Участь експерта та спеціаліста у кримінальному процесі

Участь експерта та спеціаліста у кримінальному процесі

2

План

Вступ

1.Експерт,як учасник кримінального процесу:

1) поняття «експерт» та його права і обов'язки

1) поняття «спеціаліст», його обов'язки та права

2) участь спеціаліста у досудовому слідстві

3) форми реалізації спеціальних знань спеціалістом

3.Порівняння правового становища експерта і спеціаліста:

1) відмінності між спеціалістом і експертом

Запровадження у кримінально-процесуальну діяльність науко-вих досягнень повинно переслідувати не лише мету підвищення ефек-тивності роботи слідчих та судових органів, встановлення обґрунтованої істини у кримінальній справі. Воно сприяє дотриманню принципу об'єктивності досудового слідства, забезпечення честі, гідності та охорони законних ін-тересів особи.

Існує багато робіт присвячених питанням залучення осіб, які мають спеціальні знання, але вони переважно мають криміналістичне спрямування і не дають відповіді на такі питання :

- а яка ж різниця між експертом і спеціалістом?

- в чому ж полягає їхня участь?

У своїй роботі я намагався провести межу між експертом та спеціалістом та порівняти їх процесуальне положення у кримінальному процесі.

I. Експерт, як учасник кримінального процесу.

1) Поняття “експерт” та його права і обов'язки.

У чинному кримінально-процесуальному законодавстві України призначення експертизи розглядається як один із трьох способів використання спеціальних знань у судочинстві. Вона є способом збору доказів, а саме тих фактичних даних, які мають значення для правильно-го вирішення справи, - тобто тих неочевидних фактів, що можуть бути встановлені певним спеціалістом (спеціалістами) шляхом наукового дослідження відповідних об'єктів. На стадії досудового слідства екс-пертиза сприяє об'єктивності, повноті та всебічності пізнання події і обставин злочину. Експертиза призначається тільки після порушення провадження у кримінальній справі і вважається основною формою використання науково-технічних досягнень.

Згідно з частиною 1 статті 75 КПК «Висновок експерта» Кримінально-процесуальний кодекс України.- К.:Юрінком Інтер,2003. експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання

Законодавець не дав визначення самого поняття "експертиза" у кримінальному судочинстві. Тому протягом деяких років науковці самі намагалися у спеціальній літературі визначитись з цим поняттям, як і з поняттям "експерт".

Романюк В.Б. у своїй статті «Окремі питання вибору спеціаліста для проведення експертизи на досудовому слідстві» дає таке поняття "експерта": "експерт -- це особа, котра володіє певними спеціальними знаннями, досвідом та навичками і залучається суб'єктом розслідуван-ня, коли за її допомогою необхідно провести глибоке та всебічне на-укове дослідження й аналіз зібраних матеріалів та об'єктів для відпо-відних висновків з обґрунтованими відповідями на питання, які мають значення для правильного вирішення справи. " Романюк Б.В. Окремі питання вибору спеціаліста для проведення експертизи на досудовому слідстві // Право України. -- 2003. -- № 1.

Експерт у процесуальному значенні є фізичною особою, що має необхідні спеціальні знання, досвід та навички для дачі висновку з досліджуваних питань у кримінальній справі.

Спеціальні знання -- це сукупність науково-обґрунтованих відо-мостей окремого (спеціального) виду, якими володіють особи - спеціалісти у рамках будь-якої професії у різних галузях науки, техні-ки, мистецтва та ремесла і відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства використовують їх для успішного ви-рішення завдань кримінального судочинства. Там само.

Таким чином до експерта висувається такі вимоги: він повинен мати необхідні й достатні знання, досвід та навички у певних галузях науки, техніки, мистецтва або ремесла для теоретико-практичної діяльності у справі і дачі висновку з досліджуваних питань.

Експерт не повинен бути заці-кавленим у результатах справи, і тому не може залучатися слідчим до виконання своїх обов'язків, у якості судового експерта, у випадках прямо передбачених кримінально-процесуальним законодавством, а саме:

якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем
або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, обвинувача або обвинуваченого (п. 1 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);

якщо він брав участь у справі як слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільно-го відповідача (п. 2 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);

якщо він під час розслідування справи вирішував питання щодо про- ведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіж-них заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанову про відміну в порушенні кримі-нальної справи або закриття справи (п. 2 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);

якщо він під час розслідування справи розглядав питання про усу-нення захисника від участі у справі (п. 22 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);

якщо він або його родичі зацікавлені в результатах справи ( п. З ч.1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);

якщо він у встановленому законом порядку визнаний недієздатною особою, а також має судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про судову експе-ртизу" від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХП) [4];

якщо він перебуває у службовій або іншій залежності від обвинуваче-ного, потерпілого або був у справі ревізором (ч. 7 ст. 75 КПК);

при наявності інших обставини, які викликають у слідчого сумнів щодо його об'єктивності як експерта (п. 4 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК).

