Менеджмент зарубіжних спортивно-оздоровчих клубів та професійного спорту

Менеджмент зарубіжних спортивно-оздоровчих клубів та професійного спорту

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту

Донецький державний інститут здоров'я, фізичного виховання і спорту

Факультет олімпійського та професійного спорту

Кафедра теорії фізичного виховання, олімпійського спорту і виховання

КУРСОВА РОБОТА

Менеджмент зарубіжних спортивно-оздоровчих клубів та професійного спорту

Донецьк 2010

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Характеристика системи спортивного менеджменту

1.1 Основні поняття менеджменту

1.2 Особливості організації системи спортивного менеджменту

1.3 Функції менеджменту спортивної організації

Розділ 2. Аналіз діяльності зарубіжних спортивних клубів та професійного спорту

2.1 Особливості американської та німецької

системи менеджменту

2.2 Порівняльна характеристика спортивно-оздоровчих

клубів Німеччини та США

2.3 Менеджмент у професійному спорті

Розділ 3. Напрямки удосконалення управлінської діяльності спортивно - оздоровчих клубів та професійного спорту

Висновки

Список літератури

Додатки

ВСТУП

"Керувати - означає прогнозувати і планувати, організовувати, управляти командою, координувати і контролювати". Анрі Файоль

Фізична культура і спорт – це засоби фізичного розвитку людини, укріплення здоров'я, виявлення соціальної активності людей, формою організації і проведення дозвілля, але зазвичай впливають і на інші аспекти життя: авторитет і положення у суспільстві, естетичні ідеали і цінності орієнтації. [ 7, с. 10]

Спорт і фізична культура в Україні функціонують зараз у вигляді різноманітних фізкультурних і спортивних організацій. В цілому роботу по фізичній культурі і спорту проводять декілька тисяч спортивних організацій. Керівникам і персоналу цих організацій щоденно треба вирішувати широке коло питань і проблем. Користуючись професійною мовою, керівники і персонал займаються спортивним менеджментом. [ 6, с.19]

Актуальність теми. В умовах комерціалізації економіки спорту, становлення спортивної галузі як окремої економічної категорії і по мірі розвитку суспільства фізична активність і спорт все ширше проникають у всі сфери життя людей, стає невід’ємною частиною життєдіяльності.

У теперішній час мільйони людей у всіх країнах світу ведуть здоровий образ життя, складовою частиною якого являються заняття фізичними вправами і оздоровчою гімнастикою, участь у спортивних змаганнях. Високими темпами розвивається у останні десятиліття і спорт вищих досягнень, поступово перетворюючись у цілу індустрію спортивних і видовищно-масових заходів. Фізична культура і спорт у сучасному суспільстві є важливим фактором підтримки і укріплення здоров'я людей, вдосконалення їх культури, способом спілкування, активного дозвілля, альтернативою шкідливим звичкам.

Разом з тим фізкультура і спорт інтенсивно впливають на економічну сферу життя держави і суспільства: на якість робочої сили, на зовнішньоекономічну діяльність, туризм та інші економічні показники. [ 15, с. 142]

Спортивний менеджмент – це самостійний вид професійної діяльності. Він направлений на ефективне досягнення цілей фізкультурно-спортивної організації, яка діє в ринкових умовах, шляхом раціонального використання матеріальних, трудових і інформаційних ресурсів. Зародження спортивного менеджменту пов’язана з появою посад керівників фізкультурних і спортивних організацій. [8, с.21] Метою даної роботи є дослідження ефективності менеджменту у сфері спорту та аналіз існуючих напрямків зарубіжного менеджменту.

Предмет дослідження. Основи менеджменту та його місія і функції у сфері фізичного виховання і спорту; аналіз ефективності менеджменту інших країн у сфері професійного спорту та у діяльності спортивних клубів.

Підвищення впливу фізичної культурі і спорту на економіку країни, поява і розвиток індустрії спорту – це найбільш яскраві та явні ознаки того, що спорт потребує не тільки професійних спортсменів і тренерів, а і професійних менеджерів і економістів. Саме «управлінці» вищого класу можуть раціонально вести фінансово-господарську діяльність спортивної організацій, ведучи її до успіху.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ СПОРТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Основні поняття менеджменту

Управління персоналом – це із одна з важливіших функцій менеджменту, так як людина була, і залишається основною виробничою, творчою силою, не дивлячись на всі досягнення у області механізації та автоматизації.

В умовах сучасного складного виробництва роль людини росте, і до її здібностей, рівня знань і кваліфікації висуваються все вищі вимоги. [ 18, с. 7 ]

Слово «менеджмент» (management) американського походження і на російську мову дослівно не перекладається. Оксфордський словник англійської мови дає більш широке тлумачення терміну менеджмент:

·     адміністративні навички і вміння;

·     влада і мистецтво управління;

·     спосіб, манера спілкування з людьми;

·     орган управління і люди, які входять до нього.

