Кримінально-процесуальне право України

На наш погляд важливим фактором є те, що наука кримінального процесу досліджує розвиток процесуальної теорії і законодавства в нерозривному зв'язку з розвитком державності в цілому, вивчає досвід зарубіжних країн, історичну спадщину, досягнення правової думки людства. Вона спирається на узагальнення слідчої, судової, прокурорської та адвокатської практики і має своїм головним завданням сприяння поліпшенню практичної діяльності, яке вирішується шляхом усунення виявлених недоліків, втілення передового досвіду, внесення наукових пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення, законодавства і практики його застосування.

Таким чином провівши аналіз тенденцій розвитку процесуальної науки дозволяє нам зробити висновок, що найближчим часом будуть мати найбільшу актуальність дослідження таких проблем: удосконалення інституту безпосереднього виявлення злочину, зміцнення статусу процесуальної самостійності і незалежності слідчого і суддів, теорії і практики доказування, допустимості доказів, використання в доказуванні даних, здобутих оперативно-розшуковим шляхом та за допомогою сучасних науково-технічних методів і засобів, зміцнення гарантій істини і захисту прав та свобод людини, зокрема захисту сфери приватного життя при провадженні досудового слідства, забезпечення безпеки учасників кримінального процесу, участі захисника на досудовому слідстві, провадження слідчих дій. удосконалення провадження в справах приватного обвинувачення і по протокольній формі; розширення прав потерпілого і забезпечення відшкодування завданої йому злочином матеріальної і моральної шкоди, удосконалення інституту повернення справи на додаткове розслідування, становлення суду присяжних, мирових суддів і спрощення процесуальної форми судочинства, реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі, забезпечення справедливості правосуддя, реабілітації невинуватих і відшкодування заподіяної їм шкоди.

3. Кримінальний процес як навчальна дисципліна та її зв'язок з іншими галузями права.

3.1. Зв'язок кримінального процесу із законодавством про судоустрій, прокурорський нагляд, адвокатури.

Необхідно зазначити, що кримінальний процес як навчальна дисципліна належить до фундаментальних, нормативних, обов'язкових, професійно орієнтованих юридичних дисциплін і посідає провідне місце в професійній підготовці юристів. Навчальна дисципліна "Кримінальний процес" будується на базі процесуального права, практики його застосування і науки кримінального процесу. Вона вивчає чинне процесуальне законодавство, процесуальну діяльність і процесуальні правовідносини, теорію та історію кримінального процесу.

Як зазначають вчені, найбільш глибокі зв'язки кримінальний процес має з конституційним правом, законодавством про судоустрій, прокурорський нагляд і адвокатуру, кримінальним правом, цивільним трудовим, екологічним та цивільно-процесуальним правом, міжнародним правом, а також експертологією, криміналістикою, оперативно-розшуковою діяльністю, судовою психологією і психіатрією, судовою медициною та кримінологією Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1999. 536с..

Конституція України визначила пріоритетні напрямки розвитку правової системи, основні соціальні цінності і головні завдання та обов'язки держави. Згідно зі ст. З Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави в усіх сферах діяльності.

Ці фундаментальні положення, безумовно, стають принципами кримінального процесу, визначають його зміст і форму. Поряд із цими вихідними положеннями в ст. 129. 62, 63, 28--32, 55--59 Конституції України сформульовані інші засади правосуддя взагалі і кримінального судочинства в тому числі.

Тісний взаємозв'язок існує між кримінальним процесом та законодавством про судоустрій, прокурорський нагляд і адвокатуру, в якому закладено принципи організації і діяльності суду, адвокатури, прокуратури та органів попереднього розслідування, закладені гарантії незалежності і недоторканності суддів, як важливої умови їх об'єктивності і неупередженості, закріплені гарантії діяльності адвоката, що дозволяють йому ефективно здійснювати повноваження захисника в кримінальному процесі.

Основні положення названого законодавства, які безпосередньо стосуються здійснення кримінально-процесуальної діяльності, знаходять закріплення в Кримінально-процесуальному кодексі України. З другого боку, аналіз кримінально-процесуальної діяльності нерідко дає емпіричну базу для вироблення наукових ідей, які втілюються як у кримінально-процесуальному законі, так і в окремих законодавчих актах щодо статусу суддів, прокуратури, адвокатів. Між КПК України та актами, що регламентують статус судових і правоохоронних органів, не повинно бути суперечностей.

