Проблеми адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення міліцією

I Рівень

Тактичний радник.

Це досвідчений працівник міліції, що має відповідну підготовку і досвід організації проведення спеціальних операцій.

Він повинен всі свої рекомендації узгоджувати із командиром підрозділу, чи звідного загону, що виконує службову задачу і не втручатися особисто в управління особовим складом. Тактичний радник повинен мати право давати дозвіл (після узгодження з прокурором області, міст Києва, Севастополя, АР Крим) на застосування у невідкладних випадках спеціальних засобів кримінального припинення.

II Рівень

Командир підрозділу, що здійснює безпосереднє керівництво операцією, тобто приймає рішення, організує виконання особовим складом поставленої задачі

III Рівень

Командир взводу (відділення), які спрямовують дії підлеглих під час захоплення злочинців, звільнення заручників.

Керівництво операцією очолює офіцер у залежності від рівня складності оперативної обстановки на місці події. На кожному етапі спецоперації може бути призначений окремий керівник.

Операцію по захопленню злочинців повинні проводити працівники міліції, що досконало володіють вогнепальною зброєю і мають спеціальну підготовку для проведення таких операцій, тобто повинні займатися тільки тренуванням.

З цією метою доречно виділити дві групи працівників міліції, що мають право постійного носіння вогнепальної зброї:

Група №1

Це працівники міліції, що мають допуск до застосування вогнепальної зброї і за ними вона закріплена. При цьому працівники міліції повинні кожен рік, чи півроку підтверджувати свою кваліфікацію - складати тести спеціальній комісії, в які повинні входити теоретичні і практичні питання:

- знання нормативно-правової бази по застосуванню вогнепальної зброї;

- виконання навчальних вправ із табельної зброї у статиці, динамиці;

- вирішення ввідної задачі на застосування зброї у екстремальній ситуації.

Крім цього працівники міліції повинні проходити спеціальний тест, завдяки якому можна спрогнозувати реакцію співробітника на наявність самоконтролю у екстремальній ситуації, під час застосування ним фізичної сили, спеціальних засобів чи вогнепальної зброї.

Справа у тому, що коли співробітнику міліції під час виконання ним обов'язків по припиненню групових порушень громадського порядку хтось з натовпу плює в обличчя чи зухвало ображає, у правоохоронця виникає відповідна реакція: бажання помсти з метою провчити непокірний “антигромадський” елемент, особиста зацікавленість у проведенні затримання, що виражається у перевищенні меж необхідної оборони при застосуванні працівником міліції фізичної сили, спеціальних засобів, зброї.

Документальні кадри у теленовинах1 підтверджують і обгрунтовують необхідність проведення ретельного відбору особового складу для дій у екстремальних обставинах.

“Події 18 липня 1995 року ще раз показали, як сильно витоптані наші душі за сім десятиліть тоталітарно-комуністичного панування, як глибоко ушкоджені мораль, етика споконвічного шляхетного українського народу. Замислимося: вчинено замах на тайну смерті й поховання. Молоді дужі хлопці б'ють священиків,

жбурляють на землю віко домовини, гамселять кийками по головах безборонних людей... ”2

Події навколо поховання Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира засвідчило, що конфлікт виник унаслідок відсутності механізму правового регулювання відносин церква-держава. Взагалі, визначати урядом місце поховання церковних ієрархів - є втручанням у справи релігії. Всі конфесії в питаннях поховання своїх ієрархів керуються сталим звичаєм. Найвищих пастирів греко-католицької церкви ховають на подвір'ї Собору Святого Юра у Львові, мають місце поховання ієрархи всіх церков. Російських православних патріархів ховають в Загорському монастирі. І для здійснення поховань не просять ні в кого дозволу. Поховати Патріарха Володимира на Байковому цвинтарі (як запропонував уряд) це означало для віруючих і церкви, що він не був не тільки Патріархом, але й духовною особою, це було б визнанням, що Української Православної Церкви Київського Патріархату не існує. Кожен юрист знає, що одним із джерел права є звичай, традиції і нехтувати ними не можна. Але хтось з відповідальних чиновників вирішив це питання вольовим чином. Хто опинився на острії цієї штучної проблеми? Неважко здогадатись. Звичайно працівники міліції. Хроніка свідчить, що співробітники міліції
__________

1 Припинення групових порушень громадського порядку під час поховання Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира 18.07.95р.

