Загальна характеристика змішаних договорів

2. Укладення та визначення змісту змішаних договорів

2.1. Укладення змішаних договорів. Форма договорів

Саме на цій стадії закладається фундамент майбутніх договірних відносин між сторонами, визначаються “правила гри”, а також передбачаються засоби, що забезпечують їх дотримання. Специфіка укладення змішаного договору може проявлятися тоді, коли він оформляється не одним документом, а шляхом обміну листами, телеграмами тощо, і тоді виникає питання, чи вважати такий договір змішаним. Якщо істотні умови договору були передбачені сторонами в різних документах і вони є елементами різних договорів, у разі, коли вони спричиняють виникнення єдиного зобов'язання, такий договір слід вважати змішаним. При виборі форми змішаного договору необхідно враховувати вимоги цивільного законодавства як загальні, до всіх договорів, так і спеціальні, для окремих їх видів. Однак, оскільки будь-який змішаний договір містить елементи різних договорів, можлива ситуація, коли закон буде встановлювати різні вимоги щодо окремих елементів змішаного договору. Незважаючи на те, що змішаний договір є складним за своїм змістом, він усе ж є одним договором і становить єдине зобов'язання, а тому враховуючи, що спеціальні норми щодо форми договорів, як правило, є імперативні, їх слід поширювати на договір в цілому. Виходячи з цього правила, визначаються правові наслідки недотримання вимог щодо форми змішаного договору. Сторони, поєднуючи в договорі умови різних цивільно-правових договорів, пов'язують здійснення своїх прав та обов'язків, передбачених одним з цих договорів, зі здійсненням прав та обов'язків, передбачених іншим договором. Тому у разі визнання неукладеним однієї з частин змішаного договору, через недотримання форми, неукладеним слід вважати увесь договір.

2.2 Умови змішаних договорів

Ключове значення мають істотні умови договору, які диференціюються на три групи умов, а саме: умови, що визначені законом як істотні (до них слід включити і умову про предмет); умови, які хоча в законі і не визнані істотними, але є такими через їх необхідність для договорів даного виду (типу); умови, стосовно яких згода повинна бути досягнута че-рез те, що одна зі сторін наполягає на їх включенні до договору. Ці умови формують договори в цілому та їх окремі типи (види) зокрема, вони є необхідними і достатніми для того, щоб договір вва-жався здатним породжувати права та обов'язки його сторін. У контексті розгляду умов змішаних договорів значення набуває з'ясування поняття “елементів різних договорів”. Очевидно, що під елементами договорів маються на увазі умови договорів різних типів. Оскільки ці умови мають бути характерними для певних договорів, то слід розуміти, що вони (умови) повинні бути такими, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Проте враховуючи те, що об'єднання в договорі цих умов відбувається виключно за бажанням сторін, вони стають такими, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В цьому, на наш погляд, полягає особливість змішаних договорів - у них усі істотні умови є такими, щодо яких за заявою сторін має бути досягнуто згоди, тобто є виключно ініціативні, хоча основою їх є умови, передбачені законом.

Основною метою укладення змішаного договору є досягнення єдиної кінцевої мети без подрібнення правового регулювання шляхом укладення декількох договорів. Поєднання різних елементів у змішаному договорі не може мати механічний характер, воно повинно бути органічним, взаємодоповнюючим, мати специфічну мету договору. Умови, які взаємо виключають одна одну, не можуть бути присутніми у змішаному договорі.

Ще одним моментом, який слід враховувати при застосуванні правил про недійсність правочинів до змішаних договорів, є ст. 217 ЦК України, яка вказує, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Частини змішаного договору, що є елементами різних договорів, належать до істотних умов, і тому не можна припускати, що договір був би укладений і без включення до нього однієї з цих частин. Таким чином, наведена норма в більшості випадків не може бути застосована до змішаного договору. Якщо в такому договорі визнається недійсним якийсь із його елементів, що належить до істотних умов, то недійсним повинен визнаватись договір у цілому.

