Планування розслідування кримінальних справ

Принцип конкретності забезпечує складання детальних і чітких планів, ефективність їх інструментальної функції. У плані не повинно бути декларативних пунктів. Цілі і завдання розслідування, шляхи і засоби їх ефективного досягнення формулюються конкретно і лаконічно , з тим , щоб максимально бути зрозумілим і зручним для оперативного , швидкого виконання . В той же час деталізація плану - важлива риса принципу конкретності - повинна бути раціональною і не переростати в нагромадження заважаючих ініціативі виконавців непотрібних дрібниць. Так , немає необхідності відображати у плані очевидні трудові операції, обумовлені навиками , професійними знаннями слідчого.

Принцип реальності передбачає тісний зв'язок висунення версій , можли-вість їх співставлення з доказами . Вимога реальності полягає також у ретельному і всебічному врахуванню дійсних можливостей , що дозволяють ефективно викону-вати намічені дії та міроприємства в встановлені строки шляхом максимального використання ресурсів , що знаходяться в розпорядженні слідчого.

Оптимальність плану обумовлює розробку найбільш ефективних способів

діяльності та резервних варіантів тактичної поведінки , а також узгодженість всіх його пунктів та інших планових параметрів .

Принцип інформативності передбачає такий стиль викладення плану, який би дозволив при якомога меншому фізичному та знаковому обсязі плану закласти * якнайбільший обсяг інформації, котра сприятиме успішному виконанню плану співробітниками.

4.2 Етапи процесу планування і елементи плану розслідування

Єдиний за своїми принципами , цілями та методом процес планування

т

розслідування в залежності від характеру організаційних і тактичних завдань може мати чотири основних рівня:

а) складання плану окремої слідчої дії;

б) формування плану тактичної операції;

в) планування на окремому етапі ( первинний , послідуючий , завершальний)
розслідування;

г) планування всього процесу розслідування по кримінальній справі.I1I

Кожен з перерахованих рівнів планування має як загальні так і спеціальні риси. Найбільш повна структура планування властива процесам формування планів розслідування по кримінальній справі (в цілому) , або по одному з його етапів (мається на увазі первинний чи послідуючий етапи , оскільки завершальний етап розслідування має спрощену структуру планування ). Розглянемо найбільш повний варіант внутрішньої структури процесу планування.

III Криминалистика / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова .-М.,1988 -с.87.

Перший етап планування полягає у визначенні безпосередніх цілей розслі-дування і виділення переліку від цілей. Для цього раніше виведені із версій логічні висновки діляться на більш дрібні і конкретні, набуваючи зручнішу для планів

форму питань чи обставин , що підлягають безпосередній перевірці.

Другий етап полягає у виділенні загальноверсійних питань та обставин,

тобто тих логічних висновків , котрі повторюються при їх висуненні із різних версій , а тому , щоб запобігти дублюванню, їх необхідно виділити в самостійний розділ плану , що формується. В склад цього плану входить і виявлення так званих

І

позаверсійних обставин , котрі не являючись логічними висновками версій, підля-гають обов»язковому встановленню. Наприклад, встановлення можливості свідків адекватно сприймати різноманітні явища події, встановлення віку підозрюваних чи потерпілих , визначення осудності обвинуваченого , витребування характери-стик, довідок про склад сім»ї і т.д.

Третій етап складається в конкретному врахуванні всіх засобів , що знахо-дяться у розпорядженні слідчого , і їх співставленім з завданнями, визначеними на попередніх етапах. Слідчий оцінює матеріально-технічні, інформаційні, часові та інші ресурси , або ставить питання про передачу частини справ , що знаходяться в

80

його провадженні, іншим слідчим, або вдається до інтенсифікації діяльності, або ж вимушений обирати небажаний варіант , пов"я»аний з подовженням строків досудового слідства.

