p>- Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності України;
- ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою України за
поданням Кабінету Міністрів України;
- рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досягнення та
підтримання самоокупності і самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності та з метою бездефіцитності платіжного балансу України;
- стабільність кількості видів і розмір податків гарантуються державою на
строк не менш як 5 років;
- забороняється встановлювати інші податки крім тих, що затверджені
Верховною Радою України;
- ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж товару
діє єдина ставка податку;
- заохочення експорту готової продукції.
Податкові пільги згідно з законами України надаються суб'єктам
зовнішньоекономічної діяльності, які відповідають критеріям, наведеним
нижче:
- експорт яких перевищує імпорт (нетто-експортери) за фінансовий рік,
- обсяг експорту яких становить не менше 5 процентів від обсягу
реалізованих за фінансовий рік товарів,
- які стабільно експортують наукові, наукоємні товари, а також товари, у
вартості яких частка доданої вартості становить не менше 30 процентів,
Зазначеним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності надаються пільги по
строках амортизації основних виробничих фондів у вигляді:
- норм прискореної амортизації основних виробничих фондів, що
використовуються для виробництва експортних товарів,
- пільгових норм амортизації основних фондів, створених за рахунок нових
інвестицій, що використовуються для виробництва експортних товарів,
- норм амортизації на імпортне обладнання, яке використовується для
виробництва експортних товарів, не менших, ніж ті, що встановлені в країні
походження такого обладнання.
Зазначені пільги застосовуються Міністерством зовнішніх економічних
зв'язків і торгівлі України за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності. При цьому Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і
торгівлі приймає відповідне рішення, яке є обов'язковим для державних
фінансових та податкових органів України.
Забороняється одночасне застосування щодо одного й того ж товару податку на
експорт і імпорт та режиму ліцензування і квотування експорту відповідно до
статті 16 цього Закону, за винятком випадків встановлення режиму
ліцензування і квотування як заходу у відповідь на дискримінаційні дії
інших держав згідно із статтею 16 цього Закону та в разі застосування
санкцій згідно із статтею 37 цього Закону при порушенні суб'єктом
зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї діяльності.
Стаття 12. Обов'язковий розподіл виручки від зовнішньоекономічної
діяльності в іноземній валюті
( Дія частин першої - третьої, п'ятої - сьомої статті 12 зупинялась на 1992
рік згідно з Постановою ВР N 2489-12 від 23.06.92 )
( Зупинено дію статті 12 згідно з Декретом N 15-93 від 19.02.93)
На території України запроваджується обов'язковий розподіл виручки в
іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами
суб'єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом України і валютними
фондами місцевих Рад народних депутатів України.
Обов'язковому розподілу підлягає виручка в іноземній валюті від
зовнішньоекономічної діяльності всіх суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, які мають постійне місцезнаходження або постійне місце
проживання на території України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, зазначені в цій статті,
зобов'язані передавати частину від загальної суми виручки в іноземній
валюті, одержаної ними в результаті зовнішньоекономічної діяльності, за
стабільними п'ятирічними нормативами, що встановлюються Верховною Радою
України за поданням Кабінету Міністрів України залежно від виду експортного
товару і є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
незалежно від форм власності і організації господарювання.
В разі, якщо територія, на якій суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має
постійне місцезнаходження або постійне місце проживання, підпорядкована
кільком місцевим Радам народних депутатів, суб'єкт зовнішньоекономічної
діяльності передає 2/3 від тієї суми, що призначена для розподілу, у
валютний фонд місцевої Ради народних депутатів базового рівня і 1/3 - у
валютний фонд вищестоящої місцевої Ради народних депутатів України.
