Фітосанітарний стан посівів та урожайність кукурудзи після різних попередників в п’ятипільних сівозмінах

Вегетаційний період продовжується біля 205 днів, а період активної вегетації сільськогосподарських культур (при температурі вищій за 10ОС) - 160-165 днів.

Зимовий період характерний частими відлигами, коли температура піднімається до плюс 8-10ОС. Танення снігу починається в першій половині березня. На холодний період року припадає 20-25% річної суми опадів. Початком весняного сезону вважається дата стійкого переходу середньодобової температури повітря через 0ОС - це приблизно 15-20 березня. В першій декаді квітня середньодобова температура повітря долає рубіж +5ОС, а в кінці квітня - плюс 10ОС, але ще в травні спостерігаються заморозки. Початком літа вважають дату переходу середньодобової температури через +15ОС - це десь з середини травня. В окремі роки літом спостерігаються посушливі періоди (високі температури повітря, втрати ґрунтової вологи, бездощів'я).

Осінь наступає після переходу середньодобової температури повітря через +10ОС в бік низьких температур. Коли середньодобова температура повітря стає нижчою за +5ОС, то це ознака того, що вегетаційний період завершився. В роки досліджень метеорологічні умови представлені в таблиці 3.2. В 2004 році сумарна кількість опадів склала 598,3 мм, що на 8,7% менше від середньобагаторічної норми, яка складає 633 мм. В квітні, травні і червні кількість опадів порівняно з нормою була меншою відповідно у 4, 2,3 і 2,9 рази, що свідчить про несприятливий початковий період вегетації. Але завдяки ґрунтовим запасам вологи і дещо підвищеним середньодобовим температурам повітря для кукурудзи склалися сприятливі умови для росту і розвитку.

В 2005 році сумарна кількість річних опадів досягнула 611,7 мм, що лише на 21,7 мм менше норми, а середньорічна температура була вищою від норми на 0,4ОС.

Відносна вологість повітря наближалась до нормативного показника. Але ці погодні умови для кукурудзи виявились гіршими, ніж в попередньому році.

Таблиця 3.2

Метеорологічні умови в роки проведення досліджень (за даними метеостанції Умань)

3.3. Схема досліду

Для вивчення взято п'ять варіантів з такими попередниками кукурудзи:

1. Ячмінь ярий (контроль);

2. Горох;

3. Цукрові буряки;

4. Кукурудза;

5. Кукурудза повторно

Ланки з кукурудзою взято з п'ятипільних сівозмін.

Повторність досліду - трикратна. Площа посівної ділянки - 168 м2, облікової - 80 м2. розміщення варіантів у досліді - систематичний.

3.4. Агротехніка вирощування кукурудзи в досліді

Після збирання гороху і ячменю поле оброблялось дисковими лущильниками на глибинку 6-8 см, а після кукурудзи - дисковими боронами на глибину 10-1 см в два сліди.

Зяблевий обробіток після всіх попередників здійснювався плугом з передплужниками на глибину 20-22 см.

Допосівний обробіток включав ранньовесняне вирівнювання поля боронами, допосівну культивацію і передпосівну культивацію на глибину 5-6 см. Сівбу проводили сівалкою СПУ-6.

Догляд за міжряддями кукурудзи здійснювався культиватором КРН-4,2 починаючи з глибини 8-10 см і закінчуючи глибиною 5-6 см. При вирощуванні кукурудзи гербіцидів і інших засобів захисту рослин не застосовували. Мінеральні добрива вносились під основний обробіток в дозі N60P60K60.

3.5. Методика проведення досліджень

1. Вологість грунту визначалась термостатно-ваговим методом з подальшим перерахунком на доступні запаси вологи в грунті.

2. Забур'яненість посівів на початку та в кінці вегетації кукурудзи визначалась кількісним методом рамкою 70х70 см в чотирикратній повторності.

3. Ураженість кукурудзи пухирчастою сажкою та пошкодження рослин кукурудзяним метеликом визначалась під час огляду 100 облікових рослин на ділянці.

4. Урожайність кукурудзи визначалась суцільним методом - збиранням і зважуванням качанів з облікової площі, визначенням виходу зерна і його вологості з перерахунком до 16%-ної вологості.

5. Статистична обробка даних урожайності кукурудзи проводилась методом дисперсійного аналізу [33].

