Планування розслідування кримінальних справ
Принцип конкретності забезпечує складання детальних і чітких планів, ефективність їх інструментальної функції. У плані не повинно бути декларативних пунктів. Цілі і завдання розслідування, шляхи і засоби їх ефективного досягнення формулюються конкретно і лаконічно , з тим , щоб максимально бути зрозумілим і зручним для оперативного , швидкого виконання . В той же час деталізація плану - важлива риса принципу конкретності - повинна бути раціональною і не переростати в нагромадження заважаючих ініціативі виконавців непотрібних дрібниць. Так , немає необхідності відображати у плані очевидні трудові операції, обумовлені навиками , професійними знаннями слідчого.
Принцип реальності передбачає тісний зв'язок висунення версій , можли-вість їх співставлення з доказами . Вимога реальності полягає також у ретельному і всебічному врахуванню дійсних можливостей , що дозволяють ефективно викону-вати намічені дії та міроприємства в встановлені строки шляхом максимального використання ресурсів , що знаходяться в розпорядженні слідчого.
Оптимальність плану обумовлює розробку найбільш ефективних способів
діяльності та резервних варіантів тактичної поведінки , а також узгодженість всіх його пунктів та інших планових параметрів .
Принцип інформативності передбачає такий стиль викладення плану, який би дозволив при якомога меншому фізичному та знаковому обсязі плану закласти * якнайбільший обсяг інформації, котра сприятиме успішному виконанню плану співробітниками.
4.2 Етапи процесу планування і елементи плану розслідування
Єдиний за своїми принципами , цілями та методом процес планування
т
розслідування в залежності від характеру організаційних і тактичних завдань може мати чотири основних рівня:
а) складання плану окремої слідчої дії;
б) формування плану тактичної операції;
в) планування на окремому етапі ( первинний , послідуючий , завершальний) розслідування;
г) планування всього процесу розслідування по кримінальній справі.I1I
Кожен з перерахованих рівнів планування має як загальні так і спеціальні риси. Найбільш повна структура планування властива процесам формування планів розслідування по кримінальній справі (в цілому) , або по одному з його етапів (мається на увазі первинний чи послідуючий етапи , оскільки завершальний етап розслідування має спрощену структуру планування ). Розглянемо найбільш повний варіант внутрішньої структури процесу планування.
III Криминалистика / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова .-М.,1988 -с.87.
Перший етап планування полягає у визначенні безпосередніх цілей розслі-дування і виділення переліку від цілей. Для цього раніше виведені із версій логічні висновки діляться на більш дрібні і конкретні, набуваючи зручнішу для планів
форму питань чи обставин , що підлягають безпосередній перевірці.
Другий етап полягає у виділенні загальноверсійних питань та обставин,
тобто тих логічних висновків , котрі повторюються при їх висуненні із різних версій , а тому , щоб запобігти дублюванню, їх необхідно виділити в самостійний розділ плану , що формується. В склад цього плану входить і виявлення так званих
І
позаверсійних обставин , котрі не являючись логічними висновками версій, підля-гають обов»язковому встановленню. Наприклад, встановлення можливості свідків адекватно сприймати різноманітні явища події, встановлення віку підозрюваних чи потерпілих , визначення осудності обвинуваченого , витребування характери-стик, довідок про склад сім»ї і т.д.
Третій етап складається в конкретному врахуванні всіх засобів , що знахо-дяться у розпорядженні слідчого , і їх співставленім з завданнями, визначеними на попередніх етапах. Слідчий оцінює матеріально-технічні, інформаційні, часові та інші ресурси , або ставить питання про передачу частини справ , що знаходяться в
80
його провадженні, іншим слідчим, або вдається до інтенсифікації діяльності, або ж вимушений обирати небажаний варіант , пов"я»аний з подовженням строків досудового слідства.
Четвертий етап полягає у розробці варіантів ( в тому числі і резервних) проведення процесуальних , оперативно-розшукових та інших дій та аналізі мож-ливих результатів. На цьому етапі планування слідчий здійснює кінцевий вибір та приймає рішення. Розробляючи ці рішення , слідчий повинен використати всю наявну в його інформацію , професійний досвід і знання з тим , щоб заплановані ним дії та міроприємства були найбільш ефективними .
П'ятий етап планування полягає у визначенні, по-перше, строків виконання намічених дій і, по-друге, безпосередніх виконавців . Саме тут слідчий приймає остаточне рішення про організаційно-управлінську структуру розслідування у формі взаємодії (слідчо-оперативна група , слідча бригада, тимчасове залучення слідчих і оперативних працівників для надання допомоги , виконання їми окремих доручень, оперативно-розшукова діяльність і т.п.)
Успішна реалізація усіх намічених заходів і міроприємств багато в чому залежить від визначення їх оптимальної послідовності. При цьому перевага нада-ється наступним міроприємствам:
а) нетимчасове виконання яких може призвести до втрати доказів,неможливостівиявленняносіївінформації,ускладеннювстановленняпідозрюванихіїхзатрима-ння;
б)загальним для перевірки усіх або декількох версій (епізодів);
в) без здійснення яких подальша реалізація плану стає більш складною або навіть неможливою , оскільки вони слугують інформаційною,організаційною чи тактичною базою для проведення послідуючих дій, в тому числі тих, що виконуються іншими особами (слідчі доручення , розшукові, оперативні, ревізійно-перевірочні завдання і т.п.);
г) відмінні найбільшою трудоємкістю і тривалістю проведення ( будівельні, бухгалтерські експертизи, документальні ревізії, судово-біологічні дослідження і т.п.) з тим , щоб слідчий міг паралельно здійснювати і інші дії.
Шостий етап заключається в об»єднанні окремих планів, розроблених по кожній версії (епізоду), а також планів проведення загальноверсійних (загально-епізодних) міроприємств в єдиний план розслідування по справі.
Процес планування тактичної операції включає:
а) визначення її безпосередньої мети ;
б) встановлення і конкретизація ресурсів , що знаходяться в розпорядженні слід-чого, і співвідношення їх збезпосередніми цілями ;
в) розробку варіантів проведення слідчих , організаційно-підготовчих,оперативно-розшукових та інших дій;
г) визначення безпосередніх висновків і строків виконання /1/
Планування на завершальному етапі носить спрощений характер, оскільки розслідування набуває неверсійний характер і здійснюється в одному направленні. Основний зміст планування на завершальному етапі полягає у формуванні органі-заційних рішень по розрахунку часу і засобів встановлення оптимального порядку проведення обов»язкових процесуальних дій. В плані розслідування значне місце займає встановлення раціональної послідовності в проведенні передбачених законом процесуальних дій. /1/ Селиванов Н.А. Советская криминалистика .-М.,1982-с.97.
82 Планування окремої слідчої дії складається з трьох стадій :
визначення безпосередньої мети проведення слідчої дії;
встановлення і конкретизація ресурсів і можливостей , головним чином інформаційних, тактичних та психологічних , що є в розпорядженні у слідчого і співвідношення їх з раніше визначеною метою;
безпосередня розробка організаційно-тактичного змісту слідчої дії, застосовуваних тактико-сихологічних прийомів визначення умов і часу їх реалізації, оцінка можливих результатів .
