Отже, за даними таблиці ми бачимо , що урожайність зернових культур у СВК "Колос" за 2004 - 2006 роках зменшилась на 7,4 ц/га або на 19,2%.
Темп зростання і темп приросту урожайності зернових культур поступово зменшуються.
Для узагальнення інформації про приріст ведуть розрахунок середнього їх значення:
,
де п - число рівнів
хп - кінцевий рівень
хо - початковий рівень
У нашому випадку ц/га
Отже, приріст урожайності на протязі 2004 - 2006 років зменшився на 3,7 ц/га.
Коли відомі лише початковий і кінцевий рівні ряду динаміки, середній темп зростання обчислюють за формулою:
де Ук - кінцевий рівень ряду;
Уо - початковий рівень ряду;
n - кількість років в періоді, за який визначають середній темп зростання.
За даними СВК "Колос" середній темп зростання урожайності зернових становитиме
Отже, урожайність зернових за 1998 - 2000 роки зменшувалась в середньому за рік на 9,6%.
Виробництво зерна має вирішальне значення для розвитку всіх галузей сільського господарства. Зернове господарство є основою сільськогосподарського виробництва, а рівень його розвитку - одним з найважливіших показників стану економіки країни, який безпосередньо впливає на матеріальний добробут населення.
Зерно як цінний і незамінний продукт харчування становить основу продовольчого фонду, воно необхідне для задоволення потреб тваринництва в концентрованих кормах і як важливе джерело виробництва молока, м'яса, яєць та інших продуктів. Зернове господарство постачає сировину багатьом галузям переробної промисловості і є основою функціонування і розвитку борошномельної, комбікормової, пивоварної, спиртової та інших галузей.
Систему показників економічної ефективності виробництва у сільськогосподарських підприємствах доцільно будувати на основі показників валової продукції у натуральному та вартісному вигляді, валового і чистого доходу. Так у валовому доході, окрім обсягу виробництва, відбувається також економія затрат матеріальних, а в чистому доході ще й економія затрат на оплату праці. Отже валовий дохід відображає результат виробництва у більш концентрованому вигляді, ніж валова продукція, а чистий доход - ще в більш конкретнішому, ніж валовий.
Залежно від того, з якими видами затрат чи ресурсів порівнюють результати виробництва у сільськогосподарських підприємствах, показники економічної ефективності можна поділити на такі чотири групи:
узагальнені показники підвищення економічної ефективності виробництва;
показники ефективності використання землі;
показники підвищення ефективності використання праці;
показники підвищення використання основних фондів та капітальних вкладень.
Ефективність зернового господарства, по суті, розкривається сукупністю показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Особливе значення мають такі показники: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1ц зерна, прибуток на 1люд - год., на 1ц зерна і на 1га посівної площі, рівень рентабельності виробництва зерна.
Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображає вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств.
Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якої характеризує ефективність використання трудових ресурсів.
Продуктивність праці як економічна категорія відображує взаємозв'язок між обсягом виробництва продукції і відповідними затратами праці.
Продуктивність праці - це здатність конкретної праці створити певну кількість продукції за одиницю робочого часу. Продуктивність праці підвищується, якщо збільшити виробництво продукції за одиницю робочого часу або зменшуються затрати праці на одиницю вироблюваних продуктів.
В умовах товарного виробництва і ринкових відносин індивідуальні витрати сільськогосподарських підприємств формують собівартість продукції.
Собівартість продукції - це витрати сільськогосподарських підприємств на виробництво і реалізацію продукції, визначені в грошовій формі. Собівартість продукції як економічна категорія є частиною вартості товару, оскільки не включає витрати, які втілюються і реалізуються у вартості додаткового продукту.
В умовах ринкової економіки кількість показників та методів їх обчислення постійно зростатиме.
Земля - це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва.
У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.
Економічна ефективність землі в сільському господарстві виражена системою показників, що характеризують, як ефективність використання всіх закріплених за господарством земельних ресурсів, так і ефективність окремих її видів.
