Звільненні від кримінальної відповідальності

Звільненні від кримінальної відповідальності

План

Вступ

Розділ I. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності

1.1 Поняття звільнення від кримінальної відповідальності

1.2 Класифікація звільнення від кримінальної відповідальності

Розділ II. Види звільнення від кримінальної відповідальності

2.1 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям

2.2 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим

2.3 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею особи на поруки

2.4 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки

2.5 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

2.6 Звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії та помилування

Розділ III. Особливі питання звільнення від кримінальної відповідальності

3.1 Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру

3.2 Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

3.3 Звільнення від кримінальної відповідальності за добровільної відмови

Висновки

Використана література

Вступ

Розглянута тема дуже важлива для розуміння призначення кримінального права, державно-правових явищ, підвищення рівня розвитку правової культури і правосвідомості, підтримання високого ступеня законності.

У 2001 році був прийнятий новий Кримінальний Кодекс України, необхідність підготовки, якого була обумовлена перш за все тим, що правова демократична держава не може нормально розвиватися без існування відповідної законодавчої бази.

Загальна Частина нового КК України порівняно із Загальною Частиною КК 1960 р. за кількістю статей збільшена майже вдвічі. Таке збільшення пояснюється тим, що за більш ніж 35 - річний термін дії КК 1960 р. досягнення науки, а також тенденції судової практики показали, що необхідна подальша деталізація положень Загальної Частини для того, щоб заповнити прогалини, які в ній мають місце. В новому документі з'явились інститути, які потребують спеціального врегулювання (наприклад, інститут множинності злочинів), виникла необхідність формулювання зовсім нових норм (наприклад, про уявну оборону, виправданий ризик, добровільну відмову співучасників та ін.). Загальна Частина нового КК відрізняється від Загальної Частини КК 1960 р. своєю системою: якщо в останньому всього 5 розділів, то новий КК України містить 16 розділів.

Кримінальне законодавство 2001 р., яке загалом характеризується, як новий крок у напрямку демократизації, гуманізації, звуження меж кримінальної репресії, виділило інститут звільнення від кримінального покарання в окремий розділ Загальної частини Кримінального кодексу, розмістивши його перед розділами, які визначають поняття, систему, види покарання та порядок його призначення.

Звільнення від кримінальної відповідальності, як інститут кримінального права регулюється положеннями Загальної Частини Кримінального Кодексу України, а саме - ІХ розділом.

Цей інститут сьогодні набирає динамічного розвитку, адже він базується на принципах гуманності і справедливості. Україна ще з років здобуття незалежності проголосила людину найвищою цінністю в суспільстві. Саме для захисту прав та інтересів людини покликані діяти всі галузі права України, в тому числі і кримінальне право - для правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства.

Під звільненням від кримінальної відповідальності розуміється врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмова держави в особі компетентних органів від засудження того, хто вчинив злочин, і від застосування щодо нього кримінально-правових заходів примусового характеру. Існує багато версій і думок, щодо самого визначення поняття „звільнення від кримінальної відповідальності. Одні криміналісти вважають, що це одна з форм звільнення від покарання, інші - що звільнення від кримінальної відповідальності рівнозначно звільненню від покарання, треті розглядають цю інституцію, як реакцію держави на посткримінальну поведінку особи, яка не потребує винесення обвинувачувального вироку, оскільки мета покарання може бути досягнута і без реалізації кримінальної відповідальності.

Звільнення осіб від кримінальної відповідальності є одним із найбільш дієвих механізмів вирішення кримінально-правових конфліктів, санкціонованих державою. Хоча існують певні серйозні перешкоди для реалізації норм Кримінального Кодексу щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності : відсутність детального процесуального механізму їх застосування.

Розглядаючи цю тему, є можливість дати відповідь на безліч питань, що стосуються застосування цього інституту, його розвитку; з допомогою розгляду постанов пленумів Верховного Суду України, за наявності великої кількості наукових думок можна встановити детальний механізм застосування положень ІХ розділу ККУ в кожній конкретній ситуації.

Для того, щоб цей інститут повністю виконував, призначену йому роль, необхідно розвивати, вивчати і досліджувати його механізм, розробляти щодо цього практичні рекомендації і настанови, необхідно повністю вивчити всі види звільнення від кримінальної відповідальності, висвітлити усі переваги та недоліки цієї інституції, вивчити певні, необхідні для застосування цієї галузі, умови, проаналізувати можливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, дослідити шляхи застосування інституту за наявності незакінченого злочину, злочину, вчиненого у співучасті і т.д.

Розділ I. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності

1.1 Поняття звільнення від кримінальної відповідальності

Почати слід з дослідження і розкриття змісту поняття "звільнення від кримінальної відповідальності».

