Концепції логістики

Розглянемо логістичні функції на рівні підприємств (мікрорівень).

Таблиця 2.

Логістичні функції підприємств

Під інфраструктурою логістики на макрорівні розуміється система організацій, що забезпечують взаємозв'язки між структурними елементами товарних ринків і сприятливому вільному рухові товарів, безперервному процесові відтворення і безперебійному функціонуванню сфери споживання. При цьому особлива увага приділяється формуванню наступних підсистем:

1)                 Підсистема торговельних посередників і складського господарства;

2)                 Підсистема інформаційного забезпечення;

3)                 Підсистема таропакувальної індустрії;

4)                 Підсистема транспортного забезпечення;

5)                 Фінансово-кредитна підсистема;

6)                 Підсистема нормативно-правового забезпечення.

5.                Визначення та місце логістичного менеджменту

Логістичний менеджмент на фірмі являє собою синергію основних управлінських функцій (організації, планування, регулювання, координації, контролю, обліку й аналізу) з елементарними і комплексними логістичними функціями для досягнення цілей логістичної системи. До функцій логістичного менеджменту відносяться:

- аналітико-дослідницькі;

- організаційно-планові;

- комунікаційно-стимулюючі;

- контрольно-регулюючі.

Крім логістики до ключових функцій бізнесу відносяться також: виробництво, маркетинг, організація продажів і сервіс, що створює передумови для їхньої інтеграції в досягненні загальних цілей.

Традиційна організація структура підприємства характеризується разподіленням логістичних функцій. При цьому вважається, що результати інтегрованої діяльності можуть бути поліпшені за рахунок групування роз'єднаних у традиційній організації логістичних функцій у єдину управлінську структуру. Логістичний менеджмент пройшов у своєму розвитку три стадії.

Організаційна стадія 1.Організаційні одиниці навіть із мінімальним ступенем формального об'єднання з'являються після того, як вищі керівники повірили в те, що це приведе до поліпшення результатів діяльності підприємства. Як правило, спочатку в операційні блоки поєднуються дві або більш логістичні функції без істотних змін у загальній організаційній ієрархії. Таке первісне агрегування функцій охоплює як керівний, так і рядовий склад організації.

На цій першій стадії еволюції рідко здійснювалася інтеграція закупівельних підрозділів із підрозділами, що займаються фізичним розподілом.

Серйозним недоліком організації на стадії 1 є відсутність концентрації прямої відповідальності за управління запасами. Наприклад, спочатку організаційні одиниці, що займаються фізичним розподілом, як правило, контролювали складування, транспортування й обробку замовлень. На стадії 1 лише в деяких організаціях передбачається пряма відповідальність за узгодження дій між підрозділами, що займаються транспортуванням і остаточним розміщенням запасів.

Організаційна стадія 2. Коли компанія в цілому набирається досвіду роботи на основі об'єднання логістичних функцій і повною мірою оцінює зв'язану з цим вигоду (від зниження витрат), починається друга стадія організаційної перебудови

Для стадії 2 характерно організаційне виділення логістики як самостійної служби, супроводжуване підвищенням її статусу, повноважень і відповідальності. Переміщення логістики на більш високий організаційний рівень збільшує можливості її стратегічного впливу на діяльність підприємства в цілому. Незалежний статус логістики дозволяє забезпечити управління нею. Те, яка група функцій здобуває в організації домінуючі позиції, залежить від характеру основної діяльності цієї організації.

Для того щоб завершити організаційну стадію 2, необхідно перерозподілити функції і визначити положення служби логістики на більш високому рівні в рамках загальної структури підприємства. На стадії 2 концепція цілком інтегрованого логістичного підрозділу так і залишається не реалізованої. Інтеграційні зусилля на цій стадії зосереджені скоріше або на фізичному розподілі, або на керуванні матеріальними ресурсами. Ця незавершеність перетворення управління менеджменту в цілком інтегровану систему порозумівається, зокрема, занадто великою турботою про виконання таких функцій, як обробка замовлень або закупівлі. Другий фактор, що перешкоджає повної інтеграції, — відсутність міжфункціональних логістичних інформаційних систем.

Організаційна стадія 3 На цій стадії організація характеризується прагненням до об'єднання всіх логістичних функцій і операцій під єдиним керівництвом. У розвитку організаційної структури простежується ясна тенденція до групування багатьох логістичних функцій (як планово-координаційного, так і оперативного характеру) у єдиний блок із загальним керівництвом і відповідальністю. Ціль складається в стратегічному керуванні всіма потоками і запасами заради максимізації прибутку підприємства в цілому.

