжнародний електронний бізнес необхідне:

–        активне впровадження базового устаткування, комп'ютерів та телекомунікацій, у тому числі й у сільській місцевості, що забезпечить розширення комп'ютерної грамотності населення і належний рівень розвитку інфраструктури;

–        стимулювання швидкого розвитку інфраструктури мережі: розвиток Інтернет-магазинів, мережних бізнес-структур, операторів мережі та створення декілька великих вітчизняних Ітернет-порталів;

–        навчання професійним і загальним навичкам роботи в Інтернеті на всіх рівнях освітньої системи, включаючи держслужбовців;

–        розвиток внутрішнього споживчого ринку, підвищення купівельної спроможності шляхом досягнення стабільного економічного росту.

На розвиток міжнародної електронної торгівлі в Україні та світі впливають ще й загальносвітові тенденції.

По-перше, в останні роки у зв'язку зі зниження цін на комп'ютерні системи і програмне забезпечення спостерігається бум у галузі продажів комп'ютерів.

Друга тенденція полягає у зростанні кількості користувачів Інтернетом. До 2020 р. приблизно більш як 1 млрд людей почнуть виходити в онлайн і буде створено понад 100 млн сайтів. Український сегмент Інтернету в даний час являє собою більш як 12 тисяч сайтів, і також очікується щомісячний ріст відвідувачів на 15 % .

Третя тенденція - це ріст онлайнових покупок, обсяг яких збільшився з 8 млрд дол. у 1999 р. до більш ніж 130 млрд у 2006 р.

Четвертий напрямок пов'язаний з різким ростом кількості домашніх компаній. Кількість людей, що працюють удома, підскочило з 4 млн у 1990 р. до майже 26 млн у 2007 р.

Сьогодні стоїть гостре питання про те, що електронний бізнес в Україні стоїть під загрозою. Постанова Національного банку України, що було оприлюднено 09.08.2008 на сайті НБУ, викликала обговорення в інтернет-виданнях, на форумах і в блогах. Постанова стосувалася регулювання ринку електронних грошей в Україні. Ця подія є безумовним регресом у становленні й розвитку електронного бізнесу в Україні.

У Положенні, зокрема, сказано, що випуск електронних грошей (ЕГ) в Україні мають право здійснювати тільки банки... А юридичні особи, які здійснюють випуск ЕГ в Україні й не є банками, зобов'язані протягом одного року від дня набрання чинності вищевказаною постановою привести свою діяльність у відповідність до вимог положення. Також фізичні і юридичні особи, які не є банками, також не мають права приймати електронні гроші в обмін на наявні або безготівкові кошти.

Фактично ця постанова означає спробу держави регулювати й легалізувати фінансові потоки в системах електронних грошей. І це - тільки один з перших кроків у цьому напрямку, у майбутньому можна чекати й інших, більше твердих заходів.

В Україні працює кілька електронних платіжних систем - поряд з популярною у всім СНД Webmoney можна назвати й Портмоне, Ukrmoney, Інтернет.Гроші, FlashCheque. Імовірно, постанова виявиться на руку системам, що працюють прямо з банками. Правда, серед них поки немає по-справжньому потужних і популярних у країні.

Тим часом, уже очевидно, що пропоновані зміни вдарять по користувачах, а також по інтернет-бізнесі. Одним з пунктів положення є заборона перекладів від юридичних осіб на користь фізичних. А це означає, що звичайний користувач, що не є юридичною особою, не може одержати платежі. Це виключає одержання грошей, наприклад, при виграші в онлайновом казино, букмекерской конторі, поверненні оплати в інтернет-магазинах, тобто там, де користувач може одержувати якусь суму грошей.

Ще однією проблемою фахівці називають неготовність банків до впровадження й регулювання ринку електронних грошей, у першу чергу, через відсутність фахівців достатнього рівня кваліфікації.

Таким чином, українському інтернет-бізнесу дали рік на упорядкування своїх способів розрахунку до правил, запропонованим державою. І потенційний розвиток цього бізнесу залежить, у тому числі, і від того, чи зможуть українські платіжні системи домовитися з якимись банками або переконати НБУ переглянути вимоги по обороті й емісії ЕГ.

2.3 Стан та перспективи електронного бізнесу на Україні

В Україні електронний бізнес знаходиться на початковій стадії свого розвитку.

Так, реалізовано проекти перших систем Інтернет-банкінгу (систем проведення банківських операцій через мережу Інтернет):

–        система Міжнародного комерційного банку (#"#">#"#">#"#">#"#">#"#">http://biznessnews.net/pale

Страницы: 1, 2