Засоби захисту проти позову

Засоби захисту проти позову

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ I: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ

РОЗДІЛ ІІ: СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ

2.1 Зустрічний позов як найефективніший засіб проти позову

2.1.1 Загальна характеристика зустрічного позову

2.1.2 Форма та зміст зустрічного позову

2.1.3 Наслідки недотримання вимог до зустрічного позову

2.2 Заперечення на позовну вимогу як засіб проти позову

2.2.1 Загальна характеристика заперечення на позовну заяву

2.2.2 Форма заперечення на позовну заяву

РОЗДІЛ ІІІ: ЗАГАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Додаток №1

Додаток №2

ВСТУП

Актуальність моєї теми полягає в тому, що на практиці засоби захисту проти позову широко використовують відповідачі по справі або особи які є їх представниками, але в теорії ці питання розглянуті неповністю і відносно них йдуть багато спорів. Як приклад можна навести декілька дискусійних тем які існують не тільки між українськими, а й іншими вченими які займаються вивченням даного питання в країнах на території колишнього радянського союзу. По-перше деякі вчені притримуються думки що засоби захисту проти позову можна поділити на :

1. невизнання позову,

2. заперечення проти позову,

3. зустрічний позов.

Але більшість вчених, професорів та академіків стверджує , що не визначення позову не є засобом захисту проти позову.

Також є вчені які дивляться на засоби захисту проти позову в широкому розумінні і стверджують, що вищеперечислені засоби - це лише спеціальні засоби якими наділяються лише відповідачі, а крім них є й загальні засоби, які можуть використовувати всі учасники процесу.

Вирішення цих дискусій та наведення ясності в цих питаннях і є моєю основною цілю яку я перед собою поставив при написанні цієї роботи.

РОЗДІЛ I: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ

Перед тим як розглядати поставлене завдання треба визначити що ж таке "захист".

Захист - огородження від зовнішньої загрози, нападів та інших небажаних впливів[5].

Аналіз законодавства і судової практики приводить до висновку, що є три основні способи захисту проти позову: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов [4].

Невизнання позову - невмотивоване відхилення відповідачем вимог позивача за простою формулою: позов, пред'явлений до мене, не визнаю.

Заперечення проти позову - відхилення позову з посиланнями на певні обставини і з пред'явленням відповідних доказів. Воно може носити характер процесуальний або матеріально-правовий. При процесуальних запереченнях відповідач заперечує проти виникнення справи, стверджує, що вона виникла незаконно, тому що справа непідсудна суду, наприклад, або тотожний спір вже вирішено судом тощо. Якщо суд визнає обґрунтованість цих заперечень, провадження по справі підлягає закриттю або заява підлягає залишенню без розгляду. У випадку матеріально-правових заперечень відповідач не посилається на незаконність виникнення справи, але відхиляє пред'явлені до нього вимоги, заперечує проти задоволення позову, наприклад, на підставі пропуску строку позовної давності. Якщо суд визнає обґрунтованими ці заперечення, то виноситься рішення про відмову в задоволенні позову.

Зустрічний позов - це активний захист проти позову, захист "нападом" на позивача. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов є найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повний чи частковий підрив підстави первісного позову. Задоволення зустрічного позову повністю або частково виключає задоволення первісного позову. Так, наприклад, задоволення позову відповідача про заперечення батьківства виключає задоволення позову про стягнення аліментів на дитину.

Розглянувши ці способи ми можемо дати відповідь на дискусійне питання "чи є невизнання позову - засобом захисту проти позову?". Думка збігається з думкою більшості вчених. Я вважаю, що невизнання позову не є засобом захисту проти нього, тому що дана дія ніяким чином не оберігає відповідача від претензій, доказів, одним словом - нападів позивача.

Інше питання яке є найбільш дискусійним серед вченими це "Чи можна назвати інші процесуальні права відповідача засобами захисту проти позову?"

