Ефективність функціонування особистих селянських господарств в ринкових умовах

Здійснюючи порівняльне оцінювання ефективності виробництва продукції в ОСГ і сільськогосподарських підприємствах нами було проведено вибіркове обстеження 9 сільськогосподарських підприємств і 375 ОСГ Запорізької області. Встановлено, що продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах значно вища ніж в особистих селянських господарствах, що пов'язано, насамперед, з вищим рівнем спеціалізації і механізації суспільного виробництва, технічної озброєності і технології. Так, результати проведеного в 2004 р. обстеження свідчать, що продуктивність праці по виробництву картоплі, овочів, молока, м'ясу худоби у сільськогосподарських підприємствах у 3-5 разів вища, ніж в особистих селянських господарствах.

Таблиця 1. Ефективність господарювання ОСГ залежно від територіального розташування

Особливе місце в дослідженні цієї проблеми посідає відображення в розрахунках економічної ефективності особистих селянських господарств ролі суспільного виробництва в їх функціонуванні. З метою комплексного врахування в порівняльному оцінюванні ефективності ОСГ власних ресурсів і тих, що надходять до них від сільськогосподарських підприємств у вигляді матеріальних ресурсів, механізованих робіт безкоштовно або за пільговими цінами в дисертації здійснено відповідний розрахунок по ЗАТ «Каховське» Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області та ОСГ власники яких працюють на цьому підприємстві. При такому підході до аналізу різниця показників економічної ефективності виробництва сільськогосподарських підприємств і особистого селянського господарства посилюється.

Необхідність комплексного врахування усіх задіяних в ОСГ ресурсів є необхідною умовою економічного дослідження, яке надає більш реальну основу оцінки такого складного і суперечливого явища, яким є особисте селянське господарство. Така оцінка сьогодні дуже актуальна і важлива, особливо у зв'язку з проведеними аграрними економічними реформами, про результати яких варто судити із конкретних реальних вимірюваних і порівнюваних даних. Саме такі підходи і методи повинні використовуватися при визначенні перспективних соціально-економічних форм господарювання.

Успішне функціонування особистих селянських господарств значною мірою залежить від стану економіки великих сільськогосподарських підприємств. У зв'язку з цим в умовах загальної кризи і занепаду суспільного господарства завдання розробки основ більш ефективного функціонування особистих селянських господарств населення на базі розвитку інтеграційних зв'язків з іншими формами господарювання стає все більш очевидним.

У третьому розділі «Напрями підвищення ефективності функціонування особистих селянських господарств в умовах становлення ринкових відносин на селі» запропоновано шляхи вдосконалення відносин з використання матеріальних ресурсів в особистих селянських господарствах, розвитку організаційних форм господарювання на основі вертикальних та горизонтальних інтеграційних зв'язків ОСГ з іншими формами господарювання на селі, а також розроблено економіко-математичну модель визначення оптимальних розмірів ОСГ з урахуванням основних факторів виробництва.

З метою підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів у процесі взаємодії особистих селянських господарств із сільськогосподарськими підприємствами в дисертації розроблену методику комплексного розрахунку параметрів ОСГ залежно від їх ресурсного потенціалу.

У методиці розрахунку зазначених параметрів враховано потреби в додаткових ресурсах (кормах, сільськогосподарських угіддях, технічних засобах), обсяги необхідних послуг з виконання механізованих польових і транспортних робіт, трудовий потенціал родини в по чотирьох товарно-споживчих групах ОСГ: споживчо-натуральних; споживчо-низькотоварних; споживчо-середньотоварних; високотоварних. Розрахунки будуються на нормативній основі з урахуванням конкретних вимог до структури виробництва в ОСГ. Методичні підходи щодо використання матеріальних ресурсів розглядаються в таких розрахунках: потреби в кормах, необхідних для тварин, що вирощуються в ОСГ, згідно зі встановленими нормативами; потреби ОСГ у площі сільськогосподарських угідь, необхідних для утримання тварин згідно з нормативами; нормативні витрати на виробництво кормів для утримання і відгодівлі різних видів тварин; нормативи витрат на роботи, виконувані технікою сільськогосподарських підприємств.

За результатами дослідження особистих селянських господарств Запорізької області здійснений прогноз розвитку форм взаємодії ОСГ і підприємств суспільного сектора:

1. Спільне використання землі (передача колективним господарствам надлишків сільськогосподарських угідь в оренду, об'єднання земельних ділянок громадян, обмін ділянками тощо).

2. Створення спеціалізованих підрозділів у сільськогосподарських підприємствах при сільських адміністраціях з обслуговування ОСГ, а також кооперативів громадян.

3. Організація спільного виробництва у такій формі: передачі тварин із сільськогосподарського підприємства в ОСГ, надання сільгосппідприємствами кормів для виробництва продукції тваринництва в ОСГ, виробництва овочів та іншої продукції на принципах розподілу між партнерами технологічних операцій і продукції.

4. Надання взаємних послуг з використання техніки, допомога у виконанні сільгоспробіт, передача матеріальних ресурсів та об'єктів виробничої інфраструктури із застосуванням різних схем взаєморозрахунків (послуга за послугу, ресурси за послугу, продукція за послугу тощо).

5. Забезпечення особистих селянських господарств матеріальними ресурсами й передовими технологіями з використанням результатів науково-технічного прогресу. У зв'язку з тим, що питома вага племінних тварин низька як у сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення, необхідно ввести пільгове кредитування на придбання племінних тварин, систему компенсації частини витрат на освоєння наукоємних технологій.

Проведене дослідження дає змогу запропонувати такі шляхи й форми реалізації продукції особистих селянських господарств:

1. Через сільськогосподарські підприємства за таких умов: наявність виробництва аналогічної продукції; надання їм як короткострокових, так і довгострокових кредитів, а також пільг в оподаткуванні; надання сільськогосподарським підприємствам, що закуповують в ОСГ сільгосппродукцію, пільг з оплати місцевих зборів; надання дотацій і надбавок до цін на продукцію особистих селянських господарств; впровадження системи фінансової й товарної підтримки ОСГ, що включала б у себе не тільки оплату придбаного молока й м'яса, а й мала стимулюючі виплати за якість продукції, за певний обсяг поставленого на сільськогосподарське підприємство молока й м'яса.

Товарна підтримка особистих господарств є доцільною шляхом гарантованого їх забезпечення кормами під здаваний обсяг продукції.

З урахуванням норм витрат концентрованих кормів і сіна на 1 ц продукції запропоновано норми продажу кормів сільськогосподарським підприємством у рахунок зданої продукції ОСГ.

Продукцію, вирощену на особистих подвір'ях, варто закуповувати за гарантованими цінами в обласний фонд продовольства. Закупівлю може здійснювати обласна продовольча корпорація через спеціальні рахунки сільськогосподарських, переробних підприємств, споживчу кооперацію.

2. Через переробні підприємства. З цією метою необхідно в населених пунктах розвивати мережу своїх молокозбиральних пунктів, контрольних пунктів і забійних цехів як шляхом нового будівництва, так і з використанням наявних виробничих приміщень.

3. Через споживчу кооперацію. Необхідно вжити заходів для її відновлення та розвитку, для цього: організувати для сільських жителів-продавців худоби зустрічну торгівлю товарами на пільгових умовах; більш широко організувати торгівлю засобами малої механізації, інвентарем, комбікормами; вирішити питання щодо створення в кожному районі площадок відгодівлі та дорощування худоби, закупленої в населення споживчою кооперацією; здійснювати фінансову підтримку об'єднанням особистих селянських господарств через місцеві кредитні кооперативи.

4. Через сільські адміністрації. Необхідно перейти до організації заготівель сільгосппродукції в ОСГ шляхом створення заготівельних контор або закупівельних кооперативів, які повинні, минаючи посередників, реалізувати цю продукцію на комісійних засадах.

