Кримінальне процесуальне право України

§ 54. Закриття справи як форма закінчення попереднього слідства. Підстави, порядок закриття. Оскарження постанови.

Підставами для закриття кримінальної справи у стадії попереднього розслідування: 1) обставини, що виключають провадження у справі (ст.6 КПК); 2) обставини, які надають слідчому право закрити кримінальну справу (ст.7-10 КПК); 3) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п.2 ст.213 КПК). Кримінальна справа також може бути закрита в зв`язку із зміною обстановки (ст.7 КПК), притягненням особи до адміністративної відповідальності (ст.7-2 КПК), передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду (ст.8) із застосуванням заходів виховного характеру (ст.9), передачею особи на поруки громадській організації або трудовому колективу (ст.10). підставою для закриття справи за ст.7 КПК і ст.50 КК є достатні докази того, що на час провадження попереднього слідства внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило характер суспільно небезпечного або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Підставою для закриття справи з притягненням особи до адміністративної відповідальності, передачею матеріалів до товариського суду, із застосуванням примусових заходів виховного характеру або передачею особи на поруки (ст.7-1 КПК) є достатні докази, які дозволяють слідчому дійти висновку, що виправлення і перевиховання цієї особи достатньо застосування примусових заходів виховного характеру, заходів адміністративного стягнення чи громадського впливу. У всіх цих випадках йдеться про злочин, який не являє великої суспільної небезпеки. Крім того, кримінальний закон (ст.51 КК) встановлює додаткові умови прийняття рішення про закриття кримінальної справи. З притягнення до адміністративної відповідальності - тільки про злочини, за які передбачено позбавлення волі не більше одного року або більш м`яке покарання. Примусові заходи виховного характеру до неповнолітніх: пред`явлення обвинувачення, після винесення постанови про закриття ознайомлення його із матеріалами, потім надіслання справи прокурору зі списком осіб, які мають бути викликані в судове засідання (ст.9 КПК). Передача на поруки: а) особа щиро розкаялась; б) передається на поруки вперше; в) від громадської організації або трудового колективу надійшло клопотання, прийняте на загальних зборах і оформлене протоколом зборів. Не може бути передана особа, що вдруге вчинила умисний злочин або передавалася на поруки. Недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Закривається справа: докази підтверджують вчинення злочину; притягнення постановою конкретної особи як обвинуваченого, але потім виявилося, що доказів недостатньо для формулювання обвинувачення, можливості для подальшого зібрання доказів вичерпано, або докази виключають вчинення злочину обвинуваченим. Справа закривається лише щодо цього обвинуваченого, а якщо особу, яка дійсно вчинила цей злочин не буде виявлено, справа закривається за п.3 ч.1 ст.206 КПК (невиявлення особи). Перелік підстав для закриття кримінальної справи за ст.213 КПК не є вичерпним. Підстави: реабілітучі і нереабілітучі. Реабілітуючі: 1) відсутність події злочину; 2) відсутність у діянні складу злочину; 3) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п.1,2 ч.1 ст.6, п.2 ст.213 КПК). Всі інші - нереабілітучі. При закритті справи з реабілітуючих обставин повинні бути відновлені порушені права громадянина, відшкодована шкода, заподіяна незаконним затримуванням, запобіжними заходами, притягненням як обвинуваченого (ст.53-1 КПК). ЗУ від 1.12.94 "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" і Положення про застосування цього закону, затверджене наказом Мін`Юста, Генпрокуратури та МінФіна від 4.03.96 №6/5, 3, 41-3. Про закриття справи у усіх випадках складається мотивована постанова за вимогами ст.130, 214 