Архітектурна спадщина Чернівців кінця XIX - поч. 20 ст.

Таких будинків "неоросійського стилю" було побудовано порівняно небагато, але вони стали важливими художніми домінантами в образі ряду міст.

На Україні, яка тоді входила до складу Російської Імперії, також робилися спроби створення особливого - українського національного різновиду "нового стилю" - модерну.

Одним з найяскравіших прикладів є споруда Губернського земства в Полтаві. Вона була побудована в 1903-1908 роках. Авторський колектив очолив відомий український художник і архітектор Василь Кричевський (1872-1952).

Живописний силует будинку, високі черепичні дахи, своєрідна форма вікон, а також широке використання різнокольорової кераміки - все це розглядалось авторами проекту і будівничими як архітектурні прийоми, які надавали художньому образу будинку певного національного колориту. Дуже цікаво вирішено інтер'єр парадних сходів. Мотиви селянського фольклорного мистецтва тут знайшли досить своєрідну і досить переконливу інтерпретацію.

Такі будинки в стилі "українського модерну" з'явились і в Києві, і в Харкові, і в Лубнах (окружна лікарня - архітектор Д. М. Дяченко, 1913-1915 рр.), і в багатьох інших містах України.

Розглянуті мною приклади і тенденції дозволяють зробити наступний висновок: архітектура епохи модерну вражає вельми широким діапазоном творчих пошуків і багатством художніх відкриттів. Це був час надзвичайного духовного підйому, відмічений справжнім вибухом творчої енергії.

Модерн ("ар-нуво" - "сецесія" - "юґенд-стиль") виявився значною мірою інтернаціональним явищем. І водночас - як свого роду реакція на його інтернаціоналізм - виникли й інші тенденції, спрямовані на пошук особливих регіональних і національних варіантів "нового стилю". Вивчення того, як поєднання цих тенденцій виразилось в архітектурі Чернівців, є для нас одним з важливих завдань, які стоять перед дослідниками архітектурної спадщини столиці Буковини.

ВІДЕНСЬКІ ВПЛИВИ НА АРХІТЕКТУРУ ЧЕРНІВЦІВ (1775-1918)

Формування архітектурного обличчя Чернівців та його просторової структури відбувалося з кінця XVIII ст. до початку XX. У цей період, в основному, були закладеш планувальні риси і художньо-естетичні якості міста, які в подальшому розвинулись до сучасного рівня.

Залежність Буковини, зокрема Чернівців, у політичному, економічному і, зрештою, в будівельному плані від Відня була значною і відрізнялась від Галичини (Львова) тим, що місто, на момент вступу в нього австрійської влади, являло собою поселення, в основному з дерев'яною забудовою, з поодинокими мурованими будівлями і виглядало радше селом. Не могло бути й мови про якийсь професійний архітектурний та мистецький рівень забудови. Якщо Львів мав середньовічну муровану спадщину, культові муровані споруди доби ренесансу і бароко (західні впливи через Польщу), то про Чернівці цього не можна сказати; єдиний мурований храм Різдва Богородиці (1767 р.) був у Горечі - на той час передмісті. Вплив традицій зодчества молдавського періоду простежувався, в основному, на муровані культові споруди, яких, по суті, не було в Чернівцях (крім дерев'яних, хатнього типу). Про архітектуру цієї доби можемо судити по іконографічному зображенню старої резиденції єпископа Буковини на гравюрі 1782 року. У композиції симетрично розташованих об'ємів явно прочитуються фланкуючі циліндричні частини, що нагадують однонавові муровані молдавські храми XV століття, криті стрімкими наметовими дахами. Фасади лаконічного, майже суворого вигляду, горизонтально почленовані широким поясом, що відділяє поверхи. Стіни позбавлені декору, прорізані невеликими арковими вікнами. Цей приклад - єдине свідчення мурованої архітектури доавстрійського часу на території міста.

"Величезна міська територія була ще до кінця молдавського панування досить пустою та малонаселеною. Місто було невелике за розмірами, відділено від сіл великим порожнім простором. Внутрішнє місто було розташоване між церквою Св. Параскеви та теперішньою вул. Сагайдачного з одного боку і від старої синагоги до Турецької криниці" - читаємо в "Історії міста Чернівців" Р. Ф. Кайндля (1908 р.).

 Тільки з приходом Австрії розпочалось розроблення планів міста (план Піцеллі 1787 р.; план 1817 року), задано планувальну сітку, з використанням напрямків розвитку, що склались історично. Поширилось муроване будівництво (державні установи: дім намісника (генеральський дім), будинок полковника -1782 р. (нині - Театр ляльок); тюрма, окружний суд; житлові будинки по Центральній площі, 2.(1796 р.);4(1821р.);5 (1828 р.); 6 (1814-16 рр.); Турецька, 32.

Будівельні справи не вирішувались безпосередньо на Буковині - будівельний відділ до 1859 року був частиною Галицької дирекції будівництва1, яка в свою чергу підпорядковувалась центральній державній владі у Відні. Крайовий будівельний відділ був заснований згодом, наприкінці XIX ст.

У 1-й половині XIX століття в будівництві в Чернівцях, як і загалом по всій Австрії повністю панувала бюрократична система, архітектори були у своїй більшості чиновниками, великих замовлень бракувало. Було запроваджено посаду Крайового інженера - у 1794 році ним був інженер Циттер; на межі століть - Баугельц;2 у 20-х роках - інженер Вінценц Чоанеллі3. Всі кандидатури призначалися з Відня, відповідно підходи до керівництва та контролю за архітектурно-будівельним процесом розроблялись у столиці. За взірець та стильовий напрямок для провінцій взято класицизм, що був тоді у пошані у віденських колах і автоматично був перенесений на чернівецький ґрунт. Громадські споруди цього часу, незначні за ідейним спрямуванням, мають сухий казарменний вигляд. Потрібна була велика кількість казенних споруд для облаштування владних структур, таким чином, ставилось за мету насамперед забезпечити значними площами державні інституції. Проблеми високого стилю чи мистецтва стояли на задньому плані.

У 1793 році місто поділили на квартали з призначенням квартальних4, впровадили також земельний податок та податок з будинковолодіння, що забезпечило надходження фінансів на подальшу розбудову.5 Розплановано міську площу (1796 рік), утворилась площа Ринок (Ringplatz) у зв'язку з чим експропрійовано приватні володіння та будівлі. Першими кам'яними будівлям були "Генеральський дім" 1780 р.; окружна канцелярія, суд (показані на плані міста 1831року на початку вул.Шкільної, об'єднані в одну будівлю). На цьому ж плані зафіксовано будівлю тюрми на Соборній площі.6 У 1805 році побудовано полкову канцелярію. Отже, увага приділялась насамперед будівництву урядових будівель та установ. Здійснювався постійний контроль та перевірки діяльності на державних будовах. За вказівками, розробленими у Відні, розпочались ремонти старих, молдавського часу, культових споруд (православних церков). Приділялась постійна увага та зацікавленість у виникненні більшої кількості католицьких приходів, а разом з цим інтенсивна розбудова костьолів7: Св. Хреста-по вул. Головній, 20 (1787-1814 рр.), інженер Генікорпс; Св. Анни-кінець XVIII ст., архітектор Семенец.

Ставилось питання про зведення кафедрального собору, єпископської резиденції та семінарії в Чернівцях (1807-1823 рр.).

У 1810-1817 побудовано першу гімназію8, перші кам'яниці на вул. Турецькій, 32; К. Лібкнехта, 12. Чернівці кінця XVIII ст. за архітектурою являють собою провінційний варіант віденського класицизму, про що можемо судити по деяких прикладах, що дійшли до нас у первісному вигляді. Про період в архітектурі міста кінця XVIII - поч. XIX ст. можна сказати, що йдеться не про впливи, а про повне творення архітектури чи забудови в дусі та за типом австрійської архітектури. Місцевих кадрів, архітектурної школи не існувало, протиставити чи переосмислити запозичення поки що не було можливості, відбувався, так би мовити, суцільний експорт з Відня архітектурної думки, будівельної практики на чернівецькі терени. У тогочасній австрійській столиці домінував класицизм, трохи пізніше бідермаєр (для менших, камерних споруд), який теж не відзначався високим рівнем, - Відень цього періоду не належав до визначних центрів європейської архітектури. Більшість громадських споруд побудовано за класицистичним принципом: центрально-осьові композиції, прямокутні у плані, двоповерхові з горизонтальним поділом неглибоко рустованого першого поверху та гладко потинькованого другого. Помітна відсутність будь-якого декору: його пластичну роль виконують профільовані тяги, підвіконні полиці, прямі сандрики. У будівлі першої гімназії, у житлових будинках, що починають з'являтись один за одним, - подібне вирішення: переважає лаконізм, спрощеність, навіть сухість форм. Дещо урізноманітнює картину тип будинку-ротонди з доричною колонадою на розі вулиці Головної та Глухівської.

Такого рівня будівель, як архітектура Нобіле, найвпливовішого зодчого Австрії початку XIX ст., у Чернівцях не виникло.

1815-1850 роки

Друга чверть XIX ст. позначена поступовим розвитком будівництва всіх типів житлових споруд: індивідуального міського, вілли, скромного заміського будинку, які набувають рис бідермаєру - менш сухі за формою і лініями, ніж будівлі класицизму, менші за розмірами, мають відбиток способу життя зростаючого середнього бюргерського прошарку. Будинки цього періоду відрізняє компактність планів та об'ємів, фасади виражені небагатьма почленуваннями, горизонтальні: рустований цоколь відділявся простими профільованими тягами, невеликі прямокутні прорізи чітко врізані в стіни, декор відсутній чи, як у будинку на Центральній площі, 6, виявлений міжповерховими підвіконними нішами, заповненими класичними барельєфами. Про високий архітектурний та мистецькій рівень не йшлося. На загальному тлі чернівецького архітектурного середовища вигідно відрізняється ряд монументальних споруд, таких як Ратуша, 1847 р., яка зведена у стилі пізнього класицизму за австрійськими зразками і має, попри всі типізовані прийоми, відмінність у пропорціях, співвідношенні вертикального об'єму до основного. Контраст за висотними характеристиками в даному випадку менший, ніж, скажімо, у львівській ратуші.

Чи не вперше за весь історичний період заявили про себе місцеві архітектори: Адольф Марін та Антін Рьолль9, завдяки творчій праці яких виникла низка монументальних споруд більш високого естетичного рівня. З іменем Маріна - чернівецького інженера, архітектора, чия активна професійна діяльність припадає на 30-40-ві роки XIX століття, - пов'язано започаткування місцевих, чернівецьких чинників архітектурного процесу. Він не тільки брав участь у будівництві багатьох споруд міста і краю (автор реконструкції костьолу Св. Хреста, 1823-26 рр.; будівлі купальні у стилі класицизму; разом з Рьоллем був автором Кафедрального Собору і т.п.), але й перебуваючи впродовж тривалого часу на посаді окружного інженера, своїм талантом та громадською позицією впливав на формування місцевих архітектурних сил, підвищення якостей чернівецької архітектури. За приклад маємо споруду Ратуші, яка своїм вдалим містобудівним розташуванням та роллю загальноміської домінанти завдячує Маріну.

Натомість необхідно зазначити, що процес творення забудови, її стильових ознак, а скоріш її відтворення, часто-густо наслідування, проходив на Буковині, у Чернівцях, дещо пізніше, ніж у столиці - Відні. Явища архітектурного чи мистецького плану відображались або безпосередньо (брався віденський зразок - копіювався у будові), або опосередковано - через малопомітні впливи чи творчі уподобання великих австрійських архітекторів.

1850-1890 роки

Епоха історизму -1848-1914 рр. - майже збігається з часом правління цісаря Франца Иосифа. Його культурна політика зумовила виникнення Рінгштрасе, її забудову монументальними спорудами10. Внаслідок революційних рухів та перетворень у Відні з'являються численні розвідки із національної історії, пробуджується інтерес до культури, зокрема історії архітектури. Ідеалом стає всебічно розвинута людина епохи ренесансу. Звідси - посилена зацікавленість архітектурою минулого, поява ініціатив Віоле лє Дюка і Ґотфріда Земпера, виникнення теорії наукової реставрації та поняття історизму. Історичні стилі - ренесанс, готика, бароко та їх поєднання - надихали архітекторів того часу. За визначенням Р. Ваґнер-Ріґер, епоха історизму поділяється на романтичний, строгий чи зрілий і пізній історизм.

Паралельно історизму мав вплив прийшлий з Німеччини на австрійські землі стиль "Рундбоґен"11 (друга чверть XIX століття), метою якого було впровадити принципи раціональної, "правдивої" архітектури, продемонструвати непідробні властивості будівельного матеріалу та його природного кольору. Приніс і розвинув у своїх віденських творах цей напрямок архітектор Теофіл Ганзен, який будучи водночас зацікавленим візантійською культурою, застосовував у своїх творах її мотиви. Його музей зброї, що входив до комплексу "Арсеналу" 1850-1857 рр.12, мав великий вплив на архітектуру раннього історизму з опрацюванням переважно романських, готичних прийомів та декору. Взагалі "Арсенал" (1849-1856) є прикладом романтичного історизму - синтезу різних стилів минулого, його можна вважати "програмним твором" цього стилю. Мотивація та ідейна установка архітектора Йосифа Главки стає зрозумілою дещо згодом, під час роботи над створенням комплексу Резиденції Буковинських митрополитів (1864-1884 рр.). Закономірно, що автори Дому коменданта, який входив до даного комплексу, Едуард ван дер Нюль та Август Сіккардсбург - професори архітектури Віденської академії, визнані авторитети з оцінки художнього рівня віденських будівель історизму - були свого часу вчителями Главки. На нашу думку, на створення Й.Главкою його видатного ансамблю Резиденції великий вплив мала також ганзенівська архітектура, що з'явилась хронологічно раніше. Деякі особливості цього напрямку помітні при порівнянні чернівецького ансамблю з вирішенням греко-східної церкви у Відні (1858 р.). Об'єднує споруди також застосування в них подібного будівельного матеріалу: клінкерної цегли для стін та піщаника для порталів входів, обрамлення дверних, віконних отворів, облицювання цоколя.

Вихований на австрійській архітектурі, Главка водночас глибоко вивчив архітектурну спадщину буковинського регіону, в якій відбивалась візантійська традиція через монументальну архітектуру Молдови, Сербії, Волощини13. Ці чинники були визначальними при створенні комплексу Резиденції, яка, вважаємо, займає особливе, окреме місце в історії архітектури та потребує глибшого, ніж до цього моменту, вивчення.

Широкого розповсюдження стиль "Рундбоґен" у Чернівцях, як,скажімо, у Львові не знайшов, хоча відлуння його можна спостерігати трохи згодом, у поодиноких будівлях: пивоварний завод, 1870 р.; палац хасидів (нині М. Тереза, 198); в облицюванні площин стін фасадів нижньої частини будівель (вул. Українська, 24; Головна, 73).

Найхарактернішою рисою чернівецької рядової забудови 60-70-х років є переважання типу будинку з масивною аркою входу-проїзду, симетричного, з балконом над аркою, з ренесансним декором різної міри насиченості. Саме цей тип склався на території міста як власне чернівецький, без зайвої помпезності у вирішенні, в дусі естетики раннього історизму. Пожвавленню забудови центру Чернівців кам'яними спорудами сприяла заборона дерев'яного будівництва у 1866 році14.

У другій половині XIX ст. архітектура Чернівців зазнала подальшого впливу Відня, який ставав визначним мистецьким центром. З іншого боку, на процес будівництва впливала типологія та уніфікація всіх галузей та сторін життя імперії в регіонах. Проте, забудова міста поступово набуває власних рис: прийоми і деталі - не пряма ремінісценція італійського чи французького ренесансу, а ніби розчинений, з домішками місцевих уявлень та уподобань, його вплив. Найвпливовішим чинником на європейську архітектуру взагалі та на чернівецьку зокрема став процес, пов'язаний із реконструкцією та забудовою віденського історичного центру - "стиль Рінґштрасе", який характеризувався парадно оформленими будівлями, інтерпретацією історичних стилів. Це стало поштовхом для інтенсивного будівництва монументальних громадських споруд 80-х років у місті. Пануючий неоренесанс знайшов відображення у вирішенні низки чернівецьких будівель: кафе "Європейське" -вул. О. Кобилянської; "будинок-корабель"-нарозі вул. Головної-Шолома-Алейхема; будівля Дирекції православного релігійного фонду - вул. О. Кобилянської, 28 та інші.

Одним із прикладів зрілого історизму в Чернівцях, що має спільну художню основу з віденськими аналогами, є поштамт, побудований у 1873 році (авторство приписують Юліану Захаревичу). Прототипом будівлі за композицією, декором можна вважати палац ерцгерцога Вільгельма (1864-67 рр., архітектор Т. Ганзен) Риси зрілого історизму представлені у споруді Промислового музею (1885 р. - К. Ромшторфер, Е. Кольбенгаєр), університету (80-ті рр. XIX ст. - Й. Ляйцнер по вул.Університетській, 19). Період віденського строгого історизму дав зразки будівель, де гармонійно поєднано архітектуру, скульптуру, образотворче мистецтво. Ці характеристики ще більш були розвинуті в пізньому історизмі, що відзначався надмірною помпезністю, пишним, подекуди нестримним декором.

Тривала практика запрошення професійних кадрів інженерів, архітекторів чи їх призначення з метрополії: з Відня, інших міст Австрії, Польщі (Галичини), Чехії. Середньотехнічна ланка забезпечувалась випускниками Вищої технічної школи у м. Брно до відкриття у 1873 році промислового училища у Чернівцях, що спричинило формування місцевої архітектурної еліти.15

Залишив свій творчий доробок в Чернівцях найвизначніший львівський архітектор зрілого історизму - Юліан Захаревич, апологет віденської неоренесансної архітектури в галицькому регіоні. У 1873-77 роках за його проектом побудовано Темпль по вул. Університетській, що став на довгий час однією з образних домінант міста. Тут втілено притаманний синагогам принцип наслідування рис та прийомів пануючого на той час стилю; в даному випадку -історизм з елементами східної, мавританської архітектури. Подібно, з ренесансними мотивами, вирішена синагога по вул. Садовського, 5.

Продовжувалась орієнтація на віденські зразки та творчість відомих архітекторів, що запрошувались з Відня на поодинокі замовлення. Послідовники віденського неоренесансу та необароко, видатні майстри, що спеціалізувались на проектуванні театральних споруд Фельнер і Гельмер побудували у 1905 р. міський театр, а також, трохи раніше, філіал Австро-Угорського банку (вул. І. Франка, 4-вул. Штерна, 1). Мав досвід роботи в Чернівцях один із найвідоміших архітекторів історизму, учень Ферстеля - Карл Кьохлін,16 який відігравав важливу роль у мистецькому житті Відня: був куратором австрійських музеїв мистецтв, членом верховної будівельної ради. Вища православна реальна школа, побудована ним у 1869 році, виконана в класицизуючому історизмі. Заслуговує на увагу нездійснений проект 1905 року Буковинського сейму віденського архітектора Франца Крауза, що міг стати наймонументальнішою спорудою центру міста.17 Необхідно додати, що над цим проектом разом із Краузом працював чернівецький архітектор Роберт Віттек, який згодом проявив себе в модерні. Водночас, переважно в класицизуючому історизмі, виявили свій талант відомі місцеві архітектори: А. Павловський, Йозеф Ґреґор, Йозеф Ляйцнер. Останній, крім вагомого внеску в забудову Чернівців як архітектор-практик, зарекомендував себе послідовним прибічником історизму, теоретиком та педагогом.

Зацікавлення історичними стилями, архітектурною спадщиною, започатковане у Відні, паралельно відбувалось і в Чернівцях. У столиці створено було Центральну державну комісію з охорони історичних і художніх пам'яток та відповідні структури у крайових містах. Так, у Чернівцях у 1904 році уповноваженим комісії був призначений Еріх Кольбенгайєр. По всій Буковині працювали експедиції з дослідження історико-архітектурного надбання, очолювані архітектором К. Ромшторфером. Результатом цієї справи стало переосмислення історичних стилів, традиційних прийомів, застосування історичних знань та естетичних засад у тогочасному проектуванні та будівництві, тим більше що обидва майстри - і Е. Кольбенгаєр, і К. Ромшторфер - долучились до підготовки архітекторів у чернівецькій Промисловій школі.

Урізноманітнює тематику історизму унікальна будівля - Палац юстиції відомого львівського архітектора Франца Сковрона, побудований у 1906 р. У його формах відображено мотив італійського ренесансного палаццо та ознаки зацікавлення засобами опорядження, притаманними модерну, -облицювальною цеглою, поліхромною керамікою. Це перегукується з рухом за нові підходи, що розповсюдився по всій території Австрії (зокрема, експерименти архітектора Івана Левинського з застосування в архітектурі виробів його керамічної фабрики, Львів).

Зростаючий економічний потенціал міста, середнього класу, буржуа, розвиток всіх форм суспільного життя як у столиці імперії, так і у столиці Буковинського краю зумовили розширення міста, яке набувало імпозантнішого вигляду: виникають багатоповерхові будівлі, нові типи споруд. "Чернівці стають повноправним адміністративним, торговим, культурним осередком імперії, одною з рівних крайових столиць Австрії. У Чершвцях знаходиться уряд краю; правлшня Чернівецького повіту; Крайовий суд, дирекція фінансів та фінансова прокуратура; дирекція греко-православного реліїійного фонду; дирекція пошт і телеграфів; управління залізниць; лісна шспекція на Буковині. Місто розширило свою територіїо, з'явились нові квартали, впорядковувалась об'ємно-просторова структура. У 90-х роках XIX ст. населення займало 5006 будинків; з них у самому місті - 2354, решта - в передмісті"18. У суспільному плані зростає усвідомлення самобутності свого регіону, краю, що складалося з багатьох чинників: багатонаціональності населення, що було носієм різних традицш, світосприйняття, автохтонної культури. Це проявилось в естетичному аспекті: в забудові Чернівців чи не вперше після молдавських часів, поряд з інтернаціональними віденськими рисами, з'явились елементи національно-романтичного напрямку на основі народних традицій - будинки по вул. Університетській, 15; по вул. Котляревського, Грушевського; Сучавській, 2; комплекс дитячої лікарні архітектора В. Кемплера.