За кошти, які передаються у Державний валютний фонд України, валютні фонди
місцевих Рад народних депутатів України, суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності одержують з відповідного бюджету компенсацію у діючій на
території України валюті за спеціально встановленим Національним банком
України курсом, який діє на момент надходження валютних коштів на рахунок
суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті здійснюється банківськими
установами, в яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають валютні
рахунки, шляхом відповідного переказу сум, зазначених у частині третій цієї
статті, з валютного рахунку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та
одночасного зарахування на разрахунковий рахунок цього суб'єкта сум у
діючій на території України валюті, еквівалентних сумі переказаної
іноземної валюти. Моментом здійснення розподілу є дата, вказана у
платіжному документі про переказ сум в іноземній валюті до Національного
банку України, або (в разі його доручення) банку для зовнішньоекономічної
діяльності України, або банку, в якому відкрито валютний рахунок місцевої
Ради народних депутатів.
Обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті має здійснюватись протягом
30 робочих днів з моменту надходження коштів в іноземній валюті до
відповідної банківської установи. В разі непереказу у зазначений строк
грошового еквіваленту у діючій на території України валюті від
Національного банку України або (в разі його доручення) банку для
зовнішньоекономічної діяльності України, або банку, в якому знаходиться
валютний рахунок відповідної місцевої Ради народних депутатів, до банку, що
обслуговує суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, обов'язковий розподіл
виручки в іноземній валюті не здійснюється, а держава або відповідна
місцева Рада народних депутатів втрачає право на одержання відповідних сум
в іноземній валюті.
Порядок здійснення операцій по обов'язковому розподілу виручки в іноземній
валюті визначається положенням, яке затверджує Національний банк України.
Частину виручки в іноземній валюті, яка підлягає передачі за обов'язковим
розподілом, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності передають тільки у
Державний валютний фонд України. Інші держави не можуть запроваджувати на
території України передачу до бюджетів чи валютних фондів цих держав
частини виручки в іноземній валюті та/або відрахування в іноземній валюті,
які є обов'язковими для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності,
зазначених в цій статті.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, зазначені в цій статті, мають
право провадити продаж іноземної валюти іншим державам тільки на підставі
відповідних цивільно-правових договорів (контрактів), укладених згідно з
законами України, в яких зазначені держави виступають як суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності,
зазначені в цій статті, не мають права здійснювати обов'язковий розподіл
або відрахування в іноземній валюті на підставі актів законодавства інших
держав.
Створення на території України інших валютних фондів, крім Державного
валютного фонду України та валютних фондів місцевих Рад народних депутатів
України, до яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані
передавати частину виручки в іноземній валюті, без їх згоди, оформленої
належним чином, забороняється. Україна провадить розрахунки в іноземній
валюті з Союзом РСР та іншими державами згідно з відповідними угодами
(договорами) України через Національний банк України або (в разі його
доручення) через банк для зовнішньоеконоічної діяльності України в межах
Державного валютного фонду України. Інші суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності від України не несуть зобов'язань за зазначеними разрахунками.
Стаття 13. Принципи митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної
діяльності
Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна
Рада України.
Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється згідно з цим
Законом, законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом
України ( 4а-93, 4б-93, 4в-93 ) та міжнародними договорами України.
Територія України становить єдиний митний простір, на якому діють митні
правила України, з додержанням зобов'язань, що випливають з участі України
в митному союзі з республіками Союзу РСР та інших митних союзах. (Зупинено
дію частини четвертої статті 13 в частині встановлення ставок вивізного
мита Єдиним митним тарифом України, згідно з Декретом КМ N 4-93 від
11.01.93 ) Єдиний митний тариф України визначається згідно з відповідним
законом України та міжреспубліканськими договорами України. Єдиний митний
тариф України встановлює на єдиній митній території України оподаткування
митом предметів, що ввозяться на територію України або вивозяться з неї,
або переміщуються транзитом по її території.
Ставки Єдиного митного тарифу України мають бути єдиними для всіх суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації
господарської діяльності і територіального розташування, за винятком
випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.
Митний контроль та митне оподаткування на території спеціальних економічних
зон регулюються спеціальними законами України та міжнародними договорами,
які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому
випадку.
До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (іноземних суб'єктів
господарської діяльності), які провадять демпінг, а також тих держав, які
застосовують щодо України дискримінаційні дії, можуть вживатися митні
заходи, передбачені статтями 29, 31 та 37 цього Закону. ( Зупинено дію
частини сьомої статті 13 згідно з Декретом КМ N 4-93 від 11.01.93 ) Митні
правила України, які повинні включати порядок декларування товарів, сплати
мит та митних зборів, надання митних пільг та інші умови проходження
митного контролю, встановлюються законами України про митне регулювання.
Єдиний митний тариф України та митні правила України мають бути офіційно
опубліковані у загальнодоступних засобах масової інформації не пізніш як за
45 днів до дати введення їх у дію. В разі, якщо зазначені документи не
будуть офіційно опубліковані, вони чинності не набирають. Якщо зазначені
документи будуть опубліковані пізніше як за 45 днів до введення їх у дію,
датою набрання чинності буде вважатися 46-й день з моменту офіційної
публікації. Офіційною публікацією вважається публікація в періодичному
офіційному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України.
Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу в світ
відповідного номера цього видання.
Україна як держава несе відповідальність за дії своїх митних органів згідно
із статтею 34 цього Закону.
Стаття 14. Введення розрахунків та кредитування суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право:
- самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях
з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним
правилам;
- безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних
коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у
межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених
питаннях;
- вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні
рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності,
користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів
України.
Розрахункове та кредитне обслуговування суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності здійснюється на території України банком для
зовнішньоекономічної діяльності України і уповноваженими комерційними
банківськими та кредитними установами, а також іноземними і міжнародними
банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.
Кредитування зовнішньоекономічних операцій у діючій на території України
валюті та в іноземній валюті здійснюється на основі домовленості та на
умовах, погоджених між кредиторами та одержувачами кредитів у кредитних
угодах (договорах).
Розрахункові кредити банків, які видаються суб'єктам зовнішньоекономічної
діяльності за спеціальним кредитним (позичковим) рахунком у діючій на
території України валюті для покриття коштів, що тимчасово вилучаються з
обігу, забезпечуються товарно-матеріальними цінностями, розрахунковими,
транспортними та/або товаросупровідними документами. Всі інші кредити, крім
розрахункових, забезпечуються майном, що належить на праві власності
боржнику, та/або його немайновими правами.
Державне кредитування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та
гарантування державою комерційних кредитів, що надаються цим суб'єктам, в
Україні здійснюються через банк для зовнішньоекономічної діяльності України
та інші уповноважені банки.
Умови державного кредитування та гарантування державою комерційних кредитів
визначаються кредитними угодами (договорами), що укладаються між
відповідними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та банком для
зовнішньоекономічної діяльності України.
Рішення про надання державних кредитів та гарантій приймається банком
зовнішньоекономічної діяльності України в межах лімітів державного
кредитування зовнішньоекономічної діяльності у діючій на території України
валюті та в іноземній валюті за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності та за результатами експертної оцінки техніко-економічного
обгрунтування об'єкта кредитування та умов окупності кредитів. Банк для
зовнішньоекономічної діяльності України повинен повідомити про своє рішення
подавця заявки на державний кредит (державну гарантію комерційного кредиту)
у місячний строк з дня подання зазначеної заявки. В разі відсутності
вищезазначеної експертної оцінки об'єкта кредитування відмова у державному
кредитуванні (гарантуванні державою комерційного кредиту) суб'єкта
зовнішньоекономічної діяльності з підстав недоцільності не дозволяється.