Я вважаю що можна, адже цілю відповідача в цивільному процесі є захист від доказів позивач шляхом пред'явлення своїх доказів які будуть спростовувати версію та докази позивача. Тому всі процесуальні дії які буде використовувати відповідач, в той чи іншій мірі , можна назвати захистом проти позову. Наприклад коли відповідач просить провести почеркознавчу експертизу для перевірки справжності його підпису на розписці, згідно якій, як стверджує позивач, відповідач повинен повернути йому певну грошову суму. Це однозначно буде його захистом проти позову.

Отже засоби захисту проти позову можна розділити на:

1. Загальні, до яких відносяться всі права які надані всім учасникам цивільного процесу.

2. Спеціальні, до яких відносяться заперечення на позовну заяву та зустрічний позов, т. я. ці права надані лише відповідачу.

РОЗДІЛ ІІ: СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ

2.1 Зустрічний позов як найефективніший засіб проти позову

2.1.1 Загальна характеристика зустрічного позову

Зустрічний позов - це матеріально-правова правова вимога первісного відповідача до первісного позивача, пред'явлена до суду для спільного розгляду із первісним позовом. За цією позовною вимогою первісний відповідач набуває процесуального статусу позивача, а первісний позивач - відповідача [4]. Однак, лише у цій справі, повного процесуального статусу позивача відповідач може набути тільки тоді, коли первісний позивач відмовиться від заявленого ним позову і суд прийме таку відмову.

При зверненні до суду відповідача із зустрічним позовом він ставить перед собою подвійну мету: по-перше, захистити своє порушене, оспорюване чи невизнане право, по-друге, він захищається проти вимог позивача.

Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані та спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Право на пред'явлення зустрічного позову відповідно до ст. 123 ЦПК виникає з відкриттям провадження у справі і може бути реалізовано до початку розгляду справи по суті [2].

Після розгляду справи по суті у судовому засіданні суд ухвалює єдине рішення, в якому повинна бути дана конкретна відповідь як на первісну вимогу позивача, так і на зустрічну вимогу відповідача.

2.1.2 Форма та зміст зустрічного позову

Згідно п.1 ст.124 ЦПК України вимоги що до форми і змісту зустрічного такі ж як і позовної заяви, а саме [2]:

1. Зустрічний позов подається в письмовій формі.

2. Зустрічний позов повинен містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо зустрічний позов подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

3) зміст позовних вимог;

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими особа що подає зустрічний позов обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до зустрічного позову.

3. Зустрічний позов підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

4. До зустрічного позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

5. Якщо зустрічний позов подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

6. Позивач повинен додати до зустрічного позову його копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб

Проаналізуємо найважливіші пункти:

2.3. Зміст позовних вимог

Позовні вимоги зустрічного позову повинні виникати з одних правовідносин, або з приводу одного предмета, або в випадку коли задоволення вимог зустрічного позову виключають частково або повністю вимоги первісного позову. Так, наприклад, задоволення позову відповідача про заперечення батьківства виключає задоволення позову про стягнення аліментів на дитину.

2.4. Ціна позову вимог майнового характеру

Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей -- стягуваною сумою;

2) у позовах про витребування майна -- вартістю майна, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, -- загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти -- в гривнях переведених згідно зі встановленого Національним банком України курсу.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені).

2.5. виклад обставин, якими особа що подає зустрічний позов обґрунтовує свої вимоги

2.6. зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

Розгляд цих двох пунктів разом обумовлений їх тісним зв'язком. Тобто в зустрічному позові повинні бути зазначені обставини які мають значення для вирішення справи на користь сторони яка подає зустрічний позов. А кожна обставина яка вказується в запереченні проти позову повинна підтверджуватись доказами. На приклад в зустрічному позові вказується, що особа не заключала договір згідно якому подарувала квартиру. Це буде обставиною, якою особа що подає зустрічний позов обґрунтовує свої вимоги. А підтвердженням цієї обставини буде висновок експертизи, що підтверджує дану обставину.

