Інтелектуальна власність в Україні та її захист

3. Проблеми перетворення інтелектуального продукту на об'єкт інтелектуальної власності

Непропорційно низькою у відношенні до науково-технічного потенціалу України лишається загальна кількість отриманих охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності, хоча останнім часом спостерігаються прискорені темпи їх видачі, які сягають 200-350% на рік. Аналіз такого стану висвітив, що в Україні серед усіх виданих патентів на винаходи більшу половину склали „деклараційні патенти на винаходи", які видаються під відповідальність власника патенту за необхідність винаходу умовами платоспроможності, тобто без проведення кваліфікаційної експертизи, і мають строк дії 6 років. Під час такої експертизи не треба глибоко доходити суті корисної моделі, перевіряти відповідність об'єкта умовам патентоспроможності, а необхідно тільки переконатися у дотриманні формальних вимог, що викладені у п.13. Порядку розгляду заявок на винахід. Крім того, необхідно, щоб фактичні строки видачі охоронних документів в Україні, які засвідчують пріоритет, авторство і право власності, у більшості випадків не дорівнювали або не перевищували весь строк існування інноваційного продукту, що є наслідком відсутності у відповідних нормативних документах чітко окреслених термінів діловодства за заявками.

Звичайно, патенти нових фірм, які починають власний бізнес, можна розглядати, як певний позитив під час пошуку джерел фінансування. Вагомий пакет патентів - вагома передумова для існування. Разом з тим, зрозуміло, що передати право на „короткі" патенти, надати ліцензію або отримати під них інвестиції на впровадження дуже проблематично, зокрема із огляду на те, що навіть законодавчо визнано -„ якщо в результаті проведення кваліфікаційної експертизи заявки прийнято рішення про відмову у видачі патенту на винахід, деклараційний патент на винахід вважається таким, що не набрав чинності від дати публікації відомостей про видачу", що автоматично анулює всі виключні права власника на винахід, а отже визнає всі ліцензійні договори не дійсними. Отже, занепад патентної активності неодмінно призводить до небажаних структурних зрушень: зростає та стає переважною питома вага незначущих винаходів, які за технічним рівнем наближаються до корисних моделей, впровадження яких дозволяє покращити лише технології незначного рівня наукоємності.

Підвалини, на яких будується система інтелектуальної власності, складаються, як із законодавства, яким регулюються питання створення результатів інтелектуальної власності та їх правового захисту, так і законодавства стосовно комерційного використання результатів інтелектуальної діяльності. Крім розробки пропозицій щодо власне законодавства система інтелектуальної власності має сполучати органи державної влади - безпосередніх виконавців і організаторів її функціонування. Це - міністерства та відомства, контролюючі та наглядові органи, які займаються організацією боротьби із численними порушеннями у сфері інтелектуальної власності. Грунтовну роботу по дослідженню ролі та місце охорони інтелектуальної власності у сучасному соціально-економічному розвитку України було проведено в Українському центрі економічних і політичних досліджень ім. О. Розумкова.

4. Захист прав інтелектуальної власності в Україні та приєднання до Світової Організації Торгівлі

26 травня 2005 року у м. Брюссель відбулася Презентація діяльності центральних органів виконавчої влади в сфері захисту прав інтелектуальної власності "Ефективна реалізація та впровадження прав інтелектуальної власності в Україні" організована за ініціативи Представництва України при ЄС та за сприяння міжнародної юридичної компанії "EVERSHEDS".

До складу делегації України увійшли представники Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я, Державної митної служби України. Очолив делегацію перший заступник голови Державного департаменту інтелектуальної власності Володимир Жаров.

У ході Презентації українською стороною поінформовано учасників про стан розвитку системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні, зокрема в рамках вступу України до СОТ, та виконання Плану дій Україна-ЄС, а також про заходи, які вживатимуться для забезпечення належного рівня захисту національних та іноземних власників прав в Україні. Зокрема, українська делегація зупинилася на заходах, які здійснюються за такими напрямами як законодавче забезпечення, судовий порядок та механізми захисту прав інтелектуальної власності, інфраструктура для забезпечення реалізації державної політики у зазначеній сфері. Окрему увагу було приділено питанню захисту прав інтелектуальної власності у фармацевтичній галузі.