При цьому одна частина показників характеризує кількісну зміну площі різних видів земельних ресурсів і відображають екстенсивний шлях розвитку. Друга частина показників характеризує ступінь інтенсивності використання землі.
До першої групи показників відносяться :
коефіцієнт сільськогосподарського освоєння;
коефіцієнт розораності;
коефіцієнт використання площі ріллі.
Коефіцієнт освоєння - це відношення кількості сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі.
Коефіцієнт розораності - це відношення площі ріллі до площі сільськогосподарських угідь.
Коефіцієнт використання площі ріллі - це відношення всієї площі посіву до площі ріллі.
До другої групи показників належать :
землевіддача;
землемісткість.
Землевіддача - це величина чистої продукції в розрахунку на одиницю площі сільськогосподарських угідь.
Землемісткість - це обернений показник землевіддачі.
Також існують інші показники, такі як: кількість одержаної валової і товарної продукції з одиниці площі відповідних угідь в натуральному або грошовому виразі.
Отже, за даними СВК "Колос" Знам'янського району розглянемо структуру земельних угідь на протязі 2004-2006роках в таблиці 4.
Таблиця 4
Динаміка і структура земельних угідь, землезабезпеченість
Показники
2004
2005
2006
Відношення 2006р до2004р,%
га
%
га
%
га
%
Загальна земельна площа
6078
6078
6070
99,9
в т.ч с.-г. угіддя
6078
100
6078
100
6070
100
99,9
із них рілля
4603
75,7
4603
75,7
4594
75,7
99,8
Сінокоси
8
0,1
8
0,1
9
0,1
112,5
Пасовища
1432
23,6
1432
23,6
1433
23,6
100,0
Багаторічні насадження
34
0,6
34
0,6
34
0,6
100,0
Коефіцієнт с.-г. освоєння
1,0
-
1,0
-
1,0
-
-
Коефіцієнт розораності
0.8
-
0.8
-
0.8
-
-
Припадає на одного робітника:
- с.-г. угідь
19,3
-
19,4
-
20,9
-
-
- ріллі
14,6
-
14,7
-
15,8
-
-
Ефективність використання землі характеризується натуральними і вартісними показниками. До вартісних показників відносяться: валова продукція, товарна продукція, валовий дохід і прибуток.
Валова продукція сільського господарства являє собою всю масу виробленої в даному році продукції, включаючи приріст незавершеного виробництва.
Товарна продукція - це частина валової продукції, яка була реалізована й прийняла форму товару.
Валовий дохід - знов створена вартість живою працею робітників колективу за рік. Вона включає в себе фонд оплати праці і чистий дохід.
Прибуток - вираховується як перевищення виручки від товарної продукції над її собівартістю.
Виробничі фонди сільського господарства залежно від економічного значення в процесі виробництва, характеру обороту і способу перенесення вартості на створений продукт поділяються на основні і оборотні.
Основні виробничі фонди - це засоби виробництва, які протягом тривалого часу беруть участь у процесі виробництва, зберігають натурально - речову форму і поступово, частинами переносять свою вартість на сторений продукт.
Оборотні виробничі фонди - це засоби виробництва, які повністю споживаються протягом одного виробничого циклу, втрачають натурально - речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт .
Основні фонди поділяються на:
фонди сільськогосподарського призначення;
фонди не сільськогосподарського призначення;
невиробничі фонди.
Основні фонди сільськогосподарського призначення - це фонди, які приймають участь в процесі виробництва сільськогосподарської прдукції. До них відносяться: будинки, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робоча і прдуктивна худоба, багаторічні насадження і т.д.
Фонди не сільськогосподарського призначення спямовані на виробництво продукції промислового характеру, ці фонди пов'язані з будівлею, торгівлею, суспільним харчуванням і т. д.
Невиробничі фонди не прймають безпосередної участі в виробництві продукції, але відіграють важливу роль, створюючи сприятливі умови для життя і високопродуктивної праці сільськогосподарських працівників.