Розділ 4. Результати досліджень

4.1. Запаси доступної вологи в грунті після різних попередників

На урожайність всіх сільськогосподарських культур, в тому числі і на урожайність кукурудзи впливають запаси доступної для рослин вологи, які накопичуються в період від збирання попередника до сівби культури. Можна передбачити, що більше вологи на час сівби кукурудзи буде спостерігатись на полях, де вирощуються культури з невисоким водоспоживанням та де від збирання попередника до сівби культури залишається більший проміжок часу.

З попередників кукурудзи, які вивчаються в досліді, найраніше збирається горох на основну продукцію, за ним ячмінь ярий, потім кукурудза і найпізніше - цукрові буряки.

Які запаси доступної вологи формуються після цих попередників в метровій товщі грунту на час сівби кукурудзи свідчать дані таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Запаси доступної вологи під кукурудзою після різних попередників в 2005 році, мм

Якщо взяти верхній 20-сантиметровий шар грунту, то найвищий запас доступної вологи на час сівби кукурудзи спостерігається після ячменю ярого, гороху, повторної кукурудзи і кукурудзи - відповідно 36,2, 34,4, 33,4 і 32,9 мм. Після цукрових буряків цей показник був найнижчим і склав 29,9 мм. Слід відмітити, що цих запасів вологи в шарі 0-20 см було цілком достатньо для одержання дружних сходів кукурудзи.

Але якщо взяти всю товщу метрового шару грунту, то запаси доступної вологи в ній теж були найнижчими після цукрових буряків.

Так, якщо після ячменю ярого запаси доступної вологи в метровому шарі грунту прийняти за 100%, то після гороху їх було 97,7%, цукрових буряків - 68,2%, кукурудзи і кукурудзи повторної відповідно 83,1 і 81,4%. Таким чином, проти контрольного варіанту запаси доступної вологи після цукрових буряків були нижчими на 31,8%. Можна також відзначити, що запаси доступної вологи при розміщенні кукурудзи після кукурудзи і повторної кукурудзи (коли кукурудза на одному місці вирощується третій рік) практично не відрізнялися між собою, що свідчить про можливість розміщувати цю культуру повторно.

В процесі росту і розвитку не дивлячись на невисокий коефіцієнт транспірації кукурудза на час викидання мітелок використала значну частину вологи. Так, на контрольному варіанті в метровому шарі грунту залишилось вологи порівняно з весняними її запасами лише 24,1%, після гороху - 30,0%, після цукрових буряків - 49,3%, після кукурудзи і повторної кукурудзи - відповідно 43,4 і 43,7%. Таким чином, більше води використала кукурудза, розміщена в сівозміні після ячменю ярого і гороху і майже однаково після просапних попередників.

На час повної стиглості запаси доступної вологи в метровій товщі грунту завдяки атмосферним опадам і меншому споживанню вологи в останній фазі органогенезу навіть підвищились, але найнижчими були після кукурудзи розміщеної після цукрових буряків.

Кількість спожитої кукурудзою води залежить не лише від її запасів у грунті, а і від наявності в грунті поживних речовин. Там, де їх більше, то і використання вологи ефективніше. Про це свідчать розрахунки, результати яких приведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Сумарне водоспоживання кукурудзи в 5-пільних сівозмінах після різних попередників у 2005 р.

З них видно, що найменшим сумарним водоспоживанням відзначається кукурудза, яка висівалась в сівозміні після гороху і цукрових буряків, де на кожний центнер урожаю витрачено відповідно 57,4 і 60,4 тонн води. На нашу думку, це пов'язано з тим, що після гороху створюється для кукурудзи краще азотне живлення, а після цукрових буряків - впливає післядія внесених під них добрив. У всіх інших варіантах для задоволення потреб у живленні кукурудза використовувала води більше.

4.2. Забур'яненість посівів кукурудзи залежно від попередників

По мірі інтенсифікації землеробства і зростання можливостей регулювання водного і поживного режимів грунту зростає значення біологічних факторів чергування культур. Серед таких, які стимулюють збільшення виробництва зерна, бур'яни залишаються одним із найбільш негативних факторів. Так, втрати врожаю від бур'янів в середньому досягають 10,3% від валового збору сільськогосподарських культур [34].

Страницы: 1, 2, 3