Кон'юнктура ринку науково-технічної продукції

Кон'юнктура ринку науково-технічної продукції

Зміст

1. Особливості ринку науково-технічної продукції

2. Життєвий цикл виробу

3. Види фірм у науково-технічній сфері

4. Інформаційне і консультативне обслуговування виробництва

5. Показники кон'юнктури науково-технічної продукції

6. Особливості ціноутворення у науково-технічній сфері

7. Методика дослідження кон'юнктури ринку науково-технічної продукції

1. Особливості ринку науково-технічної продукції

Доцільність комерційної діяльності у сфері виробництва визначається попитом на продукцію, що задовольняє конкретні потреби її споживачів. Дещо інакше здійснюється бізнес сфері наукових досліджень, що має істотні особливості: тимчасовий відрив результатів наукової діяльності від впровадження у виробництво; непевність результатів наукових досліджень; елементи ризику і невиправданих витрат; висока капіталомісткість наукових досліджень; індивідуальність і творчий характер наукових досліджень.

Кожна з цих особливостей накладає істотні обмеження на вивчення кон'юнктури ринку науково-технічної продукції.

Перша особливість визначає взаємодію між науково-технічними організаціями та їхніми замовниками (на відміну від інших сфер комерційної діяльності, у науково-технічній сфері споживача прийнято іменувати замовником), що схематично показано на рис. 1.

Рис. 1. Взаємодія між науково-технічними організаціями замовниками

Схема на рис.1, а відображає порядок виконання науково-технічних робіт "під замовлення", відповідно до якого виконується більшість досліджень та розробок. Схема на рис. 1, б відображає вищий рівень науково-технічних розробок. У цьому випадку науково-технічна фірма, володіючи принципово новою розробкою, сама зацікавлена у пошуку найвигіднішого змовника. Як правило, контракти на розробку нової техніки і технології дуже вигідні для розробників, оскільки ставлять їх у виняткове положення стосовно виробників застарілих аналогів. Водночас розробка нової техніки і технології пов'язана з великими витратами, що в ряді випадків робить проведення такого роду робіт комерційне непривабливим з погляду безпосередніх виробників, готових до придбання розробок лише на стадії експериментального зразка. У цьому випадку наукова організація шукає інвестиційного посередника, що бере на себе фінансування розробки на засадах повного або часткового права на її розповсюдження.

Непевність результатів досліджень та розробок робить капіталовкладення у сферу їх розробок достатньо ризикованими. Однак прибуток від реалізації прогресивних нововведень може у багато разів перевищувати витрати на їх розробку. Вирішити суперечність між високим ризиком і потенційною прибутковістю дає змогу венчурна форма здійснення досліджень та розробок. Принципова схема венчурного фінансування аналогічна схемі на рис. 1, в, із тією відмінністю, що в ролі інвестиційного посередника виступає спеціалізована венчурна фірма. Вона переймає на себе весь ризик можливого негативного результату, але водночас має великі права

власності на нововведення, що забезпечують комерційний успіх. Дедалі ширше розповсюдження цієї форми здійснення досліджень та розробок засноване на тому, що диверсифікація венчурного капіталу дає можливість значно перекрити витрати на невдалі розробки за рахунок високої віддачі від реалізації нововведень, що користуються попитом. Особливості ринку науково-технічної продукції визначаються наявною розбіжністю витрат і результатів. Співвідношення між ними за розробками, які мають практичне застосування, показано в табл. 1. Врахування цієї обставини припускає, що внутрішня структура науково-технічних фірм має бути спрямована на реалізацію трьох основних функцій:

— виявлення потреби у нововведеннях;

— власне виконання досліджень та розробок, що ставить за мету надолуження цих потреб;

—                                найширше розповсюдження науково-технічних результатів як у національній економіці, так і шляхом їх експорту.

Таблиця 1

Співвідношення витрат і прибутків при виконанні і впровадженні результатів НДДКР

Якщо при організації фірми не вдається забезпечити діючу реалізацію цих функцій, то таку справу краще не починати взагалі.

