Провадження попереднього слідства в справах неосудних осіб

Провадження попереднього слідства в справах неосудних осіб

1

План:

Вступ

1. Провадження попереднього слідства в справах неосудних осіб і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину з точки зору кримінально - процесуального права .

2. Особливості призначення судово - психіатричної і судово - психологічної експертизи .

3. Значення висновків судово - психіатричної і судово - психологічної експертизи для провадження в кримінально-процесуальному праві України .

4. Розгляд кримінальних справ неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину в судах України .

Висновок

Література

Вступ

Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України не підлягає покаранню особа , яка вчинила злочин у стані осудності , але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавило її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними . До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру , а після одужання вона може підлягати покаранню .

На відміну від неосудних осіб , що не підлягають кримінальній відповідальності і чиї діяння не визнаються злочинами , особи , які захворіли на глибокий психічний розлад після вчинення злочину , визнаються такими , що вчинили злочин , є осудними , ?щодо скоєного ними діяння , але не підлягають покаранню до свого одужання .

З вищезазначеного можна зробити висновок , що діяння неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину вимагають застосування спеціальних знань і правил при кваліфікації та застосуванні норм кримінального і кримінально-процесуального права .

Саме з'ясування цих особливостей і є основною метою даної роботи .

1. Особливості провадження попереднього слідства в справах неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину з точки зору кримінально - процесуального права .

Відповідно до статті 111 КПК України у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою в стані неосудності, а також осіб , які захворіли на душевну хворобу після вчинення ними злочину , провадження попереднього слідства є обов'язковим .

Кримінальні справи про діяння душевнохворих порушуються на загальних підставах і розслідуються в звичайному порядку .

Згідно ч. 3 ст. 44 КПК України захисник допускається до участі в таких справах з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи , причому , відмова від захисника не може бути прийнята слідчим ( ч. 3 ст. 46 КПК ). Також треба враховувати, що з цих осіб не може бути стягнута сума для оплати праці адвоката за здійснення захисту . Витрати по захисту можуть відноситися на рахунок держави .

При попередньому слідстві провадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного й повного з'ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння й особи , яка його вчинила , обставин , які характеризують цю особу та її душевне захворювання , причин та умов , які сприяли вчиненню цього діяння .

Психічний стан визначається судово психіатричною експертизою , яка призначається після встановлення факту вчинення діяння даною особою. Призначення вищевказаної експертизи , згідно п. 3 ст. 76 КПК , є обов'язкове .

Після закінчення розслідування справи душевнохворого слідчий виносить постанову про закриття справи за наявності обставин , передбачених ст. 6 КПК (обставини, що виключають провадження в кримінальній справі), чи при недоведеності участі душевнохворого у вчиненні суспільно небезпечного діяння або якщо ( згідно ч. 3 ст. 417 КПК ) на підставі висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів буде встановлено , що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або в подальшому захворіла душевною хворобою , яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними , складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру .

В постанові про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру повинні бути викладені всі докази , які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння , а також дані , які підтверджують , що вона захворіла на душевну хворобу . До цієї постанови обов'язково додається список осіб , які підлягають виклику в судове засідання , а також інші додатки , аналогічні тим , що додаються до обвинувального вироку . Потім ця постанова надсилається разам із справою надсилається прокуророві (ст. 226 , 417 КПК) .

Слідчий або прокурор не вправі закрити кримінальну справу на тій підставі , що немає необхідності в застосуванні до душевнохворого примусових заходів медичного характеру . Прийняти таке рішення може тільки суд ( ч. 1 ст. 421 КПК).

Слід мати на увазі , що відповідно до статті 12 КК примусовий захід медичного характеру може бути застосовано судом також до особи , у якої в процесі попереднього слідства чи розгляду справи в суді встановлено тимчасовий розлад душевної діяльності , який позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними , якщо за характером вчиненого діяння і своїм психічним станом ця особа становить небезпеку для суспільства і потребує лікування в примусовому порядку .

Одержавши справу із зазначеною постановою слідчого , прокурор згідно ст. 418 КПК , вчиняє одну з наступних дій :

1. Погодившись із постановою , затверджує її і надсилає справу до суду ;

2. Повертає справу із своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додаткового попереднього слідства , якщо визнає , що психіатрична експертиза та інші докази , зібрані у справі , є недостатніми для того , щоб зробити висновок про психічний стан особи , або що у справі не зібрано достатніх доказів про те , що суспільно небезпечне діяння вчинено даною особою .

Слідчий і прокурор також мають право закрити кримінальну справу за наявності обставин , передбачених ст. 6 і п. 2 ст. 213 КПК України .

Крім рішень , зазначених у ст. 418 КПК , прокурор вправі прийняти й інші рішення:

1. Внести зміни в постанову слідчого або накласти нову , якщо вона не відповідає матеріалам справи або вимогам закону ;

2. Доповнити чи скоротити список осіб , які підлягають виклику в судове засідання ;

3. Закрити справу на тих же підставах , що і слідчий .

При розгляді справи в порядку ст. 418 КПК прокурор має дотримуватися строку , передбаченого ст. 233 КПК , і орієнтуватися на питання , передбачені ст. 228 КПК.

2. Особливості призначення судово-психіатричної й судово-психологічної експертизи.

Згідно ст. 75 КПК експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові , технічні або інші спеціальні знання . Стаття 76 КПК , також , визначає підстави , при наявності яких призначення експертизи є обов'язковим серед них є наступна : для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних , які викликають сумнів щодо його осудності (п. 3 ст. 76 КПК) .

Питання про те , чи потрібно призначати експертизу , вирішують слідчі органи , суддя й суд при провадженні справи . Стаття 76 КПК передбачає винятки з цього правила , тому що перераховані в ній питання завжди вимагають для їх вирішення спеціальних знань в галузі судової медицини чи психіатрії .

Судово - психологічна експертиза призначається у випадках , коли для з'ясування важливих по справі обставин вимагаються спеціальні психологічні знання . Вона направлена на дослідження непатологічних явищ психіки і тому проводиться переважно по відношенню психічно здорових людей .

Призначення судово - психологічної експертизи доцільне , якщо психічне здоров'я осіб , що направляються на експертизу не викликає сумнівів у представників слідчих органів чи підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи . Тому судово - психологічна експертиза не повинна передувати судово-психіатричній чи проводишся паралельно їй .

Традиційно на сьогодні є поділ судово - психологічної експертизи на три основні види :

1. Експертиза неповнолітніх (свідків , потерпілих , обвинувачених) ;

2. Експертиза властивостей особи , основних мотивів , що закріпилися в життєдіяльності суб'єкта ;

3. Експертиза особливого стану , в тому числі і фізіологічного афекту .[10;9]

Підставами звернення до судово-психологічної експертизи є наявність у особи , щодо якої відбувається провадження в кримінальній справі , є :

1. Відставання рівня психологічного розвитку від вікової норми ;

2. Перенесення чи наявність психічного захворювання ;

3. Перенесення чи наявність соматичних захворювань , особливо інфекційних , хронічних або невиліковних ;

4. Наявність особливостей , які свідчать про крайню неврівноваженість, підвищену емоційність , або агресивність , порушення в таких психологічних процесах , як сприйняття , увага, уява, пам'ять , запам'ятовування чи відтворення , мислення .

5. Асоціальна поведінка потерпілого , яка провокує до здійснення злочину , наявність окремих ознак , що передбачають можливість сильного душевного хвилювання правопорушника ;

6. Нерозуміння чи неналежна моральна оцінка соціальної суті й значимості своїх дій ;

7. Сумніви в дійсності показань свідка і потерпілого , що базуються на їх невідповідності характеру ситуації , інших даних ;

8. Невідповідність встановлених мотивів злочину характеру скоєного ;

9. Сумніви в дійсності авторства письмового тексту ;

10. Незвичайність , дивакуватість мотивації поведінки обвинуваченого ;

11. Різка відмінність поведінки обвинуваченого від традиційно властивої відповідним віковим і статевим групам ;

12. Невідповідність характеру поведінки меті й мотивам здійсненого ;

13. Духовна “глухота” правопорушника ;

14. Явно несприятливі умови найближчого оточуючого середовища , в якому довгий час знаходився правопорушник ;

15. Різко виражені характерологічні особливості об'єкта (надмірна в'ялість чи активність , замкнутість чи ейфорія , сором'язливість чи ейфорія , сором'язливість чи безсоромність і т. ін.) ;

16. Незвичайність поведінки суб'єкта в момент здійснення злочину , сивуватість в зовнішньому вигляді , міміці , жестикуляції , пантоміміці ,рухах тіла;

17. Дані , що свідчать про акумуляцію емоційних збуджень чи хвилювань . [31-32;8]

Судово-пихологічна експертиза призначається при наявності обставин , у відповідності з порядком , що встановлений ст.ст. 169 (Порядок призначення експертиз), 310( проведення експертизи в суді) КПК України, керуючись ст. 76( обов'язкове

Судово - психіатрична експертиза призначається у випадку необхідності застосування знань із галузі психіатрії для вирішення питань , що мають правове значення .

Згідно з чинним кримінально - процесуальним законодавством , а також відповідно до Інструкції про проведення судово - психіатричної експертизи ( на даний час діє Інструкція затверджена 27 жовтня 1970 року Міністерством охорони здоров'я СРСР ) , судово - психіатрична експертиза проводиться на підставі постанови слідчого , прокурора , органу дізнання чи ухвали суду .

Сумніви щодо стану психічного здоров'я можуть викликати лише обґрунтовані припущення про наявність в особи психічного розладу , який здатний вплинути на юридично значущу поведінку.

Формальними підставами для направлення на судово - психіатричне обстеження можуть бути відомості психічні порушення в минулому , перебування на лікуванні у психіатричній лікарні , звільнення від строкової військової служби через психічне захворювання , перебування на обліку у психоневрологічному диспансері , дані про психічні захворювання у близьких родичів досліджуваного . Необхідно звертати увагу на такі факти , як недоречності в поведінці , інтелектуальна неспроможність , спроби самогубства . Особлива жорстокість сама по собі не може свідчити про наявність психічних відхилень , але її необхідно розглядати у сукупності з іншими даними про особу й поведінку обвинуваченого .

Приводами для призначення експертизи може бути дивна, безглузда поведінка затриманого у слідчому ізоляторі, скарги на порушення психічного здоров'я . Під час допитів і бесід можуть з'явитись такі ознаки , як неспроможність вірно осмислювати питання , непослідовність , нелогічність відповідей і роздумів, неможливість зосередитись й зрозуміти сутність подій , страхи , неадекватні афективні реакції , прояви психічних розладів , розуміння хворобливого стану яких не потребує спеціальних медичних знань (наприклад , припадки).

Відомості про дивацтва в поведінці особи можуть міститися у показаннях свідків, рідних , знайомих або спостерігатись особисто слідчим або суддею , виявлятись такі ознаки можуть на різних етапах кримінального процесу .

Приводом для призначення вищезазначеної експертизи можуть бути , також, повідомлення самого громадянина про наявність у нього хворобливого стану , зорових чи слухових галюцинацій , дивних відчуттів .

За результатами вивчення зібраних матеріалів слідчий чи суд повинні самостійно прийняти рішення про необхідність призначення судово - психіатричної експертизи.

Своєчасність виявлення і направлення на експертизу осіб , щодо психічної повноцінності яких виникають сумніви , свідчить про належну підготовку юристів і є запорукою справедливого правосуддя , а також має суттєве значення для профілактики суспільно небезпечних дій осіб із психічними відхиленнями .

Юридичними підставами для призначення експертизи є постанова слідчого , прокурора , дізнавача чи ухвала суду або судді . Законодавством передбачено лише процесуальний порядок призначення експертизи. Інші юридичні документи ( доручення , супровідні листи , список питань для відповіді ) підставою для проведення експертизи бути не можуть .