КПК. Вступна частина. Мотивувальна частина: зміст і аналіз зібраних доказів. резолютивна частина: а) рішення про закриття із зазначенням конкретної законної підстави; б) рішення з інших питань, що підлягають розв`язанню (відшкодування шкоди, скасування запобіжних заходів, забезпечення цивільного позову, доля речових доказів тощо); в)направлення копії прокурору; г) рішення про повідомлення інших осіб із роз`ясненням права на а оскарження прокурору і в суд, а при закритті з реабілітуючої обставини - про відшкодування шкоди. До постанови додаються довідки про рух справи. За рядом нереабілітучих обставин необхідно з`ясування ставлення до цього особи, чи вона не заперечує, це також необхідно при закритті із зміною обстановки або притягнення до адмінвідповідальності, виховних заходах та передачі на поруки. Підстави закриття і право заперечувати необхідно роз`яснити до закриття справи. Думка потерпілого не обов`язкова але може бути врахована. Якщо справа закривається у зв`язку із смертю обвинуваченого необхідно згода родичів, які можуть наполягати на розслідуванні з метою реабілітації померлого. Для закриття справи необхідна згода прокурора, що здійснює нагляд, згоду ставить в верхній частині постанови про закриття. Може відмовити або зазначити іншу підстави. Якщо слідчий не згоден і наполягає на своєму - полає заперечення вищестоящому прокурору (ч.2 ст.114 КПК). Прокурор, який просив згоду держоргану (ВР) про притягнення як обвинуваченого має повідомити цей орган про закриття справи і підстави. Також про закриття повідомляються особа, яка притягувалась до відповідальності, особа за заявою якої порушено справу, потерпілого, його представника, цивільного позивача - їм надсилається письмове повідомлення або копія постанови. Право оскаржити - у семиденний строк з дня одержання цих документів, прокурору, а якщо закрито за згодою прокурора - вищестоящому прокурору. Особа, щодо якої проводилось розслідування має право оскаржити в частині підстав і мотивів закриття. Прокурор не пізніше 30 днів з дня надходження скарги розглядає справу і виносить одне із таких рішень: 1) скасовує поставу і відновлює попереднє слідство; 2) залишає скаргу буз задоволення. Про рішення повідомляє особу, що подала скаргу (ст.215 КПК). При відмові прокурора скасувати скаргу, особа, інтересів якої стосується постанова про закриття, протягом 7 днів з дня отримання повідомлення прокурора, має право оскаржити її до суду: районного, міського, прирівняного до них органу дізнання, слідчого, прокурора - до районного (міського) суду за місцем розташування органу або особи, яка винесла постанову; вищестоящого органу - до ВС АРК, обласного, Київського чи Севастопольського міського суду (ст.236-5 КПК). Строк розгляду скарги не більше 5 днів, при складності - 10 днів з дня надходження справи, витребуваної суддею з органу розслідування. При день і час розгляду повідомляють особу, що подала скаргу, яка має брати участь у засіданні і висловлювати свої доводи. Суддя виносить постанову (ст.213,214 КПК): про залишення скарги без задоволення або про скасування постанови і відновлення слідства із зазначенням обставин, які необхідно з`ясувати під час слідства. Копії - особі, що прийняла постанову та подала скаргу. Постанова судді касаційному оскарженню не підлягає (ст.236-6 КПК). Постанова про закриття справ є обов`язковою для виконання всіма підприємствами, організаціями, посадовими особами, має преюдиційне значення. Згідно ст.216КПК попереднє слідство може бути відновлене в межах строку давності притягнення до кримінальної відповідальності., постановою прокурора або начальника слідчого підрозділу як за їх власною ініціативою так і за скаргою особи, інтереси якої порушено.

§ 55. Підстави і порядок закінчення попереднього слідства, складання обвинувального висновку. Форма і зміст обвинувального висновку та додатків до нього.

