Стратегічне управління підприємством на основі цеху товарів широкого споживання ВАТ "Запоріжсталь"

Досягнуто економію за рахунок вивільнення чисельності по фонду оплати праці 500 тис. грн, за рахунок збільшення обсягів товарної продукції досягнуте збільшення прибутку на 12789 тис. грн.. Приріст прибутку за рахунок росту продуктивності праці в 2009 році в порівнянні з 2008 роком у загальному приросту прибутку становить 4,26 %

12789/(320723-20447)* 100%

Таблиця 3.5

Приріст прибутку за рахунок росту продуктивності праці в 2009 році,

Схематично це зображено на рис 3.2.

Рис. 3.2 - Структура приросту прибутку в 2009 році в порівнянні з 2008 роком, %.

3.5 Зростання прибутку за рахунок зміни фізичного обсягу виробництва

У свою чергу ріст обсягів виробництва забезпечує зниження рівня витрат на 1 грн товарній продукції (або на одиницю продукції). Це спричиняється одержання додаткового прибутку на одиницю продукції й збільшення її рентабельності. Для аналізу динаміки рівня витрат при зміні виробничих потужностей розглянемо структуру собівартості продукції.

У цьому випадку необхідно розглянути угруповання витрат на постійні й змінні. Змінні витрати змінюються прямо пропорційно змінам обсягів, постійні - залишаються незмінними. Якщо розглядати змінні й постійні витрати стосовно одиниці продукції, то питома вага постійних витрат зменшується при збільшенні обсягу випуску продукції.

До змінних витрат ставляться, наприклад, витрати на основні матеріали й комплектуючі вироби; комісійні торговельним агентам і т.п.

Прикладом постійних витрат може служити вартість оренди, заробітна плата невиробничого персоналу, витрати на рекламу, послуги зв'язку т.п. Незмінний рівень постійних витрат у межах певного діапазону зображений на рис. 3.3. Діапазон, у рамках якого поводження витрат не змінюється, називається областю релевантности.

Постійні витрати незмінні тільки в області релевантності. Наприклад, при обсязі виробництва столів від 500 до 5 000 шт. постійні витрати становлять 36 000 грн. у рік. Якщо обсяг виробництва перевищить релевантний діапазон, тобто 5 000 шт., те будуть потрібні додаткові витрати на оренду виробничих площ і постійних витрат будуть рівні 42 000 грн. у рік.

Обсяг виробництва

Рис. 3.3. "Поводження" постійних витрат

Існують також змішані витрати, що складаються з постійної й змінної частини. Прикладом таких витрат можуть служити витрати на електроенергію. Та частина електроенергії, що використається у виробництві, може бути віднесена до змінних витрат, тому що вона залежить від обсягу виробництва. Електроенергія, споживана невиробничими підрозділами, - це постійні витрати. Тому іноді змішані витрати в обліку підрозділяють на два рахунки: один - для змінної, інший - для постійної частини. Але найчастіше такий розподіл буває нераціональним, тому змішані витрати в загальній сумі відносять до постійного. Графічно функція змінних витрат зображена на рис. 3.4.

Рис. 3.4 - "Поводження" змішаних витрат

Таким чином, підприємство як суб'єкт ринкових відносин повинне постійно відслідковувати результати своєї діяльності, визначати, наскільки вони відхиляються від намічених цілей і завдань. І в цьому зв'язку важлива роль належить аналізу виробничих потужностей і, як наслідок, продуктивності праці.

Таким чином, для розрахунку підвищення продуктивності праці по факторах доцільно розподіляти їх по наступних факторах:

1. Підвищення технічного рівня виробництва:

-              зміна конструкції виробу;

-              застосування нових видів матеріалів і палива;

-              впровадження прогресивної технології;

-              механізація й автоматизація виробництва;

-              модернізація діючого встаткування;

-              механізація облікових і обчислювальних робіт.

2. Підвищення рівня організації керування, виробництва й праці:

-              удосконалення керування виробництвом, поліпшення структури керування;

-              збільшення норм і зон обслуговування;

-              скорочення втрат робочого часу;

-              зменшення невиходів на роботу у зв'язку зі скороченням захворюваності, відпусток з дозволу адміністрації, ліквідацією прогулів;

-              скорочення простоїв;

-              скорочення втрат від шлюбу й відхилень від нормальних умов роботи;

-              зменшення числа робітників, що не виконує норми виробітку.

3. Збільшення обсягу виробництва (відносна економія чисельності всіх категорій працюючих, крім основних виробничих робітників).

4. Структурні зміни у виробництві:

-              зміна питомої ваги покупних виробів;

-              зміна співвідношення обсягів різних видів продукції (у результаті чого міняється трудомісткість виробничої програми);

-              освоєння нових об'єктів виробництва.

5. Поліпшення якості випускаємої продукції.

Аналіз підвищення продуктивності праці на підприємстві за рахунок окремих факторів і в цілому виробляється шляхом визначення можливої економії чисельності промислово-виробничого персоналу. Ця економія визначається як середньорічна величина, тобто з урахуванням тривалості дії кожного фактора.

