Шляхи подолання правового нігілізму в Україні

Для уникнення правового нігілізму, на мій погляд, необхідна реформація законодавства, приведення його до відповідності з вимогами ринкової економіки. Потрібно враховувати прибутки і малих, і великих підприємств, їх сплатоспроможність, підвищити санкції за податкові злочини, зокрема, за ухилення від сплати податків. І, можливо, тоді економіка нашої держави почне працювати по-справжньому.

Наслідком правового нігілізму є стрімкий зріст злочинності. Таким був прогноз вуличної злочинності на 2000 рік:

Більш тривожним видом злочинності є організована злочинність. Вона стимулює кримінальні елементи, об'єднує та контролює їх, змушує з більшою енергійністю вести злочинну діяльність.

В кримінології виділяють три найбільш важливі ознаки організованої злочинності:

Присутність об'єднання осіб для систематичного заняття злочинною діяльністю з виразною ієрархією, суворою дисципліною та стійкою системою кримінальних традицій.

Рівень організованої злочинності умовно ділиться на примітивний, середній та високий. Примітивний менш небезпечний, так як має локальний характер та не має зв'язків з керівниками органів влади та керівництва. Середній та високий рівні схожі. Для них характерні:

між головою та виконавцем існують проміжні ланки

присутність підрозділів, спеціалізованих на різних видах діяльності

зв'язки з керівниками органів влади та управління.

Для вищого рівня характерна організація відносин між різними групами та координація дій.

Економічна ознака. Головна мета систематичного порушення закону - збагачення, накопичення капіталу, з чим невід'ємно пов'язана діяльність по легалізації грошей, одержаних злочинним шляхом (відмивання грошей)

Корупція. Цікаво те, що корупція здатна до самовідтворення. Підриваючи при цьому авторитет держави, корупція позбавляє людей, які вступають в її ряди, від страждань совісті - людина, яка зіткнулася з несправедливістю з боку держави, в свою чергу вважає себе вправі обманути державу. Виникає замкнене коло. МВС України. Корупція в Україні: стан та проблеми. Матеріали науково-практичної конференції (26-27 березня 1996 р.) випуск ІІ Київ, 1996

Які ж є визначення організованої злочинності? Більше всього відомі правові дефініції, які схиляються до наступних:

Організовану злочинністю називають:

1 - Явище, феноменом, що надто невизначене;

2 - Організованим злочинним угрупуванням, співтовариством, сукупністю кримінальних діячів, що зручно у правозастосовчій діяльності, але зводить організовану злочинність до найбільш активних суб'єктів - прямим організаторам, виконавцям, залишаючи осторонь тих, хто за хабарі створює сприятливі умови для злочинних діянь, але не несе відповідальності за них - депутати, вищі посадові особи виконавчої влади і т.п.;

3 - системою соціальних зв'язків та відносин з приводу одержання надприбутку, що є вірним, але надто загально, і тому не зручно для правоохоронних органів

4 - злочинною діяльністю групи осіб (що є вірним, ефективно та практично працює у правових документах США, Німеччини та ряді інших західних країн).

До обов'язкових ознак організованих злочинних груп відносять наступні:

стійкість та довгостроковість існування

розмежування функцій між учасниками

ігнорування закону

ієрархія у керівництві групою

спеціалізація діяльності

мета - максимальний прибуток за мінімальний термін часу

специфічне спеціальне “страхування” членів групи

засоби безпеки

жорстка дисципліна (аж до вбивства відступників).

Отже, організована злочинність - це свідома, систематична, повторювана діяльність стійкої групи осіб, в якій хоча б один, або декілька елементів діяльності (мета, засоби, процес її досягнення, результат) повинні бути кримінальними.

З цього визначення можна виділити наступні елементи організованої злочинності:

Суб'єкт організованої злочинної групи.

Засоби.

Об'єкт.

Мета.

Результат.

Структуру можна уявити у наступному вигляді:

Провідну роль в організаційній злочинності, як діяльності відіграє суб'єкт організованої злочинної групи. До його правових характеристик слід додати соціально-філософські:

орієнтація на цінності, які є антиподом нормальному суспільству та культурі, тобто не на істину, добро, красу, любов, а на їх антиподи - неправду, зло, ненависть. Відповідно і творчість в організованих злочинних групах буде не позитивною, а негативною, яка веде до розлому нормального суспільства.

Відповідні деградиційні норми поведінки, аморальна система заохочень і покарань.

