Принципи кримінального процесу в Україні

ЗМІСТ.

Вступ…………………………………………ст. 2

2. Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства……………..ст.3

3. Характеристика окремих принципів кримінального процесу………………………………………….ст.12

3.1.Загальноправові (конституційні) принципи кримінального процесу України………………………………..ст.12

3.2. Спеціальні (міжгалузеві) принципи кримінального процесу України………………………………..ст.34

4. Висновок…………………………………ст.43

5. Література……………………………………ст.44

ВСТУП.

Неможливо збудувати будівлю, не маючи фундамен-ту та загального уявлення про неї. У кожному окремому явищі є елементи загального. Щоб зрозуміти це, не мож-на обмежитися вивченням лише окремих ознак, особли-востей і деталей. Треба вивчати в першу чергу те, що об'єднує і становить їх основу (лат. рrincipium-- прин-цип, засада), оскільки окремі ознаки, риси, деталі не ви-никають і не існують ізольовано одне від одного. Це правило притаманне всім явищам, що існують у природі, у тому числі і праву.

За В. Далем, «принцип -- наукова чи моральна засада, підвалина, правило, основа, від якої не відступають»[1;431].

Відповідно до тлумачного словника української мови «засада -- це основне вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії ідеологічного напряму і т. ін.»[2;714].

Кримінальний процес України як діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури і суду з порушення кримінальних справ, їх розслідування, судового розгляду регламентується нормами кримінально-процесуального права. Тому принципи кримінального процесу України як основоположні начала цієї діяльності також повинні бути закріплені в кримінально-процесуальних нормах найбільш загального характеру, бо інакше вони не регулюватимуть правову діяльність і відповідні правові відносини.

Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства.

За В. Далем, «принцип -- наукова чи моральна засада, підвалина, правило, основа, від якої не відступають»[1;431].

Однією з основних функцій, які здійснює держава є забезпечення законності і правопорядку. До неї нале-жать соціально-економічні перетворення, заходи полі-тичного характеру, виховно-профілактичні зусилля, за-стосування примусу щодо осіб, які порушують вимоги закону. В системі заходів такого роду одне із централь-них місць посідає діяльність з боротьби зі злочинністю. Закон чітко визначає державні органи, які реалізують конкретні форми діяльності з боротьби зі злочинністю. Це органи правосуддя, досудового слідства, дізнання, органи оперативно-розшукової діяльності, органи роз-відки і контррозвідки, виконання вироків та прокурор-ського нагляду. Всі ці органи мають реальну владу, і неважко передбачити, які негативні наслідки можуть настати, якщо вони діятимуть свавільно. Оскільки діяль-ність цих органів має підвищену суспільну небезпеку, для неї встановлено підказані міжнародним і національ-ним досвідом та закріплені в законі відповідні правила, процедура. Через те, що ця діяльність пов'язана із засто-суванням кримінального закону, її називають кримі-нальним процесом. Для побудови кримінального проце-су необхідні загальні підвалини, загальні ідеї. Щоб ви-значити, яким у тій чи іншій державі є кримінальний процес, яка політична і правова сутність діяльності ор-ганів слідства, прокуратури, адвокатури і суду, треба з'ясувати, які принципові положення, засади покладено в основу їхньої діяльності. Не може йтися про вищу справедливість суду без впровадження у його діяльність тих положень, що забезпечують професіоналізм, абсо-лютну неупередженість та об'єктивність.

Відомо три історичні форми кримінального процесу: ранній обвинувальний, який виник із первіснообщинно-го устрою, середньовічний інквізиційний та нинішній змішаний більш цивілізований, гуманний і змагальний процес. Ці види кримінального процесу з історичною послідовністю змінювали один одного під впливом еко-номічних, політичних, соціальних та інших факторів. Україна на порозі 21 ст. ще має у кримінальному процесі багато рудиментів інквізиційного процесу. Про це свід-чить той факт, що досудове слідство перебуває в руках виконавчої влади і значною мірою підпорядковано ді-знанню. Суди змушені виконувати не властиву їм обви-нувальну функцію, оскільки прокурор не бере участі у розгляді майже половини справ. Суди значною мірою залежать від виконавчої влади, у судових процесах не-має дійсної змагальності сторін, не забезпечена повна рівність сторін перед законом і судом, відсутня можли-вість апеляційного перегляду справи, а поняття пре-зумпції невинуватості, нечітко продекламоване у Кри-мінально-процесуальному кодексі, постійно порушуєть-ся на практиці. «В чинному КПК все ще на першому плані перебуває процедура обвинувачення, а захист реально не протистоїть процесуальній діяльності органів досудового розслідування»[3;286-288]. Все це відбивається на правах і свободах людини, на можливості їх реалізації, створює відповідні серйозні проблеми Україні в її сто-сунках з цивілізованим світом, є перепоною для її нор-мального розвитку.

Намагання переходу України в нову політичну і со-ціальну реальність спонукає її до сприйняття і закріп-лення в Конституції та відповідних законах усіх тих до-мінуючих у світі передових ідей, які світове співтова-риство впроваджує у кримінальному судочинстві. Ці ідеї спрямовані перш за все на поважання гідності людини, на захист її прав і свобод, на обмеження свавілля держа-ви та чиновників. Основні засади судочинства містяться у таких міжнародно-правових актах, як Загальна декла-рація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські та політич-ні права, прийнятий резолюцією 2200А (XXI) Генераль-ної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р.; Конвенція про захист прав і основних свобод людини, прийнята в Римі 4 листопада 1950 р. та у багатьох інших міжнародних актах.

Із змісту терміна «засада» («основа») випливає, що засадою кримінального процесу може бути визнано не кожне положення, що характеризує організацію і діяль-ність органів дізнання, слідства, прокуратури та суду, а лише головні, вихідні моменти, на яких у свою чергу ґрунтуються більш детальні положення.

Засадам судочинства у юридичній літературі приді-ляється багато уваги. Зокрема, М.С. Строгович визна-чав поняття основних засад кримінального процесу як найважливіші і визначальні правові положення, що на них будується кримінальний процес, які характеризують кримінальний процес як дійовий засіб активної бороть-би проти злочинних посягань на державу та правопоря-док і які виражають здійснення у кримінальному процесі демократизму і законності. Він вважає, що основні заса-ди кримінального процесу мають визначальне значення для всієї системи процесуальних форм та інститутів і відображають найістотніші риси і властивості кримі-нального процесу[4;124].

Засади кримінального процесу водночас є засадами судочинства, бо правові положення, що належать до за-сад кримінального процесу обов'язково діють на стадії судового розгляду.

Ю. П. Янович характеризує засади кримінального процесу як основоположні правові вимоги, що визнача-ють зміст і форму кримінального процесу в цілому, його стадій та інститутів, недодержання яких тягне за собою несприятливі наслідки у вигляді скасування прийнятих у справі рішень. На його думку, суть засад кримінально-го процесу полягає в тому, що це норми загального і визначального характеру, які містяться у Конституції, КПК та інших правових актах, що відображають істот-ніші риси і властивості кримінального процесу. Причо-му ці норми первинні, тобто такі, що не випливають з інших норм, вони конкретизуються в окремих кримі-нально-процесуальних нормах. Норми-засади діють у всіх чи кількох стадіях кримінального процесу і обов'яз-ково виявляються у центральній його стадії -- судовому розгляді[5;28-29].

І.В. Тиричев до засад кримінального процесу відно-сить правові норми, які визначають права і свободи лю-дини і громадянина у кримінальному процесі[6;88].

З точки зору В.М. Тертишника засади кримінально-го процесу -- це закріплені в законі основоположні ідеї, начала, найзагальніші положення, які визначають суть і зміст діяльності суб'єктів процесу, процесуальну форму здійснення правосуддя. Ці засади являють собою загаль-ні правила поведінки визначального характеру, які дістали закріплення у законі, звернені своїми правовими вимогами до всіх учасників процесу, мають загально-обов'язковий характер, забезпечуються заходами держав-ного примусу та мають правовий механізм реалізації[7;26].

На думку Л.Т. Ульянової, засадами кримінального процесу можуть бути не будь-які, довільно вибрані по-гляди на форми й методи судочинства, а лише ті, що відповідають соціально-економічним умовам розвитку суспільства і можуть бути реалізовані в умовах органі-зації розслідування і розгляду кримінальних справ на демократичних засадах[8;58].

Найбільш обгрунтовано, на наш погляд, дано визна-чення поняття засад кримінального процесу у працях М.М. Михеєнка. До критеріїв їх визначення він відносить таку сукупність властивостей: 1)найзагальніші, вихідні положення, ідеї, які мають фундаментальне значення для кримінального процесу, визначають його спрямова-ність, побудову в цілому, форму і зміст його стадій та інститутів; 2) вони виражають панівні в державі полі-тичні і правові ідеї, які стосуються завдань та способу здійснення судочинства в кримінальних справах; 3) вони мають бути закріплені в нормах права; 4) повинні пов-ністю діяти у всіх або кількох стадіях кримінального процесу і обов'язково у його центральній стадії -- стадії судового розгляду; 5) порушення будь-якої засади озна-чає незаконність рішення у справі і обов'язково тягне за собою його скасування [9;101].

У юридичній літературі висловлюються різні думки щодо того, які саме засади входять до системи засад кримінального процесу. Ю.М. Грошевой і І.Є. Марочкін обмежуються лише тими, що закріплені в ст.129 Кон-ституції[10;14-18]. В.М. Тертишник, крім передбачених у ст.129 Конституції, до них відносить: 1) здійснення правосуддя тільки судом; 2) національну мову процесуального про-вадження; 3) додержання конституційних прав і свобод громадян; 4) встановлення об'єктивної істини; 5) пре-зумпцію невинуватості обвинуваченого і добропоряд-ності громадянина; 6) ознайомлення обвинуваченого з обвинуваченням і матеріалами справи; 7) неприпусти-мість примусу до свідчення проти самого себе і своїх близьких родичів; 8) безпосередність і усність судового розгляду; 9) таємниця наради суддів; 10) забезпечення повної реабілітації осіб, які були незаконно і необгрун-товано притягнуті до відповідальності[7;27].

За визначенням М.М. Михеєнка, система засад кри-мінального процесу охоплює: конституційні засади: 1) законність; 2) державна мова судочинства; 3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) повага до гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя; 5) право людини на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла; 7) таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; 8) з'ясування істини; 9) забезпечення пі-дозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на за-хист; 10) презумпція невинуватості; 11) свобода від са-мовикриття, викриття членів сім'ї чи близьких родичів; 12) здійснення правосуддя виключно судами; 13) участь народу у здійсненні правосуддя; 14) незалежність і не-доторканність суддів, підкорення їх лише законові; 15) змагальність судового розгляду; 16) гласність судо-вого процесу; 17) забезпечення апеляційного та касацій-ного оскарження судових рішень; 18) обов'язковість рі-шень суду[9;102-103].

У юридичній літературі наводяться й інші засади кримінального процесу: науковість, достатність підстав для процесуальних рішень, обов'язок органів судочинства поважати і додержувати права, законні інтереси і гідність громадян, справедливість та інші. Різні автори називають різне їх число. Причому часто суб'єктивно. На нашу думку, чим більше засад, тим менше їх значен-ня, тим більша їх розмитість. Засади кримінального су-дочинства -- це стовпи, стрижні, на яких повинні мон-туватися всі інші правила кримінального процесу і їх має бути стільки, скільки того вимагають умови життя суспільства.

За Конституцією (ст. 129) до основних засад судо-чинства належать законність, рівність усіх учасників су-дового процесу перед законом і судом, забезпечення до-веденості вини, змагальність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх перекон-ливості, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, забезпечення обвинуваченому права на за-хист, гласність судового процесу та його повне фіксуван-ня технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, обов'язковість рішень суду. Слід підкреслити, що послідовність, у якій наведено ці засади, не означає більшої або меншої їх значимості, оскільки вони всі рівні.

У наведеному переліку основних засад судочинства не значиться незалежність суддів при здійсненні право-суддя і підкорення їх лише законові. Проте ця норма лежить в основі всього правосуддя і тому вона в статтях 126 і 129 Конституції зазначена як така, без якої зводять-ся нанівець усі засади судочинства, без якої неможливе об'єктивне і справедливе правосуддя.

Називаючи зазначені засади судочинства основними, законодавець тим самим визнає, що є й інші. Вони також передбачені Конституцією і зводяться до забезпечення прав і свобод людини. До них належать державна мова судочинства, повага до гідності особи, невтручання в її особисте та сімейне життя, право людини на свободу та особисту недоторканність, недоторканність житла, таєм-ниця листування, телефонних розмов, телеграфної та ін-шої кореспонденції, свобода від самовикриття, викриття членів сім'ї чи близьких родичів, встановлення об'єктивної істини. Конституція, визначаючи конкретні засади судочинства, разом з тим дає простір законодавцю у можливості визначення в законах інших засад судочин-ства в судах окремих судових юрисдикцій. Отже, вихо-дячи з логіки Конституції, засадами судочинства є ос-новні конституційні засади, інші конституційні засади, а також засади, передбачені окремими законами.