Представники широкого кола організацій висловили зацікавленість щодо участі у Презентації, зокрема Європейської комісії, представництв держав-членів ЄС, таких галузевих асоціацій як Міжнародна федерація фонографічної промисловості, Європейського круглого столу промисловців, Асоціації європейських власників торгових марок, Всесвітньої організації інтелектуальної власності, а також інших міжнародних приватних компаній та корпорацій.

У ході обговорення представники зазначених організацій наголошували на тому, що Україна привертає до себе все більше уваги з боку міжнародної спільноти, включаючи сферу захисту прав інтелектуальної власності. Представниками таких знаних організацій як Міжнародна федерація фонографічної промисловості, міжнародна корпорація "Microsoft", Всесвітня організація інтелектуальної власності, Торгова палата США при ЄС, Європейська комісія тощо позитивно оцінено діяльність, що здійснюється в Україні.

Представник профільного відділу Гендиректорату з питань торгівлі Європейської комісії Я.Корнідес, коментуючи результати проведеної Презентації, відзначив високий рівень підготовленості членів української делегації, а також інформаційну насиченість та конкретність їхніх виступів. Разом з тим, підкреслювалося, що Україна є першою країною, яка провела подібний захід. Окрім того, Я.Корнідес наголосив, що проведення заходів, які спрямовано на інформування широкого кола зацікавлених сторін щодо тієї чи іншої сфери діяльності країни, є надзвичайно корисним та ефективним. Це сприяє поступовому вирішенню окремих проблемних питань. Представник ЄК відзначив готовність Європейської комісії до підтримки України у заходах, спрямованих на підвищення ефективності захисту прав інтелектуальної власності в Україні, а також висловив впевненість, що результатом Презентації стане покращення іміджу України у зазначеній сфері.

Заступник генерального директора Європейського відділення Міжнародної федерації фонографічної промисловості С.Кравчик, який представляв організацію, що критикувала Україну за неналежний рівень захисту прав в країні, відзначив задоволення діями, що вживаються на даному етапі, а також наголосив на значному прогресі, досягнутому протягом останніх декількох місяців. Окремо наголошувалося на позитивній оцінці операцій, які проведено напередодні конкурсу "Євробачення" щодо недопущення продажу піратської продукції на вулицях м.Київ. Висловлено також сподівання, що Уряд України і надалі серйозно підходитиме до вирішення проблеми та завершить реалізацію розпочатих програм.

Особливий інтерес у присутніх на Презентації викликала інформація про заходи, які здійснюються у напрямі визначення матеріальної шкоди, завданої власникам прав протиправними діями, а також відповідальності, яка виникає в результаті виявлення цих дій.

Окрім того, представниками окремих компаній висловлена зацікавленість у наданні підтримки українській стороні для реалізації конкретних проектів, зокрема у фармацевтичній галузі.

Таким чином, результатом Презентації стало доведення інформації до зацікавлених сторін про всі аспекти діяльності у сфері захисту прав інтелектуальної власності, а також відкрите обговорення тих проблемних питань, які непокоять європейську та міжнародну спільноти на всіх рівнях, щодо системи захисту та охорони прав інтелектуальної власності в Україні.

Підтвердженням відзначеного, а також значного інтересу, який проявляється до сфери захисту прав інтелектуальної власності в Україні, та належного рівня організації Презентації, є те, що до Представництва України при ЄС вже надійшло декілька відгуків від організацій, представники яких були присутні на Презентації, зокрема від Асоціації кінематографічної індустрії, Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Європейського круглого столу промисловців. У відгуках відзначається високий рівень підготовки делегації України до заходу, глибокі знання всього спектру питань щодо системи захисту прав інтелектуальної власності тощо. Окрім того, висловлюється підтримка українській стороні та сподівання на якнайшвидше вирішення українського питання в США та в рамках СОТ.