Модерн, сецесія, 1900-1914 роки

Творення нового стилю - модерну - у Чернівцях необхідно розглядати як у площині загальноєвропейського процесу, так і конкретно у площині впливу віденської Сецесії, яка започаткувалась у другій половині 90-х років. Різноманітність прояву стилю у Чернівцях автор визначає поділом на основні чотири напрямки: віденська сецесія, символістський, національно-романтичний, раціоналістичний.19 У забудові міста елементи неоренесансу та необароко залишаються до кінця століття, співіснуючи паралельно чи у вигляді взаємовпливів із модерном. Міська палітра на зламі століть перетворилась у більш масштабну, змінилась і образно збагатилася. Забудовуються одночасно фрагменти з рисами і підходами нового стилю: забудова теперішніх вулиць Шіллера, Гете, Лисенка20. У планувальній та архітектурній композиції зберігаються засади еклектики - історизму: анфіладність, значна довжина коридорів, присутність флігелів, водночас декор піддається зміні, трактується на засадах естетики модерну (насиченість гнучкими, плавними лініями). Таким характеристикам відповідають будинки по вулиці Шіллера, 3; 5; О. Кобилянської, 42; Ватутіна, 11 - акцент робиться на наріжні еркери та аттики пластичного силуету. Подібність вирішення відмічаємо у віденських житлових будинках по Ротентурмштрасе, 29 (Rotenturmstrasse); Ламмґасе, 1 (Lammgasse) архітектора Рудольфа Ґьобля,учня Отто Вагнера. Школа Вагнера всесвітньо відома своїми раціоналістичними установками, творенням самобутнього напрямку. Проголошені її засновником і апологетом принципи стали підґрунттям віденського модерну, що вплинув на розвиток європейської архітектури, подібно впливу свого часу такого ж мистецького рівня віденського неоренесансну. У 1901 році з'являється найбільш "вагнерівський" твір чернівецької архітектури - монументальна будівля Дирекції ощадкас (нині Художній музей), автором, якої був Губерт Ґесснер, послідовник і учень віденського майстра21. На нашу думку, Ґесснер був автором ще одноїчфнівецькоїспоруди-житлового будинку по вул. Українській, 57, прототипом якої є вирішення віденського Arbeiterheim, Laxenburger Strasse 8 (1901-1902 рр.) цього ж архітектора22. Впроваджували модерн на чернівецькому терені місцеві архітектори Иозеф Прошке, Густав Фріч, Роберт Віттек. З цією метою Прошке, Косинським, Кепелом та іншими було засновано Товариство архітекторів, що ставило завдання пошуку нових підходів та втілення ідей модерну. Принципи віденської школи модерну втілені в спорудах залізничного вокзалу (1909 р.), у будівлі Управління залізниць (1906 р., архітектор Г. Гроніхштадтен). Особлива увага до декоративного начала, яке відобразилось у примхливих, вишуканих композиціях, що тяжіють до символізму, спостерігається в деяких чернівецьких будівлях (вул. Федьковича, 24; 27-а; Саксаганського, 5; Коцюбинського, 1), що перегукуються з особняками по Sankt-Veit-Gasse, 59 (арх. Карл Штьогер, 1904)23; Gloriette, 21 у Відні24. У другій половині 1900-х зростає обсяг будівництва. З'являються громадські, адміністративні споруди, розвивається на засадах, відмінних від періоду історизму, спорудження прибуткових будинків. Пізніше, ніж у Відні, виникає тип секційного будинку з великими за площею квартирами, з високим рівнем комфортності, раціональнішою структурою плану. Відмічаються нові, сучасного рівня підходи в містобудуванні: з'являються елементи комплексної забудови - одночасове формування цілісного фронту забудови (так забудована вулиця Челюскінців, 13; 15; 10; 12; вулиця Першотравнева -11; 13; 15; 12,14,16). Виникнення на початку 10-х років XX ст. двох значних міських домінант пізнього модерну - готелів "Брістоль" та "Під золотим левом" такого високого рівня та класу - змушує шукати аналогії побудови у Відні. Особливість формування стилю в Чернівцях полягає в тому, що поряд з загальноавстрійським впливом і зразками появляється національно-романтична течія, в дусі і в традиції східно-візантійської, молдавської, волоської, що пізніше стало підґрунтям неороманяску. Від цього моменту утворюється симбіоз в архітектурі космополітичного віденського та національного місцевого характеру, з мотивами та прийомами різних національних традицій. Але це вже інша тема.

