Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку
Організаційно-економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку
Тема 1. Управління
інноваційним розвитком підприємств: основні поняття, принципи, методи та
функції
1. Вплив інноваційної діяльності на
різні сторони життєдіяльності суспільства
У наш час
результати інноваційної діяльності, ініційованої прискоренням темпів
науково-технічного прогресу (НТП), істотно позначаються на усих аспектах
розвитку людського суспільства, змінюють саме середовище життя і діяльності
людини, способи забезпечення його існування і розвитку.
2. Поняття
інновації, інноваційної діяльності, інноваційного процесу
З погляду
конкретних підприємств інноваційну діяльність необхідно розглядати як один із
основних засобів їхньої адаптації до постійних змін умов зовнішнього
середовища.
Так, інноваційна діяльність – це вид діяльності
суб’єктів господарювання, спрямований на появу нових або удосконалених рішень,
оформлених в інноваціях [22].
Специфіка
інноваційної діяльності пов’язана з довгостроковим характером отримання
результатів, підвищеним ризиком, непередбачуваністю результатів, потенційно
високими прибутками [24]. Крім того, інноваційна діяльність означає
відмову від укорінених схем організації, вона не може покладатися ні на одну з
форм стандартизації [23].
Інноваційний
процес розглядається з різних позицій та з різним ступенем деталізації [21].
По-перше, як паралельно-послідовне здійснення науково-дослідної,
науково-технічної, виробничої діяльності та маркетингу. По-друге, як етапи
життєвого циклу нововведення і інновації від виникнення ідеї до її розроблення
та поширення. По-третє, як процес інвестування і фінансування розроблення та
поширення нового виду продукту чи послуги.
Тобто інноваційний
процес означає процес створення, впровадження і поширення інновацій.
Основною сутністю
інновації і інноваційної діяльності є зміни, які розглядаються як джерело
доходу.
З позицій лінгвістики інновація визначається як нововведення,
новизна, новина (відчувається наявність результату); як зміна, оновлення,
відновлення (відчувається наявність процесу).
Філософське тлумачення зводиться до
акцентування уваги на нових знаннях і вирішенні протиріч.
Психологи, перш за все, розглядають конфлікти,
способи їх вирішення та синергетичні ефекти, яких досягають команди
інноваторів.
У технічних науках увага приділяється технологічній проблемі
змін принципово нових технологій.
В економіці фіксується не тільки процес впровадження, але й
широкомасштабне рентабельне використання нововведення.
Існуючі визначення інновації як
економічної категорії можна систематизувати таким чином [21]:
-
як процес (Б. Твісс, Т.
Брайан, В. Раппопорт, Б. Санто, С. Валдайцев та ін.);
-
як систему (М.Лапін, Й.
Шумпетер);
-
як зміну (Ф. Валента, Ю.
Яковець, Л. Водачек та ін.);
-
як результат (А.
Левінсон, С. Бешелєв, Ф. Гурвич, Р. Фатхутдінов, Е. Уткін та ін.).
Основні трактування сутності
поняття “інновації” наведені в додатку А.
Аналіз існуючих визначень
поняття “інновація” дозволяє зробити деякі висновки про необхідність
відповідності їх встановленим вимогам [2, 3]:
- спрямованість інновацій на
досягнення економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або
інших видів ефекту, що, в свою чергу, підвищує ефективність функціонування
підприємства, яке їх впроваджує;
-
охоплення всіх сфер
діяльності підприємства (організаційно-технічної, економічної, виробничої,
соціальної, технологічної, екологічної і т.д.);
-
спрямованість на
створення конкурентоспроможних товарів і послуг, які б задовольняли потреби
споживачів.
Таким чином, по-перше,
доцільніше було б не ототожнювати поняття нововведень та інновацій. Так,
вкласти інвестиції в розроблення нововведення – це лише половина справи. Головне
– впровадити нововведення, перетворити його на інновацію, тобто завершити
інноваційну діяльність, отримати позитивний результат і продовжити дифузію
інновацій. Для розроблення нововведення потрібно проводити маркетингові
дослідження, НДДКР, організаційно-технологічну підготовку виробництва,
виробництво й оформити результати [30].
Крім того, нововведення – це
предмет інновації. Також нововведення і інновації мають різні життєві цикли.
Так, нововведення охоплюють розроблення, проектування, виготовлення, використання,
устаріння; інновації – це зародження, дифузія, рутинізація.
По-друге, неправомірно відносити
до самої трактовки поняття “інновація” етапи її появи. Це більше стосується
інноваційної діяльності, результатом якої можуть бути нововведення або інновації.
Таким чином, інновація –
це кінцевий результат нововведень, спрямований на досягнення відповідного
ефекту та створення нових або удосконалених конкурентоспроможних товарів
(послуг, технологій і т.д.), що задовольняють потреби споживачів, може охоплювати
всі сфери діяльності підприємства і сприяє розвитку та підвищенню його
ефективності [2].