Необхідно також відзначити, що учасниками Презентації відзначалося, що на відміну від подібних заходів, які проводяться у м.Брюссель, Презентація України мала успіх через те, що членам делегації вдалося повно та змістовно представити широкий спектр діяльності, що здійснюється у згаданій сфері в Україні. При цьому наголошувалося: іноді виникають ситуації, коли не зважаючи на те, що обсяг зробленої роботи є значним, через невміння представити її результати проблемні питання не усуваються.

Відомо, що однією із головних умов набуття членства у Світовій Організації Торгівлі є упорядкування національного законодавства та практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до положень тексту угод Уругвайського раунду. Крім того, країни - члени Світової Організації Торгівлі повинні дати згоду на прийняття нового кандидата. За прийнятою процедурою приєднання, Україна провадить двосторонні переговори із країнами-членами Світової Організації Торгівлі, під час яких узгоджуються позиції, надаються відповіді на попередні запити, визначаються права, щодо захисту експорту та окреслюються зобов'язанням в галузі імпортної політики, розглядаються тарифні поступки. Отже, такі переговори, крім економіко-правової спрямованості, мають і політичне забарвлення.

У Концепції загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленої Законом України від 21 листопада 2002 року №288-4, визначено, що „адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу - це поетапне прийняття та впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства Європейського Союзу". На сьогодні в Україні вже створено основне політико-правове та організаційне підгрунтя такої адаптації, до якого, належить Угода УТ. Будь-який закон діє в певному конкретному соціально-економічному середовищі, а отже під час розробки законопроектів необхідно врахувати реальні умови функціонування нормативного акту. У системі інтелектуальна власність вислів „створена правова база для інтеграції України до Європейського Союзу" можна застосувати тоді, коли налагоджена державна система охорони прав інтелектуальної власності охоплюватиме та узгоджуватиме між собою всі сторони призначення, як то - власність, право, економіка, судова система, коли законодавство буде закріплено практикою його використання, коли реальні діяння цілковито відповідатимуть положенням закону. Отже, якщо для мешканців України, іноземних осіб та осіб без громадянства рівень захисту прав інтелектуальної власності стосовно юридичних та економічних аспектів, припинення недобросовісної конкуренції, швидкості та якості розгляду судових позовів, умов залучення інвесторів страхування майнових та немайнових ризиків буде не гірше ніж у країнах Європейського Союзу , можна вважати, що гармонізацію законодавство проведено.

На сьогодні законодавство України у сфері інтелектуальної власності охоплює всі загальновідомі об'єкти права інтелектуальної власності і в цілому відповідає міжнародним нормам.

Разом з тим реальні функціонування системи інтелектуальної власності Україні викликають багато нарікань. Спираючись на неї, майже неможливо забезпечити конкурентоспроможність вітчизняної економіки, залучити інвестиції до інноваційних проектів, захистити національного виробника на зовнішньому, полегшити тиск іноземних товарів на внутрішньому ринку, покласти край торгівлі контрафактною продукцією. Сьогодні Україну звинувачують у низьких стандартах охорони інтелектуальної власності, вона займає перші рядки у списку країн-піратів програмного забезпечення, фармацевтичних засобів, до неї застосовують санкції, що призводять до значних політичних та фінансових збитків.

Стан управління розвитку цієї власності в Україні обумовлено багатьма чинниками, серед яких необхідно відзначити такі: по-перше, нерозуміння більшістю посадових осіб, які мають опікуватися питаннями інтелектуальної власності, до яких наслідків призведе зволікання з розбудовою системи цієї власності, так як це позначиться на економічній безпеці держави; по-друге, відсутністю уявлення, що власне необхідно будувати в царині інтелектуальної власності. Але щоб провести аналіз стану роботи міністерств і відомств щодо координації діяльності підпорядкованих підприємств, організацій і установ у сфері правової охорони промислової власності, то було б видно, що належної уваги цим питанням не приділяється. Це призвело до різкого скорочення чисельності або ліквідації патентних підрозділів на підприємствах, організаціях і установах, що негативно позначилось на стані роботи, пов'язаної з правовою охороною об'єктів промислової власності і призвело до великих збитків як підприємство, організацій і установ так і держави в цілому. Необхідно створити страхування об'єктів інтелектуальної власності. Важливою проблемою є незавершеність формування структури державної системи охорони об'єктів цієї власності, особливо у правоохоронних органах. Крім того, необхідно правову підготовку у сфері охорони інтелектуальної власності, як суб'єктам, що створюють ті об'єкти, а саме науковцям, винахідникам, конструкторам, технологам, дизайнерам, так і посадовим особам, відповідальним за використання цих об'єктів. У країні практично немає фахівців з маркетингу інтелектуальної власності, а також комплексної державної системи навчання, підготовки і підвищення кваліфікації фахівців з питань охорони інтелектуальної власності.