Серед фахівців усе більш затверджується практика використання терміну "менеджмент" як синонім слова "керування". Але зміст слова "керування" значне ширший, так як воно вживається стосовно різних сфер людської діяльності. Тому закордонні фахівці термін "менеджмент" уживають стосовно до теорії й практики керування соціально-економічними процесами в умовах ринку та ринкової економіки. [15, с. 13]

Сучасний менеджмент має складну структуру. Загальне уявлення про менеджмент можна отримати, познайомившись з його функціями, основами теорії управління, класифікацією організаційних структур. У менеджменті можна виділити конкретні напрями – маркетинг, інноваційний менеджмент, інвестиційний менеджмент, соціально-екологічний менеджмент, управління ризиками і ін. При вирішенні завдань менеджменту доводиться використовувати всілякі інструменти менеджменту – методи ухвалення управлінських рішень, оптимізації, аналізу даних, збору і обробки експертних оцінок, моделювання. [14, с. 43]

У науці сучасного менеджменту виділяють наступні риси:

·     системний підхід до управління

·     ситуаційний принцип управління

·     механізація і автоматизація управлінських процесів

·     демократизація управління

Менеджмент нерідко ототожнюють із людьми (менеджерами), що професійно виконують управлінські функції. Як суб'єкти керування, менеджери відіграють в організації ряд ролей, серед них:

·     Роль приймаючого рішення. Менеджери відповідають за такі області прийняття рішень, як вибір стратегії розвитку, розподілу ресурсів, здійснення оперативної діяльності й т.п. ;

·     Інформаційна роль. Діяльність менеджера нерозривно пов'язана зі збором і аналізом інформації для прийняття управлінських рішень. Сучасна ситуація характеризується маленькою кількістю інформації в умовах її надлишку. Саме тому здатність менеджера використовувати сучасні інформаційні технології, засоби комунікації, а також чітко формулювати й доводити інформацію до виконавців є необхідною умовою успіху;

·     Міжособистісні ролі. Менеджер формує відносини усередині й поза організацією. Він повинен бути лідером, за ідеями якого люди захочуть піти. [12, с.4 ]

Узагальнюючи вищезазначене, можна надати наступне визначення, менеджмент – це сфера людської діяльності и відповідна область знань, яка включає у себе управління людьми, соціальними організаціями або структурами.

1.1 Особливості організації системи спортивного менеджменту

Якщо підходити до історії спортивного менеджменту ширше, то першими спортивними менеджерами були ще римляни – власники гладіаторів.

Проте справжні спортивні управлінці з'явилися лише в кінці XIX століття, коли світ охопило масове захоплення спортом і спортивними змаганнями. Вже тоді у спортивних колах виділилися спортивні адміністратори (або агенти) і, власне, менеджери. Менеджери ж, виділившись з середовища адміністраторів, поступово набували над спортсменами влади – саме вони вирішували, де спортсменові виступати, з яким противником змагатися, якій газеті давати або не давати інтерв'ю, інвентарем якої фірми-виробника користуватися. Більш того, доходи менеджерів поступово перевищили гонорари спортсменів. На сьогоднішній день спортивний менеджмент має ще більше напрямів: «адміністрування в області спорту», «спортивний туризм», «індустрія спортивних товарів», «менеджер легкоатлетичного спорту», «спортивна економіка» і ін. Більш того, у одного спортсмена можуть бути відразу декілька менеджерів, кожен з яких буде «прикривати» свій напрям – один займається харчуванням спортсмена, другий – його спорядженням, третій бере на себе всю бухгалтерію і економіку, четвертий вирішує питання по юридичній частині. [3, с. 31]

Проте основна тенденція на сучасному етапі розвитку спорту вищих досягнень - це його професіоналізація.

У останні 20-30 років заняття спортом потребують від спортсмена такого рівня самовіддачі, затрат часу, фізичних і психічних навантажень, які неможливі без матеріального стимулювання. Спорт в останні десятиліття став об'єктом ринкових відносин, у дослідженні він розглядається як самостійний і ефективно функціонуючий інститут ринку. Тому докладно досліджуються суб'єкти та об'єкти індустрії спорту, виявляються економічні інтереси і потреби всіх основних суб'єктів цих ринкових відносин. [6, с. 12]

