Створення підприємства й розробка системи керування цукровим заводом
8. Фінансові показники діяльності
При розробці фінансового
плану «Цукровий комбінат» був застосований сценарний підхід.
Обсяги реалізації основної
номенклатури продукції дані по факті 10-ти місяців 2006 року із прогнозом
деякого спаду в листопаді й грудні. Стартова ціна на закупівлю буряку
встановлена на рівні середньорічної за 2006 рік - 1030 тис. гривень за тонну.
Передбачено диференційовані рівні інфляції (за результатами аналізу за 2006
рік) на збут, прямі й постійні витрати, на заробітну плату й інші ресурси.
Схема продажів: 60 % продукції в кредит на 14 днів, а 40% продукції
реалізується в кредит на 14 днів і із затримкою платежів ще на 30-ть днів.
При підготовці вихідних
даних для розрахунку фінансового плану були прийняті наступні дані:
-
старт проекту - 1 жовтня 2006 року;
-
тривалість (обрій) проекту - 1 рік і 3-и місяця;
-
основна валюта проекту - гривні;
-
валюта для розрахунку на зовнішньому ринку - долар
США.
Податкове середовище на
термін дії проекту встановлені без зміни по наступних нормативах:
-
податок на додану вартість - 10%;
-
податок на користувачів автомобільних доріг - 2,5%;
-
платежі в пенсійний фонд - 28%;
-
платежі у фонд обов'язкового медичного страхування
- 3,6%;
-
платежі в державний фонд зайнятості - 1,5%;
-
платежі у фонд соціального страхування - 5,4%;
-
податок на зміст житлофонду й об'єктів соцкультбиту
- 1,5%;
-
податок на потреби освітніх установ - 1%;
-
податок на прибуток - 26,2%.
Оподатковувані бази й
строки платежів установлені відповідно до законів України й інструкціями
Державної податкової служби (ГНС).
Оскільки економічна
ситуація характеризується більшими структурними змінами в ціноутворенні, те
інфляційне середовище в проекті описані групою показників:
-
темпи росту/падіння курсу основної валюти - 7 %;
-
інфляція на збут - 7 %;
-
інфляція на прямі й загальні витрати - 9 %, тобто
на 29 % вище інфляції на збут;
-
інфляція на заробітну плату - 2 %.
Стартові ціни, умови
продажів, фізичний обсяг збуту по місяцях, кварталам і рокам визначені в плані
збуту, прямі витрати, умовно-постійні витрати на керування, виробництво й
маркетинг показані у фінансовому плані.
Фінансовий план розрахований
виходячи з умов навколишнього середовища й інвестиційних планів, без зміни
системи продажів. При розрахунках фінансового плану врахований стан балансу
«Цукровий комбінат» (стартового балансу) на 1 жовтня 2006 року.
Звіти про фінансові
результати відображають операційну діяльність виробництва цукру за період. При
запланованих обсягах збуту, витрат виробництва й цінах комбінат працює
прибутково.
Звіти про рух грошових
коштів відображають залишки коштів у динаміку від періоду до періоду. Кошти
формуються за рахунок доходів (капіталу комбінату, вкладеного в дане
виробництво, доходів від збуту продукції (послуг), надходжень від інших видів
діяльності й кредитів) і витрат (витрат на сировину, виробництво, на виплату
відсотків і погашення кредитів, виплати податків).
Була перелічена схема
необхідних фінансових ресурсів для реалізації проекту. Комбінату необхідні
кредити: у розмірі 81.5 млн. гривень у грудні 2006 року й у розмірі 101.5 млн.
гривень у червні 2007 року на 6 місяців під 31 % річних. Кредити будуть
спрямовані на закупівлю 196 тисяч тонн пшениці. Відсотки будуть виплачуватися
щомісяця без відстрочки початку виплат після надходження фінансових коштів на
розрахунковий рахунок. Кредити будуть виплачені в червні й у грудні 2007 року.
У звітах представлені
консолідовані графіки погашення кредитів і відсотків.
При строгому виконанні всіх
запланованих заходів у зазначений термін баланси готівки на кінець періоду
будуть позитивні.
Баланси відображають
фінансовий стан комбінату на кінець періоду часу, що розраховує. З аналізу
балансів можна зробити висновок про стійкий стан проекту. При старті проекту в
балансі (стартовому балансі) відбиті активи й пасиви комбінату за станом на 1
жовтня 2005 року.
Показники ефективності
проекту представлені двома групами:
перша - характеризує
фінансово-господарську діяльність;
друга - ефективність
вкладень у проект.
