Аналіз сучасного стану економічної співпраці України з західноєвропейськими державами і розробка шляхів її поширення

використання конкурентних переваг України у торгівлі з ЄС бути не може. Що

довше в Україні існуватимуть означені викривлення, то важче буде країні

аргументовано спростовувати закиди в демпінгу через порушення міжнародних

стандартів обліку. Найбільш уразливими при цьому залишатимуться саме

чутливі товари (зокрема метали), частка яких складає майже 60% експорту

України до ЄС.

Проблеми імпорту

Можливості України збільшувати закупівлю вкрай необхідних інвестиційних

товарів з ЄС обмежується подорожчанням імпорту через знецінення

національної валюти, що відбулося внаслідок фінансової кризи вересня -

грудня 1998 р. Помісячні обсяги імпорту товарів з країн "решти світу"

починаючи з вересня 1998 року, були помітно меншими, ніж у відповідні

місяці торік. По лютий 1999 року включно Україна так і не спромоглася

відновити минулорічний обсяг імпортних надходжень зі світових ринків поза

межами СНД.

З огляду на зазначені вище структурні вали українського господарства стає

зрозумілим, що Україна повинна будь-що вдосконалити товарну структуру

імпорту — зберегти в ньому наукоємкі товари та скоротити справді

некритичний імпорт готового продовольства, автомобілів т.ін. Наразі в

країні, не в останню чергу завдяки вже згадуваному пристосуванню гнучких

виробництв харчової та легкої промисловості, виникла сприятлива кон'юнктура

для конкуренції вітчизняних виробників з імпортними поставками.

2.1 Торгово-економічна співпраця України з Німеччиною.

З моменту проголошення незалежності Україна почала вживати енергійні заходи

по встановленню і розвитку зовнішньої торгівлі з Німеччиною. З огляду на

економічний розвиток Німеччини, її потенціал, на її місце серед інших

розвинутих країн Заходу торговельно-економічні відносини з нею, безумовно,

мають пріоритетне значення.

У галузі зовнішньої торгівлі Німеччина була і залишається одним з

найважливіших партнерів України, на неї припадає близько 7% загального

обороту нашої держави. За підсумками 1998 р. Україна увійшла до десятки

головних торгових партнерів Німеччини у Центральній та Східній Європі й

впевнено посідає друге місце піісля Російської Федерації. Досягнутий рівень

взаємної торгівлі ( 2 млрд.дол) є найвищим за весь час існування незалежної

Української держави, хоча й досить скромним порівняно із загальними

обсягами німецької зовнішньої торгівлі, де наша частка становить лише 0,2

%.

У структурі торгівельного обороту спостерiгається від'ємне сальдо взаємної

торгівлі, яке на жаль, набуло хронічного характеру (рис 3) аналогічною,

проблемою стикаються й інші країни з перехідною економікою. Варто

зауважити, що серед 27 держав ЦСЄ та СНД тільки три (Росія, Словенія,

Словаччина) спромоглися досягти позитивного торговельного балансу з

Німеччиною.

Фактично у 1994 рр. щорічний обсяг торгівлі між Україною Німеччиною

становив близько 669 млн дол, у якому експортна частка України була близько

228 мільйонів. Такий обсяг експорту взагалом характерний для невеликої

країни, що розвивається, проте за своєю товарною структурою він був

подібний до експорту високорозвинутих країн. У 1993 році 50 відсотків

українського експорту становили промислові вироби: машинобудівне

устаткування і одяг.

Рис 3

У 1995 році особливо збільшився німецький імпорт з України — на 20 % (до

325 мільйонів дол), а німецький експорт до України зріс всього на 11 % (до

910 мільйонів доларів). Навіть після цього Німеччина все ще зберігала

позитивне сальдо у розмірі 584 мільйонів дол. Імпорт з України лише на

третину покривав експорт з Німеччини.

У 1995 р. збільшення обсягів зовнішньо-торговельного обороту між нашими

двома країнами відбувалося завдяки прискореному зростанню українських

поставок на німецький ринок на фоні призупинення росту нашого імпорту.

Досягнуті внаслідок лібералізації української зовнішньої торгівлі та

стабілізації на внутрішньому валютному ринку позитивні тенденції в

українсько-німецькому товарообміні набули нової динаміки у 1996 р.У 1996

року товарооборот між Україною й Німеччиною порівняно з 1995 роком

збільшився на 24 відсотки, український експорт — на 25,9%, імпорт — на

21,4%.