Від ретельності підготовки матеріалів для проведення експертизи залежить її повнота й всебічність , надійність експертного висновку . Цілий ряд дій має право проводити орган , що призначив експертизу , і заборонено перекладати їх на експертів . Це в першу чергу стосується збирання матеріалів , що підлягають дослідженню .[18;10]

Підготовча діяльність обумовлюється характером приводів і підстав для призначення експертизи .Наприклад , якщо підставами є відомості про перебуванні особи на лікуванні у психіатричній лікарні , то слідчий чи суд зобов'язані витребувати відповідні документи з лікувального закладу. Витребується і надається експертам також документація про знаходження особи на лікуванні у психіатричній лікарні , то слідчий чи суд зобов'язані витребувати відповідні документи з лікувального закладу .Витребується і надається експертам також документація про знаходження особи на диспансерному наркологічному обліку , оригінали медичних документів , акти попередніх судово-психіатричних досліджень .

Окрім збирання медичних документів необхідно допитати осіб , які знали досліджуваного , спілкувались з ним , мали змогу спостерігати його поведінку в побуті та на виробництві, були очевидцями дивної поведінки чи вчинків . Такі допити необхідні навіть у випадках , коли особа тривалий час знаходилась під наглядом у лікаря-психіатра або лікувалась у психіатричному закладі . Необхідні відомості про особу повинні бути систематизованими . Особлива увага приділяється поведінці напередодні та відразу після вчинення суспільно небезпечного діяння , складання угоди чи здійснення інших юридичних дій , із приводу яких проводиться розгляд кримінальної справи . В самій постанові (ухвалі) повинні бути коротко сформульовані ознаки поведінки досліджуваного , які дають підстави для призначення експертизи . Наприклад , немотивована відмова давати показання сама по собі не є приводом для призначення експертизи . В той же час зазначення в постанові про те, що “підозрюваний постійно перебуває в напруженому стані , на запитання не реагує , рухи скуті , погляд неосмислений , вигляд неохайний” свідчить про наявність певних відхилень від психічної норми .

Після прийняття рішення про призначення експертизи слідчий (суд) повинен прийняти рішення про те , в який судово-психіатричний експертний заклад чи якому спеціалісту в галузі психіатрії буде направлено постанову (ухвалу) і матеріали для проведення дослідження .

3. Значення висновків судово - психіатричної і судово - психологічної експертизи для провадження в кримінально - процесуальному праві України

Висновок судово - психіатричної і судово - психологічної експертизи підлягає оцінці органів розслідування й суду на предмет його інформативності та вірогідності . У випадку сумнівів чи непогодженням із висновком може бути призначено повторну експертизу , проведення якої доручається іншому складу експертної комісії . При недостатній зрозумілості окремих положень експертизи або в разі сумнівів щодо повноти дослідження повторна експертиза може не призначатись , а наявні недоліки можуть бути усунуті шляхом допиту експертів по матеріалах експертизи та її висновках . При цьому допит експерта повинен обмежуватись лише предметом експертного дослідження . При встановленні додаткових обставин чи встановленні нових даних може бути призначено додаткову експертизу .

Згідно статті 67 КПК суд , прокурор , слідчий і особа, яка проводить дізнання , оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом(ч.1 цієї статті ). Ніякі докази для суду , прокурора , слідчого й особи , яка провадить дізнання , не мають наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 67 КПК) .

У вищевказаній статті закріплено принцип вільної оцінки доказів, тобто суд , прокурор , слідчий , особа , яка проводить дізнання , начальник слідчого відділу оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням і жодні докази для них не мають наперед встановленої сили. Тобто, для вищевказаних суб'єктів процесуальної діяльності висновок експерта не має наперед встановленої сили , а є лише одним із джерел доказової інформації по справі ; висновок про подальший хід справи вони приймають , як це вже було зазначено , виходячи із внутрішнього переконання , що ґрунтується на всебічному , повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом .

4. Розгляд кримінальних справ неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину в судах України .

Питання про підслідність справ неосудних осіб і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину, вирішується на загальних підставах (Глава 2 КПК ) . Стадії віддання обвинуваченого до суду в цих справах немає .

Страницы: 1, 2