Виявлення резервів розвитку потенціалу підприємства на основі аналізу використання основних виробничих фондів
Виявлення резервів розвитку потенціалу підприємства на основі аналізу використання основних виробничих фондів
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА
ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ
ЕЛЕКТРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ
ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ
ТА МЕНЕДЖМЕНТУ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Управління
потенціалом підприємства»
на тему: «Виявлення резервів
розвитку потенціалу підприємства на основі аналізу використання основних
виробничих фондів»
Захищена з оцінкою
_________ «__»
_____________2008
Викладач:_____________
(підпис)
ЗМІСТ
Вступ
1 Теоретичні аспекти показників використання основних
фондів підприємств та потенціалу підприємства
1.1 Поняття й
класифікація основних фондів підприємств
1.2 Економічна ефективність і
параметри оцінки потенціалу підприємства
1.3 Методи аналізу ефективності використання
основних фондів
2 Аналіз використання основних фондів на
ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» і розробка заходів по оптимізації
показників використання
2.1 Характеристика підприємства і його
організаційної структури
2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності
ВАТ «СЗТВ»
3 Розробка заходів щодо оптимізації
показників використання
основних фондів
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Засоби виробництва - це сукупність матеріальних цінностей, що беруть
участь у процесі виготовлення продукції. Вони діляться на
засоби праці (верстати, машини тощо) і предмети праці (сировина,
матеріали тощо).
Засоби й предмети праці відіграють різну роль у виробничому
процесі й створенні готового продукту. Засоби
праці багаторазово беруть участь у виробничому процесі, вони переносять свою
вартість на готовий продукт частинами, у міру зношування й відтворюються через ряд виробничих циклів: предмети праці
цілком споживаються протягом одного виробничого циклу, змінюють свою натуральну
форму, що утворює готову продукцію, цілком переносять на неї свою вартість. Засоби
виробництва, виражені у вартісній формі, становлять виробничі фонди. Засоби
праці представляють речовинний зміст основних виробничих фондів, а предмети праці - оборотні
виробничі фонди.
Засоби виробництва – це машини, верстати, прилади,
інструменти, будинки, спорудження, транспортні засоби, лінії зв'язку, сховища,
склади й тощо. В економічній науці всі ці види ресурсів називаються основним
капіталом або основними виробничими фондами.
Основні засоби за своєю соціальною сутністю є об'єктами власності й
виступають у натуральному виді, як споживчі вартості, корисні речі, а також як
вартість, що збереглась в їх праці.
Основні засоби - це ті ресурси підприємства, які задіяні у виробництві на
роки, на десятиліття. Їхня зовнішня форма залишається незмінною на весь строк
їх «життя», а вартість свою вони переносять, приєднують до виробничого продукту
частинами.
В
умовах ринкових відносин на перший план висуваються наступні питання відносно основних
фондів, як технічний рівень, якість, надійність продукції, що цілком залежить
від якісного стану техніки й ефективного її використання. Поліпшення технічних
якостей засобів праці й озброєність працівників ними забезпечують основну
частину росту ефективності виробничого процесу.
Тому метою даної
роботи є виявлення резервів розвитку потенціалу підприємства та розробка
заходів по підвищенню використання основних фондів.
Більш повне й
раціональне використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства
сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: росту
продуктивності праці, підвищенню фондовіддачі, збільшенню випуску продукції,
зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.
Завданнями аналізу стану й ефективності використання основних
виробничих фондів є: встановлення забезпеченості підприємства і його
структурних підрозділів основними фондами - відповідності величини, складу й
технічного рівня фондів потреби в них; з'ясування виконання плану їхнього росту,
відновлення й вибуття; вивчення технічного стану основних коштів й особливо,
найбільш активної їхньої частини - машин й устаткування; визначення ступеню
використання основних фондів і факторів, що на нього вплинули; встановлення
повноти застосування парку устаткування і його комплектності; з'ясування
ефективності використання устаткування в часі й по потужності; визначення
впливу використання основних фондів на обсяг виробленої продукції; виявлення
резервів росту фондовіддачі, збільшення обсягу продукції й прибутку за рахунок
поліпшення використання основних фондів.
Об'єктом дослідження в курсовій роботі є відкрите акціонерне
товариство «Стахановський завод технічного вуглецю».
Метою
діяльності підприємства є виробництво технічного вуглецю, сирих товарних гум і
товарів народного споживання в Україні.
Предметом дослідження в курсовій роботі є показники
використання основних фондів підприємства.
Для досягнення мети необхідно вирішити
ряд завдань:
- дослідити теоретичні аспекти функціонування
та використання основних фондів підприємств;
- проаналізувати динаміку ефективності
використання основних фондів підприємства;
- розробити заходи щодо оптимізації
їхнього використання;
- виявити резерви росту фондовіддачі,
збільшення обсягу продукції й прибутку за рахунок поліпшення використання
основних фондів
1 ТЕОРЕТИЧНІ
АСПЕКТИ ПОКАЗНИКІВ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПОТЕНЦІАЛУ
ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Поняття й класифікація основних фондів підприємств
Матеріальну
базу підприємства утворюють засоби праці й предмети
праці, які поєднуються в засоби виробництва. Засоби праці враховуються у формі
основних фондів. Основні фонди у вартісному вираженні являють собою основні
засоби, що обліковуються у системі бухгалтерської звітності. При аналізі
основних фондів, насамперед треба відзначити, що вони є активним елементом
виробництва й при правильному їх використанні не тільки забезпечують створення
товарів, але й сприяють поліпшенню умов праці працівників [7].
Основні засоби - це такі товарно-матеріальні цінності, які
протягом тривалого періоду часу зберігають свою матеріально-натуральну форму,
зношуються поступово й переносять свою вартість на готову продукцію або послуги
вроздріб. Сутність основних фондів можна охарактеризувати в такий спосіб: вони
речовинне втілені в коштах праці; їхня вартість вроздріб переносяться на
продукцію; вони зберігають натуральну форму тривалий час у міру зношування;
відшкодовуються на основі амортизаційних відрахувань після закінчення терміну
служби.
Любий
процес виробництва є процес перетворення предметів праці, здійснюваний живою
працею за допомогою коштів праці. Сукупність коштів праці утворить
основні виробничі фонди, які застосовуються в декількох виробничих циклах,
поступово зношуються й переносять свою вартість на продукт вроздріб протягом
усього терміну служби, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми. Основні
виробничі фонди складаються з машин й устаткування, передатних устроїв,
транспортних засобів, будинків, споруджень і так далі.
Однак в основні
виробничі фонди включаються не всі засоби праці, а лише ті з них, які являють
собою продукти суспільної праці, мають
вартість. Але й не всяка річ, що має вартість і є
за своєю натуральною формою засобом виробництва, входить до складу основних
виробничих фондів. Приміром, машини або верстати, які лежать на складі як
готова продукція чекаючи реалізації, входять не в основні фонди, а у фонди обігу.
Отже, виробничі основні фонди беруть участь у матеріальному виробництві
й у міру зношування переносять частинами свою вартість на вартість готової
продукції, виробленої з їх допомогою.
Поряд
з ними в народному господарстві функціонують й основні невиробничі фонди -
об'єкти тривалого невиробничого використання, що зберігають свою натуральну
форму й поступово втрачають вартість. До них ставляться фонди
житлово-комунального господарства, організацій культури, науки, охорони
здоров'я тощо. Основні невиробничі фонди не беруть участь у створенні
споживацьких вартостей.
Отже, основні фонди - це матеріальні цінності, використовувані в
господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 12
місяців з дати введення їх в експлуатацію, і вартість яких поступово зменшується
у зв'язку з фізичним або моральним зношуванням.
До складу основних коштів зараховуються предмети вартістю понад
1000 грн. за ціною придбання (виготовлення) і терміну служби більше одного року
[9].
По використанню основні фонди підрозділяються на: діючі, не діючі
(що перебувають на консервації), запасні (призначені для заміни).
По функціональному призначенню, залежно від характеру участі основних
фондів у процесі виробництва розрізняють:
- виробничі основні фонди (безпосередньо беруть участь у виробничому
процесі або сприяють його здійсненню) - будинки, спорудження, машини,
устаткування;
- невиробничі основні фонди (вони безпосередньо не беруть участь у
процесі виробництва й призначені для задоволення культурно-побутових,
комунальних потреб трудящих).
По оперативному призначенню основні фонди діляться
на:
- промислові;
- будівельні;
- сільськогосподарські;
- транспортні;
- зв'язку.
По ознаці приналежності основні фонди
підрозділяються на: власні й орендовані.
Основні фонди в залежності від амортизації підрозділяються на
наступні групи:
Перша група - будинки, споруди, їхні структурні компоненти, передатні
пристрої, житлові будинки і їхні частини (квартири й місця загального
користування);
Будинки
- це архітектурно - будівельні об'єкти, призначені для створення необхідних
умов праці. До цієї групи ставляться: житлові будинки, виробничі корпуси цехів,
депо, гаражі, складські приміщення, виробничі лабораторії й так далі. До складу
цих об'єктів включаються також системи опалення, внутрішня мережа каналізації й
водопроводу, освітлювальні арматури й електропроводка, внутрішні телефонні й
сигналізаційні мережі, вентиляційні устрої, підйомники.
Споруди
- це інженерно-будівельні об'єкти, призначені для здійснення процесу
виробництва й не пов'язані зі зміною предметів праці. До них ставляться:
стовбури шахт, нафтові свердловини, греблі, естакади, водопідйомні станції й
колодязі, резервуари, мости, автомобільні дороги, залізничні колії
внутрішньозаводського, внутрішньогосподарського транспорту.
Передатні
пристрої - устрої, за допомогою яких провадиться передача електричної, теплової
або механічної енергії, а також передача рідких і газоподібних речовин від
одного об'єкта до іншого. До цих устроїв ставляться: нафтопроводи й
газопроводи, водорозподільні мережі, електромережі, тепломережі, газові мережі,
лінії зв'язку.
Друга
група
- автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові
електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське
(офісне) оснащення, устаткування й приналежність до них;
Транспортні
засоби призначені для переміщення людей і вантажів у межах підприємства й поза
ним. У цю групу входять: рухомий склад залізничного транспорту (заводські
локомотиви, вагони, цистерни, дрезини); заводські баржі, катери, пороми,
автомобілі, трактори, тягачі, мотоцикли; а також виробничий
транспорту-вагонетки, автокари, електрокари, візки тощо (крім конвеєрів,
транспортерів й інших механізмів, що ставляться до виробничого устаткування).
Інструменти всіх видів - це механізовані й немеханізовані ріжучі, що давлять,
ущільнюючі, ударні й інші знаряддя ручної праці, а пристосування, що
прикріплюють також до машин, що служать для обробки виробів (затиски, лещата,
оправлення). До цієї групи ставляться інструменти вартістю за одиницю сто
мінімальних неоподатковуваних податком доходів громадян з терміном служби
більше одного року. Виробничий інвентар і приналежності служать для полегшення
виробничих операцій (робітники столи, верстати); для зберігання рідких і
сипучих тіл (баки, чани); для охорони праці (кожухи , пристосування для
огородження механізмів). До цієї групи ставляться також шафи торговельні й
стелажі, інвентарна тара, предмети технічного призначення. До господарського
інвентарю належать предмети конторського й господарського призначення:
конторська обстановка, гардероби, столи, сейфи, друкарські машинки, множні
апарати, а також предмети протипожежного призначення. Третя група - будь-які інші
основні фонди, не включені до груп 1, 2 й 4 - машини й устаткування
використаються для безпосереднього впливу на предмет праці або його переміщення
в процесі створення продукту або послуг виробничого характеру, для вироблення й
перетворення енергії. До них ставляться: силові машини й устаткування, турбінне
встаткування, трактори, металорізальне, ковальсько-пресове, компресорне
встаткування, насоси, підйомно-транспортне, вантажно-розвантажувальне
встаткування.
Четверта
група - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки
інформації, пов'язані з ними кошти зчитування або печатки інформації, інші
інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові),
мікрофони й рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів
(предметів).
Залежно від ступеня безпосереднього впливу на предмети праці, участі
у виробничому процесі основні виробничі фонди підрозділяються на:
- активні (фонди, які безпосередньо беруть участь у виробничому
процесі - машини, устаткування, прилади, інструменти й т.п.);
- пасивні (вони створюють умови для нормальної роботи активних
основних фондів - будинку, спорудження, передатні устрої й т.п.).
Кожне
підприємство має у своєму розпорядженні основні й оборотні фонди. Сукупність
основних виробничих фондів й оборотних фондів підприємств утворить їхні
виробничі фонди [4].
Норми
амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної із груп
основних фондів на початок звітного (податкового) періоду .
1.2 Економічна
ефективність і параметри оцінки потенціалу підприємства
Економічна
ефективність – це відносний показник, який
порівнює отриманий економічний ефект з витратами (витратний підхід) або
ресурсами (ресурсний підхід),
використаними для досягнення цього ефекту.