Фондозабезпеченність господарства - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одного средньорічного працівника.
Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується фондовіддачею, фондоємкістю продукції та нормою прибутку.
Фондовіддача - це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.
Фондоємкість продукції - це середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1грн валової продукції.
Для визначення економічної ефективності використання основних і оборотних фондів сільськогосподарського вирибництва обчислюють норму прибутку . Цей показник визначають з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів:
Нп,
де Нп - норма прибутку, %
П - прибуток, грн;
Фосн і Фоб - середньорічна вартість відповідно основних і обороних фондів, грн.
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів ко характеризує кількість оборотів за рік і визначаеться за формулою:
де Вр - виручка від реалізації продукції, грн;
Мв - вартість молодняка, переведеного в основне стадо, грн;
Вс - виручка від реалізації основного стада, грн;
Зо - середньорічні залишки оборотних засобів,грн.
Тривалість одного обороту визначаеться діленням кількості днів у році на коефіцієнт оборотності засобів.
Існує два способи збільшення виробництва продукції сільського господарства - екстенсивний та інтенсивний.
Інтенсифікація сільського господарства - це такий спосіб ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на широке використання досягнень науково - технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.
Основним показником, що характеризує рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є сума основних виробничих фондів, поточних виробничих фондів і поточних виробничих затрат без амортизації в розрахунку на одиницю оброблюваної площі.
Прямий і головний показник, найбільш широко відображає суть рівня інтенсивності, тобто концентрацію живої та уречевленої праці в розрахунку на одиницю земельної площі.
Для аналізу досягнутого рівня основний показник може бути розподілений на 2 частини:
1) Фондозабеспеченність - це відношення основних фондів сільськогосподарського призначення до земельної площі.
2) Фондоозброєнність - це відношення виробничих затрат до земельної площі.
Вони є додатковими показниками.
Економічну ефективність інтенсифікації характеризують наступні показники:
1.Вихід валової продукції з одиниці земельної площі. Вся валова продукція в господарствах оцінюється в співставних цінах, це дозволяє використовувати даний показник в динаміці, а також виконувати співставлення діяльності господарств, що працюють в однакових умовах.
Допоміжні показники: товарна продукція, валовий дохід, чистий дохід, прибуток в розрахунку на одиницю земельної площі.
2.Продуктивність праці - це відношення валової продукції до одиниці затрат праці.
3.Фондовіддача і фондоємкість.
Собівартість продукції - це витрати сільськогосподарського підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі.
У сільськогосподарському виробництві розрізняють собівартість виробничу і повну, індивідуальну і галузеву, планову і фактичну.
Виробнича собівартість включає витрати сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції, а повна собівартість - витрати на виробництво і реалізацію продукції.
Індивідуальна собівартість відображує витрати окремого сільськогосподарського підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Галузева собівартість характеризує середні витрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції окремої галузі певної сукупності господарств.
Планова собівартість - це витрати, які передбачає господарство відповідно до нормативів витрачання виробничих ресурсів і оплати праці з розрахунку на одиницю продукції. Фактична собівартість характеризує рівень проведених господарством витрат на виробництво і реалізацію сільськогосподарської продукції.
Розглянемо собівартость 1ц зернових за даними СВК "Колос" в таблиці 5
Таблиця 5
Динаміка собівартості 1ц зернових ,грн.
Культура
2005
2006
Відношення 2006р до 2005, %
Зернові, всього
32,31
41,16
127,4
в т.ч. пшениця
30,03
47,17
157,0
ячмінь
40,19
34,48
85,8
кукурудза
26,88
38,30
142,5
Цукрові буряки
13,33
15,79
118,5
Соняшник
55,93
52,96
94,7
Отже, собівартість культур в 2006 році в порівнянні з 2005 роком зросла майже по всіх культурах.
Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Рентабельність - показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток.