Спорудження земляного полотна для будівництва дороги
Спорудження земляного полотна для будівництва дороги
Спорудження
земляного полотна
Підготовчі роботи
для спорудження земляного полотна
До підготовчих
робіт при будівництві автомобільних доріг відносяться: відведення смуги для
будівництва дороги або майданчика під ґрунтові і інші кар'єри, необхідні для
будівництва автомобільних доріг або штучних споруд; розчищання смуги
відведення, а також площ під кар'єри і інші споруди на дорозі; відновлення і
закріплення траси або майданчиків; влаштування тимчасових доріг і з'їздів;
знесення, перенесення і перевлаштування існуючих будівель, підземних і
надземних комунікацій; водовідвідні і осушні роботи; підготовка основи насипу.
Контроль
відведення майданчика або смуги для будівництва дороги.
При відведенні
смуги для будівництва дороги або майданчиків для кар'єрів і споруд на дорозі
необхідно контролювати правильність оформлення документів по постійному або
тимчасовому відведенню земельних угідь. Всі земельні ділянки, що відводяться
для будівництва дороги в тимчасове користування (резерви, кар'єри і ін.) лише
на період будівництва, після закінчення будівництва повертають
землекористувачеві в придатному для виробництва сільськогосподарських робіт
стані. Вони мають бути ретельно вирівняні і сплановані, а знятий рослинний шар
повернений на місце.
Контроль якості
робіт по відновленню і закріпленню траси. Вісь дороги має бути закріплена
забитими кілочками і віхами заввишки 3—4 м, встановленими на прямих ділянках
через кожних 0,5—1,0 км., на кривих при радіусі більше 500 м — через 20 м, при радіусі 100—500 — через 10, менше 100 —через 5 м. Вісь закріплюють в точках на тангенсах горизонтальних кривих, а також в початкових і кінцевих
точках перехідних кривих. Перевірку закріплення осі необхідно виробляти мірною
стрічкою і теодолітом. Закріплена вісь повинна відповідати проектній. Всі зміни
напряму осі дороги при її відновленні і закріпленні допускаються лише з
письмового дозволу проектної організації, що розробила проектно-кошторисну
документацію. Всі кути повороту слід закріплювати кутовими стовпами діаметром 0,1 м і заввишки 0,75 м, укопаними в землю на продовженні бісектриси кута на відстані 0,5 м від його вершини. Стовп лицьовою стороною обертають до вершини кута, яку відзначають вбитим
кілочком. Закріплюють вершини кутів за допомогою теодоліта. Закріплені кути
повороту повинні строго відповідати їх проектному положенню.
Пікети і плюсові точки
на місцевості слід закріплювати забитими в землю кілочками. Для збереження
пікетів і плюсових точок на період будівництва їх виносять за межі смуги
будівництва і закріплюють кілочками із сторожками, на яких вказують відстань
винесення. Пікети і полюси закріплюють за допомогою подвійних вимірів мірною
стрічкою. Висотні відмітки закріплюють по постійних і тимчасових реперах. При
необхідності встановлюють додаткові тимчасові репери, в якості яких
використовують цоколі будівель, укопані рейки, пні дерев, що добре збереглися,
і інші предмети, а також закопані дерев'яні стовпи, виготовлені спеціально для
цієї мети. Додаткові тимчасові репери встановлюють на рівнинній місцевості не
рідше ніж через 2 км., на пересіченій місцевості — не рідше ніж через 1 км. і біля всіх штучних споруд, майданчиків для експлуатаційних будівель, насипів і гребель
заввишки більше 5 м, а також виїмок завглибшки 5 м, але завжди за межами території, де ведуться роботи.
Смуги відведення
дороги, будівельні майданчики, майданчики під кар'єри, тимчасові дороги і інші
майданчики тимчасового користування необхідно закріплювати стовпами,
встановленими на їх кордонах. Стовпи встановлюють і надписують лише у
присутності представників районного або обласного виробничого управління
сільського господарства.
Матеріали по
відновленню і закріпленню траси розробляє замовник і передає їх будівельній
організації по акту. Контроль розчищення смуги відведення. При розчищенні смуги
відведення, а також майданчиків для кар'єрів, будівель, що будуються, і для
інших цілей необхідно перевіряти якість вирубки чагарнику і лісу в межах смуги
відведення для будівництва доріг, а також на відведених майданчиках. Вирубку
потрібно проводити в об'ємах, визначених проектом виробництва робіт, намагаючись
при цьому зберегти максимальну кількість рослин. На майданчиках, що відводяться
для будівництва, дерева вирубуються лише в тих місцях, які будуть безпосередньо
зайняті будівлями і спорудами. Дерева цінних порід, що знаходяться на смузі
відведення, слід акуратно викопувати і переносити для посадки на нові місця,
передбачені проектом виробництва робіт. При пересадці дерев категорично
забороняється порушувати терміни і пору року, передбачені вимогами агротехніки
для пересадки дерев.