Таким чином, вплив факторів на ріст продуктивності праці враховується показником умовного вивільнення чисельності працюючих, котрий визначається різницею між фактичною й умовною чисельністю промислово-виробничого персоналу:

DЧпл = Ч1 – Чи.пл.                                                                                                                (3.6)

де Ч1 – среднесписочная чисельність промислово-виробничого персоналу у звітному періоді, чіл.;

Чи.пл. – умовна (вихідна) чисельність ППП при плановому виробленні, чіл.;

Чи.пл. = V1/Wvпл,                                                                                                                                     (3.7)

Де V1 - обсяг товарної (валовий) продукції по факті;

Wvпл, - середньорічне вироблення на 1 працюючого по товарній (валовий) продукції за планом, ден. ед.

Після підстановки значення величин одержимо:

DЧпл = Ч – (V1/Wvпл)                                                                       (3.8)

Розрахунок здійснюється на основі продуктивності праці базисного року. Розподілом фактично сформованого обсягу продукції на цю продуктивність праці визначається вихідна чисельність працюючих. Потім, з огляду на намічувані конкретні заходи щодо підвищення продуктивності праці, визначається можлива економія чисельності промислово-виробничого персоналу по кожному факторі окремо.

Після цього можна визначити загальну нормативну чисельність працюючих як різницю між потребою в персоналі на розрахунковий обсяг продукції по продуктивності праці базисного року й отриманою можливою економією чисельності персоналу по всіх факторах. Розділивши плановий обсяг виробництва на загальну нормативну чисельність персоналу, одержимо нормативне абсолютне вироблення продукції розраховуючи на один працюючого. Відношення цього вироблення до базисного й складе підвищення продуктивності праці.

Розрахунок підвищення продуктивності праці можна здійснювати також по формулі:

                                                                      (3.9)

де пр—підвищення продуктивності праці, %;

Эч — можлива економія чисельності працюючих, обчислена по всіх факторах, людина;

Чо — загальна чисельність працюючих, розрахована на обсяг виробництва розрахункового періоду по продуктивності праці базисного періоду.

Для різних факторів залежно від особливостей галузі можуть бути використані різні методи розрахунку можливої економії чисельності працюючих. Однак при всіх випадках розрахунку такої економії необхідно враховувати:

-              питома вага чисельності працюючих, на яку впливає той або інший фактор, у загальній чисельності персоналу підприємства;

-              строки здійснення того або іншого заходу щодо підвищення продуктивності праці протягом року (з початку року, із середини й т.д.);

-              послідовність здійснення різних заходів на тому самому ділянці виробництва (у зв'язку із чим вплив економії чисельності працюючих у результаті впровадження кожного попереднього заходу повинне враховуватися при розрахунках впливу кожного наступного заходу).

Зміна чисельності за рахунок зміни асортиментів випускає продукції, що, розраховується по наступній формулі:

DЧ а.пл = (Уср.пл – Ут. пл)/Чи.пл * dрб1 ,                                                         (3.10)

Де Уср.пл – середня питома трудомісткість, що доводиться на 1 млн. ден. ед. валової продукції й обчислена виходячи із планової трудомісткості, фактичного й планового обсягів випуску продукції, нормо-годинники;

Ут. пл – питома трудомісткість на 1 тис. грошових одиниць валової продукції за планом, нормо-годинники;

dрб1 – питома вага робітників у чисельності промислово-виробничого персоналу у звітному періоді;

dрб1 = Чр1/Ч1, де                                                                               (3.11)

Чр1 – чисельність робітників у звітному періоді, чіл.;

Чи.пл = (V1/Wvпл)*103                                                                                                                      (3.12)

Підставивши значення одержимо:

DЧ а.пл = V1Чр1(Уср.пл – Ут. пл)*103/ (Wvпл Ч1 Ут. пл)                         (3.13)

Зміна чисельності за рахунок зміни частки покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок визначається добутком умовної (вихідної) чисельності питомої ваги покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок (останні обчислюються в порівнянні (незмінних) цінах):

DЧ к. пл = Чи.пл* (У к.пл - У к.1) / (100 - У к.пл )                                     (3.14)

Розрахунок можливої економії чисельності працюючих у зв'язку з механізацією й автоматизацією виробничих процесів і впровадженням прогресивної технології. (Эч. м) може бути зроблений по формулі:

                                                            (3.15)

де Тр1 іТр2 — трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до й після впровадження заходу (у нормо-годинниках або по чисельності працівників);

Вп — кількість одиниць продукції або обсяг виробництва (у грн.)

на плановий період;

Тм — частина планового періоду, протягом якого діє дане вдосконалення.

В випадках, коли трудомісткість виготовлення продукції вказується в нормо-годинниках, можлива економія чисельності працюючих визначається шляхом розподілу суми нормо-годинника на баланс робочого часу одного робітника з урахуванням виправлення на перевиконання норм виробітку.

Розрахунок можливої економії чисельності працюючих (в %) від впровадження нового або модернізації діючого встаткування в цеху або на участь (Эч. н.) може бути зроблений по формулі:

                           (3.16)

де М — кількість одиниць устаткування;

М1 — кількість одиниць устаткування, що не замін або модернізації

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10