Адміністративна відповідальність

Отже, об'єктом адміністративного проступку визнають-ся суспільні відносини, урегульовані правовими нормами, які охороняються адміністративними санкціями. Коли ми говоримо про об'єкт проступку як елемент (сторону) його складу, то маємо на увазі ознаки об'єкта, названі у відпо-відній нормі.

У багатьох випадках у статтях Особливої частини КлАП прямо зазначені ознаки об'єкта, що охороняється: пору-шення права державної власності на надра (ст. 47), по-рушення права державної власності на води (ст. 48), пору-шення права державної власності на ліси (ст. 49), пору-шення права державної власності на тваринний світ (ст. 50).

Ознаки об'єкта, що охороняється, закріплюються та-кож у назві глав Особливої частини: адміністративні пра-вопорушення, що посягають на власність (гл. 6), адмініст-ративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку (гл. 14), адміністративні пра-вопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (гл. 15).

Крім цього, мають місце випадки, коли вони логічно випливають зі змісту статті. Так, ст. 132 КпАП установлює відповідальність за самовільне використання з корисли-вою метою транспортних засобів, машин чи механізмів, що належать підприємствам, установам, організаціям. Хо-ча ця стаття вміщена в главі 10 "Адміністративні правопо-рушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку", об'єктом такої провини виступає власність. Це проявляється особливо наочно, коли з корисливою метою використовується не транспортний засіб, а, скажімо, бу-рова установка, зварювальний апарат, розчиномішалка, електропідйомник.

Велике теоретичне і практичне значення має класифі-кація об'єктів проступків. Саме класифікація дозволяє чіткіше визначити об'єкт кожного діяння, його місце в загальній системі відносин, що охороняються адміністра-тивними санкціями, його цінність. Вона допомагає структурувати весь масив суспільних відносин, що охороняють-ся в адміністративному порядку, правильно кваліфікувати протиправні діяння, а також обрати оптимальний захід впливу на правопорушника. Залежно від ступеня узагаль-нення, рівня абстрагування розрізняють загальний, родо-вий, видовий і безпосередній об'єкти проступків.

У першому випадку, цілком абстрагуючись від будь-яких конкретних ознак суспільних відносин, використову-ють тільки ті, котрі єдині для об'єктів усіх адміністратив-них правопорушень. Рівень узагальнення знижується при виділенні родових, ще більше -- при виділенні видових об'єктів і стає мінімальним, коли йдеться про безпосередні об'єкти.

Загальним об'єктом адміністративних проступків є сус-пільні відносини, що мають дві ознаки: по-перше, вони регулюються різними галузями права; по-друге, охороня-ються адміністративними санкціями. Так, ст. 10 КЗпП "Висновок колективного договору" передбачає попереднє обговорення його умов. Порушення даної норми тягне відповідальність за ст. 411 КпАП "Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення ко-лективного договору, угоди".

Родовий об'єкт -- це однорідна група суспільних відно-син, що є невід'ємною і самостійною частиною загального об'єкта, тобто самостійною частиною якогось цілого. Роз-поділ цього цілого (загального об'єкта) на частини (родові об'єкти) може проводитись за різними основами.

По-перше, усю сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративними санкціями, можна поді-лити на частини залежно від того, якою галуззю права во-ни регулюються. Отже, можна говорити про адміністра-тивні, земельні, трудові, цивільні й інші правовідносини як родові об'єкти проступків.

По-друге, як критерій класифікації можна використо-вувати галузь громадської діяльності, в якій складаються суспільні відносини. За цією ознакою можна виділити такі родові об'єкти, як відносини в сільському господарстві, промисловості, на транспорті тощо.

По-третє, як критерій класифікації можна використо-вувати зміст суспільних відносин, що охороняються. З ура-хуванням даного критерію розрізняють такі родові об'єкти, як власність, громадський порядок, громадська безпе-ка, здоров'я населення, порядок управління.

При кодифікації адміністративного законодавства для класифікації всього масиву складів адміністративних пра-вопорушень (це Особлива частина другого розділу КлАП) законодавець застосував другий і третій критерії. Таким чином, класифікація складів проведена за двома підстава-ми: 1. Залежно від галузі громадської діяльності. 2. Залеж-но від змісту відносин, що охороняються.