Слід контролювати
корчування пнів на ділянках, де будуть розташовані дрібні виїмки, а також якщо
насип буде заввишки не більше 1,5 м. При висоті насипу 1,5—2 м пні мають бути
зрізані в рівень із землею, більше 2 м — дозволяється залишати пні заввишки до 10 см.
У місцях
майбутніх виїмок, резервів, ґрунтових кар'єрів також проводиться повне
викорчовування пнів, якщо ґрунт з них буде використаний для влаштування тіла
насипу. При виїмках завглибшки більше 0,5 м корчування пнів проводиться залежно від механізмів що використовуються для розробки ґрунту.
Великі камені, що
знаходяться на поверхні землі в межах смуги відведення або майданчиків для
будівництва експлуатаційних будівель слід прибирати, якщо ці камені
«негабаритні» для механізмів, що використовуються для розробки виїмки.
Треба стежити,
щоб піщані, гравійні і інші кар'єри, майданчики для яких відведені у зв'язку з
будівництвом доріг, в підготовчий період ретельно розкривали до повного
оголення матеріалу, що будуть застосовувати при будівництві дороги.
Рослинний ґрунт
на площах, які передбачені проектом для влаштування насипів, виїмок, резервів,
будівництва експлуатаційних і інших будівель і споруд і відведені для
будівництва автомобільних доріг в установленому порядку, має бути акуратно
знятий і укладений у відвал з метою його використання для рекультивації після
закінчення будівництва доріг. Розчищена смуга відведення приймається і
оформляється актом після виробництва всіх робіт, передбачених проектом.
Контроль знесення
будов і перенесення комунікацій. При знесенні і перенесенні будівель,
перенесенні або перевлаштуванні підземних і надземних комунікацій необхідно
забезпечувати зберігання матеріалів, конструкцій будівель для максимального
використання їх на місці перенесення або для спорудження інших об'єктів.
Роботи по
перенесенню надземних і підземних комунікацій повинні виконувати спеціалізовані
організації. Терміни робіт по перенесенню комунікацій мають бути передбачені в
проекті організації будівництва і зв'язані з початком будівництва даної ділянки
дороги.
Знесення,
перенесення і перевлаштування будівель, споруд, підземних і надземних
комунікацій оформляють актом за участю зацікавлених радянських органів і
відповідних спеціалізованих організацій і підприємств.
Контроль влаштування
тимчасових доріг і з'їздів. При влаштуванні тимчасових доріг і з'їздів для
транспортування ґрунту і інших дорожньо-будівельних матеріалів необхідно
перевіряти відповідність основних розмірів доріг проекту і раціональність їх
будівництва.
Тимчасові дороги
влаштовують, як правило, для двостороннього руху з шириною проїжджої частини 7 м і узбіччями по 1 м. В разі руху автомобілів по кільцю допускається влаштування таких доріг з
однобічним рухом з шириною проїжджої частини не менше 3,5 м. У обмежених умовах дозволяється на тимчасових дорогах влаштовувати узбіччя по 0,5 м, а в залежності від інтенсивності і швидкості руху автомобілів рекомендується влаштовувати радіуси
закруглення від 100 до 300 м. Подовжній ухил, як правило, приймається не більше
50, найбільший допускається 80‰. У виняткових випадках допускається подовжній
ухил 100‰, але тоді через кожних 600 м дороги влаштовують вставки з ухилом не
більше 30‰ впродовж 50 м.
Як правило, при
будівництві доріг необхідно максимально використовувати існуючу
автомобільно-дорожню мережу, а також запроектовану і ту яка будується, мережу
постійних внутрішньо майданчикових доріг, які слід будувати в першу чергу з метою
їх подальшого використання. Будівництво автомобільної дороги необхідно
організувати так, щоб знов побудовані ділянки служили для транспортування
ґрунту і інших дорожньо-будівельних матеріалів і залізобетонних конструкцій і
виробів.
Як виняток,
будуються тимчасові автомобільні дороги для використання лише в період
будівництва. На таких дорогах покриття, як правило, не влаштовують. Вологі
піски лише профілюють і укочують, сухі укріплюють шаром суглинку завтовшки до 0,5 м з відповідним плануванням і укочуванням. Дороги з глинистих ґрунтів укріплюють добавками шлаку
або дрібного каміння завтовшки до 0,4 м з плануванням і укочуванням. Ґрунтові і
укріплені дороги слід постійно профілювати.
У місцях в'їздів
і виїздів на всю ширину дороги влаштовують покриття із збірних залізобетонних
плит або укладають ці плити у вигляді колії.