Слідчий закінчує попереднє розслідування кримінальної справи складанням обвинувального вироку, коли всі обставини об`єктивно досліджені і відсутні обставини, які виключають провадження у справі (ст.6 КПК). Перш ніж складати обвинувальний висновок, слідчий зобов`язаний: а) повідомити про закінчення попереднього слідства учасникам процесу; б) роз`яснити їм право на ознайомлення з усіма матеріалами справи; в) ознайомити їх із матеріалами, якщо вони бажають скористатися цим правом; г) вислухати і вирішити клопотання, заявлені учасниками процесу після ознайомлення з матеріалами справи. Ст.217 і 218 КПК - повідомлення про закінчення попереднього слідства потерпілому і його представнику, цивільним позивачу і відповідачу або їх представникам і роз`яснення їм права ознайомлення з матеріалами, про це протокол, до справи - копія письмового повідомлення. Клопотання або заява про ознайомлення справи, цивільні - ознайомлюються в частині цивільного позову; хто ознайомлюється - має право робити витяги і заявляти клопотання про доповнення попереднього слідства (повинні бути розглянуті слідчим в трьохдобовий строк (ст.129 КПК), про ознайомлення складається протокол. Потім оголошення обвинувального висновку обвинуваченому, роз`яснення права ознайомлення з матеріалами як особиста, так і через захисника, заявити клопотання про доповнення попереднього слідства, робити витяги. Якщо кілька обвинувачених - кожному з них. Неповнолітній обвинувачений - з дозволу слідчого може бути присутній законний представник (ч.2 ст.440 КПК). Захисник в справі - окремий протокол про ознайомлення з матеріалами, пред`явлення матеріалів відкладається до явки захисника (не більш ніж на 3 дні), при нез`явлення слідчий пропонує запросити іншого захисника (ч.3 ст.47 КПК) або призначити захисника через адвокатське об`єднання. Права захисника: робити виписки, мати побачення віч-на-віч з обвинуваченим, роз`яснювати обвинуваченому зміси обвинувачення, обмірковувати з обвинуваченим питання заявлення клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії слідчого і прокурора (ст.219 КПК). Матеріали пред`являються прошитими і пронумерованими (ч.5 ст.218 КПК). Час, потрібний на ознайомлення з матеріалами, не обмежується. Ознайомлення може бути обмежене строком, що оформлюється постановою, затвердженою прокурором разом із графіком ознайомлення. Обвинувачений під вартою понад один рік - матеріали закінченої розслідуванням справи повинні пред`явлені не пізніше ніж за місяць до граничного півторарічного строку тримання під вартою (ч.2 ст.156 КПК). При ознайомленні обвинувачений і його захисник мають право заявляти клопотання про доповнення попереднього слідства, зміну кваліфікації злочину і закриття справи, про відмову в задоволенні слідчий складає мотивовану постанову (оголошує), задовольняє, якщо обставини мають значення для справи. Захисник має право брати участь при провадженні додаткових слідчих дій (ст.221 КПК). Згідно ч.2 ст.17 КПК кримінальні справи про злочини, за які дають більше 10 років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі 3х осіб аз заявою підсудного. Тому під час ознайомлення слідчий зобов`язаний роз`яснити обвинуваченому право заявити таке клопотання (ч.1 ст.218 КПК). Після виконання всіх дії слідчий складає обвинувальний висновок - процесуальний документ, в якому слідчий підводить підсумок попереднього розслідування і формулює обвинувачення з наведенням конкретних доказів. якщо кілька обвинувачених - спільний висновок з чітким визначенням роді кожного. Формулювання обвинувачення в обвинувальному висновку не може істотно відрізняться від формулювання в постанові про притягнення як обвинуваченого, погіршувати становище обвинуваченого порівняно з пред`явленим обвинуваченням внаслідок доповнення обтяжуючими обставинами, перекваліфікацією на закон про більш тяжкий злочин або на додаткові статті КК. При розходженні справу буде повернуто на додаткове розслідування. Обвинувальний висновок оголошується на початку судового слідства і визначає його предмет (ст.297 КПК). Суд може змінити обвинувачення при відданні обвинуваченого до суду і в стадії судового розгляду, якщо цим не погіршиться становище обвинуваченого, в протилежному випадку справу на додаткове розслідування (ст.246, 277 КПК). З обвинувальним висновком обвинувачений після закінчення попереднього розслідування не знайомиться, копія обвинувального висновку вручається за три дня до дня розгляду справи в суді (якщо неповнолітній - то є його законному представнику) (ст.254 КПК). Обвинувальний висновок (ст.223 КПК) з двох частин: описової і