Показники ефективності
операційної діяльності включають показники прибутковості активів виробництва,
показники фінансового стану, які характеризують фінансову стабільність і
платоспроможність:
Рентабельність валового
прибутку складе (42 - 41) %;
Рентабельність операційного
прибутку складе (20 - 10) %;
Рентабельність чистого
прибутку змінюється від 5% до 10 %.
Показники фінансової
діяльності показують здатність комбінату оплачувати свої борги кредиторам.
Індекс поточної ліквідності
зростати з 83 % до 105 %;
Чистий оборотний капітал
збільшиться до кінця 2007 року до 4.8 млн. гривень;
Інтегральні показники
ефективності проекту розраховані на період (обрій) в 15-ть місяців при
наступних ставках дисконтирования: для гривневої зони 31 %, для доларової - 15
%.
Індекс прибутковості (PI)
характеризує прибутковість проекту й складе 1.14.
Чистий наведений доход
(NPV) відображає масштаби проекту й розмір доходу, якому можна одержати при
виробництві основної продукції на комбінаті. Ця величина позитивна й становить
більше 12.5 млн. доларів США.
Строк окупності (PBP)
визначає період (у місяцях), починаючи з якого первісні вкладення й інші
витрати, пов'язані з інвестуванням проекту, покриваються сумарними доходами від
його реалізації. Проект окупається за 12-ть місяців.
керування підприємство персонал стимулювання
Актуальною проблемою
сучасного менеджменту є активізація людських ресурсів для досягнення успіху
організації. До причин такої переорієнтації належать проблеми, що виникли в
розвинутих країнах світу в кінці 1970-х років у зв'язку із швидкими змінами в
технології, економічним та демографічним тиском, зниженням продуктивності тощо.
Тому важливою теоретичною та практичною проблемою є орієнтація персоналу на
досягнення стратегічних завдань організації. Провідні компанії почали успішно
інтегрувати своє управління людськими ресурсами в систему стратегічного та
тактичного менеджменту. Те, що людські ресурси та стратегічне планування можуть
ефективно інтегруватися, доведено такими корпораціями як «Дженерал Електрик»,
«Екс-сон», «Чейз», «Дженерал Моторе». У ряді наукових робіт доведено, що зміна
стратегії часто призводить до зміни структури. Але цей аналіз дає лише часткову
картину динаміки будь-якої організації. Крім стратегії та структури стан
бізнесу визначається і третім елементом: людськими ресурсами. Отже, погляд на
проблему докорінно змінився внаслідок потрійної еволюції: навколишнього економічного
середовища, підприємства та самої людини.
Значення людського чинника
в організації слід розглядати в кількох аспектах:
1.
Кількісний аспект: прямі та непрямі витрати, які
охоплюють заробітну плату, кошти на підготовку та маркетинг персоналу, влаштування
робочого місця та його постійне вдосконалення тощо.
2.
Якісний аспект: пошук людьми постійної роботи,
підвищення професійного та культурного рівня найманих працівників, оцінка ними
можливостей службового зростання тощо.
3.
Стратегічний аспект: турбота керівництва про
постійне підвищення кваліфікації працівників, усвідомлення значення людського
чинника як елемента конкурентноздатності.
Однак до останнього часу
поняття «менеджмент персоналу» у вітчизняній українській практиці було
відсутнім, хоча система управління кожною організацією мала функціональну
підсистему управління кадрами та соціальним розвитком колективу. Основу
концепції управління персоналом організації в даний час становить зростаюча
роль особистості працівника, знання його мотиваційних установок, вміння їх
формувати та спрямовувати відповідно до завдань, що стоять перед організацією.
Зміни в економічній та
політичній системах у нашій країні одночасно передбачають великі можливості і
серйозні загрози для кожної особистості, сталості її існування, вносять значний
рівень невизначеності в житті практично кожної людини. Менеджмент персоналу в
такій ситуації набуває особливого значення, оскільки дозволяє організувати,
узагальнити цілий спектр питань адаптації індивіда до зовнішніх умов, врахування
чинника особистості у побутовій системі управління персоналом організації.
Можна виділити три чинники, що впливають на людей в організації: ієрархічна
структура організації, де основний засіб впливу—це відносини влади та
підпорядкування, тиску на людину зверху за допомогою примусу, контролю над
розподілом матеріальних благ; культура, тобто вироблені суспільством,
організацією, групами людей спільні цінності, соціальні норми, установки
поведінки, які регламентують дії особистості, спонукають індивіда поводити себе
так, а не інакше без видимого примусу; ринок — мережа рівноправних відносин,
заснованих на купівлі-продажу продукції та послуг, відносинах власності,
рівновазі інтересів продавця й покупця.
Ці чинники впливу досить
складні і на практиці рідко реалізуються окремо. Якому з них надається
перевага, такою і є економічна ситуація в організації.