Як першочергові заходи сприяння розвитку ОСГ і зростанню товарної частини виробленої ними продукції необхідно: як на обласному, так і на районному рівнях створити бюджетні фонди підтримки особистих селянських господарств, джерелом яких є частина додаткових надходжень доходів від реалізації сільськогосподарської продукції в регіональний фонд з особистих селянських господарств; з метою координації закупівель сільськогосподарської продукції в особистих селянських господарствах створити міжвідомчу комісію на чолі із заступником голови адміністрації області, що курирує сферу АПК; розробити й прийняти пакет документів, що визначають порядок закупівлі продукції присадибних господарств; розширити публікації в пресі, повідомлення по радіо й телебаченню про закупівлю тваринницької продукції; за розпорядженнями главам адміністрацій міст і районів доцільно організувати спеціальні торговельні площадки з умовами звільнення власників ОСГ від платежів за торговельне місце, надання інвентарю, охорону, організацію санітарного контролю, порядок доставки товарів тощо.

Однією з характерних рис здійснення аграрної реформи і переходу до ринку є відродження сільськогосподарської кооперації, що безпосередньо в найбільш вираженій формі характеризує дійсний розвиток господарської демократії, економічної свободи і справжнього самоврядування.

За умов, коли підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, а також торгівлі є своєрідними монополістами, які забезпечують собі більш вигідні економічні умови порівняно з товаровиробниками, великі перспективи має створення збутових кооперативів.

Членами збутових кооперативів можуть бути виробники продукції - колективні і приватні підприємства, а також фізичні особи, які мають свій пай у кооперативі і беруть участь у його діяльності. Обов'язковою умовою членства є продаж сільськогосподарської продукції тільки даному кооперативу і жодному іншому підприємству.

Збутові кооперативи в агропромисловому виробництві, по-перше, дають змогу протидіяти переробним підприємствам у монопольному встановленні закупівельних цін. По-друге, дадуть можливість заощаджувати на транспортних витратах, оскільки, спеціалізуючись на певному виді діяльності, вони зможуть розробляти раціональні схеми і маршрути збирання продукції і максимально повно використовувати транспортні засоби. По-третє, будуть сприяти розвитку переробних підприємств, оскільки кооперативи зможуть більш ефективно контролювати якість сировини, забезпечувати її надходження на переробку великими партіями жорстко за графіком, раціонально завантажувати потужності переробних підприємств, яким буде більш вигідно мати справу з кооперативами, ніж займатися організацією системи збирання і транспортування сільськогосподарської сировини та створювати первинні пункти її переробки.

Створення збутових кооперативів буде стимулювати зростання виробництва і спеціалізації, позбавить сільських товаровиробників від обтяжливої функції збуту і спрямує їх діяльність на вдосконалення технологій виробництва самої сировини - підвищення продуктивності худоби і родючості землі, технічної оснащеності тваринництва і рослинництва, а також якості сільськогосподарської продукції.

У практичній діяльності доцільним є створення багатопрофільних кооперативів, що мають замкнутий цикл: виробництво-переробка-збут сільськогосподарської продукції. Рекомендована базова структура багатопрофільного кооперативу за технологічним принципом наведена на рис. 1.

Рис. 1. Організаційна структура багатопрофільного кооперативу

Як реалії стану АПК України слід зазначити наявну розосередженість функціонування фінансового капіталу, що знаходиться в банках, виробничого капіталу, зосередженого на виробничих підприємствах, та товарного капіталу, що перебуває в обігу на підприємствах торгівлі, які реалізують вироблену продукцію. Отже, ці три види капіталу не об'єднані загальною метою, що не сприяє підвищенню ефективності виробництва. З метою подолання зазначених недоліків пропонуємо створення кооперативних фінансово-промислово-аграрних спілок, де концентруються всі три види капіталів.

У кооперативних фінансово-промислово-аграрних спілках буде відбуватися в єдиному комплексі відтворення, нагромадження, концентрація й оборот фінансового, виробничого і товарного капіталів, їх інвестування в пріоритетні галузі АПК, що являє собою принципову новизну пропонованих рішень у період переходу до цивілізованих ринкових відносин. Модель взаємозв'язків ОСГ із сільгоспвиробниками, підприємствами переробки і споживачами подана у вигляді схеми на рис. 2.

Рис. 2. Модель взаємозв'язків кооперативної фінансово-промислово-аграрної спілки

Одна з основних переваг кооперативної фінансово-промислово-аграрної спілки полягає в тому, що в результаті інтеграції економічного, організаційного, технологічного й інтелектуального потенціалу їх учасників забезпечуються реальні можливості самофінансування, нарощування інвестиційних ресурсів для нових високоефективних виробництв.

Головною проблемою власників ОСГ є висока вартість сільськогосподарської техніки, обладнання, труднощі з кредитуванням при відсутності в них достатніх грошових нагромаджень. Ми пропонуємо такі напрями спільного використання техніки:

- господарська взаємодопомога, заснована на партнерському співробітництві;

- спільне володіння технікою та її використання на основі часткової чи повної спільної власності;

- створення машинно-технологічних станцій.

Пропоновані заходи сприяння розвитку ОСГ і зростання товарної частини виробленої ними продукції можуть бути використані в усіх регіонах із урахуванням їх економічних і зональних особливостей.

На прикладі досліджуваних об'єктів реалізація пропонованих заходів щодо вдосконалення економічної взаємодії ОСГ із сільськогосподарськими підприємствами, залежно від природно-кліматичних умов господарств, дасть змогу підвищити сукупний дохід родини з розрахунку на одне особисте селянське господарство на 2,8-2,9 тис. грн., або на 31-43%. Пропоновані шляхи й форми поліпшення реалізації продукції можуть забезпечити по Запорізькій області зростання обсягів заготівлі молока на 14%, м'яса - на 24%.

У сільському господарстві, де на формування кінцевих результатів впливає безліч показників, застосування багатофакторних економіко-статистичних моделей може дати велику користь. Такі моделі насамперед призначені для опису різноманітних причинно-наслідкових зв'язків, їх дослідження і раціонального регулювання.

На сьогодні, у період переходу до нових економічних відносин в аграрному секторі, подібні моделі є інтелектуальним інструментарієм, необхідним для вирішення актуальних питань, пов'язаних з оцінкою рівня розвитку та розробкою конкретних пропозицій щодо зміни структури сільськогосподарських підприємств.

У дисертації, в рамках даної теми, з використанням методів кореляційно-регресійного аналізу, математичної статистики, факторного аналізу пропонується методика визначення раціональних розмірів землекористування особистими селянськими господарствами, а також іншими суб'єктами сільськогосподарської діяльності різних організаційно-правових форм з урахуванням природно-економічних умов сільськогосподарського виробництва досліджуваної зони.

Економіко-статистична модель розмірів господарства визначається за формулою такої залежності результативної величини від декількох незалежних змінних:

,

де y - розміри господарства; хi - значення i-го об'єктивного фактора умов виробництва (i=1,2,…, n); - вірогідна помилка опису форми зв'язку.

Для проведення серії розрахунків у рамках моделі була розроблена програма AGROSTAT мовою Visual Basic, що дає змогу автоматизувати процес статистичного моделювання, починаючи з уведення вхідної інформації і закінчуючи одержанням конкретного результату, побудови ряду різних діаграм і графіків, що мають необхідну наочність. До переваг програми можна зарахувати простоту у використанні і невибагливість до апаратного забезпечення, що значно впливає на широке впровадження цієї програми у виробничу практику.

Для проведення досліджень був зібраний матеріал з 20 районів Запорізької області. Як показники, що характеризують розміри підприємств, використовувалася площа ріллі на одне господарство у гектарах для таких організаційно-правових форм: у1 - особисті селянські господарства; у2 - фермерські господарства; у3 - підприємства колективних форм господарювання.

Агрокліматичні, природноекономічні, техніко-економічні умови визначені такими факторами:

а) спеціалізація виробництва: х1 - питома вага зернових у структурі товарної продукції, %; х2 - питома вага картоплі в структурі товарної продукції, %; х3 - питома вага молока в структурі товарної продукції, %; х4 - питома вага м'яса свиней у структурі товарної продукції, %; х5 - питома вага м'яса ВРХ у структурі товарної продукції, %;

б) комплекс природно-кліматичних умов: х6 - бал бонітету ґрунтів, ц.к.од.;

в) техніко-економічні фактори: х7 - фондоозброєність, тис. грн. на 100 га с.-г. угідь; х8 - забезпеченість робочою силою на 100 га с/г угідь, чол.; х9 - грошово-матеріальні витрати на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.

Розглянуті моделі зведені до наступного математичного формулювання:

для особистих селянських господарств;

у1=0,0007х1 - 0,0006х2 + 0,0006х3 + 0,0021х4 - 0,0001х5 + 0,0035х6 +

+0,0001х7 - 0,0016х8 - 0,0002х9 + 0,2564

для фермерських господарств:

у2=0,104х1 + 0,309х2 - 0,09х3 + 0,699х4 - 0,563х5 + 0,948х6 + 0,099х7 +

+ 0,424x8 - 0,023x9 + 23,048

для сільськогосподарських підприємств:

у3= 2,78х1 + 7,48х2 - 6,15х3 +14,2х4 - 4,89х5 + 37,28х6 - 13,74х7 - 6,92 х8 -1,3х9 + 2492,87

Отримані в результаті функції можуть бути використані в аналізі і плануванні розмірів підприємств різних організаційно-правових форм, у тому числі сільськогосподарських кооперативів, асоціацій, як у середньому по області, так і по окремих агрокліматичних зонах чи районах.

Використовуючи розроблені моделі, фактичні показники техніко-економічних факторів впливу у Запорізькій області здійснено розрахунок перспективних розмірів господарств різних форм господарювання. Визначений середній розмір господарств є таким: ОСГ - 0,36 га, фермерських господарств - 46,89 га, сільськогосподарських підприємств - 3089,00 га.

Висновки

Враховуючи соціально-економічні функції особистого селянського господарства, які воно виконує у сучасних реаліях економіки України, його слід розглядати як форму дрібнотоварного виробництва сільськогосподарської продукції громадянами не тільки для особистого споживання, а й для реалізації на ринку з метою одержання доходів. Тому під особистим селянським господарством слід розуміти організаційно-правову форму сільськогосподарського виробництва, багатогалузеве споживчо-товарне господарство, історично зумовлений соціально-економічний феномен у вигляді самозайнятості сільської родини, що спрямована на задоволення власних потреб у сільськогосподарській продукції, а також можливе фінансове забезпечення шляхом реалізації надлишків виробництва.

Відносно до ОСГ поняття економічної ефективності можна конкретизувати як порівняння виробленої продукції з використаними на її виробництво ресурсами (землі, праці, матеріальних та інших засобів). Основною вихідною позицією в оцінюванні порівняльної ефективності ОСГ є забезпечення порівнянності інформації щодо природно-економічних умов господарювання та часу дослідження, а також усебічне і повне урахування всіх задіяних у процесі виробництва продукції ресурсів: витрати праці усіх членів родини і залучених осіб, використання ресурсів суспільних підприємств. Без таких порівнянь масштаби цієї оцінки будуть неточними.

Оцінювання ефективності господарської діяльності ОСГ з використанням показників прибутку, собівартості, рентабельність продукції сьогодні є обмеженим і умовним через недосконалість методів обліку витрат праці та її оплати, неточність обліку витрат у суспільному господарстві на допомогу власникам ОСГ, нелегальне використання кормових та інших ресурсів суспільного господарства. Порівняльне оцінювання ефективності ОСГ має здійснюватися з використанням натуральних (врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин) і вартісних (виробництво валової продукції з розрахунку на одиницю використовуваних ресурсів: земельних; праці; фондів) показників.

За матеріалами проведеного вибіркового обстеження сільськогосподарських підприємств і ОСГ та розрахунку порівняльної ефективності їх господарської діяльності на основі комплексного урахування задіяних ресурсів встановлена значна перевага підприємств суспільної форми господарювання за показниками продуктивності праці та вартісної оцінки виробленої продукції на одиницю використаних ресурсів. Встановлено, що успішне функціонування особистих селянських господарств значною мірою залежить від стану економіки великих сільськогосподарських підприємств.

З метою підвищення ефективності функціонування запропонована методика розрахунку параметрів ОСГ згідно зі встановленими нормативами потреб у кормах, необхідних для тварин, що вирощуються в ОСГ, потреб ОСГ у площі сільськогосподарських угідь, необхідних для утримання тварин, нормативних витрат на виробництво кормів для утримання і відгодівлі різних видів тварин, нормативів витрат на роботи, виконувані технікою сільськогосподарських підприємств з урахуванням рівня товарно-споживчих відносин ОСГ та потреб в додаткових матеріальних ресурсах, обсягу послуг з виконання механізованих польових і транспортних робіт.