3.2. Зв'язок з кримінальним правом , криміналістикою та експертологією.

Кримінальний процес та кримінальне право це в свою чергу невід'ємні елементи кримінального законодавства. Кримінальне право визначає підстави кримінальної відповідальності, юридичний склад злочину та види покарань. Норми кримінального права не можуть бути реалізовані без застосування норм кримінально-процесуального права. Кримінальне-процесуальне право визначає порядок встановлення підстав кримінальної відповідальності по конкретних кримінальних справах та порядок притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальний процес є засобом реалізації норм кримінального права.

Зв'язок кримінального процесу з експертологією проявляється в сфері вирішення завдання встановлення об'єктивної істини. Для її досягнення нерідко виникає потреба в застосуванні спеціальних знань, досягнень природознавчих та інших наук. Найбільш ефективною формою використання спеціальних знань на досудовому слідстві є призначення судових експертиз. Експертиза значно поширює пізнавальні можливості слідства і суду, дозволяє використовувати під час розслідування чи судового розгляду кримінальної справ весь арсенал сучасних науково-технічних засобів і спеціальних знань.

Експертиза -- це дослідження для вирішення питань, що потребують спеціальних знань, компетентними особами, котрих називають експертами (від лат. слова "expertus" -- досвідчений).

У Кримінально-процесуальному кодексі України (ст. 75--77, 196 -- 205,. 310--312) містяться окремі норми, які утворюють інститут судової експертизи. Цими нормами визначаються підстави, порядок призначення і проведення експертиз.

Водночас порядок, умови, методологія, строки проведення судової експертизи, правила роботи з речовими доказами, права й обов'язки експертів регламентовані Законом України від 25 лютого 1994 р. "Про судову експертизу" та підзаконними нормативними актами, які розвивають і конкретизують положення інституту судової експертизи, визначені в Кримінально-процесуальному кодексі України.

Зв'язок кримінального процесу з криміналістикою. Криміналістика -- наука, яка вивчає засоби і методи встановлення істини, відправляючись від слідів злочину. Іншими словами, це наука про злочини, сліди злочинів та їх взаємозв'язок.

Вона вивчає особливості окремих слідів, методику їх виявлення, збирання, фіксації та дослідження, розробляє рекомендації щодо провадження криміналістичної експертизи.

Головним завданням криміналістичної експертизи є ідентифікація, встановлення тотожності осіб та предметів і речовин за їхніми слідами. Відповідно об'єкти експертного дослідження поділяють на ідентифіковані та ідентифікуючі. Поряд з цим за допомогою криміналістичної експертизи встановлюється групова належність об'єктів та вирішуються діагностичні задачі.

Криміналістична експертиза, узагальнюючи і накопичуючи досягнення хімії, фізики, біології, медицини та знання, здобуті фахівцями багатьох інших наук, стає все більш природничою, комплексною та універсальною, її методологія поповнюється досягненнями інших наук і найбільш пристосована до методики розслідування злочинів. Це робить її найпоширенішою експертизою в слідчій практиці.

Водночас слід зауважити, що всі досягнення криміналістики можуть застосовуватись тільки в рамках кримінально-процесуального законодавства, з дотриманням процесуальної форми. Здобуті фактичні дані можуть бути використані в судовому доказуванні тільки, якщо вони відповідають встановленим процесуальним законом правилам допустимості доказів. Зв'язок з міжнародним правом. У процесуальних нормах втілюються міжнародні правові акти щодо захисту прав і свобод людини, правила поведінки посадових осіб щодо затриманих та арештованих. Міжнародні угоди про взаємодопомогу держав у сфері кримінального судочинства, по суті, створюють окремий інститут процесуального права України.

3.3. Зв'язок кримінального процесу з цивільними галузями права.

Зв'язки кримінального процесу з цивільним, трудовим, екологічним, земельним та цивільно-процесуальним правом. Держава гарантує захист усіх прав, свобод і законних інтересів людини. Якщо в ході кримінального процесу в зв'язку з розслідуванням чи судовим розглядом справи будуть встановлені порушення прав, свобод чи законних інтересів громадян, слідчі і судові органи повинні вжити заходів для відновлення порушених прав і свобод та відшкодування заподіяної людині шкоди.