При переході до ринку
відбувається повільний відхід від ієрархічного управління, жорсткої системи
адміністративного впливу до ринкових відносин, відносин власності, що засновані
на економічних методах. Тому необхідним є вироблення принципово нових підходів
до встановлення пріоритету цінностей. Головний компонент всередині організації
— працівники, а за її межами — споживачі продукції. Необхідно повернути
свідомість працюючого до споживача, а не до начальника; до прибутку, а не до
марнотратства; до ініціативи, а не до бездумного виконання. Отже, ієрархія
відійде на другий план, поступившись місцем культурі та ринку.
Стосовно поняття
«менеджмент персоналу» відомі такі визначення:
1.
Управління персоналом — самостійна галузь
менеджменту, головною метою якої є підвищення виробничої, творчої віддачі та
активності персоналу; орієнтація на скорочення частки та кількості виробничих
та управлінських працівників; вироблення та реалізація політики підбору та
розміщення персоналу; вироблення правил прийому та звільнення персоналу;
вирішення питань, пов'язаних із навчанням і підвищенням кваліфікації персоналу.
2.
Управління кадрами — процес планування, підбору,
підготовки, оцінки та неперервної освіти кадрів, спрямований на раціональне їх
використання, підвищення виробництва і, в кінцевому результаті, на поліпшення
якості життя.
3.
Менеджмент персоналу — це процес вирішення завдань
організації шляхом прийому, збереження, звільнення, вдосконалення та належного
використання людських ресурсів.
На нашу думку, найбільш
простим і всеохоплюючим визначенням менеджменту персоналу може бути адекватний
цілям організації вплив на робочу силу.
Отже, діяльність будь-якої
організації залежить від конкретних людей. Люди визначають придатність
обладнання і технології, встановлюють для себе обсяг функцій, обов'язкових до
виконання, пристосовують під свої можливості структури організації. Тому люди є
центральним і головним елементом у будь-якій системі управління кожної
виробничої системи.
Людина в організації
(виробничій системі) виконує роль керівника (суб'єкта управління) та виконавця
(об'єкта управління). Працівники організації виступають об'єктом управління,
оскільки вони є продуктивною силою, головним складником будь-якого виробничого
процесу. Тому планування, формування, розподіл, перерозподіл і раціональне
використання людських ресурсів на виробництві становить основний зміст
менеджменту персоналу і з цієї точки зору розглядається аналогічно до управління
матеріально-грошовими елементами виробництва. Разом з тим персонал — це, перш
за все люди, які характеризуються складним комплексом індивідуальних якостей,
серед яких соціально-психологічні відіграють головну роль. Здатність персоналу
одночасно виступати об'єктом та суб'єктом управління є головною специфічною
особливістю менеджменту персоналу.
Основним структурним
підрозділом управління персоналом у вітчизняних організаціях являється відділ
кадрів, на який покладаються функції наймання та звільнення працівників, а
також підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу. Проте рівень роботи
з персоналом не відповідає сьогодні завданням радикальної перебудови управління
організацією. У практику діяльності кадрових служб повільно впроваджуються наукові
методи оцінки, розміщення та підготовки персоналу на основі результатів
соціологічних та психологічних досліджень. Недостатнім є рівень
організаційно-правової та соціально-психологічної культури працівників кадрових
служб, значна частина яких не має відповідної освіти, тривалий час не підвищує
своєї кваліфікації. На сьогодні відділи кадрів не є ні методичними, ні
інформаційними, ні координуючими центрами кадрової роботи. Вони структурно
відокремлені від відділів організації праці і заробітної плати, відділів
охорони праці та техніки безпеки, юридичних відділів та інших підрозділів, які
виконують функції управління персоналом.
Служби управління
персоналом, як правило, мають низький організаційний статус, є слабкими у
професійному відношенні. У зв'язку з цим вони не виконують цілий ряд завдань
управління персоналом і забезпечення нормальних умов його роботи, а саме:
Ø соціально-психологічна
діагностика;
Ø аналіз
і регулювання групових і особистих стосунків, взаємин керівництва;
Ø управління
виробничими й соціальними конфліктами та стресами;
Ø інформаційне
забезпечення системи управління персоналом;
Ø управління
зайнятістю;
Ø оцінка
й підбір кандидатів на вакантні посади; аналіз кадрового потенціалу й потреби в
персоналі:
Ø маркетинг
кадрів;
Ø планування
й контроль ділової кар'єри;
Ø професійна
та соціально-психологічна адаптація працівників;
Ø управління
трудовою мотивацією;
Ø правові
питання трудових відносин; психофізіологія, ергономіка та естетика праці.
