Містобудівне проектування

У зв'язку зі створенням державного містобудівного кадастру однією з основних проблем є розробка його структури, змісту, систем класифікації й кодування кадастрової інформації. Тож перед нами була поставлена задача по виділенню об’єктів містобудівного кадастру. В результаті проведених робіт кожному об’єкту було присвоєно свій код. Всі об’єкти були об’єднані по окремим кодам згідно до використання та призначення кожного із них.

А загалом, кожний об'єкт характеризується затвердженим переліком показників. Показники поділяються на наступні типи:

o   правові

o   метричні

o   технічні

o   вартісні

o   функціональні геодезичні координати

Дані по класифікації об’єктів земельної ділянки, що відводиться, представлені в таблиці

Розділ 3. Організація прибудинкової території багатоквартирного будинку

3.1 Формування прибудинкової території

Прибудинкова територія — це встановлена за проектом розподілу території житлового кварталу (мікрорайону) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов’язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).

Прибудинкова територія у відповідності з державними будівельними нормами включає:

а) територію під житловим будинком або житловими будинками (включаючи площу вимощення);

б) проїзди та тротуари;

в) озеленені території;

г) ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;

д) майданчики для відпочинку дорослого населення;

е) майданчики для занять фізкультурою;

ж) майданчики для господарських цілей;

з) майданчики для стоянок автомашин.

Площу окремих земельних ділянок прибудинкових територій існуючого житлового фонду визначають в такій послідовності:

- встановлення розрахункової площі житлової території кварталу (мікрорайону), для окремого існуючого житлового будинку; 

- визначення реальної земельної частки прибудинкової території;

- визначення ідеальної земельної частки прибудинкової території.

Розрахункова площа прибудинкової території — це частина території, яка відповідає долі кількості житлових одиниць (квартир) окремого будинку в сумарній кількості житлових одиниць (квартир), що розташовані в кварталі (мікрорайоні). Середня розрахункова площа житлової території кварталу (мікрорайону) складається з площ реальної та ідеальної земельних часток і характеризує загальну величину прибудинкової території для окремого існуючого житлового будинку.

3.2 Визначення меж прибудинкової території

У разі, якщо вся житлова територія кварталу (мікрорайону), за винятком встановлених резервних земельних ділянок та територій загального використання населених пунктів, не може бути розподілена на земельні ділянки прибудинкових територій з встановленням меж на місцевості за планувальних умов (наявність майданчиків, озеленення тощо, які призначені для обслуговування мешканців декількох житлових будинків або кварталу в цілому), в складі прибудинкової території встановлюють реальну та ідеальну земельні частки. Реальна та ідеальна земельні частки передаються в колективну (приватну, спільну приватну) власність громадян — співвласників житлового будинку.

Реальна земельна частка — це частина земельної ділянки прибудинкової території житлового будинку, межі якої можуть бути встановлені на місцевості.

До складу реальної земельної частки включають забудовані і вільні від забудови площі прибудинкової території, що безпосередньо примикають до житлового будинку (тобто планувально не відокремлені від вказаного будинку іншим житловим будинком, громадською спорудою, територією загального користування, резервною земельною ділянкою), а саме:

а) територію під житловим будинком (площу забудови житлового будинку);

б) вимощення житлового будинку;

в) територію між стіною житлового будинку та червоною лінією вулиці або іншою лінією регулювання забудови завширшки не більше як 6 м, якщо будинок розташований безпосередньо до вказаних ліній;

г) майданчики для відпочинку біля входів в житловий будинок;

д) майданчики для евакуації сміття біля входу в сміттєзбиральну камеру житлового будинку;

е) місцевий проїзд, тротуар, озеленену смугу вздовж входів в житловий будинок;

ж) розворотні площадки та автостоянки для тимчасового зберігання автомобілів, які безпосередньо сполучені з вказаним проїздом;

к) ігрові майданчики для дітей дошкільного й молодшого шкільного віку, для відпочинку дорослого населення, занять фізкультурою, господарських цілей, вигулювання собак, які безпосередньо примикають до проїзду вздовж входів в житловий будинок, а також газони, квітникові клумби, газони з деревами та пішохідні доріжки, що сполучують вказані майданчики між собою та з входами в житловий будинок;

м) майданчики господарських споруд, погребів, якщо вказані споруди безпосередньо примикають або знаходяться на найменшій відстані до входів в житловий будинок.