Існує багато думок і припущень з приводу визначення цього поняття. Так, Єгоров В. вважає, що це незастосування по відношенню до особи, винної у вчиненні суспільно небезпечного діяння, негативних правових наслідків, передбачених законом за його вчинення, в силу відпадання чи суттєвого зниження суспільної небезпечності злочинного діяння чи особи, яка його вчинила [ 13; c.50 ]. На думку Келіної С. Г, звільнення винної особи від кримінальної відповідальності за вчинений злочин полягає в звільненні її від винесення негативної оцінки її поведінки у формі обвинувального вироку[ 11; c.31]. Баулін Ю.В під звільненням від кримінальної відповідальності розуміє передбачену законом відмову держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, обмежень її певних прав і свобод, визначених Кримінальним кодексом України[ 12; с.79 ]. Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23.12.2005 року № 12 - зазначає, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України. Таким чином, Верховний Суд України, в цілому визнаючи правильність точки зору Бауліна Ю., акцентує увагу на кримінально-процесуальному аспекті даної проблеми: зазначена відмова держави від застосування щодо особи обмежень прав і свобод здійснюється шляхом закриття кримінальної справи судом. І це є правильним, оскільки відповідно до вимог міжнародних договорів України в сфері регулювання основних прав і свобод людини лише суд, забезпечуючи право на доступ до правосуддя, має право поставити вирішальну крапку в припиненні кримінального переслідування особи.

Застосування судом цього інституту визначає припинення існування кримінально-правових правовідносин, які виникли між особою, яка вчинила передбачене Особливою частиною КК України злочинне діяння, та компетентними органами держави, вповноваженими вирішувати питання кримінальної відповідальності.

Однак застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності не є визнанням факту невинності особи у вчиненні злочину. Всі види звільнення від кримінальної відповідальності є проявом гуманності держави до особи, а не реабілітуючими обставинами, які свідчать про невинність особи.

Звільнення від кримінальної відповідальності характеризується трьома основними ознаками:

1. Не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин, обвинувачувальний вирок суду, яким особа офіційно визнається винною у конкретному злочині і який виражає негативну оцінку з боку держави- не постановляється.

2. До обвинуваченого не застосовується покарання, тобто особа звільняється від покладання на неї втрат і обмежень особистого і майнового характеру.

3. Через відсутність обвинувачувального вироку суду, звільнена від кримінальної відповідальності особа, вважається такою, що не має судимості.

1.2 Класифікація звільнення від кримінальної відповідальності

Звільнення від кримінальної відповідальності можна класифікувати за такими критеріями:

Залежно від обсягу поширення:

* загальні -- передбачені Загальною частиною КК України, дія яких поширюється, за наявності відповідних правових підстав, на всі випадки вчинення злочинів;

* спеціальні -- передбачені в окремих нормах Особливої частини КК, дія яких обумовлена наявністю відповідних підстав, пов'язаних з поведінкою винного після вчинення конкретного злочину (спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності).

Залежно від ступеня обов'язковості застосування:

* обов'язкові види -- за наявності обставин, вказаних у нормі КК, звільнення від кримінальної відповідальності повинно бути застосовано в обов'язковому порядку

* необов'язкові види -- їх застосування є прерогативою суду, однак ні в якому разі його обов'язком.

Залежно від наявності умов звільнення від відповідальності:

* умовні (ст.47 КК -- умовою є виправдання протягом року з дня передачі на поруки довіри колективу, прийняття заходів виховного характеру та правомірна поведінка, ст. 49 КК -- умовою є незупинення і непереривання давності);

* безумовні (всі інші види).

Кримінальним Кодексом України передбачені такі види звільнення від кримінальної відповідальності:

а) у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 ККУ);

б) у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 ККУ);

в) у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 ККУ);

г) у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 ККУ);

д) у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 ККУ);

е) за актом амністії (ч. 1 ст. 44 ККУ; ч. 2 ст. 86 ККУ).

Кожен з цих видів має певні специфічні відмінності та ознаки. Кожен з них може застосовуватись за наявності певних умов, наприклад, за ст. 46 ККУ - необхідними умовами для застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності є:

1) примирення винного з потерпілим;

2) відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення злочину вперше;

4) вчинення злочину невеликої тяжкості.

Щоб правильно зрозуміти суть галузі кримінального права - звільнення від кримінальної відповідальності, дослідити усі його недоліки та переваги, необхідно детально розглянути кожен з його видів, дати визначення великій кількості понять, проаналізувати кожну з умов, передбачених у статтях ІХ розділу ККУ „Звільнення від кримінальної відповідальності”.

Розділ II. Види звільнення від кримінальної відповідальності

2.1 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Дана норма передбачає новий, невідомий попередньому КК, вид звільнення від кримінальної відповідальності. Раніше дійове каяття розглядалось як обставина, що пом'якшувала відповідальність і враховувалась судом при призначенні покарання.