резолютивної. Описова: привід до порушення справи: обставини справи, встановлені на попередньому слідстві; місце, час способи, мотиви і наслідки злочину (по кожному з обвинувачених), докази, відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті обвинувачення; доводи, наведені обвинуваченими на свій захист, результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують і пом`якшують відповідальність. Методи викладення: хронологічний і систематичний (нескладні справи), або поєднаний (багатоепізодні справи). Резолютивна частина: анкетні дані щодо кожного обвинуваченого, формулюється обвинувачення з посиланням на статтю КК. Обвинувальний висновок підписує слідчий, або старший слідчої групи (ст.119 КПК), із зазначенням місця і часу його складання. Якщо обвинувачений не володіє мовою - переклад на рідну мову, переклад у кількох примірниках приєднується до справи. Додаток до висновку: документи, що мають на меті полегшити вивчення справи прокурором, суддями, іншими учасниками процесу. Це - список осіб, що підлягають виклику в судове засідання (обвинувачений, потерпілий, цивільні позивач та відповідач, свідки, експерти, законний представник неповнолітнього, їх адреси, посилання на аркуші справи з їх показаннями та висновками), та довідки (ст.224 КПК). Довідка про рух справи: коли було вчинено злочин, порушено справу, прийнято до провадження, притягнуто особу, застосовано запобіжний захід, де і скільки утримається обвинувачений (якщо взятий під варту), коли змінено чи доповнено обвинувачення, чи зупинялось і відновлювалось попереднє слідство, коли було оголошено про закінчення попереднього слідства потерпілому, цивільним позивачу і відповідачу і обвинуваченому, ознайомлено їх із матеріалами, складено обвинувальний висновок. Також додаються довідки про речові докази, цивільний позов, вжиті заходи по його забезпеченню і можливої конфіскації майна; про судові витрати у справі за час попереднього слідства. Крім обвинувального висновку слідчий може за результатами розслідування внести подання про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, адресовану відповідному державному органу, громадській організації, посадовій особі, які повинні вжити таких заходів в місячний строк і повідомити слідчого про результати. Якщо подання залишено без розгляду слідчий зобов`язаний вжити заходів за ст.254-257 КпАП (ст.23-1 КПК).

§ 56. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства.

Обвинувальний висновок складає слідчий, але законної сили він набуває лише після затвердження прокурором. Якщо не затверджений - суд повертає на додаткове розслідування. Прокурор виконує функцію здійснення нагляду за додержанням законів органами попереднього розслідування та функції державного обвинувачення, яку він виконує в суді (ст.121 КУ). При вирішенні питання про затвердження обвинувального висновку прокурор повинен перевірити: 1) чи мала місце подія злочину; 2) чи містить діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; 2-1) чи були додержані під час провадження попереднього слідства вимоги КПК про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист; 3) чи немає у справі підстав для закриття справи; 4) чи пред`явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого; 5) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину; 6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями КК; 7) чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; 8) чи правильно обрано запобіжний захід; 9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; 10) чи виявлено причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення; 11) чи додержано під час провадження дізнання чи попереднього слідства всіх інших вимог КПК (ст.228 КПК). Затвердження відбувається шляхом накладення резолюції "затверджую" у верхньому куті першого аркушу обвинувального висновку із зазначенням посади, класного чину прокурора або його заступника, дата затвердження, підпис, печатка прокуратури. Якщо попереднє слідство було проведено належним чином, але обвинувальний висновок не відповідає матеріалам справи або вимогам, що ставляться до його оформлення, то прокурор або його заступник має право скласти новий обвинувальний висновок від свого імені, а раніше складений вилучити зі справи (ст.230 КПК). Такий обвинувальний висновок затвердження вищестоящим прокурором не потребує. Після затвердження висновку прокурор передає справу до суду, якому вона підсудна, повідомляє обвинуваченого, якому суду передано справу. Обвинувачений під вартою - повідомляється адміністрація місця попереднього ув`язнення. У виняткових