Господарсько-корисні ознаки корів української чорно-рябої молочної породи в ПСП "Правда" Млинівського району Рівненської області

Всі ферми обладнані громовідводами пожежними щитами, і необхідним інвентарем. Всі електроустановки заземленні.

Тваринницькі приміщення забезпечені достатньою кількістю води, необхідної для гасіння пожежі, забезпечення питтєвих і господарських цілей. Концентрація шкідливих газів, вологість, температура в тваринницьких приміщеннях знаходяться в межах зоотехнічних норм.

Щоб не було нещасних випадків при обслуговуванні корів майстри машинного доїння повинні знати основні правила техніки безпеки при утриманні тварин і догляду за ними. Потрібно дотримуватись цих правил, а також знати правила першої медичної допомоги потерпілому при нещасному випадку.

Для транспортування тварин машини спеціально обладнують. Всі роботи по догляду за хворими тваринами виконуються в спецодязі, який підлягає періодичній дезінфекції.

Для порівняльної оцінки виробничого травматизму в господарстві порівнювали два показники: коефіцієнт частоти і важкості травматизму.

Коефіцієнт частоти травматизму визначають за формулою:

Кч= Т/ Р?1000

Де Т - число травм за звітний період;

Р - середнє число працюючих.

Коефіцієнт частоти травматизму (Кч) - середнє число потерпілих під час нещасних випадків, що припадає на 1000 працюючих.

Кч=1/116= 8,6

Отже, коефіцієнт частоти травматизму в господарстві за 2002 рік становив 8,6.

Коефіцієнт важкості травматизму (Кт) - середнє число людиноднів, що припадає на один нещасний випадок.

В ПСП “Правда” за останні три роки нещасних випадків серед працівників не зареєстровано. За організацією і станом протипожежної охорони в господарстві несе відповідальність керівник підприємства.

Контролює всю протипожежну службу в господарстві начальник пожежно-сторожової охорони, який виявляє і дає вказівки на усунення недоліків в пожежній охороні. На території і в приміщеннях ферм створені спеціальні протипожежні пости, які забезпечені необхідним інвентарем. У пожежних резервуарах з водойм встановленні мотопомпи і насоси.

Правилами протипожежної охорони заборонено:

- використовувати на території ферми відкритий вогонь;

- зберігати бензин, гас, спирт, мастила та інші легкозаймисті матеріали у виробничих і службових приміщеннях;

- відігрівати труби центрального опалення, водопроводу відкритим вогнем.

Для гасіння пожеж на фермі необхідно забезпечити роботу технічних засобів пожежегасіння певною кількістю води.

Розрахунок кількості води у випадок пожежі проводимо за формулою:

Q=3.6?q?t?Z

Де q - нормальний розхід води (л/сек);

t- розрахункова тривалість пожежі, (год);

Z- число одночасних можливих пожеж.

t- 2 години; Z - 1 пожежа; q- 15л/сек.

Q=3.6?15?2?1=108 м3

Визначаємо розміри круглого водоймища

Приймаємо Н=2 м

об'єм водоймища вираховується за формулою:

V= 1/3П?Н/Р2+Р?r+r2

Р - радіус верхньої основи конуса;

r - радіус нижньої основи конуса

Р= 3 r; Р=6м

V= 1/3П?Н(9 r2+3r2+r2)РР

108=1/3?3.14?2?13r2

r2=3?108/3.14?26=324/3.14?26=2 м

Об=1/3?3,14?2(36+12+4)

Об=1,05?104=109,2м=110м3

Оз= Об-Ог= 110-108=2м3

Необхідно водосховище на фермі

Об= 108м3; запас Оз=2м3

Загальне Оз=110м3.

Висновки і пропозиції по покращенню охорони праці в господарстві.

В цілому стан охорони праці в господарстві знаходиться на належному рівні:

1. Регулярно проводити інструктаж з техніки безпеки на фермах.

2. Покращити і систематизувати документацію з техніки безпеки.

3. Оформити куток з охорони праці.

4. Покращити роботу по вивченню правил техніки безпеки.

VII. Охорона природи

Особливо велика увага охороні навколишнього середовища приділяється в даний час, коли вплив людини на природне середовище по всій інтенсивності, величині і складності перевищує здатність природи до само відтворення.

Охорона природи - це планова система державних і міжнародних суспільних заходів, спрямованих на раціональне використання, охорону і відновлення природних ресурсів та захист оточуючого середовища від забруднення природних ресурсів для створення оптимальних умов існування людського суспільства, задоволення матеріальних та культурних потреб нинішнього і майбутніх поколінь людства.

Природа завжди володіла естетичним впливом на людину, будучи джерелом високих емоцій. Охорона краси природи для задоволення естетичних потреб приймає все більше значення. Близько до цього є виховне значення природи. Воно викликає високе почуття патріотизму, бажання бережливого відношення до природи і турботу до живих істот. Особливе значення має науковий аспект охорони природи. Він необхідний для вивчення еволюції і пошуків шляхів управління організмами в інтересах людини.

Охорона природи, як проблема охоплює широке коло різноманітних питань, зв'язаних з економічними питаннями використання природних ресурсів, необхідних для розвитку промисловості і сільського господарства. В останній час великого значення набув оздоровчо-гігієнічний аспект охорони природи в зв'язку з забрудненням атмосфери і води, а також оздоровчим значенням природи і відпочинку у лікуванні людей.

Сільське господарство в даний час стало поряд з промисловістю могутнім фактором впливу на природу, викликаючи в ній великомасштабні і різноманітні зміни. Під впливом сільського господарства змінюється грунт, рослинність, тваринний світ, якість атмосферного повітря і води, умов еволюції багатьох видів організмів. Ці зміни здійснюють вплив на все народне господарство, здоров'я і спадковість людей.

Проблеми охорони природи носять не тільки технічний, технологічний, а й міжнародний, економічний, соціологічний, правовий аспект. А це значить, що без комплексного їх розгляду, без активної взаємодії спеціалістів різних галузей, всіх країн світу неможливе вирішення екологічних питань.

Приватне сільськогосподарське підприємство ”Правда”, а саме його працівники приділяють належну увагу охороні навколишнього середовища. По берегах ставків збільшують кількість зелених насаджень, щоб запобігти їх замуленню, виключена можливість забруднення водоймищ стічними водами. Стічні води, які надходять із тваринницьких приміщень використовують на полях для зрошування. Там проходить ґрунтова очистка води, яка має двояке значення. Перш за все верхній шар затримує всю бактеріальну флору і по-друге, при зрошуванні підвищується врожай кормових культур і трав.

Основні масиви лісу розташовані в північній та південно-східній частині господарства. На території лісового масиву відведенні ділянки, на яких насаджені лікарські дерева, із них дика яблуня горобина, калина.

Зволоження ґрунту проходить в основному за рахунок атмосферних опадів, так як ґрунтові води залягають глибше 2 м і безпосереднього впливу на процеси ґрунтоутворення не приймають.

Забруднення ґрунту може бути при нерозумному застосуванні отрутохімікатів. Стійкі гербіциди, інсектициди (ДДТ) і ін. Отрутохімікати нагромаджуються в ґрунті та сприяють хімічному забрудненню ґрунту, викликаючи загибель ґрунтових мікроорганізмів.

Для покращення родючості земель регулярно проводять оранки, культивацію і удобрення ґрунтів.

В господарстві також проводяться заходи по охороні та покращення лук, пасовищ, лісових насаджень.

Для економічного і високоефективного використання пасовищ худобу випасають тільки загінним способом. Випасання починають при висоті травостою не менше 15-18 см. Для збільшення родючості пасовища регулярно удобрюють.

VIII. Цивільна оборона

Ведення сільського господарства в умовах радіоактивного забруднення.

В умовах радіоактивного забруднення сільськогосподарське виробництво повинно здійснюватися за умови повноцінної радіаційної безпеки для людей, які проживають і працюють на цій території. Для них джерелами радіаційного впливу є зовнішнє випромінювання від радіоактивних опадів та випромінювання від радіонуклідів, що потрапили в організм. У зв'язку з цим велике значення мають дані про рівні радіоактивності, щільність забруднення угідь радіонуклідами, радіонуклідний склад радіоактивних випадань, а також їх біологічна доступність.

У господарствах, розташованих на територіях забруднених радіонуклідами, ступінь забруднення продукції тваринництва залежатиме від складу раціону та способу утримання тварин. Значна нерівномірність радіоактивного забруднення території визначає можливості і характер організації тваринництва.

Найвищі рівні забруднення продукції тваринництва спостерігаються при екстенсивному типі годівлі тварин, коли використовуються корми з природних лугів і пасовищ. Зниження рівнів забруднення окремих кормів і раціону тварин в цілому, зменшення переходу радіонуклідів з раціону в продукцію можна досягти при використанні інтенсивності в системі землеробства, стійлового утримання тварин з організацією раціональної кормової бази, зміні складу раціону, а також спеціальними заходами, які зменшують перехід радіонуклідів у продукцію тваринництва.

Заходи щодо створення кормової бази, утримання та годівлі сільськогосподарських тварин на територіях, забруднених радіонуклідами повинні зводитися до мінімального забруднення тварин і тваринницької продукції радіонуклідами. Характер організаційних заходів залежить від складу суміші радіонуклідів, які знаходяться в навколишньому середовищі, їх віку та періоду напіврозпаду.

При складанні раціонів слід мати на увазі, що велике значення для переходу радіонуклідів цезію і стронцію в продукцію тваринництва має збалансоване мінеральне харчування. Наприклад дефіцит кальцію в раціоні тварин викликає підвищене накопичення хрому в молоці та яйцях. Тому, при складанні раціону для продуктивних корів і птиці необхідно рекомендувати раціон повноцінний та збагачений кальцієм. При забрудненні території хромом слід мати на увазі, що раціон тварин повинен бути збалансований за вмістом у ньому калію.

При визначенні профілактичних доз мікроелементів слід враховувати вміст їх у кормах, воді, раціоні та потребу в них тварин. У зв'язку з тим, що мінкроелементний фонд у межах району може коливатися, необхідно періодично уточнювати дози солей мікроелементів для підкорму тварин на основі даних про вміст мікроелементів в кормах, молоці, органах і тканинах.

У перший рік після радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь, якщо воно сталося в період вегетації рослин, основний шлях надходження радіонуклідів у сільськогосподарську продукцію - аеральне забруднення рослин.

При цьому радіонукліди, що осіли на землю, перебуватимуть на її поверхні, і при обробці посівів можуть бути підняті в повітря і повторно забруднити рослини. Це слід враховувати при проведенні сільськогосподарських робіт. Тому для зменшення вторинного забруднення надземної маси рослин їх слід обробляти так, щоб зменшити пилоутворення за рахунок піднімання забруднених частинок грунту. Слід скоротити кількість міжрядних обробітків посівів просапних культур, здійснюючи їх на вологому ґрунті. Треба максимально використовувати прополювання гербіцидами за допомогою сільськогосподарської авіації.

Зернові культури слід збирати прямим комбайнуванням. При транспортуванні від комбайнів зерно накривають брезентом, або плівкою. Солому скирдують механізованим способом.

При закладанні коренебульбоплодів у бори, з майданчика де здійснюватимуть буртування, знімають шар гранта завдовжки 5 см, а борти накривають не забрудненим ґрунтом з шару, що розташований нижче.

Грунт під посів озимих, після збирання попередньої культури, обробляють внесенням вапна на поверхню (з розрахунку 5 т/га) під час оранки. Орють плугами без передплужників, не руйнуючи стерні, на глибину, що перевищує глибину звичайної оранки на 4-5 см. Це дає змогу в наступні роки при обробці ґрунту не зачіпати забруднений шар, переміщений під орний горизонт.

Оскільки технологія заготівлі сіна передбачає багаторазове перегортання скошеної маси, то значно збільшує забруднення корму, рекомендується замість сіна заготовляти сінаж та силос. Сіно для молодняка заготовляють згідно з прийнятою технологією (зменшивши кратність перегортання, з підбиранням валків прес підбирачем).

Силос із сіяних багаторічних та однорічних трав краще заготовляти без прив'ялювання скошеної трави у валках. трав'яне борошно слід заготовляти з зеленої маси без попереднього прив'ялювання її у валках. При цьому максимально кількість борошна гранулюють ї зберігають у затареному вигляді.

Підвищення врожайності лук, втравлювання травостою, які досягли пасовищної зрілості, є факторами “розбавлення” радіонуклідів у кормах. Тому всі заходи, спрямовані на підвищення продуктивності лук і пасовищ, сприятимуть зменшенню забруднення корму. Після чергового втравлювання або укосу травостоїв здійснюють поверхневе вапнування (3 т/га), вносять мінеральні добрива (азот, калій) з наступним боронуванням, і по можливості, поливом для утримання наступного більш високо врожайного укосу.

Надходження радіонуклідів у навколишнє середовище може спричинити значне зовнішнє і внутрішнє опромінювання сільськогосподарських тварин, тому розробка способів усунення або обмеження потрапляння радіонуклідів у раціон сільськогосподарських тварин має виключно велике значення для ведення тваринництва на території з підвищеною щільністю радіоактивного забруднення.

Вирішальне значення в цей період має негайне виключення з раціону кормів, рівень забруднення яких вищий за допустимий.

Якщо запас кормів у господарстві обмежений, норми годівлі треба зменшити, щоб забезпечити утримання тварин протягом критичного періоду без використання забруднених кормів. При неможливості регулярного доїння лактуючим тваринам слід зменшити годівлю соковитими кормами, а підсисний молодняк доцільно підсадити до маток. У зимовий період тварин рекомендується годувати концентратним раціоном і до мінімуму скоротити використання сінного раціону з природних трав. Усі корми, які згодовуються тваринам, підлягають радіометричному контролю, а раціон складають так, щоб вміст радіонуклідів не перевищував межі допустимого вмісту їх у кормах (таблиця 16).

Таблиця 16. Допустимі рівні забруднення кормів, Бк/кг

До підстилки для всіх видів тварин ставляться ті ж вимоги, щодо радіоактивного забруднення, як і до кормів.

Захист рослин від забруднення радіонуклідами

В аварійних ситуаціях, пов'язаних з надходженням радіонуклідів в природне середовище, сільськогосподарські тварини можуть отримати значні дози зовнішнього і внутрішнього опромінення.

Для збереження поголів'я сільськогосподарських тварин, продуктивності і утримання чистої продукції дуже актуально стоїть проблема захисту продукції рослинництва в умовах радіоактивного забруднення місцевості.

Радіоактивні опади забруднюють землю і рослини. Залежно від розміру частинок, на поверхні рослин може затримуватися 8-25% радіоактивних опадів, що випали на землю. Ці показники залежать від густоти травостою (чим густіший травостій, тим більше затримується радіоактивних опадів), форми листя і поверхня їх (на опущену і зморщену листка прилипає більше радіоактивного пилу, ніж на гладеньку).

Рослини найчутливіші до опромінення в ранні фази розвитку. Їх променеве ураження виявляється в гальмуванні росту і уповільненні розвитку, зменшенні врожаю, а при значних дозах опромінення, можлива загибель рослин.

Радіонукліди, які випали на рослини з атмосфери, частково всмоктуються в середину. Зокрема, через листя найбільше всмоктується радіонуклідів йоду і цезію, гірше - радіонуклідів стронцію та інших елементів. Радіонукліди надходять у рослини також з грунту, при цьому легше засвоюються радіонукліди стронцію і важче - ізотопи інших елементів.

У період інтенсивних радіоактивних опадів (повітряний шлях забруднення посівів) відносно чистішими будуть коренебульбоплоди та закрите насіння в рослинах гороху, бобів, кукурудзи, гречки тощо.

Радіонукліди, які надходять в рослини через кореневу систему депонуються переважно в листі і стеблах: менше 2 % їх переходить у насіння.

Цезій - 137 краще, ніж стронцій - 90 засвоюється через поверхню листя, але гірше засвоюється з грунту через кореневу систему. У зерні проса, кукурудзи, озимого жита стронцій-90 накопичений у 3-4 рази менше, ніж у зерні бобових та гречки. Пшениця та овес займають проміжне положення. У бульбах картоплі його накопичується у 4-6 разів менше, а ніж у коренях кормових, цукрових буряків, у 10-20 разів менше, ніж у коренях брукви і турнепсу. Менше від конюшини засвоює стронцій-90 тимофіївка. Трави природних угідь накопичують його у 3 рази більше, ніж трави на переораній землі.

Залежно від ступеня забруднення продуктів рослинництва питання при їх використання вирішується так:

з полів, які мають найвищий рівень забруднення, продукти слід направляти на технічну переробку, або на тривалу само дезактивацію;

з полів, які мають середній рівень забруднення, продукти після відповідної перевірки необхідно використовувати на корм тваринам (при цьому працюючим тваринам можна згодовувати більш забруднені корми - сіно, солому, гичку коренеплодів, кормову капусту);

з полів, які мають низький рівень забруднення, продукти після перевірки можна використовувати в їжу людям, або на корм тваринам продуктивного напрямку. При цьому керуються допустимими нормами радіоактивного забруднення продовольства і фуражу.

При організації збирання врожаю в осередках радіоактивного забруднення слід, насамперед, збирати врожай з полів, які зазнали найменшого забруднення. Врожаї з полів, які мають різний ступінь забруднення, необхідно складати окремо. Не рекомендується знищувати або залишати незібраним врожай навіть на тих полях, де за прогнозами, він не може бути використаний в харчових та кормових цілях.

Весь урожай у процесі збирання відповідно до рівня забруднення повинен бути розсортований на три групи, з яких продукти 1 групи використовуються в їжу людям; 2 - на корм тваринам; 3 - на технічну переробку.

Усі сільськогосподарські роботи на полях, що забрудненні радіонуклідами, дозволяють проводити після зниження радіоактивного забруднення до безпечного рівня.

При захисті рослин від радіоактивних опадів враховують 3 періоди:

період - йодної небезпеки тривалістю до 45 діб. У цей час повинні бути вжиті всі необхідні заходи щодо запобігання надходженню з сільськогосподарськими продуктами харчування радіоактивного йоду в організм людини понад гранично допустимі рівні;

час з моменту випадання радіоактивних опадів до кінця збирання врожаю поточного року. В харчовий ланцюг людини включається середньо-і довго живучі радіонукліди, в результаті забруднення рослинних продуктів та кормів. Одним з важливих завдань цього періоду є раціональне використання уражених посівів, покращення догляду за ураженими культурами на полях з метою отримання максимального врожаю, захист зібраного врожаю від забруднення радіонуклідами;

цей період характеризується інтенсивними глобальними випаданнями довго живучих радіонуклідів із стратосфери і переважно кореневим забрудненням сільськогосподарської продукції. У цей період(тривалістю кілька років) основну небезпеку становить забруднення сільськогосподарських продуктів рослинного походження стронцієм-90, цезієм-137 та іншими довго живучими радіонуклідами. Проникаючи значними дозами в рослини стронцій-90, як і інші довго живучі радіонукліди, робить їх практично непридатними для вживання в їжу та на корм тваринам без спеціальної технологічної переробки.

Для обгрунтованого ведення сільськогосподарського виробництва необхідно мати дані про щільність радіоактивного забруднення території (Кі/км або Бк/км).

На території, забрудненій радіонуклідами, де щільність забруднення незначна (помірна зона забруднення), можна розвивати молочне тваринництво, а також вирощувати зерно, овочі, які при відповідній переробці можуть бути використані в їжу.

У зоні сильного забруднення рекомендується вирощувати коноплі, соняшник та багаторічні трави на насіння.

При веденні сільськогосподарського виробництва на землях, забруднених радіонуклідами, слід пам'ятати, що стронцій-90 за своїми хімічними властивостями подібний до кальцію, цезій-137 - до калію. Чим багатші ґрунти на калій і кальцій, тим більше можливостей для міграції з ґрунту в рослини стронцію-90 та цезію-137. Тому, одним з основних організаційних і агрохімічних заходів на землях, забруднених радіонуклідами, повинно бути зменшення переходу стронцію-90 і цезію-137 з ґрунту в рослини.

Висновки та пропозиції виробництву

На підставі аналізу стада великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи та проведення досліджень, які представлені в дипломній роботі встановлено, що:

1. Продуктивність і розвиток корів господарства не відповідають вимогам стандарту чорно-рябої худоби. Так за надоєм первістки на 1722 кг, а повновікові - на 1801 кг молока мали нижчі показники за стандарт першого класу, а за живою масою відповідно - на 58 та 48 кг.

2. На основі окомірної оцінки вим'я корів господарства виявили чотири форми вим'я: ванноподібне, чашоподібне, округле і козине.

3. Найвищу молочну продуктивність за 3 лактації мають корови з ванноподібною формою вим'я; їх надій становить за першу, другу і третю лактації - відповідно..2345, 2520 та 3025.кг молока, а найменшу продуктивність виявили у корів з козиним вим'ям з надоєм - відповідно 1875, 2117 та 2302 кг молока.

4. Індекс вим'я та швидкість молоковіддачі залежить від її форми. У корів з ванноподібною формою вим'я індекс вим'я становив 44,0%, з чашоподібною 42,8%, з округлою.41,2% і з козячою 36,1%. Швидкість молоковіддачі найвища у корів з ванноподібною формою (1,49кг/хв) і найменша з козиною (1,18 кг/хв).

5. В економічному відношенні найбільш вигідні корови з ванно - та чашоподібною формами вим'я, так як від них одержують найбільшу молочну продуктивність з найменшою собівартістю.

Пропозиції виробництву

В системі зоотехнічної роботи із стадом великої рогатої худоби в процесі добору і підбору тварин необхідно звернути увагу на форму і розвиток вим'я корів, які мають ванноподібну і чашоподібну форму вим'я з рівномірно розвинутими частками та циліндричними і конічними формами дійок.

Список використаної літератури

1. Автухов І.В., Гриняк Г.М. Охорона праці в сільському господарстві. -К.: Урожай, 1970.-С.3-17 .

2. Башкеев Б.Д. Справочник по охране труда и техники безопасности в животноводстве.- К.: Урожай, 1990.- С.210.

3. Гаркавый Ф.Л. Показатели молокоотдачи коров, их значение, взаимосвязь и селекционная оценка.-Труды Латв. с.-х. академии.- 1986.-С. 35-37.

4. Головко Є. Стимуляція молоковіддачі при машинному доїнні корів // Молочне і м'ясне скотарство.- 1987.-№ 5.-С.14-16.

5. Дмитриев Н.Г. Производство молока. Справочник. -М.: Агропромиздат, 1985.-336с.

6. Дрозденко О. Зміни внутрішньої будови вимені і швидкості молоковіддачі у корів з віком і ходом лактації // Молочне і м'ясне скотарство.-1987.-№ 3.-С.17.

7. Засуха Т.В., Зубець М.В., Сірацький Й.З. і ін. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії.-П.: Аграрна наука, 1999.-512с.

8. Закон України про цивільну оборону (від 3 лютого 1993р.).

9. Закон України про охорону праці (від 14 жовтня 1993р.).

10. Зубець М.В. Наукові тенденції породоутворення в скотарстві України Вісник аграрної науки.-1994.-№ 6.-С.74-84.

11. Зубець М.В., Буркат В.Є., Єфименко М.Я., Хаврук О.Ф. Генезис порід худоби в Україні //Вісник аграрної науки.-1996.-№ 3.-С.3-8.

12. Єфименко М.Я. Українська чорно-ряба молочна порода //Молочно-м'ясне скотарство. -К.:1996.-№1.-с.5.

