Ліцензування підприємницької діяльності

Ліцензування підприємницької діяльності

Курсова робота

на тему:

“Ліцензування підприємницької діяльності”

План:

Вступ.

1. Поняття та юридичне значення ліцензування.

2. Види діяльності, що потребують ліцензування та органи, що його здійснюють.

3. Порядок одержання ліцензій.

4. Призупинення та анулювання ліцензій.

Висновки.

Література.

ВСТУП

Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттям торгівлею з метою отримання прибутку (ст.1 Закону України "Про підприємництво").

Правове регулювання підприємницької діяльності в Україні відображає прагнення до оптимальної моделі такого регулювання, яке використовується в цивілізованому світі, але з урахуванням економічних, соціальних та політичних реалій суспільства. Перехідний етап економіки від розподільчого до ринкового механізму, революційні зміни у відносинах власності, закріплення пріоритету людини спричинили як позитивні так і активізували негативні явища у сіспільстві. До останніх відноситься нерозвинена нестабільна економіка держави з високою криміналізацією, наявністю значної долі тіньового бізнесу, постійним ростом дефіциту державного бюджету і як вимушений наслідок динамічність законодавстства про підприємництво.

Надії на покращення економічного стану в Україні і відповідно забезпечення гідного людини рівня життя пов'язуються із розвитком підприємницької діяльності. По своїй природі це є економічна діяльність на ринках пропозицій попиту, товару та праці. Вона базується на принципах, що передбачені ст.5 Закону України "Про підприємництво".

З прийняттям 7 лютого 1991 р. законів "Про власність"1

та "Про підприємництво" появилась можливість для розвитку підприємницьких правовідносин на принципіально новій основі.

В залежності від способів здійснення права на заняття підприємницькою діяльністю виділяються вільні та дозвільні відносини. В основу перших взято конституційний принцип: "дозволено все те, що не заборонено законом". Виникнення таких правовідносин залежить лише від самих суб'єктів підприємницької діяльності, що діють автономно. Так, наприклад, для виробництва товарної сільськогосподарської продукції ліцензії не потрібні. Навпроти, ст.4 Закону України "Про підприємництво" передбачає загальні підходи до ліцензування на види діяльності, що здійснюються лише за умови наявності ліцензії. Такі відносини отримали назву дозвільних (ліцензованих).

Початковий етап розвитку підприємництва пов'язується з становленням мануфактурного виробництва. В Росії підприємництво стало розвиватись в кінці XVIII на початку XIX віків. Згідно з Додатковою постановою про устрій гільдій та про торгівлю 1824 р., торгівля, як вид підприємницької діяльності за ознакою повноти її виконання поділяється на:

- торгівлю з свідоцтвом, яка оплачувалася по-різному;

- торгівлю вільну (без свідоцтв), яка власне мала
характер не торгівлі, а продажу виробником своїх виробів.

Найбільш низькою сходинкою торгівлі вважалась "бродяча торгівля".

До становлення радянської влади така торгівля була значно обмежена. В радянський період бродячі торговці були

1 Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. № 20. - С.249

2 Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. № 14. - С. 191

представлені спочатку "мішечниками", а потім "спекулянтами", а в післярадянський період "челноками".

