Современные методы контроля и оценки знаний школьников

Современные методы контроля и оценки знаний школьников

Черкаський державний університет

імені Богдана Хмельницького

Кафедра педагогіки та соціальної роботи

??????? ?????? ???????? ? ??????

?????, ????? ?? ??????? ?????

(?? ???????? ???????? ????????? ???)

???????? ??????

з спеціальності: 13.00.01 – теорія та історія педагогіки

Науковий керівник –

кандидат педагогічних наук,

доцент ***********

Черкаси – 1998

?????

Вступ . . . . . . . . . . . 3

Розділ 1. Особливості контролю в умовах розбудови

національної школи та освіти . . . . . 7

1 Проблема контролю та оцінки: становлення і розвиток 7

2 Сутність і завдання контролю в

навчально-виховній діяльності школи . . . 15

1.3 Оцінювання та контроль у досвіді вчителів-новаторів 26

Розділ 2. Педагогічні основи використання сучасних методів

контролю і оцінки при вивченні іноземної мови . . 33

1 Особливості контролю і оцінки при

вивченні іноземної мови . . . . . . 33

2 Особливості застосування тестового

контролю на уроках англійської мови . . . 42

3 Умови ефективного використання тестової

методики при контролі читання учнів старших

класів середньої загальноосвітньої школи . . . 52

Висновки . . . . . . . . . . .

63

Література . . . . . . . . . . 65

Додаток 1 . . . . . . . . . . .

69

Додаток 2 . . . . . . . . . . .

73

Вступ

Після отримання державного суверенітету Україна стала на шлях

відновлення усіх ланок життя. Демократичні зміни мали значний вплив і на

сферу освіти. У зв’язку з децентралізацією навчальної системи виникла

необхідність у створенні чіткої державної системи контролю.

Гострою проблемою сьогодні є також визнання національних сертифікатів,

які були б співвідносними і відповідали світовим стандартам. Однією з

причин ускладнень у визначенні аналогів освітніх документів є

недосконалість системи контролю та оцінювання в середніх навчальних

закладах України. Контроль та оцінювання залишилися суб’єктивними, методи

їх реалізації – застарілими. Отже, виникає необхідність впровадження

системи контролю максимальної об’єктивності та можливості вимірювання

оцінки за допомогою якісних та кількісних показників. Впровадження

сучасних методів контролю та оцінки у практику навчання в українських

навчальних закладах забезпечило б дотримання вимог, що висуваються до

контролю, – об’єктивність, надійність, вимірюваність, цілеспрямованість,

систематичність, тощо, – і дозволило б зробити навчання ефективним та

наблизити його до світових стандартів.

В області вивчення різних методів контролю досягнуто значних

результатів. Аналіз спеціальної літератури показує, що в методиці навчання

іноземних мов робилося багато спроб щодо вирішення проблеми організації

контролю і оцінки знань. Так, вченими були визначені зміст і завдання

контролю, зокрема тестового, його функції в процесі навчання; створена

класифікація контрольних завдань, сформульовані основні вимоги до розробки

контрольних завдань, самої процедури адміністрування контролю;

проаналізовані та описані особливості організації контролю різних видів

мовленнєвої діяльності, іншомовних мовних навичок та мовленнєвих умінь;

розглянуто специфіку контролю на молодшому, середньому та старшому етапах у

середніх та вищих навчальних закладах (В.Л.Банкевич, М.С.Бернштейн,

М.Є.Брейгіна, Ж.В.Вітковська, М.І.Володін, В.О.Гордієнко, О.Ю.Горчев,

Г.В.Іванова, В.О.Кокота, Н.І.Красюк, О.А.Куніна, Л.В.Лисенко, О.О,Леонт’єв,

О.Г.Поляков ,І.А.Рапопорт, В.Л.Рись, М.В.Розенкранц, Р.Сельг, І.Соттер,

О.Л.Товма, С.К.Фоломкіна, І.О.Цатурова, М.С.Штульман, Г.Б.Юдис).

Незважаючи на те, що в педагогіці і методиці проведено багато

досліджень з проблеми контролю та оцінки знань, умінь та навичок учнів,

проблема організації контролю в школі залишається актуальною. Це зумовило

загальну спрямованість нашого дослідження.