Навіть за наявності висококваліфікованого персоналу, але без налагодженої системи реалізації і поширення результатів досліджень та розробок витрати фірми становитимуть 80%, а прибутки тільки 10% від потенційних витрат на наукові розробки (див. табл. 1). Зрозуміло, що такий бізнес приречений на провал.

Свідченням цього є занепад переважної більшості науково-технічних організацій України й інших країн СНД після краху адміністративно-командної системи. Маючи солідний науково-технічний потенціал і портфель затверджених науково-технічних розробок, що, як правило, перевищував світовий рівень, науково-технічні організації, проте, виявилися на межі банкрутства через невміння розпорядитися досягнутими результатами в умовах ринку.

Щоб виявити потребу в нововведеннях, не обов'язково створювати окремі структурні підрозділи. Більше того, практика свідчить, що цю функцію найкраще виконують самі розробники за наявності в них такої цінної якості, як передбачення споживчого попиту на нововведення.

Вивчення кон'юнктури потреб у нововведеннях здійснюється за двома напрямками: визначення "вузьких місць" наявних технологій і формулювання завдань щодо їх усунення; пошук практичного застосування для вже отриманих науково-технічних результатів з метою успішної комерційної Їх реалізації.

У практиці оцінювання кон'юнктури відомі численні приклади як першого, так і другого підходів. Наприклад, компанія "Зінмарк" почала свою діяльність з ретельного вивчення роботи хімічних лабораторій. У ході цього аналізу було виявлено, що найбільшими проблемами були переважно висока трудомісткість і витрати на відпрацьовування і перевірку посуду для хімічних реактивів. Таким чином, було сформульоване завдання з механізації цього процесу, що через певний час було успішно розв'язане. Отримані результати щодо відпрацьовування хімічного посуду за 4 роки збільшили оборот фірми у 75 разів. Було створено нову галузь з механізації трудомістких робіт у наукових лабораторіях, у якій фірма "Зінмарк" стала безсумнівним лідером.

Прикладом другого роду є комерційна ідея щодо реалізації на споживчому ринку персональних комп'ютерів. Вона належала фірмі "Эппл", що знайшла застосування результатам

наукових досліджень фірми "Ксерокс", керівництво якої вважало їх абсолютно непридатними для практичного застосування.

Після постановки завдання його реалізацією має зайнятися науково-технічний персонал фірми. Тут успіх визначається винятково науковою компетентністю і кваліфікацією співробітників.

2. Життєвий цикл виробу

Специфіка функцій технологічних, продуктових, управлінських нововведень (інновацій), їхня роль у поступальному розвитку суспільства вивчаються сьогодні досить активно.

Для з’ясування змісту цієї важливої категорії зробимо ряд визначень, запропонованих відомими західними спеціалістами в галузі економіки та управління.

Організація економічного співробітництва і розвитку визначає поняття "інновація" таким чином. Нововведення — це новий вид науково-технічних знань, які сприяють досягненню ринкового успіху.

Канадське статистичне управління розглядає інновацію як трансформацію ідеї у новий або поліпшений продукт чи робочий процес, що користується попитом на ринку.

Американські спеціалісти дотримуються подібної точки зору з питання щодо визначення нововведення: "Нововведення — це не кошторисна система, за допомогою якої ідея або винахід уперше перетворюється в комерційну реальність, це — успішне впровадження продукту або послуги на ринок або в економіку... Нововведення — це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що ведуть до появи на ринку нових і поліпшених продуктів і до комерційного використання нових та поліпшених виробничих процесів і устаткування".

На наш погляд, для визначення інновації орієнтиром можуть бути, наприклад, різке підвищення продуктивності, якості продукції, виробництво нового продукту тощо. При цьому вирішальне значення має швидкість змін.

Залежно від предметного змісту розрізняють такі види інновацій:

— продуктові, орієнтовані на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва споживання;

— технологічні, що являють собою нові засоби (технології) виробництва старих або нових продуктів;

— управлінські, що виявляються у нових методах роботи апарату управління.