Ринкові відносини будучи економічними (об'єктивними) за своїм змістом, обов'язково приймають юридичну (правову) форму. Вони виникають не спонтанно, хоча і передумовлені економічними чинниками, а по волі людей - товаровиробників та споживачів, і в цій своїй якості носять суб'єктивний характер. Як базисні відносини любого суспільства, ринкові відносини стають предметом правового регулювання, що в свою чергу, обумовлено необхідністю виробити одні і ті ж правила (норми) юридичне значимої поведінки на тому ж ринку. Інакше кажучи, необхідно "стандартизувати" вимоги щодо самого товару, умов його виробництва, змоделювати правові засоби оформлення іх руху від товаровиробника до споживача, захистити останнього від свавілля на ринку та забезпечити свободу вибору. При цьому чим більше за своїм правовим положенням осіб приймає участь в ринкових відносинах, чим ширше їх географія, тим більша потреба в цніфікації таких відносин так, і у врахуванні тих чи інших їх особливостей. Ринкова діяльність безпосередньо торкається життєво важливих інтересів держави: по забезпеченню населення, в тому числі його здоров'я, надійному захисті його законних прав та інтересів, виконання їх функцій, одержанню своєрідної ренти від підприємництва, по встановленню меж та засобів його здійснення, забезпеченню надійного та дієвого контролю за правомірністю такої діяльності. В зв'язку з цим створюється спеціальна система норм права та регулювання відносин, що складаються в процесі виробництва та реалізації товару, попередження негативних явищ, що можуть призвести до кризи в економіці, порушення нормального існування громадянського суспільства тощо. Таким чином, з економічної сторони підприємництво є економічною

діяльністю, що підпадає під об'єктивні економічні закономірності та процеси. Саме вони і становлять зміст цих відносин.

Законом України "Про підприємництво" встановлено ряд обмежень у здійсненні підприємницької діяльності. Так, діяльність по виготовленню і реалізації наркотичних засобів, зброї і вибухових речовин, а також по виготовленню цінних паперіві грошових знаків можуть здійснювати тільки державні підприємства. Без спеціального дозволу, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом, не можуть здійснювати певні види підприємницької діяльності, які зазначені в ст.4 вищевказаного Закону. Цей спеціальний дозвіл має назву ліцензія, а її видача -ліцензування .

Про це та інше й піде розмова в наступних розділах нашої роботи.

1. Поняття та юридичне значення ліцензування.

Підприємництво як правова категорія характеризується своїм юридичним закріпленням - формалізацією, ознаками, колом суб'єктів специфічними способами здійснення права на заняття таким видом діяльності, особливими правовими засобами його юридичного оформлення, приватними та публічними обов'язками суб'єктів. Підприємництву притаманний свій особливиі правовий механізм - система правових норм. Створення юридичної бази підприємницької діяльності , вироблення та закріплення у людини стійкого підприємницького інтересу, в тому числі зацікавленості в продовженні справи, заохочення до виконання нею юридичних обов'язків іде через цілий ряд економічних, політичних та правових перетворень, супроводжуваних

соціальними, культурними, моральними та іншими процесами в житті суспільства.

Підприємництво здійснюється лише певною категорією суб'єктів права - підприємцями, які мають специфічні суб'єктивні права та чітко визначені юридичні обов'язки. При цьому визначено коло осіб, що не можуть такою діяльністю займатись взагалі, або можуть займатись в визначених межах та організаційно-правових формах. Створено спеціальний механізм легалізації суб'єктів такої діяльності, як і самої діяльності, отриманою прибутку, в тому числі нелегального.

Згідно ст.4 Закону України "Про підприємництво" в редакції 23 грудня 1997 року встановлено, що без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим органом не можуть здійснюватись ряд видів діяльності.

Ліцензування є одним з видів зовнішньої перманентної
легалізації діяльності підприємця. Вона визначається
законом, який дає перелік видів діяльності, що підлягають
ліцензуванню. Закон встановлює виключний перелік таких
видів діяльності і цей перелік не може бути розширений
нормативними актами. Передумовою ліцензування

підприємництва є реєстрація, а для підприємця - юридичної особи також безпосередня вказівка на цей вид діяльності в його установчих документах. З моменту одержання ліцензії на вказаний в законі та визначений в установчих документах вид діяльності і виникає відповідний елемент спеціальної правосуб'єктності. Підприємство не вправі займатися відповідним видом діяльності до тих пір, поки в установленому законом порядку не отримає ліцензію.

Варто зауважити, що ліцензування не є остаточним та безстроковим. Ліцензія видається лише на певний строк.

Таким чином, ліцензування має дві сторони і розглядається як процедура одержання дозволів на

здійснення встановленого чинним законодавством виду діяльності та процедура розгляду звернень до спеціальних державних органів підприємців за одержанням дозволів їх видачі.