Мета дослідження – аналіз, узагальнення і осмислення досвіду

використання сучасних методів контролю, а також визначення психолого-

педагогічних основ застосування тестового контролю при вивченні іноземної

мови.

Об’єктом дослідження є контроль і оцінка знань, умінь і навичок учнів.

Предмет дослідження – організація тестового контролю вмінь читання при

вивченні іноземної мови.

Гіпотезою дослідження виступає положення, згідно з яким навчальна

діяльність учнів буде більш раціональною і продуктивною, більш ефективним

буде вивчення іноземної мови при умілому застосуванні сучасних методів

контролю (зокрема тестового).

Для дослідження поставленої мети та підтвердження висунутої гіпотези

необхідно виділити такі завдання:

1) проаналізувати стан і розвиток проблеми контролю і оцінки знань, умінь

та навичок учнів;

2) узагальнити і осмислити досвід вчителів-новаторів по використанню

сучасних методів контролю;

3) дослідити особливості використання сучасних методів контролю при

вивченні іноземної мови і їх вплив на інтенсивність оволодіння учнями

знаннями і навичками;

4) проаналізувати умови ефективного застосування тестового контролю при

вивченні іноземної мови.

У процесі роботи над дипломною роботою нами були використані такі

методи:

1) вивчення педагогічної і методичної літератури;

2) спостереження за процесом контролю у навчанні англійської мови;

3) аналіз та узагальнення досвіду роботи вчителів;

4) розвідувальний експеримент, цілі якого полягали у визначенні

доцільності застосування різних видів тестових завдань; в уточненні

структури та змістового наповнення комплексу тестових завдань;

5) експериментальне проведення тестового контролю вмінь читання;

6) статистичний аналіз отриманих результатів тестування;

Наукова і практична значущість роботи:

1) дано теоретичний аналіз і розглянуто сучасний стан проблеми

контролю та оцінки знань ,умінь та навичок учнів;

2) дано аналіз тестового методу контролю;

3) конкретизовано й доповнено окремі теоретичні положення в організації

тестування у навчанні іноземної мови;

4) створено банк тестових завдань для перевірки читання;

5) розглянуто умови ефективного застосування тестового контролю;

6) результати дослідження можуть бути корисними в практичній діяльності

студентів-практикантів і вчителів іноземної мови.

Дослідження проводилося з 1995 по 1998 рік на базі Черкаської школи №11

та №27.

Етапи дослідження:

1) аналіз стану проблеми в педагогічній теорії і практиці роботи шкіл;

2) вивчення літератури, висунення гіпотези, завдань, формування

структури роботи;

3) теоретичний аналіз проблеми;

4) узагальненість і систематизація матеріалів.

Основні положення і результати дослідження доповідались і

обговорювались на кафедрі педагогіки і соціальної роботи та на

студентській науково-практичній конференції.

РОЗДІЛ 1. Особливості контролю в умовах розбудови національної

школи та освіти

Проблема контролю та оцінки: становлення і розвиток

Виявлення, контроль, оцінка і облік знань учнів – важлива проблема

теорії і практики навчання. Без перевірки або самоперевірки засвоєних

знань, набутих умінь і навичок неможливе якісне здійснення цієї проблеми.

Тому контроль знань учнів завжди був, є і буде важливою складовою частиною

навчального процесу, хоч і ставлення до нього зазнавало певних змін.

Міняються окремі форми і способу контролю знань, але його головна суть –

знати, наскільки вдало відбувся процес засвоєння вивченого матеріалу, –

залишається незмінною. Вона визначається самою природою процесу навчання.

Ще за радянських часів, з перших днів існування радянської школи,

вчителі, організовуючи процес навчання і керуючи ним, завжди цікавилися

результатами навчальної роботи, вивчали знання учнів. Проте ставлення

педагогічної думки, офіційна лінія керівних органів народної освіти щодо

контролю знань учнів і визначення функції цієї важливої частини процесу

навчання були різними на різних етапах будівництва школи.