Виходячи з вище зазначеного можна зробити висновок про те, що перелік випадків у зв'язку з якими експерт не може бути залучений до вирішення справи є невичерпним.

Також експертами у справі можуть бути особи, які раніше брали участь у слідчих діях як спеціалісти, за винятком ревізора.

Права і обов'язки експерта, як і його процесуальні повноваження. передбачено ст. 77 КПК. Зокрема, особа, яка призначена експертом на досудовому слідстві, зобов'язана з'явитися до слідчого і дати правильний висновок стосовно поставлених запитань. За злісне ухилення від явки до органів досудового слідства експерт несе відповідальність відповідно до ч.2 ст. 185-3 або ст. 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивою висновку або за відмову без по-важних причин від виконання покладених на нього обов'язків - відповід-но за ст. 384 чи 385 Кримінального кодексу України.

Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються експертизи; порушувати клопотання стосовно надання но-вих матеріалів, необхідних для формування висновку; з дозволу слід-чого бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експер-тизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Кримінально-процесуальний кодекс України.- К.:Юрінком Інтер,2003.

2) Експертне дослідження як процес пізнання.

Незважаючи на важливу роль цього суб'єкта застосування спе-ціальних знань, законодавець (ст. 75 КПК) не стоїть на позиції обов'язкового залучення його у справі, за винятком тих випадків, котрі обумовлені у ст. 76 КПК і є обов'язковими для слідчого.

Обов'язковими випадками призначення та проведення у справі експертизи є: встановлення причин смерті; тяжкості і характеру тілесних ушкоджень; визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; встановлення статевої зріло-сті потерпілої в справах про злочин, передбачений ст. 155 ККУ Кримінальний кодекс України: від 5 квітня 2001 року.; встано-влення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність; якщо про це не має відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 76 КПК). Слідчий незалежно від будь-яких обставин повинен обов'язково у цих випадках призначати і провести у справі експерти-зу із залученням експерта (експертів), що має спеціальні знання, досвід та навички для дачі висновку по поставленим перед ним питанням. Експерт, переважно, залучається слідчим за власною ініціативою, виходячи з обставин справи та необхідності проведення глибокого та всебічного дослідження й аналізу матеріалів та об'єктів у справі.

"Судова експертиза чи експертиза у кримінальному процесі, - пише М.В. Костицький, - це саме дослідження, процес пізнання, яке проводить експерт, і обґрунтування висновку відповідно до встанов-леного законом порядку" Костицький М.В. Використання спеціальних психологічних знань у радянському кримінальному процесі. - К.: НМК ВО, 1990. - С. 5-6..

Аналогічних поглядів дотримувалася більшість вітчизняних фахівців. Верховною Радою України 25 лютого 1994 року було прийнято Закон України "Про судову експертизу", в якому у ст. 1 дано таке ви-значення експертизи: "Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду" Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1994. -№ 28 (12.07.94). - 232..

Проведення експертного дослідження - процесуальний по-рядок збору доказів слідчим за допомогою експерта, який само-стійно на підставі постанови слідчого вивчає необхідні об'єкти, що зібрані у справі, для встановлення нових фактичних даних з питань, які поставлені перед ним суб'єктом розслідування. А В.В. Циркаль і В.К. Лисиченко під експертним дослідженням розуміють "вивчення обізнаною особою наданих їй об'єктів і матері-алів справи, виявлення, аналіз або порівняння притаманних їм власти-востей і ознак із застосуванням відповідних способів, методик і технічних засобів, оцінка і формулювання на основі спеціальних знань висновків у вигляді відповідей на поставлені питання" Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процесуальная форма. -М.: Юрид. Лит., 1981. - С. 74..

Оскільки призначення експертизи у справі є процесуальним рі-шенням слідчого та її проведення строго регламентовано нормами процесуального права, вона є процесуальною дією при доказуванні зі специфічною формою, де експерт, використовуючи свої спеціальні знання, навички і досвід, самостійно в межах своєї компетенції вияв-ляє нові докази, що мають значення для пізнання злочину. Саме цією специфічною формою експертиза відрізняється від інших процесуаль-них засобів доказування у справі і, в першу чергу, - від залучення спе-ціалістів при зборі доказів.

Виходячи з цього, необхідно чітко визначитися з предметом, суб'єктом і об'єктом такого дослідження.

Предмет експертизи визначається питаннями, які ставить слідчий чи інша уповноважена особа. Найбільш поширеними на практиці та описаними в літературі є такі експертизи: криміналістичні, серед яких: криміналістична екс-пертиза почерку, технічна експертиза документів, дактилоскопічна, трасологічна, криміналістична експертиза вогнепальної зброї, боєпри-пасів, вибухових пристроїв, холодної зброї тощо; судово-медична (екс-пертизи живих осіб, трупа, виділень і часток тіла людини, про непра-вильне лікування); судово-психіатричні; судово-ветеринарні; судово-психологічні; судово-бухгалтерські; судово-економічні, судово-хімічні; судово-технічні; судово-фоноскопічні; судово-одорологічні; пожежно-технічні; судово-технологічні; товарознавчі; агротехнічні; біологічні; фізичні; хімічні та ін.