Четвертий етап полягає у розробці варіантів ( в тому числі і резервних) проведення процесуальних , оперативно-розшукових та інших дій та аналізі мож-ливих результатів. На цьому етапі планування слідчий здійснює кінцевий вибір та приймає рішення. Розробляючи ці рішення , слідчий повинен використати всю наявну в його інформацію , професійний досвід і знання з тим , щоб заплановані ним дії та міроприємства були найбільш ефективними .

П'ятий етап планування полягає у визначенні, по-перше, строків виконання намічених дій і, по-друге, безпосередніх виконавців . Саме тут слідчий приймає остаточне рішення про організаційно-управлінську структуру розслідування у формі взаємодії (слідчо-оперативна група , слідча бригада, тимчасове залучення слідчих і оперативних працівників для надання допомоги , виконання їми окремих доручень, оперативно-розшукова діяльність і т.п.)

Успішна реалізація усіх намічених заходів і міроприємств багато в чому залежить від визначення їх оптимальної послідовності. При цьому перевага нада-ється наступним міроприємствам:

а) нетимчасове виконання яких може призвести до втрати доказів,неможливостівиявленняносіївінформації,ускладеннювстановленняпідозрюванихіїхзатрима-ння;

б)загальним для перевірки усіх або декількох версій (епізодів);

в) без здійснення яких подальша реалізація плану стає більш складною або навіть неможливою , оскільки вони слугують інформаційною,організаційною чи тактичною базою для проведення послідуючих дій, в тому числі тих, що виконуються іншими особами (слідчі доручення , розшукові, оперативні, ревізійно-перевірочні завдання і т.п.);

г) відмінні найбільшою трудоємкістю і тривалістю проведення ( будівельні, бухгалтерські експертизи, документальні ревізії, судово-біологічні дослідження і т.п.) з тим , щоб слідчий міг паралельно здійснювати і інші дії.

Шостий етап заключається в об»єднанні окремих планів, розроблених по кожній версії (епізоду), а також планів проведення загальноверсійних (загально-епізодних) міроприємств в єдиний план розслідування по справі.

Процес планування тактичної операції включає:

а) визначення її безпосередньої мети ;

б) встановлення і конкретизація ресурсів , що знаходяться в розпорядженні слід-чого, і співвідношення їх збезпосередніми цілями ;

в) розробку варіантів проведення слідчих , організаційно-підготовчих,оперативно-розшукових та інших дій;

г) визначення безпосередніх висновків і строків виконання /1/

Планування на завершальному етапі носить спрощений характер, оскільки розслідування набуває неверсійний характер і здійснюється в одному направленні. Основний зміст планування на завершальному етапі полягає у формуванні органі-заційних рішень по розрахунку часу і засобів встановлення оптимального порядку проведення обов»язкових процесуальних дій. В плані розслідування значне місце займає встановлення раціональної послідовності в проведенні передбачених законом процесуальних дій. /1/ Селиванов Н.А. Советская криминалистика .-М.,1982-с.97.

82 Планування окремої слідчої дії складається з трьох стадій :

визначення безпосередньої мети проведення слідчої дії;

встановлення і конкретизація ресурсів і можливостей , головним чином
інформаційних, тактичних та психологічних , що є в розпорядженні у слідчого і співвідношення їх з раніше визначеною метою;

безпосередня розробка організаційно-тактичного змісту слідчої дії, застосовуваних тактико-сихологічних прийомів визначення умов і часу їх реалізації, оцінка можливих результатів .