У процесі впровадження інновацій, тобто перетворення ідей у новий або удосконалений продукт, який запроваджено на ринку, домінуючу роль посідають питання набуття і захисту виключних прав на результати інтелектуальної діяльності та їх комерціалізація. Більше того, правові й економічні відносини, форми та методи у сфері інтелектуальної власності одна без іншої не існує.

Сьогодні Україна перебуває на завершальній стадії переговорів щодо вступу до Світової організації торгівлі і візьме на себе ряд зобов'язань у всіх сферах народного господарства.

З точки зору національних інтересів Україна має шанс приєднатися до вимог ГАТТ/СОТ і в такий спосіб сприяти розвитку експорту й імпорту товарів, але при цьому необхідно враховувати, що в реальних міжнародних стосунках часто виникають різного роду парадокси й ускладнення. Стосовно цього можна виділити кілька важливих аспектів.

Перший аспект. В основних положеннях ГАТТ/ СОТ для країн, що вступають до цієї організації, передбачено вирішення на методичному рівні та практичне дотримання низки вимог, до яких належить і вимога стосовно переведення нетарифних бар'єрів у тарифні еквіваленти. В теоретичному і практичному плані ця проблема залишається малодослідженою як в Україні, так і в інших країнах. Тут необхідне теоретичне обґрунтування такого процесу і розробки й використання спеціального механізму їх забезпечення як необхідної умови здійснення перетворень і захисту інтересів України.

Суть поняття "нетарифні бар'єри" трактується як специфічна дискримінація іноземних товарів на користь вітчизняних. Найважливіші складові їх: антиреклама, застосування стандартів, система оподаткування, санітарні обмеження, ліцензування та квотування, регулювання валютного курсу національної грошової одиниці, податок на прибуток, акцизний податок, податок на додану вартість. Вважається, що до найпоширеніших інструментів нетарифного регулювання або бар'єрів належать ліцензії і квоти у відповідь на дискримінаційні дії інших держав.

У методичному плані принциповим має бути положення про те, що на першому етапі потрібно розв'язувати проблему не в напрямі від нетарифних бар'єрів до тарифних еквівалентів, а навпаки, від тарифних еквівалентів або еквівалентної митної ставки до нетарифних бар'єрів у формі квоти. При трансформаційних процесах у напрямі від тарифних еквівалентів до нетарифних бар'єрів і від нетарифних бар'єрів до тарифних еквівалентів формується різниця в імпортних цінах на товари, що має сталий характер. Виклад методичних підходів стосовно переведення нетарифних бар'єрів у "тарифні коефіцієнти", що належить до вимоги ГАТТ/СОТ, є актуальним з теоретичної і практичної точок зору. Усунення нетарифних бар'єрів має відбуватися на тлі змін у рівнях імпортних цін, які є підґрунтям для тарифних еквівалентів.

Розрахунок тарифних еквівалентів повинен здійснюватися на основі фактичної різниці між внутрішніми й зовнішніми цінами і у транспарентній формі. Для цього використовують дані за базовий період. Зовнішні ціни повинні являти собою середні фактичні ціни СІФ одиниці товару для країни-імпортера. У випадках, коли середні ціни СІФ одиниці товару неможливо визначити або якщо вони непридатні, зовнішні ціни повинні: а) являти собою придатні середні ціни СІФ одиниці товару в сусідній країні; або б) розраховуватися із середніх цін ФОБ одиниці товару одного або кількох з найбільших експортерів з поправкою на орієнтовну вартість страхування, фрахту та інших відповідних видатків з боку країни-імпортера.