Кінцевий результат усього процесу планування - готовий (сформований ) план розслідування . Основними елементами сформованого плану розслідування являються:
1) безпосередні цілі, тобто логічні висновки , виведені із прийнятих до перевірки версій або ж конкретизовані у вигляді спетальних питань , а також позаверсійні обставини, щопідлягають встановленню;
ресурси, що знаходяться в розпорядженні слідчого . Це передусім виконавці-слідчі , експерти, працівники дізнання ,спеціалісти, громадські помічники іт.д. Сюди ж слід віднести матеріальні засоби- транспорт, зв»язок, криміналістична техніка і т.д.;
слідчі, оперативно-розшукові, організаційно-підготовчі, іншідіїтаміроприємства. При планування враховують можливість найбільш оптимального поєд-нання названих дій і міроприємств , їх комплексне чи роздільне , послідовнечипаралельне виконання;
тактичні прийоми , що складають зміст вищевказаних процесуальних чи непроцесуальних дій. Чим більш загальний характер приймає планування, тим менше тактичних аспектів у порівнянні з організаційними. І навпаки, по найбільш детальному варіанту планування , розробка тактичних рішень грає значно більшу роль, займаючи значне місце в структурі плану;
строкипровадження намічених дій. Хоча при традиційній форміплануїхтривалість як правило не зазначається , однак слідчий повинен враховувати цю обставину для того , щоб запобігти співвідношенню у часі декількох міроприємств , доручених одному і тому ж виконавцю, а також не виправдано малих строків виконання певнихзаходів. Строки повинні визначатись з урахуваннямскладностіітрудоємності плануючої роботи, особистихякостейвиконавця,можливої протидії та інших факторів;
результати виконання плану і його корегування . Корегуванняпланувідокрем-лено від процесу планування стадією практичної реалізації передбачених дій І міроприємств. Аналізуючи досягнені результати , позитивнийчинегативнийрозвиток ситуації слідчий може замінити виконавців, змінити їх кількість, внести зміни в склад , послідовність , зміст дій, строки їх проведення.
4.4 Техніка планування розслідування.
Інколи планування розслідування може бути мисленим . Такий план слідчий як правило застосовує на самому початку розслідування , при виконанні таких першочергових дій , як огляд місця події і комплекс пов'язаних з ним заходів (подвірно-поквартирний обхід , перекриття можливих шляхів зникнення злочинця). В такій ситуації у слідчого нема не тільки вихідних даних для його складання , але й часу для формування розгорнутого плану . Однак основуючись на висунутих версіях , як правило типових , він мислено складає спрощений план розслідування , і оскільки типова ситуація допускає можливість типового (стандартного) планування /1/.III Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А. Планирование расследования - М.- 1975 - с.107
Одразу після виконання самих невідкладних в тактико-криміналістичному відношенні заходів і отримання вихідних даних виникає так звана ситуація інформаційної різноманітності, котра потребує більш детального систематичного планування . В зв'язку з цим слідчий складає письмовий план розслідування .
Структуру табличного плану розслідування , котрий являється найбільш поширеним , доцільно диференціювати на два розділи: загальноверсійний і версійний . таблична форма плану з деякими змінами може бути використана при плануванні на любому рівні.
На початку плану коротко викладаються встановлені обставини злочину , з яких виходить послідуючий зміст плану . Потім вказуються версії по справі. Далі слідує перелік конкретних слідчих дій та оперативних заходів по перевірці кожної версії або ж декількох версій одночасно . План може мати такий вигляд :
Розділ І 3
№
|
Загальноверсійні питання та
|
Слідчі дії та оперативно-
|
Виконавці
|
Строк виконання
|
Примітки
|
|
п/п
|
обставини
|
розшукові заходи
|
7
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розділ II
1. Найменування версій чи епізоду
№
|
Допущені обставини та
|
Слідчі дії та оперативно-
|
Виконавці
|
Строк виконання
|
Примітки
|
|
п/п
|
питання
|
розшукові заходи
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Загальноверсійні питання виявляються лише після складання планів перевірки окремих версій . Однак у загальному (об'єднаному) плані розділ , який включає в себе окремі плани перевірки кожної версії, повинен слідувати за
загальноверсіиним планом.
Графа плану „Досліджували обставини та питання „ являє собою перелік логічних висновків що слідують із версій . Ця графа є найбільш динамічною у плані, так як при встановленні намічених обставин і питань можуть виникнути і інші. Тому план в цій частині майже у всіх випадках буде змінюватись і доповнюватись III. Заходи , за допомогою яких планується встановлення обставин і питань які цікавлять слідство називається „ Слідчі дії та оперативно розшукові заходи " .