Сутність дійового каяття як підстави обов'язкового звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що особа, яка вчинила злочин, не лише внутрішньо переживає і словесно розкаюється у вчиненому, але й підтверджує це своїми соціально корисними й активними діями. Вчинити їх вона може з власної ініціативи, проте застосування ст. 45 КК не виключається й у тому разі, коли дійовому каяттю передувала роз'яснювальна робота компетентних органів.

Якщо злочин вчинено у співучасті, питання про звільнення від відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям вирішується лише щодо того співучасника, який виконав всі вимоги, зазначені у ст. 45 КК.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям допускається, якщо: 1) особа вчинила злочин уперше; 2) діяння належить до злочинів невеликої тяжкості; 3) встановлено позитивну посткримінальну поведінку винного, яка виражається у щирому каятті особи, активному сприянні розкриттю злочину, повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.

Під вчиненням злочину вперше у ст. 45 КК потрібно розуміти те, що: 1) у особи немає непогашеної або не знятої судимості за раніше вчинений злочин будь-якої тяжкості; 2) відсутня кримінальна справа, порушена у зв'язку із вчиненням особою злочину будь-якої тяжкості. Особою, яка вперше вчинила злочин, з юридичної точки зору слід також визнавати того, кого за раніше пред'явленим обвинуваченням судом було виправдано, а також того, хто раніше, хоч і вчинив кримінально каране діяння, проте у встановленому законом порядку був звільнений від кримінальної відповідальності.

Щире каяття означає, що особа визнає свою вину, щиро шкодує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання

Активне сприяння розкриттю злочину може полягати, наприклад, у повідомленні про всі відомі епізоди й обставини злочинної діяльності, викритті інших співучасників, визначенні ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги у встановленні їх місцезнаходження та затриманні, в активній особистій участі у слідчих та оперативно-розшукових заходах, у видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, або повідомленні про місцезнаходження таких предметів тощо.

Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди - це дії, які фактично усувають негативні наслідки вчиненого злочину. Зокрема, це може бути повернення майна, або надання потерпілому рівноцінного майна, компенсація у грошовій формі його вартості, надання допомоги у лікуванні потерпілої особи, у тому числі оплату його вартості, внесення належної суми аліментів особою, яка обвинувачується в злісному ухиленні від їх сплати, усунення моральної шкоди у тій формі, яка задовольняє потерпілого (вибачення у публічній формі, грошова компенсація тощо).

Отже, якщо особа вчинила злочин невеликої тяжкості, щиро покаялась у скоєному, активно сприяла розкриттю злочину та повністю усунула, завдану нею шкоду, вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 ККУ.

2.2 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності є новим для вітчизняного кримінального законодавства.

Ст. 46 КК України певною мірою нагадує відомий зарубіжному законодавству інститут медіації як альтернативного способу врегулювання кримінально-правових конфліктів, в основу якого покладено посередництво у примиренні сторін.

Підставами звільнення за ст. 46 є дві умови:

а) особа вперше вчинила злочин невеликої тяжкості і примирилась з потерпілим;

б) особа відшкодувала завдані нею збитки, тобто усунула негативні наслідки свого діяння.

Відшкодування завданих збитків та усунення, завданої шкоди за ст. 46 ККУ має бути повним і, на думку потерпілого, достатнім, тобто таким, яке б його задовольнило.

Поняття злочин невеликої тяжкості і відшкодування збитків у ст. 46 ККУ мають те саме значення, як і в ст. 45 ККУ.

Під примиренням потрібно розуміти відмову потерпілого від поданої ним заяви про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, або прохання закрити, вже порушену щодо винного, кримінальну справу. У разі наявності декількох потерпілих винний у злочині, який претендує на звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК, повинен досягти примирення з кожним із них і кожному з потерпілих відшкодувати завдані збитки або усунути заподіяну шкоду. Для застосування ст. 46 КК не мають значення мотиви, якими керується потерпілий, погоджуючись на примирення (жалість, релігійні переконання, сподівання на дружбу, бажання поліпшити своє майнове становище тощо), а також те, хто виступив ініціатором примирення (винний, потерпілий, їх знайомі, родичі, працівники правоохоронних органів).

За наявності декількох потерпілих винний у злочині, який претендує на звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК, повинен примиритися з кожним із них і кожному з потерпілих відшкодувати завдані збитки або усунути заподіяну шкоду, в достатній, для кожного з них, мірі.

Важливим є те, що за ст. 46 ККУ, на відміну від ст. 45, не вимагається, щоб винний у злочині покаявся та активно сприяв розкриттю злочину.

Отже, цей вид звільнення є умовним, тобто його можна застосувати лише при наявності конкретних, передбачених у ст. 46 ККУ, умов.

2.3 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки

Особа, що вперше вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості та щиро покаялась, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням.

Страницы: 1, 2