Оскільки в дореволюційній школі контроль знань нерідко був засобом

відбору учнів для подальшого навчання і використовувався іноді для

адміністративного впливу на учнів та вчителів, то закономірною реакцією

перших діячів радянської школи була думка, що такий контроль треба

відкинути і звільнити школу від цієї тяжкої спадщини. Вже в травні 1918

року постановою Наркому РРФСР було відмінено екзамени і оцінку знань учнів

балами. В ній говорилося: “1.Використання бальної системи для оцінки знань

і поведінки учнів відміняється у всіх без виключення випадках шкільної

практики. 2.Переведення із класу в клас та видача свідоцтв відбувається за

відгуками педагогічної ради про виконання навчальної роботи.’’[1;97] Але

через переповнені класи учитель не встигав систематично вести записи

характеристик знань своїх учнів, і тому письмові характеристики носили

досить загальний трафаретний характер. Це в свою чергу призвело до

виникнення теоретичних концепцій, що штовхали школу в бік недооцінки

перевірки знань учнів і контролю за їх роботою з боку учителя.

У перші роки існування радянської школи певний вплив на формування

таких концепцій мали також деякі помилкові педагогічні теорії, зокрема

теорія “вільного виховання”, прихильниками якої були К.Н.Вентцель, Е.Кей,

О.І.Пискунов, Л.М.Толстой. Вона була направлена проти будь-якого

подавлення дитини, проти регламентації всіх сторін її життя та поведінки,

визначення змісту навчання проти її волі. Піддаючи гострій критиці

авторитарність виховання і схоластичні методи навчання, представники цієї

теорії, а також педагоги, які були під її впливом, виступали проти

оціночної системи навчання, яка склалася в школі проти екзаменів. Це був

період пошуків нових форм і методів роботи. Ламаючи старе і відкидаючи

непотрібне, працівники освіти й вчителі допускали іноді й помилки, які

згодом виявлялися й усувалися в процесі творчої роботи (захоплення

комплексними програмами, механічне перенесення досвіду інших країн, зокрема

шкіл США, використання групово-бригадних форм оцінки знань і умінь учнів і

т.д.)

Шкільна практика, життя настирливо вимагали систематичного контролю

знань учнів, і вже в 1920-1921 навчальному році в школах ряду губерній

широко практикувалися такі форми перевірки знань, як співбесіди, репетиції,

заліки.

Органи народної освіти змушені були визнати необхідність контролю

знань учнів і запропонували створити замість старих форм перевірки знань

учнів – нові, основані на даних дитячої психології і змісту навчального

процесу.

Пошуки тривали, виникало багато різних концепцій і тез, але ясності і

чіткості в справі перевірки і обліку знань не було.

Деякі педагоги (О.Ерн, С.І.Миропольський, І.Ф.Рашевський,

О.Н.Странолюбський та ін.) пропонували звільнити дітей від надмірної опіки

і контролю з боку вчителя, підкреслюючи, що пролетарська школа повинна

поставити на перший план активний самоконтроль учнями своїх знань, умінь і

навичок. Інші (В.О.Євтушевський, К.К.Сент-Ілер, М.Рембрович та ін.)

вважали, що контроль і оцінку знань має насамперед здійснювати вчитель;

проводити її слід систематично, методика проведення контролю і оцінки

знань повинна відповідати суті процесу навчання.

У 1924-1925 роках відділи народної освіти почали запроваджувати в

школах тести, вважаючи їх найдосконалішою формою перевірки знань і

здібностей учнів. Перші спроби застосування тестів успішності на Україні

зробили Центральна комісія НОП при методкомітеті Головпросвіти України,

дослідна станція Головсоцвиху України, комісія НОП методкомітету

політосвіти України та деякі вузи м.Харкова. Центральна комісія НОП

створила й перевірила в 1924-24 і 1925-26 навчальних роках тести з

поліграмоти, арифметики, алгебри, графіки, граматики, швидкості читання та

ін. Проте тестова перевірка знань не встигла ввійти в практику роботи

всіх шкіл країни, тестування не вийшло за межі окремих шкіл, головним чином

дослідно-показових, оскільки було визнано шкідливим педагогічним методом

[37].

