Логістика розподілення

Логістика розподілення

Тема: Логістика розподілення

1. Організація дистрибуції матеріалів та готової продукції. Традиційний і логістичний підходи до управління розподілом матеріалів і готової продукції

З погляду логістичного розуміння суті і змісту процесу дистриб`юції, функції, необхідні для ефективного розподілу, розділяють на три категорії: функції обміну, функції фізичного розподілу і допоміжні функції (функції забезпечення).

До функцій обміну відноситься широкий спектр дій, зв'язаних з купівлею-продажем, тобто необхідних для передачі власності.

Функції фізичного розподілу - це першоджерело того, що іменується логістикою. Основний зміст цієї діяльності — доставка потрібних продуктів у потрібне місце в потрібний час.

У категорію допоміжних функцій традиційно входять стандартизація, фінансування ринкових операцій, страхування від ризиків, а також інформаційне і наукове забезпечення маркетингу.

Реалізація функцій зв'язана з наступними поняттями:

1) Спеціалізація - це основний фактор ефективності розподілу. По суті, деякі фірми здатні привнести в логістичний процес ефект економії завдяки тому, що уміють виконувати важливі функції краще інших. І тому, навіть коли мова йде про головні функції розподілу, немає ніякої необхідності в тім, щоб ними займався кожен учасник каналу. Перевага одних перед іншими в окремих видах діяльності і складає економічну основу спеціалізації (поділу праці). Базові функції — приміром, транспортування — повинні виконуватися, незважаючи на те що якійсь фірмі вони обходяться занадто дорого. Ця проблема розв'яжеться, якщо дана фірма продасть свій транспортний підрозділ, а замість цього стане користуватися контрактними послугами спеціалізованого вантажоперевізника. У такий спосіб функція транспортування в розподільній мережі буде збережена. Спеціалізація утворить фундамент ефективного бізнесу.

На ринку логістичних послуг діє безліч різноманітних типів спеціалізованих фірм. Найбільш численну категорію складають компанії, що надають транспортні і складські послуги. Але крім них існують фірми, що спеціалізуються на вантажопереробці, посередницьких послугах у митних операціях, постачанні стандартних навантажувальних модулів (піддонів), дизайні упакування і т.д. За останні роки як на дріжджах виросла галузь допоміжних логістичних послуг, що складають фірми, що спеціалізуються на упакуванні по індивідуальних замовленнях, проведенні маркетингової кампанії стимулювання продажів, викупі товарів за пільговими цінами для перепродажу, наданні інших коштовних послуг з доданою вартістю. Економічний сенс існування таких фірм полягає в їхній здатності робити споживачам бажані послуги з більшою ефективністю, чим це могли б робити самі їхні партнери — основні учасники каналу розподілу.

Отже, в основі тенденції до перекладання частини або всіх логістичних операцій на плечи сторонніх фахівців лежать такі фактори, як економія за рахунок масштабів діяльності і накопичена компетентність. Спеціалізація, у свою чергу, є основою і найбільш ефективним механізмом забезпечення продуктового асортименту.

2) Асортимент. Типовий канал розподілу складається з безлічі незалежних компаній, чиї спільні і погоджені дії націлені на постачання належного асортименту продуктів і матеріалів у потрібне місце й у необхідний час. Розглянувши, як формується такий асортимент у роботі каналу розподілу, можна повною мірою оцінити значення логістичних зв'язків.

. Асортимент — це набір продуктів і послуг, створений і розміщений відповідно до потреб споживача. Процес створення і розміщення належного асортименту припускає, що зроблені продукти накопичуються у визначених стратегічно значимих пунктах маркетингового каналу, сортуються там, а потім поширюються серед інших пунктів збереження і використання. Стало бути, цей процес складається з трьох основних етапів:

- нагромадження продуктів (концентрації запасів),

- просування їх до споживача (додання продуктам споживчих властивостей),

- поширення.

3) Нагромадження запасів. Великі запаси одного або декількох продуктів накопичують в одному місці, щоб потім продати їх партією. Прикладом тому служить накопичувальний (консолідуючий) склад виробника. Великі відправлення продуктів, зроблених на різних заводах, надходять на такий накопичувальний склад. Після одержання замовлення від споживача з необхідних продуктів комплектують партію індивідуального асортименту. Така консолідована структура каналу розподілу скорочує загальне число необхідних угод, оскільки в споживача з'являється можливість подати єдине замовлення в накопичувальний склад, замість того щоб розміщати окремі замовлення на кожен продукт серед різних виробничих підприємств.