1.
Баканів М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу.
- М.: Слава, 2003. – 339с.
2.
Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності
підприємства. - М.: Знания, 2004. – 219с.
3.
Дж.Р.Эванс, Б.Берман. Маркетинг. - М.: Економіка,
1999. – 411с.
4.
Зав'ялов П.С., Демидов В.Е. Формула успіху:
маркетинг (сто питань - сто відповідей про те, як ефективно діяти на
зовнішньому ринку). - М.: Луч, 2001. – 297с.
5.
Севрук В.Т. Товар у системі маркетингу //
Бухгалтерський облік, № 12, 2001. – С.48.
6.
Севрук В.Т. Маркетинг
у спільних підприємствах // Економічні науки, №2, 2000. – С.51.
7.
Баканів М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного
аналізу: Підручник. - М.: Фінанси й статистика, 2001. – 351с.
8.
Мірошник М. В. Аналіз і оцінка систем
керування на підприємствах. - М.: Знания, 2004. – 492с.
9.
Менеджмент організації: Учеб. посібник /Під ред. З.
П. Румянцева, Н. А. Саломатина. -М.: Знания, 2001. – 357с.
10. Мильнер Б. З. Системний підхід до організації керування. - К.:
Вища школа, 2003. – 299с.
11. Мишин В.М. Дослідження систем керування: Навчальний посібник. - К.:
Керівник, 2004. – 428с.
12. Мишин В.М. Менеджмент в області якості й конкурентноздатності
машинобудівної продукції: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 1999. – 259с.
13. Виханский О.С, Наумов А.И. Менеджмент. - М.: Знания, 2003. – 195с.
14. Франчук В. И. Основи побудови організаційних систем. – К.:
Промінь, 2001. – 331с.
15. Кричевский Р. Л., Маржине А. В. Психологические факторы эффективности
руководства первичным коллективом. - Кишинев: Штиинца, 2001. – 290с.
16. Кричевский Р. Л. Если вы - руководитель. Элементы психологии
менеджмента в повседневной работе. - М.: Дело, 2002. – 188с.
17. Критический анализ теории и практики менеджмента (пер. с нем.). –М.:
Луч, 1996. – 227с.
18. Кудряшова Л. Д. Каким быть руководителю: психология управленческой
деятельности. - СПб.: Лениздат, 1996. – 96с.
19. Кулапов М. Н., Ламскова О. М., Маусов Н. К. Персонал в инновационном
цикле "наука-прооизводство": Учебное пособие. -М.: Рос. экон. акад.,
1993 . – 185с.
20. Курцевич А. Кадровая работа: Баланс интересов. Экономика и организация
промышленного производства. 1993, №6, С. 15-20.
21. Ладанов И. Д. Практический менеджмент, ч. 1-3. - М.: Дело, 1992. –231
22. Лебедев В.И. Психология и управление. - М.:. Агропромиздат, 2000. –
226с.
23. Мартынов С. Д. Профессионалы в управлении. - СПб.: Лениздат, 1991. –
138с.
24. Маслоу А. Мотивация и личность. // Вестник Московского университета,
1991, серия 7. – С.37.
25. Маусов Н.К., Кулапов М.Н., Журавлев П.В. Управление карьерой персонала
в условиях производства(социально-экономический аспект), учебное пособие. - М.:
изд-во Рос. Экон. акад., 1993. – 325с.
26. Менеджмент организации. (Под ред. проф. Румянцевой 3. П.) - М.: Хорт,
1995. – 421с.
27. Мирервин И. Внутрифирменное обучение кадров специалистов. Экономист.
1993, №2, С. 87.
28. Михайлов Ф.Б. Управление персоналом: классические концепции и новые
подходы. - Казань, 1994. – 385с.
29. Михайлушкин А. И., Немчин А. М. Развитие системы подготовки и
переподготовки кадров (региональный аспект). – СПб.: Приор, 1991. – 443с.
30. Монден Я. Тойота. Методы эффективного управления (Сокр. пер. с англ.) -
М.: Экономика, 1999. – 369с.
31. Обри Б. Создать европейскую модель управления. -Пробл. теории и
практики управл. 2001, №3, С. 8.
32. Обэр-Крис Дж. Управление предприятием. - М.: Прогресс, 2003. – 249с.
33. Одегов ЮГю, Маусов Н.К., Кулапов М.Н. Эффективность системы управления
персоналом (социально-экономический аспект). Учебное пособие. - М.: Изд-во Рос.
экон. акад., 1993. – 311с.
34. Одегов ЮГ., Бычин В.Б.. Андреев К.Л. Трудовой потенциал предприятия:
пути эффективного использования. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 2001. – 358с.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|