Суб'єктом експертного дослідження є особа - експерт, яка во-лодіє спеціальними знаннями, навичками і досвідом у певній галузі нау-ки, техніки, мистецтва та ремесла, і діє у кримінальному процесі за дорученням слідчого з метою збору доказів у кримінальній справі. Дулов А.В. Вопросы теории судебной експертизы в советском уголовном процесе. -Минск: Изд-во. Беларус. Ун-та, 1959г. - 34.

Згідно із Кримінально-процесуальним кодексом (ч. 1 ст. 66; ч. 2 ст. 75 КПК) як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка має необхідні знання для дачі ви-сновку з питань, що досліджуються, тобто суб'єктом експертного до-слідження є фізична особа, котру визначає слідчий. Це відповідає про-цесуальній самостійності і незалежності слідчого при зборі доказів,

Слідчий несе персональну відповідальність за збір доказів і справу в цілому, отже він повинен сам вивчати компетентність спеці-аліста, що залучається як експерт, роз'ясняти йому права і обов'язки, а також особисто попереджати про кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов'язків, а також за дачу завідомо неправдивого висновку. Про все це зазначається у протоколі, як наголошено у ч. 3 ст. 196 КПК. Експерт у визначених законом діях є також самостійним суб'єктом (ст. 75, 77 КПК).

Об'єктами експертизи є живі істоти, матеріальні предмети. документи, їх властивості й ознаки, явища і процеси, які містять пев-ну інформацію про обставини події (або її відсутність), що розслідує-ться у кримінальній справі. Притузова В.А. Заклю'чение зксперта как доказательство в советском уголовном процессе. -- М.: Госюриздат, 1959. - С, 14

Таке широке визначення об'єктів експертизи пов'язане з тим, що злочини як суспільне небезпечні діяння конкретних суб'єктів є породженням ряду факторів, процесів та явищ живої і неживої при-роди та суспільства, в результаті яких зазнають змін навколишнє сере-довище та суспільні відносини. Весь цей комплекс об'єктів за умов злочинного діяння стає носієм певної інформації, сприйняття якої у необхідних випадках вимагає науково-дослідної діяльності того чи іншого експерта, який володіє спеціальними знаннями для її пізнання і використання у кримінальній справі.

Навіть у випадках, коли не було ніякого злочинного діяння або воно не було суспільне небезпечним, інколи у порушеній кримінальній справі із залученням експерта потрібно дослідити цілий ряд різних об'єктів з метою підтвердження того факту, що вони не зазнали ніяких змін, які б вказували на скоєння кримінального діяння або його суспільну небезпеку.

Експертне дослідження як науковий процес пізнавальної діяль-ності має два рівні пізнання - емпіричний і теоретичний. Наприклад, експерт-психіатр досліджує психічний стан людини, судовий медик - фізичний стан здоров'я людини для визначення її працездатності тощо. Звичайно, зазначені експерти не можуть дати повноцінного висновку без дослі-дження в комплексі й матеріальних предметів, а також документів, подій, явищ тощо, що спричинили зміну певного стану цих людей. Це саме спостерігається при проведенні у справі пожежно-технічної екс-пертизи, коли досліджується таке явище, як самозагоряння вугілля, торфу, негашеного вапна, соломи, проолієного ганчір'я та інших речо-вин. Експерти-автотехніки дуже часто досліджують взаємозв'язок між неправильними діями водія і наслідками дорожньо-транспортної події.

Таким чином, об'єктом експертного дослідження не завжди є речові докази та матеріали кримінальної справи. Об'єктами дослі-дження є будь-які предмети, явища і процеси, що зібрані, процесу-альне задокументовані та мають відношення до обставин, що роз-слідуються, у кримінальній справі.

Для об'єктивного пізнання експертом предмету дослідження, який випливає із питань, що поставлені перед ним слідчим, йому по-трібно дослідити максимальну кількість фактичних даних різних дже-рел. У цьому законодавець не обмежує експерта, а навпаки, він має право на отримання додаткових матеріалів чи зразків для дослідження (ч. 4 ст. 77, ч. 1 ст. 199 КПК). Єдиною умовою є те, що всі матеріали, необхідні для експертного дослідження, повинні бути зібрані слідчим і передані експерту.

3) Класифікація експертиз.

Кримінально-процесуальне законодавство розподіляє експерти-зи на досудовому слідстві за такими ознаками:

а) за місцем проведення - на експертизи, що проводяться екс-пертами експертних установ та експертизи, що проводяться окремими фізичними особами зі спеці-альними знаннями (також експерами), котрі призначаються слідчими у кримінальній справі, тобто проводиться не в експертній установі (ч. 2 ст. 75, ч, 3, 4 ст. 196, ст. 198 КПК);

б) за кількістю експертів - на одноосібні та експертизи, що проводяться декількома експертами (ч. 3 ст. 75 КПК).

Страницы: 1, 2, 3