Отже, спадщина модерну в Чернівцях свідчить про розмаїття його проявів, що характеризується взаємовпливами різних течій та стильових ознак, про переваги віденського модерну. Особливістю є те, що цей стиль значно пізніше, ніж у Відні, став панівним, і утримався довше, майже до кінця 20-х рр. XX ст. паралельно з раціоналізмом, ар-деко, "неороманяску".

Вплив Відня на архітектуру Чернівців був абсолютним з кінця XVIII - до початку XIX ст. Це мало об'єктивні причини - домінуюча роль Відня як столиці Габсбурзької монархії у політичному, економічному, культурному аспектах. Якщо на початку це вплив - диктат, швидше політичного характеру, то згодом, у міру зростаючого значення Відня як мистецького центру, це вплив естетичних концепцій, теорій, інженерної думки з високими будівельними технологіями та технічними можливостями. Всебічне дослідження віденських впливів дає розуміння картини формування забудови Чернівців.

Примітки:

1 ДАЧО. - Фонд 1. - Оп. 5. - № 401.

2 ДАЧО. - Фонд 1. - Оп. 5. - № 1803,1804.

3 ДАЧО.-Ф.1-Оп.5.-№4699.

4ДАЧО.-Ф.1--Оп.5.-№427.

5ДАЧО.-Ф.1-Оп.5.-№52.

6ДАЧО.-Ф.1 -Оп.5.-№3216.

7ДАЧО.-Ф.1-Оп.5.-№2269.

8ДАЧО.-Ф.1-Оп.5.-№2978.-Оп.5.-№427. -Оп.5.-№52. -Оп.5.-№3216. -Оп.5.-№2269. -Оп.5.-№2978.

9 Rudolf Wagner, Vom Halbmond zum Doppeladler. - Augsburg. -1996. - S. 57.

10 Peter Dressler Ein Kaisergedanke, Wiener Architektur des Historismus. 1848 -1914. - Karolinger Verlag Wien, 1987.-S. 22.

11 Яцек Пурхля Віденські впливи на архітектуру Львова (1772-1918)// Українсько-австрійські культурні зв'язки, 1996.-С. 82.

12 Р. Dressler, Ein Kaisergedanke.. .,-S. 18,19.

13 Hlavka Joseph Kirchenbauten in der Bucowina, Czernowitz, 1866.; 14ДАЧО.-Ф.39.-Оп.1.-№761...; 15ДАЧО,оЗ.ЗБ.-С.99841 Kalendar, 1889.

16 Цsterreichisches biographisches Lexicon. 1815- 1950 Bd. 3 S. 47.;

17 ДАЧО. - Ф.2. - Оп. 1. - № 430...;

18 Буковина. Ч. 2. - Матеріали, опрацьовані ст. лейтенантом Едуардом Фішером. - Чернівці, 1898.

19 Лариса Вандюк Стиль модерн у забудові Чернівців - 1998р; 2000р. (Матеріали конференції до 10 річниці Художнього музею, 1998р.; Матеріали конференції до 125-літгя ЧНУ,2000р.);

20 Andreas Lehner Jugendstil in Wien-Wien, 1996, S. 29.

21 Akos Moravanszky. Die Architektur der Donaumonarchie, 1988. - Berlin: Wilhelm Ernst. S.95.

22 Andreas Lehner. Jugend Stil in Wien - Wien, 1996, S. 101.

23 Там само, c. 115.

24 Там само, c. 109.

Размещено на

Страницы: 1, 2, 3