При розрахунку початкових тарифних еквівалентів, у разі необхідності, можна робити поправку, яка враховує різницю в якості або сорті товару, для чого використовують відповідний коефіцієнт. У тих випадках, коли тариф, розрахований за цими інструкціями, є від'ємним або меншим за його поточний зв'язаний рівень, початковий тарифний еквівалент може бути встановлений на рівні поточної зв'язаної ставки або на основі пропозицій країни щодо тарифу на даний товар. Поява в Україні методики переведення нетарифних бар'єрів у тарифні еквіваленти на взаємопов'язаних засадах протистоятиме недосконалим лібералізації і протекціонізму. В даному випадку з'ясована справді унікальна ситуація щодо зміни ринків імпортних цін, і це питання є пріоритетним для зовнішньоекономічної діяльності.

Існує загальна думка, що процес тарифікації, який використовувався на Уругвайському раунді, не привів до значної лібералізації торгівлі шляхом зв'язування тарифів у графіках країн. У деяких випадках розрахований еквівалентний тариф був занадто високим і не давав реальної можливості для імпорту. Більше того, розмитість тарифних ставок (тобто різниця між зв'язаними ставками і тими, що застосовуються) дала змогу країнам використовувати цю різницю як свого роду перемінний збір. Загальний консенсус з приводу необхідності продовження реформи, однак, не привів до згоди про те, як краще досягти цієї мети.

Щодо країн з так званою перехідною економікою, до яких належить і Україна, при формуванні своєї зовнішньоекономічної політики необхідно насамперед враховувати досвід розвинутих країн. Із досвіду виходу із кризи США, Німеччини, Японії та їх прогресу можна зробити висновок: виважена політика трансформованої системи протекціонізму свого виробника та захисту свого ринку має ґрунтуватися на дотриманні стратегічного курсу на поетапну лібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків саме в тих сферах, де з'являються конкурентні переваги.

З огляду на це через механізм лібералізації та протекціонізму важливо забезпечити належний рівень захисту зовнішньоекономічних інтересів АПК на світовому ринку.

Перелічені вимоги ГАТТ/СОТ щодо лібералізації та протекціонізму зовнішньоекономічної діяльності й методологічні аспекти їх реалізації слід розглядати в сукупності як державну зовнішньоекономічну політику стосовно розвитку експортно-імпортного потенціалу інтелектуальної власності на засадах, які б виправдали себе.

Стабільний розвиток національної економіки держави, як свідчить зарубіжний досвід, великою мірою залежить від динаміки розвитку зовнішньої торгівлі, яка виступає важливою складовою частиною, а у деяких випадках і рушійною силою економічного розвитку країни на міжнародній арені. Використовуючи зовнішню торгівлю сільськогосподарською продукцією як засіб стимулювання розвитку національного сільського господарства в інтересах добробуту народу, держава визначає основні засади та напрями своєї зовнішньоторговельної політики, які можуть коливатися у межах від жорсткого протекціонізму до цілковитої лібералізації. Але загалом це повинна бути системно обґрунтована та послідовна політика держави.

5. Перспективи розбудови системи інтелектуальної власності в Україні

Установчими документами на Державний департамент інтелектуальної власності покладена реалізація у межах своїх повноважень єдиної економічної, фінансової, науково-технічної, соціальної політики у сері інтелектуальної власності та розробка на основі результатів аналізу діяльності державної системи охорони інтелектуальної власності пропозицій щодо її вдосконалення. Такий стан речей спричинили об'єктивні та суб'єктивні причини.

Для розбудови інтелектуальної власності необхідні такі ресурси: час, кадри, довіра або навіть і прихильність з боку значної кількості міжнародних організацій і потенційних інвесторів. Матеріальні ресурси, у тому числі бюджетні кошти та гроші у вигляді різного виду мита, зборів, допомоги потребують окремого розряду і окремих оцінок.