Спортивний менеджмент - один з видів спеціального менеджменту, який має справу з керуванням організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості. У зв'язку з таким підходом організація є ключовим поняттям спортивного менеджменту. З позицій менеджменту фізична культура й спорт - це не тільки "рухова діяльність людину", не тільки сукупність спеціальних засобів і методів спрямованого розвитку фізичної діяльності людей, як затверджується в теорії фізичної культури. Фізичну культуру й спорт як об'єкт соціального управління необхідно розглядати як різноманіття фізкультурно-спортивних організацій - спортивних шкіл, спортивних клубів, спортивних команд по видах спорту, стадіонів, спортивно-оздоровчих центрів, спортивних федерацій і т.п. [9, с. 61 ]

Продукт їх трудової діяльності - це фізкультурно-спортивні послуги, тобто організовані форми занять фізичними вправами й спортом, програми спортивного тренування й фізкультурно-оздоровчих занять, спортивні видовища й т.п. Таким чином, організація - ключове поняття спортивного менеджменту.

Загальний і спеціальний менеджмент мають ще одну характерну властивість. Менеджмент пов'язаний з наявністю в організації професійних керівників, яких за рубежем називають менеджерами. [21, с. 45]

Спортивний менеджер - це фахівець, що займає, як правило, керуючу посаду у фізкультурно-спортивній організації, що володіє мистецтвом управління.

Мистецтво менеджменту характеризується вміннями того чи іншого спортивного менеджера застосовувати загальноприйняті принципи, методи й технологію управління у своїй конкретній управлінській діяльності.

Спортивними менеджерами стають по різному. Класичний для Заходу варіант семидесятих – восьмидесятих років - колишній тренер або спортсмен закінчує економічний факультет і кидається в гущавину спортивного бізнесу. До речі, ще років тридцять тому менеджер будь-якої західної команди або спортсмена мало чим відрізнявся на вигляд від тренера. [20. с. 21]

У Радянському Союзі спортивними менеджерами ставали в основному військові – силові відомства. І саме офіцери МВС і Міністерства Оборони займалися «господарським забезпеченням спортивної діяльності».

У восьмидесятих роках у Європі стали з'являтися учбові заклади, що готують спортивних менеджерів по програмах MBA або по національних освітніх стандартах. Їх важлива відмінність від аналогічних учбових закладів, скажімо, в США і Канаді, спеціалізованих перш за все на менеджменті в бейсболі, боксі і гольфі, – універсальність. І найголовніше, ці учбові заклади готують саме менеджерів, а не тренерів або дієтологів. [13, с. 42]

Учбові заклади, що готують спортивних менеджерів, існують у всіх країнах Європи. Проте найбільш просунутими в цій області вважаються Великобританія, Франція, Швейцарія і Німеччина.

Таким чином, спортивний менеджмент - це спеціальна теорія й практика управління фізкультурними й спортивними організаціями в ринкових умовах, це один з галузевих видів менеджменту, одна з галузевих сфер управлінської діяльності в умовах ринку.

Об'єктом спортивного менеджменту як самостійної науки є сукупність фізкультурно-спортивних організацій країни, продуктом діяльності яких є фізкультурно-спортивні послуги.

Предмет спортивного менеджменту - управлінські відносини, що складаються в процесі взаємодії суб'єкта й об'єкта керування усередині організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і взаємодії цих організацій із зовнішнім середовищем у процесі виробництва й поширення фізкультурно-спортивних послуг. [9, с. 28]

1.2 Функції менеджменту спортивної організації

Функції в спортивному менеджменті представляють собою уособлені у процесі розподілу праці відносно самостійні, спеціалізовані види управлінської діяльності, які виражають напрямки або стадії цілеспрямованого впливу суб’єкту управління на керований об’єкт.

Функції займають одне з центральних місць у теорії і практиці спортивного менеджменту, так як вони розкривають його сутність і зміст управлінської діяльності. Виділяють загальні і конкретні або галузеві функції менеджменту. [ 12, с. 23]

Управління фізичною культурою і спортом можна розглядати як процес послідовно змінюваних, логічно послідовних дій, які мають циклічний характер. Такі дії суб’єкту управління отримали назву загальних функцій менеджменту. У їх складі виділяють: планування, організацію, мотивацію, контроль і координацію (рис. 1).

Рисунок 1. Функції менеджменту

Загальні функції, розкриваючи технологію соціального управління, універсальні, так як характеризують будь-який процес управління незалежно від специфіки і розміру керованої організації. [ 1, с. 83]

Розглянемо коротко зміст кожної із функцій:

·     Планування – це стадія управлінської діяльності, змістом якої є визначення мети діяльності організації на певний період і необхідних для цього ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових та інформаційних).

·     Організація – друга функція менеджменту. Її задачею є формування структури організації, а також забезпечення її всім необхідним для нормальної роботи – персоналом, приміщенням, матеріалами, устаткуванням і т.п.