Переходові до організаційної стадії 3 сприяє розвиток логістичних інформаційних систем. Інформаційні технології підсилили можливості планування й оперативного управління структурами, у рамках яких досяжна повна інтеграція логістичних операцій. Розглянемо особливості третьої стадії.

По-перше, кожна функціональна область логістики — будь те закупівлі, матеріально-технічне забезпечення виробництва або фізичний розподіл — структурована як окрема операційна лінія, або окремий бізнес-процес. Вибудовування прямих ланцюжків супідрядності, повноважень і відповідальності дозволяє об'єднати роботу окремих служб у загальний інтегрований логістичний процес. Завдяки чіткому визначенню сфер оперативної відповідальності функція матеріально-технічного забезпечення виробництва може бути виділена в окремий організаційний підрозділ, подібне тим, що відповідають за закупівлі або фізичний розподіл. Кожен такий підрозділ операційно самостійний. Тому кожен із них зберігає гнучкість, надаючи послуги у своїй сфері діяльності. Крім того, планування і координація всіх логістичних операцій у рамках інтегрованої системи створює переваги від об'єднання зусиль (синергічний ефект).

По-друге, функції, що відносяться до логістичної підтримки, розподілені між оперативними службами. Загальна цільова орієнтація цих служб забезпечує механізм інтеграції всіх логістичних операцій. Логістична діяльність кожної служби (групи) структурована як система перехресної відповідальності за прямий взаємозв'язок і координацію між фізичним розподілом, матеріально-технічним забезпеченням виробництва і закупівлями.

По-третє, у плануванні логістичних ресурсів задіяний весь потенціал управлінської інформації з планування і координації операцій. Обробка замовлень пускає в хід логістичну систему і генерує необхідну для управління єдину базу даних. Планування логістичних ресурсів полегшує інтеграцію. Плани, що визначають загальні потреби бізнесу на той або інший період, спираються на прогнози попиту (по продуктах і ринкам), результати обробки замовлень, дані про стан запасів і стратегії розміщення і завантаження потужностей. На основі виявлених потреб плановий підрозділ забезпечує злагоджене функціонування виробництва шляхом узгодження календарних планів випуску продукції, планів завантаження потужностей і планів потреб у матеріальних ресурсах.

Нарешті, на стадії 3 зведене планування і контроль здійснюються на вищому рівні організації. Група планування займається розробкою довгострокових стратегій і відповідає за удосконалювання логістичної системи. Підрозділ логістичного контролю займається оцінкою витрат і рівня обслуговування, а також інформаційним забезпеченням процесу прийняття управлінських рішень. Розвиток процедур логістичного контролю є однієї з основних задач інтегрального управління логістикою. Необхідність ретельної оцінки результатів діяльності — це прямий наслідок зростаючого значення обслуговування споживачів.

Підприємства, що здійснюють інтегральне управління логістикою, досягають гарних фінансових результатів. Підвищується прибуток; ріст продажів за рахунок підвищення рівня обслуговування; більш продуктивне використання логістичних ресурсів; поліпшення результатів виробничої і маркетингової діяльності; поліпшення балансових показників унаслідок скорочення обсягу запасів, зменшення дебіторської заборгованості і збільшення грошового потоку.

6. Інтеграція функцій управління бізнес-процесами в рамках логістичного менеджменту. Реінжинирінг бізнес-процесів

Типовий шлях до системної інтеграції пролягає через процедуру, що називають реінжинирінгом (реорганізацією) логістичного процесу. Основна ідея полягає в тім, що для оцінки можливих і необхідних масштабів інтеграції насамперед потрібно виявити і вивчити етапи виконання конкретних дій. Не існує ніяких загальних правил, що визначають ідеальну або хоча б мінімальний ступінь реінжинирінга. Усі залежить від рішень і намірів керівництва.

Усі програми логістичного реінжинирінгу поєднують чотири загальних властивості.

По-перше, ціль складається в підвищенні рівня інтеграції деяких або всіх аспектів розглянутої діяльності. Аналітичними підставами інтеграції є принципи системного аналізу.

По-друге, дуже важливим елементом реорганізації є критичне порівняння наявної системи з кращими зразками галузевої практики і сприйняття передового досвіду.