Необхідно, щоб діяльність Департаменту та Укрпарламенту була спрямована з огляду на різні причини, переважно на видачу охоронних документів, розробку інструкцій та правил, підготовку звітів.

Отже, становлення системи інтелектуальної власності в Україні розглядалося переважно з огляду на доцільність приєднання до Світової організації торгівлі і виконання угоди УПС та ТРІПС.

Висновок

Отже, незважаючи на труднощі та протиріччя, в Україні буде досягнуто певних конкретних результатів щодо оновлення та захисту прав інтелектуальної власності. Разом з тим буде досягнуто високих результатів на шляху набуття Україною членства у світовій організації торгівлі. При цьому, на мою думку, розбудова системи інтелектуальної власності, забезпечення її відповідним нормам і стандартам стає важливим напрямом налагодження ринкових відносин як всередині країни, так і поза її межами.

За швидкоплинних та жорстоких умов суперництва здобути власну нішу на світовому ринку можна тільки завдяки продукції, яка спроможна забезпечити найкращі технічні та споживчі характеристики, захищена патентом або вироблена за ліцензією.

Ліцензійна продукція в Україні відносно всієї промислової продукції має неприпустимо низький рівень - 0,8% від загального обсягу відвантаженої продукції.

Я вважаю, щоб отримати суттєву підтримку фінансової, наукової, освітньої та іншої сфери досліджень та розробок з боку національних підприємств з приватною та колективною власністю, необхідно у підприємців створити зацікавленість у вагомих інноваційних проектах. У найкращому випадку такі підприємства будуть орієнтовані на придбання закордонних ліцензій, у інших випадках вони вимушені займатися виробництвом застарілої продукції.

Занепад патентної активності неодмінно призводить до небажаних структурних зрушень: зростає та стає переважною питома вага незначущих винаходів, які за технічним рівнем наближаються до корисних моделей, впровадження яких дозволяє покращити лише технології незначного рівня науко ємності.

Певної позитивної перспективи щодо приєднання до Світової Організації Торгівлі можна очікувати з боку окремих сільськогосподарських підприємств, особливо тих, які орієнтовані на виробництво традиційних для України або екологічно чистих продуктів.

З огляду на досвід вступу в СОТ країн з перехідною економікою наріжним каменем у переговорному процесі щодо вступу України до СОТ є те, що в країні практикуються такі протекціоністські заходи як надання податкових пільг і адресних дотацій підприємствам, що беруть участь у міжнародній конкуренції, а в країнах СОТ -- субсидування загальногалузевих програм. Оскільки Україна ще не є членом СОТ, у неї є запас часу, щоб плавно трансформувати допомогу в сучасну й ефективну систему субсидій, гармонізовану з міжнародними та європейськими вимогами.

Підсумовуючи, слід відзначити, що Уругвайський раунд відкрив новий етап розвитку багатосторонньої системи світової торгівлі, а підписана 15 квітня 1994 року під час світової конференції в Марракеші (Марокко), в якій брали участь делегації 147 держав і понад ЗО міжнародних організацій (у тому числі ООН, МВФ тощо). Марракеська угода про заснування СОТ заклала правову основу нової міжнародної організації.

Щодо просування процесу вступу України до СОТ, то Україна вже погодила умови вступу та підписала двосторонні протоколи з доступу до ринків товарів і послуг з 30-ма країнами. Нині тривають переговори стосовно узгодження свого вступу до СОТ зі Сполученими Штатами Америки, Австралією, Китаєм, Японією й іншими країнами. "Точкою прориву" в процесі приєднання України до СОТ має стати підписання Протоколу з доступу до ринків товарів і послуг із Сполученими Штатами Америки. З цією країною мають бути узгоджені п'ять проблемних позицій, які стосуються оподаткування, діяльності спеціальних економічних зон, прав інтелектуальної власності, санітарних і фітосанітарних норм, а також технічних бар'єрів у торгівлі.