Ідеальна земельна частка — частина земельної ділянки прибудинкової території житлового будинку, яка не може бути встановлена на місцевості за умов її місцерозташування, природних та планувальних особливостей, фізичних параметрів. До складу ідеальної земельної ділянки включають функціонально-планувальні елементи житлової території, які не примикають безпосередньо до житлового будинку (тобто планувально відокремлені від нього іншими спорудами, резервними ділянками або територіями загального користування) і можуть бути призначені для обслуговування вказаного будинку та інших будинків кварталу (мікрорайону), а саме:

а) тупикові місцеві проїзди з розворотними площадками та тротуарами, які знаходяться між торцями окремо розташованих житлових будинків або групами окремо розташованих і зблокованих житлових будинків та забезпечують зв’язок житлових будинків з житловими або магістральними вулицями;

б) внутрішньоквартальні (мікрорайонні) сквери та бульвари, які за даними земельного кадастру не віднесені до зелених насаджень загального користування;

в) дитячі ігрові майданчики, які знаходяться між групами окремо розташованих або зблокованих житлових будинків і розраховані на обслуговування населення вказаних будинків або кварталу (мікрорайону);

г) автостоянки для постійного зберігання автомобілів, розраховані для обслуговування декількох житлових будинків, які розташовані між групами окремо розташованих або зблокованих житлових будинків, а також на території між житловими будинками та магістральними (житловими) вулицями, іншими межами кварталу (мікрорайону) за умов, якщо вказані автостоянки не знаходяться у власності сторонньої особи або не залишаються в комунальній власності і не утворюють окрему земельну ділянку;

ж) ділянки для сміттєзбірників, які розташовані між групами окремо розташованих або зблокованих будинків;

к) ділянки господарських споруд, погребів громадян, які розташовані між групами окремо розташованих або зблокованих будинків.

У разі, якщо між торцями окремо розташованих житлових будинків не існує проїзду, межу реальних земельних часток вказаних будинків встановлюють по середній лінії відстаней між ними. У випадку, коли між торцями житлових будинків існує тупиковий або наскрізний проїзд до інших будинків, межі реальних часток встановлюються по ближньому краю (бордюрному каменю) тротуару (якщо такий існує) або проїжджої частини.

Наскрізні мікрорайонні проїзди між групами окремо розташованих або зблокованих будинків, які забезпечують зв’язок забудови кварталу (мікрорайону) з іншими житловими будинками, кварталами, громадськими установами тощо відносять до територій загального користування населених пунктів, які залишаються в комунальній (державній) власності. В сталій забудові центральної частини населених пунктів межі реальних земельних часток житлових будинків, як правило, встановлюють згідно з існуючими міждворовими огорожами за умов, якщо в кварталі не виявлені резервні земельні ділянки.

Розділ 4. Створення банку даних містобудівного кадастру

4.1 Побудова реєстраційних даних про об’єкт містобудівного кадастру

Система містобудівного кадастру складається з трьох рівнів:

- базовий рівень,

- обласний рівень

- держаний рівень

Базовий рівень створюється в адміністративних районах та містах обласного підпорядкування. На цьому рівні проводиться збір, контроль, оновлення інформації про населений пункт, ведення архівів цих даних, обслуговування запитів користувачів, узагальнення і аналіз даних по району, населеному пункту, місту обласного підпорядкування.

На обласному рівні здійснюється узагальнення і аналіз даних по області, впровадження науково-методичних розробок, учбово-виробнича діяльність.

На державному рівні виконується розробка нормативно-правової бази створення і ведення містобудівних кадастрів, узагальнення і аналіз даних по Україні, науково-методична діяльність, експертиза та ліцензування

Одиницею обліку та зберігання даних у містобудівному кадастрі є об'єкт. У містобудівному кадастрі визначені такі об'єкти:

- ділянка землекористування (землеволодіння);

- будинок (споруда);

- ділянка та вузол інженерної мережі;

- ділянка та вузол вулично-дорожньої мережі;

- територіальні зони (функціональні, охоронні, а також ті, що характеризують інженерно-геологічну та екологічну ситуацію в населеному пункті).

Кожний об'єкт характеризується затвердженим переліком показників(правових, метричних, технічних, вартісних, функціональних, геодезичних координат .

Сукупність даних по об'єкту містобудівного кадастру, що занесені у спеціальні форми, складає паспорт об'єкту.

Дані про об'єкти подаються у вигляді чисел, текстових рядків, кодів та графічних зображень.