Кожний новий продукт можна розглядати або з позицій наявності у ньому нових технологічних рішень, або значимості його ринкової новизни. Під ринковою новизною продукту розуміють його спроможність задовольняти цілком нові потреби покупців, потреби нового ступеня або розширення кола споживачів. Так, дорогі парфуми, розфасовані у крихітні флакончики, реалізуються у більших кількостях, ніж дорогі великі флакони. Як показує досвід, продукт, що має ринкову новизну, забезпечує на 28% приросту прибутку більше, ніж традиційний.

Продукт також може втілювати досить багато технічних нововведень, проте не мати ринкової новизни.

Таким чином, двома найважливішими характеристиками інновації є її новизна (науково-технічний аспект) і комерційний успіх (економічний аспект).

Чим значиміша інновація, тим меншу роль відіграють ринкові чинники у її виникненні. Для зародження і розробки найрадикальніших нововведень набагато більше значення мають науково-технічні досягнення. Більше того, радикальні нововведення самі створюють нові ринки збуту і попиту.

Для нововведення у сфері засобів виробництва велике значення має науково-технічний чинник. Це особливо стосується продукції машинобудування. Водночас пошук і розробка нововведень вимагають цілеспрямованих дій і вивчення потреб. Тому процес створення нового продукту має починатися з вивчення ринку, виявлення його можливостей, прогнозування майбутніх потреб. Потім визначаються характеристики інновацій, що задовольняють потреби сьогоднішнього і, головне, завтрашнього дня. Тільки за цієї умови, а також за успішного вирішення технічних завдань просування на ринок збуту фірма має підставу сподіватися на комерційний успіх інновації.

Характеризуючи інноваційний процес, часто вживають термін "життєвий цикл нововведення". Це пов'язано з тим, що будь-яка інновація від моменту зародження до згасання можливостей її ефективного використання проходить такі фази:

— виникнення інновації;

— впровадження у сферу експлуатації;

— поширення;

— удосконалення;

— припинення випуску.

Така фазова модель нововведення дає змогу визначити конкретні управлінські завдання протягом "життя" інновації.

Для широкомасштабних нововведень характерним є те, що на стадії виникнення інновації вона стимулює зародження інших, повторних нововведень, необхідних для її реалізації.

Аналіз кон'юнктури ринку науково-технічної продукції, як правило, провадиться за її видами:

— характером виконуваних науковими організаціями робіт;

— залежно від закінченості і захищеності авторських

— ступенем новизни;

— характером фінансування.

За характером виконуваних науковими організаціями робіт їх прийнято класифікувати таким чином.

1. Науково-технічна продукці:.

1.1. Роботи з фундаментальних, теоретичних і пошукових досліджень.

1.2. Створення нових і досконаліших технологічних процесів, устаткування і матеріалів, засобів автоматизації і механізації виробництва, дослідження й випробування продукції, засобів організації виробництва, праці й управління. Економічний ефект від впровадження подібної продукції реалізується у замовника і не пов'язаний із зміною споживчих властивостей продукції, яка випускається замовником.

1.3. Прикладні науково-дослідні, дослідно-конструкторські й експериментальні, пошукові роботи, що забезпечують зміну споживчих властивостей продукції замовника і підвищення її економічної ефективності.

1.4. Технологічна підготовка виробництва, економічний ефект від впровадження якої реалізується у сфері експлуатації.

2. Продукція виробничо-технічного призначення і послуги виробничого характеру:

2.1. Дослідні зразки (партії) нової продукції.

2.2. Нова або вперше освоювана продукція, призначена

для серійного чи масового виробництва.

2.3. Нові машини й устаткування, що виготовляються на

індивідуальне замовлення.

2.4. Послуги виробничого характеру.

З. Послуги науково-технічного характеру:

3.1. Передання створеної раніше науково-технічної продукції.

3.2. Передання науково-технічної документації.