2 Біла книга “чорного вівторка”. Народний рух України. К.,1995р.- с.288.

не були готові до таких подій. У екстремальній ситуації емоційного напруження міліціонери не тільки не могли контролювати ситуацію, а і себе: били людей похилого віку, жінок, а тих хто падав, працівники міліції били кийками, ногами, волокли за ноги по кам'яній бруківці.

Ця трагедія говорить про те, що невизначеність на законодавчому рівні питань застосування спеціальних засобів адміністративного припинення, самоусунення місцевих рад від вирішення проблем з питань охорони громадського порядку є наслідком, а не випадковістю і свідчить про нагальне вирішення виявлених питань.

У першу групу можуть входити і експерти з питань правомірності застосування вогнепальної зброї.

До особового складу даної групи повинен застосовуватись диференційований підхід. У кого більше існує вірогідність застосування під час несення служби - проходить ретельну перевірку, а хто нею користується
тимчасово - може бути виділений у окрему підгрупу із простішими умовами перевірки.

Але повинно діяти головне правило - якщо співробітник міліції не володіє необхідним рівнем знань і навичок з питань застосування зброї, він позбавляється права нею користуватися, а картка-замісник вилучається .

Обов'язково заохочувати матеріально тих працівників міліції, хто має право носіння вогнепальної зброї. Це може бути певна надбавка як за особливий характер служби.

Група №2

У дану групу повинні входити працівники міліції, які залучаються до вирішення конфліктних ситуацій більш високого рівня складності. Вони повинні вміти діяти разом, як злагоджена команда і не виконувати інші обов'язки. Мають право носінні цивільного одягу. Приймають участь у проведенні спеціальних операцій по звільненню заручників, ведуть переговори із злочинцями, що тримають заручників. При цьому на офіцерів, що ведуть переговори ніхто не має право оказувати будь-який вплив.

У групі повинні бути медичні працівники, психологи. Потрібно продумати питання забезпечення життєдіяльності членів групи під час проведення тривалих операцій. Особовий склад повинен мати сучасну екіпіровку (окуляри для бачення у темряві, респіратори, спецкостюми...) і вміти вправно володіти багатьма видами вогнепальної зброї, а також мати відмінну фізичну підготовку.

У командира підрозділу, як керівника операцією, повинен бути план розташування об'єкта.

До початку операції потрібно вести журнал спостереження за об'єктом, де знаходяться злочинці з заручниками і заносити результати спостереження, а також з'ясовану інформацію про злочинців і заручників: опис зовнішності, одягу, злочинне минуле, характер скоєних злочинів, фізичні, психічні якості, можливі прийоми протидії при затриманні, наявність зброї, її тип, кількість боєприпасів, навички володіння нею.

Уміле використання даних про психологічні особливості затримуємих дозволить у ряді випадків уникнути збройного опору, схилити злочинців до добровільної здачі.

Якщо суспільно небезпечні дії здійснює психічно хвора особа, то важлива участь лікаря, що дозволить спрогнозувати її поведінку. Допомога психіатра у таких випадках необхідна.

Безпосередньо керувати особовим складом під час захоплення злочинців може командир взводу, відділення, у залежності від ступеню складності операції.

Тобто здійснювати зазначені спеціальні операції повинні висококваліфіковані співробітники міліції з правом постійного носіння зброї.

Вибору зброї також потрібно приділити увагу, так як від її тактико-технічних характеристик також залежить наскільки успішно буде діяти група захоплення. Зброя повинна бути легкою для того, щоб її можна було довго носити, мати широкий діапазон використання, надійною і щоб її можна було легко сховати.

До другого пункту - організація спеціальної операції - входить також вибір часу і способу затримання, визначення складу групи захоплення, порядок підтримання радіозв'язку, умовні сигнали.

Останній, третій етап організації спеціальної операції по захопленню злочинців, звільненню заручників - це безпосередньо активні дії, особовий склад, що розпочинаються з моменту прибуття до місця майбутніх подій і його оточення.

Оточення повинно складатись із двох кордонів. Перший - не допускає громадян на місце проведення операції, а другий - контролює, щоб злочинець не зміг покинути об'єкт де він знаходиться.

До затримання злочинців, що знаходяться в укритті, приступають після блокування району дій. Якщо переговори не дали позитивних результатів, цю задачу виконує група захоплення.

Якщо у приміщенні не має заручників можна застосувати сльозоточиві речовини дратливої дії. Але на їх застосування потрібен дозвіл обласного прокурора і головного лікаря місцевої лікарні, так як необізнані у медицині особи можуть застосувати такий вид сльозоточивих речовин, що у певному приміщенні може бути створена небезпечна для життя концентрація газодимової хмари.

Є інший спосіб - проникнення у приміщення групи захоплення.

З метою попередження поранень особового складу оперативної групи можна застосовувати дзеркало з довгою рукояткою для безпечного огляду приміщення із-за кута.

Проведення операції по захопленню злочинців, звільненню заручників буде більш успішною, якщо працівниками міліції будуть застосовані спеціальні засоби забезпечення спеціальних операцій у комплексі.

Але у застосуванні деяких спеціальних засобів при проведенні спеціальних операцій існують певні обмеження. Наприклад, “Черемуха-1”, “Черемуха-4”, “Черемуха-12”, “Сирень-3”, “Облако” застосовуються тільки на відкритій місцевості. Спеціальні засоби “Еж-М”, “Диана” для примусової зупинки автотранспорту забороняється застосовувати у випадку перевезення людей вантажними автомобілями, до автотранспорту, приналежного дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.

Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії відстрілюються за допомогою спеціального карабіну на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг.

Забороняється застосовування малогабаритних підривних пристроїв “Ключ”, “Импульс” для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заручники.

Зазначені обмеження ускладнюють проведення спеціальних операцій, але у випадках звільнення заручників головне - їх безпека. А тому під час проведення операції із злочинцями повинен постійно спілкуватись психолог.

При проникненні у приміщення групи захоплення всі її учасники повинні бути одягнути у засоби індивідуального захисту, що можуть витримати кульові влучення із вогнепальної зброї, яка може бути у злочинців.

У приміщення, де вони знаходяться, потрібно проникати раптово, одночасно застосовуючи спеціальні засоби відволікаючої дії “Заря”, “Пламя”.

Застосування сльозоточивих речовин не завжди ефективно, так як досвідчені порушники, особливо колишні судимі, мають іммунитет, тобто стійко витримують хлорацетофенон, що містяться у складі “Черемухи”, а здоров'ю заручників (якщо вони є) може завдана шкода. А тому потрібно шукати інші найбільш ефективні сучасні спеціальні засоби впливу на злочинців, які були б одночасно і безпечними для здоров'я оточуючих.

На нашу думку це може бути газ сильної концентрації, без запаху, що повинен схилити всіх осіб, що знаходяться у певному приміщенні, до сну. Однак над цим ще потрібно працювати, так як для ефективного застосування спеціальних засобів потрібно мати не тільки сам спеціальний засіб, а й володіти певними навичками, вміннями, тактикою його застосування.

Рішення на застосування того чи іншого виду спеціальних засобів повинен приймати керівник спеціальною операцією ІІ ступеню, заздалегідь узгодивши його із тактичним радником, який повинен у свою чергу узгодити це питання з обласним прокурором і головним лікарем місцевої лікарні.

На перший погляд це складна процедура, але наявність типового плану дій спеціального підрозділу в умовах міста при захопленні злочинців, звільненні заручників вже повинен передбачати своєчасне узгодження цього питання, а не безпосередньо в екстремальній ситуації.

Після озброєння групи захоплення дозволеними видами спеціальних засобів, вона діє за типовим планом, але рішення на застосування того чи іншого виду приймає керівник операцією ІІІ ступеню безпосередньо на місці подій, у залежності від обстановки, що склалася.

Таким чином, Органам внутрішніх справ потрібен спеціальний нормативний акт, що передбачав би певний порядок застосування спеціальних засобів з урахуванням тактико-технічних характеристик особливостей ситуації, що склалася, особи правопорушника, характеру правопорушення.

Заключна частина

Україна, як складова частина колишньої великої держави, отримала свою незалежність несподівано і, як виявилось, була неготова до самостійного розвитку. Про це свідчила відсутність, на той час, відповідних державних інститутів, національної ідеї розвитку держави, замкнутих технологічних циклів у виробництві, власних грошей, банків, відповідної правової бази... У додаток успадкували політичний і правовий диктат.