Автори підручника "Підприємницьке право України" за редакцією Р.Б.Шишки розглядають ліцензування як процедуру одержання дозволів на здійснення встановленого чинним законодавством виду діяльності та процедуру звернень до спеціальних державних органів підприємців за одержанням дозволів їх видачі.1

Автори підручника "Комерційне право. Правові основи підприємницької діяльності" під редакцією Поповича В.М. розглядаючи ліцензування з точки зору зовнішньоекономіч-ної діяльності, дають своє тлумачення цього поняття. Ліцензування - це нормативне встановлені умови, порядок і процедура надання уповноваженими органами дозволу на експорт та імпорт певних товарів, робіт, послуг прав інтелектуальної власності у відповідних обсягах і суворо визначені строки.2

А офіційне тлумачення поняття ліцензування дано в "Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на право роздрібної реалізації медикаментів, умовах і правилах здійснення цієї діяльності і контролю за їх здійсненням" затверджені наказом Ліцензійної палати при Міністерстві освіти економіки України і Міністерством охорони здоров'я України від 22.03.96 р. №ЛП-6/60. Ліцензування визначається як отримання дозволів (ліцензій) та засіб здійснення контролю держави за додержанням суб'єктами підприєм-ницької діяльності вимог законодавства.

1 "Підприємницьке право України. Підручник / За заг. ред. доц. Р.Б.Шишки. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр.
справ, "Еспада" 2000. - С.105

2 Комерційне право. Правові основи підприємницької діяльності. / Наук, редактор Попович В.М.. - К., 1997. --
С.673.

Отже, термін ліцензія означає - дозвіл на право ввозу та вивозу товарів, що видається спеціальними державними органами для укладення невизначеної кількості угод за період дії ліцензії, а тому ліцензії розглядаються в декількох аспектах:

як дозвіл на експорт товарів (ст. 1 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91р. зі змінами та
доповненнями);

дозвіл на використання в підприємницькій діяльності
запатентованого об'єкту промислової власності (ст.1 Закону
України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі"
від 15.12.98р.);

* як спеціальний дозвіл, що видається Кабінетом
Міністрів України чи уповноваженим ним органом на
здійснення вказаного законом виду підприємницької
діяльності (ст.4 Закону України "Про підприємництво").

Варто зазначити, що ліцензування підприємницької діяльності спрямовано на захист життя та здоров'я людини, здорового довкілля, забезпечення економічних інтересів держави, формування дохідної частини державного бюджету, захист внутрішнього споживача від недоброякісних продуктів. Тому загальні підходи до ліцензування підприємницької діяльності визначаються в тому, що такій легалізації підлягає лише діяльність, яка:

становить небезпеку для життя та здоров'я людини;

становить небезпеку для довкілля;

загрожує інтересам самої держави.

Ліцензії за способом дозволу бувають:

* відкриті з загальним опублікованим дозволом
займатися вказаною діяльністю на термін не менше одного
місяця;

* генеральні ліцензії -дозвіл на заняття певної
діяльністю , операціями з певними товарами чи з певною
країною або їх групою на вказаний в ліцензії період
ліцензування;

виключні ліцензії надають монопольне право на
здійснення певного виду діяльності;

разові ліцензії, які мають іменний характер і
видаються на здійснення кожного окремого виду
підприємницької діяльності конкретним суб'єктам на період
не більший, ніж технологічно необхідний для здійснення
такої ліцензованої операції.

Таким чином, підприємництво повинно здійснюватися легальне. Тобто, особа, що реалізує свою підприємницьку правоздатність та своє конституційне право на заняття підприємництвом повинна у встановлено порядку зареєст-руватися в якості підприємця. З отриманням свідоцтва про державну реєстрацію, як підприємця, вона отримує спеціальний правовий статус підприємця і в якості такого набуває суб'єктивного права на реальні підприємницькі правочини та додаткові до загального статусу людини юридичні обов'язки. В тому разі, коли для зайняття конкретним видом підприємницької діяльності потрібні спеціальні дозволи, то вони у встановленому порядку повинні бути теж отримані (отримання ліцензій, патентів, сертифіка-тів тощо).