Альтернативна форма організації каналу припускає використання з тією же метою послуг галузевого дистриб'ютора або оптового торговця. Це дозволяє виробникам і роздрібним торговцям одержувати ті ж вигоди від консолідації, не виконуючи необхідні для цієї дії. Принцип, що лежить в основі нагромадження (концентрації) запасів, — мінімізація загального числа угод. При використанні фахівців кількість угод, потрібних для остаточного формування асортименту, скорочується

4) Просування до споживача. Цей процес зводиться до сортування і групування продуктів в унікальні партії відповідно до індивідуальних замовлень споживачів. У результаті кожна отримана партія продуктів повинна відповідати запитам споживача як по кількісному, так і по якісному складові. Часом виробники пропонують споживачам так називані змішані, або комбіновані, постачання по повній транзитній нормі (з повним завантаженням транспортних засобів), що дозволяють споживачам тримати мінімальні запаси продуктів, одержуваних від даного постачальника, і одночасно заощаджувати на транспортних витратах завдяки великому обсягові кожного вантажоперевезення.

Здатність фірми залучити і зацікавити споживачів є основою організації логістичної ланцюжка.

У сучасному бізнесі задача просування до споживача не обмежується сортуванням продуктів у стандартні набори. Найчастіше вона також містить у собі розробку індивідуального упакування, завдяки чому створюється унікальний продукт, призначений для продажу по особливих каналах. Ця тенденція одержує подальший розвиток з появою спеціальних великогабаритних упакувань, пристосованих до потреб практично всіх типів роздрібної торгівлі. Просуванню до споживача сприяє також такий сервіс з доданою вартістю, як установка особливих демонстраційних вітрин для стимулювання продажів. Подібні вітрини бувають різних видів і призначення: для сезонних розпродажів (наприклад, вітрина обгорткових і пакувальних матеріалів для святкових подарунків), для впровадження нового продукту, для ринкових тестів спробних моделей, для звичайного оформлення торговельних залів або для підтримки безлічі інших маркетингових заходів. Просування до споживача складає найважливіший етап процесу розподілу, на якому створюється додана вартість.

5) Поширення. Поширення — це заключний етап процесу розподілу, на якому індивідуальні позиції асортименту продуктів доставляються споживачам у зазначене місце призначення й у передбачений термін.

Отже, збутова або розподільна логістика – частина загальної логістичної системи, що забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу виробленої продукції.

Відмінність логістики розподілу від традиційного збуту:

1)                підпорядкування управління матеріальними й інформаційними потоками цілям і задачам маркетингу;

2)                системний взаємозв'язок процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель;

3)                системний взаємозв'язок усіх функцій усередині самого розподілу.

Задачі розподільної логістики на мікрорівні:

1) планування процесу реалізації;

2) організація одержання й обробки замовлення;

3) вибір рішення про упакування, про комплектацію і т.п.;

4) організація відвантаження продукції;

5) організація доставки і контроль за транспортуванням;

6) організація післяреалізаційного обслуговування.

Задачі розподільної логістики на макрорівні:

1) вибір схеми розподілу матеріального потоку;

2) визначення оптимальної кількості центрів розподілу;

3) визначення оптимального місця розташування розподільного центра (складу) на території, що обслуговується.

2. Логістичні посередники в дистрибуції, їх класифікація та функції

Сучасний бізнес з його високим рівнем спеціалізації, як правило, приводить до необхідності використання в розподільних каналах фірми логістичних посередників, що виконують різні функції.

Посередник — це фізична або юридична особа, що сприяє встановленню ділових зв'язків між виробниками продукції, продавцями цінних паперів, з одного боку, і споживачами — з іншої.

Посередниками в операціях фізичного розподілу є різні спеціалізовані транспортні, експедиторські, транспортно-експедиторські (логістичні) фірми, компанії фізичного розподілу, вантажні термінали і термінальні комплекси, вантажні розподільні центри, підприємства по сортуванню, упакуванню готової продукції, вантажопереробці та інші підприємства. Логістичні операції, що відносяться до фізичного розподілу, можуть виконуватися і торговельними посередниками.

Серед посередників у дистрибуції, що виконують підтримуючі функції, можна назвати підприємства й установи фінансового сервісу (банки, фінансові компанії, клірингові і розрахункові центри і компанії і т.п.), підприємства інформаційного сервісу (інформаційно-диспетчерські центри, обчислювальні центри колективного користування, підприємства зв'язку і телекомунікації і т.п.), страхові компанії, установи стандартизації, ліцензування і сертифікації і т. д.