Зміст його складає перелік оперативно-розшукових заходів і слідчих дій , а також
) інших міроприємств (допомога громадськості відправлення запитів .і.т.п.).
Тому повторююсь ще раз , зазначивши що планнеобхідно складати з оперативними працівниками .
Строки виконання визначаються по кожному пункту плану . Що дисциплінує виконавців , забезпечує контроль за виконанням намічених заходів . При визначенні строків необхідно пам'ятати , що в першу чергу необхідно планувати і виконувати невідкладні слідчі дії та оперативні заходи , оскільки затримка у виконанні яких може призвести до втрати доказів , а потім тих заходів , результати яких мають значення для перевірки всіх висунутих версій .
При визначенні виконавців запланованих заходів слід чітко дотримуватись розмежування компетенції слідчого та оперативного працівника . Щоб не зводити участь останнього у розслідуванні до ролі технічного помічника слідчого або доручати йому без необхідності проведення слідчих дій .
III Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А. Планирование расследования - М-1975 - с.104
Графа плану „примітки" необхідна з таких причин .По-перше , в тих випадках, коли строки виконання запланованих заходів переносяться або змінюються виконавці, що має бути пояснено в плані. По-друге , плані доцільно вказувати і результати заходів по перевірці висунутих версій (обставини і питання що підлягали встановленню ) , що дозволяє показати повноту ї'х перевірки , необхідності додаткової роботи і слугує основою для висунення нових версій (обставин і питань). внесених доповнень та змін до плану , тобто являється відправною точкою для подальшого дослідження /1/.
В процесі вивчення матеріалів справи як засіб накопичення систематизації та аналізу інформації, а також в якості доповнення до основного плану , широко використовуються допоміжні форми систематизації зібраних матеріалів :
„ Лицеві обліки" та їх сукупність - „картотека" на обвинувачених , куди вноситься вся суттєва інформація щодо особи обвинуваченого ; '
шахматні відомості („шахматки") : суміщення графіку з описом - розвернута на одному чи декількох листах і впорядкована в часі сукупність„лицевихобліків"де кожна горизонтальна графа є одним з них ;
різноманітні схеми і графіки , які можуть відображати зв'язкиобвинуваченихрух матеріальних цінностей і грошей , документообіг .
/1/ Вологий С.М., Сивачев А.В. Взаимодействие следователя , оперативного работника уголовного розьіска , зксперта криминалиста при установлений лица совершившего кражу .- М ., -1985 - с.41
„Лицеві обліки" повинні містити таку інформацію :
прізвище , ім'я , по-батькові, дату народження , професія,місцероботиіприживання обвинуваченого;
зміст та джерела доказів які вказують на участь обвинуваченого у злочині;
обставини які обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченого згідно ст.ст.66,67 КК України ;
дати порушення кримінальної справи , затримання , винесенняпостановипрообрання запобіжного заходу , пред'явлення обвинувачення ;
участь захисника ;
матеріали що характеризують особу обвинуваченого (довідки про судимість , характеристики , документи що посвідчують особу, результатиперевіркипооблікам АБД)
Шахматні відомості дозволяють відобразити діяльність всієї групи , та участь кожного з її членів у вчиненні того чи іншого епізоду .
101
,Шахматка" може мати такий вигляд
Учасники злочинів
Крадіжка з магазину „Маргарита" смт. Бородянка
Крадіжка з магазину „Дельфін" с. Загальні Бородянського р-ну
Крадіжка з заводу ,,Універсал" смт.Тетєрів Бородянського р-ну
І.Богданов С.Л 1973 р.н обвинувачений. не судимий. захисника не має
Брав участь .Зізнається Вказує на Фурмана Провести : відтворення обстановки і обставин події.
Брав участь .Зізнається Вказує на Кириченка Провести відтворення обстановки і обставин події.