Використання недоліків, протиріч в економіці, соціальній структурі, в законодавстві, в психіці людей, тобто орієнтація не на світлі, а на темні сторони буття, в чому проявляється бездуховна, агресивна та одночасно паразитична природа злочинності взагалі.

Створення власної кримінальної бюрократії, політичної та економічної еліти, підкуп засобів масової інформації, тобто створення власної злочинної держави з усіма її атрибутами.

Спочатку елементи мафіозної держави приховані, перемішані з нормальною державою (за рахунок корупції керівників та звичайних службовців), а потім, намагаючись відтіснити останню, захопити владу в державі цілком. Сьогодні цей процес іде в Україні, Росії, ще раніше він почався в Латинській Америці, Африці.

Серед питань, на які повинна відповісти теорія організованої злочинності, особливий інтерес викликають питання про класифікацію організованої злочинності за видами елементів.

Суб'єкти організованої злочинної групи.

Їх, як правило, поділяють за величиною:

група

формування

організація

співтовариство.

Засоби масової інформації додають:

мафія (організація загальнонаціонального масштабу)

надмафія (міжнародні організації, які нагадують транснаціональні корпорації, де границя між легальним і кримінальним бізнесом часто розмита).

Крім того, організовані злочинні групи поділяють за місцем базування; за етнічною ознакою (слов'янські, грузинські, чеченські, армянські, китайські…). На практиці можна додати інші критерії - за внутрішньою структурою, за зовнішніми зв'язками (з корумпованими чиновниками, з легальним бізнесом…) та інші.

Об'єкти.

Їх є тисячі : стратегічні ресурси (нафта, метали), наркотичні засоби, зброя…, але головний об'єкт - люди, власники, з яких, можна викачувати гроші. Їх бізнес, власність також багатоманітні, як і вся економіка (промисловість, сільське господарство, сфера послуг…) . Важливу роль відіграє форма власності (державна, приватна, акціонерна, іноземна, спільні володіння), так як легше ограбувати недержавні середні та дрібні фірми.

Засоби .

Засоби поділяють на матеріальні та ідеальні (психічні) за впливом на об'єкт.

Матеріальні засоби збагачення схиляються до крадіжок, пограбувань, розбою, бандитизму, тобто присвоєння товарів, грошей, інформації.

Психічні засоби відносяться до впливу не на речі, а на власника, на особу, наділену особистісними якостями, на її духовні слабості. Це експлуатація нижчих людських почуттів: боязні, жадності, заздрості, гордині, страху, помсти, сексуального почуття. Вони викликаються через шантаж, насилля, тортури, вбивства, розповсюдження неправдивих чуток, залякування, зваблювання…

Мета.

Подібно засобам, вони поділяються на матеріальні та духовні.

99% схиляються до одержання прибутку. Гроші організовані злочинні групи витрачають на подальше “роблення грошей” та задоволення.

Результати.

Результати поділяються на локальні і глобальні. Про локальні результати турбуються самі організовані злочинні групи, тобто на скільки результат діяльності наближений до мети. Глобальні результати від організованої злочинності мають значення для суспільства вцілому. Вони в свою чергу поділяються на позитивні і негативні. Негативні наслідки від організованої злочинної діяльності - це підрив життєспроможності суспільства (висока смертність населення, атмосфера страху, кримінальний кінець економічних реформ, в кінцевому результаті - небезпека розпаду держави). Незначні позитивні наслідки - розуміння суспільством (масами, по меншій мірі - елітою) необхідності докорінної перебудови держави. Робота професора Тверського філіалу Юридичного Московського інституту МВС Росії, доктора філософських наук В.Ф. Войцеховича. “орканізована злочинність як наукова категорія”.

Боротись з організованою злочинністю дуже важко, оскільки її робить безнаказаною корупція. Виходячи з цього, головним методом боротьби з організованою злочинністю є боротьба з корупцією.

Широко розповсюджена думка, що виною всьому є економічні труднощі - достатньо підняти заробітні плати державним службовцям, і проблема буде вирішена. На мій погляд, це не так. Важливо, щоб зарплата не була нижчою рівня, який забезпечує гідне існування. Далі ефект підвищення зарплати падає. Держава ніколи не дасть своїм службовцям грошей більше, ніж організована злочинність.

Діяльність правоохоронних органів в цій сфері ускладнена, так як вони підлягають впливу з боку організованої злочинності, та й самі попадають під вплив корупції.

Найбільш ефективним способом боротьби з корупцією є створення умов, які перешкоджають її появі та розвитку. Організована злочинність може подіяти на окрему особу, або правоохоронний орган, перешкоджаючи її діяльності, але впливати на Верховну Раду, яка приймає закон в галузі державного управління.

Ефективним методом боротьби з корупцією є також перевірка отримання власності чиновниками. Московський інститут МВС Росії. Тверський філіал Московського інституту МВС Росії. Проблеми боротьби з організованою злочинностю. Матеріали науково-практичної конференції (28-29 листопада 1995 р.) Москва 1996.

І все ж таки МВС продовжує боротьбу з організованою злочинністю, вишукує і вдосконалює форми і методи боротьби з організованими злочинними угрупуваннями. Якщо в 1995 році було виявлено 881 злочинну групу, то в 1999 році - 1157 таких груп, у яких налічувалось майже 10.000 членів.

Особлива увага у розгортанні антизлочинної діяльності звертається на забезпечення економічної безпеки країни. На підставі аналізу та висновків, зроблених під час обговорення стану справ на засіданнях Координаційного комітету, було застосовано найбільш ефективну форму викоренення організованих злочинних угрупувань - комплексне відпрацювання найбільш криміналізованих регіонів країни. Це дало відчутний ефект не тільки у боротьбі з організованою злочинністю, але і вплинуло на зниження загального рівня кримінальної злочинності, тобто звуження кола осіб, що проявляють правовий нігілізм через недотримання законів та вчинення злочинів. Завдяки застосуванню цієї нової форми роботи загальна кількість злочинів, вчинених в цьому році, скоротилось на шість тисяч.

Таким чином було не тільки знищено численні осередки організованої злочинності, а і здійснено серйозний вплив на загальний стан правопорядку Міліція України 5.6.1999. Міліція звітує Президентові України. В.Нижник 2-3 с..

Не менш важливою проблемою в нашій крайні є хабарництво, тобто отримання посадовою особою особисто, або через посередників у будь-якому вигляді хабара за виконання, або невиконання в інтересах особи, яка дає хабар будь-якої дії, яку посадова особа повинна була, або була в змозі виконати з використанням своєї службової посади. Хоча покарання за правовий нігілізм, у даній сфері, передбачені статтями 377 -Одержання хабара, 378 - Давання хабара, 379 - Провокація хабара проекту Кримінального Кодексу України, тобто хабарництва досить високі, в Україні існує чимало таких протиправних проявів.

При аналізуванні кримінально-правових норм, які спрямовані на боротьбу з хабарництвом. Автори, як правило, концентрують увагу на аналізуванні норм, що передбачають відповідальність за отримання хабара, а питання, пов'язані з відповідальністю хабародавців найчастіше залишаються поза увагою. Між тим, у хабарництві беруть участь як мінімум дві особи - хабародавець і хабароодержувач. Висока латентність цих злочинів пояснюється тим, що перший не зацікавлений у виявленні другого, так як він сам підлягає кримінальній відповідальності. Пропозиції відмовитись від відповідальності хабародавців, якщо хабарі даються посадовою особою на користь хабародавця, або вказаних ним осіб законних дій не раз подавались до Верховної Ради, але були відхилені. А карати тільки за підбурювання в тих випадках, коли в результаті хабара посадова особа вчинює протизаконні дії - зловживання владою (ст.373 проекту ККУ), або перевищення службових повноважень (ст.374 проекту ККУ). Ці пропозиції, як було сказано вище, не знайшли відгук у Верховній Раді України - прийнятий Кримінальний Кодекс України залишився майже не змінений у даному питанні. Та, якби вони були узаконені, був би розірваний ланцюг, що з'єднує хабародавця з хабароодержувачем та було б значно полегшено завдання виявлення останнього. М.П.Журавьйов, науковий співробітник НІІ Генеральної прокуратури росії, доктор юридичних наук, професор. Щодо питання удосконалення кримінально-правових засобів боротьби з хабарництвом.

Хотілося б, щоб у майбутньому правовий нігілізм, який виявляється у дачі та одержання хабара. Відійшов у минуле шляхом подальшого реформування законодавства, або з ростом правової свідомості населення нашої країни.

Однією з найважливіших функцій, покладених на правоохоронні органи є порушення та розслідування кримінальних справ за злочинами, які вчинюються у будь-яких сферах. Це вимагає від уповноважених на проведення процесуальної діяльності посадових осіб не тільки знання кримінального та кримінально-процесуального законодавства, але і здібності професійно планувати проведення слідчих дій, а також організовувати взаємодію з різноманітними службами, залучати в необхідних випадках до роботи спеціалістів. Однак матеріали службово-слідчої практики, нажаль, досить часто свідчать про низьку якість багатьох розслідувань, про значну кількість допущених при цьому помилок та порушень.