Зазначаючи, що законом можуть бути визнані й інші засади судочинства, законодавець таким чином закріпив норму про те, що засадами судочинства можуть бути лише ті, що передбачені законом. Усі інші ідеї, навіть високоморальні, надзвичайно важливі, але не закріплені в законі, не можуть бути керівними, обов'язковими для виконання.

Навівши в Конституції перелік основних засад судо-чинства, законодавець тим самим поклав край супереч-кам науковців на цю тему. Наступний етап -- закріпити і конкретизувати основні та інші конституційні засади судочинства в КПК та Законі України «Про судоустрій», передбачити в цих законах засади судочинства, прита-манні окремим судовим юрисдикціям. Вважаємо, що кожна засада судочинства має знайти своє місце і бути конкретизованою в окремій главі загальної частини КПК. При цьому необхідно, щоб у законі було абсолют-но точне визначення кожної засади судочинства як по-няття, оскільки без цього немає однакового їх розуміння, а у зв'язку з цим -- і однакового застосування. Так, у літературі є багато визначень поняття законності, але немає загальноприйнятого, передбаченого законом. У зв'язку з цим на практиці в це поняття вкладається різ-ний зміст. Аналогічно це відбувається і з іншими заса-дами судочинства такими, як змагальність сторін, рів-ність сторін перед законом і судом і т. ін.

У зв'язку з особливою значимістю судового розгляду (саме на цій стадії вирішується основне питання кожної кримінальної справи: винний чи не винний підсудний у вчиненні злочину, а якщо винний, то на яке покарання він заслуговує) та виходячи з того, що всі інші стадії кримінального процесу покликані «обслуговувати» су-довий розгляд, у Конституції основні засади, на яких має будуватися кримінальний процес, названі основними за-садами судочинства. Але це не означає, що вони повинні діяти лише в стадії судового розгляду. Просто в цій ста-дії вони найбільш повно, чітко і виразно виявляються.

Слід сказати, що не всі засади судочинства виявля-ються в усіх стадіях однаковою мірою. Так, законність, забезпечення доведеності вини, забезпечення обвинува-ченому права на захист повинні діяти в кожній стадії кримінального процесу з його початку і до кінця. У той же час рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін і свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх перекон-ливості, гласність судового процесу та його повне фіксу-вання технічними засобами, обов'язковість рішень суду в стадіях досудових виявляються значно меншою мірою, ніж при судовому розгляді. Що стосується підтримки державного обвинувачення в суді прокурором, забезпе-чення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, то ці засади судочинства властиві лише судовому розглядові справи. Разом з тим усі засади судочинства в рамках цілісної системи органічно й нерозривно пов'я-зані як з усією системою, так і з рештою засад, взаємо-діють між собою і порушення будь-якої з них призво-дить, як правило, до порушення інших засад і тим самим до порушення законності при провадженні у справі в цілому. Отже, недодержання хоч би однієї із засад кри-мінального судочинства тягне за собою скасування по-становлених у справі рішень. У літературі підкреслюєть-ся, що оскільки всі засади тісно пов'язані між собою, постійно взаємодіють, то це не просто сукупність засад, а система засад кримінального процесу. Кожна із засад поряд з тим, що вона тісно стикається, взаємодіє з інши-ми засадами, зберігає свою власну цінність для побудови і перебігу процесу, свій юридичний зміст[9;103-104].

За обсягом змісту та сферою дії засади кримінально-го процесу різняться, але відмінність ця скоріше суто кількісна, ніж якісна. Перебуваючи у тісній взаємодії, взаємозв'язку, одні засади сприяють здійсненню інших, але це не означає, що одні засади «підкоряються» іншим, що існують засади, які є тільки гарантіями здійснення інших, а тим більше такими, що випливають з інших. Необхідно забезпечити розумний компроміс між окре-мими засадами. Це зумовлює потребу передбачити в за-коні розумні винятки майже з кожної засади криміналь-ного процесу, крім законності і презумпції невинуватос-ті. Але це мають бути саме винятки, які не перекреслю-ють саму засаду, інакше вони можуть перетворитися на загальне правило, на протилежну, конкуруючу засаду.

Страницы: 1, 2, 3, 4

МЕНЮ

Принципи кримінального процесу в Україні

Принципи кримінального процесу в Україні