Сутність концепції прийняття рішень і вирішення проблем та використання її положень в управлінській теорії та практиці

В практиці прийняття рішеннь часто виникає питання про доцільність застосування групового або індивідуального підходу до процедури прийняття рішень.

У 1990 році Радою Міністрів УРСР був об”явлений Всесоюзний конкурс на краще виконання проекту по демінералізації шахтних вод Крив басу. Кращими було визнано проекти інститутів ”ВНДІ „Промтехнологія” (м.Москва) та „СвердловНДІхіммаш” (м.Єкатеринбург). Ними за участю також Московського енергетичного інституту, інституту „Кривбаспроект”, Сакського інституту „Йодо-бром”, Криворізького гірничорудного інституту з 1990 по 1993 рік був розроблений технічний проект „Комплексна переробка шахтних вод шахти „Батьківщина”. Потужність комплексу 600 куб.м./год, або 5,28 млн.куб.м./рік з річними витратами електроенергії 19,7 мВт, природного газу 12,6 млн.куб.м. При цьому вартість капітального будівництва становила 110 млн. крб. (в цінах 1984 р.).

Технічний проект не був затверджений, як занадто дорогий.

З тих же причин не реалізовано альтернативний варіант, розроблений ДНДПІхімтехнології (м.Сєвєродонецьк) методом вимерзання і застосування новітніх технологій.

На жаль, ситуація ускладнюється тим, що енергоємні технології очистки шахтних вод, що пропонувалися дотепер не прийнятні, а фінансування необхідних наукових і технічних заходів у централізованому порядку із коштів Держбюджету є малоймовірним.

Також ці процеси породжують за собою нові екологічні проблеми: створення надмірної кількості вилучених солей (тільки для Криворізького басейну це приблизно 600-900 тис.т на рік), створення нових полігонів для тимчасового складування вилучених солей з метою їх подальшої переробки або утилізації.

Внаслідок використання води з Інгульця для поливу сталося погіршення фізико-хімічних властивостей грунту на поливних землях, втратилася його родючість. Економічні збитки досягли десятків мільйонів карбованців.

Скид високо мінералізованих зворотних шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу, як виняток, з метою запобігання аварійних ситуацій, у 1989 році було дозволено рішенням постійної надзвичайної комісії при Раді Міністрів УРСР. Було скинуто 11,8 млн.куб м. В 1990 і в 1992 роках було дозволено скинути по 11 млн.куб.м., а починаючи з 1994 року це увійшло в систему і щорічно скидається від 17 до 32 млн.куб.м. отруйних вод, які додатково забруднені стоками господарсько-побутової каналізації м.Кривого Рогу.

Незважаючи на тривогу, занепокоєність населення, громадсткості неодноразові звернення в Міністерство чорної металургії через місцеві обласні, республіканські газети, через народних депутатів СРСР Д.В.Лісничого, Л.Г.Шараєва у Раду Міністрів УРСР Кривбас продовжував скидати шахтні води, наносячи непоправної шкоди здоров”ю людей, фауні, грунту.

В 1989 році виборці Снігурівського району направили телеграму президії З”їзду народних депутатів СРСР – народному депутату Лісничому Д.В. такого змісту: „Просимо спитати у міністра чорної металургії СРСР: коли буде припинено згубний скид шахтних вод Кривбасу у річку Інгулець, води якої використовуються для зрошення 200 тисяч гектарів землі, а також для питного постачання населення? Спостерігається інтенсивне засолювання грунту, що веде до його повної деградації. Річка вимагає негайного очищення від мулу, що містить шкідливі для людей речовини.”

З Москви до Снігурівки народні депутати надіслали відповідь: „Зроблено депутатський запит Голові Ради Міністрів СРСР тов. Рижкову М.І.

1. Чому міністром чорної металургії тов. Колпаковим С.В. не вживаються заходи по припиненню скиду мінералізованих шахтних вод Кривбасу з підвищеним вмістом хлору в річку Інгулець, яка використовується для зрошення 200 тисяч гектарів землі і водопостачання населення Миколаєва?

2. Хто відповість за завдані збитки відомством чорної металургії землеробству і населенню Миколаївської області?

3. Чи планується виділення коштів міністерства чорної металургії або коштів з централізованих джерел для очистки річки Інгулець від скиду шкідливого мулу?

Відповідь заступника міністра була така:

„З метою захисту річки Інгулець від забруднення шахтними водами гірничорудними підприємствами державного, виробничого об”єднання „Південруда” виконуються в повному обсязі намічені заходи по запобіганню скидів мінералізованих вод з річки Інгулець та Саксагань.

Для вивчення впливу гірничорудних підприємств Кривбасу від забруднення річки Інгулець Український філіал Центрального науково-дослідного Інституту комплексного використання водних ресурсів (м. Київ) по договору з виробничим об”єднанням „Кривбасруда” виконує роботу „Визначення впливу гірничорудних підприємств Кривбасу за забруднення річки Інгулець і виборів оптимального режиму санітарних попусків з каналу Дніпро-Інгулець через Карачуновське водосховище”.

В доповнення до цієї роботи ВО „Кривбасруда” укладений договір з Українським філіалом згаданого інституту на дослідження хімічного складу мулових відкладень в річці на ділянці від Кривого Рогу до Снігурівки. А також хімічного складу води на цій ділянці і вище Карачуновського водосховища, визначення ступеня забруднення радіонуклідами, впливу стоків з сільськогосподарських угідь на забруднення річки і інше. Роботи планується закінчити у 1990 році.

У відповідності з дорученням Ради Міністрів України№999/68 Держкомприродою УРСР і Миколаївським облвиконкомом організується комісія для визначення джерел забруднення річки Інгулець і дольової участі у фінансуванні робіт по розчистці річки в районі міста Снігурівки. Після виконання досліджень і визначення джерел забруднення річки Інгулець буде прийнято рішення про дольову участь у фінансуванні подальших робіт на оздоровлення річки.”

Потім у Снігурівці відбулася технічна нарада з питань розчищення річки Інгулець й відведення високомінералізованих шахтних вод Кривбасу. В ній взяли участь представники обласного і районного держкомітетів по охороні природи, облводгоспу, облагропрому, санітарної служби, АПО, управління каналами Інгулецької зрошувальної системи, УкрНДІЗЗу, проектних організацій Кривого Рогу, виробничих об”єднань”Кривбасруда”, „Південь руда”.

На нараді відмічалося, що в околицях Снігурівки помітно погіршала якість води в Інгульці та підземних джерелах водопостачання, відбулося значне замулення русла річки вище головних насосних станцій Інгулецької та Явкинської зрошувальних мереж. На кожен гектар зрошуваних полів разом з поливною водою щорічно надходить 3,5 – 4 тонни різноманітних солей, що привело до засолювання грунтів, різкого зниження їх родючості, погіршання фізико-хімічних властивостей.

За останні роки спостерігається підвищення рівня шлунково-кишкових захворювань серед населення, що є наслідком низької якості питної й поливної води. Інгулець фактично перетворився на скидну канаву для залізорудних підприємств Кривбасу.

Одним з найскладніших етапів раціональної технології прийняття рішень є пошук альтернативних варіантів. В управлінській практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи:

методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);

методи колективного творчого пошуку (“мозковий штурм”, конференція ідей, метод колективного блокноту);

методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, яке виникло як результат спостереження за явищами природи тощо.

Учасники наради вирішили:

-            Погодитись з пропозицією спеціалістів району і області про розробку, як одного з варіантів першочергових заходів по захисту Інгульця і зрошуваних земель, можливості будівництва насосної станції в районі села Василівки для відкачування високомінералізованих вод і скиду їх по Вірьовчиній балці, організації розчищення русла річки від головних насосних станцій до місця перехоплення скидних вод.

-            Снігурівському райдержкомітетові по охороні природи клопотати перед Радою Міністрів УРСР про створення міжвідомчої комісії по встановленню джерел забруднення Інгульця з метою визначення дольової участі підприємств й організацій у фінансуванні проектних і будівельних робіт по врятуванню й відродженню Інгульця.”

Постановою Ради Міністрів УРСР від 16.06.89 р. №161 заборонено скид високомінералізованих вод в річку Інгулець.

На сьогоднішній день залишається в дії схема використання шахтних вод в зворотних циклах ГЗК, з накопиченням надлишків і їх щорічним скидом в річки Інгулець і Саксагань та обов”язковою наступною промивкою цих річок прісною водою.

Дозволений вміст хлоридів в стічних шахтних водах складає 3000-3700 мг/л при нормі для водойм 350 мг/л. При цьому з кожним роком в „Регламентах скиду” збільшується дозволений рівень хлоридів та загальної мінералізації. В регламенті скидів на 2001-2002 рр. Дозволений вміст хлоридів дорівнює 3999 мг/л.

Скиди останніх років поліпшили ситуацію, але повністю проблема не вирішена. Утилізація високомінералізованих шахтних вод – є складною, найгострішою і поки що невирішеною екологічною проблемою не тільки Криворізького басейну, а й усієї України, яку можливо вирішити тільки на державному рівні.

4. Контроль за виконанням рішень та основних напрямків реабілітації екосистеми р. Інгулець

Річка Інгулець віднесена до каталогу основних річок України і являється найбільшою правою притокою нижньої течії головної водної артерії України - річки Дніпро. Інгулець є основним джерелом, яке живить схід Кіровоградської області, Кривбас, південно-східні райони Миколаївської області і відіграє важливу роль у питній і промисловій водозабезпеченості вказаних регіонів.

Інгулець бере свій початок з заболоченої балки поблизу с. Топила Знам'янського району, Кіровоградської області. Потім прямуючи Дніпропетровською, Миколаївською та Херсонською областями впадає в р. Дніпро на 46 км від його гирла. При впадінні річка розділяється на два рукави, з яких лівий має довжину 1,5 км, а правий 0,9 км.

У басейні річки Інгулець розташований один з найважливіших індустріальних промрайонів країни - Криворізький басейн. Провідне місце у цьому районі належить підприємствам чорної металургії, машинобудуванню та металообробці, електроенергетиці, паливній промисловості.

Площа зрошуваних земель в басейні Інгулець на рівень 2003 року становить 82,9 тис. га, з яких в Кіровоградській області - 13,1 тис. га, Дніпропетровській -25,3 тис. га, Миколаївській - 39,2 тис. га, Херсонській області - 5,3 тис. га.

Джерелом зрошення є стік р.Інгульця та її притоків, зарегульований ставками і водосховищами та дніпровська вода.

Сучасна екологічна ситуація в басейні Інгульця залишається напруженою внаслідок значних обсягів мінералізованих зворотних вод, накопичених у хвостосховищах гірничорудних підприємств Кривбасу. Крім того річку Інгулець забруднюють стоки комунального господарства, промислових та сільськогосподарських підприємств. Так, у 2001 році в Інгулець скинуто 175,3 млн.м3 з них забруднених 158,1 млн.м3 , а взагалі без очистки – 64,9 млн.м3 .

Стоку річки Інгулець недостатньо для розбавлення стічних вод до дозволених граничних концентрацій.

З метою забезпечення подачі води належної якості на водопостачання м. Миколаєва та зрошення сільгоспугідь в Миколаївській та Херсонській областях, щорічно Кабінетом мінісрів України приймаються розпорядження щодо промивки річки Інгулець.

Основними напрямками щодо робіт з екологічного оздоровлення малих річок в басейнах Інгулець та Саксагань є:

-         винесення прибережних захисних смуг для проведення на них комплексних водоохоронних заходів;

-         залучення органів місцевої влади до фінансування повних комплексів водоохоронних заходів при роботах на малих річках;

-         втілення концепції ґрунтозахисного землеробства (упорядкування землекористування, тобто вилучення з класу орних заплавних земель та земель, на яких спостерігаються ерозійні процеси);

-         заліснення території до оптимальної норми - 16% (сюди входить і посадка водозахисних лісосмуг і протиерозійні лісонасадження);

-          призупинення робіт з господарського використання заплав малих річок,
які негативно впливають на їх стан;

-         забезпечення контролю за використанням і якісним станом вод малих річок;

-         використання прогресивних технологій і міжнародного досвіду по екологічному оздоровленню малих річок;

-         створення руслових водоохоронних смуг з посадженням вищої водної рослинності (ВВР), а також створення заплав, заводей, рукавів з вирощуванням
ВВР, покращення санітарно-гігієнічного стану територій міст та селищ, реа
лізація багатоцільових організаційно-технічних заходів, націлених на поліп
шення екологічного стану сельбищних територій;

-         посилення робіт з екологічного виховання населення, пропаганди раціонального використання й охорони водних ресурсів.

Проблема техногенно-екологічного забруднення гірничодобувних територій, де головними джерелами забруднення є накопичувані промислових відходів, мінералізованих шахтних та рудникових вод, потребує термінового розв'язання.

Гірничодобувні роботи суттєво впливають на навколишнє середовище і створюють умови для активізації небезпечних геологічних процесів, одним з яких є осідання денної поверхні землі, внаслідок чого виникають небезпечні явища: інтенсивне підтоплення житлових масивів та об'єктів господарювання, заболочування значних територій, утворення джерел, озер і боліт у пониженнях рельєфу.

В результаті закриття гірничо-видобувних підприємств, шахт і розрізів необхідно передбачити вирішення комплексу еколого-гідрогеологічних, у тому числі водоохоронних проблем, передбачених Водним кодексом України / ст. 105, "Охорона підземних вод"/. Це, насамперед, здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод, обладнання локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за рівнями та якісним станом цих вод.

Програмою передбачаються заходи щодо охорони земель від засолення, підтоплення, забезпечення умов відтворення природних ландшафтів у зонах розміщення цих об'єктів.

З метою поліпшення забезпечення якісною водою населення і галузей економіки, вирішення водогосподарських і екологічних проблем басейнів річок та регіонів України, у тому числі і гірничодобувних, впродовж 1999-2002 років Урядом України визначені основні напрями цієї діяльності в законах та програмах, зокрема це Концепція розвитку водного господарства України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-ХІУ та Закон України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", прийнятий 17 січня 2002 року, до складу якого увійшли програми водогосподарського напрямку.

Метою програмних документів є впровадження державної політики, спрямованої на запобігання зростанню антропогенного впливу на довкілля, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення і виснаження, раціональне використання водних ресурсів, забезпечення сталого функціонування екосистем у басейнах річок України, запобігання шкідливій дії вод і ліквідації її наслідків.

Для реалізації зазначених природоохоронних заходів передбачається:

-         при формуванні державного бюджету виділяти кошти на фінансуванню Комплексних програм природоохоронного спрямування у повному обсязі :

-         - віднесенням витрат на вказані цілі до захищених статей бюджету;

-         розробити і ввести в дію та забезпечити неухильне дотримання суб'єкта
ми господарювання нормативів з граничного навантаження на навколишнє
середовище;

- провести інвентаризацію, паспортизацію та оцінку технічного стану потенційне небезпечних об'єктів (підземні виробки, пустоти, будівлі та споруди, що розміщені в зоні їх розповсюдження) та вжити вичерпних заходів для запобігання їх руйнування.

Згідно з Законом України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", підприємства гірничодобувної галузі щорічно зобов'язані погоджувати з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує виконання зазначеної Програми заходи, на які спрямовуються кошти від збору за забруднення навколишнього середовища, що залишаються у розпорядженні цих підприємств.

На виконання завдань Програми постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. № 568 створена Міжвідомча координаційна рада.

На підставі вищезазначеного основними принципами водно-екологічної політики в басейнах річок Інгулець та Саксагань є:

-         пріоритетність розвитку системи водокористування для соціальної сфери;

-         комплексний підхід до територіальної організації виробництва, земле-і водокористування залежно від водоресурсного значення зазначених басейнів;

-         еколого-економічна і санітарно-гігієнічна регламентація та державне управління водокористуванням з наданням безумовного пріоритету

збереженню водних ресурсів, підтриманню сприятливих умов функціонування ландшафтів водозбірних басейнів і екологічного стану водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

-         пріоритетність економічних важелів регулювання водних відносин, оптимальне їх поєднання з організаційними та правовими заходами;

- широке залучення громадськості до процесів обговорення, планування, контролю процесів використання водних ресурсів.

Реалізація вищезазначених принципів (шляхом виконання завдань та заходів Програми) має здійснюватись за такими пріоритетними напрямами:

1)    поліпшення якості забезпечення водними ресурсами населення і галузей економіки, включаючи будівництво (реконструкцію) та підвищення екологічної надійності водосховищ, каналів, водоводів, систем водозабезпечення;

2)    раціональне та екологічно безпечне використання водних ресурсів, підвищення технологічного рівня водокористування, впровадження маловодних і безводних технологій (впровадження новітніх, водозберігаючих, енергозберігаючих, комплексних технологій очищення забруднених вод, в першу чергу у комунальному господарстві);

3)   упорядкування структури природних територій та земель, які інтенсивно використовуються, оптимізація водних балансів річкових басейнів річок Інгулець та Саксагань, забезпечення стабільності та поліпшення екологічної ситуації, підтримання водорегулюючих функцій ландшафтів водозбірних територій;

4)   відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

5)   удосконалення управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів у басейнах річок Інгулець та Саксагань на основі запровадження басейнового принципу (вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази для впровадження державної політики у сфері використання водних ресурсів).

Страницы: 1, 2, 3, 4