Ефективність засобів та знарядь лову риб на Каховському водосховищі

Пастки всіх конструкцій доцільно виготовляти з полотна дзеркального розкрою, у результаті істотно полегшується кройка, посадка, оснащення, остропка й робота з ними. Підвищити уловистість пасток можна шляхом відтягнення заднього горла пучком монониток, виготовлення перших усинков з капронової жилки, що особливо важливо при використанні пасток у водоймах з підвищеною прозорістю води [24]. Для установки пасток на водоймищах необхідно розчищати ділянки дна так, щоб нижня підбора центрального крила, открилків і бочка щільно прилягали до дна. У трав'янистих місцях варто робити прокоси, а в затоплених чагарниках - просіки. Ці заходи краще виконувати взимку, коли рівень води найменший і дно не покрите льодом [26].

1.2 Організація та регулювання промислового рибальства на внутрішніх водоймах України

Відовідно до Закону України „Про тваринний світ” промислове рибальство відноситься до спеціального використання водних живих ресурсів [26]. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об'єктами. Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, що здійснюють управління у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, є Держкомрибгосп, Мінекобезпеки та їх органи на місцях [27]. На водоймах, де ведеться промислове рибальства науково-дослідними організаціями проводиться науково-дослідні лови з метою встановлення лімітів вилучення водних живих ресурсів на наступний рік. Ліміти встановлюються на види (групи видів) риби та інших водних живих ресурсів, стосовно яких здійснюється промисел на відповідних водних об'єктах, за винятком об'єктів промислу, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення. Ліміти на групу видів (інші риби, інший дрібний частик, інші види частикових, інші безхребетні, інші водні живі ресурси) установлюються за сумою обсягів можливого допустимого вилучення окремих видів, які не є основними об'єктами промислу в даній водоймі [28]. Ліміти розраховуються щорічно. Промислове рибальство входить до переліку форм діяльності, що підлягають ліцензуванню [29]. Таким чином кожна юридична особа та фізична особа - підприємець мають отримати в Держкомрибгоспі ліцензію встановленного зразка. Для здійснення промислового лову на певній водоймі підприємство має отримати квоту (частку ліміту) вилову за видами та зареєструватися в територіальному органі рибоохорони [28, 30]. Для отримання квоти та реєстрації підприємство має надати перелік документів, у тому числі довідку щодо наявності рибоприймального пункту, промислових суден, знарядь лову. дозволених правилами рибальства, тощо. За рибу та інші водні живі ресурси які виловлюється користувач має вносити плату до держбюджету України (плата за ресурс). Обсяги плати за ресурс визначено Кабінетом міністрів. [30].

Охорона рибних ресурсів та регулювання промислового рибальства здійснюється через систему заборон та обмежень. По-перше, через обмеження вилову того чи іншого виду водного живого ресурсу на водоймі - реалізується шляхом встановлення лімітів вилову та їх розподілу між користувачами на квоти. По-друге, через обмеження розмірно-вікового складу уловів певного виду водного живого ресурсу - реалізується шляхом заборони на використання знарядь лову з певним розміром вічкам (наприклад, заборона на використання дрібновічкових сіток з розміром кроком вічка 30-36 мм.) та встановлення мінімальних припустимих розмірів водних живих ресурсів (промислової міри) та мінімального припустимого відсотку вилову особин, що не досягли промислової міри. Стратегія цього заходу полягає в тому, щоб надати можливість особині певного виду водного живого ресурсу віднереститися хоча б один раз, перед тим як її буде вилучено з водойми промислом. По-третє, через регулювання риболовного навантаження на водойми, тобто встановлення оптимальної кількості знарядь лову певного виду, що можуть одночасно використовуватися на водоймі [31].

1.3 Загальна характеристика водосховищ Дніпровського каскаду

Принципи сталого використання ресурсів Дніпра формуються, виходячи з факту зарегулювання його шістьма водосховищами на ділянці від гирла р. Прип'яті до Чорного моря: Каховським, Дніпровським, Дніпро- дзержинським, Кременчуцьким, Канівським та Київським. Режим експлуатації водосховищ має забезпечувати належне функціонування екосистем водосховищ та нижнього Дніпра, що є чинником відтворення біоресурсів, підтримання самоочищувальної здатності та забезпечення якості води певного рівня.

