Реалізація контрольної функції з використанням концепції контролінгу

Покладаючись на наявні дані ми можемо порахувати економічний ефект від впровадження цього устаткування.

2.2.4 Розрахунок й аналіз показників ефективності технологічних процесів

Економічну ефективність (як абсолютну, так і порівняльну) оцінюють шляхом розрахунку й аналізу комплексу показників, що доцільно розділяти на групи різними факторами.

Основою розрахунків варіантів є методика оцінки ефективності, однак:

а)при необхідності абсолютної оцінки розраховують показники для кожного окремого варіанта (і автономні, і результуючі), а розглянуті варіанти порівнюють показниками економічного ефекту й ефективності;

б)при порівняльній оцінці для кожного варіанта автономні показники розраховують так само, як і при абсолютній оцінці, а результуючі - шляхом порівняння автономних показників базового та нового варіантів.

Показники розраховують для кожного варіанта окремо і поділяють на основні (капітальні вкладення, собівартість робіт, зведені витрати) і додаткові (трудомісткість робіт, чисельність виконавців і т. ін.).

Основні результуючі показники представлені двома групами - абсолютними показниками економічної ефективності й відносними показниками економічної ефективності.

Основним підсумковим показником є показник економічного ефекту:

- при абсолютній оцінці - це розмір прибутку від реалізації продукції (робіт) що залежить від застосування розглянутої техніки і розраховується за варіантом без порівняння з іншими;

- при порівняльній оцінці - це економія витрат (додатковий прибуток) І порівнянні нового варіанта з базовим.

Показники економічного ефекту погоджують із календарними періодами життєвого циклу техніки і технології, а також із кількістю комплектів техніки передбачуваних до виробництва.

З урахуванням цих факторів розрізняють ефекти:

-     від використання варіанта техніки і застосованої технології при заданому річному обсязі робіт EN і за термін служби ENT;

-     від одиниці нової техніки і застосованої технології за один рік її служби в умовах конкретного підприємства;

- від річного випуску нової техніки й обсягу впровадження технологій за

один рік;

- від одиниці техніки та застосованої технології за термін служби;

- від загального обсягу випуску техніки і впровадження технологій за термін служби.

Показник річного економічного ефекту ЕN визначають шляхом зіставлення зведених витрат нового та базового варіантів.

 (2.1)

де 3N6a3, ЗNH0B - зведені витрати за варіантами при тому річному обсязі робіт N, грн.;

С баз, С нов - технологічна собівартість виготовлення N виробів, грн.;

Кнов, К6аз - капітальні вкладення за варіантами, грн.;

Ен - нормативний коефіцієнт економічної ефективності;

- економія (додатковий прибуток) від зниження собівартості продукції, що виготовляється, за рік з часу освоєння технологічних процесів, грн.;

- додаткові капітальні вкладення, необхідні при впровадженні нового варіанта технологічних процесів, грн.

Річна економія може бути представлена формулою:

(2.2)

При по-факторному аналізі слід ретельніше аналізувати ефект за окремими елементами собівартості робіт і факторами ефективності. При цьому річна економія є сумою економії за окремими видами витрат:

 (2.3)

де Єі; - річна економія по і-му елементу витрат або фактору ефективності; Сбаз і, і  -річні витрати по і-му елементу собівартості в базовому і новому варіантах

m- кількість розглянутих елементів собівартості.

Кожна з величин у формулі (2.3) може бути або позитивною, або негативною тому значення ЄСОб визначаються їх алгебричною сумою.

Додаткові капітальні вкладення являють собою різницю капітальних вкладень за порівнюваними варіантами при однакових річних масштабах їхнього використання (при Кнов > Кбаз)

 (2.4)

При впровадженні нової техніки на діючому підприємстві має бути вирішене питання про основні фонди, що вивільняються. Тоді

 (2.5)

де Кбаз вик - використовувана на інших роботах частина основних фондів базового варіанта, грн.;

Кбаз нєвик - невикористовувана частина основних фондів базового варіанта що йде на списання, грн.

Загальний ефект від експлуатації техніки і застосування технологій

 (2.6)

де - економічний ефект від використання одиниці техніки в t-му році (при цьому обсяги робіт приймають по завантаженню одиниці нової техніки), гри.;

- коефіцієнт зведення ефекту t-ro року до першого року реалізації проекту

Т - число років розрахункового періоду.

Термін окупності додаткових капітальних вкладень Ток визначає період часу, протягом якого додаткові капітальні вкладення нового варіанта будуть відшкодовані за рахунок економії від зниження собівартості (додаткового прибутку):

(2.7)

Коефіцієнт економічної ефективності Е є зворотною величиною , і визначае розмір річної економії, що припадає на одну грошову одиницю додаткових капітальних вкладень.

(2.8)

Розрахункові значення показників Ток і Е порівнюють з нормативними значеннями Ток н і Ен. при цьому повинна виконуватися умова Ток менше Ток н, Е більше Ен

Крім основних необхідно розраховувати і додаткові показники зниження трудомісткості на річний обсяг робіт , кількість виконавців, що умовно звільняються,  і т.д.

 (2.9) (2.10)

Тл.ров - річний дійсний фонд часу робітника, год.

Скористаємося вихідними даними та результати розрахунків. Розрахуємо показники ефекту й ефективності застосування нової технології та нового обладнання при річних нормах переобліків N = 48.

Розрахунки оформимо у вигляді таблиць 2.9, 2.10. На рис. зображена економія часу на термін одного переобліку завдяки впровадженню нової технології. На рис.2.2. відображені грошові витрати на один переоблік в базовому і новому технологічному процесі. На рис.2.3 зображені річну витрати на переоблік у базовому і новому технологічному процесі. За допомогою графіку фінансового профілю (рис.2.4) бачимо, що нащі витрати на спорядження, а саме 3500 грн, ми відпрацюємо вже на 10 місяць експлуатації. Це гарний показник, що ще раз доводить правильність нашого рішення.

Таблиця 2.9 - Автономні показники порівняльної економічної ефективності варіантів технологічних процесів

Таблиця 2.10 – Результативні показники порівняльної економічної ефективності варіантів технологічних процесів

Рис 2.2 - Годинні витрати на технологічний процес

Рис 2.3 - Матеріальні витрати на термін одного переобліку

Рис. 2.4 - Річні показники витрат на технологічний процес

Аналіз результатів розрахунків показників показав, що вдосконалення процесу переобліку за допомогою впровадження ручного сканера штрих-кодів Cipher Lab 1021 (який коштує 3500 грн, але має велику швидкість сканування) економічно виправдане при річному обсязі робіт 48 переобліків. При річному обсязі робіт N=48 переобліків таке вдосконалення дозволяє одержав річний економічний ефект ЕN =9596,8грн., коефіцієнт порівняльної економічної ефективності Е=2.74 грн., а зниження трудомісткості робіт  =432 год. За допомогою графіку фінансового профілю бачимо, що витрати на спорядження, а саме 3500 грн, ми відпрацюємо вже на 10 місяць експлуатації.

Це робить процесс впровадження ручного сканера штрих-кодів Cipher Lab 1021ще привабливішим. Так як підвищаться термін річних робіт, а відсутність великих перерв у роботі магазину дасть можливість більшій кількості споживачів задовольнити свої потреби, що підвисить конкурентоспроможність магазину

2.3. Рекомендації з вдосконалення діяльності підприємства

2.3.1 Розробка бюджетів (бюджетування) як інструмент оперативного контролінга

Оперативний контролінг опирається на систему бюджетів, що дозволяє керівникові заздалегідь оцінити ефективність управлінських рішень, оптимальним образом розподілити ресурси між підрозділами, намітити шляхи розвитку підприємства й уникнути кризової ситуації. Поряд з поняттям "розробка бюджетів" на багатьох вітчизняних підприємствах використається термін "бюджетування ".

Поняття бюджету. Мети й завдання бюджетів

Однієї з найважливіших завдань системи оперативного контролінга на підприємстві є розробка, аналіз і контроль бюджетів.

Бюджет - це план діяльності підприємства або підрозділи, виражений у натуральних і грошових одиницях. Бюджет служить інструментом для керування доходами, витратами й ліквідністю підприємства. В економічно розвинених країнах бюджети підприємств почасти відповідають таким документам, прийнятим у вітчизняній практиці, як техпромфінплан, кошторис витрат. Вони охоплюють всі сфери фінансово-господарської діяльності підприємства: виробництво, реалізацію продукції, діяльність допоміжних підрозділів, керування фінансовими потоками.