Видовий об'єкт -- це різновид родового об'єкта. Видо-вий об'єкт утворюють спільні для ряду проступків суспіль-ні відносини. Вони виступають відособленою і досить са-мостійною частиною родового об'єкта. Наприклад, якщо взяти такий родовий об'єкт, як власність, то її види -- це власність приватна, колективна, державна (див.: п. 4 ст. 2 Закону України "Про власність" від 7 лютого 1991 р.). Ви-довий об'єкт широко використовується законодавцем, який спеціальними актами встановив адміністративну від-повідальність за порушення правил дорожнього руху, військового обліку, митних правил, прав споживачів тощо.

Безпосередній об'єкт. Адміністративний проступок зав-дає шкоди конкретним суспільним відносинам, що охоро-няються адміністративною санкцією. Саме ці відносини є безпосереднім об'єктом проступку. Наприклад, при дріб-ному розкраданні держаного майна -- це відносини щодо оперативного управління визначеним об'єктом державної власності; при перевищенні швидкості -- громадська без-пека на певній дорозі.

Не позбавлений доцільності поділ адміністративних правопорушень на одно-, дво- і навіть триоб'єктні. Перші завдають збитку одному об'єкту, а другі і треті -- кільком. Так, злісна непокора працівнику міліції (ст. 185) посягає і на порядок державного управління, і на громадський по-рядок; незаконне рубання лісу -- на раціональне природо-користування і державну власність.

У реальній дійсності вичленити в діяльності людини зовнішню і внутрішню сторони неможливо. Людська ді-яльність являє собою визначену психофізичну єдність. У вчинках людини, у її діяльності або бездіяльності завжди виявляється її психічний настрій, прагнення до досягнен-ня поставленої мети. Крім того, сторонній спостерігач про внутрішні переживання, думки, почуття, цілі людини мо-же судити тільки за зовнішніми проявами її поведінки. На запитання: "За якими ознаками можна судити про реальні думки і почуття реальної особистості?" відповідь одно-значна: "Такі ознаки -- це дії даної особи".

Одним з основоположних принципів адміністративного права є відповідальність тільки за об'єктивовану поза нею поведінку людини, тобто за її діяльність або бездіяльність. Спосіб думок, наміри людини, що не набули вираження поза нею, розглядатися як правопорушення не можуть.

Саме тому, забороняючи під страхом покарання ті або інші діяння, законодавець у першу чергу описує їх зовніш-ні прояви.

У науці кримінального права до обов'язкових ознак об'єктивної сторони часто включають громадську безпеку, протиправність, наслідки, причинний зв'язок. Але громад-ська безпека, а для проступків -- громадська шкідливість і протиправність є інтегративними ознаками всього складу, що виникають у результаті взаємодії всіх первинних ознак. Саме тому вони включаються в легальне визначення злочину (проступку). Що ж стосується наслідків і причинного зв'язку, то більшість складів проступків конструюються шконодавцем як формальні, виконання яких не спричи-няє будь-яких матеріальних наслідків, а тому й самі наслідки, і причинний зв'язок не можуть розглядатися як обов'язкові ознаки складу адміністративного правопо-рушення.

Обов'язковою з об'єктивної сторони адміністративного правопорушення є ознака, що характеризує саме діяння (розкрадання, торгівля, пияцтво, придбання, збереження, використання, ухиляння, управління, допуск тощо).

Ознака діяння -- провідна, головна ознака об'єктивної сторони, це стрижень, навколо якого групуються інші її ознаки (спосіб, час, місце тощо). Основу кожного діяння становить свідомий рух тіла, а найчастіше -- система еле-ментарних дій бо навіть певна діяльність.

Протиправне діяння може бути простим і складним. Просте являє собою єдину дію або короткочасну бездіяль-ність, єдиний короткочасний акт протиправної поведінки. Наприклад, крадіжка, безквитковий проїзд.

Складне діяння або складається з декількох самостій-них дій, або розтягнуте в часі, або скоюється групою. Роз-різняють такі різновиди складних діянь, які караються в адміністративному порядку:

* з двома різними діями;

* які складаються з альтернативних дій;

* збірні;

* які тривають;

* які продовжуються.

Правопорушенням із двома діями є таке, склад якого утворює єдність двох самостійних дій. Вчинення тільки однієї, передбаченої законом дії, складу правопорушення в даному випадку не створює. Характерним прикладом та-кого правопорушення може бути дрібна спекуляція (ст. 157). Її склад утворить єдність скупки і перепродажу, тобто єдність двох самостійних дій. Відсутність у діянні скупки або перепродажу виключає визнання його адмі-ністративним правопорушенням.

Правопорушенням, що складається з альтернативних дій, є таке, склад якого утворить учинення як однієї з перелічених у законі дій, так і всіх разом. Тут важливо зазна-чити, що особа не скоює нового правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі названі в законі дії, наприк-лад, спочатку незаконно придбаває наркотичні речовини, потім певний час їх зберігає і пересилає (ст. 44). Якщо гро-мадянин розпиває спиртні напої в громадському місці, а потім з'являється в громадському місці в п'яному стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, то він теж чинить один, а не два проступки (ст. 178). Самостійні дії тієї самої особи щодо виготовлення, збуту заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції утворюють один склад (ст. 851). Дії робітника торгівлі, що відмовив споживачу в інформації про товар, навчанні, безпечного його використання, перевірці його якості, комплектності, ваги та ціни також утворюють один склад (ст. 156').

Збірним можна називати проступок, що фактично "зіб-раний" з кількох різних порушень, які існують самостійно, хоча і дуже близьких за змістом адміністративно-правових норм. При формальному підході у даному випадку завжди можна побачити кілька правопорушень. Законодавець розглядає такі діяння як одне правопорушення. Підставою такого підходу до самостійних протиправних діянь є те, що вони тотожні і цілком збігаються за юридичними озна-ками складу.

3. Адміністративна відповідальність

Поняття і підстави адміністративної відповідаль-ності. Адміністративна відповідальність -- це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадо-вою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення.

Як явище правової дійсності вона характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властиві юри-дичній відповідальності в цілому (основні); по-друге, озна-ки, що відмежовують адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності (похідні).

Основні ознаки адміністративної відповідальності по-лягають у тому, що вона:

1) є засобом охорони встановленого державою право-порядку;

2) нормативне визначена і полягає в застосуванні (реа-лізації) санкцій правових норм;

3) є наслідком винного антигромадського діяння;

4) супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння;

5) пов'язана з примусом, з негативними для правопо-рушника наслідками (морального або матеріального ха-рактеру), яких він має зазнати;

6) реалізується у відповідних процесуальних формах. Похідні ознаки адміністративної відповідальності ви-значаються її юридичною природою.

Тривалий час у правовій науці підставою адміністратив-ної відповідальності вважалася протиправна винна дія або бездіяльність, що порушує встановлене адміністративно-правовою нормою правило, але за своїм характером і на-слідками не тягне за собою кримінального покарання.

Отже, першим вихідним моментом була теза про те, що порушення правил поведінки, встановлених будь-якою адміністративно-правовою нормою, тягне за собою адмі-ністративну відповідальність. Друге вихідне положення полягало в тезі про те, що притягнення до адміністратив-ної відповідальності можливе тільки при порушенні норми адміністративного права. Проте сучасна юридична практи-ка довела, що ці відправні позиції не завжди вірні. Дослі-дження Інституту адміністративної відповідальності свід-чать про те, що вона настає, по-перше, при порушенні не всіх, а тільки певної групи адміністративно-правових норм, і, по-друге, при порушенні норм не тільки адмініст-ративного права.

Це пояснюється специфікою адміністративного права, що, як відомо, регулює суспільні відносини, які виника-ють у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави. Внаслідок багатоманітності суспільних відносин, які вини-кають у даній галузі, всі норми адміністративного права утворюють кілька груп. Це такі, що:

закріплюють порядок утворення і правове положення суб'єктів;

визначають форми і методи управлінської діяльності;

встановлюють порядок проходження державної служ-би, права й обов'язки державних службовців;

визначають способи і порядок забезпечення законності в державному управлінні;

регулюють управління окремими галузями (соціально-культурною, адміністративно-політичною тощо), дер-жавними функціями і територіями;

встановлюють права і обов'язки різних категорій фізич-них осіб у сфері виконавчої і розпорядницької діяль-ності держави.

Як правило, адміністративна відповідальність настає за порушення найменшої частини адміністративно-правових норм, а саме за порушення фізичними особами деяких обов'язків у сфері державного управління, тобто за вчи-нення адміністративних правопорушень (проступків).

Щодо основної маси норм адміністративного права, то порушення встановлених ними правил тягне дисциплінар-ну відповідальність. Більш того, у ряді випадків окремі ка-тегорії фізичних осіб (наприклад, військовослужбовці) при вчиненні адміністративних правопорушень підлягають дисциплінарній відповідальності, тоді як за загальним пра-вилом встановлена відповідальність адміністративна (ст. 15 КлАП).