Присвоювання кодів об'єктам проводиться з використанням державних і локальних класифікаторів, які затверджуються Мінбудархітектури України.

Паспорт земельної ділянки містить наступні форми документів:

- відомості про земельну ділянку;

- план земельної ділянки з відображенням містобудівної ситуації;

- план встановлених меж;

- каталог координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки;

- опис документів паспорту земельної ділянки.

Паспорт будинку (споруди) містить наступні форми документів:

- відомості про будинок (споруду);

- поповерховий план будинку (споруди);

- план земельної ділянки (на якій розташований будинок);

- каталог координат зовнішніх кутів будинку (споруди);

- опис документів паспорту будинку (споруди).

Паспорти об'єктів інженерно-транспортних мереж мають однотипний характер і містять наступні форми документів:

- відомості про мережу:

- відомості про ділянку мережі;

- відомості про вузол мережі;

- схема мережі;

- каталог координат вузлів мережі;

- опис документів паспорту мережі.

Паспорти об'єктів можуть містити при необхідності і інші документи, які заносяться в опис.

Для територіальних зон паспорт не складається. Відомості про об'єкти цього типу подаються на масштабній карті (схемі) населеного пункту у вигляді меж зон і відповідних характеристик. Наприклад: функціональне зонування території населеного пункту, зони забруднення і відповідні рівні забруднення та ін. Визначення належності об'єктів до різних територіальних зон населеного пункту і взаємозв'язок інформації про земельні ділянки, будинки (споруди), інженерні комунікації забезпечується за допомогою координат характерних точок об'єктів.

В інформацію для оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна входять такі дані:

1. Назва місцевого органу державної виконавчої влади, що оформлює право власності на об’єкти нерухомого майна.

2. Характеристика об’єкта нерухомого майна:

2.1. Вид об’єкта.

2.2. Серія.

2.3. Ідентифікаційний код первинного об’єкта.

2.4. Адреса об’єкта.

2.5. Цільове призначення.

2.6. Показники площ, кв. м.

2.7. Вартісні показники (тис. грн.).

2.8. Земельна ділянка:

- площа, закріплена згідно з рішенням місцевих органів державної виконавчої влади;

- номер рішення, дата;

- площа фактична за матеріалами інвентаризації.

3. Відомості про власника об’єкта нерухомого майна:

3.1. Власник об’єкта нерухомого майна:

- для юридичних осіб: повна назва підприємства, організації, установи;

- для фізичних осіб: прізвище, ім’я та по-батькові.

3.2. Код власника об’єкта згідно ЄДРПОУ.

3.3. Форма власності.

3.4. Частка власності.

3.5. Правовстановлюючі документи:

- вид документа;

- номер, дата видачі.

3.6. Серія, номер, дата видачі свідоцтва.

4.2 Схема банку даних містобудівного кадастру

Для створення єдиного банку даних законодавством передбачено єдину схему, яка для всіх об’єктів є різною. Передбачається така схема створення банку даних містобудівного кадастру:

1. Схема міста (М 1:10000, 1:25000, 1:50000);

2. Схеми кварталу (М 1:2000, 1:5000, 1:10000);

3. Земельні ділянки (М 1:500, 1:1000, 1:2000).

Банк даних:

1. Загальна площа ділянки:

а) під городом;

б) під садом;

в) під двором;

г) під житловими будівлями;

д) під нежитловими будівлями;

2. Форми користування землею:

а) у приватній власності;

б) у колективній власності;

в) у державній власності;

г) оренда;

3. Норма площі землі для власності (користування):

а) скільки за нормою:

б) фактично;

в) скільки у постійному користуванні;

г) скільки у тимчасовому користуванні;

4. Оцінка власності (нерухомості):

а) вартість будівель;

б) вартість споруд;

в) вартість землі;

г) вартість комунікацій (каналізація, телефон, телебачення, газопостачання, водогін, вулична мережа).

Розділ 5. Створення файлу обміну земельно-кадастровими даними ( IN-4 )

Обмінний формат(In 4) структурно описує земельно-кадастрові дані, розподіляє їх на метричні, семантичні і службові для спрощення їх автоматизованої обробки та зберігання. Така організація даних повинна прискорити обробку інформації та підвищити якість проведення земельно-кадастрових робіт.

Призначенням обмінного формату є уніфікація набору даних та способів представлення земельно-кадастрової інформації, з подальшим її накопиченням і занесенням до єдиного земельно-кадастрового банку даних на територію України.