Під економічним
ефектом у даному випадку розуміється абсолютна величина результату економічної
діяльності підприємця (підприємницької структури). У найбільш загальному вигляді показник
економічної ефективності можна виразити формулою
. (1.1)
Відмінність між ресурсним і витратним
підходами полягає в тому, що при ресурсному підході економічний ефект
співвідноситься з вартісною величиною придбаних ресурсів, а при витратному
підході – з тією частиною вартості ресурсів, яку в даному періоді було включено
до витрат.
Як узагальнюючий
показник економічної ефективності звичайно використовується коефіцієнт
рентабельності, який є окремим випадком показника ефективності, коли в якості
показника ефекту в чисельнику дробу береться прибуток, а в знаменнику –
величина ресурсів або витрат. Часто на практиці деякі коефіцієнти
рентабельності визначаються як відношення двох показників ефекту [2]. Можна навести як приклад показник
рентабельності продукції, що розраховується таким чином:
. (1.2)
Загальний
економічний ефект може становити результат виробничої або всієї господарської діяльності.
Загальний економічний ефект характеризується абсолютною величиною, причому як
продукція – величиною позитивною,
а як прибуток – може бути й негативною (збитки).
Ефективність
діяльності підприємства можна представити в наступному вигляді:
, (1.3)
де Е –
ефективність;
Р – отриманий результат;
В – витрати для отримання результату.
Для оцінки ефективності всієї господарської діяльності
підприємства застосовується ресурсний показник – загальна рентабельність
підприємства. Для розрахунку показника ефективності скористаємося формулою (1.3).
Як отриманий результат беремо суму чистого прибутку (П) підприємства за
досліджуваний період, а за витрати – всі вкладення підприємства за досліджуваний
період, тобто його активи (ВА).
Таким чином,
ефективність діяльності підприємства можна оцінити за наступною формулою:
. (1.4)
Залежно від того,
з чим порівнюється обраний показник ефекту, можна виділити дві групи показників
рентабельності:
- показники
оцінки рентабельності продукції;
- показники
оцінки рентабельності капіталу (активів).
Перша група
показників формується на основі розрахунку рівнів рентабельності
(прибутковості) за показниками прибутку (доходу), що відображені у звітності.
Друга група
показників рентабельності формується на основі розрахунку рівнів рентабельності
залежно від зміни характеру авансованих коштів: усі активи підприємства;
інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний
(власний) капітал.
За допомогою
показника Рентабельність капіталу = Чистий прибуток / Усі активи можна зробити
оцінку загальноекономічної ефективності використання сукупних ресурсів
підприємницької структури.
Показник
Рентабельність капіталу = Чистий прибуток / Інвестиційний капітал характеризує
ефективність сукупного капіталу (власного і позикового) і становить інтерес,
перш за все, для інвесторів.
Показник
Рентабельність капіталу = Чистий прибуток / Акціонерний (власний) капітал (за
кордоном він має назву фінансової рентабельності) дозволяє судити, який
прибуток приносить кожна гривня інвестованого власного капіталу[5].
Для підприємця
важливе значення має не тільки оцінка рентабельності, але й виявлення чинників,
що вплинули на величину досягнутих фінансово-економічних результатів.
Перераховані показники рентабельності, кожен з яких легко моделюється за
факторною залежністю, дозволяють вирішити це завдання.
Такі показники,
як продуктивність праці, фондовіддача і ресурсовіддача, є окремими показниками
ефективності. Тенденції їх зміни відображають галузеву специфіку і конкретні
умови господарювання.
1.3 Методи
аналізу ефективності використання основних фондів
Ефективність
відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації перш за
все активної частини основних фондів, тобто періоду функціонування у
виробництві відповідно до їх первісного технологічного призначення. При цьому
як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на
ефективність відтворення і використання знарядь праці [11]. Скорочення строків
експлуатації машин і устаткування, з одного боку, уможливлює прискорення їх
оновлення, зменшення техніко-економічного старіння знарядь праці, підвищення
технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження
ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, – обумовлює збільшення
собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, вимагає більших за
обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.
Продовження
періоду функціонування машин і устаткування дозволяє зменшити обсяг щорічної
заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього направляти більше ресурсів
для розширеного їх відтворення, але викликає зниження сукупної продуктивності
діючих знарядь праці, значне збільшення видатків на їх утримання та експлуатацію. Саме тому
строки експлуатації машин і устаткування повинні бути оптимальними, тобто
такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і
використання у виробничому процесі протягом всього періоду функціонування.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|