Основними водокористувачами на Дніпрі є: промисловість та комунальне господарство, енергетика, водний транспорт, сільське господарство (зрошення), рибне господарство, лікувальні та профілактичні заклади охорони здоров'я. Всі галузі висувають до режимів роботи водосховищ та річки в цілому численні й часто протилежні вимоги. Тому для визначення експлуатаційного режиму роботи каскаду в основу покладено принцип досягнення оптимального комплексного ефекту [32].

Режим дніпровських водосховищ визначається з урахуванням потреб усіх галузей економіки у практично можливих межах. Гідроелектростанції каскаду, беручи участь у покритті графіка навантажень енергосистеми України, мають працювати на верхню частину графіка, знімаючи піки добових навантажень як у зимовий, так і в літній період. Максимальна віддача енергії та потужності забезпечується у грудні-січні, коли спостерігається найбільше навантаження енергосистеми. З метою най- повнішого використання встановленої потужності гідроелектростанцій, особливо Кременчуцької, у покритті добових графіків навантажень і найбільшого вирівнювання режиму теплових електростанцій системи регулювання стоку і попуски води з водосховищ необхідно здійснювати не тільки у зимовий період з найбільшою потребою в енергії, а й улітку.

Місткість Київського водосховища при позначці нормального підпірного рівню 103 м становить 3,73 км3, що є достатнім для обмеженого сезонного регулювання з метою вирівнювання припливності річки в осінньо-зимовий період року. Літнє спрацювання водосховища за умовами судноплавства дозволено не нижче позначки 102 м. Проектний режим водосховища заплановано такий: наповнення весняною повінню до позначки 103 м; спрацювання водосховища здійснюється тільки в осінньо-зимові місяці для вирівнювання різких провалів припливності річки. Спрацювання водосховища може виконуватися перед початком весняної повені у роки з очікуваною значною, тобто за об'ємом вищою за середньобагаторічну, повінню з метою зменшення холостих скидів води [33].

Канівське водосховище з позначкою нормального підпірного рівню 91,5 м має незначний об'єм у 2,6 км3, недостатній для істотного регулювання припливу річки. Водосховище працює на частково зарегульованих Київським водосховищем витратах води й на незарегульованому припливі р. Десни. Не передбачено планового спрацювання водосховища - воно припустиме тільки в аварійних випадках взимку не більш як 0,5 м. Канівською ГЕС здійснюється тижневе та добове регулювання. Кременчуцьке водосховище є основним регулятором дніпровського стоку. З позначкою норамльного підпірного рівню 81 м та має робочий об'єм 9,07 км3, що становить 18,6 % середнього річного припливу річки. Правила використання Кременчуцького водосховища складено з урахуванням таких основних положень. Для забезпечення судноплавних глибин у верхньому б'єфі водосховища спрацювання його у нормальних умовах дозволено до закінчення навігації (1 грудня) не нижче, ніж до позначки 79 м; для визначення режиму Кременчуцького водосховища у весняний період икористовується гідропрогноз об'єму повені, який подає Гідрометцентр України (на 1 березня); для визначення умов наповнення водосховища велике значення має припливність річки за березень, що визначається переходом від низької зимової межені до періоду весняної повені. З урахуванням наведених вище положень слід планувати такий режим Кременчуцького водосховища у межах річного періоду. Рік розбивають на три періоди: літньо-осінній (червень-жовтень), осінньо-зимовий (листопад-лютий), весняний період наповнення водосховища (березень-травень). Літньо-осінній період (червень-жовтень) характеризується невеликими припливними витратами річки: так, у липні та серпні витрати на випаровування з Кременчуцького, Дніпродзержинського, Дніпровського та Каховського водосховищ у маловодні роки становлять 400 м3/с. В умовах маловодних років залишок припливу річки є недостатнім для мінімальної участі гідростанцій та покриття графіка навантажень енергосистеми. Тому в літньо-зимові місяці на Кременчуцькому водосховищі мають здійснюватися попуски, достатні для вирівнювання стоку та забезпечення значних заборів води на зрошення з Каховського водосховища. Підрахунки показали, що для цього періоду можна гарантувати з Кременчуцького водосховища середньодобову витрату води, що скидається у нижній б'єф, близько 700-750 м/с (із забезпеченням близько 90-75 %). Такі витрати гарантують напрацювання енергії гідростанціями та необхідні забори води для зрошення. У разі таких гарантованих витрат навіть в умовах маловодних років (90-95 % -ної забезпеченості) спрацювання водосховища до закінчення навігації не перевищує 2 м, що задовольняє вимоги судноплавства. У другий період (листопад-лютий) з найбільшими навантаженнями енергосистеми передбачено інтенсивне спрацювання Кременчуцького водосховища. Якщо в умовах маловодних років водосховище за літньо- осінній період буде спрацьовано до позначки 79 м, залишок робочого об'єму на 1 грудня становитиме 5 км3. Спрацювання цього об'єму протягом грудня-лютого збільшить побутові критичні витрати річки на 500-600 м3/с й гарантовані витрати через ГЕС дорівнюватимуть 1000 м3/с.