2. Види діяльності, що потребують ліцензування та органи, що його здійснюють.

Загальний порядок ліцензування визначений ст.4 Закону України "Про підприємництво" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво" від 23.12.97 р. №762/97-ВР. Ним дано легальне визначення ліцензії як документа, що видається кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, згідно з яким власник ліцензії має право займатися певним видом підприємницької діяльності.

Отже, ліцензія - це державний документ, який має правоустановче значення і його володілець відповідно має закріплені права здійснювати вказаний в ньому вид діяльності в зазначених в ліцензії межах.

У зв'язку з дерегулюванням підприємницької діяльності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво" визначені чіткі підходи до ліцензування:

* встановлені його основні принципи, тобто
ліцензування потенційно небезпечних для здоров'я людини,
довкілля та безпеки держави видів діяльності. Тим самим
принципово змінились акценти ліцензування - з джерела
поповнення державного бюджету та джерел фінансування
діяльності ліцензованих органів до верифікації умов
здійснення діяльності на предмет її безпеки ;

* встановлена єдина методологія оформлення, видачі,
припинення і поповнення дії ліцензій;

* введена відповідальність посадових осіб за порушення
порядку видачі ліцензій;

* встановлена єдина ліцензійна палата за прийняття та
розгляд заяв на отримання ліцензій - 12 неоподаткованих
мінімумів для юридичної особи та 2 - для фізичної;

встановлений єдиний перелік видів діяльності, що
підлягають ліцензуванню;

міністерствам та відомствам заборонено створювати
госпрозрахункові структури, які мали б право отримувати від
підприємств гроші за ліцензування;

передбачено створення експертної ради при Ліцензійній палаті з метою обмеження прав міністерств та відомств. Раді надано право приймати рішення про включення того чи іншого виду діяльності в перелік ліцензованих.

З 29 квітня 1998 року згідно ст.9 Закону ліцензуванню підлягають лише нижче вказані види діяльності та на підставі "Переліку органів, які видають ліцензії на провадження певних видів підприємницької діяльності", затвердженому Постановою Кабінету Міністрів від 3 липня 1998 р. №1020 органами видачі ліцензій є:

пошук (розвідка) корисних копалин - Держкомгеологія;

виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до
неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5
міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на
секунду, торгівля вогнепальною зброєю та боєприпасами до
неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад
4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на
секунду - Служба безпеки України;

виробництво вибухових речовин і матеріалів (за переліком,
який визначається Кабінетом Міністрів України)
Держнаглядохоронпраці;

виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (за
переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України) -
Мінпромполітики;

видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,
дорогоцінного каміння, виготовлення та реалізація виробів із
їх використанням - Мінпромполітики;

6) виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля
лікарськими засобами - Держкоммедбіопром;

7) виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів,
оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і
препаратами - Державний департамент ветеринарної
медицини Мінагропрому;

8) виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами
сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту,
активної оборони - Служба безпеки України;

розроблення, виробництво, використання, експлуатація,
сертифікаційні випробування, тематичні дослідження,
експертиза, ввезення, вивезення криптосистем і засобів
криптографічного захисту інформації, надання послуг в
галузі криптографічного захисту інформації, торгівля
криптосистемами і засобами криптографічного захисту
інформації - Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ;

розроблення, виробництво, впровадження, обслуговуван-ня, дослідження ефективності систем і засобів технічного
захисту інформації, надання послуг в галузі технічного
захисту інформації - Мінфін;

виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої
звітності - Мінфін;

наукові дослідження, пов'язані із створенням та
використанням космічної техніки та технології (крім ракет-
носіїв) - НКАУ;

розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання,
перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення,
відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних
речовин перелік котрих встановлюється КМУ - Комітет з
контролю за наркотиками;

Страницы: 1, 2