З метою
знепилювання тимчасові дороги влітку слід періодично поливати водою, взимку
очищати від льоду і снігу, під час ожеледі посипати піском і шлаком. Контроль
виробництва водовідвідних і осушних робіт. В першу чергу необхідно перевірити
правильність розрахунку тимчасових водовідвідних пристроїв. До початку
виробництва основних видів робіт всі виїмки, кар'єри, котловани, канави,
траншеї і інші заглиблення, які необхідно буде влаштовувати в процесі
виробництва робіт, забезпечують водовідвідними спорудами. Для цього
використовують і існуючі резерви. Поперечний переріз водовідвідних споруд
розраховують на пропуск талих і зливових вод, а також змішаної витрати з повторюваністю,
що перевищує термін будівництва споруди в три рази.
Перевіряють
подовжній ухил водовідвідних споруд. Тимчасові водовідвідні споруди повинні
мати подовжній ухил не менше 3, а у виняткових випадках — не менше 2‰. З іншого
боку, подовжній ухил має бути не більш допустимого за умовами розмиву ґрунтів,
з яких влаштовані водовідвідні споруди.
Всі тимчасові
водовідвідні споруди будують в суворій відповідності з проектною документацією.
При будівництві необхідно витримувати відстані від водовідвідних споруд, що
будуються, до об'єктів, що ними оберігаються.
Водовідвідні
споруди, які оберігають об'єкти, що будуються, від надходження поверхневих вод,
повинні підтримуватися в справному стані будівельною організацією. Воду з
водовідвідних споруд відводять в знижені місця на достатню відстань від
об'єкту, що будується. Відведення води не повинне приводити до заболочування
місцевості. Не можна допускати, щоб відведена вода розмивала ґрунт, псувала
сільськогосподарські угіддя, а також підтоплювала існуючі будівлі, споруди і
інші об'єкти.
Ґрунти для
спорудження земляного полотна
Конструкція,
ґрунти і методи влаштування земляного полотна повинні забезпечувати збереження
його проектної геометричної форми, міцність і стійкість ґрунтової основи і всього дорожнього одягу незалежно від
погодних умов, пори року і транспортних навантажень.
При виборі
грунтів для влаштування земляного полотна автомобільних доріг необхідно згідно нормативних документів провести лабораторні дослідження
фізіко-механічніх властивостей грунту і визначити гранулометричний склад,
об'ємну і питому вагу скелета грунту; мінералогічний склад, а також наявність гумусу і рослинних
залишків; межі і числа
пластичності, показник консистенції; коефіцієнт фільтрації; кут внутрішнього
тертя і коефіцієнт зчеплення; міру засоленності; розмочення, набухання і усадку; тимчасовий опір
стискуванню і тріщинуватість
скельних грунтів при використанні
їх для влаштування земляного полотна; максимальну щільність і оптимальну
вологість по методу стандартного ущільнення; засміченість корінням дерев і
іншими предметами; несучу здатність
на необхідних відмітках по висоті насипу або стійкість укосів, при глибоких
виїмках.
При влаштуванні земляного полотна
автомобільних доріг необхідно враховувати фізіко-механічні властивості грунтів
і їх стан, а також природні умови в районі будівництва дороги.
Грунти, що
рекомендуються для використання.
Для спорудження насипів можна застосовувати без обмеження грунти, міцність і
стійкість насипу яких не залежать від дії природних чинників. До таких грунтів
відносять скельні грунти із слабо- і легковивітрюваних гірських порід, що не розчиняються
і нерозм'якшуються у воді, крупноуламкові і
піщані грунти; окрім пилуватих і дрібних недренуючих пісків, і супіску легкі
великі.
До скельних
грунтів із слабо- і легковивітрюваних нерозчинних і нерозм'якшуваних у воді
гірських порід відносяться такі, в яких відношення тимчасового опору
стискуванню в насиченому водою стані до тимчасового опору стискуванню в
повітряно-сухому стані рівне або більше 0,75
До
слабовивітрюваних відносяться породи I
групи:
·
глибинні
і магматичні, що вилилися, окрім порфіровідних і грубозернистих порід з
розміром зерен 5—10 мм;
·
метаморфічні,
кварцити, яшми, мрамори, гнейси, магматіти, еклогити, роговики, скарни,
спілозіти, рогово-обманкові;
·
осадові:
піщаники, брекчії і конгломерати з крем'янистою, карбонатною, опаловою і
залізистою цементацією, доломіт, щільні опоки і вапняки з розміром зерен до 1 мм.
До
легковивітрюваних нерозм'якшуваних у воді гірських порід відносять:
·
всі
породи I групи при розмірі в них окремих блоків менше 0,3 м;
·
глибинні
породи грубозернистої і порфіровідной структури, що вилилися;
·
кристалічні
сланці (хлоритові, тальк, амфіболітові і ін.);
·
сланці
філлітові і глинисті;
·
нерозм'якшувані
породи ІІІ групи;
·
мергель
з домішкою глини менше 50%.