У березні робота Кременчуцької ГЕС має здійснюватися з урахуванням прогнозу об'єму повені Десни, причому за дуже малого об'єму повені на Дніпрі (менш як 15 км3) скиди у нижній б'єф зменшаться до 700 м3/с і зберігатимуться у такому розмірі весь період проходження повені. Основною умовою спрацювання водосховища є наповнення до нормального підпірного рівню до кінця повені, тому водосховище спустошують до мертвого об'єму у березні повільно і тільки в разі очікуваного об'єму повені (поблизу м.Києва) понад 25 км3. У наступний період (квітень-червень) відбувається наповнення водосховища, порядок якого визначатиметься величиною об'єму в умовах проходження весняної повені, період якої умовно приймають за квітень-червень. За очікуваних об'ємів повені більш як 25 км3 поблизу м. Києва (забезпеченість таких повеней - 60 %, тобто один раз на 2 роки), Кременчуцька ГЕС пропускає через турбіни середньодобові витрати у такому розмірі, щоб з урахуванням бокової припливності на ДніпроГЕС не було холостих скидів.

При очікуванні значної повені (50 км і більшої поблизу м. Києва, періодичність таких повеней - один раз на 30 років) наповнення Кременчуцького водосховища варто затримувати. У початковий період повені пропускати через КремГЕС припливні витрати транзитом, ставлячи в цьому випадку за мету насамперед зрізання максимальних витрат водопілля і зменшення збитків суспільного виробництва та населення [1, 2].

Дніпродзержинське водосховище має невелику місткість, що за по- значки нормального підпірного рівню 64 м становить 2,45 км , спрацювання водосховища на 1 м призводить до можливості використання лише 0,52 км води. Дніпродзержинське водосховище працює на зарегульованому розташованому вище Кременчуцьким водосховищем припливі, а також невеликій власній припливності річок Псел та Ворскла (стік р. Орель скидається у нижній б'єф Дніпродзержинського водосховища)[3,4].

Внаслідок малої місткості Дніпродзержинське водосховище не здійс- нює регулювання припливу річки - воно виконує тільки тижневе і добове регулювання. В окремі роки у період весняної повені для зменшення скидів води допускається спрацювання на 1 м. Добове регулювання на Дніпродзержинській ГЕС нині обмежується необхідністю скиду в нижній б'єф базисних витрат не менш як 400 м3/с для розбавлення стічних вод дніпродзержинської групи заводів [5,6,7].

Дніпровське водосховище має незначну робочу місткість, що становить близько 1 км3. Дніпровською ГЕС здійснюється добове та тижневе регулювання. Роль Каховського водосховища як регулятора стоку в каскаді дніпровських водосховищ є другим за значенням після Кременчуцького. Робочий об'єм 6,8 км не може бути використаний повністю за умови обмеження великих водозаборів півдня України.

Режим Каховського водосховища повинен плануватися з урахуванням умов роботи верхніх водосховищ і мати переважно характер компенсатора стоку, задовольняючи вимоги енергосистеми, сільського та рибного господарства, водного транспорту і санітарні вимоги: для забезпечення судноплавних глибин у період навігації рівні водииу Каховському водосховищі мають бути не менше позначки 14 м; для задоволення вимог рибного господарства після наповнення Кременчуцького та Каховського водосховищ до нормального підпірного рівню його спрацьовують у липні на 1-1,5 м один раз на 3 роки; для запобігання засоленню води на нижній ділянці Дніпра у нижньому б'єфі Каховської ГЕС з Каховського водосховища скидаються мінімальні середньодобові витрати води не менше 500 м7с. В окремих випадках у період маловодної літньо-осінньої межені допускається короткостроковий скид води до 300 м3/с.

Враховуючи наведені вимоги, а також умови спільної роботи з верхніми водосховищами, встановлюють такий режим Каховського водосховища:

По-перше, режим спрацювання та наповнення водосховища має плануватися з урахуванням вимог усіх водокористувачів на підставі прогнозів та інформації про приплив води з Кременчуцького водосховища та бокову припливність між Кременчуком та ДніпроГЕС, а також з урахуванням роботи Дніпровського водосховища;

По-друге, порядок наповнення водосховища визначається залежно від очікуваної припливності до нього за квітень-червень [34].

1.4 Фізико-географічна характеристика району досліджень

Дослідження проводились на Каховському водосховищі.

Каховське водосховище місткістю 18,2 млрд. метрів кубічних є найбільшим за водним запасом у Дніпровському каскаді. Воно розташоване в долині Дніпра між Запоріжжям і Новою Каховкою в зоні причорноморських степів з мало гумусовими чорноземами. З власної водозбірної площі водоймища по небагатьох незначних притоках (річки Конка, Томаківка, Базавлук та ін.) і балках припливають високо мінералізовані води (200-3600 мг/л). У водному балансі водоймища ці води становлять менше 0,5 %, їх вплив позначається тільки у гирлах річок і у верхів'ях заток. Водний стік, акумульований у водоймищі, формується у басейні Дніпра в зоні мішаних лісів, у смоленських і поліських геохімічних ландшафтах. Цим зумовлена відносно низька і середня мінералізація води водоймища.

Розташування водоймища на півдні степової зони і формування його вод у лісовій зоні зумовлює поєднання в його гідрологічному і гідрохімічному режимах зональних і азональних факторів.

Середньорічна температура повітря в районі водоймища коливається від 7,5 до 10,5 °С, середня температура липня - від 22 до 23 °С. Плюсова температура повітря зберігається 8 - 10 місяців ( в середньому 260 днів). Висока інсоляція зумовлює позитивний радіаційний баланс з квітня по жовтень. Вегетаційний період Каховського водосховища триває 7 місяців (1.IV- 1.IX). У квітні середня температура води становить 7,5-9 °С. Середні температури вище 18 °С (20 - 24) тримаються у водоймищі 3,5 місяця - з середини травня до початку вересня [32].

Льодостав триває з кінця грудня до кінця лютого - початку березня (70-75 днів). Вегетація водоростей починається ще в льодовий період, з середини лютого, особливо в малосніжні зими.

За тепловим балансом Каховське водоймище визначають як помірно тепле на відміну від більш північних водойм Дніпровського каскаду. Це зумовлює такі зональні особливості його, як сприятливіші умови формування первинної продукції, кращі умови для життя теплолюбних водоростей (протикокових, синьо-зелених) та тваринних організмів (зоопланктону, зообентосу і нектону), більш енергійні і далекосяжні процеси бактеріального розпаду органічних речовин, скорочення строків розвитку і збільшення числа поколінь водних організмів, кращі темпи розвитку риб та інше.