2. ФурмановВ Л 1977 р.н обвинувачений раніше судимий (ч.З ст. 185 КК України), має шхисника.
Брав участь . на що вказує
Богданов
Провести * очну ставку з
Богдановим .
Брав участь .Не визнає вину .Провести : предявлення висновку дактоекспертизи. обшук.
3. Кириченко обвинувачений не судимий , має захисника.
Брав участь Зізнається Вказує на Богданова Провести : відтворення обстановки і обставин події, повторний допит.
Брав участь згідно матеріалів ОРЗ . Провести : очну ставку з Фурмановим .
102
Схема розшуку місцезнаходження особи може мати такий вигляд
с. Хотіївка
Стародешевський р-н Донецька обл
смт. Пісківка Бородянськог о р-ну Київської обл
с.Кудрі, Іванківського р-ну Київська обл
Схема зв'язків обвинуваченого Скуратова М.Р , розшукує мого по кримінальній
справі № 06-9444 . 1. Мама - Скуратова Лариса Михайлівна (вул. Лісова 29)
І
Сестра - Скуратова Надія Романівна (вул. Шевченка 40 )
Друг по навчанню - Нурманов Вадим Вікторович (вул. Кошового 44)
Брат - Скуратов Михайло Романович (вул. Дорошенка 17 кв.2 )
Друг по роботі - Копилович Сергій Миколайович (вул. Дегтярівська 47)
Сестра Копиловича С.М - Філаненко Юлія Миколаївна (вул.Корольовакв.27)
Мама жінки - Томашенко Надія Григорівна (вул. Леніна 144 кв.14)
8. Сестра Томашенко Н.Г- Недашківська Марія Григорівна (вул.Піонерська.33)103
У випадку коли при проведенні окремих слідчих дій та оперативно-розшукових заходів передбачуються складнощі або потреба у спеціальній підготовці при їх проведенні, складається план їх проведення . В такому плані передбачається:
вивчення слідчих та оперативних матеріалів , вивченняспеціальноїлітератури , отримання консультацій спеціалістів ;
визначення кола питань , котрі необхідно вирішити ;
визначення часу , місця проведення слідчої дії;
склад учасників , в тому числі участь спеціаліста ;
використання науково-технічних засобів зв'язку і транспорту ;
порядок використання матеріалів отриманих оперативним шляхом ;
коло обставин і перелік питань , котрі повинні бути встановлені за
!
допомогою слідчої дії чи оперативного заходу ; г
технічні прийоми встановлення обставин події;
спосіб фіксації ходу чи результатів слідчої дії.
Важливим методом оптимізації всієї діяльності слідчого являється календарне планування , котрі дозволяють чітко скоординувати своєчасне проведення всіх запланованих процесуальних , оперативно розшукових та інших дій по конкретним кримінальним справам , а також і всіх інших міроприємств , пов'язаними з багатогранними сторонами слідчої роботи . Календарне планування це не механічне перенесення всіх намічених раніше дій , а чітке визначення їх спільного проведення у часі і раціональній послідовності .В процесі такого планування відбувається остаточна деталізація і узгодження у часі (по годинам , а інколи і по хвилинах) окремих планів по конкретним кримінальним справам , а
також переліку інших міроприємств , які здійснюються слідчим . В ході деталізації відбувається впорядкування намічених робіт, оскільки оптимізуються не тільки хронологічні аспекти , але і структура окремих планів .
Календарне планування доцільно здійснювати у строки 10-15 днів , з більш щільним графіком у перші дні, з тим щоб у послідуючі дні був деякий резерв часу /І/.Одна із форм календарного планування наведена нижче :
Дата І день тижня
|
|
Наймеш вання
|
Відмітка про виконання
|
|
№
|
|
Години
|
кримінальної справи .
|
чи перенос
|
|
|
Намічена робота
|
|
розділу роботи
|
|
|
п/п
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
/1/ Вологий С.М., Сивачев А.В. Взаимодействие следователя , оперативного работника уголовного розьіска й зксперта-криминалиста при установлений лица , совершившего квартирную кражу . - М.-1985 - с.42.
