Впорядкування селянських (фермерських) господарств на території Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області

селянський господарство фермерський землевпорядкування

3.3.2 Розміщення і впорядкування дорожньої мережі

В сільськогосподарському виробництві здійснюються багатосторонні транспортні зв'язки як в середині господарства так і з зовнішніми адміністративними та економічними об'єктами. Внутрішньо господарські перевезення є нерозривною складовою частиною сільськогосподарського виробництва.

Дорожня мережа як складова частина транспорту приймає участь в процесі виробництва продукції, тому впливає на результати виробництва.

Виробничі процеси в сільськогосподарському пункті здійснюються на великій території:

- полях сівозмін;

- садах;

- пасовищах.

Це обумовлює різні транспортні зв'язки по переміщенню з господарських центрів добрив, насіння, а з полів сівозмін - продукції рослинництва. Тому правильне розміщення дорожньої мережі в господарстві сприяє кращій організації сільськогосподарського виробництва. Остання завбачує великі транспортні зовнішні зв'язки господарства, а саме в кооперативні сільськогосподарські підприємства перевозять промислову продукцію, запасні машині частини, будівельні матеріали, пальне, добрива та інше. Продукція сільського господарства вивозиться на елеватори, залізничні станції, водні пристрої, заводи по переробці продукції.

Сільськогосподарські дороги в залежності від призначення поділяються на дві групи:

1) сільськогосподарського призначення, які сполучають господарські центри кооперативних сільськогосподарських підприємств з адміністративними пунктами, автодорогами республіканського і обласного значення, залізничними станціями. Ці дороги є дорогами загального користування;

2) внутрігосподарські дороги служать для транспортних зв'язків в середині одного господарства.

В свою чергу внутрігосподарські поділяються на магістральні (по яких здійснюються транспортні зв'язки між виробничими підрозділами та господарськими центрами) і польові (які необхідні для обслуговування польових виробничих процесів, по них перевозять людей, насіння, добрива, урожай та інше.

Розміщення доріг в полях повинно бути зручно для обслуговування машино-тракторних агрегатів і виконання польових робіт. Дороги повинні бути узгоджені з межами полів або лісосмуг, польовими станами і водними джерелами. Місце прокладання дороги, її ширина, ухили повинні відповідати технічним вимогам.

При проектуванні доріг капітальні затрати повинні бути мінімальними. Дороги мають проходити по менш цінним землям, не повинні затоплюватися, повинні бути прямолінійними. Характеристика доріг представлена в таблиці 3.3.2.1.

Таблиця 3.3.2.1

3.3.3 Розміщення і впорядкування лісополос

Позитивний вплив лісополос на врожай сільськогосподарських культур полягає в тому, що на ділянках, які захищені лісополосами, створюються більш сприятливі умови для росту культур в порівнянні з відкритою місцевістю:

- зменшується сухість повітря і швидкість вітру;

- знижується випаровуваність грунту;

- затримується більше снігу, що захищає від замерзання посіви озимої пшениці.

Лісополоси затримують стік поверхневих вод, зменшують водну і вітрову ерозію. Застосування лісополос на полях збільшує врожайність на 25 - 30 %.

Види лісополос:

1. полезахисні, які розміщуються на рівнинній території і складаються з основних і додаткових лісополос;

2. водо роздільні, які розміщуються на водо розділі;

3. водо регулюючі, які розміщуються в поперек схилів, для затримання поверхневих вод;

4. прияружні, які захищають від розповзань.

Для правильного розміщення лісополос потрібна план або карту населеного пункту, рельєфу, грунту.

Основними видами захисних лісополос є поздовжні лісополоси. При цьому встановлюють їх напрямок, відстань між ними (500-1000м), ширину (від 6 до 9 м). якщо на території господарства є схил крутизною 3є- 4є, то лісо полоси розміщують на ширині 350 м.

Розміщення лісополос проводять одночасно і узгоджено розміщенням інших елементів. Спочатку складають загальну схему розміщення основних лісополос в тих місцях, де вони найбільш необхідні. Відповідно до цих поміток проводять розміщення полів та інших елементів. При такому порядку вдається уникнути механічного розміщення лісополос.

Лісополоси суміщають з межами полів, при цьому вся їхня площа повина входити повністю в те чи інше поле, а не ділиться між ними. З іншої сторони межі при необхідності розміщується дорога. Характеристика впорядкування лісо полос подана в таблиці 3.3.3.1.

Таблиця 3.3.3.1 Характеристика лісополос

З таблиці видно, що на території фермерського господарства лісополоси - ажурні. Їхня ширина становить 8 м. Ажурні лісосмуги мають малі просвіти, які розміщуються рівномірно по всьому профілю, через просвіти частина променів проникає, а інші обминають. Для закладки лісополос було використано дерева таких порід як дуб і ясен.

3.4 Організація угідь і сівозмін

Створення оптимальних умов для росту сільськогосподарських культур, раціональне використання, зберігання та підвищення родючості ґрунту - основне завдання землеробства.

Освоєння сівозмін і їх запровадження підвищує ефективність боротьби з шкідниками, бур'янами, хворобами сільськогосподарських культур без збільшення матеріальних затрат. Правильне розміщення культур у сівозміні сприяє раціональному використанню вологи і елементів живлення з різних шарів грунту, що в свою чергу забезпечує ефективн6іше використання добрив і пестицидів.

Сівозміни сприяють правильному використанню земель, поліпшенню організації праці і ефективному використанню засобів праці.

Сівозміна - це науково-обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і пару в часі та на території.

Основою сівозміни є раціональна структура посівних площ. При встановлені якої виходять з конкретних економічних господарсько-організаційних і природних умов господарства.

Сівозміни складаються на основі структури посівних площ. Схема сівозміни - це перелік сільськогосподарських культур і парів в порядку їх чергування в ній.

Різні культури вбирають з грунту різні поживні речовини у певних співвідношеннях. Одні використовують більше фосфору, інші - калію або кальцію. За умов правильного чергування у сівозміні культур, грунт краще забезпечуються поживними речовинами порівняно з беззмінним їх вирощуванням.

Під угіддями розуміють певні земельні ділянки, які планомірно і систематично використовуються для певних виробничих цілей і мають характерні природні відмінності.

Угіддя поділяються на сільськогосподарські і не сільськогосподарські. В свою чергу кожна група ділиться на види і підвиди.

До сільськогосподарських угідь відносять землі, які використовують для виробництва продуктів харчування і окремих видів сировини для промисловості. Це рілля, пасовища, сінокоси, залежи.

До угідь, які не використовуються у виробництві рільничої продукції - ліс, чагарник, болото, землі під водою, дорогами, прогонами, забудовою, піски, кам'янисті місця, ями, яри та інші.

Організація сільськогосподарських угідь і сівозмін полягає у вирішені слідуючих пов'язаних між собою питань:

- встановлення складу і площі угідь; типів, видів і кількості сівозмін;

- визначення об'єму і строків трансформації і покращення угідь;

- доцільність розміщення угідь і сівозмін.

Головним завданням організації угідь і сівозмін є створення умов для інтенсифікації сільського господарства, отримання великої кількості продукції з кожного гектара з мінімальними затратами.

Вимогами до організації угідь і сівозмін є:

- забезпечення найбільш повного, раціонального і ефективного використання всієї землі у відповідності з планом розвитку і природними умовами, шляхом становлення правильної структури угідь і посівних площ;

- створення сприятливих умов для освоєння передових методів агротехніки підвищення родючості ґрунтів;

- створення умов для:

o спеціалізації і концентрації виробництва;

o високої ефективності капіталовкладень;

o максимальних скорочень транспортних витрат.

Щодо мого господарства, то воно спеціалізується на вирощувані овочів, отже під овочеву сівозміну надано 15,52 га від усієї площі. Схема чергування культур в сівозміні наведена в таблиці 3.4.1. і 3.4.2.

Таблиця 3.4.1 Схема чергування культур в сівозміні

Таблиця 3.4.2 Схема чергування культур

При розміщені посівів я дотримувалася основної ланки сівозміни. Старалася забезпечити: повне, раціональне і ефективне використання всієї землі у відповідності з планом розвитку і природними умовами, сприятливі умови для освоєння передових методів агротехніки, підвищення родючості ґрунтів.

Створення умов для: спеціалізації і концентрації виробництва, високої ефективності капіталовкладень, максимальне скорочення транспортних витрат.

3.5 Розміщення господарського двору та його елементів

Садиби фермерського господарства формують за рахунок:

- існуючої у населеному пункті присадибної ділянки та її розташування в результаті приєднання вільних земель, розташованих у межах фермерського господарства;

- організації нового господарського центру з житловою і виробничою зонами на виділеному фермерському господарству земельному масиві.

У другому випадку потрібно визначити варіант з найкращим розміщенням основного господарського центру на території фермерського господарства.

Господарський центр розміщується з урахуванням певних вимог:

1. Із метою зниження транспортних та інших виробничих витрат господарський центр повинен розміщуватися якомога ближче до центру земельного масиву, що обслуговується, і мати надійний дорожній зв'язок з основними земельними угіддями, пунктами здачі або продажу продукції, іншими селищами.

2. Територія, вибрана для забудови, має бути зручною, з достатнім ухилом для стоку ґрунтових вод. Ґрунти на земельній ділянці повинні бути придатними для будівництва будинків і споруд без прокладання дорогих основ.

3. Ділянку для будівництва потрібно розташувати на незаболоченій і незатоплюваній території, без природних осередків епідемічних захворювань, а також на територіях, які не зазнають зсувів. Забороняється будівництво ферм на місці колишніх скотомогильників, очисних споруд, у радіусі ближче ніж 1,5 - 3,0 км до промислових підприємств кольорової металургії.

4. Господарський центр повинен мати рясне водопостачання для питних, господарсько-виробничих і протипожежних потреб, а також бути забезпеченим електроенергією, опаленням, каналізацією за рахунок прив'язування до централізованих інженерних мереж або створення локальних систем життєзабезпечення (будівництво артезіанських свердловин, шахтних колодязів, котелень, використання природних джерел енергії, біопалива та ін..).

5. Житлові і виробничі будинки і споруди новостворюваних сімейних ферм і фермерського господарства варто концентрувати на одній мінімальній за площею ділянці забудови з метою економії виробничих площ. При цьому ділянку слід під забудову потрібно виділяти на менш родючих ґрунтах. Ділянки, виділені для житлової зони, стосовно ферм варто розміщувати з навітряного боку, а за рельєфом - вище по схилу і за течією річки. Це запобігає викидам небажаних запахів і стоків на житлову зону.

6. Житлові і виробничі будинки і споруди мають бути захищені від пануючих вітрів рельєфом місцевості, лісом або зеленими насадженнями. Санітарно-захисний розрив між житловими будинками і тваринницькими фермами повинен становити не менше 50 -100 м. відкриті відгодівельні майданчики на 200 і більше голів великої рогатої худоби через бактеріальне, пилове забруднення і специфічні запахи віддаляють від житлових будівель на відстань не менше ніж 500 м.

7. Розміщуючи господарські подвір'я, враховують також архітектурно-планувальні, будівельні, санітарно-гігієнічні, зооветеринарні та інші вимоги. Основний господарський центр має бути пов'язаний із транспортними магістралями і населеними пунктами магістральною дорогою з твердим покриттям завширшки 6 - 8 м.

З схеми ми бачимо, що в господарському дворі знаходяться такі елементи як: будівля в якій буде проживати фермер,квітник, сад, город, гараж для техніки, склад для зберігання продукції, корівник, гноєсховище. При розміщені даних елементів було враховано усі необхідні вимоги.

4. Економічна ефективність

Однією з актуальних проблем стабілізації і подальшого прискорення розвитку в СГП будь-якої форми власності є підвищення його продуктивності.

Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, через яку проявляється дія об'єктивних економічних законів і яка показує результативність виробництва, тобто це є якісна характеристика результативності використання живої праці. З ростом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва недоліки при плануванні використання земель стали явно проявлятися через деградацію земель, посилення ерозії та інші негативні явища. Здійснення проектів землевпорядкування в яких відсутні екологічні обґрунтування доцільності використання різних ділянок земель в господарстві є не ефективним. Необхідність більш глибокого еколого-економічного обґрунтування землевпорядних рішень сьогодні є очевидним.

Виходячи з сучасної теорії єдності рослин і ґрунту, відтворення родючих властивостей ґрунтів потребує перш за все вирощування сільськогосподарських культур в певному складі і співвідношенні.

Справедливим є твердження, що склад угідь і структура посівних площ повинна встановлюватися в процесі розробки землевпорядного проекту, враховуючи конкретні екологічні умови. Екологічно обґрунтоване може бути лише таке використання земель, за якою потенційна родючість зростає або підтримується на високому рівні.

Критерії ефективності мають конкретний характер, бо вони визначають ступінь фактичної або очікуваної реакції об'єктивних економічних інтересів власників засобів виробництва. У науковому розумінні до цих критерій відносять: якість, властивість ефективності, що відображають найістотнішу його суть, тобто є основним мірилом оцінки. Показники ефе4ктивності характеризують кількісний бік, однак основа критерії ефективності полягає в не розривній єдності кількісних і якісних ознак. Розрізняють два види ефективності: народногосподарський і госпрозрахунковий. Критерії підвищення ефективності народногосподарського виробництва полягає в максималізації абсолютного доходу по відношенню до застосування ресурсів робочої сили і виробничих фондів. Госпрозрахункова ефективність для будь-якої галузі виробництва визначається розміром одержаного прибутку.

Систему показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому можна викласти в послідовності:

- Виробництво валової продукції на 1га сільськогосподарських угідь в розрахунку на 1 людину-годину, на 1грн основних виробничих фондів і оборотних засобів;

- Розмір поточних витрат на 1 грн. валової продукції;

- Розмір валового і чистого доходу на 1га с/г угідь;

- Рівень рентабельності і норма прибутку (чистого доходу) с/г виробництва.

Економічна ефективність - це економічний ефект, який одержаний внаслідок проектування тих чи інших заходів. Основними показниками рівня ефективності служать валовий збір і витік валової продукції.

Рентабельність галузей і вихід сільськогосподарської продукції наведено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Рентабельність галузей і вихід сільськогосподарської продукції

Дохід - Д =Ц Ч Кт

Прибуток - Пр = Д-В(повна собівартість)

Рентабельність - Р =Ч100%

В даному фермерському господарстві прибутки сягають 411850 грн., повна собівартість складає 553504 грн. Рентабельність та дохідність запроектованого господарства становить 59 %. Згідно розрахунків, дане фермерське господарство окупиться через 1,4 роки.

Отже, проект є економічно доцільним, вигідним, завдяки науковим підходам впорядкування селянських (фермерських) господарств.

Висновки

Метою курсового проекту було сформувати селянське (фермерське) господарство, впорядкувати угіддя та систему сівозмін для отримання прибутків і раціонального використання природних ресурсів.

У курсовому проекті було впорядковано овочеву сівозміну, під яку було відведено 15,52 га. Чергування культур в даній сівозміні таке: люцерна 2 поля, капуста, огірки, помідори, ячмінь.

Господарський двір запроектовано на території фермерського господарства, площею 0,5 га. Територія, вибрана для забудови, зручна, з достатнім ухилом для стоку ґрунтових вод. Ділянка господарського двору розташована на незаболоченій і незатоплюваній території. Захищений господарський двір від пануючих вітрів лісополосою. Також було враховано усі архітектурно-планувальні, будівельні, санітарно-гігієнічні та інші вимоги.

Після розгляду і вивчення плюсів і мінусів різних напрямків господарства, після врахування сприятливих природних умов, відповідних форм рельєфу і родючих ґрунтів, я дійшла висновку, що моє господарство буде мати овочевий напрямок з розведенням великої рогатої худоби.

Оскільки в даному фермерському господарстві прибутки сягають 411850 грн., повна собівартість складає 553504 грн., рентабельність і дохідність становить 59%, а строк окупності сягає 1,4 роки, то можна дійти висновку, що даний проект є економічно доцільним і вигідним.

Список використаної літератури

1. Атлас географії України. - Київ: Картографія, 2000. - 48 с.

2. Єщенко В.О. , Бурик А.Ф. Організація і функціонування фермерських господарств. - Київ. 2002. - 396 с.

3. Журнал Земельний вісник стаття Методичні підходи землевпорядкування землекористувань асоціацій особистих селянських і фермерських господарств. - Київ. 2001. - 54 с.

4. Журнал Приватизація землі стаття Правові питання створення та діяльності фермерських господарств. - Київ: Новий друк., 2000. - 36 с.

5. Земельний кодекс України. - Суми: ФОП Соколик Б.В., 2009. - 88с.

6. Конституція України. - Київ: Преса України., 1997. - 78 с.

7. Корнілов Л.В. Землевпорядне проектування. - Київ: Кондор., 2005. - 150 с.

8. Панас Р.М. Грунтознавство. - Львів: Новий світ., 2009. - 372 с.

9. Панас Р.М. Раціональне використання та охорона земель. - Львів: Новий Світ-2000., 2008. - 352 с.

10. Соловій І.П. Землекористування еколого-економічні проблеми, конфлікти, планування. - Львів: 2005. - 400с.

11. Сохнич А.Я. Оптимізація землекористувань в умовах реформування земельних відносин. - Львів. 1999. - 38 с.

12. Ступень М.Г. Оцінка земель. - Львів: Новий Світ-2000., 2008. - 308 с.

13. Титова Н.І. Фермер і закон: закони і законодавчі акти. - Львів. 1996. - 126 с.

14. Третяк А.М, Панчук О.Я Теоретико-методологічні основи державного земельного кадастру в Україні. - Київ: ТОВ ЦЗРУ, 2003. - 254 с.

15. Шульга М.В. Фермерське господарство:правові засади створення, функціонування і припинення. - Харків. 2004. - 463 с.

Размещено на Allbest.ru

Страницы: 1, 2, 3, 4