Як це не погано, але правовий нігілізм сучасного суспільства уразив і органи попереднього розслідування. Навіть в тому випадку, коли працівники правоохоронних органів порушують правові норми у, здавалось би, корисних цілях (для розкриття злочинів та притягнення до відповідальності злочинців) наслідки виявляються вкрай небажані. В результаті знижується профілактичний вплив правоохоронної діяльності. Це може навіть супроводжуватись порушенням прав людини, втягненої в орбіту кримінального судочинства. Мають місце навіть такі випадки, як притягнення до кримінальної відповідальності, або засудження невинної людини, що крім спричинення їй незаслужених фізичних і моральних страждань, веде до безкораності справжнього злочинця.

Досить часто мають місце суперечності між органами адвокатури та правоохоронними органами. Справа в тому, що на сьогоднішній день, як говориться у прес-релізі, підписаним президіумом Кримської колегії адвокатів та розповсюдженому на спеціальній прес-конференції, адвокати змушені працювати в умовах тиску, залякування, погроз та навіть, застосування фізичного насилля. Працівники правоохоронних органів свідомо порушують закони, регулюючи діяльність адвокатів, чим складають умови для порушення як національного так і міжнародного законодавства у сфері прав людини Прес-реліз Кримської колегії адвокатів..

Вцілому роздуми досвідчених адвокатів України вилились в аналіз правового стану нашого суспільства та практики боротьби зі злочинністю. Взагалі, протистояння адвокатів, що виникло, та працівників правоохоронних органів неприродне, та може бути поясне не тільки умовами тотального правового нігілізму, бо це тільки видимість того, що адвокатура знаходиться на тому ж боці, що і злочинність. Перебуваючи у суді на тому ж боці, де і підсудний, адвокат зовсім не на боці злочинності, а на охороні закону та прав людини. Ця, здавалося б, проста істина, стала важкою для зрозуміння багатьма працівниками правоохоронних органів. Сьогодні кримських адвокатів звинувачують в тому, що вони “надають допомогу злочинцям”, виник навіть спеціальний термін “кримінальні адвокати”. Однак, самі вони причину такого явища бачать в тому, що працівники адвокатури за своїм професійним юридичним рівнем, як правило перевищують слідчих та інші категорії оперативних працівників МВС. “Я не зможу домогтися виправдання злочинця, якщо слідство проведене правильно та ланцюг доказів незаперечний, - говорив один з адвокатів - але мій професійний обов'язок - знайти недоліки в доказах, якщо вони є, щоб не допустити покарання невинної людини”. Справа у тому, підкреслювали адвокати, що у багатьох випадках слідство ведеться недосвідченим, або некваліфікованими слідчими, багато з “доказів” отримуються з порушенням законодавства. органи не вільні від політичних пристрастей. Часто працівники слідчих органів йдуть на свідоме порушення законів КПК, порушують права людини, ігнорують права адвокатури. “Клієнти адвокатів систематично скаржаться на зухвале поводження зі сторони працівників міліції, нанесення побоїв і навіть тортури” - говориться в прес-релізі.

З лютого минулого року органи МВС розпочали в Криму масові оперативні та слідчі дії по відношенню до деяких кримінальних угрупувань та окремих правопорушників . Ці заходи по активній боротьбі з правовим нігілізмом серед мас населення, зазначають адвокати, давно вимагалися народом та зустрінуті з безумовним схваленням. Та при цьому мало відомо, що цей захід супроводжувався порушенням прав громадян на захист, гарантований міжнародним і національним законодавством. Це у багатьох випадках зводить на нівець ефективність дій держави по боротьбі з злочинністю та, безумовно, знижує її авторитет в очах громадян. Голова Колегії В.Зубарєв наводить приклади, коли підслідних в органах міліції з метою отримання необхідних зізнань били резиновим кийком по голові, одягали на голову поліетиленовий пакет, застосовували інші тортури, які на сленговій мові мають назву “зробити розтяжку”, або “привітатися”, коли під час побоїв для отримання свідчень їм наносять серйозні тілесні ушкодження. Низький професіоналізм, недостатня правосвідомість багатьох працівників правоохоронних органів призводить до нерозуміння ролі органів адвокатури, що веде до порушення закону та дискредитації правоохоронних органів.

Страницы: 1, 2, 3