Висновок
Проблема висунення та перевірки версій ще не є повністю дослідженою проблемою . Як і будь-яке інше знання , вчення про криміналістичну версію дуже змінюватись , щось відійде у минуле , щось з'явиться нове . Вчення про версію ще очікує глибоке дослідження гносеологічному , логічному , психологічному та евристичному аспекті. У даній дипломній роботі я розглянув питання що являють собою документ вчення про версію , як і наслідок суттєві зміни ближчим часом вплинуть на його структуру . Цей документ має такий вигляд .
Криміналістична версія є одним із різновидів гіпотези . відмінністю якої є те , що вона застосовується у сфері судово-слідчої діяльності те , що її застосування регулюється законом та має важливе юридичне значення . При висуненні версій слідчий свідомо чи не свідомо застосовує ряд поточних операцій , а також спирається на свій попередній досвід роботи , досвід який узагальнений наукою . Нерідко , особливо досвідчені слідчі, висувають версії не за допомогою досвіду чи з логічної точки зору , а шляхом інтуїтивного прозріння .
Версії поділяються на слідчі, оперативно-розшукові, судові, оперативні в залежності від суб'єкту висунення . Також можна виділити типові і конкретні версії, версії загальні та окремі. Це є основна класифікація версій . Інші точки зору на це питання також вивчені у даній дипломній роботі .
При висуненні версій слідчий керується фактичними і логічними підставами їх побудови . Фактичними підставами є такі вимоги щодо версій : вона повинна бути реальною ; вона повинна ґрунтуватися лише на достовірно встановлених фактах а також враховувати неперевірену інформацію ; версія може висуватися при наявності відомостей що протирічать їй ; версії мають висуватися як можна раніше . Логічні підстави щодо версій мають такий вигляд : версії мають бути співставляємими ; вони повинні бути альтернативними за своїм змістом ; по справі необхідно висувати вичерпний перелік співставляємих , альтернативних реальних версій ; для пошуку осіб необхідно будувати декілька рядів версій .
Для висунення версій по кожному окремому випадку можна користуватися типовою структурою висунення версій , що має за основу елементи складу злочину : суб'єктивна сторона , об'єкт , об'єктивна сторона .
Перевіряються версії шляхом логічного аналізу та практично . Ці способи перевірки версій можуть застосовуватись як окремо так і разом . Перевірка версій здійснюється за планом . Всі висунуті версії мають потім бути включені до плану перевірки . Версії мають бути сплановані як можна детальніше , бажано включно до окремих слідчих дій .Це забезпечить наочність , ефективність та результативність розслідування .
Список використаних джерел
Конституція України прийнята на п»ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Київ - 1996. -68 с.
Кримінальнснпроцесуальний Кодекс України станом законодавства на 1 вересня 2001 року. Юйв - 2001. -352 с. - ^
Кримінальний кодекс України від 1 вересня 2001 року. Київ - 2001. 167с.
Александров Г.Л.. Версия. Социалистическая законность. Вьш. 10. -М, 1959.
Андреев ИД. Теория как форма организация научного знання. -М, 1979.
Арнишевскии Г.В.. Вьщвижение й проверка следственньк версий. - МЛ978.
Бандура О. А, Лукашевич ВГ. Криминалистическая версия: гаосгологаческий, логический й психологаческий аспектьі - К, 1991.
БелкинР.С. КурссоветскойкримршалрІстиюІ. Т.2. -М, 1978.
Белкин Р. С.. Нг переступи черту. -М, 1979.
Бердичевский Ф.Ю.. О предмете й понятийном аппарате крими- налистики. ВопросьІ борьбьі с преспупностью. Вьпт.24. -М, 1976.
Бьгховский Й Е. Об ишользовании фактора внезапности при рас- следовании преступлений. ВопросьІкриминалисгики. Вьш. 8-9. --М, 1963.