3. Класифікація
інновацій
Інновації
класифікують за такими ознаками [3] :
1)
за
сферами діяльності (характеру застосування): технологічні, виробничі, економічні,
торгові (збутові), соціальні, управлінські;
2)
за
технологічними параметрами: продуктові (нові продукти), процесні (нові технології,
методи керування, організаційні форми і т. п.);
3)
залежно
від глибини змін, що вносяться: радикальні (піонерні), ординарні (винаходи, нові рішення),
що поліпшують чи модифікують (модернізації);
4)
за
ступенем новизни: нові для підприємства, нові для галузі, нові для країни, нові для
світового ринку;
5)
за
адресатом інновацій: для виробника, для споживача, для суспільства в цілому;
6)
за
механізмом здійснення: одиничні, дифузійні, завершені, незавершені, успішні,
неуспішні;
7)
за
відношенням до попереднього стану процесу: ті, що заміняють; ті, що відміняють;
ті, що відкривають; ретроінновації;
8)
за
обсягом: точкові,
системні, стратегічні;
9)
за
ступенем інтенсивності: “бум”, рівномірні, слабкі, масові;
10)
за
рівнем управління: народногосподарські, галузеві, територіальні, первинної ланки
управління.
4. Етапи виникнення інновації
На основі вищевикладеного подано
комплексну схему появи інновацій (рис. 1.1), яка характеризує процес створення
радикальної або революційної інновації [22].
Рисунок 1.1 –
Схема виникнення інновації [22]
5. Типи шляхів
економічного розвитку
У загальному
випадку виділяють два типи ринкових стратегій функціонування суб'єкта господарювання
[32]:
1) стабілізаційні
– збереження досягнутого рівня виробництва, частки ринку і т.п.;
2) розвиваючі
– розширення виробництва, частки ринку, збільшення прибутку і т. п.
Однак, як показує
практика, перші можуть принести тимчасовий успіх і не можуть забезпечити
тривале виживання підприємств на ринку відповідно до їх місії і прийнятої
мотивацією бізнесу.
Загалом, розвиток
суб'єктів господарської діяльності й економіки країни в цілому може бути
забезпечено різними шляхами. Розглянемо їх.
Екстенсивний, який передбачає розширення
обсягів виробництва і збуту продукції. Відбувається в умовах ненасиченого ринку
за відсутності гострої конкуренції, в умовах відносної стабільності середовища
господарювання. Пов¢язаний зі зростаючими витратами ресурсів.
Таким чином, за умов екстенсивного типу економічне
зростання досягається шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних
сил, факторів виробництва і незмінного рівня технічної основи виробництва. До
екстенсивних факторів економічного зростання відносять:
-
зростання
обсягів інвестицій при збереженні існуючого рівня технології;
-
зростання
кількості зайнятих робітників;
-
зростання
обсягів споживаної сировини, матеріалів, палива та інших елементів обігового
капіталу [3].
Такий шлях економічного розвитку призводить до
технічного застою, при якому кількісне зростання випуску продукції не
супроводжується техніко-економічним прогресом і в результаті має затратний
характер. У наш час у більшості регіонів світу даний підхід практично вичерпав
себе внаслідок того, що наявні ринки вже заповнені товарами.
Інтенсивний
науково-технічний, який передбачає використання досягнень науки і техніки для удосконалення
конструкцій і технологій виробництва традиційних (модернізованих) продуктів з
метою зниження собівартості їх виробництва, підвищення якості, а в підсумку -
підвищення конкурентноспроможності. Перехід на даний шлях розвитку відбувається
в міру насичення ринків, вичерпання дефіцитних ресурсів, зростання конкуренції
товаровиробників.
Таким чином, за умов інтенсивного типу економічне
зростання досягається шляхом якісного вдосконалення усієї системи продуктивних
сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва для збільшення
масштабів випуску продукції. До інтенсивних факторів економічного зростання
відносять:
-
прискорення
науково-технічного прогресу (запровадження нової техніки, технологій шляхом
оновлення основних фондів і т.д.);
-
підвищення
кваліфікації робітників;
-
поліпшення
використання основних та обігових коштів;
-
підвищення
ефективності господарської діяльності за рахунок кращої її організації [3].
Інноваційний
науково-технічний, який передбачає безперервне оновлення асортименту продукції і технологій
її виробництва, удосконалення системи управління виробництвом і збутом.