Список використаної літератури

Видання нормативного характеру (Україна)

1. Україна. Закони. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми вступу до СОТ: Слухання у ком. з питань науки і освіти: Верхов. Рада України третього скликання: Восьма сесія, 19 груд. 2001 р. / Ком. з питань науки і освіти Верхов. Ради України; [Упоряд. Г.О.Андрощук]. - К.: Парлам. вид-во, 2002. - 359 с.: іл., табл.

Книги, статті

2. Антонюк Н. Аспекти інформаційно-аналітичного забезпечення в системі інтелектуальної власності: [Значення патентно-інформаційної діяльності в сучасних умовах] // Інтелект. власність. - 2005. - № 3. - С.28 - 29.

3. Березанська В. Розробка проекту спеціального закону щодо охорони прав на комп'ютерні програми: [Щодо необхідності введення кумулятивної охорони комп'ютерних програм] // Інтелект. власність. - 2004. - № 6. - С.6 - 9.

4. Германова О. Охорона авторських прав у контексті міжнародних договорів: [Сучасна система захисту інтелектуальної власності й авторського права і нагляд з боку відповідних міжнародних організацій] // Інтелект. власність. - 2005. - № 6. - С.17-19.

5. Дмитришин В. Реалізація державної політики у сфері легалізації комп'ютерних програм: [Щодо розвитку ринку програмного забезпечення в Україні] // Інтелект. власність. - 2004. - № 6. - С.3 - 5.

6. Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: Правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав / [Відп. ред. О.Д.Святоцький]. - К.: Вид. дім "Ін Юре", 2000. - 187 с.

7. Миненко О.: [Щодо досконалості законодавчої бази стосовно майнових прав інтелектуальної власності] // Інтелект. власність. - 2005. - № 1. - С.9 - 14.

8. Захист прав інтелектуальної власності: Верховна Рада прийняла в першому читанні проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до деяких законів України у сфері захисту прав інтелектуальної власності" // Посредник. - 2003. - № 18-19 (26 мая). - С.6.

9. Захист прав інтелектуальної власності: Досвід Сполучених Штатів Америки: Зб. док., матеріалів, ст. / [Упоряд.: В.С.Дроб'язко, Р.В.Дроб'язко]; За ред. О.Д.Святоцького. - К.: Вид. дім "Ін Юре", 2003. - 366 с.: табл.

10. Меняйло Л. Сприяння формуванню ринку інтелектуальної власності в Україні // Інтелект. власність. - 2002. - № 2 - 3. - С.30 - 41.

11. Онопенко В. Інтелект коштує дорого: [Розмова з головою Комітету Верховної Ради з питань правової політики В.Онопенком щодо правової охорони інтелектуальної власності /Розмову вела К.Буглак] // Закон і бізнес. - 2003. - 6 верес. - С.4.

11. Охорона інтелектуальної власності в Україні / [Довгий С.О., Жаров В.О., Зайчук В.О. та ін.]. - К.: Форум, 2002. - 318, [1] c.

12. Охорона інтелектуальної власності: нормативно-правові акти / НДІ інтелектуал. власності Акад. правових наук України; За заг. ред. О.Д.Святоцького. - К.: Вид. дім "Ін Юе", 2004. - 1175 с.: табл.

13. Паладій М. Удосконалення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності: [Механізми вирішення проблем, що стосуються набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності] // Інтелект. власність. - 2005. - №1. - С.3 - 8.

14. Пахаренко-Андерсон А. Деякі аспекти права інтелектуальної власності на торговельну марку: [Торговельна марка (знак для товарів і послуг) як елемент ринкових відносин] // Інтелект. власність. - 2004. - № 12. - С.7 - 12.

15. Потєхіна В. Правова охорона винаходів у законодавстві України і США: [Щодо законодавства України про правову охорону патентів на винаходи] // Інтелект. власність. - 2005. - № 1. - С.38 - 45.

16. Романчук Я. Якою має бути держава: Інтелектуальна підтримка Нової України: концепція адміністративної реформи // Укр. газета. - 2005. - 14-20 верес. - С.13.

Страницы: 1, 2

МЕНЮ

Інтелектуальна власність в Україні та її захист