Центральне місце серед логістичних посередників у дистрибуції займають торговельні посередники, що крім безпосередньо функцій обміну (купівлі-продажу) товару можуть виконувати і багато інших функцій фізичного розподілу і підтримуючих (наприклад, транспортування, експедирування, страхування, вантажопереробка, управління запасами, кредитно-фінансове обслуговування, передпродажний і післяпродажний сервіс і т.д.).

Посередники в системі логістичного руху товарів виконують ряд дуже важливих функцій:

- дослідницька робота — збір інформації, необхідної для планування і полегшення обміну;

- стимулювання збуту — створення і поширення інформаційних комунікацій про товар;

- установлення контактів — налагодження і підтримка зв'язків з потенційними покупцями;

- пристосування товару — припасування товару під вимоги покупців (це стосується таких видів діяльності, як виробництво, сортування, монтаж і упакування);

- проведення переговорів — спроби узгодження цін і інших умов для наступного акта передачі власності або володіння;

- організація руху товарів — транспортування і складування товару;

- фінансування — вишукування і використання засобів для покриття витрат діяльності по доставці товару до споживачів;

- форсоване створення мережі торгово-посередницьких фірм, що активно беруть участь у розвитку товарних ринків, що роблять рекламні, експедиторські, зовнішньоекономічні, виробничі й інші інфраструктурні послуги товаровиробникам і іншим оптовим покупцям товарів виробничого й особистого споживання.

Організаційні форми торговельних посередників виділяються в залежності від того, чи відокремлюються вони від виробничих підприємств економічно і чи здобувають вони право власності на товар при виконанні посередницької діяльності. У зв'язку з цим усе різноманіття торговельних посередників можна привести до декількох типових організаційних форм:

1)                Посередники, що здобувають повне право власності на товар (незалежні посередники: дистриб'ютори, дилери);

2)                Посередники, що здобувають часткове право власності на товар (посередники-представники: збутові філії; незалежні посередники: комісійні фірми, агентські фірми);

3)                Посередники, що не здобувають право власності на товар (посередники-представники: брокерські представництва; незалежні посередники: брокерські фірми або просто брокери).

Спонукальним мотивом до координації й інтеграції в логістичному ланцюжкові служить підвищення загальної конкурентоздатності. Це обумовлено:

По-перше, співробітництво веде до скорочення ризику і значному ростові ефективності усього логістичного процесу. Для встановлення тісної взаємодії потрібний добре налагоджений обмін інформацією між ключовими учасниками. Причому він не повинний обмежуватися лише зведеннями про угоди, що укладаються. Не менш важливо, щоб фірми поділялися один з одним стратегічною інформацією, на основі якої вони могли б будувати спільні плани. Відповідно до цієї ідеї, співробітництво в області інформаційного обміну допомагає фірмам робити те, що потрібно, причому швидше і краще.

По-друге, співробітництво запобігає непродуктивним витратам, дублювання дій. Великі обсяги запасів, характерні для традиційних каналів розподілу, сполучені з високим ризиком. Інформаційний обмін і спільне планування сприяють усуненню (або ,принаймні, скороченню) такого ризику, зв'язаного з невиправданим завищенням рівня запасів. Фактично, при добре налагодженому інформаційному обміні і правильному використанні цієї інформації від більшої частини запасів на проміжних ділянках каналу — між завершенням виробництва і споживачем — можна позбутися.

3. Проектування дистрибутивних систем

Логістична концепція MRP може бути використана й у системах дистрибуції, що з'явилося підставою для створення зовнішніх мікрологістичних систем планування розподілу продукції/ресурсів (DRP1/ DRP 2 – distribution requirements/resource planning). Системи DRP – це поширення логіки MRP на канали дистрибуції готової продукції.

Найважливішою функцією системи DRP 1 є контроль за станом запасів. Він полягає в розрахунку крапки замовлення, регулюванні рівнів запасів на базах і складах у власній збутовій мережі й у посередників. Для формування зв'язків виробництва, постачання, збуту й контролю запасів усередині виробничих підрозділів використовується комплекс, що забезпечує, MRP. Система DRP 1 вирішує комплекс задач:

- планування і координація логістичних і маркетингових функцій;

- прогнозування кон'юнктури ринку;

- оптимізація логістичних витрат збереження та управління запасами готової продукції;

- скорочення часу доставки готової продукції;

- планування транспортних перевезень і ін.