·     Мотивація – стадія управління, яка передбачує створення стимулів і санкцій, матеріальної і моральної зацікавленості з метою активізації персоналу спортивних організацій до ефективної роботи.

·     Контроль і облік – це стадія управління, задачею якого є оцінка якості виконання рішень, кількісна оцінка результатів роботи фізкультурно-спортивної організації, а також оперативний облік роботи, яка проводиться у організації.

·     Координація – стадія процесу управління, яка забезпечує його безперервність. Головна задача координації – досягнення узгодженості у роботі усіх ланок організації шляхом встановлення раціональних зв`язків між ними і з суспільством.

Щодо конкретних функцій менеджменту спортивних організацій, то вони розкривають зміст управління у галузі фізичної культури і спорту як особливу соціально – педагогічну систему. [1, с. 102]

ГЛАВА 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАРУБІЖНИХ СПОРТИВНИХ КЛУБІВ ТА ПРОФЕСІЙНОГО СПОРТУ

2.1 Особливості американської та німецької системи спортивного менеджменту

Менеджерам та персоналу спортивних організацій у процесі управління треба приймати велику кількість рішень, від якості яких залежить ефективність діяльності спортивних організацій. Прийняті рішення стосуються різних сторін діяльності спортивно-оздоровчих клубів, а у їх підготовці активно беруть участь тренери, викладачі та інші спеціалісти. Від вірності і своєчасності рішень залежить ефективність будь-якої організації або спортсмена.

За всю історію існування менеджменту багато зарубіжних країн накопичили значні відомості у області теорії і практики управління.

Серед великої кількості теорій і явищ живої практики американський менеджмент був і залишається найбільш могутньою «управлінською цивілізацією». Американський менеджмент дозволив США зайняти лідируюче положення серед західних країн і Японії. Окрім того, треба мати на увазі, що саме у США сформувалася наука і практика менеджменту. [3, с. 10]

Американський менеджмент взяв у себе основи класичної школи, засновником якої був Анрі Файоль. Класична школа значно вплинула на формування усіх інших напрямків у американській теорії управління.

Сучасна американська модель менеджменту орієнтована на таку організаційно - правову форму приватного підприємства, як корпорація (акціонерне товариство), яка виникла ще на початку XIX в. Американські корпорації широко використовують у своїй діяльності стратегічне управління.

Американська практика підбору працівників робить головний акцент на гарні організаторські здібності, а не на знання спеціаліста.

В американських компаніях відповідальність кожного робітника чітко визначена і кожний несе особисту відповідальність за виконання установлених показників в умовах директивного, у той час як у інших компаніях передбачається колективна відповідальність за прийняття і виконання рішень.

Американський стиль менеджменту – це орієнтація на майбутнє. Звідси – планування на перспективу, прогнозування, маркетинг, цілі – краще зрозуміти покупця і пристосуватися до його потреб, передбачити зміни ринку і своєчасно приймати необхідні заходи у сфері виробництва. Організація фірми і процес управління в американських фірмах орієнтовані на споживача, на його смаки і запити. [5, с. 57]

Важливою ознакою американського менеджменту є індивідуальний підхід до працівника з метою стимулювання виконання роботи з максимальною відповідальністю. Звідси велика роль відводиться вихованню і підвищенню їх професійного рівня та ініціативи у роботі.

Філософія керування в американських фірмах будується на тому, що цілі працівника збігаються із цілями фірми. Такий підхід обумовив принцип "керівник повинен знати кожного працівника в обличчя", а це у свою чергу висунуло завдання постійного вивчення персоналу. [5, с. 62]

А тепер розглянемо зовсім іншу модель менеджменту – німецьку.

Теоретичні джерела німецької моделі менеджменту відносяться до початку минулого сторіччя. Її родоначальником слід вважати видатного вченого, соціолога й економіста Маркса Вебера (1864-1920). М.Вебер був у першу чергу вченим - соціологом, ряд його досліджень мав пряме відношення до економіки, менеджменту й бізнесу. [13, с. 32]

Концепція бюрократичної раціоналізації, розроблена М. Вебером, з'явилася важливою віхою становлення класичного менеджменту. Він вважав, що компанії повинні управлятися на безособовій, сугубо раціональній основі, названої їм "бюрократичної". Тобто, менеджери працюють відповідно до чітких правил і процедур, що повинно гарантувати надійність і передбачуваність поведінки. Формальні установки, які визначають і контролюють поведінку всіх працівників під час роботи, сприяють забезпеченню трудової дисципліни й контролю для досягнення поставлених цілей. В остаточному підсумку гарантують стабільність організації.

Страницы: 1, 2