Розмір державного кредиту (державної гарантії комерційного кредиту), що
надається у діючій на території України валюті та/або в іноземній валюті
одному суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності протягом одного року, не
може перевищувати 5 процентів від відповідних річних лімітів державного
кредитування зовнішньоекономічних операцій. (Зупинено дію останньої частини
статті 14 згідно з Декретом КМ N 15-93 від 19.02.93 ) Всі суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності, які надають кредити іноземним суб'єктам
господарської діяльності або одержують у них кредити, повинні протягом
трьох робочих днів надіслати у Національний банк України інформацію про
зазначені кредити (загальна сума, валюта на строк кредиту) згідно з
встановленою Національним банком України формою. Національний банк України
може запроваджувати ліцензування одержання кредитів в іноземній валюті
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності від іноземних суб'єктів
господарської діяльності в разі виникнення обставин, зазначених у статті 16
цього Закону, та ліцензування надання кредитів в іноземній валюті
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам
господарської діяльності в разі виникнення обставин, зазначених у статті 16
цього Закону.
Стаття 15. Страхування зовнішньоекономічних операцій
Страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється
комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними,
змішаними, кооперативними та іншими), а також іншими суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності, до статутного предмету діяльності яких
входять страхові операції (страхування). Вибір страхової компанії
(страхувача) здійснюється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності
самостійно.
Страхування зовнішньоекономічних операцій з боку суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності здійснюється в Україні на договірних
засадах і є добровільним, якщо інше не передбачено законами України.
Страхування зовнішньоекономічних операцій здійснюється в Україні щодо
ризиків, які існують у світовій практиці. Страхування експортних кредитів,
позичок, окремих контрактів на поставку машин і обладнання, інвестицій як
на території України, так і за її межами здійснюється спеціалізованим
страховим акціонерним товариством, контрольний пакет акцій якого належить
Кабінету Міністрів України.
Стаття 16. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій
(Зупинена дія частин сьомої, одинадцятої і дванадцятої, а також частини
чотирнадцятої в частині включення до заявки на ліцензію номера свідоцтва
учасника зовнішньоекономічної діяльності та частини сімнадцятої цієї статті
в частині строку прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її
видачі згідно з Декретом КМ N 6-93 від 12.01.93 )
(Зупинена дія передостанньої та останньої частин статті згідно з Декретом
КМ N 15-93 від 19.02.93 )
Ліцензування і квотування експорту та імпорту запроваджуються Україною
самостійно в особі її державних органів у таких випадках:
- в разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне
сальдо його перевищує на відповідну дату 25 процентів від загальної суми
валютних вимог України;
- в разі досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої
заборгованості;
- в разі значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому
ринку України, особливо по сільськогосподарській продукції, продуктах
рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарах
народного споживання першої потреби;
- при необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною
сировиною у виробництві;
- при необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії
інших держав;
- в разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм
цієї діяльності, встановлених цим Законом (запроваджується як санкція режим
ліцензування);
- відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких
приєднується Україна (запроваджується режим квотування).
( Дія частини другої статті 16 зупинялась на період з 12.05.92 по 31.12.92
згідно з Постановою ВР N 2330-12 від 12.05.92 ); ( Зупинено дію частини
другої статті 16 з 1 січня 1993 року згідно з Декретом КМ N 6-92 від
9.12.92; дію частини другої відновлено в зв'язку з втратою чинності Декрету
КМ N 6-92 Законом N 3898-12 від 1.02.94 ) Товарообмінні (бартерні) операції
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються без розрахунків
через банки, підлягають ліцензуванню Міністерством зовнішніх економічних
зв'язків і торгівлі України в разі негативного сальдо балансу розрахунків
суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності за попередній фінансовий рік.
Зазначений суб'єкт повинен додати банківську довідку про стан його
розрахунків до заявки на ліцензію. Міністерство зовнішніх економічних
зв'язків і торгівлі України не має права відмовити в ліцензії на
товарообмінні (бартерні) операції в разі, якщо сальдо балансу розрахунків
суб'єкта є позитивним. Ліцензія видається згідно з процедурою, встановленою
цією статтею.
В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:
