Інформація і дезінформація в просторі засобів масової інформації

5.7. Висновки по II Розділу (Практичній частині)

Виконав практичну роботу, ми навели приклади замисленої та випадкової дезінформації.Замислена дезінформація може бути використана против політиків, політичних партій тощо під час виборчих перегонів, так називає мий «Чорний PR» (Дивись I Розділ), та, в свою чергу, замислену дезінформація постійно ми бачимо на сторінках жовтої преси (інколи по телебаченню, наприклад канал М1, при огляді новин зірок шоу-бізнесу, які самі створюють дезінформацію населення та постійні скандали аби залишатися в центрі уваги тощо).

Випадкова дезінформація попадає до аудиторії через неперевірені факти редакцій та користування мережою Інтернет. Інколи бувають випадки, коли журналісти спілкуються не з тими особами, які володіють першоджерельною інформацією, а спілкуються з другими-третіми особами, не перевірюючи фактів. За цим повинна слідкувати редакція, в першу чергу головний редактор.

Приклади наведені та проаналізовані.

Висновки

Журналістка завжди балансу між творчістю й ремеслом. Вона ремесло тому, що мас ужитковий характер, спрямована на досягнення очікуваного результату, пов'язано із формуванням громадської думки в певному напрямку, із службовим характером пильності журналіста. Журналістика - це творчість тому, що пов'язана і народженням нових духовних сутносгей, iз створенням раніше неіснуючих, невідомих, суспільних цінностеій.

Сучасна газета і журнал, радіопроірама чи телепередача продукт колективної творчості, але це не знімає проблему таланту, творчої індивідуальності в журналістській праці.

Професійні обов'язки журналіста в справі виготовлення інфор-мації можуть бути зведені до такого:

1. Участь у плануванні, поточному й перспективному, що вклю-чає висунення своїх оригінальних ідей, пошук інформації, жанрового розв'язання матеріалу, проведення інформаційних кампаній, відкриття нових рубрик, оновлення оформлення видання.

2. Організаторська робота передбачає налагодження контактів з усіма, хто може поставляти новини, інформувати про майбутні події, брати участь у виявленні проблем та пошуку шляхів їхнього розв'язан-ня. Іншими словами, до цього виду обов'язків журналіста відноситься створення ним міцної джерельної бази для своєї масово-інформаційної діяльності та постійне її поповнення й вдосконалення. Сюди ж нале-жить робота з авторами, та утворення каналів зворотного зв'язку (тоб-то від читачів до газети).

Джерельна мережа -- основа професійної діяльності журналіста, до неї він звертається щодня для збирання новин або перевірки справжності вже віднайдених фактів.

3. Участь у підготовці до випуску інформації; створення власних інформаційних текстів. Звернімо увагу майбутнього журналіста, що роз-починається цей етап після завершення збирання інформації, тоді, коли джерела інформації випорожнені, журналіст познайомився з усіма мож-ливими версіями подій, витлумаченнями фактів спеціалістами. Лише тоді він має право взятися за створення власного журналістського твору.

4. Аналіз власної діяльності, що може мати індивідуальний і ко-лективний характер, здійснюватися на самоті чи на різного роду "ле-тючках", нарадах. Журналіст кожну свою публікацію мусить сприйма-ти як маленьке чудо, цінувати кожне слово, що з'являється за його підписом. Нову публікацію він повинен уважно перечитати, про-аналізувати редакторські виправлення, якщо такі мали місце, ще раз за-мислитися над тим, чи всі інформаційні джерела він використав дая створення цього матеріалу, чи правильно побудував композиційно свій текст, чи всі аргументи навів для доведення своєї позиції.

5. Індивідуальна літературна творчість.

Відстоюючи право на життя в журналістиці внутрішньої інфор-мації, коментування й оцінок, необхідно все ж визнати, що душею ма-сово-інформаційної діяльності є факт, який постає як окреме явище чи їх сукупність. Він повноцінний володар не лише багатьох жанрів, але й багатьох шпальт у газетах, програм радіо й телебачення. Мільйони чи-тачів у світі щодня розгортають газету, сподіваючись дізнатися за її до-помогою про події сучасності, а не про думку з їх приводу якогось жвурналіста.

Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності не лише збирає і ретранслює новини й повідомлення, але й узагальнює їх, аналізує, дає свій коментар. Як уже мовилося, існує думка, згідно з якою журналіст не повинен навіть братися за таку працю; його позиція, мов-ляв, нікому не цікава, читачі не потребують його коментарів. Подібне ставлення породжене не природним станом речей, не силою, а слабкістю нашої журналістики, відсутністю в ній по-стравжньому вели-ких, значущих імен, талановитих працівників пера й мікрофона. У нас навіть немає загальної національної газети, яка була б настільки впли-вовою, що не передплачувати й не читати її було б соромно кожній освіченій людині. Але як тільки в інформаційному просторі України з'являється достатньою мірою авторитетне журналістське ім'я, думкою цього журналіста зацікавлюються читачі, його точка зору на події сприймається як органічна частка його професійної діяльності, реально впливає на формування громадської думки й суспільної свідомості. Це стосується відомих журналістів: редактора газети "Вечірній Київ" Віталія Карпенка, редактора газети "Літературна Україна" Василя Плюща, ведучих популярних радіо й телепрограм Емми Бабчук, Мико-ли Вересня, Віталія Піховшика, Ольги Герасим'юк та деяких інших. Більш того, поява надалі яскравих імен на небосхилі української журналістики не може статися лише в межах ретрансляційної інформаторської діяльності, а можлива за умов аналітичної праці журналіста, висловлення ним своїх обґрунтованих і аргументованих поглядів на ак-туальні проблеми суспільного життя.

Важливою стороною журналістської творчості є редакторська діяльність. У ширшому значенні під редагуванням розуміється опрацю-вання, підготовка до друку певного тексту, рукопису, виправлення йо-го відповідно до запитів видання, скорочення матеріалу при потребі, його композиційна перебудова, тобто будь-яка робота над поліпшен-ням тексту. У цьому розумінні редактором бував кожен журналіст, оскільки він готував до друку рукописи свої та інших авторів.

Дуже важливо, коли до аудиторії надходить достовірна інформація. Я не читаю «Жовтої преси», в моєму розуміння видання, яке публікує тільки плітки та завідомо дезінформацію, втрачає свій рейтинг. Я вважаю, що престиж газети, журналу, радіо, ТБ тщо залежить від подачі достовірної інформації своїй аудиторії, ретельно опрацьованной та перевіреной.

Ми вивчили журналістику, як інформаційний простір, сучасну систему ЗМІ, як повинен працювати журналіст, щоб до читача, слухача чи глядача надходила тільки достовірна інформація і що витікає з того, якщо інформація перетворюється в дезінформацію, чому відбувається скривлення інформаційного простору.

Мета роботи була досягнута, виконана практична робота.

Додаток 1

Некоторые эксклюзивы CNN Lee Sangchl. Algan Ese. Flournoy Don. CNN World Report. A Five Year Content Analysis. Onio University. [Elektronic Resourse].-1999.-Access: oak.cats.ohiou.edu

Додаток 2

СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛІСТА

ПАМФЛЕТ (англ. pamjiet від гр. pan -- усе, phlego --* палю) -- один з найголовніших жанрів соціальної критики, злободенний гостросапіиричниіі твір, викривальний пафос якого спрямований на нещадне осміяння суспіль-на шкідливих явищ, організацій і відомих осіб. У памфлетах широко викори-стовується художньо-образне й науково-понятійне мислення, ідейно зни-щується об 'скт критики, комбінуються різноманітні вияви комічного: сар-казм, іронія, використовуються гіперболи, контрасти, принижу вальна лексика.

Термін походить від назви популярної, але анонімної, комедії XII століття "Памфіліус". Жанр памфлету особливого поширення набув в епоху Просвітництва у творчості Вольтера, Д. Свіфта, Д. Дідро. Відтоді памфлет використовується як надійна зброя публіцистики. Видатними памфлетистами були В. Гюго, Г. Гейне, М. Горький, Л. Толстой.

В українській журналістиці памфлети створювали 1. Франка, Леся Українка ("Голос однієї російської ув'язненої"), С. Єфремов (цикл памф-летів "Під обухом: Більшовики у Києві", 1918), М. Хвильовий ("Камо гряде-ши?", "Думки проти течії", "Апологети писаризму", "Україна чи Мало-росія? "), Я. Галан та ін.

ЖУРНАЛІСТИКА -

1. Одна з форм суспільно-політичної діяльності, публіцистична праця в газетах, журналах, в радіомовленні тощо.

2.Наука, що вивчає закони літературно-публіцистичної творчості, розробляє методи введення й організації роботи періодичних видань, редакцій, радіомовлення і студій телебачення.

