Проблеми адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення міліцією

Рішення на застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї в більшості випадків приймає співробітник міліції в індивідуальному порядку.

Виникає питання: “Чому такі важливі рішення, виконання яких може призвести до трагічних наслідків, приймають працівники міліції, які у більшості випадків не мають юридичної освіти, можливо досвіду роботи, відпрацьованих спеціальних навичок?”.

Дані статистики МВС України, що кожен рік мають місце випадки неправомірного застосування табельної зброї.

Практика свідчить, що врегулювання такого важливого питання, як застосування співробітниками міліції спеціальних засобів, вогнепальної зброї знаходиться на незадовільному рівні.

На підставі вище сказаного можна зробити висновок, що у деяких питаннях застосування сили працівниками міліції потрібен громадський контроль, якого сьогодні практично не існує.

Першим кроком на шляху вирішення цієї проблеми має стати наказ МВС України № 414 від 10.06.98р. “Про затвердження інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в ОВС, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України”.

Згідно з цим наказом Міністра внутрішніх справ для розгляду заяв, скарг громадян створюється комісія, яка повинна об'єктивно вивчити всі обставини справи, особливо якщо йдеться про порушення співробітником міліції законності. Підгрунтям зазначеного наказу є Закон “України про звернення громадян” від 23.10.96р.

Одним із елементів вдосконалення механізму застосування спеціальних засобів адміністративного припинення міліцією є громадський контроль, якого сьогодні практично не існує.

Першим кроком на шляху вирішення цієї проблеми став наказ МВС України №414 від 10.06.98р. “Про затвердження інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в ОВС, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України”.

Згідно з цим наказом Міністра внутрішніх справ для розгляду заяв, скарг громадян створюється комісія, яка повинна об'єктивно вивчити всі обставини справи, особливо якщо мова йдеться про порушення співробітником міліції законності. Підгрунтям зазначеного нормативного акту є Закон України “Про звернення громадян” від 23.10.96р. Але питання попередження небажаних наслідків застосування працівниками міліції сили під час несення служби по охороні громадського порядку залишається відкритим.

Участь у вирішенні таких важливих питань, як застосування спеціальних засобів під час припинення групових порушень громадського порядку, масових безладь повинні приймати і місцеві ради на території яких відбуваються відповідні події. Сьогодні ця компетенція належить посадовій особі, яка відповідає за забезпечення громадського порядку, чи керівнику конкретної спеціальної операції, або в окремих випадках, співробітнику міліції, який згідно із законом України “Про міліцію” має право сам визначати вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування з урахуванням обстановки, яка склалася, особи правопорушника та характеру правопорушення. Щодо місцевих рад, то
ст. 38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
від 12.06.97р. передбачає, що до їх компетенції належать і певні питання щодо забезпечення правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Конкретну участь виконавчі органи місцевого самоврядування можуть прийняти при розробці схематичних планів припинення групових порушень громадського порядку, масових безладь на відповідній території сільської, селищної чи міської ради.

У плані повинен бути визначений порядок, тактичні прийоми застосування певних видів спеціальних засобів з урахуванням особливостей місцевості: наявність дитячих, лікарняних закладів, підприємств харчової промисловості...

Під тактичними прийомами мається на увазі певні особливості застосування, тактико-технічні характеристики того чи іншого виду спеціального засобу.

До спеціальної операції можна віднести затримання водія, що керує транспортним засобом у стані сп'яніння шляхом застосування спеціального пристрою для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М” чи “Диана”. Отже, на вулицях міста це зробити непросто, тому що існує активний транспортний рух. А тому складання схем вірогідного застосування зазначеного виду спеціальних засобів потребує узгодженості дій міліції і органів місцевого самоврядування.

Також повинна бути спрощена процедура отримання дозволу на проведення вуличних мітингів, зборів громадян. Масове обурення може виникнути раптово, стихійно і ніхто не буде подавати заяву про проведення масового заходу у виконком не пізніше ніж за 10 діб і очікувати 5 діб відповіді виконкому про прийняте ним рішення. Може людям потрібно обговорити негайні проблеми, як пишуть “випустити пар”. Це ще не порушення. А якщо існуючих формальностей не дотримано - це вже у відповідності до чинного законодавства України, протизаконно і дії правоохоронних органів, які ще не мають досвіду припинення масових безладь, можуть призвести до небажаних наслідків. Зазначені події легше попередити, а ніж припинити. (Достатньо пригадати події в Алма-Аті, Тбілісі, Фергані, Москві..., що передували параду суверенітетів колишніх союзних республік).

Органами місцевого самоврядування може бути визначено заздалегідь і місце, де дозволяється проведення мітингів, зборів громадян, час, протягом якого цей захід може бути проведений, перелік питань, при вирішенні яких не потрібен офіційний дозвіл для зборів, визначення переліку дій, що згідно із чинним законодавством України розцінюються як групові порушення громадського порядку чи безладдя.

Зазначені вимоги можуть бути оформлені у вигляді знаків (на зразок шляхових) і встановлені у місцях, де громадяни можуть без офіційного дозволу збиратись і проводити мітинги, збори... Саме з органами місцевого самоврядування потрібно узгодити порядок застосування спеціальної техніки для блокування місця подій та забезпечення проведення спеціальної операції (якщо така потреба виникає). Також з органами місцевого самоврядування можуть бути визначені заходи адміністративного чи кримінального припинення порушень громадського порядку у випадках, передбачених ст. 219 КпАП України.

Також місцеві ради можуть взяти на себе таку функцію як проведення правової роботи з населенням: пропаганда правових знань на сторінках місцевих періодичних видань, телебаченні, проведення університетів правової культури на базі навчальних закладів з метою виховання у громадян високих моральних якостей, сумлінного відношення до праці, поваги до приватної власності, контролювання дотримання громадянами санітарних норм на дворових дільницях, дотримання паспортного режиму, правил пожежної безпеки, контроль стану ремонту будинків, підтримання зв'язку з відділами захисту прав споживачів, міліцією, засобами масової інформації.

Виховання високої правосвідомості громадян повинно грунтуватись також на створенні обстановки неприпустимості скоєння правопорушень і нетерпимості громадськості до антисоціальної поведінки відповідних суб'єктів суспільних правовідносин, сприяння розкриттю злочинів, застосування громадських санкцій до правопорушників.

Звичайно, що ці заходи не нові, але сьогодні єдиного підходу до цілеспрямованого правового виховання громадян в державі, що стала на шлях побудови правового суспільства, не існує.

Крім проведення виховної роботи місцеві ради можуть здійснювати функції народного контролю за діяльністю правоохоронних органів, розглядати скарги, зауваження громадян щодо порушення їх прав і законних інтересів, звертатись з депутатськими запитами до органів виконавчої влади з питань усунення виявлених недоліків в роботі органів внутрішніх справ, їх взаємодії з місцевими органами виконавчої влади, перевірка виконання місцевими органами виконавчої влади, міліцією завдань по укріпленню законності і підтриманню громадського порядку на території підвідомчої даній місцевій раді.

Доцільно відродити діяльність комісій з питань охорони громадського порядку, яка повинна взяти на себе повноваження по організації роботи товариських судів, домових, батьківських комітетів з питань охорони громадського порядку, профілактики правопорушень, контролю за виконанням відповідними посадовими особами, на місцях, правових приписів центральних органів виконавчої влади, проведення відповідної аналітичної роботи з питань попередження групових порушень громадського порядку, масових безпорядків (домові комітети - це загальні збори громадян, що здійснюють комплекс виховних заходів з питань профілактики правопорушень неповнолітніх, в першу чергу з батьками, вживають заходів до виявлення та влаштування дітей, які залишилися без батьків. Роботу домового комітету координують депутатські групи, що створюються районною радою на території кожної житлової контори).

Контроль за діяльністю комісії місцевих рад з питань охорони громадського порядку доцільно покласти на відповідний профільний комітет Верховної Ради України.

Вказані вище положення потрібно закріпити на законодавчому рівні (Закон України “Про охорону громадського порядку”, Закон України “Про міліцію місцевого самоврядування”), а також потрібно визначити які суспільні відносини включаються в сферу громадського порядку з метою попередження порушень законності, прав і законних інтересів громадян.