Кінцевий результат усього процесу планування - готовий (сформований ) план розслідування . Основними елементами сформованого плану розслідування являються:

1) безпосередні цілі, тобто логічні висновки , виведені із прийнятих до перевірки версій або ж конкретизовані у вигляді спетальних питань , а також позаверсійні обставини, щопідлягають встановленню;

ресурси, що знаходяться в розпорядженні слідчого . Це передусім виконавці-слідчі , експерти, працівники дізнання ,спеціалісти, громадські помічники іт.д.
Сюди ж слід віднести матеріальні засоби- транспорт, зв»язок, криміналістична техніка і т.д.;

слідчі, оперативно-розшукові, організаційно-підготовчі, іншідіїтаміроприємства. При планування враховують можливість найбільш оптимального поєд-нання названих дій і міроприємств , їх комплексне чи роздільне , послідовнечипаралельне виконання;

тактичні прийоми , що складають зміст вищевказаних процесуальних чи непроцесуальних дій. Чим більш загальний характер приймає планування, тим менше тактичних аспектів у порівнянні з організаційними. І навпаки, по найбільш детальному варіанту планування , розробка тактичних рішень грає значно більшу роль, займаючи значне місце в структурі плану;

строкипровадження намічених дій. Хоча при традиційній форміплануїхтривалість як правило не зазначається , однак слідчий повинен враховувати цю обставину для того , щоб запобігти співвідношенню у часі декількох міроприємств , доручених одному і тому ж виконавцю, а також не виправдано малих строків виконання певнихзаходів. Строки повинні визначатись з урахуваннямскладностіітрудоємності плануючої роботи, особистихякостейвиконавця,можливої протидії та інших факторів;

результати виконання плану і його корегування . Корегуванняпланувідокрем-лено від процесу планування стадією практичної реалізації передбачених дій І
міроприємств. Аналізуючи досягнені результати , позитивнийчинегативнийрозвиток ситуації слідчий може замінити виконавців, змінити їх кількість, внести зміни в склад , послідовність , зміст дій, строки їх проведення.

4.4 Техніка планування розслідування.

Інколи планування розслідування може бути мисленим . Такий план слідчий як правило застосовує на самому початку розслідування , при виконанні таких першочергових дій , як огляд місця події і комплекс пов'язаних з ним заходів (подвірно-поквартирний обхід , перекриття можливих шляхів зникнення злочинця). В такій ситуації у слідчого нема не тільки вихідних даних для його складання , але й часу для формування розгорнутого плану . Однак основуючись на висунутих версіях , як правило типових , він мислено складає спрощений план розслідування , і оскільки типова ситуація допускає можливість типового (стандартного) планування /1/.III Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А. Планирование расследования - М.- 1975 - с.107

Одразу після виконання самих невідкладних в тактико-криміналістичному відношенні заходів і отримання вихідних даних виникає так звана ситуація інформаційної різноманітності, котра потребує більш детального систематичного планування . В зв'язку з цим слідчий складає письмовий план розслідування .

Структуру табличного плану розслідування , котрий являється найбільш поширеним , доцільно диференціювати на два розділи: загальноверсійний і версійний . таблична форма плану з деякими змінами може бути використана при плануванні на любому рівні.

На початку плану коротко викладаються встановлені обставини злочину , з яких виходить послідуючий зміст плану . Потім вказуються версії по справі. Далі слідує перелік конкретних слідчих дій та оперативних заходів по перевірці кожної версії або ж декількох версій одночасно . План може мати такий вигляд :

Розділ І 3

Розділ II

1. Найменування версій чи епізоду

Загальноверсійні питання виявляються лише після складання планів перевірки окремих версій . Однак у загальному (об'єднаному) плані розділ , який включає в себе окремі плани перевірки кожної версії, повинен слідувати за

загальноверсіиним планом.

Графа плану „Досліджували обставини та питання „ являє собою перелік логічних висновків що слідують із версій . Ця графа є найбільш динамічною у плані, так як при встановленні намічених обставин і питань можуть виникнути і інші. Тому план в цій частині майже у всіх випадках буде змінюватись і доповнюватись III. Заходи , за допомогою яких планується встановлення обставин і питань які цікавлять слідство називається „ Слідчі дії та оперативно розшукові заходи " .

Зміст його складає перелік оперативно-розшукових заходів і слідчих дій , а також

) інших міроприємств (допомога громадськості відправлення запитів .і.т.п.).

Тому повторююсь ще раз , зазначивши що планнеобхідно складати з оперативними працівниками .

Строки виконання визначаються по кожному пункту плану . Що дисциплінує виконавців , забезпечує контроль за виконанням намічених заходів . При визначенні строків необхідно пам'ятати , що в першу чергу необхідно планувати і виконувати невідкладні слідчі дії та оперативні заходи , оскільки затримка у виконанні яких може призвести до втрати доказів , а потім тих заходів , результати яких мають значення для перевірки всіх висунутих версій .

При визначенні виконавців запланованих заходів слід чітко дотримуватись розмежування компетенції слідчого та оперативного працівника . Щоб не зводити участь останнього у розслідуванні до ролі технічного помічника слідчого або доручати йому без необхідності проведення слідчих дій .

III Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А. Планирование расследования - М-1975 - с.104

Графа плану „примітки" необхідна з таких причин .По-перше , в тих випадках, коли строки виконання запланованих заходів переносяться або змінюються виконавці, що має бути пояснено в плані. По-друге , плані доцільно вказувати і результати заходів по перевірці висунутих версій (обставини і питання що підлягали встановленню ) , що дозволяє показати повноту ї'х перевірки , необхідності додаткової роботи і слугує основою для висунення нових версій (обставин і питань). внесених доповнень та змін до плану , тобто являється відправною точкою для подальшого дослідження /1/.

В процесі вивчення матеріалів справи як засіб накопичення систематизації та аналізу інформації, а також в якості доповнення до основного плану , широко використовуються допоміжні форми систематизації зібраних матеріалів :

„ Лицеві обліки" та їх сукупність - „картотека" на обвинувачених , куди
вноситься вся суттєва інформація щодо особи обвинуваченого ; '

шахматні відомості („шахматки") : суміщення графіку з описом - розвернута
на одному чи декількох листах і впорядкована в часі сукупність„лицевихобліків"де кожна горизонтальна графа є одним з них ;

різноманітні схеми і графіки , які можуть відображати зв'язкиобвинуваченихрух матеріальних цінностей і грошей , документообіг .

/1/ Вологий С.М., Сивачев А.В. Взаимодействие следователя , оперативного работника уголовного розьіска , зксперта криминалиста при установлений лица совершившего кражу .- М ., -1985 - с.41

„Лицеві обліки" повинні містити таку інформацію :

прізвище , ім'я , по-батькові, дату народження , професія,місцероботиіприживання обвинуваченого;

зміст та джерела доказів які вказують на участь обвинуваченого у злочині;

обставини які обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченого згідно
ст.ст.66,67 КК України ;

дати порушення кримінальної справи , затримання , винесенняпостановипрообрання запобіжного заходу , пред'явлення обвинувачення ;

участь захисника ;

матеріали що характеризують особу обвинуваченого (довідки про судимість ,
характеристики , документи що посвідчують особу, результатиперевіркипооблікам АБД)

Шахматні відомості дозволяють відобразити діяльність всієї групи , та участь кожного з її членів у вчиненні того чи іншого епізоду .

101

,Шахматка" може мати такий вигляд

Учасники злочинів

Крадіжка з магазину „Маргарита" смт. Бородянка

Крадіжка з магазину „Дельфін" с. Загальні Бородянського р-ну

Крадіжка з заводу ,,Універсал" смт.Тетєрів Бородянського р-ну

І.Богданов С.Л 1973 р.н обвинувачений. не судимий. захисника не має

Брав участь .Зізнається Вказує на Фурмана Провести : відтворення обстановки і обставин події.

Брав участь .Зізнається Вказує на Кириченка Провести відтворення обстановки і обставин події.

2. ФурмановВ Л 1977 р.н обвинувачений раніше судимий (ч.З ст. 185 КК України), має шхисника.

Брав участь . на що вказує

Богданов

Провести * очну ставку з

Богдановим .

Брав участь .Не визнає вину .Провести : предявлення висновку дактоекспертизи. обшук.

3. Кириченко обвинувачений не судимий , має захисника.

Брав участь Зізнається Вказує на Богданова Провести : відтворення обстановки і обставин події, повторний допит.

Брав участь згідно матеріалів ОРЗ . Провести : очну ставку з Фурмановим .

102

Схема розшуку місцезнаходження особи може мати такий вигляд

с. Хотіївка

Стародешевський р-н Донецька обл

смт. Пісківка Бородянськог о р-ну Київської обл

с.Кудрі, Іванківського р-ну Київська обл

Схема зв'язків обвинуваченого Скуратова М.Р , розшукує мого по кримінальній

справі № 06-9444 . 1. Мама - Скуратова Лариса Михайлівна (вул. Лісова 29)

І

Сестра - Скуратова Надія Романівна (вул. Шевченка 40 )

Друг по навчанню - Нурманов Вадим Вікторович (вул. Кошового 44)

Брат - Скуратов Михайло Романович (вул. Дорошенка 17 кв.2 )

Друг по роботі - Копилович Сергій Миколайович (вул. Дегтярівська 47)

Сестра Копиловича С.М - Філаненко Юлія Миколаївна (вул.Корольовакв.27)

Мама жінки - Томашенко Надія Григорівна (вул. Леніна 144 кв.14)

8. Сестра Томашенко Н.Г- Недашківська Марія Григорівна (вул.Піонерська.33)103

У випадку коли при проведенні окремих слідчих дій та оперативно-розшукових заходів передбачуються складнощі або потреба у спеціальній підготовці при їх проведенні, складається план їх проведення . В такому плані передбачається:

вивчення слідчих та оперативних матеріалів , вивченняспеціальноїлітератури , отримання консультацій спеціалістів ;

визначення кола питань , котрі необхідно вирішити ;

визначення часу , місця проведення слідчої дії;

склад учасників , в тому числі участь спеціаліста ;

використання науково-технічних засобів зв'язку і транспорту ;

порядок використання матеріалів отриманих оперативним шляхом ;

коло обставин і перелік питань , котрі повинні бути встановлені за

!

допомогою слідчої дії чи оперативного заходу ; г

технічні прийоми встановлення обставин події;

спосіб фіксації ходу чи результатів слідчої дії.

Важливим методом оптимізації всієї діяльності слідчого являється календарне планування , котрі дозволяють чітко скоординувати своєчасне проведення всіх запланованих процесуальних , оперативно розшукових та інших дій по конкретним кримінальним справам , а також і всіх інших міроприємств , пов'язаними з багатогранними сторонами слідчої роботи . Календарне планування це не механічне перенесення всіх намічених раніше дій , а чітке визначення їх спільного проведення у часі і раціональній послідовності .В процесі такого планування відбувається остаточна деталізація і узгодження у часі (по годинам , а інколи і по хвилинах) окремих планів по конкретним кримінальним справам , а

також переліку інших міроприємств , які здійснюються слідчим . В ході деталізації відбувається впорядкування намічених робіт, оскільки оптимізуються не тільки хронологічні аспекти , але і структура окремих планів .

Календарне планування доцільно здійснювати у строки 10-15 днів , з більш щільним графіком у перші дні, з тим щоб у послідуючі дні був деякий резерв часу /І/.Одна із форм календарного планування наведена нижче :

/1/ Вологий С.М., Сивачев А.В. Взаимодействие следователя , оперативного работника уголовного розьіска й зксперта-криминалиста при установлений лица , совершившего квартирную кражу . - М.-1985 - с.42.

