Аналіз сучасного стану економічної співпраці України з західноєвропейськими державами і розробка шляхів її поширення

Аналіз сучасного стану економічної співпраці України з західноєвропейськими державами і розробка шляхів її поширення

Міністерство освіти України

Дніпропетровський Державний університет.

факультет міжнародної економіки

Кафедра міжнародних економічних відносин і бізнесу

Звіт

з преддипломної практики

на

тему:

« Аналіз сучасного стану економічної співпраці України з

західноєвропейськими державами і розробка шляхів її поширення»

Керівник

Однорог В.В

Виконав

Студент групи

ВВ-95-1

Літюк В.В

Дніпропетровськ 2000

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….2

Розділ 1

Необхідність розширення економічної співпраці України з країнами Західної

Європи на сучасному етапі.

…………………………...4

Розділ 2

Аналіз торгово-економічної України співпраці з країнами Західної

Європи…………………………………………………………………………..….7

2.1 Торгово-економічна співпраця України з Німеччиною…………………..16

2.2 Торгово-економічна співпраця України з Італією………………………....22

2.3 Торгово-економічна співпраця України з Австрією……………………….26

2.4 Торгово-економічна співпраця України з Великобританією……………...29

2.5 Торгово-економічна співпраця України з Францією………………………32

Розділ 3

Перспективи співпраці………………………………………………………….34

Висновок ……………………………………………………………………………………..45

Вступ

Об`єктивна необхідність вимагає поступового , але неухильного включення

економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП) , світових

інтеграційних процесів. Нинішня ситуація характеризується глобальною

трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану , нового типу

цивілізації третього тисячоліття .

В майбутньому велике значення буде мати інтеграція України в Європу.

Україна широким фронтом виходить на західноєвропейський соціально-

економічний простір.

Таким чином самостійність України зовсім не означає її самоізоляції на

міжнародній арені.

Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми

та потребують від неї активної участі в їх рішенні.

Метою дипломної роботи є вивчення, аналіз економічної співпраці України з

країнами Західної Європи.

У роботі відповідно до даної мети поставлені наступні задачі:

1. розкрити основні напрями співпраці

2. дати характеристику сучасного стану зовнішньоторгівельного обороту

України з країнами Західної Європи

3. проаналізувати динаміку розвитку зовнішньоторгівельних зв'язків

. Намітити основні шляхи, дати рекомендації по вдосконаленню економічної

співпраці.

Об'єктом дослідження є сукупність зв'язків (торгових,

інвестиційних, фінансових) між Україною і країнами Західної Європи.

Предметом дослідження є процес взаємодії суб'єктів

зовнішньоекономічної діяльності України і країн Західної Європи.

Теоретичною і методологічною основою роботи послужили закони і

нормативні акти, публікації друковані, періодичні видання.

Розділ 1

Необхідність розширення економічної співпраці України з країнами Західної

Європи на сучасному етапі.

Західна Європа є одним з головних торговельних партнерів України, Експорт

до ЄС становив 1998 р. понад $3,3 млрд., імпорт - $2,1 млрд. Цей показник

спіівмірний з підсумками зовнішньоторговельних операцій України з

країнами СНД. Але якщо негатив в обмінах із СНД обумовлений імпортом

енергоносіїв, то європейський негатив є результатом недоліків нашої

зовнішньоторговельної політики в цілому, а конкретно - пасивністю

експортного сектора, його неготовністю працювати за конкретних умов,

перевантаженістю експорту бартерними операціями, неадекватним менеджментом.

Західні політики і науковці,так і засоби масової інформації звертають

увагу на те, що, виборовши свій державний суверенітет, Україна все ще не

здобула повної економічної незалежності. «Формально суверенна, але

економічно піддається тиску» — така влучна характеристика досить часто

з'являється на шпальтах видань.

Серед пріоритетів України має бути активізація зовнішньої торгівлі.

Європейський капітал в Українi приваблюють певна політична стабільність і

відносна соціальна злагода порівняно з іншими регіонами пострадянського

простору. Неабияке значення мають наявність досить розвинутої

інфраструктури, кваліфікованих кадрів, хороша науково-технічна база,

великий внутрішній ринок і, що важливо,Україна знаходиться поруч з

Західною Європою, куди Європейські компанії могли б збувати свою продукцію,

особливо тих підприємств, які пов'язані з відповiдними галузями в Україні

давніми усталеними зв'язками та укладеними контрактами.