Васильєв А Н. Тактика отдельньгх следственньк действий. -М, 1956.
Виноградов В.Л.. Неделя после отлуска Чеяовек й закон. --М, 1971.
Герасимов АП.. Іфоірамно-целевое планирование в деятельности органов внутренних дел. -М, 1983.
Дранкин ЛЯ.. ГЬстроение й проверка следственньк версий. авто- реферат дис. канд. юр. наук. -М, 1972.
Закатов А А, ГЬрудов НИ. СеминарьІ по криминалистике. -Минск, 1984.
КарнееваЛМ. Цзивлечение к зтоловной ответственности. -М, 1971.
Коновалюв ЕФ.. Розьіскная деятельность следователя. -М, 1973.
Краткий псжхологический словарь. Сост. Л А Карпенко / ГЬд общ. ред АВПегровского, МГ.^юшевского. -М, 1984.
Криминалистика Подред АН Васильєва -М, 1978.
Криминалистика Под. общ. ред. ИФ. Крілова -М, 1977.
Іфиминалистика ГЬд. ред ИФ. Пантелеева, НА Селиванова -М, 1988.
Криминалистика социалистических сгран. ГЬд. ред. В.Я. Коддина -М, 1986.
КЬндаков НИ. Логический словарь - справочник. -М, 1975.
КЬпник ПВ.. Гипотезайеерольв познании. -М, 1958.
26. Кугейников В.Л.. ГЬследняя роль. Сопиалистическая законность -М 1976.
Ларин АМ. Вероии. Проблеми Іфедварительного следствия. Вьщ.3. - Волгоград, 1974.
Ларин А М. От следственной версии к истине. -М, 1976.
Лузгин И.М. Логикаслвдствия. -МД976.
Лузгкн И.М. Мегодическиеіфоблемьірасследования. -МД973.
Лузгин И.М. Расследование как процес позншия. -М, 1969.
Лузгин ИМ ГЬлевой НС. Криминалистика Раздел З Криминалисти- чесжея тактика -МД964.
Меркулов И.П. Метод гжютез в исгории научного познания. -М, 1973.
Микулинский С.Р., Ярошевский МГ.. Психология наочного творчества й науковедение. Научное творчество. -М, 1969.
Никитин ЕП. Метод познания прошлого. ВопросьІ фшюсофии. Вьіп.8. -М, 1966.
Петелин Б.Я.. Осмотр места происшигтия как исгочник полученгш данньїх о мотиве й цели пресгутшения. ВопросьІ борьбьі с преступностью. Вьш.21.-МД974.
ПещакЯ.Н. Следсгвенньїе версии. --М, 1976.
Шонтковский А А. К вопросу о теоретических основах соверской кримішалистики. Советская кримшш^жсгшка на службе следователя. Вьш. 6. -М, 1983.
Платонов ЬСК. ВопросьІ психологии труца -М, 1970.
Птгітшгіи В М. Теорія управління правоохоронними органами. -К, 1999.
Предварительное планіфование первонеиальньїх оперативно-розьіскньк мфоприятий й следственньїх действий. ПроблемьІ предварительного следствия. Вьш. 11. -Волгоград, 1978.
Ратинов А В. Наблюдение й наблюдательность в работе следователя. ВопросьІ предупреждения преступности. -М, 1966.
Роземблит С.Я.. Расследование автотранспортньїх преступлений. -М, 1952.
Селиванов НА. Советскаякриминалистика -М, 1982.
Старченко А А. Гипотеза Судебная версия. -М, 1962.
Старченко А А. Логика судебного исследования. -МД958.
Теребилов ВИ. К вопросу о следственньїх версиях й планировании расследования. Советская криминалистика на службе следователя. Вьш.:. - МД955.
Фурмаков О.В. О соотношении логического й интуитивного в творческомпроцессе. ВопросьІ философии. Вьш.7. -МД984.
Зйсман А А. Заключение зкспфта Стрзжтура й научное обоснование. -М, 1967.
Array
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
|