Отже, попередження порушень законності - клопіт не тільки представників органів виконавчої влади, а і громадськості.

У сучасному світі актуалізація прав людини стає не тільки прискорювачем соціально-економічного і політико-правового життя в окремих країнах, а й чинником становлення такого порядку, який би надавав громадянинові можливість захищати свої невід'ємні права і свободи як недоторканні цінності цивілізації.

Глава ІІ. Вдосконалення практики застосування спеціальних засобів адміністративного припинення в діяльності міліції.

§ 1. Адміністративно-правова практика застосування спеціальних засобів адміністративного припинення при охороні громадського порядку.

Основними нормативними актами, що регламентують застосування спеціальних засобів адміністративного припинення в Україні є: Закон України “Про міліцію” від 20.12.90р., Постанова Ради Міністрів УРСР від 27.02.91р. №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР” із змінами, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 28.10.92р. №597; від 30.07.93р. №583 про застосування працівниками міліції існуючого переліку видів спеціальних засобів у випадках, вказаних у “Статуті патрульно-постової служби міліції України”. (Наказ МВС України від 28.07.99р. №404), Наказ МВС України від 30.03.91р. №118 “Про оголошення постанови РМ УРСР “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР”, Наказ МВС України від 30.12.92р. №751 “Про порядок виконання постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення доповнень до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР”, Наказ МВС України від 23.02.92р. №45 “Заходи по вдосконаленню служби ДАІ”.

Чинне законодавство України визначає перелік видів спеціальних засобів, що стоять на озброєнні органів внутрішніх справ, їх класифікацію, порядок та особливості застосування.

У ІІ розділі Постанови Ради Міністрів УРСР від 27.02.91р. №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР” із вище вказаними змінами, існуючі спеціальні засоби поділяються на наступні категорії:

І. Засоби індивідуального захисту: шоломи (стальні армійські, “Сфера”, каска захисна пластмасова), бронежилети, протиударні та броньові щити;

ІІ. Засоби активної оборони: гумові кийки, наручники, ручні газові гранати, а також патрони з газовими гранатами (“Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-5”, “Черемуха-6”, “Черемуха-7”, “Черемуха-10”, “Черемуха-12”, “Сирень-1”, “Сирень-2”, “Сирень-3”);

ІІІ. Засоби забезпечення спеціальних операцій: ранцеві апарати “Облако”, світлошумова граната “Заря”, світлошумовий пристрій “Пламя”, патрони з гумовою кулею “Волна-Р”, водомети, бронемашини та інші транспортні засоби, пристрій для примусової зупинки автотранспорту “Еж-М”;

IV. Пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками: малогабаритні підривні пристрої “Ключ”, “Импульс”.

В окрему категорію входять службові собаки.

Для застосування спеціальних засобів адміністративного припинення повинна бути наявність правової та фактичної підстав.

Звернемо увагу на основні показники стану злочинності за 1998 рік у Житомирській області.

У першу чергу, на криміногенну ситуацію у країні впливають економічні чинники.

Так, недофінансування бюджетної сфери, відсутність засобів на соціальні програми і захист малозабезпечених тощо породжують відстороненність основної маси населення від завдань, що вирішуються в процесі реформування власності і економічного облаштування країни. Зростає розчарування, зневага до моральних норм і законослухняної поведінки.

Це підтверджується відносно великою кількістю справ про злочин та адміністративні правопорушення, скоєні проти особового складу ОВС.

Під час охорони громадського порядку часто виникають ситуації, коли працівники міліції повинні застосовувати вогнепальну зброю. В основному зброя працівниками міліції застосовується, як крайній захід. В той же час, внаслідок відсутності необхідних навичок, знань, вмінь у володінні вогнепальною зброєю, спеціальними засобами, недосконалість чинного законодавства України з цього питання, є наслідком не просто помилок, яких припускаються працівники міліції у екстремальних ситуаціях при затриманні правопорушників, а і для багатьох співробітників закінчується трагічно (додаток № ).