По-третє, для досягнення потрібного ефекту інтеграції варто провести декомпозицію, для цього необхідно налагодити оцінку ефективності і витрат по видах діяльності.

По-четверте, реінжинирінг припускає постійну роботу над підвищенням якості.

Основу реорганізації логістики складають принципи системного аналізу. Тепер цей підхід прийнятий називати системною інтеграцією. Для більш повного розуміння суті інтегрованої логістики бажано володіти основами системного підходу.

Як уже було відзначено, визначені функції в логістиці традиційно виконувалися незалежно друг від друга. Прагнення до найвищої ефективності в окремій функціональній області може стати серйозною перешкодою для підвищення загальної ефективності системи. В остаточному підсумку не має значення, скільки фірма витрачає, скажемо, на транспортування, якщо при цьому логістична система в цілому виконує поставлені перед нею задачі з мінімальними загальними витратами.

Реінжинирінг бізнес-процесів - фундаментальний перегляд і радикальне реконструювання логістичних бізнес-процесів із метою поліпшення показників логістичної діяльності; концепція проектування логістичного процесу за горизонтальним, що йде від початку і до кінця, процесу створення цінності для споживача.

7. Зв`язок та взаємодія логістичного менеджменту з маркетингом, виробничим та фінансовим менеджментом

Маркетинг і логістика взаємодіють в основному в системі збуту. Взаємозв'язки настільки сильні, що іноді буває важко розділити сфери їхньої дії, і логістику часто сприймають як іншу половину маркетингу. Прямий взаємозв'язок існує по таким складовий маркетинговий комплексу, як продукт, місце і ціна (витрати).

Маркетинг визначає стратегічні цілі, а логістика по факторі «ціна» впливає на їхнє досягнення. Логістичні операції по раціональному виборі виду транспорту, перевізника, оптимальної маршрутизації можуть значно скоротити витрати в системі дистриб`юції і розширити можливості маркетингової цінової політики. Витрати в дистриб`юції на складування, вантажопереробку і, особливо, транспортні витрати по розмірах порівнянні із собівартістю виробництва і впливають на ціни товарів. Логістика допомагає реалізувати маркетингові схеми ціноутворення.

Інтереси маркетингу і логістики перетинаються по продуктових характеристиках, насамперед, у відношенні асортименту продукції. Обумовлений маркетинговою стратегією асортимент може змінити структуру логістичних ланцюгів, види транспортних засобів і спосіб транспортування. Це може привести до підвищення логістичних витрат, ціни товару і, у кінцевому рахунку, знизити очікувану маркетингом прибуток від зміни асортименту.

Логістичні і маркетингові плани перетинаються й у питаннях упакування продукту. Маркетинг диктує вимоги оригінального кінцевого упакування, що у роздрібній торгівлі може бути вирішальним фактором обсягу продажів. З позиції логістики важливі габаритні розміри упакування, її захисні властивості і придатність торговельного упакування для приміщення її в транспортний засіб із повним використанням обсягу, наприклад, контейнера.

Взаємозв'язок логістики і маркетингу по фактору «місце» виявляється в проблемі вибору крапок збуту основного обсягу готової продукції. Маркетологи приймають рішення про продаж продукції оптовикам або роздрібним торговцям, а після цього логістики вибирають структуру каналів дистриб`юції. Рішення про «місце» істотно впливають на ефективність логістичної системи. Наприклад, рівень витрат виробника на транспортування продукції нижче, а логістичних проблем менше у випадку збуту тільки оптовикам.

Взаємодія виробництва і логістики і виробничого менеджменту з позицій внутрівиробничої логістики виявляється в керуванні запасами в технологічному процесі виробництва, організації процедур замовлень матеріальних ресурсів у підрозділах підприємства, керуванні технологічним транспортом, складським господарством.

Тривалість виробничого циклу є найважливішою проблемою перетинання інтересів логістики й операційного (виробничого) менеджменту. Для скорочення тривалості виробничого періоду використовуються сучасні логістичні концепції і модифікації мікрологістичних систем MRP, ««Канбан»» і т.п.   

Логістичний і операційний менеджмент спільно вирішують проблему обліку сезонного попиту при виробництві продукції. Для страхування ризику втрати продажів при зміні сезонного попиту виробничники прагнуть максимізувати обсяг випуску продукції і запаси. Логістики оптимізують загальні витрати у виробництві і збуті для створення сезонних запасів готової продукції.