Незважаючи на таке збільшення, німєцько - українській товарообмiн за умов

незначної вихідної бази розвивалися у дуже вузьких рамках.

У 1997 році спостерігалася тенденція паритетного збільшення як імпорту

так i експорту. В 1998 Український експорт виріс в порівнянні з 1997 роком

на 10%. Таким чином спостерігається позитивна тенденція .

Питома вага України у зовнішній торгівлі Німеччини складає зараз майже 0,2

відсотка. Головним чином з України до Німеччини експортуються товари

промислового сектора, їх питома вага у структурі експорту складає близько

90 відсотків. Провідне місце загального українського експорту посідають

текстильні вироби і одяг , виготовлені переважно із давальницької сировини

(33%), друге — вироби фармацевтичної та хімічної промисловості (13%), а

також вироби з заліза та сталі (13%) (рис 4,5). На вироби харчової

промисловості припадає 8,5%. У німецькому експорті до України також

переважають товари промислового сектора з питомою вагою близько 90%.

Рис 4

Рис 5

Перше місце посідають машини (27%), друге - транспортні засоби (12%), далі

—сировина та вироби хімічної й фармацевтичної промисловості (10%),

електротехнічні вироби (10%) і текстиль (9%) На продукти харчової

промисловості припадає 10% .

На сьогодні Україна стала одним з найбільших торгових партнерів Німеччини

у придбанні продукції машинобудування і поставок текстильних та

деревообробних виробів.

На жаль, значно скоротився імпорт інвестиційних товарів, зокрема

обладнання для підприємств легкої та харчової промисловості, металообробних

верстатів, виіробів точної механіки, що, зрозуміло, не сприяє поновленню

основних виробничих фондів в Україні На цьому тлі залишаються значними

обсяги так званого некритичного імпорту. Тільки тютюнових виробів,

алкогольних напоїв та пива було ввезено у 1998 Р. майже на 10 млн. марок,

що свідчить про необхідність подальшого вдосконалений державної митно-

тарифної політики.

Для забезпечення німецького експорту до України через гарантії фірми

«Гермес» щорічно створюється фонд розміром у 300 мільйонів німецьких марок.

Передумовою надання гарантій є відповідні гарантії уряду України.

Однак слід зважити на те, що становлення економічних і торговельних

зв'язків між нашими державами відбувається у складних умовах стагнації

внутрішньої кон'юнктури Німеччини., особливо у іі західних землях, та

загальної кризи господарства України. Тому налагодження ефективних

комерційних і виробничих зв'язків між фірмами і установами, підприємствами

і підприємцями, створення СП ,торговельних представництв потребує наявності

відповідних умов для співробітництва, підписання необхідних договорів та

угод, міжнародних контактів різних рівнів.

Торгівля між Україною та Німеччиною перебуває на переломному етапі

товарообмін зазнає значних змін. але, як уявляється, поки що не виникла

така його структура, яка була б взаємовигідною для національних економік

обох сторін і відповідала їх потенційним можливостям.

Головною задачею зовнішньоторгівельної політики України є подолання

негативного сальдо торгового балансу України з Німеччиною, а також

збільшення частини готових виробів в у структурі українського експорту.

Наявність негативного сальдо у зовнішньоторгівельному обороті України з

Німеччиною свідчить про те, що українські товари в цей час менш

конкурентоздатні в порівнянні з продукцією німецьких виробників. За

останнім часом активізувалася робота по сертифікації української продукції,

впровадженню нових технологій, організації спільних виробництв. Реалізація

цих і інших заходів вплине істотний чином на підвищення конкурентоздатності

українських товарів і прискоренню термінів їх просування на ринки

Німеччини.

Аналізуючи динаміку зміни стану зовнішньої торгівлі України і Німеччини,

можна констатувати, що є перспективи для їх подальшого розвитку. Основою

цього є поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків, здійснюване не тільки на

міжурядовому рівні але і окремими підприємствами України і Німеччини.

2.2 Торгово-економічна співпраця України з Італією.

Італія є другим піcля Германії торговим партнером України у Европі.

Відмітною особливістю італьяно-українських торгових відносин є динамізм

зовнішньоторгівельного обороту.

На початковому етапі торгівлі між Італією і Україною спостерігалося

значне перевищення обсягів українського експорту над імпортом, і в 1994 р.

