Економічна ефективність виробництва кормів та шляхи збільшення їх виробництва і зниження собівартості
В структурі грошових надходжень від реалізації товарної продукції в СТОВ ім. «Гагаріна» у 2006 році провідне місце займає продукція рослинництва (93%), зокрема вирощування ячменю (39%) і озимої пшениці (29%). Це можна визначити, як спеціалізацію підприємства. А у виручці від реалізації продукції тваринництва за останні 3 роки спостерігається стрімкий спад: від 18% до 7%.
Це може свідчити про те, що керівники не ставляться належним чином до галузі тваринництва і в перспективі передбачається повна його ліквідація та перехід лише на вирощування продукції рослинництва.
Для економічної оцінки сільськогосподарської діяльності підприємства в цілому доцільно використовувати систему показників економічної ефективності виробництва продукції. Її доцільно зображати у вигляді таблиці.
Таблиця 5.
Результати господарської діяльності СТОВ ім. «Гагаріна»
Показники
2004 р.
2005 р.
2006 р.
2005 ** - у 2006 році була дуже низька урожайність сільськогосподарських культур, тому можна його вважати нетиповим р. у % до 2004 р.
1. Вартість валової продукції
902,00
877,90
659,00
97%
на 1 га сільськогосподарських угідь
806,80
783,84
588,50
97%
на 1 середньорічного працівника
15033,33
14631,67
11561,40
97%
на 1 люд-год
19,61
19,08
21,26
97%
на 1 грн. основних виробничих фондів
0,28
0,34
0,33
122%
на 1 грн. витрат виробництва
1,04
0,80
0,58
77%
2. Чистий дохід
1031,00
728,50
901,00
71%
на 1 га сільськогосподарських угідь
922,18
650,45
804,61
71%
на 1 середньорічного працівника
17183,33
12141,67
15807,02
71%
на 1 люд-год
22,41
15,84
29,06
71%
на 1 грн. основних виробничих фондів
0,32
0,28
0,45
89%
на 1 грн. витрат виробництва
1,18
0,66
0,80
56%
3. Прибуток (збиток)
20,00
-30,30
-424,00
-152%
на 1 га сільськогосподарських угідь
17,89
-27,05
-378,64
-151%
на 1 середньорічного працівника
333,33
-505,00
-7438,60
-152%
на 1 люд-год
0,43
-0,66
-13,68
-152%
на 1 грн. витрат виробництва
0,02
-0,03
-0,21
-120%
4. Норма прибутку (збитку), %:
0,38%
-1%
-13%
-1,38
5. Рівень рентабельності (збитковості),%
2%
-4%
-32%
-6,00
Дані таблиці 5 показують, що економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції є незадовільною, оскільки відбувається зменшення всіх показників по всіх статтях навіть незважаючи на те, що зменшилась середньорічна кількість працюючих. У 2005 році, порівняно з 2004 роком вартість валової продукції зменшилась на 3%, чистий дохід - на 29%, а прибуток взагалі на 152%. Норма прибутку знизилась на 1,38 пунктів, а рівень рентабельності - н 6 пунктів.
Особливо невдалим видався 2006 рік, де збиток становив 424 тис. грн., норма збитку і рівень збитковості дорівнюють, відповідно, -13% і -32%. За такої динаміки розвитку економіки підприємство довго існувати не зможе.
Оскільки такий стан викликаний природно-кліматичними умовами, то необхідно негайно проводити заходи, покликані мінімізувати їх вплив, проводити інтенсифікацію землеробства, а також вносити корективи в технологію вирощування сільськогосподарських культур та утримання сільськогосподарських тварин.
2.2 Аналіз стану кормової бази
Принциповим є питання про те, на яку площу земельних угідь розраховувати вихід кормів. Уже давно в економічній літературі підкреслювалася необхідність розраховувати кормову площу окремо від земель, які використовуються для одержання продуктів харчування, під посіви технічних культур тощо. Зокрема, пропонується загальну кормову площу визначати за формулою:
, де
КПЗ - загальна кормова площа, га;
ППК - площа природних сіножатей і пасовищ, га;
ПКП - площа посівів кормових культур на орних землях, га;
Ф1, Ф2, ... , Фn - кількість продукції окремих сільськогосподарських культур, по яких на корми виділяється лише частина валового збору, ц;
У1, У2, ... , Уn - урожайність сільськогосподарських культур, по яких на корм виділяється лише частина валового збору, ц/га.
По культурах, від яких на корм тваринам використовується основна і побічна продукція, розраховують загальну поживність всієї продукції; потім їх кормову площу визначають діленням загальної кількості поживних речовин, витрачених на корм тваринам, на урожайність культури (в ц к. од.).
У кормову площу не включають поля, з яких мають побічну продукцію на корм тваринам (солому, бадилля та ін.), хоч вони і є значними додатковими джерелами кормів. З урахуванням посівів зернофуражних культур, як, наприклад, у США і країнах Західної Європи, кормова площа може становити у структурі посівних площ 50 - 60 % і навіть більше, якщо господарство спеціалізується на тваринництві (А.О. Бабич, 1995, 1996).
Доцільно обчислювати структуру посівних площ кормових культур, рівень їх урожайності і загальну кормову площу в таблиці.
Таблиця 6
Склад і структура посівних площ кормових культур в СТОВ ім. «Гагаріна»
Корми
2004
2005
2006
2006 р. у % до 2004 р.
площа, га
%
площа, га
%
площа, га
%
Загальна кормова площа
153
100%
175
100%
100
100%
65%
Однорічні трави на сіно
31
20%
59
34%
-
х
х
Однорічні трави на зелений корм
30
20%
-
х
22
22%
73%
Багаторічні трави на сіно
50
33%
12
7%
25
25%
50%
Багаторічні трави на зелений корм
42
27%
44
25%
15
15%
36%
Кукурудза на силос
-
х
60
34%
-
х
х
Кукурудза на зелений корм
-
х
-
х
38
38%
х
В період з 2004 по 2006 роки загальна кормова площа зменшилась на 35%. В цілому видно, що на підприємстві немає чітко окресленої кормової посівної площі тому що в різні роки висівались різні культури приблизно на однаковій площі.
Основним джерелом надходження кормів у підприємстві є польове кормовиробництво. Використовуються власні кормові ресурси і закуплені. Із власних - це однорічні і багаторічні трави на сіно і зелений корм, кукурудза на силос і зелений корм. Із закуплених - лише жом, ціна якого на протязі останніх років практично не змінювалась і складала 1 грн/ц..
Правильно організована, з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних умов і спеціалізації господарства кормова площа є гарантією високопродуктивного тваринництва. Один з основоположників кормовиробництва В.Р. Вільямс зазначав, що продуктивне тваринництво може бути організоване тільки за наявності в господарстві зеленої кормової бази. Теоретично це положення визнають усі, а на практиці високоефективну кормову площу організовано далеко не завжди.
2.3 Економічна оцінка кормових культур та ефективність вирощування кормів
Економічна оцінка кормових культур здійснюється за показниками, що викладені в другому параграфі першого розділу даної роботи. Для кращої наочності наведені вище показники доцільно розмістити в наступних таблицях (7.1., 7. 2., 7. 3.)
Найбільший вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву дає фуражне зерно, кукурудза на силос (2005 рік) та багаторічні трави на зелений корм. Але в динаміці простежується зниження урожайності, збільшення прямих затрат праці і росту собівартості.
Важливим недоліком господарювання є невикористання природних сінокосів і пасовищ, що негативно відображається на собівартості раціону. Оскільки природні сінокоси і пасовища є джерелом найдешевших кормів.
Культури
Посівна площа, га
Валовий збір, ц
Міститься в 1 ц корму
урожайність
Вихід з 1 га, ц
Витрати на виробництво, грн.
Прямі затрати праці, люд.-год.
ц. к. од.
кг п. п.
кормових одиниць
перетравного протеїну
кормо-протеїнових одиниць
всього
на 1 га посіву
всього
на 1 га посіву
Однорічні трави:
сіно
31
608
0,52
42
19,61
10,20
8,24
46,29
3,93
0,127
73
2,35
зелений корм
30
1667
0,17
4,1
55,57
9,45
2,28
16,11
1,82
0,061
191
6,37
Багаторічні трави:
0,00
сіно
50
1080
0,45
10,3
21,60
9,72
2,22
15,98
5,2
0,104
2620
52,40
зелений корм
42
6383
0,21
4
151,98
31,92
6,08
46,35
2,05
0,049
400
9,52
Зерно фуражне
61
1500
1,28
106
24,59
31,48
26,07
146,07
30
0,492
949
15,56
Таблиця 7. 1.
Економічна ефективність виробництва і використання кормів за 2004 рік
2.4 Шляхи збільшення виробництва кормів і зниження їх собівартості
Оскільки корми виробляють на різних видах сільськогосподарських угідь, стан кормової бази значною мірою залежить від раціонального використання землі. На сучасному етапі одним з головних напрямів збільшення кормів є інтенсифікація землеробства, зокрема кормовиробництва. Необхідно також істотно поліпшити використання кормів у тваринництві.
Інтенсифікація кормовиробництва означає збільшення виходу кормів з гектара кормової площі, поліпшення їх якості на основі додаткових вкладень засобів виробництва, впровадження прогресивних технологій і нових форм організації та оплати праці.