Проведені в особистих селянських господарствах Запорізької області дослідження дають змогу зробити прогноз розвитку форм взаємодії між ОСГ і підприємствами суспільного сектора за такими напрямами: спільне використання землі; створення спеціалізованих підрозділів у сільськогосподарських підприємствах при сільських адміністраціях з обслуговування ОСГ, а також кооперативів громадян; організація спільного виробництва; надання взаємних послуг з використання техніки, допомога в проведенні різних сільгоспробіт, передача певних ресурсів й об'єктів виробничої інфраструктури із застосуванням різних схем взаєморозрахунків; забезпечення особистих селянських господарств матеріальними ресурсами й передовими технологіями, з використанням результатів науково-технічного прогресу.

Подальший розвиток ОСГ як складової аграрного сектора економіки має базуватися на основі активізації міжгосподарських інтеграційних зв'язків. З метою вирішення даного завдання, а також є усунення розосередженості фінансового, виробничого та товарного капіталів в АПК України розроблена організаційно-економічна модель кооперативних фінансово-промислово-аграрних спілок з участю банківсько-кредитних установ, особистих селянських господарств, підприємств-виробників, переробників і збутових структур.

З використанням методів кореляційно-регресійного аналізу, математичної статистики, факторного аналізу на базі матеріалу 20 районів Запорізької області запропонована економіко-математична модель визначення раціональних розмірів особистих селянських господарств з урахуванням таких факторів: спеціалізація виробництва (питома вага зернових у структурі товарної продукції, питома вага картоплі в структурі товарної продукції, питома вага молока в структурі товарної продукції, питома вага м'яса свиней у структурі товарної продукції, питома вага м'яса ВРХ у структурі товарної продукції); комплекс природно-кліматичних умов (бал бонітету ґрунтів); техніко-економічні фактори (фондоозброєність, забезпеченість робочою силою, грошово-матеріальні витрати).

Список опублікованих праць

1. Чорна Ю.М. Особисті господарства у перспективній моделі аграрної економіки // Вісник Сумського національного аграрного університету. Науково-методичний журнал. Серія: Фінанси і кредит. - 2003. - №1 (14). - С. 200-204.

2. Чорна Ю.М. Розвиток особистих селянських господарств в ринкових умовах // Вісник Сумського національного аграрного університету. Науково-методичний журнал. Серія: Фінанси і кредит. - 2003. - №2 (15). - С. 222-225.

3. Чорна Ю.М. Особисті селянські господарства серед суб'єктів власності і господарювання в аграрній сфері економіки // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2003. - №3. - С. 76-80.

4. Чорна Ю.М. Особливості використання землі новоствореними аграрними підприємствами // Бізнес-навігатор. Серія: Економіка і підприємництво. - 2003. - №4. - С. 69-75.

5. Акчуріна Ю.М. Формування організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі економіки // Економіка та держава. Міжнародний науково-практичний журнал. - 2005. - №12. - С. 52-55.

6. Чорна Ю.М. Фінансування діяльності особистих підсобних господарств // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи розвитку». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 25-26

7. Чорна Ю.М. Економічні зв'язки особистих селянських господарств з організаціями постачання сировини та переробки продукції // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні проблеми економіки підприємства». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Том 1. - С. 107.

8. Чорна Ю.М. Підсобні господарства населення в нинішній і перспективній моделі аграрної економіки // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Економіка підприємства». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 85-86.

9. Чорна Ю.М. Поглиблення організаційно-економічної перебудови та прогнозування розвитку виробництва особистих селянських господарств // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень '2003». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Т. 3. - С. 58.

10. Чорна Ю.М. Регулювання розвитку особистих підсобних господарств населення // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 53-54.

11. Чорна Ю.М. Формування ресурсів продуктів харчування у особистих селянських господарствах // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Т 2. - С. 91-92.

12. Чорна Ю.М. Регіональні програми якісного поліпшення продовольчого забезпечення особистими селянськими господарствами // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ». 28-29 жовтня 2003 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2003. - С. 103-105.

13. Чорна Ю.М. Соціально-економічний стан, форми й умови розвитку особистих селянських господарств // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ». 28-29 жовтня 2004 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. - С. 116-117.

Страницы: 1, 2