У маловодні роки літня температурна стратифікація у водоймищі виявляється тоді, коли різниця поверхневих і придонних температур досягає 1 - 2 °С (при глибинах 5-8 м), 3-4 °С (при глибинах 10-16 м) і 8-10 °С (при глибинах 20-35м). Температурний стрибок спостерігається у весняно-літній період на глибинах 8-9 та 14-15 м. За винятком температурного стрибка погіршується кисневий режим водойми. У багатоводні роки температурного стрибка і дефіциту кисню у водоймищі не спостерігається (окрім заток); зменшується різниця температур поверхневих і глибинних шарів води.

Взимку температурного стрибка і кисневого дефіциту у водоймищі не виявлено. Більш сприятливі умови для розвитку бентосу створюються у багатоводні роки, а для розвитку планктону - в маловодні [33].

За водним балансом Каховське водосховище належить до озероподібних з весняною проточністю. Воно має два широкі плеса: у верхній частині (Конська ділянка) завширшки 20-23 км і в середній частині (Базавлуцька ділянка) завширшки 12-18 км, які займають 64-70 % усієї площі водоймища. Умови проточності обох цих ділянок, особливо Конської, погані. Конська ділянка відокремлена від руслової придніпровською грядою пісків, тому швидкість тут не перевищує 0,1 м/сек. (0,06-0,09). На Базавлуцькій ділянці помітна течія спостерігається тільки в повінь (0,16-0,19 м/сек.), але й тоді вона притиснута до лівого берега. Тільки руслова ділянка, яка займає близько 7% усієї площі водоймища, характеризується річковим режимом з швидкістю течії влітку і восени 0,2-0,5 м/сек. і в повінь - до 1,5-2 м/сек. Таким чином, на більшій частині акваторії Каховського водосховища (93%) створюються кращі умови для розвитку планктону, що характерно для озероподібних водойм. Коефіцієнт водообміну в Каховському водосховищі залежно від водності року коливається від 2 (у маловодні роки) до 3,5 (у багатоводні).

Верхня частина водосховища являє собою сполучення руслової ділянки з великим Кінським пасмом. У русловій ділянці майже постійно зберігається режим, близький до річкового, глибина складає 4-6 метрів. Кінське пасмо з грядою островів у центрі мілководне, глибина 1-3 метра, загальна довжина верхньої частини в прийнятих границях дорівнює 55 км.

Середня частина водосховища загальної довжиною 73 км розгорнута в напрямку зі сходу на захід і являє собою ланцюг плесів з глибиною 5-12 метрів. Нижня частина водосховища - затоплена вузька долина Дніпра з численними затоками. Напрямок південно-західний, ширина не виходить за межі 5,5-8,0 км, довжина досягає 100 км. Глибина в цій частині зростає до 10-30 метрів, берега приглибні і звивисті.

Від морфології водоймища і розподілу швидкості течії залежить характер донних відкладень під час формування. Основою ґрунтів водоймища були піски заплави, русел річок і проток, а також піщані сухолучні і вологолучні грунти чаші водоймища з невеликим вмістом гумусу (0,8-6%). У перші роки після затоплення відбувся швидке розкладення рослинних решток, які збагачували ґрунти і водну товщу гумусом; цьому сприяли високі літні температури і умови сольового складу води. Водні витяжки ґрунтів мали рН 7,6-7,8, а в придонних шарах води величини рН не були нижчими за 7,08. Відповідно до режиму течії тільки на русловій ділянці зберігаються піщані ґрунти, які навесні дуже промиваються, а влітку і восени значно замулюються, особливо в районі Тарасівка - Марганець. Піщані і піщано-глинисті відкладення формуються поблизу абразійних берегів з лесовими і суглинковими відслоненнями. На інших ділянках формуються сірі, темно-сірі і оливково-чорні мули (на великих глибинах).Такий розподіл ґрунтів зумовив на кінець періоду досліджень повну перевагу в бентосі Каховського водоймища пелофільних біоценозів. Умови для розвитку літореофільного біоценозу створюються на небагатьох ділянках узбережжя з відслоненнями вапняків та вздовж дамб з буту і бетонних плит.

Страницы: 1, 2, 3, 4