Ефективність постачальницько-збутової діяльності сільськогосподарських підприємств

де Епз - показник ефективності постачальницько-збутової діяльності;

Вкп - вартість кінцевої продукції, грн.;

Впз - витрати на постачання та збут, грн.;

4, (2)

де Чпз - частка постачальницько-збутових витрат у сумарних витратах підприємства;

В - сумарні витрати підприємства, грн.

Наступний етап розрахунку показників ефективності постачальницько-збутової діяльності повинен дати відповідь, чи потрібно вносити зміни у таку діяльність на підприємстві. На цьому етапі розрахунку як показник загального результату використовується дохід від реалізації. У контексті такого підходу розглядаються два основних показники, що відображають ефективність витрат на постачання та збут: коефіцієнт окупності постачальницько-збутової системи та коефіцієнт рентабельності постачальницько-збутової системи.

Коефіцієнт окупності постачальницько-збутової системи розраховується за формулою:

, (3)

де КО - коефіцієнт окупності постачальницько-збутової системи;

Др - дохід від реалізації, грн.;

Впз - витрати постачальницько-збутової системи, грн.

Коефіцієнт рентабельності постачальницько-збутової системи є оберненим до коефіцієнта окупності постачальницько-збутової системи і розраховується за формулою:

. (4)

Наступний етап розрахунків визначає вплив постачальницько-збутової діяльності на ефективність підприємства загалом. Ефективність діяльності підприємства виражається в показнику рентабельності. Вплив процесів постачання та збуту на формування рентабельності підприємства можна визначити за допомогою виділення витрат на постачання та збут у витратах підприємства та частини активів, які обслуговують постачальницько-збутову діяльність підприємства, в активах підприємства. Таким чином, записавши прибуток як різницю доходів і видатків підприємства, отримаємо формулу:

, (5)

де Д - дохід підприємства, грн.;

- витрати підприємства без витрат на постачання та збут, грн.;

- сумарні витрати на постачання та збут, грн.;

- основні фонди, без фондів, які використовуються в постачальницько-збутових процесах, грн.;

- основні фонди, задіяні в постачальницько-збутових процесах, грн.;

- оборотні фонди, без фондів, які використовуються в постачальницько-збутових процесах, грн.;

- оборотні фонди, задіяні в постачальницько-збутових процесах, грн.

Формула (5) дозволяє провести факторний аналіз впливу постачальницько-збутових витрат на рентабельність активів підприємства.

Визначення вартості основних фондів, задіяних у постачанні та збуті, є складнішим завданням, залежить від специфіки діяльності кожного підприємства і потребує спеціальних досліджень. Окремі види основних фондів можуть використовуватись не лише у постачанні та збуті, а й для інших потреб. Тому для цих одиниць основних фондів необхідно ввести коефіцієнти, за якими їхня вартість буде поділена між активами, задіяними в постачальницько-збутових процесах, і тими, що в таких процесах участі не беруть.

Основну частину оборотних фондів, задіяних у постачальницько-збутовій діяльності підприємства, складає вартість запасів.

Під час розробки заходів щодо підвищення ефективності постачальницько-збутової діяльності підприємства ключовою проблемою є знаходження оптимального поєднання мінімізації витрат на постачання та збут при досягненні бажаного рівня виробництва і задоволення потреб споживачів. Це означає, що предметом раціоналізації є не окремі елементи діяльності підприємства (матеріально-технічне постачання чи збут), а знаходження економічно та ринково обґрунтованого оптимуму усіх елементів діяльності підприємства за умови раціоналізації сумарних витрат на постачання та збут. Для цього на підприємстві необхідно організувати облік постачальницько-збутових витрат. Метою такого обліку повинно бути економічно обґрунтоване визначення обсягу витрат, необхідних у плановому періоді для забезпечення виробництва і реалізації продукції, визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутків і формування вартості постачальницько-збутових послуг.

У другому розділі - “Аналіз постачальницько-збутової діяльності сільськогосподарських підприємств” - визначено основні тенденції та перспективи розвитку, що мають місце при здійсненні процесів матеріально-технічного постачання та збуту виготовленої продукції, а також проведено аналіз ефективності цих процесів у сільськогосподарських підприємствах Львівської області.

Характерною негативною ознакою динаміки матеріально-технічної бази стала тендерція, особливо у другій половині 90-х років минулого століття, до її значного зменшення, погіршення якісного складу основних засобів. Ці тенденції продовжуються і зараз. За період 2000-2006 рр. вартість виробничих фондів знизилась на 36,8%. Позитивними тенденціями, однак, є зростання коефіцієнта оновлення основних засобів на 5,2 пункта та зменшення коефіцієнта ліквідації основних засобів на 0,5 пункта протягом періоду, що аналізується (ступінь інтенсивності оновлення зріс на 4,99 пункта), хоч порівняно з ступенем зносу ці фактори поки що мало можуть вплинути на загальну вартість основних засобів (табл. 1).

Упродовж 2000-2006 рр. скоротилися витрати на певні види ресурсів, які є елементами матеріально-технічного постачання виробництва. Зокрема, частка витрат на запчастини та ремонтні матеріали скоротилась за цей період на 5,4% і становила у 2006 р. лише 4,1% усіх витрат на виробництво продукції. Також відчутним є значне скорочення витрат на паливо та мастильні матеріали. Якщо у 2000 р. такі витрати складали 22,9% сукупних витрат підприємств, то у 2006 р. ці витрати скоротились до 11,3%. Подібні тенденції свідчать про те, що сільськогосподарські товаровиробники з кожним роком все менше мають змогу приділяти увагу догляду за своєю матеріально-технічною базою.

Таблиця 1. Наявність, рух та зношеність основних засобів сільськогосподарських підприємств Львівської області, млн. грн.

Незважаючи на зменшення вартості основних засобів сільськогосподарських підприємств, кількість реалізованої ними продукції зростає (табл. 2).

Таблиця 2. Реалізація продукції рослинництва і тваринництва сільськогосподарськими підприємствами Львівської області, тис. т

Формуються нові канали збуту. Якщо у 1990 р. сільськогосподарські виробники реалізували продукцію за традиційними каналами збуту: заготівельним організаціям, включаючи продаж за прямими зв'язками та споживчій кооперації; населенню в рахунок оплати праці й через систему громадського харчування; на ринку через власні магазини та ятки, то починаючи з 1996 р. значно розширилася їх видова структура. Тепер поряд із традиційними каналами збуту сільськогосподарську продукцію реалізують через біржі, аукціони; видають пайовикам у рахунок орендної плати за землю та майнові паї; за іншими каналами (комерційним структурам, підприємствам, на експорт та ін.) Із появою великої кількості різноманітних каналів збуту сталися значні структурні зміни в реалізації сільськогосподарської продукції.

Незважаючи на збільшення обсягів реалізації виготовленої продукції, аналіз постачальницько-збутових витрат сільськогосподарських підприємств Львівської області засвідчив низьку їх ефективність. Це, зокрема, підтверджує показник доцільності зміни постачальницько-збутових витрат. Від'ємне значення показника свідчить про те, що усі зміни постачальницько-збутових витрат протягом періоду 2000-2006 рр. були неефективними, оскільки в цей період мало місце зменшення прибутковості сільськогосподарського виробництва (табл. 3).

Таблиця 3. Зведені показники ефективності постачальницько-збутової діяльності сільськогосподарських підприємств Львівської області

Страницы: 1, 2, 3