величина сальдо товарообороту між країнами становила 80 млн (рис 6). Надалі

ця величина поменшала і в 1996 р. становила $12.9 млн. Вирівнювання

структури торгівлі вдалося забезпечити за рахунок скорочення питомої ваги

української продукції низької технологічної переробки, що поставляється до

Італію, і збільшенням частки готової продукції. Так, якщо в 1994 р. питому

вагу чорних металів, що продаються Україною і виробів з них становив 47,9%

від всього експорту в Італію, то в 1996 р. 13,0%. Нарівні з цим обсяг

українського експорту одягу і взуття збільшився більш ніж у 10 разів .

Організація спільних україно-італійських підприємств сприяла і зміні

структури українського імпорту. Так, для спільного виробництва сучасного

взуття було потрібне збільшення обсягу постачання в Україну шкіряної

сировини з $106,1 тис. в 1994 р. до 510,4 млн. в 1996 р. Одночасно з цим

збільшилася закупівля Україною і обладнання для легкої промисловості.

. У 1997 році об'єм товарообороту досяг 769 мільярди доларів США.

Причому 60% склав експорт з України в Італію і 40% експорт італійських

товарів.

Італійці купують в Україні напівфабрикати металургійної промисловості,

вироби хімічного виробництва, металолом, машинобудівну продукцію,

агропромислові товари, товари легкої промисловості: меблі, взуття, одяг і

т.д. і природно те, що Італія дуже зацікавлена в українських природних

ресурсах (рис 7,8).

Рис 6

Рис 7

Рис 8

Збільшення обсягів українського експорту по ряду товарів, особливо взуття і

одягу, є результатом роботи спільних україно-італійських підприємств.

Необхідність розширення зовнішньої торгівлі між Італією і Україною

обумовлюється і тим, що обидві держави в недостатній мірі можуть

забезпечити свої потреби в таких первинних енергоносіях. як нафта,

природний газ. Італія з вирішенням цієї проблеми зіткнулася давно і

накопичений нею досвід по диверсифікації постачальників енергетичної

сировини може бути вельми корисний і для України.

2.3 Торгово-економічна співпраця України з Австрією.

Наявність певних негативних тенденцій у зовнішній торгівлі Австрії з

країнами-членами ЄС була однією з головних причин збільшення об'єму

експортно-імпортних операцій з державами Східної і Центральної Європи, в

тому числі і з Україною.

З 1993 по 1994 р. товарооборот між Україною і Австрією зріс майже на одну

третину при значному його позитивному сальдо на користь України (рис 9).

Україна збільшила об'єми закупівлі з Австрії алкогольних і безалкогольних

напоїв, лікарських засобів виробів з чорних металів.

У 1995-1997 рр. намітилася тенденція збільшення товарообороту двох

країн.Але сальдо торгового балансу було негативне.

У кінці 1998 року почався спад цього динамічного_ розвитку, який ще більше

посилився в 1999 році. У 1998 році обсяг експорту з України в Австрію

становив 134 млн..дол, обсяг імпорту з Австрії становив 257

млн..амерiканських. доларів.

У товарах, які експортуються з України, переважає передусім сировина,

причому його частина в загальному об'ємі в останні роки меншає.

Збільшується обсяг імпорту таких груп товарів, як оброблені товари, машини

і автомобілі, а також інші товари. Австрія закуповує в Україні передусім

залізняк, телекомунікаційні прилади, залізо і сталь, деревину спортивні

обладнання і одяг. У 1998 р. Україна продала Австрії чорних металів на суму

$2,74., а закупила вироби з них на $28,34 .

Майже половина австрійського експорту в Україну доводиться на машини і

автомобілі. Основні продукти експорту в Україну прилади телекомунікації,

медикаменти, обладнання, паперові вироби, транспортні кошти, вироби з

металу, офісне обладнання і комп'ютерна техніка.

Рис 9

На проведених у Києві, Львові, Дніпропетровську, Одесі бізнесі-форумах

австрійцям вдалося налагодити ділові зв'язки з більш ніж 600 українськими

партнерами. Така активність сприяє не тільки збільшенню обсягу експорту

української продукції (оскільки в ході цих переговорів вдалося з'ясувати

потреби австрійської сторони), але і усуненню негативного сальдо, що є в

торгівлі України з Австрією..

2.4 Торгово-економічна співпраця України з Великобританією.