Наприкінці 1980-х р.р. у США і Західній Європі з'явилася розширена версія системи DRP - система DRP 2. У системах DRP 2 використовуються більш сучасні моделі й алгоритми програмування, більш ефективні моделі прогнозування попиту, забезпечується управління запасами для середньострокових і довгострокових прогнозів попиту на готову продукцію. Тут комплексно вирішуються питання управління виробничою програмою, виробничими потужностями, персоналом, якістю перевізного процесу і логістичного сервісу.

Як модифікація системи MRP розроблялася система «реагування на попит»(demand-driven techniques, DDT). DDT застосовується з метою максимального скорочення часу на зміну попиту шляхом швидкого поповнення запасів у тих точках ринку, де прогнозується ріст попиту. Переваги системи:

1)                можливості одержання інформації про попит, процедури замовлень і графіків доставки продукції дозволяють краще керувати запасами;

2)                знання обсягів продажів і запасів у роздрібній мережі допомагає виробникам точніше планувати постачання;

3)                постачальники швидше реагують на зміну споживчого попиту;

4)                установлюються тривалі партнерські відносини, що зменшує ризики і підвищує ефективність логістичних операцій.

Поширення одержали наступні варіанти концепції DDT:

1) Концепція визначення крапки замовлення (перезамовлення) (Reorder point – RОP). RОP використовує одну з найстарших методик контролю і управління запасами, засновану на крапці замовлення (перезамовлення) і статистичних параметрах расходу продукції. Сфера використання даної концепції – в основному регулювання рівня страхових запасів з метою вирівнювання коливань попиту. Рівень запасу на момент замовлення повинний бути достатнім для того, щоб забезпечити безперебійну роботу в період між оформленням замовлення на постачання товарів і доставкою замовленої продукції на склад споживача.

2) Метод швидкого реагування являє собою тісну взаємодію між торговельним підприємством і його постачальниками з метою поліпшення просування товарів у розподільних мережах. Метод припускає оптимізацію запасів торговельних підприємстві, його застосування дозволяє:

- зменшувати запаси готової продукції до необхідної величини;

- скорочується час реакції логістичної системи на зміну попиту;

- концентируются і поповнюються запаси в потрібних точках продажів;

- існує гнучка взаємодія партнерів у логістичної мережі;

- значно підвищується оборотність запасів.

3) Логістична концепція швидкого реагування або безперервного поповнення. Це концепція постійного (або з високою періодичністю) поповнення запасів готової продукції в роздрібних торговельних підприємствах на основі логістичного плану й угоди між постачальником, оптовими і роздрібними торговельними підприємствами про закупівлі, що усуває необхідність у замовленнях на поповнення запасів.

4) Логістична концепція автоматичного поповнення запасів, являє собою поліпшений варіант методу швидкого реагування і концепції безперервного поповнення, що додає визначену подібність усім трьом концепціям. Даний метод сприяє:

- підвищенню ефективності поновлення постачальниками запасів у роздрібній мережі;

- більш ефективному керуванню запасами торговельної мережі;

- підвищенню надійності постачання;

- відповідності запасів і попиту;

- установленню тривалих партнерських відносин.

Усі розглянуті системи спрямовані на встановлення альянсу між ланками логістичної системи, в основі якого лежить обмін інформацією і зменшення ризиків.

4. Ефективність застосування логістики при управлінні матеріальними потоками в сфері обігу

Ефективність використання логістики при керуванні матеріальними потоками в сфері обігу виявляється в наступному:

По-перше, завдяки розширенню інформаційного потоку, створюваного замовленнями, їхніми коректуваннями і графіками відправлень, постачальник одержує більш достовірне представлення про стан і рух запасів у логістичної ланцюга. Виробникам і оптовикам легше планувати потреби, коли їм відомі дані про обсяги продажів і рівні товарних запасів у роздрібній торгівлі, у розподільних центрах і на заводських складах. Коли потік запасів робиться більш «прозорим», постачальник у стані визначити — чи відбиває ріст величини замовлень збільшення споживчого попиту або в логистическом каналі відбувається нагромадження запасів. Якщо в першому випадку йому потрібно швидко реагувати, то в другому він може вжити заходів для підтримки ефективності каналу, змінивши, скажемо, графік відвантаження. Прозорість логістичного каналу дає постачальникові можливість установити пріоритети у виробництві і розподілі, зосередивши зусилля на найбільш перспективних продуктах і споживачах.

Страницы: 1, 2