Управління закупівлями матеріальних ресурсів і збут готової продукції як логістичні операції зовнішніх логістичних систем мають визначальне значення для виробництва. Дефіцит сировини, матеріалів і напівфабрикатів або відсутність їхнього гарантійного запасу можуть перервати виробничий цикл, викликати недовантаження виробничих потужностей. У більшості західних фірм для управління закупівлями використовуються логістичні концепції постачання «точно в термін» і мінімізації рівнів матеріальних запасів у виробництві, а логістики відповідають за підтримку необхідних рівнів їхніх запасів.

Логістика і виробничий менеджмент взаємодіють по питанню упакування. Логістичний підхід до виробництва акцентує увага в застосуванні упакування на її захисних від ушкоджень властивостях.

Логістика впливає на виробництво рішеннями задач розміщення складських підрозділів підприємства, складів готової продукції, вибору способів транспортування, процедур збереження і управління запасами готової продукції.

Логістика грає одну з головних ролей у забезпеченні ефективної системи сервісу доставки, передпродажного і післяпродажного обслуговування покупців, одержавши навіть назву «логістичний сервіс».

Проведення логістичних операцій у визначеній мері зв'язано з розміщенням, навчанням і стимулюванням персоналу в ланках логістичної системи, включаючи персонал вищого логістичного менеджменту, наприклад, начальника відділу логістики, і логістичного менеджера.

Технічна і технологічна політика підприємства погоджує інтереси інвестиційного, інноваційного менеджменту і логістики, оскільки:

По-перше, інвестиції у виробничі технології скорочують тривалість виробничого циклу й обумовлюють варіації внутрівиробничих логістичних операцій;

По-друге, інвестиції в складське устаткування, транспортні засоби, обчислювальну техніку підвищують можливості прийняття ефективних логістичних рішень.

Розробка логістичної стратегії і логістичне планування займають центральне місце на підприємстві поряд із корпоративною, маркетинговою і виробничою стратегіями і внутріфірменим плануванням.

Взаємини між логістикою і фінансовим менеджментом виявляються:

1) в обсязі й оборотності оборотного капіталу підприємства, наприклад, вкладеного в запаси матеріальних ресурсів і готової продукції;

2) у спільному пошуку шляхів зниження витрат, зв'язаних із закупівлями і збутом, у тому числі шляхом оптимізації транспортування, вантажопереробки і т.п.

Актуальна проблема і взаємозв'язки логістики із системою бухгалтерського обліку і звітності, що повинна бути пристосована до виділення складових повних логістичних витрат.

8. Місія підприємства і місія логістики. Стратегія підприємства і логістична стратегія

Логістика - це частина корпоративної стратегії фірми. Логістична стратегія розробляеться підприємствами поряд із маркетинговою та виробничою стратегіями та місією фірми. Логістична стратегія повинна бути підпорядкованою місії фірми та зв`язувати корпоративні цілі, маркетингову та виробничу стратегії. Логістична стратегія складається з наступних компонентів:

1)                Конфігурація логістичної системи (визначення якості, дислокація та конфігурація логістичних ланцюжків, каналів, складів, терміналів і т.п.);

2)                Координація та розробка організаційної структури логістичної системи (організаційно-функціональна структура логістичної системи; кількість ланок логістичної системи; ключові логістичні активності; взаємовідносини між логістичними посередниками);

3)                Визначення стратегічних вимог до якості продукції та споживацького попиту;

4)                Інтегрована система управління запасами;

5)                Логістичні інформаційні центри.

Розробка логістичної стратегії здійснюється в чотири етапи:

1)                Оцінка;

2)                Аналіз можливостей;

3)                Встановлення пріоритетів;

4)                Виконання.

Основні логістичні стратегії.

1) Мінімізації загальних витрат. Ця стратегія спрямована на скорочення операційних складових витрат, пов`язаних з просуванням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції та із запасами продукції. Рівень сервісу обмежується, доки не будуть знайдені оптимальні загальні витрати.

2) Максимізація рівня сервісу. Цю стратегію застосовують рідко. Максимальний рівень сервісу припускає безперебійну доставку замовлень споживачам протягом 2—4 годин із моменту їхнього надходження. При такому підході головне — не витрати, а приступність запасів і швидкість виконання замовлень. Зони обслуговування в цьому випадку встановлюють так само, як при орієнтації на мінімізацію загальних витрат, тільки границі зон визначаються можливою швидкістю доставки. Різниця у витратах на доставку тому самому клієнтові при орієнтації на мінімізацію загальних витрат і на максимізацію рівня сервісу дуже значна.