Через консерватизм окремих урядових і ділових кіл Великобританії країна

не в повну міру використовує потенційні можливості країн Східної і

Центральної Європи, в тому числі і України, для подальшою розвитку

взаємовигідних торгових відносин

До цього часу торгові відносини між Україною і Великобританією

знаходяться в положенні пошуку раціональних шляхів проведення експортно-

імпортних операцій. Результатом такого положення з'явилися нестійкі об'єми

зовнішньої торгівлі.

На початковому етапі товарооборот між країнами не перевищував $100 млн, і

тільки в 1994 р. вдалося подолати цей рубіж. У цей же період спостерігалося

незначне позитивне значення сальдо українського товарообороту.

Проведені ділові зустрічі урядових делегації і підприємців обох країн в

1994 і 1995 рр. сприяли збільшенню обсягу експорту в Великобританію з $ 48

млн. 1994-м до $164 млн. в1995 м. Щорічний приріст товарообороту становив

біля 15-20% . Але при цьому імпорт збільшувався більш високими темпами

(більш ніж у п'ять разів в порівнянні в попереднім роком). Це привело до

негативного значення сальдо українського товарообороту з Британією. у 1997.

Істотна питома вага в структурі товарів, що експортуються Україною,

займали чорні метали. Надалі, в зв'язку з введенням відповідних обмежень з

боку ЄС, їх частка в 1995 р. скоротилася до 16,3% від загального обсягу

українського експорту в цю країну (. Дана тенденція збереглася і в період

1996 р. - I півріччя 1997 р., коли частка продажу Україною чорних металів

знаходилася в межах 10% від усього українського експорту в цю країну.

Рис 10

Велика Британія імпортує, насамперед, сировину, а також продукцію

металлопромисловості, стальні труби, вироби трубопрокатної промисловості..

Попитом в Великобританії користується українське олійне сім'я. в

основному, соняшника, добрива (в 1997 р. об'єм постачання їх різко

поменшав), вата і текстильна сировина. Сталася деяка стабілізація в об'ємах

продуктів неорганічної хімії, що поставляються Україною (на рівні 7% від

усього українського експорту в Великобританії). Нарівні з цим перелік

товарів, що експортуються Україною в Великобританію, досить вузький навіть

в порівнянні з їх імпортом.

Стан зовнішньої торгівлі між Україною і Великобританією поки

незадовільний. У зв'язку з цим робляться практичні заходи по створенню умов

для її пожвавлення.

2.5 Торгово-економічна співпраця України з Францією.

Торговий баланс між Україною і Францією е несбалансирований. Його динаміка

весь час погіршується. Так, перемістившись з 1992 по 1998 рік з 94 на 63

позицію по обсягах імпорту французької продукції, Україна за той же час

опустилася з 58 на 71 місце по обсягах експорту у Францію. Обсязі експорту

морозило (чергувалися підйоми і падіння), він ні разу не зміг досягнути

рівня 1992 року, а негативне сальдо, що утворилося в 1994 році весь час

зростало (рис 11).

Як багатообіцяючий факт, можна вважати зміну структури експорту товарів

України у бік зростання у ньому частки продукції промисловості та.

продуктів переробка сільгосппродукції. Як показує аналіз, основні

можливості - українського експорту пов'язуються з продукцією української

хімічної промисловості ( капролактам, полихлорвинил, добрива), металургії

( для реекспорту в треті країни), деревообробної промисловості ( в

основному деревна сировина), продукції сільського господарства( олійними

культурам), а також організацією спільних виробництв одягу, його

напівфабрикатів та їх подальшим вивезенням до Франції та третіх країн.

Рис 11

Розділ 3

Перспективи співпраці.

У зв’язку з викладеними фактами можна сформулювати і основні завдання

зовнішньоекономічної політики України у відносинах з країнами Західні

Європи.

1. Якомога повніша реалізація у відносинах з ЄС та його країнами-членами

загальних принципів торговельно-економічного співробітництва,

викладених в Гельсінському Заключному акті Наради з питань безпеки та

співробітництва в Європі (НБСЄ), Паризькій хартії для нової Європи,

документах Мадридської та Віденської нарад НБСЄ, Бонської Конференції

НБСЄ з економічного співробітництва, у Гельсінському документі НБСЄ

“Виклик змін”, Європейській енергетичній хартії, Декларації Люцер-

нської конференції (квітень 1993 р.), а також зафіксованих в Угоді про

партнерство і співробітництво між Європейськими співтовариствами та їх

державами-членами і Україною від 14 червня 1994 року. Тимчасовій угоді

Страницы: 1, 2, 3