13. Іванух Р.А. Охорона і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу сільського господарства. -К.:Урожай, 1985.-С.125.

14. Изилов Ю.С. Практикум по скотоводству. -М.: Агропромиздат, 1988.-216с.

15. Інструкція по тимчасово допустимих рівнях радіаційного зараження.ТДР-1991.

16. Кравченко Н.А. Племенное дело в животноводстве.-М.: Агропромиздат, 1987.-287с.

17. Кузнецов А.И. Оценка свойств молокоотдачи //Животноводство.-1990.-№ 3.-С.5.

18. Коваленко Л.І. Радіаційна ветеринарно санітарна експертиза об'єктів ветеринарного контролю. -К.: Вища школа, 1994.-С.249-271.

19. Кос В.Ф., Петрик О.Г., Музика Л.І. Ріст молодняку і молочна продуктивність корів української чорно-рябої молочної породи різних генотипів//Науковий вісник ЛДАВМ ім. С.З.Гжицького.-Львів, 1998.-Вип.2. -С.83-87.

20. Костенко В.І., Сірацький Й.З., Шевченко М.І., Рубан О.Д. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини.-К.: Урожай, 1995.-470с.

21. Костенко В.І. Практикум із скотарства і технології виробництва молока та яловичини.-К.: Урожай, 1996. -256с.

22. Костенко В.І.Функціональний розвиток вим'я у дочок бугаїв симентальської породи //Вісник аграрної науки.-2001.-№ 11.-С.32-35.

23. Кравців Р.Й., Столярчук П.З. Порадник для господаря-тваринника.-Львів, 1998.-С.10.

24. Майстренко М.І., Плішко .А.А. Охорона сільськогосподарських угідь від забруднення.-К.: Урожай, 1985.-С.114-122.

25. Маньковський И.Н. Оценка свойства молокоотдачи в цехе раздоя//Промышленная технология производства молока при поточно-цеховой системе :Сб.науч.труд.-К.:1987.-С.52.

26. Рубан Ю.Д. Зоотехнические методы и проблема создания и сохранения пород скота //Аграрна наука.-1994.-№4.-С.47.

27. Рубан Ю.Д. Соврименные задачи селекции //Вісник аграрної науки.-1997.-№ 2.-С.38-40.

28. Рубан Ю.Д. Еволюция крупного рогатого скота в современной и будущей селекции.-К.:Аграрная наука, 2000.-240с.

29. Рубан Ю.Д. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини.-Х.: Еспада, 2002.-576с.

30. Рекомендації по веденню сільського і лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення території України в наслідок аварії на ЧАЕС на період 1991-1996рр.

31. Соколова Г.О., Мамчак І.В., Вахуткевич Н.М. Молочна продуктивність та морфо-функціональні властивості вим'я корів чорно-рябої породи різного походження //Науковий вісник ЛДАВМ ім..С.З. Гжицького.-Львів, 1999.-Вип. 3.-С.200-221.

32. Ткач Н.М., Нагурська О.С. Жмур А.Й. Особливості росту і молочна продуктивність корів української чорно-рябої молочної породи різних ліній. Наукові праці студентів ЛДАВМ ім. С.З.Гжицького. 2003. - С.30-31.

33. Хмара П.І., Федорович .Л.І., Лабунський П.В., Кравець С.М. Господарсько-корисні ознаки імпортного голштинізованого поголів'я різної селекції на Львівщині //Молочне і м'ясне скотарство.-1996.-С.168.

34. Хмельничий Л.М. Ємність вимені як селекційна ознака молочної худоби Вісник аграрної науки, 2003.-№ 2.-С.47-48.

35. Шалева О.М. Відтворна здатність корів української чорно-рябої молочної породи різної кревності та виробничих типів: Зб. Наукові праці ХЗІ Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. - Харків, 2000.-Ч.I. -Вип.6(30).-С.121-123.

36. Шалева О.М. Господарсько-біологічні особливості корів української чорно-рябої молочної породи різних виробничих типів та кревностей в умовах Прикарпаття //Сільський господар.-2001.-№ 11-12.-С.8-11.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5