Наприклад, якщо злочином заподіяна майнова шкода, то відповідно до законодавства про власність та цивільного права, керуючись цивільно-процесуальним законодавством, слідчий і суд вживають заходи по відшкодуванню шкоди: надають право подання цивільного позову в рамках кримінального судочинства, доказують фактичні обставини заподіяння шкоди і її розмір, накладають арешт на майно і вклади обвинувачуваного тощо. Якщо злочином, наприклад порушенням правил, що спричинили аварію морського судна чи залізничного транспорту, заподіяно ущерб навколишньому середовищу і праву громадян на здорове довкілля, слідчий і суд визначають характер і розмір шкоди, призначають екологічну експертизу і вживають заходів по відшкодуванню шкоди.

По суті, при розслідуванні чи судовому розгляді будь-яких справ, якщо будуть з'ясовані факти порушення будь-яких прав людини, передбачених чи то трудовим, земельним, екологічним правом, правом власності чи законодавством про освіту або іншими законодавчими актами, слідчий, прокурор і суд повинні вживати заходи з усунення негативних наслідків, відновлення порушених прав і відшкодування моральної і матеріальної шкоди, керуючись відповідними нормами галузевого законодавства. Інститут цивільного позову став складовою частиною кримінально-процесуального законодавства.

На наш погляд, необхідно, поглиблюючи зв'язки кримінально-процесуального законодавства з цивільно-правовими галузями права, сформулювати в Кримінально-процесуальному кодексі України інститут захисту прав і свобод фізичних та юридичних осіб, де передбачити як обов'язки з відшкодування шкоди і виконання вказівок слідчого і рішень суду з відповідних питань, так і механізми відновлення порушених прав і відшкодування шкоди.

Аналогічним чином у кримінальному і в адміністративному законодавстві повинні бути окремі глави, в яких сформульовані міри відповідальності за всі можливі навмисні чи з необережності (винні) порушення прав і свобод людини, що передбачені як конституційним, так і цивільним, трудовим, екологічним та іншим законодавством. Такий підхід дасть змогу створити надійний механізм захисту прав, свобод і законних інтересів людини, включаючи засоби державного примусу, серед яких найбільш вагомі -- кримінальна відповідальність. Оскільки остання застосовується в рамках кримінального процесу, то це сприятиме зміцненню його зв'язків з іншими галузями права та юридичними дисциплінами.

Також необхідно зазначити, що кримінальний процес тісно переплітається з оперативно-розшуковою діяльністю. Оперативно-розшукова діяльність -- це система гласних та негласних (таємних) пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, здійснюваних уповноваженими для цього суб'єктами відповідно до закону та інших нормативних актів, з використанням оперативних та оперативно-технічних засобів і спрямованих на вирішення завдань пошуку і фіксації фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувальну та підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Оперативно-розшукова діяльність складна й багатогранна. Вона включає в себе як гласні, так і негласні заходи. Безсумнівно, це діяльність пізнавальна, і має вона характер пошуку та фіксації фактичних даних. До того ж, боротьба зі злочинністю -- лише одна з галузей застосування оперативно-розшукових методів пошуку, отримання і фіксації інформації.

Взаємодіє кримінальний процес також із судовою психологією, судовою медициною та судовою психіатрією. Як зазначають науковці, взаємодія кримінального процесу вбачається в тому, що судова психологія виконує функцію надання допомоги в забезпеченні найбільш ефективного здійснення слідчих та інших процесуальних дій Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1999. 536с..

Вона розробляє, на основі спеціальних знань, пропозиції і рекомендації щодо встановлення психологічного контакту з учасниками, тактики проведення слідчих дій, організації судових дебатів, проголошення судових промов, наукової організації праці. Передбачена можливість проведення судово-психологічної експертизи, об'єктами дослідження якої є психічно здорові люди. Використання досягнень судової психології можливе тільки з дотриманням процесуальної форми. Кримінальний процес надає правову базу для застосування методів і прийомів судової психології.

Судова медицина -- галузь науки, яка вирішує питання з застосуванням спеціальних знань медичного, медико-біологічного та медико-криміналістичного характеру в сфері правосуддю.

Сьогодні судово-медична експертиза -- одна з найбільш поширених у кримінальному процесі. В її рамках проводиться експертиза живих людей, трупів, речових доказів та матеріалів кримінальної справи.

Окрім кримінально-процесуального кодексу, діяльність судово-медичного експерта при проведенні експертизи регламентується також Положенням про бюро судово-медичної експертизи.