Отже, українське суспільство, сама держава знаходяться у стані переходу від командно-адміністративної системи, що притаманна тоталітарному режиму, до соціально орієнтованої ринкової економіки демократичної держави. Але цей перехід відбувається під негативним тиском внутрішніх і зовнішніх чинників:

- боротьба різнополярних політичних сил;

- конфлікт законодавчої і виконавчої гілок влади;

- судова система, що потребує реформи;

- складна криміногенна ситуація (яка тільки погіршується), ріст організованої злочинності, корупції, розкрадань державного майна, тяжких злочинів у бюджетній, фінансовій сферах;

- злочинна приватизація народного майна, що перебирається за безцін;

- недосконала законодавча база.

Як наслідок впливу вказаних вище чинників, у суспільстві, в якому його громадяни відчувають себе незахищеними, ошуканими, без оплати своєї праці, без соціальної допомоги у відповідності із прожиточним мінімумом, вкрай зубожілими, посилюється соціальна напруга - енергія відчаю.

Створюється враження, що існує певна категорія людей, які зацікавлені у такому стані суспільства, що використовується ними з метою придбання одними - політичного, а іншими - кримінального капіталів.

Такий стан у суспільстві є джерелом масових безладь і соціальних конфліктів, що створює умови для кривавого насильства, несе у собі велику небезпеку для українського народу, української державності.

Дипломант обгрунтовує необхідність запровадження комплексних заходів з питань охорони громадського порядку, які не дозволять вирішувати соціальні проблеми з позиції сили.

Пропозиції стосовно правової бази.

Всі існуючі спеціальні засоби, що застосовуються при припиненні протиправних дій, необхідно поділити на спеціальні засоби адміністративного і спеціальні засоби кримінального припинення, що дозволить розробити процесуальні норми по застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї так як чинні правові норми маю переважно матеріальний характер і не віддзеркалюють особливості застосування того чи іншого виду спеціальних засобів;

Зазначені норми права повинні мати не диспозитивний, а імперативний характер, тобто потрібен чіткий порядок застосування сили, відсутність якого сьогодні призводить до порушення правоохоронцями законності. Це підтверджує юридичний аналіз норми права, що нами розглядається:

- гіпотеза повинна бути не абстрактною, а казустичною (пов'язувати реалізацію юридичної норми, виникнення, змінення чи припинення нею правовідносин з окремими суворо визначеними випадками “казусами”),

- диспозиція повинна мати не уповноважуючий, а зобов'язуючий характер (для суб'єктів застосування сили), а у нормах, які будуть містити заборони вчинення певних дій громадянами у ситуаціях, що передують застосування сили, диспозиції повинні мати забороняючий характер,

- санкція повинна бути не альтернативною, а абсолютно визначеною, тобто точно вказувати захід державного впливу, який потрібно застосувати при порушенні даної правової норми;

З метою усунення вказаних вище недоліків, дипломант пропонує під час розробки відповідних правових норм дотримуватись певного способу їх викладення: коли норма права і стаття закону співпадають. Зазначену групу правовідносин повинен ругулювати окремий нормативний акт. Ним може бути Закон України “Про охорону громадського порядку”;

Обгрунтовується недоцільність надання повноважень по застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення військовослужбовцями НГУ, СБУ, ВВ МВС України, а також пропонується конкретизувати їх роль в охороні громадського порядку;

Пропонується спрощена процедура отримання громадянами дозволу на проведення масових заходів, а також обгрунтовується необхідність участі виконавчих органів місцевого самоврядування у розробці схематичних планів застосування певних видів спеціальних засобів при припиненні групових порушень громадського порядку, масових безладь на відповідній території сільської, селищної чи міської ради.

Пропозиції по вдосконаленню практики
застосування спеціальних засобів
адміністративного припинення в діяльності міліції

Розробити інструкції по застосуванню окремо кожного виду спеціальних засобів;

Заборонити під час охорони громадського порядку застосовувати службових собак, так як їх агресія не завжди виправдана;

Розробити типові плани-схеми по застосуванню спеціальних засобів міліцією при проведенні спеціальних операцій по захопленню злочинців, звільненню заручників, припиненні групових порушень громадського порядку, масових безладь;

Озброїти особовий склад міліції, що виконує обов'язки по охороні громадського порядку, пістолетами, будова яких передбачає ведення вогню гумовими кулями;

З метою дотримання законності, особистої безпеки працівниками міліції, дипломант пропонує трьохрівневий контроль за діями особового складу під час проведення вказаних вище спеціальних операцій.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10