Великого значення для правильного розв’язання проблеми контролю знань

учнів набули на той час постанова уряду від 5 вересня 1931 року “Про

початкову і середню школу”, яка засудила неправильні концепції навчання,

що тоді панували, і від 25 серпня 1932року “Про навчальні програми і режим

у початковій і середній школі”.

Ці постанови привернули увагу вчителів до систематичної поточної

перевірки знань учнів. Було визнано, що основою оцінки успішності учнів має

бути не суб’єктивне спостереження, а об’єктивна перевірка результатів їх

навчальної роботи.

У післявоєнні роки в педагогічній літературі друкується багато статей

з питань організації перевірки знань учнів , а в 1953 році редакція

журналу “Советская педагогика” відкрила спеціальну дискусію цього питання.

Було надруковано чимало робіт на цю тему ряду авторів (Б.Г.Анан’єв,

Ш.О.Амонашвілі, О.С.Богданова, М.О.Данілов, Б.П.Єсіпов та ін.), які у

різних аспектах розглядали питання контролю та оцінки знань учнів.

Перед педагогічною наукою постало завдання розвивати далі теорію

практику навчання на основі творчого використання минулого досвіду,

уникаючи непотрібного повторення пройдених етапів та помилок. І дійсно, у

справі перебудови і вдосконалення методів школа зробила значний крок

уперед. Щодо вдосконалення перевірки знань, умінь та навичок учнів теж

з’явилися помітні успіхи.

На початок 60-х років намітилася певна тенденція перебудувати існуючу

систему контролю знань, після того, коли журнал “Народное образование”

відкрив на своїх сторінках дискусію з питання про структуру уроку,

публікуючи на цю тему статтю К.О.Москаленка [17].

Засудження чотириетапного шаблонного уроку з гіпертрофованим

опитуванням певною мірою стимулювало творчу думку вчителів щодо пошуку

шляхів урізноманітнення навчального процесу піднесення ефективності уроку.

Деякі вчителі намагалися вивільнити час. Який нераціонально

використовувався на уроці для перевірки домашніх завдань і довготривалого

опитування учнів. Проте однобоке застосування поурочного бала, нехтування

іншими методами перевірки знань створили загрозу виникнення певної

недооцінки грунтовної перевірки знань учнів.

За ініціативою к. п. н. С.Ф.Сухорського, в 70-х роках в Україні була

проведена значна робота по впровадженню у шкільну практику тематичної

системи контролю і оцінки успішності учнів. Нагромаджено певний позитивний

досвід здійснення тематичного контролю за успішністю учнів, раціоналізації

методів перевірки, ширшого застосування усної і письмової перевірки,

методів графічної і тестової перевірки.

Керуючись методичними листами Міністерства освіти України про

тематичний облік знань, вчителі предметники розробили дидактичні

матеріали для контролю знань учнів з навчальних тем, використовуючи при

цьому специфіку свого предмету, вікові особливості учнів та інші фактори.

На кінець 70-х років, з метою знайти більш раціональний варіант

облікового документу ніж шкільний класний журнал, студентський та

викладацький склад Львівського державного університету під керівництвом к.

п. н. С.Ф.Сухорського працювали над створенням “Облікової книжки учня”. В

ній виділялися сторінки для обліку успішності з кожного предмету, для

обліку виконання громадських доручень, суспільно-корисної праці і

самообслуговування, записів класного керівника та причин відсутності в

школі, а також сторінка для оцінки учня за кожний день.

В школах Ленінського району м.Львову проводилася експериментальна

апробація “Облікової книжки учня”, але широкої популярності вона так і не

здобула.

В 1996 році Степан Сухорський звернувся до цієї проблеми на

сторінках щомісячного науково-педагогічного журналу “Рідна школа”,

розглядаючи також питання самоконтролю і самооцінки учнями знань. “Вміння

перевірити себе, аналізувати наслідки своєї роботи, робити з цього належні

висновки належить до найважливіших навчальних умінь.”[35]

Останнім часом у педагогічній літературі, як вітчизняній так і в

зарубіжній, з’явилося чимало статей з питань контролю та оцінки знань учнів

[3,6,8,11,32].

Так, певної популярності набула рейтингова система оцінювання знань

учнів. В основу цього показника закладена оцінка в балах не лише на

Страницы: 1, 2