Але існують труднощі, з якими зустрічаються бізнесмени на українській

землі. Перше, з чим вони зустрічаються - митні бар'єри на шляху їх

продукції в нашу країну. Причому навіть тієї, яка в Україні не

проiзводиться.

Багато проблем виникає і в самій країні.Наприклад, бюрократичні бар'єри при

відкритті представництва або підприємства, що вимагають оформлення десятків

нікому не потрібних паперів, а потім довгого очікування візи на них з

дозволом, що створює родючий грунт для зловживань чиновників.

Проте, і це переборне. А самої серйозною причиною головного болю

бізнесменів було і залишається відсутність стабільної правової бази. Адже

не секрет, що закони, що регламентують підприємницьку діяльність і

стягування податків, дуже часто зазнають значних змін, розібратися в яких

часто не можуть і місцеві бізнесмени...

Тому, відмічаючи бажання і готовність Европейськiих бізнесменів працювати

в Україні, хочу відмітити обережність багатьох. Думаю, що всі побоювання

зникнуть, якщо власті створять чіткі довгострокові правила гри, які

забезпечать безпеку бізнесу, а також чітке і прозоре правове поле для

діяльності підприємців...

Україна перебуває в стадії становлення ринкових відносин і наладки свого

економічного механізму.

Бізнесу необхідна упевненість. На жаль, її не може гарантувати ні

сьогоднішня законодавча база, ні система оподаткування, ні закони,

регулююча інвестиції. Причому ситуація міняється дуже часто.

Багато хто з європейських компаній , вже навіть розробили основні підходи в

певних областях. Однак без чітких правил гри вони не зможуть працювати і

вкладати гроші в Україну. Без цих правил сюди не прийдуть довгострокові

інвестиції, які створять і робочі місця, і забезпечать перспективи розвитку

економіки. І в результаті - стабільніше і передбачуване майбутнє України.

Зовнішні зв'язки України.

Засвідчуючім підтримку державної незалежності України, розвиваючи з нами

економічний діалог, країни Західної Європи разом з тим неодмінно

підкреслюють,що поглиблення партнерських стосунків значною мірою

залежатиме від ефективності економічних реформ в Україні й створення

сприятливого клімату для іноземних інвестицій, У цьому контексті нам

обов'язково слід надавати всілякого сприяння тим компаніям, банкам, які вже

виявляють інтерес до України й здобули у світі високий авторитет. Це стане

запорукою приходу в Україну приватного капіталу.

Розділ 2

Аналіз торгово-економічної співпраці України з країнами Західної Європи.

Безумовно, вже сьогодні країни Західної Европи перетворилось на важливого

партнера України у розвитку економічних зв’язків. Про це, зокрема, свідчать

дані статистики, які показують значне збільшення-торговельного обороту між

ними в останні роки.

Протягом всього пострадянського періоду Україна переживала, як це добре

відомо, безперервне щорічне падіння ВВП. У 1998 року ВВП України склав 37%

від рівня 1992 року та 30% від рівня 1990 р. Випуск промислової продукції

становив 1998 р. 42% від рівня 1990 р. Серед 25 трансформаційних економік

це унікальний випадок за десятирічний період спостережень (1989-1998).

Однак на такому тлі зовнішньоторговельні стосунки країни з ЄС відзначалися

неабияким динамізмом. Український експорт до цих вимогливих ринків протягом

7 років (1992—1998) зростав щороку більш як на десять відсотків, деколи

сягаючи навіть 16-% зростання (рис 1). Це безперечна ознака досить швидкої

переорієнтації експортного сектору та зовнішньої торгівлі України на Захід.

Частка ЄС у зовнішній торгівлі України з 1992 року постійно зростала й

досягла у 1998 році майже 17% загального експорту України та близько 23%

загального імпорту .

Проте і сьогодні всі країни ЄС, разом узяті, “важать” для України у

зовнішній торгівлі десь утричі менше порівняно з однією лише Росією.

Причому ця “вага” досить нерівномірна, якщо розглядати її у розрізі

окремих країн (рис 2). Так, на дві країни - Німеччину та Італію припадає

приблизно половина як експорту, так й імпорту України стосовно країн

Західної Європи. А це означає, що для більшості держав -

Рис 1

Рис 2

членів Євросоюзу Україна все ще лишається в економічному сенсі terra

incognita.

Крім того, слід звернути увагу на те, що український імпорт з регіону ЄС

лише приблизно на 60% покривається українським експортом. Так що існує

негативне сальдо взаємної торгівлі у розмірі понад 1 млрд. дол. США. Це не

тільки підтверджує низьку конкурентоспроможність українського експорту на

ринках ЄС, але ще також і те, що європейські країни розглядають Україну

переважно як ринок збуту для власних товарів.

До цього варто додати вже традиційні для зовнішньої торгівлі України

“хвороби”. і зокрема, структура експорту, орієнтована і на товари з низьким

ступенем переробки, що їх виготовляють у низько динамічних секторах

світової економіки, стосовно яких в ЄС застосовують протекційні заходи

(вироби чорної металургії, текстильної промисловості, продукція сільського

господарства). Це також спотворена структура імпорту, де в останні роки

високотехнологічні засоби виробництва замінювалися ввезенням готових

споживчих товарів, випуск яких існує або має би бути налагоджений

безпосередньо в Україні. Отже, чимало торговельно-економічних відносин з ЄС

нерацюнальн й не відповідають довгостроковим потребам економіки України.

В галузі іноземного інвестування країни ЄС значною мірою займають

вичікувальну позицію. Лише три країни на середину 1997 р. мали вкладення

капітал в українську економіку в сумі понад 100 млн дол. США: Німеччина — $

165,9 млн або 10,0% всіх іноземних інвестицій і Україну, Нідерланди -$

160,2 млн. (9,7%) Великобританія - $ 130,9 млн. (7,9%). При цьому,

наприклад, інвестиції провідного партнера — Німеччини — порівняно з кінцем

1996 р. навіть зменшилися на 17млн. дол. Практично немає великих

інвестицій у виробничий сектор, що значне обмежує реальне значення таких

капіталовкладень для української економіки

Однак існує ціла низка проблем торговельних стосунках України з країнами

ЄС. Головними з них видаються наступні:

. Хронічна дефіцитність торгівлі

. Відсутність помітних зрушень у товарній структурі

Обмеження щодо подальшого нарощування експорту

. Проблеми імпорту

Хронічна дефіцитність торгівлі

Дані графіку 1 свідчать, що негативне сальдо України у торгівлі з ЄС

постійно зростало впродовж 1994 - 1997 років, зменшившись лише 1998 року

порівняно з 1997 р. на 600 млн дол. Зменшення торго-вельного дефіциту 1998

р. стало і наслідком фінансової кризи в Україні, що призвела, зокрема, до

відчутного знецінення української гривні, а відтак - до відносного

подорожчання імпорту в умовах нестійкої платоспроможності українських

імпортерів.

Слід зазначити, що торговельний дефіцит з розвиненими країнами — нормальна

річ для трансформаційних економік, адже його можна компенсувати надлишком

на решті ринків; торговельні ддефіциті спричинені, як правило, посиленим

імпортом так званих "інвестиційних товарів" — машин, устаткування тощо,

необхідних для модернізації виробництва. За логікою системної трансформації

країна, використавши цей імпорт за призначенням, здатна згодом компенсувати

тимчасовий торговельний дефіцит. На жаль, Україна досі недостатньо

використовувала цю можливість .

Відсутність помітних зрушень у товарній структурі

Зростання обсягів торгівлі з ЄС було досягнуто без будь-яких істот-

них зрушень у товарній структурі. Відкриття європейських ринків Україна

використала для нарощування експорту тих продуктів, які вже у минулому мали

досить високі експортні квоти, спираючись на технологічну базу і а ноу-хау

радянських часів. З-поміж експортної палітри металургії та хімії Україна

експортувала до Європи надто вузький асортимент простих виробів з

невеликими ступенем обробки. Отже, зростання обсягів продажу цих

капіталоємних товарів у ЄС було досягнуто не завдяки нарощуванню їхнього

виробництва, а лише через переорієнтацію поставок з внутрішнього ринку та

ринків колишнього СРСР на решту світу .

Головні носії експортного буму України до ЄС - це металургія (чорні та

кольорові метали й вироби з них), одяг, продукція основної хімії та овочі.

Саме за рахунок цих продуктів експорт України зростав щороку двозначними

темпами. Структурні зрушення в структурі імпорті полягали у зростанні

питомої ваги перероблених продуктів харчування;

натомість імпорт машин та устаткування — певна річ, через поглиблення

загальної економічної кризи - відчутно скорочувався.

Саме остання тенденція й стала на заваді широкому використанню імпорту на

цілі модернізації. Лише у гнучких галузях промисловості -харчовій та легкій

- останнім часом можна спостерігати ознаки пожвавлення виробництва, зокрема

через використання на підприємствах

імпортованих інвестиційних товарів.

Решта ж галузей досі на змогла опанувати сучасні технології. Скепсис

європейських партнерів щодо здійснення інвестицій у важку промисловість

України пов'язаний з добре відомими хронічними валами підприємницького

клімату в країні -неусталеністю законодавства, поширенням корупції та

втручанням державних органів в діяльність компаній. Внаслідок цього

несприятливі зрушення в галузевій структурі промисловості на користь

енергоємних виробництв тільки закріпилися.

Обмеження щодо подальшого нарощування експорту

Структурні вади, притаманні українській промисловості, у свою чергу

ускладнюють подальше нарощування обсягів експорту України до ЄС та, власне,

підводять експортний потенціал до межі вичерпання. Одним з головних

структурних викривлень є в цьому плані так званий імпортний компонент в

експорті. Традиційний український експорт є надто енергоємним. Відтак,

Україна неспроможна експортувати свої традиційні товари без збільшення (або

принаймні збереження незмінним) імпорту енергоносіїв. Високий ступінь

концентрації експорту (коли обмежена кількість товарних груп або товарів

мають високу питому вагу у загальному обсязі) змушує країну продовжувати

енергетичний імпорт. Звідси виникає замкнене коло, що далося взнаки вже

1998 року: скорочення енергоімпорту призвело до падіння обсягів випуску в

металургії, а це, серед іншого, спричинило істотне падіння обсягів експорту

металів.

Інше глибинне структурне викривлення звернуло на себе увагу завдяки

поширенню антидемпінгових процесів проти українського експорту. У січні

1999 року експерти ОЕСР звинуватили українських та російських виробників

сталі у недотриманні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та

свідомому заниженні цін збуту на ринках США та ЄС. Попри вкрай низьку

ефективність виробництва (витрати на виробництво однієї тони сталі в Росії

та Україні становлять в середньому 19,5 години проти 4,1 години в країнах

ОЕСР) обидві країни "спромоглися" пропонувати сталь власного виробництва за

цінами суттєво нижчими за такі, що відповідають т.зв. домінуючим ринковим

умовам (prevailing market conditions), а відтак вважаються прийнятними на

міжнародному ринку сталі. Свідоме , заниження цін є безперечним порушенням

узгоджених правил торгівлі та засад міжнародної конкуренції. Зрозуміло, що

ці дії дають підстави для запровадження проти порушників антидемпінгових

розслідувань.

Погляд на чинники, що уможливили такий несприятливий для України перебіг

подій, недвозначно свідчить про їхній зв'язок з глибинними структурними

викривленнями, притаманними теперішній системі господарювання в Україні.

Недотримання міжнародних стандартів обліку стало можливим завдяки втечі

підприємств у взаємну заборгованість, використанням грошових сурогатів та

бартеру у розрахунках та "заощадженню" коштів шляхом невиплати заробітної

плати працівникам. Якщо українські виробники досягають низької собівартості

своєї продукції саме завдяки цим особливостям, то так звана абсолютна

конкурентоспроможність чорних металів на ринку ЄС відразу стає сумнівною.

За таких умов, крім того, неможливо з'ясувати, чи є рівень цін, за якими

йдуть розрахунки на українському внутрішньому ринку, економічно

виправданим. Часто навіть і самі ціни не піддаються відстеженню. Ясно одне:

за існування системи неплатежів та бартеру прозорості, а відтак справжнього

Страницы: 1, 2, 3