3.3. Інформаційне обслуговування.

3.4. Захист авторських прав і патентне обслуговування.

3.5. Науково-технічна допомога в освоєнні і впровадженні науково-технічної продукції.

3.6. Розгляд і надання науково-технічних висновків.

3.7. Консультації з технологічних, технічних, економічних, правових, організаційних та інших питань.

Залежно від закінченості і захищеності авторських прав науково-технічну продукцію поділяють на:

— закінчені і перехідні роботи;

— "ноу-хау" — закінчені й оформлені у вигляді науково-технічної документації, готові для передання і тиражування науково-технічні роботи;

— запатентовані інновації — закінчена й оформлена відповідно до вимог авторських прав наукова-дослідна робота.

За ступенем новизни науково-технічна продукція підрозділяється на нову, що містить визначену новизну, відповідає визначеному еталону, науково-технічному рівню, і таку, що повторює ту або іншу раніше створену інновацію.

Особливо важливою характеристикою науково-технічної продукції є джерело фінансування. За кон'юнктурою ця характеристика науково-дослідної роботи справляє найбільший вплив на вартісні і власницько-правові характеристики інновації. Залежно від джерел фінансування наукові дослідження і розробки поділяють на роботи, що фінансуються за рахунок власних джерел авторського колективу дослідників, позичкових засобів і засобів замовника. Наукові дослідження і розробки, які фінансуються за рахунок власних і позичкових засобів, становлять зазвичай тематику наробки науково-технічного колективу. Це роботи, спрямовані на розвиток того науково-технічного напрямку, що у майбутньому може становити комерційний інтерес з боку кредиторів.

Роботи, що фінансуються за рахунок власних джерел, є власністю розробників.

Залежно від умов надання позичкових засобів власність на науково-технічну продукцію може перейти до позикодавця.

Власність на науково-технічну продукцію, що фінансується замовником, може бути частковою або повною власністю замовника.

3. Види фірм у науково-технічній сфері

Залежно від розмірів науково-технічні організації поділяють на значні науково-дослідні центри і невеличкі форми комерційної науково-дослідної організації.

Значні науково-дослідні центри, як правило, не є самостійними комерційними структурами. До цієї категорії відносяться: дослідницькі центри виробничих підприємств (НДІ, КБ, інформаційні центри і бюро тощо); міжгалузеві й регіональні центри (галузеві й міжгалузеві НДІ, технопарки і технополіси і т. ін.); загальнонаукові центри (НДІ і лабораторії вищих навчальних закладів, інженерні центри, інфраструктура національної і спеціалізованих академій, наукових спілок і науково-технічних товариств).

Дрібний дослідницький бізнес функціонує на основі комерційного розрахунку. Найпоширенішою організаційною формою при цьому є партнерство, сформоване для реалізації конкретної науково-технічної ідеї.

Залежно від основного напрямку діяльності науково-дослідні і науково-технічні організації прийнято поділяти на такі, що займаються розробкою, впроваджувальні фірми, консалтингові фірми і фірми інформаційного обслуговування.

Дрібні фірми, які працюють у сфері наукових досліджень і розробок, прийнято поділяти на:

— дрібні впроваджувальні, що створюються на позички венчурного капіталу;

— фірми-паростки" (спіноф) для реалізації науково-технічних досягнень, які є побічним продуктом значних програмно-цільових розробок за контрактами урядових відомств, університетів, підприємств, корпорацій;

— дрібні фірми, що обслуговують програмно-цільові наукові дослідження і розробки;

— дрібні фірми-розроблювачі;

— творчі групи і проектні бригади;

— фірми ризикового (венчурного) фінансування.

Кожна з цих форм дослідницького бізнесу займає власну "нішу" в інноваційному процесі.

Основні зусилля впроваджу вальних фірм, як правило, зосереджені на доведенні нової техніки на стадії її впровадження до конкретного виробництва (підготовка технологічних процесів, установка і налагодження устаткування тощо).

Страницы: 1, 2