Представлений обмінний формат є обов’язковим до застосування всіма установами та підприємствами, які проводять землевпорядні та кадастрові роботи, включаючи роботи по видачі державних актів, інвентаризації земель та інші які відносяться до державного земельного кадастру України.

Обмінний формат являє собою текстовий файл в кодах ASCII з використанням тільки кодової таблиці 1251 (Code Page 1251). Використання кодової сторінки 866 не припускається. При формуванні обмінного формату необхідно суворо дотримуватись правила, що ціла частина числа повинна відокремлюватися від дрібної частини символом “.” (крапка). В разі використання русифікованих операційних систем (Russion relеаse) необхідно внести зміни до відповідних регіональних установок. В процесі становлення та дослідно-виробничої експлуатації структура даних обмінного формату може зазнавати змін в кількості та складі кадастрової інформації. Тому основною вимогою структури даних є забезпечення незалежності та наслідування даних при можливих змінах, пов’язаних з розвитком прикладного програмного забезпечення. Вся семантична інформація обмінного формату повинна подаватися українською мовою.

Інформаційно-логічний інтерфейс даних складається з текстових форматів, які дозволяють реалізувати такі вимоги:

1) вільне форматне положення полів в межах блоків даних, що дозволяє використання необмеженої кількості символів “пробіл” та “пустих” строк;

2) використання строк різної довжини;

3) доступ до даних за “ключовим” словом;

4) можливість перегляду та редагування обмінного формату текстовими редакторами та електронними таблицями.

Обмінний формат має наступну структуру:

- службова інформація;

- блоки;

- записи і реквізити.

Службова інформація містить дані про журнал обміну та джерела походження кадастрової інформації. Службова інформація починається з першої строки файлу і закінчується перед початком першого блоку даних.

В обмінному форматі виділяються такі блоки (об’єкти):

“квартал”;

“ділянка”;

“угіддя”;

“бордюр”;

“суміжник”.

Створення обмінного формату (кодування кадастрових зон, кварталів, ділянок) необхідно виконувати згідно Доповнення до Вказівки “Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру” від 12 травня 1998 року та існуючих індексних карт. Дублювання кадастрових кодів земельних ділянок забороняється.

Метрична інформація обмінного формату повинна подаватися виключно в умовній системі координат 1963 року (СК-63) з описом району (прописна українська буква) СК-63 в блоці “Квартал”.

Координати X, Y метричної інформації повинні подаватися до обмінного формату з точністю до сантиметрів (два знаки дрібної частини).

Кадастрові квартали обов’язково повинні мати метричні дані для обчислення контрольного балансу земельних ділянок, що входять до кварталу.

Кожна земельна ділянка повинна мати власником юридичну або фізичну особу (групу осіб). Не допускається поєднання фізичних та юридичних осіб для одної ділянки. Семантична інформація земельної ділянки повинна вводитися з урахуванням фізичної або юридичної особи. Поля семантичної інформації, що не відносяться до відповідного типу особи не заповнюються.

Земельна ділянка повинна мати тільки одне цільове призначення. Необхідно подавати частини єдиної на місцевості ділянки як окремі ділянки за цільовим призначенням, додержуючись нормативних площ для кожного цільового призначення.

Для кожної земельної ділянки повинні бути описані метричні та семантичні дані угідь за формою 6 зем. з урахуванням балансу угідь. Сума площ угідь повинна точно дорівнювати площі земельної ділянки. Дисбаланс угідь земельної ділянки не допускається. Сервітути, обмеження, оренда та інші дані повинні подаватися як угіддя – в блоці “Угіддя”, передбачені обмінним форматом, якщо їх площа не співпадає з площею земельної ділянки.

Метрична інформація про суміжних землекористувачів кадастрових кварталів (блоків) повинна подаватися полілінією (блок “Суміжник”).

В своїй роботі я склав обмінний файл in4 в програмному комплексі «Digitals»

5.1 Організація створення кадастрового реєстру

Реєстр - це інформаційна система, що є впорядкованою відповідно до єдиних методологічних і програмно-технічних принципів сукупністю баз даних про суб'єктів і об'єкти комунальної власності та пов'язані з нею речові права.

Поділ території міста на зони, присвоєння кадастрових номерів дозволяє створити банк даних з повним його реєстром.

Державний реєстр складаєтся з 2 частин:

Страницы: 1, 2, 3