7. До зустрічного позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Разом з запереченням проти позову подаються й оригінали квитанцій по сплаті судового збору та витрат на ІТЗ. ІТЗ становить 120 грн. [3].. Сплата судового збору розраховується згідно Декрету "Про державне мито".

2.1.3 Наслідки недотримання вимог до зустрічного позову

Згідно п.2 ст.124 ЦПК України [2] наслідки недотримання форми та змісту правочину передбачених п.1 ст.124 ЦПК України передбачені в ст. 121 ЦПК України.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України , або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України ., сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім цього, заява повертається у випадках, коли:

1) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

2) справа не підсудна цьому суду;

3) подано зустрічний позов про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;

4) подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього ЦПК України.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

2.2 Заперечення на позовну вимогу як засіб проти позову

2.2.1 Загальна характеристика заперечення на позовну заяву

Згідно ст. 128 ЦПК України [2] з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у цивільній справі, відповідачу надається право подавати письмові заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.

Письмове заперечення не є обов'язковим. Такі дії є правом відповідача, а не його обов'язком, тому за неподання письмових заперечень, до нього не може бути застосовано жодних заходів процесуального примусу.

Відповідач вправі подати кілька заперечень. Це право не обмежується певними часовими межами, а тому подати заперечення можна у будь-який час до завершення судового розгляду.

Подання заперечення проти позову є в інтересах відповідача, це є найпоширеніший тактичний прийом захисту. Подавши свої заперечення, відповідач сприятиме судові встановити характер спірних правовідносин, матеріальний закон який їх регулює, факти які необхідно встановити і які лежать в основі вимог і заперечень, коло осіб, що мають брати участь в процесі. Таким чином, скориставшись своїм правом подати письмове заперечення проти позову, відповідач дасть змогу судді попередньо і різнобічно "зорієнтуватися" в характері спору, який буде предметом судового розгляду під час слухання справи по суті.

Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

Заперечення проти позову поділяються на матеріально-правові і процесуально-правові.

Матеріально-правовими запереченнями є:

1) незаконність вимог позивача. Відповідач може доводити, що вимоги позивача суперечать чи не відповідають закону, зокрема через обрання неправильного способу захисту порушеного права, через неправильне застосування закону і т. п.;

2) необґрунтованість вимог. Відповідач може заперечувати порушення, в якому його звинувачує позивач, неналежність відповідача, відсутність відповідних доказів, неправильну оцінку доказів позивачем.

Процесуально-правовими запереченнями є:

1) відсутність в позивача права на звернення до суду. Відповідно до ст. 3 ЦПК, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси. Тому відповідач може доводити неналежність позивача (відсутність у нього прав, на захист яких подано позов);

2) наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Відповідач може покликатися на наявність обставин, які зазначені в ч.2 ст. 122 ЦПК.

Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу. Заперечення проти позову ускладнюють процесуальну діяльність позивача, оскільки змушують його відповідати, доводити навіть очевидні речі. З цих причин відповідачеві недоцільно визнавати небажані факти.

2.2.2 Форма заперечення на позовну заяву

Законом не установлена чітка форма заперечення на позовну заяву, але вона повинна відповідати всім вимогам які ставляться до клопотань та заяв, які подаються до суду. А саме:

1. найменування суду, до якого подається заява;

2. ПІБ суді в провадженні якого знаходиться справа.

3. ім'я (найменування) відповідача та позивача, а також ім'я представника, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

4. викладення обставин, якими спростовуються вимоги позивача, посилання на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

5. зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

6. перелік документів, що додаються до заперечення.

РОЗДІЛ ІІІ: ЗАГАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ

До загальних засобів захисту проти позову входять всі інші процесуальні права крім спеціальних, тобто відповідач має право:

1. знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал;

2. брати участь у судових засіданнях;

3. подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

4. заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

5. знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти,

Страницы: 1, 2