3) Максимізація прибутку. Більшість ділових підприємств націлює свої логістичні системи на максимізацію прибутку. Теоретично зона обслуговування кожного складу встановлюється за критерієм мінімально припустимого прибутку від доставки вантажів на різні відстані. Оскільки склади звичайно, розміщають у місцях значної концентрації попиту, чим більша відстань відокремлює споживача від центра ринкової зони, тим вище вартість логістичних послуг. Це порозумівається не тільки збільшенням відстані, але і тим, що на периферії території складського обслуговування щільність попиту нижче. Віддаленість периферійних клієнтів, на якій витрати обслуговування приносять мінімальний прийнятний прибуток, визначає гранична відстань від складу, і подальше розширення зони обслуговування понад цю відстань є неприбутковим.

4) Максимізація конкурентних переваг. У визначених ситуаціях вигідніше всього стратегія, націлена на максимізацію конкурентних переваг. Існує багато способів одержання таких переваг, але тут ми обмежимося тільки двома.

4.1) Розповсюдженим варіантом стратегії найменших витрат є удосконалювання сервісу заради захисту основних клієнтів від «напору» конкурентів. Керівникам компаній варто приділяти пильну увагу тому, як задовольняються чекання ключових споживачів. Якщо сформована система здатна обслуговувати лише 42% клієнтів протягом 24 годин при рівні приступності запасів 95%, потрібно подбати про те, щоб такий сервіс по вищому розряді поширювався на найприбуткових споживачів.

4.2) Освоєння малих ринків. Ще один спосіб реалізації конкурентних переваг — включення в логістичну систему високовитратних складських потужностей, якщо це економічно виправдано сформованими господарськими й конкурентними умовами (наприклад, коли мова йде про невеликі місцеві ринки, розташованих на дорогій землі, але маючих потенційно багату клієнтуру). Таке рішення особливо підходить для малих фірм або компаній, що займають особливу нішу в бізнесі. Великим фірмам властива відсутність гнучкості, у тому числі в політику ціноутворення. У результаті великі фірми, що збувають продукцію на широких географічних ринках, найчастіше просто зневажають можливостями локальних ринків із їхнім унікальним співвідношенням між витратами й попитом. Утім, справа може бути й у тім, що великим фірмам дуже важко пристосувати свої маркетингові і логістичну системи під вимоги таких ізольованих місцевих ринків. Невеликі фірми з їхньою гнучкістю більше пристосовані до освоєння локалізованих ринкових сегментів, навіть незважаючи на те, що це вимагає досить великих капіталовкладень у логістичні потужності.

5) Мінімізації інвестицій – спрямована на отримання максимальної віддачі від капіталу. Практичним утіленням цієї стратегії є пряма доставка готової продукції споживачам, використання складів загального користування, використання концепції

JIT, використання логістичних партнерів у логістичному ланцюзі і т.п.

9. Організація логістики на підприємстві

Для підприємств характерна функціональна організація - організація, побудована по функціональному принципі, що виходить з основних видів логістичної діяльності підприємства: виробництво, збут, постачання і т.п. Вона зв'язана з потоком ресурсів (починаючи з закупівлі сировини і, закінчуючи збутому готової продукції), а також із процесом виконання замовлення споживачів (від прийому замовлення до виконання замовлення). Спеціалізація на функціональному рівні логістики уможливила швидке збільшення досвіду та знань, але ціною ослаблення зв'язків між різними фахівцями.

Задача організації логістики полягає в тому, щоб відносини між окремими видами логістичної діяльності, особами і ресурсами формувалися так, щоб забезпечувалося оптимальне досягнення мети логістичної системи. Організація логістики на підприємстві передбачаю створення міжфункціональних груп.

Міжфункціональні групи - зведення разом ряду фахівців функціональних підрозділів підприємства для:

- рішення задач в області логістики, що вимагають участі фахівців з різних підрозділів підприємства;

- координації стратегічно зв'язаних робіт, що торкають сфери діяльності декількох підрозділів;

- пошуку шляхів об'єднання знань і навичок фахівців у різних функціональних областях логістики.