Мета складання бюджетів:

·                   розробка концепції ведення бізнесу;

·                   планування фінансово-господарської діяльності підприємства на певний період;

·                   оптимізація витрат і прибутку підприємства;

·                   комунікація - доведення планів до відомості керівника;

·                   мотивація керівників на місцях на досягнення цілей організації;

·                   контроль і оцінка ефективності роботи керівників місцях шляхом порівняння фактичних витрат з нормативом;

·                   виявлення потреб у грошових ресурсах і оптимізація фінансових потоків.

Звичайно бюджети становлять на рік, на квартал, на місяць. На багатьох підприємствах становлять так називані "ковзні" бюджети. Бюджет, складений на досить тривалий період часу (на рік), коректується в процесі виконання (наприклад, щомісяця).

Етапи розробки бюджетів:

·                   розробка основних напрямків розвитку підприємства й інформування осіб, відповідальних за розробку бюджетів (крім відділу контролінгу, у розробці бюджетів повинні брати участь керівники відповідних підрозділів, а також інші економічні служби підприємства);

·                   розробка першого варіанта бюджетів;

·                   координація й аналіз першого варіанта бюджетів, внесення корективів;

·                   затвердження бюджетів керівництвом підприємства;

·                   наступний аналіз і коректування бюджетів відповідно до змінючих умов.

Структура системи бюджетів на підприємстві

Бюджети в широкому змісті підрозділяються на два основних види:

·                    поточні (операційні) бюджети, що відображають поточну (виробничу) діяльність підприємства;

·                   фінансовий план, що представляє собою прогноз фінансової звітності.

Поточний (операційний) бюджет містить у собі: бюджет реалізації; бюджет виробництва (виробничу програму); бюджет перехідних запасів; бюджет потреб у матеріалах; бюджет прямих витрат на оплату праці; бюджет загальвиробничих витрат; бюджет цехової собівартості продукції; бюджет комерційних витрат; бюджет загальногосподарських витрат; бюджет прибутків і збитків.

Фінансовий план містить у собі: план грошових потоків; прогнозний баланс; план капіталовкладень.

Основні взаємозв'язки бюджетів представлені на рис.2.5.

На нашому підприємстві доречним буде розробити фінансовий план.

Рис. 2.5 - Структура системи бюджетів на підприємстві

Види бюджетів, їхні особливості. Гнучкі й фіксовані бюджети. Бюджетування "з нуля"

Існують різні підходи до розробки бюджетів. Їхня класифікація представлена на рис. 2.6.

Рис. 2.6 - Класифікація підходів до розробки бюджетів

Гнучкий бюджет показує розміри витрат і результати при різному обсязі діяльності відповідного центра відповідальності. Залежно від обсягу діяльності змінні й змішані витрати міняються, а постійні залишаються незмінними. Тому в гнучкому бюджеті вказуються ставка змінних витрат на одиницю продукції й приріст змішаних витрат на одиницю приросту обсягу продукції. Ця ставка є норма, помножена на ціну. Постійні витрати виділяються окремо. За допомогою формули, що зв'язує витрати й обсяг продажу, можна розробляти кошториси й плани для різних рівнів ділової активності. Гнучкий бюджет щонайкраще підходить для центрів повністю регульованих витрат, а також для центрів виторгу, тому що він показує, яким образом керівник, міняючи обсяг випуску або реалізації, може впливати на витрати або виторг. За принципом гнучкого бюджету планують виторг, витрати на основні матеріали, відрядну зарплату й ін.

Фіксований бюджет не міняється залежно від змін рівня ділової активності, тому його використають для планування частково регульованих витрат, які не залежать безпосередньо від обсягу випуску й для яких взаємозв'язок "вхід- вихід" носить не настільки явний характер. Фіксовані бюджети використають насамперед для центрів частково регульованих витрат, а також для інших видів центрів відповідальності. Прикладом фіксованих бюджетів може служити план витрат на НИОКР, на рекламу й ін.

На нашому підприємстві доречним буде розробити саме гнучку систему бюджетування.

Достоїнства й недоліки бюджетування

Як і будь-яке явище, бюджетування має свої позитивні й негативні сторони.

Недоліки бюджетування:

-                     різне сприйняття бюджетів у різних людей (наприклад, бюджети не завжди здатні допомогти в рішенні повсякденних, поточних проблем, не завжди відображають причини подій і відхилень, не завжди враховують зміни умов; крім того, не всі менеджери мають достатню підготовку для аналізу фінансової інформації);

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9