Отже, можна зробити висновок про те, що наявність певних норм Закону України “Про міліцію”, чисельних підзаконних актів з питань застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї працівниками міліції
по-перше , не впливають на рівень злочинності, по-друге, не захищають громадян від протиправних посягань, по-третє, не захищають самих працівників міліції.

Спробуємо дослідити адміністративно-правову практику застосування спеціальних засобів адміністративного припинення співробітниками міліції при охороні громадського порядку.

Всі передбачені законом випадки застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї можна умовно поділити на два:

сила застосовується у зв'язку з попередженням злочинів;

при проведенні чи при допомозі правомірного затримання правопорушників або осіб, які запідозрені в скоєнні правопорушення.

Силою, що перевищує необхідну для виконання завдань міліції межу, слід визнавати таку, що завдала особі, яку затримують, шкоду, явно несорозмірну з небезпечністю посягання та обстановкою захисту.

Як свідчить правова статистика, у практиці міліції є чимало випадків порушення законності при застосуванні зброї під час несення служби по охороні громадського порядку. А якщо б були форми статистичної звітності по застосуванню спеціальних засобів (гумового кийка, наручників, заходів фізичного впливу...), то фактів порушення законності при їх застосуванні працівниками міліції було б зареєстровано значно більше.

Як свідчить практика (додаток №7), у більшості випадків, вогнепальна зброя застосовується працівниками ДАІ при затриманні транспортних засобів (п.6 ст.15 Закону України “Про міліцію”).

Все частіше зброя застосовується у випадках невиконання водієм вимог про зупинку автотранспорту. Фактично працівники ДАІ застосовують останнім часом зброю за адміністративні правопорушення, не задумуючись про наслідки та можливість спричинення матеріальних збитків та шкоди здоров'ю і життю громадян.

В умовах міста для зупинки автотранспорту, у якому знаходяться особи, що вчинили злочин, або автотранспорту, що став причиною дорожньо-транспортної пригоди, чи створив небезпечну ситуацію для життя, здоров'я громадян, працівника міліції, застосування зброї - дуже небезпечний варіант припинення протиправних дій, так як можуть постраждати оточуючі, да і водій може бути випадково поранений чи застрелений правоохоронцями.

У практиці діяльності міліції існує чимало випадків поранення пасажирів автотранспорту, що не мають ніякого відношення до вчиненого водієм правопорушення.

Така ситуація із застосуванням зброї складається у першу чергу тому, що міліціонер сам визначає коли стріляти, скільки патронів використати, постраждають сторонні чи ні і на якій ділянці дороги застосувати по транспортному засобу зброю.

Перед початком несення служби працівників міліції ретельно інструктують щодо питань застосування зброї, вирішують з ними навчальні задачі по застосуванню табельної зброї, співробітники міліції попереджуються про відповідальність за неправомірне застосування спеціальних засобів адміністративного припинення, але ситуація не покращується: є випадки неправомірного застосування зброї, гинуть сторонні громадяни, гинуть працівники міліції.

Який вихід для співробітника ОВС? Як вони для себе вирішують це питання?

Звичайно, краще постраждати самому, інакше можна втратити роботу, а може і свободу, краще застосувати гумовий кийок, сльозоточивий газ, наручники чи заходи фізичного впливу.

Щодо занять з особовим складом, то вони проводяться у підрозділах рідко, як правило один раз на тиждень, а навчання в училищах професійної підготовки відбуваються по програмах, що не завжди відповідають об'єктивним вимогам готовності правоохоронців до боротьби із злочинністю у сучасному суспільстві.

На підставі вище вказаного, цілком логічно, що “завдяки” існуючому підходу до навчання особового складу міліції застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення як у навчальних закладах так і у підрозділах ОВС, а також відповідним прогалинам у законодавстві, з цього приводу, спеціальні засоби адміністративного припинення працівниками міліції не завжди застосовується ефективно, чи взагалі не застосовується, коли це потрібно. А це призводить як до порушень прав громадян, так і до чисельних випадків травматизму і навіть жертв серед особового складу.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10