Аналіз факторів економічного зростання інтенсивного
типу розвитку підтверджує близькість з основними характеристиками інноваційного
типу і простежити точну межу між ними дуже важко. Тому інноваційний тип
розвитку економіки повинен базуватися на факторах інтенсивного зростання і бути
його логічним продовженням (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 – Співвідношення факторів
економічного зростання для різних типів економічного розвитку [2]
Фактори економічного
зростання
|
Екстенсивний розвиток
|
Інтенсивний розвиток
|
Інноваційний розвиток
|
Зростання обсягів
виробництва
|
+++
|
+++
|
++
|
Розвиток продуктивних сил
|
+
|
+++
|
+++
|
Зростання технічного рівня
і якості продукції
|
|
++
|
+++
|
Зростання обігового
капіталу
|
+++
|
++
|
++
|
Зростання обсягів
інвестицій
|
+++
|
+++
|
++
|
Прискорення
науково-технічного прогресу
|
|
++
|
+++
|
Оновлення основних засобів
виробництва
|
+
|
++
|
+++
|
Економічне використання
природних ресурсів
|
|
+
|
++
|
Поліпшення фінансових
показників
|
|
++
|
+++
|
Поліпшення показників
зовнішньоекономічної діяльності
|
|
++
|
+++
|
Підвищення ефективності
господарської діяльності
|
|
++
|
+++
|
Прогресивність структури
господарювання
|
|
++
|
+++
|
Зростання частки
споживання
|
|
++
|
+++
|
Ощадливість виробництва
|
|
++
|
+++
|
Поліпшення стану
соціальної сфери
|
|
++
|
+++
|
+++ - фактор економічного
зростання відіграє вирішальну роль;
++ - фактор економічного
зростання відіграє значну роль;
+ - фактор економічного
зростання відіграє незначну роль.
|
Необхідність
коригування традиційних поглядів на напрямки і шляхи інноваційного розвитку
вітчизняних підприємств визначається так [14].
1 В умовах
відсутності дефіциту товарів і наявності гострої конкуренції виробників
безглуздо випускати продукцію, навіть ефективну у виробництві і технічно
досконалу, але яка не відповідає потребам і запитам споживачів, переваг якої
ніхто за межами підприємства-виробника не оцінив.
2 Як показує
досвід зарубіжних і вітчизняних виробників, спроби шукати шляхи розвитку тільки
за рахунок зниження витрат виробництва і просування на ринку традиційної, часто
застарілої продукції, є безперспективними і ведуть до значних збитків чи
банкрутства.
3 Прискорення
темпів НТП приводить до швидкого оновлення асортименту продукції, все більшої
індивідуалізації запитів споживачів, урізноманітнювання ринків за своєю
структурою (персональні комп'ютери, периферійні пристрої і програмне
забезпечення до них, електропобутові вироби, бритви, зубні щітки, пральні
порошки і т. п. ).
4 Зниження цін з
метою підвищення конкурентноспроможності (особливо застосування агресивних
цінових стратегій) здатне підштовхнути конкурентів до різких відповідних
заходів, на які адекватної відповіді може і не бути (наприклад, ситуація з
експортом металу в США, коли товаровиробників України і Росії
"підвели" під антидемпінгове законодавство).
5 Процеси
ринкової трансформації економіки, що проходять в Україні, викликають різкі
зміни потреб і запитів споживачів, спостерігається різке зростання
диференціації запитів, яке викликане розшаруванням споживачів за рівнем
доходів. А це, у свою чергу, приводить до зростання спеціалізації і зниження
серійності виробництва багатьох товарів.
6 Спостерігаються
різкі зміни пропорцій між витратами на виробництво продукції і витратами на її
збут на користь останніх, і ця тенденція підсилюється.
7 Підприємницькі
структури розвинутих в економічному від-ношенні країн усе більшою мірою
переходять на інноваційний шлях розвитку, частка інновацій (нових технологій,
нових продуктів, способів їхньої реалізації, організації їхнього виробництва і
збуту) у загальному обсязі отримуваного прибутку неухильно зростає.
8 Зростаючий
ступінь відкритості економіки України і зростання інтеграційних процесів у
світовій економіці, а також викликане цим зростання конкуренції з боку зарубіжних
товаровиробників, ставлять вітчизняні підприємства перед необхідністю адаптації
своєї діяльності відповідно до умов господарювання, які докорінно змінилися і
продовжують змінюватися.
У цих умовах
одним із основних складових тривалого виживання і розвитку вітчизняних
суб'єктів підприємницької (господарської) діяльності стає здатність
запропонувати, розробити, виготовити, вивести на ринок і просувати на ньому
товари з новими споживчими якостями, товари, орієнтовані на задоволення
існуючих потреб, але новими нетрадиційними способами, або ж товари, що
призначені для задоволення нових (у тому числі принципово нових) потреб (у ряді
випадків ці потреби цілеспрямовано формують). В ідеалі це повинні бути не
просто товари, а комплекси (товари з підкріпленням за Ф.Котлером [19]), які містять:
товар, передпродажний і післяпродажний сервіс, консультації і навчання
споживача (в основному для технічно складних чи принципово нових виробів),
гарантії заміни товару чи навіть повернення товару виробнику (продавцю), якщо
він не сподобався споживачу, і багато чого іншого.
Інноваційний
розвиток –
це процес господарювання, що спирається на безупинні пошук і використання нових
способів і сфер реалізації потенціалу підприємства у змінних умовах зовнішнього
середовища у рамках обраної місії та прийнятої мотивації діяльності і пов¢язаний з модифікацією
існуючих і формуванням нових ринків збуту [8].
Страницы: 1, 2, 3
|