3. Система періодичниз видань. Д.С. Григораш «Журналістика у термінах і виразах». Л.,1974, с.80

ЖУРНАЛІСТ-Професіональний літератор, постійний співробітник, штатний працівник періодичного видання, інформаційного органу, редакції радіомовлення або студії телебачення, організатор творчого процесу у газеті, журналі. Д.С. Григораш «Журналістика у термінах і виразах». Л.,1974,с.79

Додаток 3

Деякі адреси в Інтернеті, що мають змогу знадобитися

Список літератури:

1.Засоби Масової Інформації «Закони України»

2.Д.С.Григораш «Журналістика у термінах і виразах»Л.,1974

3.С.Г.Корконосенко «Основи творче ской деятельности журналиста»С.-Петербург.,2000

4. Вацлавик П.Прагматика человеческих коммуникаций.-М.,2000

5.www.mail.ru

6.Аналитические жанры газеты: Хрестоматия. -- М.: Изд-во МГУ, 1989. -- 236 с.

7.Багиров Э, Г. Место телевидения в системе средств массовой информа-ции и пропаганды. Учеб. пособие. -- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. -- 119с.

8.Бауман Юрій. Міфологія в суспільній свідомості України (аналіз ук-раїнської преси) // Історична міфологія в сучасній українській куль-турі. -- К., 1998. -- С. 5-67.

9.Богомолова Н. Н. Социальная психология печати, радио и телевиде-ния. -- М.: Изд-во МГУ, 1991. -- 125 с.

10.Бочковський О.І., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби (історія, демократичний досвід, нові завдання) / За ред. К. Костева й Г. Кошаринського. -- Мюнхен: Український техніко-господарський інститут, 1993. -- 204 с.

11.Бухарцев Р. Г. Психологические особенности журналистского творче-ства: Материалы спецкурса. -- Свердловск: Уральский ун-т им. А. М. Горького, 1976. --67 с.

12.www.referat.ru

13.www.allbest.ru

14.www.rambler.ru

15.www.СМИ.ru

16.Вачнадзе Г. Н. Всемирное телевидение: Новые средства массовой ин-формации -- их аудитория, техника, бизнес, политика. -- Тбилиси: Га-натлеба, 1989. -- 672 с.

17.Введение в журналистику: Хрестоматия. -- М.: Высш. шк., 1989. -- 263 с.

18.Введение в теорию журналистики. Учеб. пособие. / Прохоров Е. П., Гуревич С. М., Ибрагимов А.-Х.-Г. и др. -- М.: Высш. шк., 1980. -- 287 с.

19. Акопов А.Й. Средства массовой информации. -- М., 1987.

20.Багиров З.Г. Основи телевизионной журналистики. -- М., 1987.

21.Бебик. В.М.Засоби масової інформації посткому-ністичної України. -- К., 1996.

22.Засоби масової інформації: поняттєвий апарат / За ред. А.3. Москаленка. -- К., 1997.

23.Засоби масової інформації. Українське законодавство. -- К., 1995.

24.Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації. -- К., 1993.

25.Королько В. Основи паблік рілейшнз. -- К., 1997.

26.Копиленко О.Л. Влада інформації. -- К., 1991.

27.Миронченко В.Я. Інформаційне радіомовлення України. -- К., 1996.

28.Москаленко А.З. Вступ до журналістики.-К., 1997.

29.Попович М. Громадянське суспiльство України: пiдсумки ХХ столiття // День. - 1999.- 31 грудн.

30. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Вебер М. Избр. произв. - М., 1990.

31.Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. - М., 1992.

32.Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 1995.

33.Основи політології: Курс лекцій / Під ред. М. Сазонова. - Х., 1993.

34.Пугачев В., Соловьев А. Введение в политологию. - М., 1995.

35.Фетисов А.С. Политическая власть: проблемы легитимности // Соц.-полит. журнал. - 1995. - №3.

36.Власть: Сб. - М., 1989.

37.Поппер К. Открытое общество и его враги. - М. 1993. В 2 т.

38. "KorrespondenT.Net"

39. Uznews.net

40. С.М. Локшина «Краткий словар иностранных слов».М.,1971

41. Орлова В.В. «Глобальные телесети новостей на информационном рінке» М.,2003

42. Александр КНЯЗЕВ JOURNALISM ON THE CONFLICT

HANDBOOK

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8