Великоблочні
грунти підрозділяють на наступні види:
·
бриловий,
в якому маса каменів більше 200 мм складає більше 50% загальної маси сухого
грунту;
·
якщо
переважають окатанні камені, грунт називається валуном;
·
щебеневий,
або галечниковий, в якому маса зерен розміром більше 10 мм складає більше 50% маси всього грунту;
·
дресвяний,
або гравійний, в якому маса зерен
більше 2 мм складає більше 50% маси грунту.
Піщані
грунти, окрім пилуватих і дрібних
недренуючих пісків, підрозділяють на декілька видів (таблиця. 1).
Таблиця 1 - Піщанні грунти, що використовуються для спорудження
земляного полотна
Пісок
|
Розділення
частинок грунту по крупності
|
Крупність, мм
|
Маса, % від
загальної маси грунту
|
Гравелистий
Великий
Середній великий
Дрібний
Пилуватий
|
Більше 2
» 0,5
» 0,25
» 0,1
» 0,1
|
Більше 25
» 50
» 50
» 75
Менше 75
|
Супіски легкі
великі — це супіски з вмістом піщаних часток більше 50% маси всього сухого
грунту. Для нижніх частин підтоплюваних насипів рекомендується застосовувати
лише скельні або крупноуламкові грунти, крупно- і середньозернисті піски.
Грунти, що не
рекомендуються для використання.
Грунти і породи, властивості яких дуже змінюються під впливом природних умов,
використовувати в насип не рекомендується. До таких грунтів відносяться
легковивітрювані розм'якшувані гірські породи, пилуваті і дрібні недренуючі піски, глинисті
грунти і деякі грунти особливого різновиду.
Легковивітрювані
розм'якшувані гірські породи:
мергель, що
містить 50—70% глин;
мергелиста
глина, що містить 70—90% глин;
мергелисті,
глинисті, глинисто-гіпсові, глинисто-мергелеві конгломерати, брекчії і
туфобрекчії;
глинисті і
глинисто-гіпсові піщаники, туфи і туффіти, аргилліти, альовроліти, трепел,
крейда і крейдоподібні породи.
Глинисті
грунти залежно від коефіцієнта консистенції В діляться на шість різновидів:
тверді —
В<0;
напівтверді —
B = 0÷0,25;
тугопластичні
— B = 0,25÷0,50;
легкопластичні
— В = 0,54÷0,75;
текучопластичні
— В = 0,75÷1,0;
текучі —
В>1,0.
Коефіцієнт В
визначається по формулі
(1)
де W — природна
вологість ґрунту в період узяття проби; Wp — вологість узятого ґрунту на межі
розкочування; WT — вологість випробовуваного ґрунту на межі текучості.
Ґрунти особливого
різновиду — це ґрунти, які за певних атмосферних і природних умов набувають
властивостей, що роблять їх непридатними для будівництва:
мергелі — дуже
набухають і розмокають, а при негативних температурах розтріскуються і
руйнуються. Якщо при відповідному обґрунтуванні в проекті дозволено їх використання, то необхідно прийняти заходи по
захисту мергелів від вологи і негативних температур;
леси і лесовидні
ґрунти в разі вступу вологи дуже інтенсивно розмокають, розмиваються, дають
просадки, порушується їх стійкість; при відповідному обґрунтуванні в проекті
вживання цих ґрунтів для влаштування земляного полотна необхідно прийняти
заходи для захисту їх від попадання вологи;
чорноземи, які
мають в своєму складі велику кількість глинистих і пилуватих часток, які
сприяють зволоженню, набуханню і зниженню міцності на стиску;
крейдяні ґрунти
через велику пористість, що досягає 50%, в результаті потрапляння вологи швидко
розмокають і втрачають несучу здатність;
сланцюваті глини
при потраплянні вологи швидко розмокають, руйнуються і втрачають несучу
здатність, крім того, вони не піддаються ущільненню при зведенні земляного
полотна;
засолені ґрунти,
які по мірі засолення, залежно від дорожньо-кліматичних зон, діляться на:
слабозасолені (0,3—2,0% легкорозчинних солей, рахуючи від ваги сухого ґрунту),
средньозасолені (0,5—5,0%), сильнозасолені (2— 10%) і надмірно сильнозасолені
(5—10% і більш). Засолені ґрунти при зволоженні різко знижують міцність на
стискування.
При використанні вищеперелічених ґрунтів в тіло
насипу необхідно виконати заходи, що забезпечують збереження ґрунтами міцності
у нормальному стані.
Страницы: 1, 2
|