випадках в разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окружному) суду, військовому суду гарнізону, прокурор АРК, області, міст Києва і Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно ВС АРК, обласному, Київському і Севастопольському міським судам, військовому суду регіону чи ВМС України. За цими є підставами Генпрокурор України і його заступник можуть направити справу, підсудну нижчестоящому суду, на розгляд ВС України (ст.232 КПК). Зазначені прокурори або їх заступники затверджують обвинувальні висновки. Прокурор або його заступник може внести зміни до обвинувального висновку, якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті КК з більш тяжкою санкцією і не пов`язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами. Про внесення змін складається окрема постанова. Коли необхідно змінити обвинувачення на більш тяжке, прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування та пред`явлення нового обвинувачення (ст.231 КПК) - це забезпечує обвинуваченому право на захист від нового обвинувачення. Справа повертається з письмовими вказівками прокурора для додаткового розслідування також і в зв`язку з однобічністю або неповнотою попереднього слідства або з істотними порушеннями КП закону. За наявності для цього підстав прокурор або його заступник закриває кримінальну справу, про складає постанову (ст.213, 214 КПК). Інші права прокурора (заступника): змінити список осіб, що підлягають виклику в судове засідання (збільшити або скоротити); скасувати або змінити запобіжний захід, обраний слідчим або органом дізнання, чи обрати запобіжний захід, якщо він не був обраний. Скасувати, змінити або обрати взяття під варту мають право прокурори і заступники прокурорів областей та прирівняні до них прокурори, районні, міські прокурори, а за умов, зазначених в ч.2 ст.157 КПК, - і їх заступники. На ознайомлення з матеріалами справи, що надійшла з обвинувальним висновком прокурору або його заступнику відводиться не більше 5 днів (ст.233 КПК). До строку попереднього слідства він не входить. Генпрокурор України, прокурори АРК, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняні до них прокурори , їх заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду справу, в якій обвинуваченого ще не віддано до суду (ч.4 ст.232 КПК).

§ 57. Віддання обвинуваченого до суду. Порядок розгляду справ у розпорядчому засідання.

Після надходження справи з обвинувальним висновком до суду бере свій початок стадія віддання обвинуваченого до суду. Встановивши, що стосовно обвинуваченого зібрано достатньо доказів для розгляду справи по суті і попереднє розслідування проведено з дотриманням усіх вимог закону, суддя виносить постанову, а суд ухвалу про віддання обвинуваченого до суду (ст.237 КПК), з моменту віддання до суду обвинувачений стає підсудним. У стадії віддання до суду не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, бо це компетенція лише суду; ту перевіряються чи достатньо доказів стосовно обставин предмета доказування (ст.23, 64, 433 КПК), стосовно обвинуваченого , щоб поставити його у становище підсудного, чи є докази допустимими, чи забезпечені процесуальні права, в першу чергу на захист, чи дотримані вимоги закону, чи немає обставин, що виключають провадження у кримінальній справі (ст.6 КПК). За наявності підстав суд має право закрити провадження у справі, повернути її на додаткове розслідування, змінити кваліфікацію діяння на закон про менш тяжкий злочин, виключити окремі епізоди обвинувачення. Мета - не допустити безпідставного засудження, захистити від необгрунтованого притягнення особи як обвинуваченої. Завдання - підготовка до наступної стадії - судового розгляду. Віддання до суду - контрольна стадія стосовно попереднього розслідування. В цій стадії також остаточно визначаються межі майбутнього судового розгляду: судовий розгляд буде проводитись лише щодо обвинувачених, відданих до суду, і тільки стосовно того обвинувачення, за яким вони віддані до суду (ст.275 КПК). Після одержання справи від прокурора голова суду або суддя за його вказівкою вивчає справу. Дві форми віддання до суду (ст.237 КПК): а) одноособово суддею і б) судом у розпорядчому засіданні. Одноособова переважна, крім вказаних в законі випадків. Одноособово суддя також може зупинити провадження (ст.249), направити за підсудністю (49). У розпорядчому засідання справа розглядається у складі судді та двох народних засідателів (238). У справах приватного обвинувачення (ч.1 ст.27) та у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів (430) рішення судді про віддання до суду