При розгляді умов змішаних договорів постало також питання, чи вважати змішаним договір, який містить елементи одного і того самого типу договору, але обов'язки за цими елементами розподіляються між обома договірними сторонами. Якщо виходити із буквального тлумачення ч. 2 ст. 628 ЦК, то змішаний договір може містити елементи саме різних договорів, а не одного типу. Суть змішаного договору зводиться до того, що в ньому поєднуються елементи саме різних типів договорів, і це зумовлює відповідне правило про застосування до такого договору положень актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у ньому.

2.3 Способи забезпечення зобов'язань за змішаними договорами

Оскільки, як правило, способи забезпечення зобов'язань мають похідний характер від основного зобов'язання, їх прив'язка до нього має бути чіткою та однозначною. Особливо це актуально для змішаних договорів, які є досить складними. Наприклад, встановлюючи заставу як спосіб забезпечення зобов'язання за змішаним договором, сторони повинні чітко зафіксувати в договорі застави умови, які відносяться до забезпеченого заставою зобов'язання. Від кола цих умов буде залежати, в якій частині порушення змішаного договору буде тягнути за собою звернення стягнення на предмет застави.

Поряд із способами забезпечення зобов'язань, що прямо закріплені в законі (неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання), договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення. Саме конструкція змішаного договору дозволяє використовувати деякі способи забезпечення виконання зобов'язань, не передбачені законом, такі як “зворотний” договір купівлі-продажу і купівля-продаж із відкладальною умовою. Зміст “зворотного” договору купівлі-продажу полягає в тому, що банк купує у продавця (фактичного позичальника) якесь майно й одночасно зобов'язується продати це ж майно через певний час за певну ціну. Юридично цей договір є сукупністю двох договорів купівлі-продажу, які, як правило, оформляються у вигляді єдиного документа. Різняться ці договори тільки ціною (ціна договору зворотного продажу вища) і строками виконання (перший договір виконується безпосередньо після укладення, а другий - через визначений термін). Правова конструкція договору зворотного продажу майна з відкладальною умовою передбачає одночасне укладення таких договорів:

1) кредитного договору;

2) договору купівлі-продажу майна;

3) договору (попереднього договору) “зворотного” продажу майна з відкладальною умовою, а нею є факт повернення позичальником банківського кредиту з відсотками у встановлений строк. Використання купівлі-продажу з відкладальною умовою є найбільш ефективним засобом захисту інтересів кредитора за грошовими зобов'язаннями порівняно з іншими способами, прямо передбаченими в ЦК.

3.Виконання і відповідальність сторін за змішаними договорами

3.1 Особливості виконання змішаних договорів

Виконання договору полягає у вчиненні боржником на користь кредитора певних дій або в утриманні від певних дій, що становлять предмет зобов'язання. Договір може передбачати декілька предметів зобов'язання, з яких виконане воно повинно бути лише одним. У такому випадку йдеться про альтернативне зобов'язання, тобто зобов'язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Альтернативні зобов'язання не можна ототожнювати із зобов'язаннями, що виникають із змішаних договорів, оскільки в перших боржник має можливість вибрати один з декількох обов'язків, а в других - він повинен виконати всі обов'язки, передбачені змішаним договором. Проте не слід виключати випадки, коли у змішаному договорі може бути також включене альтернативне зобов'язання.

Як показує практика, потреба у використанні конструкції змішаного договору може виникати саме на стадії виконання договору. В одних випадках це зумовлюється необхідністю нейтралізації наслідків неналежного виконання чи невиконання договору. В інших випадках використання змішаного договору є вигідним з точки зору оптимізації оподаткування відповідних операцій. Як правило, для запобігання невигідних наслідків невиконання чи неналежного виконання договору він з самого початку оформляється як змішаний. При цьому початок дії одного з його елементів ставиться в залежність від певної (відкладальної) обставини - неналежне виконання чи невиконання іншого елемента договору. Проте можливі ситуації, коли вже на стадії виконання в договір з тих же мотивів вносяться зміни, які перетворюють його на змішаний. Ще однією особливістю виконання змішаних договорів є те, що іноді окремі зобов'язання, передбачені змішаним договором, можуть не виконуватися, і це не буде порушенням договору, наприклад, договір “страхування-абандона”.