Висновок

Проблема висунення та перевірки версій ще не є повністю дослідженою проблемою . Як і будь-яке інше знання , вчення про криміналістичну версію дуже змінюватись , щось відійде у минуле , щось з'явиться нове . Вчення про версію ще очікує глибоке дослідження гносеологічному , логічному , психологічному та евристичному аспекті. У даній дипломній роботі я розглянув питання що являють собою документ вчення про версію , як і наслідок суттєві зміни ближчим часом вплинуть на його структуру . Цей документ має такий вигляд .

Криміналістична версія є одним із різновидів гіпотези . відмінністю якої є те , що вона застосовується у сфері судово-слідчої діяльності те , що її застосування регулюється законом та має важливе юридичне значення . При висуненні версій слідчий свідомо чи не свідомо застосовує ряд поточних операцій , а також спирається на свій попередній досвід роботи , досвід який узагальнений наукою . Нерідко , особливо досвідчені слідчі, висувають версії не за допомогою досвіду чи з логічної точки зору , а шляхом інтуїтивного прозріння .

Версії поділяються на слідчі, оперативно-розшукові, судові, оперативні в залежності від суб'єкту висунення . Також можна виділити типові і конкретні версії, версії загальні та окремі. Це є основна класифікація версій . Інші точки зору на це питання також вивчені у даній дипломній роботі .

При висуненні версій слідчий керується фактичними і логічними підставами їх побудови . Фактичними підставами є такі вимоги щодо версій : вона повинна бути реальною ; вона повинна ґрунтуватися лише на достовірно встановлених фактах а також враховувати неперевірену інформацію ; версія може висуватися при наявності відомостей що протирічать їй ; версії мають висуватися як можна раніше . Логічні підстави щодо версій мають такий вигляд : версії мають бути співставляємими ; вони повинні бути альтернативними за своїм змістом ; по справі необхідно висувати вичерпний перелік співставляємих , альтернативних реальних версій ; для пошуку осіб необхідно будувати декілька рядів версій .

Для висунення версій по кожному окремому випадку можна користуватися типовою структурою висунення версій , що має за основу елементи складу злочину : суб'єктивна сторона , об'єкт , об'єктивна сторона .

Перевіряються версії шляхом логічного аналізу та практично . Ці способи перевірки версій можуть застосовуватись як окремо так і разом . Перевірка версій здійснюється за планом . Всі висунуті версії мають потім бути включені до плану перевірки . Версії мають бути сплановані як можна детальніше , бажано включно до окремих слідчих дій .Це забезпечить наочність , ефективність та результативність розслідування .

Список використаних джерел

Конституція України прийнята на п»ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. Київ - 1996. -68 с.

Кримінальнснпроцесуальний Кодекс України станом законодавства на 1
вересня 2001 року. Юйв - 2001. -352 с. - ^

Кримінальний кодекс України від 1 вересня 2001 року. Київ - 2001.
167с.

Александров Г.Л.. Версия. Социалистическая законность. Вьш. 10. -М,
1959.

Андреев ИД. Теория как форма организация научного знання. -М,
1979.

Арнишевскии Г.В.. Вьщвижение й проверка следственньк версий. -
МЛ978.

Бандура О. А, Лукашевич ВГ. Криминалистическая версия:
гаосгологаческий, логический й психологаческий аспектьі - К, 1991.

БелкинР.С. КурссоветскойкримршалрІстиюІ. Т.2. -М, 1978.

Белкин Р. С.. Нг переступи черту. -М, 1979.

Бердичевский Ф.Ю.. О предмете й понятийном аппарате крими-
налистики. ВопросьІ борьбьі с преспупностью. Вьпт.24. -М, 1976.

Бьгховский Й Е. Об ишользовании фактора внезапности при рас-
следовании преступлений. ВопросьІкриминалисгики. Вьш. 8-9. --М, 1963.

Васильєв А Н. Тактика отдельньгх следственньк действий. -М, 1956.

Виноградов В.Л.. Неделя после отлуска Чеяовек й закон. --М, 1971.