приймається за загальним правилом одночасно з рішенням про порушення кримінальної справи. Незалежно від форми віддання обвинуваченого до суду, суддя одноособово чи суд у розпорядчому засіданні зобов`язані вирішити дві групи питань: пов`язані з перевіркою матеріалів та наявності (відсутності) фактичних та юридичних підстав для віддання до суду (ст.242), та питання підготовки справи до слухання в судовому засіданні (253) після прийняття рішення про віддання до суду. Перша група: 1) чи підсудна дана справа суду, куди вона надійшла (п.1 ст.242); 2) чи було забезпечено право на захист підозрюваного і обвинуваченого під час провадження дізнання та попереднього слідства (п.1-1 ст.242); 3) чи немає підстав для закриття або зупинення справи (п.2 ст.242); 4) чи зібрані необхідні докази для розгляду в судовому засіданні (п.3 ст.242); 5) чи притягнуті всі особи, які зібраними доказами викриті у вчинені злочину (п.4 ст.242); 6) чи правильно кваліфіковані дії обвинуваченого за статтями КК (п.5 ст.242); 7) чи роз`яснено обвинуваченому його право на розгляд його справи одноособово або колегіально судом у випадках, передбачених законом (ст.17); 8) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог КПК (п.6 ст.242); 9) чи правильно обрано запобіжний захід щодо обвинуваченого (п.7 ст.242); 10) чи вжито під час дізнання та попереднього слідства заходів до усунення умов, що сприяли вчиненню злочинів (п.8 ст.242); 11) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, витрат на стаціонарне лікування потерпілого, можливої конфіскації майна (п.9 ст.242); 12) чи було додержано інших вимог КПК під час порушення справи, дізнання і попереднього слідства (п.10 ст.242); 13) чи всі особи, яким злочином заподіяна фізична чи майнова шкода, визнані органами попереднього розслідування потерпілими. Після позитивних результатів по переліченим в ст.242 питанням, суддя одноособово або суд у розпорядчому засіданні з`ясовують питання підготовки справи до розгляду в судовому засіданні: 1) про участь прокурора та громадського обвинувача в судовому засіданні (п.1 ст.253); 2) про участь захисника та громадського захисника в судовому засіданні (п.2 ст.253); 3) про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо цивільний позов не був заявлений на попередньому слідстві (п.3 ст.253); 4) про список осіб, що підлягають виклику в судове засідання (п.4 ст.253); 5) про витребування додаткових доказів (п.5 ст.253); 6) про клопотання, заявлені обвинуваченим, його захисником чи законним представником, потерпілим або його представником (п.6 ст.253); 7) про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні (п.7 ст.253); 8) про заходи щодо забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна (п.8 ст.253); 9) про виклик у необхідних випадках перекладача (п.9 ст.253); 10) про день і місце слухання справи в судовому засіданні (п.10 ст.253); 11) інші питання підготовчих дій по конкретній справі (п.11 ст.253). Питання про віддання обвинуваченого до суду вирішується суддею одноособово, а у встановлених ч.2 ст.237 КПК випадках - судом у розпорядчому засіданні не пізніше 5 діб з дня надходження справи до суду, а у випадках її складності, що визначається кількістю обвинувачених, обсягом пред`явленого обвинувачення та доказового матеріалу - не пізніше 10 діб (ст.241). При вирішенні питань, пов`язаних з підготовкою до розгляду в судовому засіданні, суддя зобов`язаний також вирішити питання щодо клопотань та заяв, що надійшли від учасників процесу, про результати повідомляє заявників, відмова в задоволенні клопотання оскарженню не підлягає, але може бути заявлено знов в судовому засіданні. Розпорядче засідання - суддя, два народних засідателя (238), прокурор (сповіщається про день за 3 доби, неявка не перешкоджає, ст.239). Відкриття, головуючий оголошує справу, доповідає (суть справи, підстави винесення в розпорядче засідання, особиста думка з питань віддання до суду: достатність недостатність доказів, законність незаконність тощо), заслуховують прокурора, потім, якщо за заявами або клопотаннями викликані учасники процесу та інші особи, вони дають пояснення з приводу заявлених клопотань. Заслухавши заявлені клопотання та висновок прокурора щодо них суд іде до нарадчої кімнати для винесення ухвали у справі. Секретар веде протокол: місце і час, назва суду, склад, прізвище секретаря і прокурора, справа, зміст доповіді, думка прокурора, зміст його висновку, клопотання та заяви викликаних, всі дії суду в порядку відбування, підписує головуючий і секретар (ст.86).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16