3.2 Відповідальність за змішаними договорами

Традиційно до форм цивільно-правової відповідальності відноситься відшкодування збитків і сплата неустойки. Однак, проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, можна стверджувати, що до форм відповідальності також належить втрата завдатку. Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язань, що виникають із змішаних договорів, тісно пов'язані з їх правовою природою. Щоб правильно застосувати норми закону щодо того чи іншого елемента договору, необхідно чітко визначити, елементи яких саме договорів поєднані в ньому, а також момент, у який розпочинаються і закінчуються відносини, що стосуються різних частин договору. Зробити це іноді досить складно з огляду на тісне переплетення в договорі різних елементів. Крім того, потрібно правильно визначити, порушення яких норм, якого виду договору є підставою відповідальності, оскільки відповідальність за порушення різних видів договорів має свої особливості, бо від цього може залежати вид, розмір та порядок притягнення до відповідальності.

У деяких випадках саме така конструкція, як змішаний договір, дозволяє ефективно врегулювати певні відносини. Так, найбільш прийнятним договором, який регулює відносини між акціонерним товариством і виконавчим органом, а також управителем, повинен стати в умовах ринкової економіки змішаний цивільно-правовий договір, а управителі (в тому числі і директори) за цим договором повинні мати статус підприємця.

Щодо правових наслідків, які можна застосовувати за порушення зобов'язання, що виникають із змішаних договорів, необхідно враховувати ту обставину, що, незважаючи на поєднання у змішаному договорі елементів різних договорів, він все ж є одним договором, і тому в результаті порушення навіть однієї умови є підстава для припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору. Елементи змішаного договору не є самостійними, і тому невиконання або неналежне виконання хоча б одного з них є порушенням зобов'язання в цілому.

ВИСНОВКИ

Пісумовуючи вищевикладене основні висновки можна виразити в таких положеннях:

1. Змішаним є договір, у якому поєднуються елементи договорів різних типів, що передбачені законодавством, і, разом з тим, не можна вважати змішаним договір, який поєднує різні види одного типу договору.

2. Недоцільне вживання для позначення змішаного договору термінів “інтегрований” та “конгломерований”, оскільки вони невдало відображають суть цього поняття. Неправильним також є використання для позначення змішаного договору терміна “комплексний” договір, оскільки комплексний договір - це договір, умови якого базуються на нормах та інститутах різних галузей права (наприклад, цивільного і адміністративного, трудового тощо). Комплексний договір породжує два і більше різних зобов'язань, які мають єдину господарську мету і групуються навколо одного з них, яке є основним.

3. В результаті укладення змішаного договору утворюється єдине зобов'язання (у широкому розумінні), яке спрямоване на досягнення єдиної мети, оскільки сторони, поєднуючи умови різних цивільно-правових договорів, пов'язують здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених одним із цих договорів, зі здійсненням прав і обов'язків, передбачених іншим договором.

4. Вирішуючи питання порядку укладення та форми конкретного змішаного договору, пріоритет повинен надаватися спеціальним нормам, що мають, як правило, імперативний характер і повинні застосовуватись до всього договору. При цьому недотримання правил, установлених лише для одного з елементів змішаного договору, тягне за собою визнання неукладеним змішаного договору в цілому, оскільки останній встановлює єдину сукупність прав та обов'язків.

5. Особливістю змішаних договорів є те, що в них усі умови є істотні і такими, щодо яких за заявою сторін має бути досягнуто згоди, оскільки об'єднання в договорі цих умов відбувається виключно за бажанням сторін, тобто вони є тільки ініціативні, хоча основою їх є умови, передбачені законом.