Використання досягнень судової медицини і судової психіатрії в кримінальному процесі здійснюється з дотриманням норм процесуального законодавства, одержана за допомогою судової медицини чи судової психіатрії інформація може бути використана в доказуванні, якщо вона здобута законним шляхом з дотриманням процесуальної форми проведення слідчих та інших процесуальних дій.

Підводячи підсумки, слід відзначити, що кримінальний процес є такою галуззю юриспруденції, в рамках якої широко застосовуються практично всі юридичні науки. Широка ерудиція і глибокі юридичні знання -- необхідна передумова успішної кримінально-процесуальної діяльності.

Висновки

Підводячи підсумок вищевикладеного необхідно зазначити, згідно зі ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини. Для кримінального процесу це вихідне і визначальне положення означає можливість розвитку законодавства тільки в напрямку зміцнення гарантій прав і свобод людини, недопустимість звуження прав учасників кримінального процесу. Особливого значення набувають проблеми забезпечення недоторканності особи, особистого життя, житла людини.

В даній курсовій роботі ми зробили спробу проаналізувати чинне законодавство та публікації науковців які займаються актуальними проблемами кримінально-процесуального права. Тому у нашій роботі були висвітлені питання поняття та призначення Кримінально-процесуального права, значення та завдання кримінального процесу, елементи кримінального процесу, функції кримінального процесу, характеристика основних стадій кримінального процесу, наука кримінального процесу, предмет науки кримінального процесу, методи науки кримінального-процесу. Також висвітлено питання кримінального процесу як навчальної дисципліна та її зв'язок з іншими галузями права.

Дана курсова робота, мала за мету допомогти тим хто пізнає ази кримінально-процесуального права, та має намір поглибленого вивчення кримінально-процесуальної науки.

Література

1. Азаров Г.А. Деятельность следователя органов внетрених дел по доказыванию обстоятельств характеризующих личность обвиняемого. - Киев, НИиРИО КВШ МВД СССР. 1991. - С. 15-16.

2. Гальперин И.М. Квалификация преступлений.: закон, теория и практика // Соц. Законность 1989.№9 - С.36.

3. Декларация основных принцыпов правосудия для жертв преступлений и злоупотреблений властью. Принята резолюцией 40/43 Генеральной ассамблеи ООН от 29 ноября 1985 года// Права человека и судопроизводство: Собраниемеждународных документов/ Составители: Ф. Куинн, А. Желлинский. - Варшава. Б.г. С. 229-232.

4. Державна програма боротьби із злочинністю // Голос України, 1993. №1. - С.9.

5. Кожевникова Г.К. Реформа кримінально-процесуального законодавства як елемент підвищення ефективності діяльності слідчого апарату // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. - 2001. - №1. С.226-232.

6. Коляда П.В. Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим // Юридичний вісник України. - 2001. - №9 -11с.

7. Конституція України К.1996.

8. Концепція розвитку судово-правової реформи України // Урядовий кур'єр. № 80-81. 1 червня 1993р.

9. Кримінальний кодекс України.: Науково практичний коментар (Н.Ф. Антонов, М.І. Бажанов, Ф.Г.Бурчук та інші.) - К., 1989. - С.116

10. Кулик А.Г., Бобыр В.И. Общая тенденция преступности в Украине в 1972-1993 гг. и прогноз на ближайшие годы // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1994. - №2. - С.5-38.

11. Лисиченко В.К. Проблеми новації чинного-кримінально процесуального законодавства України та етапи його розвитку // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали науково-практичної конференції. - К., 1996. - С.84.

12. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Кримінальний процес України: Підручник. - К.: Либідь, 1992. -413с.

13. Михеєнко М.М. Нор В.Г. Кримінальний процес України: Підручник -2-ге видання перероблене і доповнене. - К., Либідь. 1999. -516с.

14. Маляренко В.Т. Окремі питання давності притягнення до кримінальної відповідальності. - Коментар судової практики з кримінальних справ// Бюлетень Законодавства і юридичної практики України. - 1996. №6. - С. 11-17.

15. Маляренко В.Т. До питання про запобіжні заходи в кримінальному процесі // Вісник Верховного Суду україни. - 2000. - №4. - С.41-44.

16. Мариупольский Л.А., Статкус В.Ф., Тульченко В.С. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе. - М., 1969.

17. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. К., Юрінком Інтер., 1997р. 622с.

18. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. (автори Міхеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я, Під. Ред. В.Т. Нор та інш.) К., Юрінком. За станом на 1 серпня 1995 року. 640с.

19. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: А.С.К., 2002. - 1056с. (Нормативні документи та коментарі).

20. Никоненко М. Деякі питання презумпції не винуватості і права особи на захист у кримінальному процесі // Право України. - 1999. - №4.

21. Новиков В. Гарантії прав особи на компенсацію шкоди, заподіяної незаконним обвинуваченням //Право україни. - 1998. - №11. -С.31-33.

22. Основні принципи незалежності судових органів // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. - Амстердам-Київ, 1996. - С. 28-31.

23. Очередин В.Т. Допустимость и недопустимость по уголовным делам доказательств. - Волгоград. 1998.- С.5-7.

24. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах // Бюлетень законодавствства і юридичної практики України. - 1995. - №1. -С.216.

25. Постанову Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. “Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист” // Право вісник. Додаток до журналу “Право України” - 1996. - №1 - С. 35-42.

26. Проект нового КПК України підготовлений робочою групою Кабанету Міністрів України станом на 1999р.

27. Радищев Н.А. О праве подсудимых отводить судей и выбирать себе защитника // Юридические произведения русских мыслителей. - М., 1979. - С.559.

28. Рощин В.Н. Процессуальное положение подозреваемого в советском уголовном процессе, “Советское государство и право”, 1975, №9, стр. 69-75.

29. Савицкий В.М. Государственное обвинение в суде. - М., 1971. - С.46.

30. Словник під ред. О.С. Мельничука. К. 1997. С. 450

31. Советский уголовний процесс / под.ред. Л.М. Карнеевой, П.А. Лупинской, И.В. Тиричева. - М., 1980. -С.16.

32. Советский Уголовный процесс( Под ред. Д.С. Карева) М. 1988 - С.242.

33. Соловьев А.Д. Всесторонность полнота и объективность предварительного расследования. - С.42. - К. Из-во МВД 1989 - 140с.

34. Стремовский И.В. Участники предварительного следствия. С.152-153. Учебное пособие. Изд-во. Ростовского ун-та.1995. 260с.

35. Стреновский В.А. Участники предварительного следствия в уголовном процессе РФ. С.34 М. Юр. лит. 1996. 160с.

36. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. - М., 1968. - Т.1. - С.192.;

37. Строгович М.С. Уголовный процесс. - М., 1987. С.291-292.

38. Судова практика в цивільних і кримінальних справах (1990-1999 рр.). - К., 1999. - С. 288-290.

39. Тамербаев А.Т. Психологические основы расследования преступлений. - Одесса УВД.1989. -50с.

40. Тертышник В.М. Процессуальные документы предварительного расследования. - Харьков, 1990.

41. Тертышник В.М., Смоков С.М., Петренко А.В. и др. Досудебное расследование: юридические докементы. - Харьков, 1999.

42. Треушников М.К. Доказательства и доказывание. - М., МГУ 1992. -160с.

43. Удалова Л. Деякі проблеми розвитку кримінально-процесуального законодавства // Право України. - 2002. №6.

44. Цветков П.П. Исследование личности обвиняемого. - Л., Изд-во. ЛГУ 1993 -150с.

45. Чеканов В.Я. Привлечение в качестве обвиняемого и пред'явление обвинения. С.210. Учебное пособие Из-во.Саратовского ун-та 1990

46. Чельцов М.А. Советский уголовный процесс, М., Госюриздат, 1957, стр.278;

47. Чельцов-Бебутов М.А. Уголовный процесс. - СПб., 1995.

48. Строгович М.С. Уголовный процесс, М., Госюриздат, МЮ СССР, 1964, стр.304-305;

49. Чубарев В. Л. Опасность лиц совершающих преступные деяния. - К., 1993. - 144с.

50. Шадрин В.С. Обеспечение прав личности при расследовании преступлений. - Волгоград, 1997.

51. Шейфер С.А. Предварительное следствие. Общие условия и основные этапы производства. С.40. Учебное пособие. Изд-во.: Куйбешевского ун-та. 1996. 83с.

52. Янович Ю.П. Захисник на попередньому слідстві. - Харків. 1995.

Страницы: 1, 2, 3