Герасимов АП.. Іфоірамно-целевое планирование в деятельности
органов внутренних дел. -М, 1983.

Дранкин ЛЯ.. ГЬстроение й проверка следственньк версий. авто-
реферат дис. канд. юр. наук. -М, 1972.

Закатов А А, ГЬрудов НИ. СеминарьІ по криминалистике. -Минск,
1984.

КарнееваЛМ. Цзивлечение к зтоловной ответственности. -М, 1971.

Коновалюв ЕФ.. Розьіскная деятельность следователя. -М, 1973.

Краткий псжхологический словарь. Сост. Л А Карпенко / ГЬд общ. ред
АВПегровского, МГ.^юшевского. -М, 1984.

Криминалистика Подред АН Васильєва -М, 1978.

Криминалистика Под. общ. ред. ИФ. Крілова -М, 1977.

Іфиминалистика ГЬд. ред ИФ. Пантелеева, НА Селиванова -М,
1988.

Криминалистика социалистических сгран. ГЬд. ред. В.Я. Коддина -М,
1986.

КЬндаков НИ. Логический словарь - справочник. -М, 1975.

КЬпник ПВ.. Гипотезайеерольв познании. -М, 1958.

26. Кугейников В.Л.. ГЬследняя роль. Сопиалистическая законность -М
1976.

Ларин АМ. Вероии. Проблеми Іфедварительного следствия. Вьщ.3. -
Волгоград, 1974.

Ларин А М. От следственной версии к истине. -М, 1976.

Лузгин И.М. Логикаслвдствия. -МД976.

Лузгкн И.М. Мегодическиеіфоблемьірасследования. -МД973.

Лузгин И.М. Расследование как процес позншия. -М, 1969.

Лузгин ИМ ГЬлевой НС. Криминалистика Раздел З Криминалисти-
чесжея тактика -МД964.

Меркулов И.П. Метод гжютез в исгории научного познания. -М, 1973.

Микулинский С.Р., Ярошевский МГ.. Психология наочного творчества
й науковедение. Научное творчество. -М, 1969.

Никитин ЕП. Метод познания прошлого. ВопросьІ фшюсофии. Вьіп.8.
-М, 1966.

Петелин Б.Я.. Осмотр места происшигтия как исгочник полученгш
данньїх о мотиве й цели пресгутшения. ВопросьІ борьбьі с преступностью.
Вьш.21.-МД974.

ПещакЯ.Н. Следсгвенньїе версии. --М, 1976.

Шонтковский А А. К вопросу о теоретических основах соверской
кримішалистики. Советская кримшш^жсгшка на службе следователя. Вьш.
6. -М, 1983.

Платонов ЬСК. ВопросьІ психологии труца -М, 1970.

Птгітшгіи В М. Теорія управління правоохоронними органами. -К, 1999.

Предварительное планіфование первонеиальньїх оперативно-розьіскньк
мфоприятий й следственньїх действий. ПроблемьІ предварительного
следствия. Вьш. 11. -Волгоград, 1978.

Ратинов А В. Наблюдение й наблюдательность в работе следователя.
ВопросьІ предупреждения преступности. -М, 1966.

Роземблит С.Я.. Расследование автотранспортньїх преступлений. -М,
1952.

Селиванов НА. Советскаякриминалистика -М, 1982.

Старченко А А. Гипотеза Судебная версия. -М, 1962.

Старченко А А. Логика судебного исследования. -МД958.

Теребилов ВИ. К вопросу о следственньїх версиях й планировании
расследования. Советская криминалистика на службе следователя. Вьш.:. -
МД955.

Фурмаков О.В. О соотношении логического й интуитивного в
творческомпроцессе. ВопросьІ философии. Вьш.7. -МД984.

Зйсман А А. Заключение зкспфта Стрзжтура й научное обоснование.
-М, 1967.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7