6. Оскільки в змішаному договорі поєднання різних елементів повинно мати специфічну мету, то він може бути визнаний недійсним не лише при порушенні вимог цивільно-правових норм, але й при логічній несумісності окремих його умов, що відносяться до різних типів договорів, незалежно від впливу такої несумісності на кінцевий правовий результат. При цьому норма статті 217 ЦК України, яка припускає, що недійсність окремої частини правочину може не призводити до недійсності іншої його частини і правочину в цілому, в даному випадку застосована бути не може, оскільки визнання недійсним істотної умови договору призводить до недійсності його в цілому. Це ж правило має застосовуватись і щодо визнання змішаного договору неукладеним, якщо не досягнуто згоди щодо умов, які стосуються одного з його елементів.

7. Конструкція змішаного договору дозволяє використовувати його як ефективний спосіб забезпечення виконання зобов'язань, зокрема при купівлі-продажу з відкладальною умовою.

8. Серед усіх проаналізованих формулювань поняття договору найбільшим вдалим є визначення договору, відповідно до якого під ним розуміється домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, передбачене статтею 626 ЦК України і яке слід використовувати без змін.

9. З огляду на питання щодо змішаних договорів найбільше значення має класифікація договорів за типами та видами, яку доцільно проводити на основі комбінованого критерію.

10. Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язань, що виникають із змішаних договорів, насамперед пов'язані із правовою природою цих договорів (їх складним характером), а також з тим, що цивільне законодавство передбачає особливості відповідальності за порушення різних типів договорів, які потрібно враховувати.

Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України N 435-IV від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України.// редакція від 24.07.2009 року

2. Лідовець Р.А. Окремі питання використання змішаних договорів // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. Випуск ХІII. - Івано-Франківськ, 2004. - С. 89 - 93

3. Лідовець Р.А. Окремі питання відповідальності за порушення зобов'язань, що виникають із змішаних договорів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 304 - 309.

4. Лідовець Р.А. Основні джерела Європейського договірного права // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 48. Частина ІІ. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2004.- С. 50 - 52.

5. Лідовець Р.А. Особливості виконання змішаного договору // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 6. - С. 53 - 56.

6. Лідовець Р.А. Форма змішаних договорів // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 7. - С. 24 - 27.

7. Лідовець Р.А. Право сторін на укладення договору, не передбаченого законом, як один з елементів свободи договору // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. Випуск ХІ. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 97 - 103.

8. Лідовець Р.А. Недійсність змішаних договорів // Наукові записки. Серія “Право”. - Острог, 2004. - Вип. 5. - С. 199 - 203.

9. Лідовець Р.А. Поняття договору в цивільному праві України // Наукові записки. Серія “Право”. - Острог, 2003. - Вип. 4. - С. 192 - 201.

10. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Моногр. - К.: Юрінком Інтер, 2006.

11.Бабаскін А.Ю., Боднар Т.В., Бошицький Ю.Л., Венецька М.В., Дзера О.В. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2-х т. т. 1. Загальна частина; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2-е вид., допов. і переробл. - К.: Вид. дім «Ін Юре», 2006.

12. Білоусов Ю.В., Лозинська С.В., Русу С.Д. та ін. Цивільне право України. Навчальний посібник (рек. МОН України) / За ред. Стефанчука Р.О. - К. Наукова думка, 2005.

13. Веретельник Ламара Котеївна. Систематизація договорів у цивільному праві: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03; Харківський національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2007.

14.Дрішлюк В.І. Публічний договір (цивільно-правовий аспект): Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03; НДІ приват. права і підприємництва Акад. прав. наук України. - К., 2007.

15. Міхно О.І. Припинення договору за цивільним законодавством України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03; НДІ приват. права і підприємництва Акад. прав. наук України. - К., 2007.

16. Мічурін Є.О. Техніка складання договорів. Науково-практичний посібник. - Х. Юрсвіт, 2006

Страницы: 1, 2