Таким чином, не всяке порушення правил, встановле-них адміністративно-правовою нормою, спричиняє адмі-ністративну відповідальність. Адміністративну відпові-дальність тягне порушення тільки тієї норми адміністра-тивного права, що охороняється адміністративними санкціями.

До того ж, адміністративна відповідальність може на-ставати не тільки за порушення правил, встановлених ад-міністративно-правовою нормою, а й за порушення норм інших галузей права. Зокрема, ст.51 Кримінального кодек-су передбачає можливість притягнення до адміністратив-ної відповідальності особи, що здійснила злочин, який не має великої суспільної небезпеки.

Викладене дозволяє визначити, що похідними ознака-ми адміністративної відповідальності будуть такі:

1. Її підставою є не тільки адміністративне правопору-шення (проступок), а й порушення норм інших галузей права, у випадках, прямо передбачених чинним законо-давством.

2. Вона полягає в застосуванні до винних адміністра-тивних стягнень. У ст. 23 КпАП зазначено, що адміністра-тивне стягнення є мірою відповідальності.

3. Право притягнення до адміністративної відповідаль-ності надано багатьом державним органам та їх посадовим особам. Серед них -- органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди (ст. 213 КпАП). Повний їх перелік міститься в розділі III (статті 218--244) КпАП.

4. Законодавством встановлено особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (скла-дання протоколу, збір і оцінка доказів, винесення поста-нови тощо).

5. Адміністративна відповідальність урегульована нор-мами адміністративного права, що містить переліки адмі-ністративних стягнень та органів, уповноважених їх засто-совувати.

6. Право встановлення адміністративної відповідаль-ності має досить широке коло суб'єктів: Верховна Рада;

Реальна юридична відповідальність настає за наявності трьох підстав: нормативної, складовою частиною якої є норма, що закріплює склад; фактичної (правопорушення);

процесуальної (правозастосовчий, юрисдикційний акт).

Система правових норм, які регулюють застосування адміністративних стягнень, є нормативною основою адмі-ністративної відповідальності.

За змістом їх можна поділити на три види:

а) матеріально-правові, що закріплюють загальні пи-тання адміністративної відповідальності (завдання і сис-тема законодавства про адміністративні правопорушен-ня, підстави і суб'єкти відповідальності, система адміністративних стягнень та ін.); склади адміністративних проступків;

б) адміністративно-процесуальні, що закріплюють про-вадження у справах про адміністративні правопорушення;

в) організаційні, що закріплюють порядок створення, правове становище, підвідомчість суб'єктів адміністратив-ної юрисдикції.

Норми, що встановлюють адміністративну відповідаль-ність, розосереджені в різних кодексах і нормативних ак-тах. Основним їхнім джерелом є Кодекс України про адмі-ністративні правопорушення. Паралельно з ним діють Митний, Лісовий, Повітряний кодекси; закони " Про над-звичайний стан", "Про охорону державного кордону", "Про боротьбу з корупцією" та ін., що містять норми, яки-ми встановлюється адміністративна відповідальність.

Так, законом "Про надзвичайний стан" встановлена ад-міністративна відповідальність за порушення особою ре-жиму надзвичайного стану (ст. ЗО) і злісне багаторазове порушення цього режиму (ст. 31). Законом "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлена відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринку цінних паперів (ст. 13).

Усі разом вони становлять законодавство про адмініст-ративні правопорушення.

У 60-х і 70-х роках учені-адміністративісти провели ве-лику роботу по розробці основних положень про адмініст-ративну відповідальність і підготували проекти кодифіко-ваних актів. Її результатом стало прийняття 7 грудня 1984 р. Кодексу про адміністративні правопорушення (введено в дію з 1 червня 1985 р.), що діє і сьогодні, прав-да, зі значними змінами і доповненнями. Він містить по-над 330 статей, об'єднаних у 33 глави і 5 розділів.

Цілі, принципи, повноваження учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення закріплені в IV розділі КпАП. Тут же містяться положення про поря-док здійснення адміністративного розслідування і розгляду справ, оскарження прийнятих постанов.

Останній, V розділ КпАП називається "Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень". У ньому сконцентровані норми, якими регулюється вико-нання кожного з існуючих стягнень.

Страницы: 1, 2, 3, 4