Фахівців з логістики можна підрозділити на двох категорій працівників:

- тактики, що володіють гарними навичками роботи з комп'ютером, інформаційними системами, складським устаткуванням, транспортними засобами і т.п.;

- стратеги, що володіють високими аналітичними здібностями, навичками планування, організації і управління, гарними комунікативними здібностями.

Одна з основних задач, розв'язуваних фахівцем з логістики - це досягнення гармонічних і продуктивних робочих відносин з фахівцями інших функціональних підрозділів.

Ранг керівника, якому підкоряється керівник служби логістики, є показником статусу логістики. Рекомендується підкорити керівника служби логістики прямо одному із заступників генерального директора або безпосередньо генеральному директорові. Таким чином, керівник служби логістики одержує досить високий статус і повноваження, а також відносну незалежність від керівників інших служб і підрозділів.

Основні причини створення служби логістики:

- скорочення часу виконання логістичних процесів;

- перехресне (по вертикалі і горизонталі) володіння задачами і проблемами;

- забезпечення модернізації і створення синергії;

- досягнення цілей логістичної діяльності підприємства;

- професійний розвиток співробітників служби логістики.

Переваги служби логістики:

- об'єднання знань і навичок фахівців різних функціональних підрозділів;

- досягнення глобальної мети бізнесу;

- підвищення рівня якості прийняття рішень в області логістичної діяльності;

- підвищення рівня взаємодії між фахівцями функціональних підрозділів;

- спрощена реалізація групових рішень;

- розвиток згуртованості команди фахівців, що сприяє ефективної діяльності;

- прискорення визначення і рішення

- логістичних задач;

- ефективне виконання групових завдань різними способами і методами;

- розробка нових методик;

- скорочення часу виконання логістичного процесу.

Шляхом інтеграції створюються організаційні структури (відносини між елементами логістичної системи), що характеризуються плановим характером.

У динамічному зовнішнім середовищі виникає значна кількість непередбачених ситуацій, на які неможливо відреагувати за допомогою заздалегідь спрогнозованого поводження. У цих випадках шляхом координації повинні бути знайдені управлінські рішення, що враховують конкретну ситуацію в системі логістики об'єкта.

Координація - інтегрований підхід до планування роботи системи:

·   Розробка взаємопов'язаних планів обробки матеріального, сервісного або фінансового потоку;

·   Розробка стандартів і технічних умов на виконання логістичних процедур.

Принципи організації логістичної системи:

Розподіл повноважень:

1) фахівець із логістики повинний мати офіційні повноваження своєї посади в ієрархії управління об'єктом. Такі повноваження дають йому право приймати управлінські рішення, включаючи наймання і звільнення співробітників служби логістики;

2) фахівець із логістики повинний розташовувати також і повноваженнями особистості, зв'язаними з його інтелектом, досвідом і здібностями до налагодження міжособистісних відносин. Такі повноваження виражаються в ступені впливу фахівця з логістики на рішення питань за межами формальних відносин.

Єдиноначальність.

Кожен окремий співробітник в управлінській ієрархії має як начальника, так і підлеглих. Співробітник підкоряється тільки одному начальникові й одержує накази тільки від нього. Кожен співробітник повинний чітко знати своє місце в організації.

Підпорядкованість особистих інтересів загальним.

Інтереси підприємства мають пріоритет перед інтересами окремої особистості. Рішення повинні прийматися тільки з крапки зору виконання цілей організації, а не особистості.

Цілі організації.

Як тільки поставлені логістичні задачі, їхнє виконання варто доручити строго визначеним групам людей, що можуть забезпечити досягнення цілей організації.

Керівництво.

Керівництво є похідною задачею логістичного управління. Воно піклується про те, щоб шляхом конкретних указівок були реалізовані ті напрямки, що були задані керівниками органам служби логістики підприємства.

Адміністрування

Адміністрування - це організація виконання визначених логістичних задач.

Посадова інструкція – це організаційно-правовий документ, у якому визначаються основні функції, обов'язки, права і відповідальність співробітника служби логістики при здійсненні їм професійної діяльності у визначеній посаді.

Посадові обов'язки - обов'язки працівника з урахуванням задач і функцій конкретного структурного підрозділу організації з докладним викладом основних напрямків його професійної діяльності.

Продуктивність праці логістичного персоналу визначається відношенням обсягу отриманого доходу до середньооблікової кількості логістичних працівників, зайнятих на об'єкті.

Страницы: 1, 2